Божественне зцілення на звершене життя
“Він сціляє всі недуги твої; він вибавляє тебе від смерти,”— Пс. 103:3, 4, Мо.
1. Що становить тепер трудність для медичної науки, але не для Бога?
ЄГОВА Бог, без помочи знавців-електронників сьогодні може створити здоровий світ. Чим більший поступ медична наука приписує собі в боротьбі проти недуг, тим більше недуг і комплікацій вона зустрічає або витворює для себе. В народах, що є відомі найбільше цивілізовані, злоякісні недуги поширюються і забирають величезні жертви. Признака кінця цієї системи речей також появилася у сповнення пророцтва Ісуса Христа. Ми бачимо “у многих ріжних місцях пошести” і “брак поживи”, що провадить до заморення людей, а це знов відкриває дорогу для наїзду недуг та пошестей. (Луки 21:7, 11, НС; Мат. 24:3, 7) Це ставить непобориму трудність для чоловіка, та не для Бога Єгови, Всемогучого. Не збентежений, Він поступає вперед з виконанням своїх обітниць для створення нового світа без недуг, в якому послушне людство втішатиметься звершеним життям вічно.
2. Що принесло недугу й смерть? Що це показує?
2 Це був цілком здоровий світ, що його Бог установив з Адамом і Евою, і з їх “охоронним херувимом” в Едені. Що ж принесло ті речі звані недуги, слабости і занепад здоровля, із смертю при кінці? Авжеж що нарушення Божого неподатного закону! Жодне сотворіння не може нарушити Його закон і сподіватися остатися при здоровлю. Під цим ми розуміємо не тільки фізичний закон природи, але також і моральний закон, а це найголовніше.
3, 4. Як Єгови ріжні справи і угода з Ізраїлем показують зв’язь між дотриманням закону а затриманням здоровля?
3 Страшні порази Бог Єгова стягнув на землю гнобителя, щоби визволити своїх вибраних людей з під мілітарної сили старинного Єгипту. Опісля в вільній пустині, щоб показати що Він може зробити для народного здоровля, Він оздоровив воду, що її не могли пити Його визволені народи, і тоді Він сказав: “Коли щиро слухати меш голосу Єгови, Бога твого, і чинити меш праведно в очах його, і нахиляти меш ухо до заповідей його, і допильновувати меш усі установи його, ні одну болесть, що я наводив на Єгипет, не наведу на тебе; я бо Єгова, що виздоровлює тебе”. (2 Мойсея 15:22—26, АС) На підставі своїх власних розумних условин Він увійшов в умову або угоду з народом ізраїльським, вимагаючи точного послушенства від них за що він обіцяв незвичайні благословенства. Він дав їм не тільки найбільше чисті й здорові закони, але також установи відносно їх моральної поведінки до Бога, чоловіка і звіра.
4 Щоб перестерегти їх проти думки, що вони можуть нарушити Його закон і потерпіти неминучі наслідки, Він сказав до них: “Єгова поб’є тебе болячками египецькими, і вередами і коростою і струпами, що не здолієш вилічитися від них. Поб’є тебе Єгова лихими боляками на колінах і по голених, від підошви та й до тім’я твого, що не здолієш вигоїтись. Коли не будеш додержувати і сповняти всі слова закону цього, що списано в цій книзі, щоб ти боявся цього славного й страшного імені Єгови, Бога твого. Так Єгова допустить на тебе і на насіння твоє надзвичайні кари; великі й довгі муки й злі та й довгі немочі. І знов наведе на тебе всі египецькі пошести, що їх лякаєшся; і причіпляться вони до тебе. Крім того всяку недугу і всяку біду, що не приписано їх в книжці закону цього, стане наводити Єгова на тебе, аж покіль не занапастить тебе.” (5 Мойсея 28:27, 35, 58—61, АС, в замітці) Отже є зв’язь між додержуванням законів Творця і нашим здоровлям і добром. Без недуг вільний новий світ буде складатися з щасливих сотворінь, що дотримуватимуть звершено закон Творця.
5, 6. Які факти про Нього і Його Сина доказують, що Єгова знає й вміє зціляти?
5 Сказав був Єгова до свого співпрацівника, свого єдинородного Сина, який стався жидівським Месією: “Сотворимо чоловіка в наш образ і подобу.” (1 Мойсея 1:26) Отже Єгова Творець і Його Син Ісус Христос знають все про систему чоловіка, що був спільним творивом їх. Вони знали як зробити те тіло, щоб воно ділало звершено від початку. Вони знають, через що воно псується аж до сьогодні. Вони знають що робити, щоб усунути всяке занепокоєння і поставити його знов у звершеному діянню. Це знання вони вповні доказують у праведному новому світі, що вже так близько. Та й через цілу людську історію, від упадку чоловіка в недугу й смерть, Єгова об’явив себе як божественний Лікар. Він особливше показав свою силу зціляти через свого любого Сина, “чоловіка Ісуса Христа,” коли Він був на землі.
6 За Його побуту на землі було багато тілесного терпіння між Жидами в Палестині, як це ми читаємо: “І ходив Ісус по всіх городах і селах, навчаючи по школах їх, і проповідуючи євангелію царства, й зціляючи всяку болість і всяку неміч між людьми.” (Мат. 9:35, НС) Це був Божий дух або активна сила його, що ділала через Ісуса. Про цей факт апостол Петро свідкує, кажучи: “Про Ісуса з Назарета, як помазав Його Бог духом святим і силою, Він ходив по краю, роблячи добро та яючи всіх підневолених Дияволом, бо Бог був з Ним.” (Діяння 10:37, 38, НС) Ніяка тілесна хвороба не могла відперти Його зцілення, навіть смерть. Історія згадує про кілька случаїв в яких Він навіть воскресив мертвих, так що Він міг сказати в доказ, що Він був Месією або Христом: “Мертві встають, і вбогим проповідується добра новина.”— Мат. 11:5, НС.
ТІЛЕСНЕ СЦІЛЕННЯ ВІДЛОЖЕНЕ НА СТОЛІТТЯ
7. Чи Ісус особливше ужив зцілюючої сили для себе? Які є факти?
7 Ісус передав цю силу своїм певним ученикам. Ми читаємо: “І прикликавши дванадцять учеників своїх, дав їм власть над нечистими духами, щоб виганяли їх, і зціляли всяку болість і всяку неміч. Цих дванадцятьох післав Ісус, і наказав їм, кажучи: “Зціляйте недужих, очищайте прокажених, воскресайте мертвих, виганяйте демонів. Дармо прийняли, дармо дайте.” (Мат. 10:1, 5—8, НС) Коли Він опісля вислав сімдесять учнів, Він, дав їм подібні інструкції: “І зціляйте в ньому недужих, а кажіть їм: Наближилось до вас царство Боже.” (Луки 9:1—6; 10:1—10, НС) Коли Ісус повернув до неба, ця зцілююча сила осталась з апостолами. В дійсності, почавши від празнику П’ятидесятниці, прославлений Ісус вилляв духа Божого на всіх своїх посвячених учеників, і деяких із них Він наділив даром зціляти та навіть воскресати померших. (Діяння 2:1—18; 5:16) Про останнє тілесне зцілення Божим святим духом згадується в святих Писаннях около 59 р. по Хр., коли то апостол Павло на острові Мальта молився, положив свої руки на чоловіка й зцілив його з пропасниці та розвільнення.— Діяння 28:7, 8, НС.
8. Хто тепер уперто настає на божественне зцілення? Які питання це підносить?
8 Сьогодні по впливі дев’ятнадцять століть, є реліґійні провідники в псевдо-Християнстві, які практикують що вони називають “божественне зцілення”. Є кілька реліґійних сект, що вони рішучо признають це. Їх члени поверховно відмовляються брати яку-небудь медицину і кажуть, що вони цілком вповають на молитву, піст і зосередження ума. Певні євангелісти стараються, щоб друковані оголошення про них були принадні для публіки через поміщення таких слів як “чуда Божої сили” і “молитви за недужих”. Позірно чудовні зцілення виконують на публичних зібраннях таких оздоровлень, що викликують подив у глядачів. Чи це є божественне зцілення, і чи воно виконується даром святого духа? Так кажуть, та чи це правда? І чи нам відкинути всяку новочасну медичну науку і шукати зцілення від Бога через Його чудотворну силу? Чи це значить відкинення християнської віри, коли уживаємо ліки і робимо операції?
9. Яка велика правда помагає нам відповісти на ті питання? Що це доказує?
9 Одна велика правда, що помагає нам відповісти на ті питання, а це: Що божественне зцілення тіл було нарисом першої присутности Христа і в початках Його церкви, але що воно мало відійти із смертю апостолів і їх співтоваришів. Власть зціляти, це був дар духа, яким, від часу П’ятидесятниці, могли наділяти апостоли або в їх присутності. Не занехаймо бодай тільки бачити, що бачив чарівник Симон з Самарії, іменно, що через “положення рук апостольських дається дух святий,” отже Симон був настільки бистроумний, що приніс Петрові гроші, щоб купити цю апостольську силу, але йому відмовлено з обуренням. (Діяння 8:17, 18, НС) І знов, коли апостол був присутній, проповідуючи італійському сотникові Корнилію і його челяді, що без Петрового положення рук на тих поганів “найшов дух святий на всіх, хто слухав його,” і вони почали “розмовляти мовами і величати Бога”. (Діяння 10:44—46, НС) Ради тієї самої причини, коли дванадцять мужів з Ефесу слухали апостола Павла і охрестилися знов, цей раз в ім’я Господа Ісуса, і “як положив на них Павло руки, зійшов дух святий на них, і заговорили мовами, і пророкували.”— Діяння 19:1—7, НС.
10. Чому це марна річ тепер молитися за зцілення або за зціляючу силу?
10 Мужі, що прийняли дар чудотворного зцілення через апостолів або в їх присутності, не могли наділити того духа іншим. Остаточно, коли апостоли повмирали і також ті, що співтоваришували з ними, тоді духовий дар чудотворного зцілення людей в фізичний спосіб перестав приходити на інших або бути уживаний. Сьогодні ми знаходимося дев’ятнадцять століть віддалені від апостолів. Це є дуже велика прогалина для перескочення між нами та апостолами через яких дар зцілення бував наділений. Отже у фізичній відсутності Ісуса і Його апостолів це є зайвим для християнина молитися за духовий дар, щоб зціляти інших і самому бути чудом зціленим.
11. Чи це, що дар зцілення мав перейти, було предсказано? Де? Як?
11 Ні, ми не заперечуємо, що Божий святий дух не був виллятий на останок з Христової вірної церкви в цих останніх часах. Ми тільки кажемо, що той особливший чудотворний дар не був наділений на них. Проте “овоч духа”, що є любов, не барився появитися. В щедрій кількості він знаходиться в християнському зборі сьогодні. Павло вияснив, що любов останеться по тім, як чудотворні дари духа перейдуть. Він писав: “Любов ніколи не впадає. Чи то ж пророцтва, вони впадуть; чи то мови, вони замовкнуть; чи то знання, воно зникне.” Дар чудотворного зцілення зазначив дитинячий стан християнського збору [церкви], щоб збудувати його віру і утотожнити його як Божих вибраних людей від того часу. Але тепер, коли він доспів до стану змужнілості по тих дев’ятнадцятьох століть християнського досвідчення, правдивий останок Христових послідовників не уживає того дару. “Як був я мололіток, то яко малоліток говорив, яко малоліток розумів, яко малоліток думав; як же став чоловіком, то покинув дитиняче.” (1 Кор. 13:8—11, НС) Тепер ми християни маємо щось більше й ширше чим силу тілесного зцілення, і це ми тепер пояснимо.
12, 13. (а) Чому не потрібно стверджувати, що дар божественного зцілення є необхідною здібністю? (б) Що доказує, що божественні цілителі тепер є обманниками?
12 Прихильники божественного тілесного зцілення в цих “останніх часах” будуть уперто твердити, що коли ми не посідаємо й не уживаємо чудотворної сили, то це доказ, що ми не є правдивою орґанізацією Божою. Та ми питаємо: Чи всі християни, що прийняли святого духа, були наділені даром чудотворного зцілення? Або говорити чужими мовами? Або чудом перекладати мови? Ні; не більше чим всі християни мали бути апостолами, або провісниками будучих подій, або творцями чудес. “Хіба всі апостоли? хіба всі пророки? хіба всі викладають? Жадайте ж дарувань ліпших, а я покажу вам ще кращу дорогу. Коли мовами людськими говорю й ангелськими, любови ж не маю, то стався я як мідь дзвіняча і бубен гудячий.” (1 Кор. 12:29 до 13:1, НС) Много є так званих “цілителів” по всіх поганських краях як і в псевдо-Християнстві. А однак вони указують брак любові в тім, що вони нагарбують грошей, слави, знаменитості, визначності, і самолюбної сили над людьми! Отже вони є нічим в очах Бога, і то помимо їх чудотворних діл.
13 Такі цілителі виконують їх діло, та не як піддержку Божої правди, але щоби продовжити реліґійні брехні. Вони на позір зціляють тіло, але занедбують запустити більше важне лікування — духове, що провадить до життя в новому світі. Вони увільняють людей від сили тілесного болю, але не увільняють їх від сили Диявола і його орґанізації, цього світа. По мірі цих фактів, то їх робота зцілення не є об’явом Божого духа.
14. Що показує, що зцілення не було найважнішим об’явленням духа?
14 Замість класти великий натиск на чудотворні зцілення, то завважте де Боже Слово ставить їх на списку: не на першому місці, а на п’ятому. Порахуйте: “Поставив Бог у церкві найперш апостолів, вдруге пророків, втретє учителів, потім сили, а там дарування, зцілення.” (1 Кор. 12:28—30, НС) Тим більше, коли Бог Єгова предсказав, що Він вилляє свого духа на всіляке тіло, то Він не поставив дар зцілення на самому переді, як доказ того духа на його людях. Він сказав: “На всяке тіло зіллю мого духа, і сини ваші й доньки будуть пророкувати і молодці ваші бачити видива а вашим старцям сни будуть снитися; і на всіх рабів моїх і рабині я зіллю духа мого в ті часи, і вони будуть пророкувати. . . . і тоді всякий, що покличе на ім’я Єгови, спасеться.” (Діяння 2:16—21, НС; Йоіла 2:28—32, АС) Пророкування, або проповідування Слова Єгового пророцтва, от що є найбільшим доказом у виляттю Його духа на всяке тіло, що є посвячене Йому як його свідки й раби. Таке пророкування Божої правди виконує далеко більше чим тільки тілесне зцілення.
15. Як Ісусове прощальне поручення нам піддержує це? Чому вірші в Марка 16:9—20 не заперечують цього?
15 Отже, коли Ісус мав зійти на небо, зі своїм прощальнім припорученням до своїх послідовників, Він не дав першенства п’ятирядковому дару зцілення. Він підкреслив проповідування, свідкування, і навчання. Перечитайте Його слова про це в Маттея 28:19, 20; Луки 24:46—48; Діяння 1:6—9. Цього факту не заперечують слова, які являються у Версії Короля Якова, або Версії Дуя або в інших старих версіях, в Марка 16:17, 18, іменно: “Ознаки ж віруючим такі будуть: ім’ям моїм бісів виганятимуть; мовами заговорять новими; гадюк братимуть, і, коли смертнього чого вип’ють, не шкодитиме їм; на недужих руки кластимуть, і одужуватимуть.” Ті слова, і в дійсності всі вірші в євангелії Марка в 16 голові, 9 до 20 вірша не являються в найстарших і дійсних грецьких рукописях. Проте вони є нап’ятновані як підроблені. Найкращі новочасні перекладачі Біблії назначили їх яко таких або вилишили їх цілковито. Навіть переклад Ізуїта Латтея, Версія Вестмінстра з 1948 р., примушений був признати в побічній заввазі про Марка 16:9—20: “Оті вірші не мають такого самого текстуального попертя як решта євангелії.” Отже безперечно натхнені слова апостола Павла в 1 Коринтян 12:28 до 13:11, що їх наведено повище, ставлять границю як далеко і як довго ті додані слова до євангелії Марка можна пристосувати. Їх не можна пристосувати поза смерть апостолів і їх особистих товаришів.
ПРИРОДНИЙ СПОСІБ ЛІКУВАННЯ НЕ ЗАБОРОНЕНИЙ
16. Чи уживати божественне зцілення для себе є по-християнськи?
16 В цей день великого поступу в медицині ті, що уперто настоюють на божественне тілесне зцілення, ради самолюбної користі, воліють це робити чим уживати всі звичайні методи лікування, які можна набути сьогодні. Це вони признають як їх доказ віри в Бога і їх вповання на Нього. Але ж такого самолюбного уживання божественного лікування не піддержував ні Ісус Христос ні апостоли. Немає сумніву, що ті мужі дійсно уживали дару чудотворного зцілення Божим духом. Чи вони уживали цеї чудотворної сили для їх власного тілесного добра? Ніколи! При кінці 40 денного посту Ісус не вдоволив свого голоду через обернення камінів у буханці хліба. Цю гадку, щоб Він ужив своєї сили в такий самолюбний спосіб, підсунув Сатана Диявол, а не Бог. Коли Ісус відчув утому від подорожування, Він сів відпочивати, як от при криниці в Самарії. Коли Він став сплячим, Він заснув для відсвіження на подушці при кермі в човні, пливучи через Галилейське море. Коли Його апостоли повернули з трудної місійної подорожи і дали звіт Йому, Він узяв під розвагу їх тілесний і нервовий стан і запросив їх відійти з Ним в самітне місце та “відпочити трохи”. (Йоана 4:6; Марка 4:38; Луки 8:23; Марка 6:30—32, НС) Отже Ісус не підчиняв чудотворній силі заради тілесної користі ні себе ні своїх учеників.
(Дальше буде)