Сцілення на життя в новому світі

“А листя з дерева на сцілення народів.”— Одкр. 22:2, НС.

1, 2. Яку будучу програму здоровля Єгова має ужити, і яка є головна ціль теперішньої програми здоровля?

ЄГОВА Бог виконував незвичайну програму здоровля через минулих девятьнацять століть. Тепер Він має виконати діло лікування, яке оздоровить усіх людей, що житимуть у вічному новому світі. Будуча програма здоровля поможе всім чоловікам і жінкам, що наслідують божественні приписи, жити вічно в звершеному стані тілесного і умового добробуту в свободі від усяких слідів недуги та старости.

² Ті дива, які будуть виконані в приверненню людства до звершеного здоровля, були представлені в чудних ліках і сціленнях, які Ісус Христос і Його апостоли виконали з тієї програми для здоровля, яка розвивалась впродовж минулих девятьнацять століть. Дотично теперішньої програми, то її особливший намір є приготовити певних одиниць, ограничене число з людства, для вічного життя в духовій країні. Себто, її виконано для особлившої користи христіянського збору з 144,000 вірних переможців з цього світа, що будуть зєдинені з Ісусом Христом в небесному царстві. Те царство станеться сцілющим чинником. При помочи його всі роди землі будуть благословенні звершеним життям і щастям.

3. Як теперішна програма здоровля була освітлена в її почині?

³ Як це пояснено в минувшім числі Вартової Башти, теперішня програма здоровля для христіянського збору була освітлена з початку девятьнацять століть тому чудесним оздоровленням тіл. На слово або дотик Ісуса Христа сліпим очі отвиралися, глухих уші чули, німих уста сповнялися мовою; хромі ходили без кульгання або палиці, недужі в ліжку вставали негайно здоровими, нещасні зломані проказою ставали очищені з усяких її слідів, мертві вставали з їх похоронних ношей, а то із гробів. Лука, який самий був лікарем, гарно описав це появлення божественної терапії (лікування), кажучи: “І сила Єгови була на сцілення їх.” (Луки 5:17, НС) Не сталося це якоюсь таємничою силою метафізики, месмерізму, або іншою гіпнотичною силою, але прямим даром Ісус наділяв своїх особливших вибраних учеників властю виконувати тілесні сцілення. Із виразним наказом вони мали виконувати це без грошевої винагороди. Опісля Він помер мученичою смертю, цей чоловік, про якого пророковано: “Та він узяв болесті та недуги наші на себе; . . . це кара за ввесь мир наш упала на нього, і ми його ранами оздоровлені.”— Іса. 53:4, 5, Ро; 1 Пет. 2:24.

4. Чому ця програма здоровля не перестала існувати при смерти Ісуса?

⁴ Чи божественна програма здоровля нагло скінчилась на всі часи із смертю Ісуса? Ні; Бог Єгова збавив її від упадку через піднесення Його з мертвих, щоб Він сів по правиці Бога в небі й там уживав всієї власти за Бога в небі й на землі. Десять день по вознесенню й поверненню до неба, себто, в день Пятидесятниці, цей прославлений Ісус вилляв святого духа на своїх вірних учеників на землі, і з цим Він наділив многих із них даром силу чудом сціляти тілесні недуги. Ось так програма здоровля продовжалась між людством.

5. Чому тепер нема божественного сцілення тіл, і чи це представляє дійсну втрату для нас?

⁵ Також було пояснено в переднім числі Вартової Башти, що чудесні сцілення й оздоровлення людських тіл продовжилися аж останний з апостолів і їх спів-христіяни повмирали. При помочи тих чудів христіянський збір став установлений у вірі і також був виразно признаний як правдивий “Ізраїль Божий,” взявши місце природного дому Ізраїля, який відкинув Ісуса як Месію або Христа. З бігом часу христіянський збір виріс із дитинячого стану. Сьогодні по існуванню девятьнацять століть, воно доспіло або прийшло до повного зросту христіянської мужности. Бог відобрав від нього кілька річей, приналежні до дитинства, як от дар духа виконувати негайне оздоровлення людського тіла й ума. Отже останок з цього христіянського збору, що знаходиться іще на землі, не вживає такого дару духа. Вони не мають підстави в Писаннях сподіватися з якого небудь джерела божественного сцілення чудом їх недуги. Але ж це не приносить їм ніякої втрати або замішання, тому що їх надія і вічна судьба є духове, небесне життя, а не фізичне, земне.

6. Чи христіяни були й є жертвою недуг? Як вони шукають ратунку?

⁶ Навіть у першому століттю підчас операції чудесного сцілення, то більшість з вірних христіян підлягали фізичним болестям і недугам, які були звичайні між решта людством, і вмирали з ними. Не всі вони повмирали мученичию смертю або дожили до дуже старого віку, як от Йоан, який отримав Одкриття і який міг умерти від розкладу й занепаду завдяки довгого віку. Христіяни, що їм дано власть сціляти, не були уповажнені уживати тієї сили для себе або ужити подібного дару їх братів для своєї вигоди, пільги та улекшиння як христіяни. Ані вони не молилися за таке чудесне сцілення їх тілесного орґанізму. Вони уживали відповідних ліків або обслуги лікарів. Так і сьогодні, довго потім, як дар духа тілесного сцілення проминув, вірні христіяни занедужують і падуть жертвою великих недуг в цих часах. Вони також шукають пільги в розумний спосіб.

7. Чи незвичайні оздоровлення сьогодні треба вважати як божественні?

⁷ Часом у скрайній потребі вони підчиняються операції лікара. Життя недужого висить неначе на нитці. Виздоровлення здається є майже неможливе. Є всяка причина тревожитись про його життя. Але ось приходить зворотна точка, хворий, або той, що підчинився операції лікаря, приходить до здоровля і відновлює свою колишню активність. Отже тому, що це так сталося чудово, чи нам глядіти на цю справу, як на божественне сцілення в цім двацятім століттю? Той що виздоровів може відчувати так про це. Він уживатиме вислови дякуючи Богу і вияснювати це термінами, як справу вилічення божественною силою. Він буде казати, що Бог був милосерний до нього і збавив його життя для дальшої праці, яку Бог вимірив для нього.

8. Які є розумні арґументи проти такого погляду?

⁸ Але ж коли це Бог доконав оздоровлення, себто, коли це була справа божественного сцілення, то чому той христіянин мусів підчинятися лікарам і їх приписаним лікам? Або, чому він мусів погодитися на операцію і можливо переступити Божий закон і брати трансфузію крови або запущення кровної плязми? Чи такі річи були попередніми в случаї божественного сцілення за часів апостолів, коли Божий дух ділав? Зовсім ні. Тоді Божі діла були прямі й негайні, без помочи людських лікарів і медицини, і коли ліки стали безчинні. Але ж так річ не мається сьогодні. Отже коли христіянин прийде до незвичайного оздоровлення й оживлення, то він не повинен переконати себе, що це було особливше діяння з неба. Та й люди поза христіянським збором зазнавали несподіваного та незвичайного оздоровлення. Опріч того, один христіянин міг успішно вибитися з пащі смерти, коли ж інший христіянин або інші христіяни серед подібних обставин не були успішними, а підупали у велику тілесну недугу. Що тоді? Чи Божа ласка усміхнулась на того, що оживив своїй фізичні сили і прийшов назад до нормального здоровля й діяльности? І рівночасно, чи вона гляділа похмурно на тих, що тілесно не виздоровляли і далі конали, а може і погіршали і остаточно померли від їх недуги або операції? Це не було б по справедливості казати, а головно коли ті, що не витримали і вмерли, були так за вірні й посвячені Богу, як і ті, що прийшли до незвичайного оздоровлення.

9. Що далі показує, що хто не може виздоровіти, то це не є ознакою Божого гніву або браку уваги?

⁹ Памятайте, що вскорі потім, як Бог явився Якові й назвав його від того часу “Ізраїлем”, його люба жена Рахеля важко захворіла при породі її другого сина Венямина і померла. Не було там ніякої признаки Божого гніву, про це ми можемо бути певні. (1 Мойсея 35:9—20) У віку 147 літ самий Яків занедужав і вмер з недуги. Та не тому, що він був в Божій неласці, бо ж він далі був Божим пророком аж до кінця. Яків був забальзамований лікарами Египту. (1 Мойс. 47:28 до 48:1; 49:33 до 50:3) Елисей також був занедужав від чого він помер, але він пророкував навіть на своїй смертельній постелі як один з Свідків Єгови. (2 Цар. 13:1—20) Це також можливо, що Тимотеїв клопіт з шлунком і його з часта недуги бували з ним аж до його смерти, і що те вино, яке Павло радив йому, дало йому тільки маленьку поміч. (1 Тим. 5:23) Отже, коли хтось занедужає і підчиниться операції, то це не є Божий гнів або брак заінтересовання й уваги. Не більше чим явище незвичайного оздоровлення можна пояснити, як спеціяльну інтервенцію й ласку. Ми мусимо бути розсудними і рівнозважені в умі. Памятайте, що є многі тілесні чинники й оточення, які ділають як поміч перебути через операцію або облогу поважної недуги, але які є відсутні для тих, що вмирають.

10. Чи це властиво молитися за оздоровлення недуги? До якої міри?

¹⁰ Це не значить, що ми не маємо бути вдячними до Бога й висказати нашу вдячність Йому, коли виздоровіємо. Ані це не значить, що ми не можемо йти до Нього в молитві, коли ми занедужаємо або коли наші співхристіяни захворіють. Всякі случаї й справи в нашому життю ми можемо предложити Йому в молитві. А однак ми не мусимо просити Йому божественного сцілення і сподіватися його, навіть коли ми й ужиємо як основу Ісусові слова: “Коли пробуватимете в мені, а слова мої пробуватимуть в вас, то, чого схочите, просити мете, і станеться.” (Йоана 15:7, НС) Ми знаємо, що Ісус говорив відносно своїх послідовників в цім часі, але Він не говорив про чуда на тілесному орґанізмі Його послідовників в цім часі.

11. В часі недуги, про що ми можемо властиво молитися? І коли ми помремо, то чиї ми є?

¹¹ Властива річ, якої ми можемо просити є, щоб наш небесний Отець поміг нам переносити терпіння з мужністю в часі недуги або тілесного ушкодження. Ми можемо просити Його помогти нам, щоб ми поступали як вірні свідки в часі того всього, щоб не стратити віри в Нього, щоб не потерпіти духової ушкоди через те все. Ми можемо молитися, щоб нас покермовано до властивих ліків, які можна набути, або до властивої медичної обслуги. Навіть серед недуги ми можемо сияти нашим світлом. Наш обовязок є “проповідувати слово, пильнувати його в пору і непору”. (2 Тим. 4:2, НС) Були случаї, коли тілесно немічні поліпшали їх тілесне здоровля через показання ревности до Його Царства, виступивши активно на поле служби і то помимо того, що слабе здоровля диктувало інакше. Памятаймо, що апостол каже: “Бо коли живемо, живемо Єгові; і коли вмираємо, Єгові вмираємо; то ж чи живемо, чи вмираємо, ми належемо до Єгови. На це бо Христос і вмер і воскрес знов, щоб і над мертвими і живими бути Господом.” (Рим. 14:8, 9, НС) Отже вірний христіянин, який не може виздоровіти і вмре, він таки належить до Господа Ісуса.

ПОЛОЖЕННЯ ВИНИ НА ДИЯВОЛА

12. До чиєї справи деякі відносяться як до руки Сатани в недузі й випадку?

¹² Та дехто тепер може запитати: Чи ж це не Сатана Диявол, що спричиняє нам недуги і перешкаджає нашому порученню? Чи це не він той, що спричиняє смертельні випадки для вірних Єгови, або випадки, які нівечать їх дальшу придатність в Його службі? Для попертя їх позитивної відповіди, вони відносяться до справи Йова. Там Сатана спричинив, що огонь спав з неба й спалив Йовове велике стадо овець і його пастухів, і також спричинив люту бурю, якою розбив дім, де його десять синів празникували й завалив ту будівлю на них на їх смерть. Опріч цього той лукавий поразив Йова страшною проказою, яка покрила його від ніг до голови розїдаючими та свербучими боляками.

13, 14. Чому Йовова справа не є правилом яким мірити б всі случаї?

¹³ Але ж Йовова справа не достачає нам правила яким би ми могли мірити всі случаї недуги та випадки. Йова зроблено особлившим прикладом спроби. Найперше Єгова звернув увагу Сатани на невинність Йова, а потому противник обвинуватив Йова, що він служив Богу за самолюбну користь, тому що Бог обгородив його і його добра божественною охороною, так що воно було корисним для Йова служити Богу. Але тепер нехай Бог забере цю охорону і позволить Сатані дотикнутися його відносно тих самолюбних добрів, то Йов відречеться Бога і проклинатиме в лице Його. Коли Йов відмовився бути невірним навіть під натиском втрати майна й дітей, тоді Сатана дістав дозвіл торкнутись шкіри Йова й його тіла і загрозити його життю невилічимою недугою. В додатку до цього, Йовова жена обернулась проти нього і трьох з його визначних приятелів осудили його як лицеміра, якого по справедливості покарав Бог Єгова. Але й ці острі спроби не змогли порушити Йова від його невинности. І так визов Сатани даний Богу був поконаний цим благочесним чоловіком, і опісля Всемогучий Бог чудом оздоровив Йова і привернув йому більше чим Йов стратив в часі тієї рішаючої спроби.

¹⁴ Правда, ми христіяни кожний знаходимося під пробою нашої невинности серед цього ворожого світа. Та нехай ніхто не думає, що він так важний, що він є відокремлений і виставлений на спеціяльну спробу, як от Йов був. Коли б так, тоді ми мусіли б виконувати той образ Йова через всі його начерки в пристосуванню до кожного христіянина. В такому случаї кожний христіянин в цім життю мав би отримати двічи скільки він стратив через напади опляновані Сатаною. Він мав би перейти через божественне чудотворне сцілення і опісля жити довго в доброму здоровлю, що мало б рівнатися з добробутом Йова через 140 років.— Йова 1, 2, 42.

15. Кого представляв Йов, і що його спроба представляла?

¹⁵ Тимбільше, цю спробу на Йова допустив Бог і записав її як пророцтво. Вона представляла, як Йовова кляса, почавши з Ісусом (який ніколи не хорував), буде виставлена на спроби їх невинности до Бога через Сатану. Одначе, ця спроба не мала статись через буквальні випадки, втрати і страшні недуги завдяки Сатани. Ні; але через переслідування і опозицію від цього світа, що приносить втрату близьких співтоваришів, і стягає на нас ганьбу, дає мильний погляд про нас в очах світа, робить нас огидними для них, так щоб вони обвинувачували нас як реліґійних лицемірів під Божим прокляттям. Наприклад, коли правовірні ортодоксальні реліґії Христіянства обвинувачують нас як хулгітелів, ненависників усіх, і як націстів, фашістів і як імперіялістів тут а комуністів там. Отже чудом привернення Йова було прообразом не божественного сцілення наших тілесних недуг і що ми не підлягаємо дальшим випадкам, але як Всемогучий Бог приверне вірного останка з його помазаних свідків до Його ласки і буде протиділати усім ложним обвинуваченням і перекрученню Його слуг перед всіма людьми доброї волі.

16. Чому такі случаї, як от жінка з духом недуги і Павлова колючка в тілі не є доказом, що Сатана має руку у всіх недугах?

¹⁶ Отже возьмім такий же здоровий погляд про недуги і випадки. Є багато річей опріч недуги і випадку, яких Сатана може ужити, щоб випробувати нашу невинність. Правда, що Ісус сказав про жінку, що була згорблена удвоє і яку Він оздоровив: “Цю ж дочку Авраамову, що вязав Сатана, бач, вісімнацять років, чи не годилось визволити від вязива цього в день субітний?” Та завважте, що ця історія каже, що вона мала “духа недуги” і очевидно була під силою демона, який не позволив їй випростуватися. (Луки 13:10—16, НС) Правда також, що Павло говорив про свою “колючку в тілі” як “ангела Сатани, щоб бив мене в лице”; але це не була недуга або випадок, як це ми пояснили в нашому попередньому числі Вартової Башти. Чим та колючка була, то Сатана противник витворив її, щоб зробити трудність для Павла і щоб тривожити його. Так річ може матися і з нашими недугами і випадками. Хоч Сатана можливо не є винуватий за них, то всеж таки він може ужити їх, потім як вони впадуть на нас, щоб тривожити нас, услабити нашу віру в Бога, зломати нашу ревність в Божій службі, спричинити, щоб ми втратили Божого духа й зреклися всього.

17. Чи звичайні причини спричиняють ті самі злі наслідки в Христіянах чим і в інших? Чи навернення христіян зміняють її тіла?

¹⁷ Хвороби, недуги та випадки мають свої звичайні причини. Ті причини видають ті самі наслідки в життю посвячених христіянів, як і в життю непосвячених мирських людей. В Листрії, в Малій Азиї, коли погани бажали почитати чудотворців Павла і Варнаву, як богів, вони вбігли між товпу і заперечили цьому: “Мужі, на що це робите? Ми такі ж люди, як ви, маємо ті самі недостачі, що ви.” (Діяння 14:8—15, НС) І ми всі можемо погодитися з псальмістом Давидом, коли він сказав: “Ось бо я в беззаконню родився, і в грісі почала мене мати моя.” (Пс. 51:5, АС) Отже зате, що людина вірує в добру новину Божого царства і посвятилася йти слідами Ісуса, Бог не творить чуда для неї ані не змінює її тілесного орґанізму. Можливо будучи христіянином вона зможе продовжити своє життя кращим життям морально і тілесно, тому що вона пізнає більше й більше правди і лучше опікується своїм тілом, не надуживає його, як ті в світі це роблять. Несамолюбна активність в Божій службі приносить добро як для ума так і тіла. Студіювання Божого Слова і застосування його в слові, думці і ділі має сцілющий вплив на людину в кожний спосіб. Соломон сказав: “Бійся Єгови й відвертайсь від злого: за це він пошле тобі у тіло здоровля й силу в кості твої.”— Прип. 3:7, 8, АС.

18. Радше чим прямий дотик Сатаною, то що витворує недугу без виріжнення щодо осіб?

¹⁸ Всякі недуги, що прийшли на землю, є наслідком першого нарушення Божого закону. Так і сьогодні, недуги й хвороби приходять через переступлення Божих законів відносно тілесного здоровля. Вони не приходять через прямий дотик рукою Сатани. Дехто із нас міг наслідити нахил до певних тілесних недуг, і вони можуть появитися, коли щось порушить їх розвинутися й доспіти. Скажім, що якась пошесть поширилась в краю. Світський чоловік, що має здорову будову тіла, може остатися недотикненим, підчас коли вірний христіянин може бути поконаний нею і вмерти або важко захворіти. Причина цього лежить цілком в слабій будівлі тіла і не знає як запобігти проти занедужання. Отже це є природні, фізичні діяння, які можуть напасти на всіх людей без ріжниці на їх вірування. Це було б нерозумно винувати прямо Диявола.

19, 20. Коли не від Сатани, то хто спричиняє випадки, безсторонно?

¹⁹ Те саме із випадками: Вони взагалі приходять через недбальство. Серед таких самих обставин неосторожність з боку кого небудь принесе ті самі наслідки. От автобус повний людей з конвенції повертає домів і керманич автобуса засипляє при кермі. Через це автобус розбивається, многі бувають розбиті і всі інші стають ранені. Ага, за це винуватий Диявол! Ні; радше недбайливість і неуважність керманича. І знов, повне авто свідків, які були на полю і свідкували про новину Царства, виїхали на поїздку й припинили своє авто на скруті біля шляху. Інше авто переїзджає той скрут і, з розмахом та надто скорим зворотом, зударяєся з тим першим автом і забиває всіх присутних в йому. Чи це діло Диявола? Ні! Брак остороги і уваги на скруті.

²⁰ От христіянин ступив на килим, що желить на воскованій підлозі, посунувся, впав і розбив собі стегно. Чи винувати Диявола? Ні; всякий інший, що ступив би поспішно на килим на слизький підлозі мав би той самий досвід, ба навіть олюблений Дияволом. От двоє христіянських людей подружилося і бажають бути бездітними ради свободи та щоб не журитися і не обтяжитися. Негайно, на їх тревогу і помимо всякої уважности, родиться небажане диття! Вони твердять, що це Господь звів їх до купи і вони подружилися, але щодо цеї дитини, то це Диявол використав їх і перешкодив їм в їх служенню Богу. Але ж, якщо вони не бажали дітей, то чому вони дружилися взагалі? Чи ж головне діло подружа не є приводити дітей на цю землю? Через подруження, вони загрозили їх свободі служити Богу і виставили себе на обтяження й відповідальности дотично дітей. Ні, це не Сатана запустив силу множенняся в чоловіках і жінках. Це не він започаткував те життя дитини, життя на яке христіянські родичі повинні глядіти як на “святе” в Божих очах. (1 Кор. 7:14) Ні, та дитина не сталась “випадком”. Не обманюйте себе відносно чинностей природного закону, який Бог Творець умістив незмінно в людській системі. Той закон оперує помимо всякої вашої остороги і ваша хитрість не може затамувати його операції.

21. Чи христіяни сподіються, що деякі звичайні фізичні обставини принесуть для них відмінні наслідки від інших? Чому?

²¹ Отже недуги, злобні хвороби, випадки і старий вік можуть ступати їх звичайним напрямком між посвяченими христіянами так само як і між решта людством. Коли тіло постаріється і не має вже молодої сили направляти себе або будувати нові клітинки, то можна сподіватися, що воно занепаде будь воно христіянське чи нехристіянське. Ісаак, син Авраама, осліп у своїм старім віку й не бачив через яких 50 літ, хоч він був типом на Ісуса Христа. (1 Мойс. 27:1, 21—23; 35:28, 29) Ми можливо зможемо полатати наше зужите тіло, але коли медицина, лікування особливших лікарів, або операція хірурґа не зможуть додати і ліктя до старого христіянського життя, то це не є його пряма вина. Коли ж всі такі змагання не вдадуться, тоді він не повинен надіятися ані молитися, щоб дістати божественне сцілення. Така операція вже давно перестала ділати виглядом христіянів. Ви можливо памятаєте, як Бог завернув час віку на пятнацять літ для царя Езекиї, і як пророк Ісаїя приложив фіґовий плястер на злющому болякові Езекиї, Божої сили для сцілення. (Іса. 38:1—22) Але ж ми вже не живемо більше в часах пророків і апостолів, що були обдаровані надприродною силою сціляти. Отже нічого нам сподіватися надзвичайного або й молитися про це, тому що ми є вірні христіяни.

22, 23. Чи деякі невитримають і помруть в Армаґедоні через природні причини? І чи це буде указувати як суд виконаний проти них?

²² Коли будуча битва Армаґедон вибухне в повній лютості з її спустошенням, многі посвячені христіяни будуть в їх старому віку й в немічному положенню. Отже це може бути, що в часі поступу тієї битви у усіма обставинами які витворуться навколо землі, многі христіяни в старому віку, з услабленим тілом, або недужими серцями, можуть померти від чисто природних причин. Коли ми читаємо пророчі описи тієї битви, як наприклад в Псальмі 46, яка описує, як земля порушиться, гори будуть перенесені на середину моря, води будуть бушувати й указувати велику лють, так що навіть скали будуть трястися від надуття їх, отже ми бачимо, що це відобється важко на серцях і тілесних будівлях навіть в найтугіщих людей. Ми можливо будемо мусіли переносити многі злидні в суспіль з людьми світа, включаючи обмеження поживи, виставлення на жорстокі первотини, і т.п., так що це буде напружний час, що обтяжить наші тілесні сили. Деякі, з причини фізичного стану, віку, або інших обставинів, можуть показати більшу здібність перенести трудности Армаґедону чим інші.

²³ Але смерть вірних Свідків Єгови через те, що їх тіла не зможуть видержати, не буде осудом проти них, неначе б вони були страчені небесними силами Єгови. Вони помруть в їх вірності, в справданню Бога, та й їх смерть не станеться средством вічного знищення, а вони воскреснуть в новому світі, що наступить по Армаґедоні. Та коли це подобається Богу, Він може дати сили навіть найслабшому з Його вірних людей в надзвичайний спосіб, щоб він міг видержати всі трудности часу небувалого клопоту і остатися живим. Хто останеться в живих з Його людей, то це тому, що Він схоронить їх серед знищення, яке Він виконає проти всіх Його ворогів.

24. Яке ж повинно бути наше відношення до здоровля й забезпеки?

²⁴ Підчас коли ми є активні в Божій службі, ми повинні старатися дбати про наше здоровля і тілесну життєздатність і берегти проти надмірности, небезпек і припадків оскільки можливо. Так само як ми замикаємо двері, запираємо і засуваємо вікна, привязуємо двері до певниці, і інших річей, щоб зберегти наші доми проти вламу злодіями. І тоді ми повинні вповати на нашого небесного Отця й Опікуна про інші річи. Коли ж ми зайдемо в небезпеку через вірність в Його службі, тоді ми мусимо приймати те, що Він дозволить на нас по Його волі, і ми можемо подякувати Йому за визволення нас із відомої небезпеки. Не наражайтесь на непотрібну небезпеку. Не виставте Єгову на спробу в неоправданий спосіб. “Оце ж, чи то їсте, чи пєте, чи що інше робите, все на славу Божу робіть.” “І все, що робите, від душі робіть, яко ж Єгові, а не людям.”— 1 Кор. 10:31 і Колосян 3:23, НС.