“Князі правитимуть по справедливости”

“Ось, цар царювати ме в праведності, а князі правити муть по справедливости.”— Іса. 32:1, АС.

1. Що Єгова предбачив відносно людського правительства, і тому що Він обіцяв в Едені?

ЄГОВА Бог є орґанізатором єдиного правительства праведности для людства. Довгий час наперед Він знав, що ця система правління, яку люди установлять над собою, буде цілком недосконала й станеться неправедною і так упаде. Як можна сподіватися від упавших людей, щоб вони дали людству правительство цілком праведне і справедливе, безсторонне й без опресії? Бог знав це, бо опріч того, що чоловік з уродження є нахилений до гріха й неправедности, то ще є могутній надприродний вплив над людством, а це Сатана, Диявол. Господь Ісус Христос назвав цього лукавого “князь світа цього”. Він не тільки є князем, але й “богом цього ладу”, і так апостол Павло назвав його. (Йоана 12:31; 16:11 і 2 Кор. 4:4, НВ) Цей факт дає додаткову причину для всіх урядів грішних людей, що вони занепадають, стаються неправдивими й зопсутими. Предвидівши наперед, як ціле людське правління у цім світі Сатани, Диявола обернеться, Бог Єгова відкрив свій намір установити царство з несплямленою праведністю, яке буде успішне. Його обітниця, яку Він дав у городі Еден зараз потім, як чоловік согрішив, була у звершеній гармонії із наміром цього царства. Насіння жени, яке там було обіцяне, мало статися Царем в цім царськім уряді, і, яко таке, мало покрутити голову великому змієві, Сатані, Дияволові.— 1 Мойс. 3:15.

2. Що сказано в Ісаїї 32:1, і хто є царем там?

² “Ось! цар царювати ме в праведності, і князі правити муть зі справедливостю.” (Іса. 32:1, АТ) Оцими словами доброї потіхи через свого пророка Ісаїю, Бог Єгова оголосив прихід праведного правительства для людей, для цілої землі. В часі Ісаїї Він обявив, що цей Цар праведности мав бути царським потомком Давида, царя єрусалимського. Раньше, через того самого пророка, Всевишний Бог заявив, що він народиться з дівиці і вступить на престол царя Давида: “Бо народилось нам дитятко, син даний нам; і уряд буде на раменах його: і назвуть його імя Чудовий, Порадний, Могутній Бог, Віковічний Отець, Князь Мира. Царству його і миру його не буде границь, засяде на престолі Давида і царстві його, і утвердить його, і скріпить справедливостю й праведностю від тепер по віки. Це вчинить ревність Єгови сил.” (Іса. 7:14; 9:6, 7 АС) Оці подивляючі слова сповнилися в Ісусі Христі. Чудотворною силою Єгови діва породила його в місті царя Давида в юдейському Вефлеємі, а доказав Він своє право до Царства через те, що вмер вірний Богу Єгові, Авторові й Засновнику віковічного царства. Нема найменшого сумніву хто тим царем є, що має царювати в праведності. Проте питання часто виринало: Хто це ті “князі”, що є обіцяні, що будуть царювати в праведності в той самий час із Ним? Очевидно, що оказія вже прийшла, щоб в Божому провидінню відповісти на це питання.

ЩОДО ТОТОЖНОСТИ ЇХ

3. До якого періоду часу передше прикладали Ісаїї 32:1? Чому?

³ Цей текст, “а князі правити муть по справедливости” був через довгий час сполучений із Псальма 45:16, яка звучить: “На місці батьків твоїх будуть сини твої; зробиш їх князями по цілій землі. Ті що мали бути князями по словам цього тексту, через довгий час розуміли, що це вірні свідки з старинних часів перед Христом, що мали статися синами Христа Царя через воскресення їх з мертвих. Потім вони були установлені як князі над решта людством і мали діяти як видимі представники небесного царства під Ісусом Христом. (Гарфа Божа [з 1921 р.], п. 556) Тому що Ісаїя 32:1 згадує князів і сполучує їх з Царем нового світа, то думали, що ті князі були ті самі, що згадані в Псальмі 45:16. І також вірш, Ісаїї 32:1, пристосовували до тисячолітнього царювання Ісуса Христа по битві Армаґедон. Одначе, від 1947 р., сторінки Вартової Башти не наводили слова Ісаїї 32:1 в цей спосіб.

4. Чи потрібно, що сповнення Ісаїї 32:1 опізниться аж по Армаґедоні або аж земне воскресення зачнеться? Чому така ваша відповідь?

⁴ Просимо завважати, що Ісаїя не каже, ті князі під Царем праведности є його діти або є ограничені до його дітей, як це Псальма 45:16 каже. Отже, пророцтво Ісаїї не потрібно ограничувати до тих, що стануться дітьми Ісуса Христа, “Віковічного Отця”, і котрі, як діти цього царського Отця, повинні статися князями силою їх уродження від царського володаря. І тому сповнення цього пророцтва не мусить лишитися аж по битві Армаґедон, коли то дияволова орґанізація і її управителі й князі будуть знищені з землі; ані поки воскресення вірних свідків старинного часу, як Авеля, Авраама, Мойсея і Давида, возьме місце.

5. Що говорить Ісаїя в Ісаї 32 голові про князів у 2 вірші?

⁵ Тимбільше, завважте, що Ісаїя каже про тих князів в наступному вірші. У версії King James читаємо слова Ісаїї 32:2: “І чоловік буде мов сховок від вітру й захист від бурі; мов джерела води у пустині й тінь від високої скелі в землі безводній.” Хто є той чоловік згаданий тут, через довгий час було питання для вияснення. Але тепер з еврейського його розуміють, що цей вираз значить “кожний” або “всякий”, і так помістили новочасні переклади в цей спосіб. An American Translation звучить: “І князі правити муть зі справедливостю; і кожний з них буде як сховище від вітру, і як захист від бурі, як струї води в сухих місцях, і як тінь великої скелі в безводній землі.” (Іса. 32:1, 2, АТ; також Crampon і Bover-Cantera) Подібно так і Moffatt переложив: “Князі, що правити муть у правоті, кожний подібний до сховку від бурі,” і т.д. І Rotherham’s Emphasised Bible звучить: “Навіть князі по правді будуть володіти. І кожний з них станеться, як місце сховку від вітру і як притулок від бурі, як водопровід в сухім місці, і як тінь великої скелі в пустині.”— Також Luther.

6. Коли ми потребуємо такої охорони від цих річей, як про них описує Ісаїя 32:2, і до кого нам звертатись за такою охороною?

⁶ В тисячоліттю Месії, коли Сатана і всі його демони будуть звязані і коли його видима орґанізація знайдеться в попелі, тоді людство не потребувати ме охорони від таких річей, які Ісаїя образово описав тут. Це тепер, в цім лютім “часі кінця” сатанського лукавого світа, що ми болюче потребуємо такої охорони, тому що ми не дістаємо її від урядового елєменту сатанської орґанізації. Це тепер, що важкі вітри ложної науки і перекрученої пропаґанди віють, які не тільки можуть захитати немовлятками в колисках, але досить сильні, щоб змести з ніг дорослого чоловіка або жінку. Це тепер, що велика буря гарячої й холодної війни між світськими народами бушує, як і напади через дияволські видимі сили проти вірних людей Бога Єгови. Це тепер, що ми знаходимося у світськім краю спалений духовою посухою і де ми дуже відчуваємо потребу струї води чистої, теократичної правди, щоби загасити жажду за Божим відкритим Словом. Це тепер, що правлючі елєменти, політичні, комерційні й реліґійні стараються сияти як сонце, щоб освітити цей темний світ, але вони яскраво печуть людство прикрим жаром, а особливо Свідків Єгови вогнем переслідування. Отже ми потребуємо великої скали Божого царства, щоб в тіні її відпочити в цім труднім краю. А що ми не дістаємо бажаного сховку і притулку і відсвіження й тіні від правлючого елєменту дияволської орґанізації, тому ми мусимо звернутися до урядових слуг в орґанізації Єгови. Він обіцяв, що Його Цар і Його князі, кожний один з них будуть такими бажаними річами для нас в часі потреб. Вони постараються, що ми дістанемо, що є справедливе й добре.

7. Де Цар і князі управляють, і щоб охороняти кого?

⁷ Праведний Цар і його князі будуть управляти краєм, що зображував теократичну орґанізацію Єгови, і всі ті внутрі або під тією орґанізацією будуть користати з їх праведного й справедливого правління. Ті що в світі не отримають.

8. В якому часі царя те пророцтво було доручене, і під якою чужинецькою загрозою?

⁸ Отже це тепер в цім “часі кінця” перед Армаґедоном, що ми властиво виглядаємо сповнення пророцтва Ісаїї (32:1, 2). Як здається, то це пророцтво було доручене в часі царя Езекиї в Єрусалимі у восьмім століттю перед Христом. В часі Езекиї ассирійська імперія, друга світова сила в біблійній історії, верховодила світом і загрожувала йому своїми жорстокостями та лютими зажерливими наїздами. Найперше вона виступила холодною війною страшної пропаґанди і великої брехні проти маленького царства Юдиного над яким царював цар Езекия, засівши на типічному “престолі Єгови” на горі Сион. Це було великим спонуканням для Езекиї звернутися на полудень і піти до Египту за помічю для своїх колесниць і кінноти, але Езекия відмовився це зробити. Це було б недовірством до Єгови, великого Автора спасення й занехання просити Його помочи. Але тепер війна обернулась в гарячу, і ассирийський володар, цар Сеннахерим, наїхав на територію Юдину, забрав многі його міста і зробив облогу іншим. Облягши Лахіш, приближно трицять миль на полудневий захід від Єрусалиму, Сеннахерим тепер післав до Єрусалиму зневажаючи Бога Єгову й домагаючись безуслівного підчинення міста. Єгова через свого пророка Ісаїю скріпив Езекию, щоб він відкинув те злюще домагання. Не змігши поконати Лахіш, Сеннахерим приступив ближче Єрусалиму і обложив місто Лібно трохи менше як двацять пять миль звідси, і знов післав зухвало домагання до Езекиї, понижаючи силу Єгови для визволення.

9. Як Ассирія перестала бути загрозою для Юдеї?

⁹ Потім Єгова через свого пророка Ісаїю кинув визов тому гордому, зневажливому ассирийському аґресорові і предсказав його ганебне пораження й визволення Єрусалиму, місто, на якому Єгова поклав своє імя. Самий Ісаїя пише нам, що наступило, кажучи: “І вийшов ангел Єгови та й убив у таборі Ассирийському сто вісімдесять і пять тисяч чоловіка, і як повставали рано вранці,— аж це самі мертві тіла. І рушив Сеннахерим, цар Ассирийський, та й відступив, а вернувшивсь, жив у Ниневії. І як молився він раз у храмі свого бога Нисроха, вбили його мечем сини його, Адрамелех та Шарезер, і повтікали в землю Арарат.” (Іса. 37:36—38, АС; 2 Цар. 19:8—37) Після того Ассирияни ніколи не важилися грозити царстві Юдиному.

10. Кого представляв Езекия, а кого Сеннахерим?

¹⁰ Апостол Павло каже нам, що те, що сталося в старинній жидівській історії, сталося їм як прообраз або як приклад перестороги для нас, що живемо в кінці часу цього старого ладу. Езекия в часі цієї погрози проти Єрусалиму і його визволення представляв Ісуса Христа, що сидить з Єговою на Його небеснім престолі і по Його правиці. (1 Кор. 10:6, 11) Ассирийський аґресор, цар Сеннахерим, представляв того, що зневажає Бога Єгову і що противиться Ісусу Христу, а іменно, Сатану, Диявола, “бога цього ладу”. Отже, коли вірші, Ісаїя 32:1, 2, мають на ввазі царя Езекию, то це тільки як прообраз, і сповнення їх на йому було тільки типічне й почасти.

11. В якому часі прийшло повне сповнення того пророцтва, і як Ісаїя 31:5—9 описує його?

¹¹ Повне сповнення цього приходить в часі Більшого Езекиї, Ісуса Христа, коли то більший Ассур, Сатана, Диявол, грозить видимій орґанізації Єгови на землі й зневажає Його могутню силу. Щоби дати тим, що тримаються Його теократичної орґанізації в цих напружних днях, сильну потіху, Бог Єгова каже до нас в попереднім розділі і його кінцевих віршах: “Як птиці кружляють, так Єгова сил покриє, захистить, вибавить пощадить і врятує Єрусалима. О, ізраїльскі синове, наверніться до Того, що так далеко від його відпали! Бо того дня кожний відкине свої срібні ідоли, і свої золоті ідоли, що ваші руки на гріх вам виробили. І Ассур не від людського меча впаде, не людський меч погубить його; і він втікатиме від меча, і його молоді діти будуть данину вам давати. І його скала [його охоронний бог] пропаде від жаху, і князі його будуть лякатися стягу, говорить Єгова, що його вогонь на Сионі, і піч його в Єрусалимі.”— Іса. 31:5—9, АС.

КОЛИ ЗАСТОСОВАНЕ І ЯК

12. Чому тут нічого не суперечатись проти приложення Ісаїї 32:1 тепер від 1914 р.?

¹² По написанню цих слів, які вже близько свого сповнення, пророк Ісаїя починає наступний розділ, кажучи: “Ось, цар царювати ме в праведності, а князі його правити муть по справедливости.” Нема тут причини противитися застосованню цього до тепер в тих часах, коли великий Ассур, Сатана, виступив проти видимої орґанізації Єгови, останка з насіння Божої “жени”. Ми вже відійшли трицять вісім літ від 1914 р., і ось, помазаний Цар Єгови вже царює! Він царює в праведності від кінця “призначених часів для народів” в тому році. Не потрібно нам глядіти аж поза битву Армаґедон за сповненням цього нарису пророцтва. Воно вже сповняється тепер. Тому що Цар тепер царює в праведності й за виконання праведности ради імя Єгови, тому то більший Ассур, Сатана, Диявол, накидається й воює проти вірного останка і їх співтоваришів доброї волі на землі. Як хто знає, то Сатана, Диявол, знає, що Цар царює, бо той Цар поразив його у війні в небі й скинув його і його демонів на Божий підніжок землю, під ноги царюючого Царя.— Луки 21:24; Одкр. 12:1—17, НВ.

13. Яке питання виринає щодо згаданих князів?

¹³ Що ж скажемо про ту іншу часть пророцтва: “а князі його правити муть по справедливости” і кожний з них буде як місце сховку від вітру”? Як це може бути правдою тепер, і хто є ті князі, що володіють справедливо і є охороною для людей Єгови? Ми відповідаємо це на підставі писань, як слідує:

14, 15. (а) З якого слова переложено “князь” і до кого воно відноситься? (б) Як те слово ще інакше є переложене і пристосуване?

¹⁴ Слово “князі” є переложене з еврейського слова сарім, число в однині якого є сар (жіночий рід сараг). Як це зазначено у Вачтовер з минулого 1 листопада, 1930 р., в артикулі “Почин Товариства Нового Світа” (п. 14), це еврейське слово сар не завжди значить син царя або син політичного князя, ані це слово не є завжди переложене на “князь” або уживане з таким політичним смаком в Святих Писаннях. Воно значить найперше, вождь або передовець якої небудь кляси, гетьман збору або гуртка. Наприклад: Слово сар знаходиться 419 раз в Еврейських Писаннях, від першої книги Мойсея до Софонії. Із тих усіх разів, то King James Version містить переклад як князь 208 раз, а також як сотник 125 раз, головний сотник 3 рази, сотник що управляв 1 раз, володар 33 рази, вождь 33 рази, управитель 6 раз, сторож 3 рази, принципал 2 рази, і ґенерал, лорд, пан, дворянин і роботодавець по одному разу. Отже воно є переложене більше разів іншими словами чим князь. В 1 Мойсея 21:22, 32 воєнний ґенерал филистійського короля названо гетьманом війська (сар). Фараонів чиновник якому продано Йосифа в Египет був названий “гетьман” (сар) сторож або вождь маршал. (1 Мойс. 37:36; 39:1, 21—23) Фараонів винар і пекар, що були увязнені з Йосифом, були названі старший лакей і головний пекар (сар) над пекарями. (1 Мойс. 40:2, 9, 16) З бігом часу Фараон зробив Йосифових братів володарями (сарім) над царським скотом.— 1 Мойс. 47:6.

¹⁵ По смерти Йосифа новий Фараон поставив над Евреями приставників (сарім), щоб їх мучили панщиною. (2 Мойс. 1:11) Коли Ізраїльтяни в Палестині попросили пророка Самуїла, щоб поставити людського царя над ними, Самуїл перестеріг їх, що їх цар буде вербувати людей бути гетьманами (сарім) над ґрупами з тисячів, сотнів і пядесять. Їх перший цар Саул зробив свого братанця Абнера гетьманом (сар) над його армією. Пізніше він зробив Давида гетьманом (сар) над тисячею вояків.— 1 Сам. 8:12; 14:50; 17:55; 18:13; АС, АТ.

16, 17. (а) Що показує, що Ізраїль мав князів (сарім) перед царем? (б) Також потім, як їх цар був збурений?

¹⁶ Одначе, завважте це: Нім Ізраїльтяни просили й отримали людського царя над ними, вони мали над собою, що вони їх називали князями або сарім. У пустині коло Синай Мойсей за порадою свого родича Єтра назначив володарів (сарім) над ґрупами з тисячей, сотні й пядесять, а навіть десять, діяти як помічники судді йому. (2 Мойс. 18:21; 4 Мойс. 31:14, 48, 52, 54; 5 Мойс. 1:15) Бог Єгова поучив Мойсея, щоб він призначив гетьманів (сарім) над арміями Ізраїля, щоб провадити їх. І коли Датан і Абірам спротивилися Мойсейові у пустині, обвинувачуючи його, що він зробився князем над Ізраїльтянами.— 5 Мойс. 20:9; 4 Мойс. 16:13.

¹⁷ В обіцяній землі, коли ще судді володіли і коли ще не було чоловіка царя над Ізраїлем, тоді дванадцять поколінь мали кожне своїх князів. Ми читаємо про “князі від Іссахара” за часів судді Барака і Дебори; про “князів (міста) Соккот” за часу судді Гедеона, і про “князі Гілеад” за днів судді Єфтая. (Суд. 5:15; 8:6; 10:18) Були там також “князі Юдеї” і “князі Зебулона” і “князі Нафталія”, як про це пізніше сказав Давид в Псальмі 68:27. Навіть потім, як царство Ізраїля було збурене двома нападами через Ассирию і Вавилон, і Ізраїльтяни повернули з вавилонської неволі до Єрусалиму, щоб відбудувати храм Бога Єгови там, то й тоді вони мали князів над собою, хоч ще не мали царюючого царя з лінії Давида. Священик Ездра як і жидівський управитель Неємія розказують нам про князів й управителів (всі сарім) над приверненим останком з вірних поклонників Єгови. (Ездри 9:1, 2, 14; Неєм. 3:9—19; 4:16; 11:1; 12:31, 32) Але завважте й цей факт також, що там були головні (сарім) з священиків і Левітів, як і за часів царства був “старшина над Левітами” і “головні в святині й князі з дому Божого.”— Ездри 8:24, 29; 10:5; 1 Паралип. 15:22; 24:5.

18. Отже чи мати сарім треба короля? Чи вони були всі політиками?

¹⁸ І так ми бачимо, що цар не мусів царювати між теократично зорґанізованими людьми Єгови, щоб вони могли мати князів або сарім. Ані вони не були ограничені до правительствених управителів, але вони були назначені між людьми, що мали до чинення з воєнними справами, судівничими справами, і справами почитання. Ісаїя, над якого пророцтвом ми застановляємося, ужив слова сар 17 раз і каже нам, що Ісус Христос буде названий “Князь Мира”.— Іса. 9:6.

19. Отже що наш царюючий Цар може мати на землі тепер, і де вони мали б свій уряд і з якою службою?

¹⁹ Із таким широким значінням і пристосуванням еврейського слова сар, ми можемо оціняти як небесний Цар царює в праведності і може мати видимих представників на землі впродовж цього лютого часу і як вони будуть занимати позицію рівнобіжну із тією в Ісаїї 32:1, що говорить про князів (сарім). Вони не занимали б такого княжного уряду внутрі політичної системи цього світа, бо хоч вони у світі, то вони не є частю світа. Ані вони не занимали б такого сполученого уряду, що складається з політики й ієрархії, як от вище духовенство римо католицької реліґійної системи, так що вони називаються “князі церкви”. Римо католицький культ є частю цього світа і поповняє духове перелюбство з політичними і комерційними володарями цього світа. Але ті, що служать в урядових місцях на землі під Царем Єгови праведности, це роблять в теократичній орґанізації. Вони представляють Боже царство виключно, і в цій службі вони дбають тільки про інтереса Його царства, що є справдішною княжною службою!

В ЧАСІ ПРИВЕРНЕННЯ

20. (а) Від початку царювання, чи Цар мав сарім управляючих на землі в справедливості? (б) Чому вони не називаються “князями”?

²⁰ Від коли Ісус Христос почав царювати в часі народження царства в 1914 р., то чи нам розуміти, що Його князі видимо управляли в праведності на землі? Так, але від 1919 р. Чому ж тоді ми не бачимо людей в видимій орґанізації Єгови названі як “князі”? Це тому, що цей термін в цім світі має політичну звязь. В оригінальній еврейській мові Біблії, те слово має ширше значіння і могло відноситися до ріжних службів в який чоловік Божий є гетьманом, вождом, або передовцем у відділі служби або в ґрупі або клясі. В цім світі те слово “князь” містить якісь чари, так що ми прославляємо його геть поза властиву міру. Але в еврейськім тексті те слово значить не тільки вищість позиції людини, але також й важку відповідальність і тяжку роботу у виконанні її. Тепер завважте, як Боже Слово предсказало розставлення вірних христіянських Свідків Єгови в таких відповідальних позиціях відносно Його царства і як Він сповнив це слово.

21. Після того що Бог предсказав, то коли Він мав поставити людей в такій позиції?

²¹ Бог предсказав, що це Він зробить в часі, коли Він приверне вірного останка з своїх людей до привилеїв Його теократичної орґанізації. Це є гідне завваги, що коли помазаний Цар Єгови, Ісус Христос, перший раз представив себе своїм вибраним людям, то це був час привернення для них. Через те Ісус ходив по цілій Палестині, проповідуючи: “Покайтеся, бо наближилося царство небесне.” Якщо там не було покаяння, то й не було привернення для непокаяних Жидів. Для того також в синаґозі в Назаретах Він читав пророцтво Ісаїї, яке предсказувало Ісусове помазання, щоб “проповідувати полонянами визвіл і сліпим прозріння, випускати замучених на волю”. (Мат. 4:17 і Луки 4:18, НВ) Тільки останок з Жидів вірував і вповні покаявся за свої гріхи проти угоди з Єговою, і ці були визволені з вавилонської неволі в яку їх реліґійні провідники силою запровадили. Вони були випроваджені в христіянську свободу і приписано їм привилей служити в вільній теократичній орґанізації Єгови.

22. В який спосіб царство Христа є привернене? Що його установлення значить для людей Єгови?

²² Саме царство Ісуса Христа є приверненням правління Єгови над землею через Його помазаного Царя. Воно також є средством Його для привернення всіх людей, що бажають прийти в ласку Божу і жити вічно під його всесвітним пануванням. Маючи на увазі, як Бог збурив своє типічне царство в Ізраїлі в руках вавилонської імперії в 607 р. перед Хр., апостол Петро пригадує, що Єгова обіцяв привернути те царство з царем з Давидової лінії. Отже в храмі він сказав до Жидів: “Отже покайтеся й наверніться, щоб очистились від гріхів ваших, як прийде час покріплення від лиця Єгови; і пішле наперед проповіданого вам Ісуса Христа, котрого небо мусіло прийняти аж до часу новонастання всього, про що Бог говорив через уста своїх святих пророків від віку.” (Діяння 3:19—21, НВ) Висновок є, що від часу вислання Ісуса Христа з силою Царства в 1914 р., то це час привернення для людей Єгови на землі, і не тільки привернення загублених правд. Ні; це є привернення також розпорядку Царства між Його людьми, привернення теократичної орґанізації, яка признає і підчиняється всесвітній суверенности Бога Єгови, Царя предвічности.

23. Чому це від 1919 р., що його привернення взяло місце для них?

²³ А що царство народилося в 1914 р., то чому ми кажемо, що це привернення взяло місце для Його людей на землі від 1919 р.? Тому, що в часі першої Світової Війни, яка почалась в 1914 р., помазаний останок Єгови на землі не мав властивого вирозуміння. Вони ще були сплямлені вавилонськими річами і не мали теократичної методи в діянні між собою. Отже вони підчинилися страхові й невиправданій перешкоді з боку володіючих елєментів цього світа й попались в вавилонську неволю й були взяті на скитальщину з орґанізації Єгови. Але в 1919 р., Бог Єгова, ради свого власного імя, випровадив їх на волю. Своїм духом Він порушив їх зреорґанізувати службу Царства в повоєннім періоді. В цей спосіб Він привернув їх в свою активну орґанізацію; і своїм Словом і духом Він запустив відвагу й смілість в них задля Царства і його Царя.

24. Як це дотикає їх очей, ушей, серць і язиків?

²⁴ Ісус Христос признав свого останка як “вірного й розумного слугу” і поставив цю клясу невільників над усіма його земними добрами. Потім при помочи теократичної орґанізації Єгова провадив їх від одної правди до другої, отворивши очі їх серця і уші їх розуміння, щоб вони бачили й чули ті правди. Навчившися бути розсудними і рівноважені при помочи таких правд, вони вже не поводилися більше нерозважно або наривно, поринаючи в гріх, але вони дістали правдиве знання й промовляли з зрозумінням, з певною вірою, і з смілим переконанням, не запинаючись більше страхом і непевністю. З цього вийшло так, як третий вірш пророцтва Ісаїї говорить, коли цар зацарює в праведності і його князі в справедливості: “Очі видющих не будуть закриватись, і уші слухаючих будуть уважні. І серце легкодушних вміти ме розважати, й недоріків язики говорити муть ясно.”— Мат. 24:45—47, НВ; Іса. 32:3, 4; 29:18, 19; 35:3—6.

25. Через які перепони Бог привів своїх людей побачити потребу теократичної орґанізації, і що він обіцяв?

²⁵ За їх активність в проповідуванню всім народам добру новину, що Боже царство було установлене в 1914 р., більший Ассур, Сатана Диявол, тепер скинутий з неба, кинувся гнівом проти них. Він старавсь розбити їх орґанізацію через переслідування, через ухвалення законів із нікчемним наміром, і силою диктаторських і тотальних урядів. Між останком барилися ще амбітні люди, що бажали сияти в урядових позиціях радше чим працювати для добра Царства і тому вони старались перешкодити в свідоцтві про Царство. Отже Бог провадив своїх людей, щоб вони побачили, що для їх безпеки і їх єдности і гармонійної активности, вони мусять привернути між собою теократичну орґанізацію. Це значило правлення їх орґанізації з Богом, як Володарем, наче Він на верху, а всі інші сотворіння на землі підчинені Йому, як Верховному Суверенові, радше ніж наслідувати світські демократії або людське правління. Єгова предсказав це очищення Його останка з помазаних свідків, коли Він сказав до своєї типічної орґанізації стародавньої: “О, я надоложу мою кривду від противників моїх, і помщусь над ворогами моїми! Простягну на тебе руку, і цілком жужелицю з тебе очищу і відділю від тебе все олово; і поставлю в тебе суддів, як давно бувало, та й радніх, як впочині було; потім назвуть тебе городом праведности, стороною вірною.”— Іса. 1:24—26, АС, з боку.