“Щоб вязням сказати: Виходьте”

‘Щоб вязням сказати: Виходьте на волю, а тим, що в темряві: Йдіте на світло. Пастимуться при дорозі; по всіх узгіррях будуть пасовища їх”.— Іса. 49:9.

1, 2. Яку записку Єгова має відносно відчинення вязниць і випущення вязнів на волю?

ЄГОВУ неможливо перемогти у відчиненню вязниці й звільненню вязнів. Записки показують, що Він це робить у буквальний спосіб. От старинному египецькому Фараонові Він післав пророчі сни, а вони так поділали, що Йосиф був увільнений з вязниці, щоб він міг вияснити ті сни й через те стався головним міністром Фараоновим. Він ужив могутні збройні сили Вавилону, як своїх виконавців і дозволив їм пробитися до Єрусалиму й увільнити Його пророка в вязниці. Значно пізніше реліґійна старшина в Єрусалимі знов поробила безправні увязнення, цей раз проти апостолів Ісуса Христа. Одначе ангел Єгови відчинив вязничні двери тієї ж таки ночи, і вивів їх без відома вязничних сторожів, і сказав їм йти назад і проповідувати Ісуса Христа в храмі. Після того, коли самий Петро був увязнений і засуджений на смерть і ляг в кайданах між двома воїнами і сторожею перед дверми його келії, ангел Єгови знов розбив кайдани і вивів Петра на свободу, щоб він далі служив його Богові.

² Навіть землетрус не був надто великою річю для Єгови, щоб потрясти вязницею в мекидонській Филипії, щоб увільнити заковані руки й ноги апостола Павла і Сили з кайданів і ложа, і відчинити вязничні двері і заставити вязника випровадити їх з найбільшою пошаною й покірно вислухати їх вістки. По правді написано є “Єгова увільняє вязнів.”— Пс. 146:7, АС; Ерем. 40:1—4; 1 Мойс. 41:1—46; Діян. 5:17—21; 12:1—11; 19:34.

3. Від коли в нашім часі Він виконує більшу роботу увільнення, і від чого?

³ Та ось ми знаходимося в порозі 1952 р. Це надто модерний день для Бога Єгови, щоб увільняти людей з вязниці, чи ж не так? Але ви так не думайте і на хвилину. Бо правдою є, що Він виконує велику роботу увільнення тепер, в цім новочаснім періоді від 1919 р. Ця робота є зазначена через звільнення многих з буквальних вязниць, плінних таборів і інших місць повздержання. Це є особливше чудовим, бо це є увільнення з більшої та страшнішої вязниці, з духового вязничного стану в новочаснім Вавилоні. Ніщо не може опертись Його силі в увільненню тих, що готові бути увільнені, хоч вязниця іще стоїть. Коли Він увільнить всіх тих, що хотять бути вільними і котрі вповають на Нього, Він розібє цілу вязничну систему в битві Армаґедон і впровадить вільний світ для кожного живучого. Завважте, як це станеться.

4. Як ми пізнаємо Єгови великого Слуги визволення?

⁴ Всемогучий Бог має великого Визволителя або Слугу, якого Він тепер уживає в своїй роботі, даючи любе увільнення для любимців свободи, що є увязнені. Хто він є? Слухайте голосу, який приходить із шумом хідником девятьнацяти століть від жидівської синаґоґи в Назаретах, Галилеї, в Палистині. Той голос читає слова пророцтва Ісаї 61:1, 2 і ви чуєте оці слова: “Дух Єгови спочив на мені, бо він помазав мене сповіщати добру новину убогим, післав мене проповідувати увільнення невільникам і привернення зору сліпим, випускати замучених на волю, проповідувати приятний рік Єгови.” (Луки 4:18, 19, НС) Ах, ви пізнайти цей голос Ісуса з Назаретів, що Він пристосував ці слова пророчі до себе, що призначили Його визвольним слугою Єгови. Так, Він є великий Слуга, якого Всемогучий Бог підніс тепер, щоб Він служив як Визволитель, в часі, коли ціла земля стала загрожена новим невільництвом з руки богохульного міжнароднього комунізму. Та й самозарозумілий папа, що називає себе видимим “заступником Христа”, показавсь бути надто слабою твердинею проти навалу безхристіянського комунізму. На такого ложного Христа не можна вповати, як на правдиву твердиню проти політичної й соціяльної брехні. Зате правдивий Христос, Ісус Син Божий, стоїть твердіше ніж Ґібральтар скала, відпираючи не тільки наїзд комунізму й інші політичні їзми з життя любимців правди й справедности, але Він увільняє многих, що знаходяться в неволі під тими системами.

5. До чого воно провадить вповати на людей, як визволителів, і чиїм призначенням такий напрям нехтує?

⁵ Міліони людей внутрі як і назовні псевдоХристіянства були обмануті в минувшині. Тепер це булоб безглуздя слухати якогось чоловіка або гуртка людей, що змагаються піднести себе до визначности, і щоб потягнути прихильників за собою, заявивши, що вони можуть визволити людей. Повне увільнення людства спочиває в руках Всемогучого Бога Єгови. Самий Він призначив когось більше вірогідного, щоб Він увільнив вязнів із цієї гноблючої системи. Аж до сьогодні Він стоїть при цім призначенню. Отже це марнота і вона провадить тільки до сумних наслідків, коли хтось вповає на іншого визволителя чим Того, що Його Всевишний Бог назначив. Він обявив Того, кого Він призначив, і Він промовляє до нього оцими словами: “Так говорить Єгова: Часу приятного я вислухав тебе й в день спасення допоміг тобі; і я збережу тебе і дам тебе в завіт народам, щоб обновили землю, і попустошене наслідникам вернули, щоб вязням сказали: Виходьте на волю; а тим, що втемряві: Йдіте на світло.”— Іса. 49:8, 9, АС.

СЛУГА

6, 7. До кого ті слова відносяться в типі і в позатипі?

⁶ Та — ви скажете — ці слова відносяться до царя перського Кира. В 539 р., перед Хр., Він і його дядько Дарий збурили могутній Вавилон, який знищив був Єрусалим і його храм, і спустошив землю жидівську тим, що полонив майже всіх живучих і забрав їх у Вавилон. Отже в першім році свого царювання Кир увільнив тих жидівських вязнів. Він позволив їм вернутись до спустошеного жидівського насліддя в Палестині й відбудувати зруйновану землю.

⁷ Все це — правда. Ісаїя в Ісаї 45 голові предсказав прихід Кира і його добрі вчинки для людей Єгови, і все це робить його типом або пророчим образом на Ісуса Христа, Більшого Кира. Це Ісус Христос, що становить цілковите сповнення пророцтва Єгови. Отже тепер Він є великим визвольним Слугою.

8. (а) Який сильний знаряд визволення Ісус посідає? (б) Як Бог поміг Йому і дав Йому в “завіт народи”?

⁸ Коли Ісус жив на землі, Він посідав сильний знаряд, правду. Тут зараз пригадуються слова: “Коли пробуватимете в слові моїм, справді ви ученики мої, і пізнаєте правду, й правда визволить вас.” (Йоана 8:31, 32, НС) Через цілий час, коли Він жив на землі як чоловік, Він завжди був у небезпеці з боку великого Вужа, Сатани, Диявола, і від всього Його лукавого насіння, демонів і людей. Він молився до свого небесного Отця і Він вислухав Його і помагав Йому скінчити Його діло для спасення людського. Бог Єгова охороняв Його аж Він скінчив свою роботу. Опісля Він позволив Йому доказати свою лоальність і невинність аж до ганебної смерти на дереві тортур на Голготі. Але Всемогучий Бог схоронив Його тим, що підніс Його з мертвих до безсмертного життя в небі, як прославленого духового Сина Божого. В цей спосіб Ісус Христос міг виконувати своє діло визволення й знов бути присутним для цього в цім часі. Бог дав Його в “завіт народам”. Як в “завіт”? Завіт — це урочиста умова виконати щось. Бог урочисто зобовязавсь увільнити правдивих любимців свободи із вязниці й неволі, і тому Він дав свого Сина Ісуса Христа як завіт або запоруку, що Він це виконає. Він розпорядив і призначив Ісуса бути Тим, що увільнить людей. І так певно, як живе воскресший і прославлений Ісус по правиці Отця в небі, так певно буде увільнення людей правого серця від рабства цієї злющої світової системи новочасного Вавилону. Отже Той, що на його треба вповати, це прославлений Слуга, якого Бог дав “в завіт народам”. Всі людські провідники укажуться обманниками.

9. Як Павло пристусовує пророцтво Ісаїї 49:8 і показує, що ми можемо співтоваришити з правдивим Визволителем при Його роботі?

⁹ Ви любите мати самі свободу, та й радієте бачити, щоб і інші втішались нею також. Чи ви не бажали б співтоваришити з правдивим Визволителем в Його роботі? Це ви можете зробити. Ми знаємо на підставі правди святих Писань, що це ви можете зробити. Повище (в 5 параґрафі) ми наводимо слова Ісаїї 49:8. Апостол Павло звертає нашу увагу на ці слова і пристусовує їх відносно послідовників Ісуса Христа. Ми тут передаємо Павлів спосіб пояснення цього, і також його слова, які оточують це, як слідує: “Ми оце посли замість Христа, і Бог неначе благає через нас. Ми замість Христа просимо вас: Примиріться з Богом. Той бо, що не знав гріха, стався гріхом за нас, щоб ми стались Божою праведністю через Нього. Працюючи разом із Ним, ми також благаємо вас, щоб ви марно благодать Божу не приймали. Бо Він сказав (і тут приходить Павлове наведення з Ісаїї 49:8, Септуаґінта версії): ‘Приятного часу вислухав я тебе, і в день спасення поміг тобі.’ Ось тепер пора приятна: Ось тепер день спасення! Ніякого в нічому не даємо спотикання, щоб не було ганене служення, а у всьому показуючи себе як Божих міністрів.”— 2 Кор. 5:20 до 6:4, НС.

10. Як Павло старавсь задержати своє служення безвинним, і як він благає нас відносно Божої незаслуженої ласки?

¹⁰ Тут Павло каже нам, що йому поручено служення, і що виконуючи його, Він співділав разом із Богом і Його великим Слугою Ісусом Христом. А що Христос не був там присутний особисто в тілі, тому Павло ділав як амбасадор замість Христа і сказав за Нього: “Помиріться з Богом [так щоб дістати спасення в цю приятну пору і день для цього].” Щоб його міністерство або служення було безвинним в цім згляді, то Павло ніяким чином не давав спотикання своїм слухачам, але всяким чином поручав себе їм, як Божий міністер або слуга. Отже він апелював до тих, що він писав до них, щоб вони не приймали незаслуженої милости Божої через Христа намарно. І ось всі ми, що прийняли Його незаслужену ласку, тут входимо. Нам не можна втратити цілі ради якої вона дана нам.

ПРИПОРУЧЕННЯ РОБОТИ

11. Як ми можемо оминути ціль Божої незаслуженої ласки даної нам?

¹¹ Як же ми можемо втратити ціль незаслуженої ласки? Аджеж через занедбання нашої роботи ради якої дано нам її, щоб зробити нас відповідними. Закоштувавши Його незаслуженої ласки і примирившися з Богом або увійшовши в приязні условини з Ним, ми мусимо від того часу бути співпрацівниками з Ним. Ми мусимо співпрацювати з Його великим Слугою Ісусом Христом. Він то припоручив роботу для свого великого Слуги. Ту часть з тієї порученої роботи, що ми можемо помогти виконати, то ми зобовязані виконувати. Отже до тієї міри те припоручення для слуги відноситься також до нас, і цим чином ми стаємо Його співслугами. Ми сталися членами тієї слуги кляси. Це особливше правда відносно тих христіянів, що є помазані Божим духом, як Ісус був, і які охрестилися в Його духове тіло або збір і які сталися співнаслідниками з Ним небесного царства. Це є їх обовязок згідно з Божим припорученням прилучитися і ‘сказати до вязнів, Виходьте, а до тих, що в темряві, Покажіть себе’. Якщо ми вірно виконаємо це припоручення, тоді ми не отримуємо тієї Божої незаслуженої ласки надармо.

12, 13. Кому Слуга каже слухати його, і як уможливлено для них чути і слухати голосу Ісуса?

¹² Який же є наш знаряд до праці? Вислухайте великого Слуги, Голови слуги кляси, який переказує нам, що він є, в початкових словах Ісаї 49 голови , над якою ми застановляємося: “Слухайте мене, острови, вважайте, далекі народи: Єгова покликав мене з утроби; від матірнього лона назвав імя моє; і зробив гострим мечем уста мої; сховав мене у тіні руки своєї, і зробив мене гострою стрілою і сховав в сагайдаці свойому; і сказав мені: Ти слуга мій, Ізраїль, в тобі я прославлюся. І промовив я: Дармо я трудився, надармо вичерпав силу мою; та справедливість належиться мені перед Єговою, і заплата моя — в Бога мого.”— Іса. 49:1—4, АС.

¹³ Цей Слуга указує, що та вість, яку він має доручити, буде чутна на островах, побирежжах та між далекими народами. Він має розповсюднити ту вість визволення по цілому світі, той великий Слуга Єгови. Але, коли Ісус був на землі, то Він не ходив по ніяких островах,— бо ж край Палестина не має ніяких островів — ані він не ходив до далеких побережів або далеких народів. Він обмежив себе до “загублених овець з дому Ізраїля” там у маленькому краю Палестині. І коли Він був у тілі зі своїми учениками, Він поучив їх робити те саме в їх проповідуванню Божого царства. (Мат. 10:5, 6) Отже, коли Ісус не ходив до далеких народів і островів, то як вони мали чути Його? Тим чином, що Він мав вислати до них своїх помазаних співслугів. Якщо вони мали почути і слухати, то як інакше вони могли це зробити, хіба Його слуги пішли туди і проповідували їм і дали їм спромогу чути той голос або вість великого Слуги Єгови? (Рим. 10:14, 15) Отже ми можемо бачити, як той слуга кляса під Ісусом Христом є потрібний, щоб сповнити це пророцтво свободи для вязнів.

14. Як це в буквальний спосіб, що великий Слуга Єгови був покликаний і наіменований від лона Його матери?

¹⁴ Великий Слуга каже, що Єгова покликав його з утроби матери його і назвав його в лоні матери його. Це справдилось у двоякім змислі. Коли ангел Гавриїл проголосив Мариї, що вона мала статися матірю Сина Божого, він сказав до неї: “Й наречеш імя Йому Ісус.” Коли ангел явився Йосифові у сні, щоб пояснити вагітний стан Мариї, він сказав до нього: “І вродить вона сина, і даси йому імя Ісус.” Чому? “Бо він спасе людей своїх від гріхів їх.” Коли ангел проголосив народження дитини пастирям на полю близько Вефлиєму, він сказав до них: “Бо народивсь вам сьогодні Спас, що єсть Христос Господь, у городі Давидовому.” (Луки 1:31; Мат. 1:21; Луки 2:10, 11, НС) Але все це сталося в часі, коли Він був початий в утробі земної матери і коли Він народився від неї.

15. Як це сталося з Ним в духовий спосіб?

¹⁵ Трицять років пізніше Він був охрещений в водах Йордану, щоб дати символічне свідоцтво про посвячення себе для виконування волі Божої. Опісля Він народився з утроби Божої жінки, Його небесної орґанізації, бо тоді небесний Отець, Бог Єгова, породив Ісуса своїм святим духом бути його духовим Сином іще раз. Потім, як дух зійшов у виді голуба і помазав Ісуса бути Христом, Божий голос дався чути з неба, кажучи: “Це мій Син олюблений, що я вподобав його.” (Мат. 3:13—17, НС) Ось так із лона Його небесної матери, Божої жінки або орґанізації, Ісус був покликаний бути Христом або Помазанником і Він був названий бути Спасителем Єгови для людства.

16. Як Єгова зробив уста Слуги гострі як меч?

¹⁶ Той слуга, а то й ціла помазана кляса слуги, народився з Божої жінки на служення проти Божих ворогів. Ради того Бог зробив уста того Слуги гострі як меч і зробив його бути ясною стрілою. Один із тієї кляси слуги, апостол Павло, каже нам, щоб ми прийняли “меч духовий, що є Слово Боже”, і що “слово Боже є живе й дійственне, і гостріще від усякого обоюдного меча, і проходить, аж до розділення душі й духа.” (Ефес. 6:17 і Жид. 4:12, НС) Язик лукавих уподібнено до меча обмовника, зневажителя та дорікателя; проте язик Слуги і Його послідовників бере Слово Боже й уживає його як “меча духового”. Він проголошує присуди великого Судді Єгови проти Його ворогів і виявлює серця реліґійних лицемірів. Він вбиває на смерть ложну науку й людські традиції, які нівечать Боже Слово. Цей меч правди є важною частю цілого панцира, якого Бог достачає свому слузі клясі, і проти якого вороги Божих людей не можуть встояти. Коли Його слуги уживають його (меча), тоді Бог накриває їх тінню своєї руки. Отже, хоч вони виходять на отверте місце, щоб воювати, то вони далі остаються під Його охороною.

17. Як Єгова зробив його ясною стрілою захованою в сагайдаці?

¹⁷ Геть із далека Єгова висилає клясу, як блискучу стрілу випущену з лука. Син Божий з неба був в дійсности “Слово Боже”, Його великим Речником, так що через Нього виходило Слово Єгови. Бог беріг Його або схоронив як стрілу в сагайдаку для ужиття в призначенім часі. В такий спосіб Він схоронив всю слугу клясу для ужиття в властивім часі, в котрім то часі Він порушує їх своїм духом проти ворогів правди, праведности й Божого царства. Активністю слуги кляси сьогодні Боже Слово є поширене далеко й широко, і суди Його є проголошені в інших краях.— Пс. 127:4, 5.

18 Як і коли міг той слуга сказати, що він працював надармо?

¹⁸ Але ж як це, що такий почесний слуга мав сказати: “Дармо я трудився, надармо вичерпав силу мою”? Можливо, що близькі ученики великого Слуги могли сказати так в часі Його смерти на дереві тортур, коли вони всі розбіглись від Його. Навіть в день Його воскресення двох із них мали сказати: “Ми надіялись, що це Він був призначений визволити Ізраїля.” (Луки 24:17—21, НС) Вони думали, що той Слуга Єгови працював надармо і витратив свою силу наніщо. Подібний ґрунт для знеохочення був положений для слуги кляси в 1918 р., при закінченню першої Світової Війни. Тоді видима орґанізація слуги кляси Єгови знайшлась під злющим нападом через політичні, реліґійні та мілітарні вороги; їх біблійна література була заборонена; їх свобода рухів була обмежена в многі способи; і многі з них були увязнені, включаючи головні урядові члени їх лєґального Товариства. Між їх рядами повстав розкол завдяки бунтівничих і зрадничих одиниць; та й великий страх і непевність затривожили їх зробили їх предметом ворожої сили, їх орґанізація стала розбита, як колись вавилонські орди знищили Єрусалим і його храм в 607 р. перед Хр. Їх поле діяльностей було спустошене, як колись край царства Юдиного, коли то цар Зедекия і його піддані, що осталися живими, були забрані геть в неволю до Вавилону. Тоді здавалось, що неначе слуга кляса працювала і витратила свою силу надармо в службі Єгови.

ОСТАНОК УВІЛЬНЕНИЙ ПЕРШИЙ

19. В цім місці чиєї служби потрібно, як це показано в Ісаїї 49:5, 6?

¹⁹ Тепер виринула потреба для великого Слуги Єгови, щоб постаратись для своєї слуги кляси на землі, своїх духових Ізраїльтянів, дістати справедливість і були винагороджені. Великий Слуга тепер каже нам, що Єгова сформував його від утроби своєї “жени”, Його небесної орґанізації, для цієї почесної цілі: “А тепер говорить Єгова, що приспособив мене з лона бути слугою його, щоб навернути Якова до його, й зібрати до його Ізраїля [я бо пошанований в очах Єгови, і Бог мій стався силою моєю]; і сказав він: Того ще обмаль, що ти будеш слугою моїм, щоб покоління Якова розбудити, і привернути ощадок Ізраїля.”— Іса. 49:5, 6, АС.

20. Отже, як великий Слуга “розбудив покоління Якова” і “привернув схороненого Ізраїля”?

²⁰ В день свого воскресення Ісус почав оживляти своїх учеників, що були збентежені та знеохочені. В день Пятидесятниці Він вилляв Божого духа на них і почав будувати з них духову орґанізацію. Він спричинив, що їх духовий стан розвинувся і зацвив як рожа. Колись вони були невільниками в позатипічному реліґійному Вавилоні, а іменно, у відступній жидівській реліґії, але тепер вони стали вільні й привернені до теократичної орґанізації Єгови для почитання й служби. До цього останка з віруючих Жидів, що були вязнями таємничого Вавилону, великий Слуга Єгови сказав: “Виходьте.” Вони сиділи в реліґійній темряві, і Він сказав до них: “Виходьте на світло”, себто, покажіть себе. Це був останок з природних потомків вірного патриярха Якова. Отже він складався з членів усіх поколінь Ізраїля, що є призвіщем Якова. Від тоді прославлений Ісус Христос в небі діяв, як слуга Єгови і служив у буквальний спосіб, щоб “покоління Якова розбудити, і привернути ощадок Ізраїля.”

21, 22. Як цей Слуга зробив подібно для іншого останка від 1918 р?

²¹ Від 1918 р., розвинувся вірний останок з духових Ізраїльтянів, бо, як це жидівський христіянський апостол Павло сказав: “Не той бо Жидовин, хто поверховний, ані обрізання не є те, що явно по тілу; але той Жидовин, що із внутра, і обрізання серця в дусі, а не по написаному законі.”— Рим. 2:28, 29, НС.

²² Як вірний жидівський останок з девятнацяти століть перед тим, цей новочасний останок з духових Ізраїльтянів були поневоленими вязнями мистичним Вавилоном в часі першої Світової Війни. Вони сиділи в темряві умового похмурення, в страсі й непевності щодо Божого наміру і Його волі відносно них. Тільки Єгова через свого великого Слугу, Царя Ісуса Христа, міг помогти їм, так само як слуга Єгови старинного часу, цар Кир Перський, поміг увязненим Ізраїльтянам у Вавилоні. Єгова сформував свого великого Слугу для саме цієї роботи визволення. Він дав його в завіт народам або як запоруку визволення своїх людей, а тепер Він ужив свого Слугу ради цього, від 1919 р. В тім році він почав провадити духового останка з Ізраїльтянів на волю.

23. Як слова Єгови справдились на Ісусі Христі: “Ти слуга мій, Ізраїлю; в тобі я прославлюся”?

²³ І справді Єгова сказав до Ісуса Христа: “Ти слуга мій, Ізраїлю, в тобі я прославлюся.” (Іса. 49:3, АС) В давних часах Єгова вибрав був Якова замість його старшого брата Езава бути наслідником Авраамової обітниці: “Благословляться в насінню твоїм всі народи землі”; і змінив імя Якова на Ізраїль, що значить “правління з Богом”. А тепер великий Слуга Єгови приносить благословенства для останка з духового Ізраїля через звільнення їх від вавилонської сили, щоб вони були Свідками Єгови по всій землі. Цим чином Слуга Єгови був прославлений і честь Його імена була піддержана. Свобода останка послужила усюди на Його славу, тому що за вірність вони сталися частю слуги кляси.

24. Як Єгова відповів на благання Сиону, що він був покинутий, забутий?

²⁴ Із цим приверненням її духових синів, що взяло місце по досвідчаючім досвіді в часі першої Світової Війни, Божа жінка Сион не мала причини говорити так більше, як це пророцтво Ісаїї предсказало: “Та Сион говорив: покинув мене Єгова, і Господь мій забув мене.” На що Єгова відказує: “Хіба ж молодиця забуде своє немовлятко? хіба їй власного тіла не жаліти? Та хоч би вона й забула, то я не забуду тебе. Глянь! я написав тебе на долоні у себе; мури твої повсячасно перед очима в мене. Будівничіa твої вже спішать, коли ж ті, що валили тебе й пустошили, підуть геть від тебе. Глянь! подивись навкруги,— всі вони купляться разом, ідуть до тебе.” (Іса. 49:14, АС; 49:15—18, АП; Мо) Від 1919 р., останок синів духових від Божої орґанізації Сиона набирають відваги і спішать, щоб відбудувати спустошену видиму орґанізацію і щоб оживити вільне й безбоязне почитання Єгови і щоб відновити проголошення Його царства під Ісусом Христом. Отже вони повертають до Сиону з радістю, і так Єгова доказав Сионові, що Він не забув його і не позволив йому лежати спустошеним і розваленим. Його руки потуги, на яких його олюблене імя було написане або вирете рільцем, почали відбудовувати його і підносити його мури для охорони. Його великий Слуга Ісус Христос приказав його духовим дітям у вавилонській вязниці “Виходьте” і позволив їм повернути до Сиону. Темрява Божого гніву відлетіла від них, і тепер вони втішаються у світлі його ласки і доброти.

[Примітки]