Єдність Божої видимої орґанізації
“Котрого все тіло, будучи гармонійно зложене разом і заставлене співділати з усякою увяззю по спромозі дійства кожного члена в мірі кожної части, робіть зріст, тіла на збудування себе в любові.”— Ефесян 4:16, НС.
1. Що Єгова указав до найменших з людства, і як Павло відчував про це?
ЄГОВА великий володіючий Суверен вселенної, показав свою незаслужену ласку до найменших з людства, чоловіків і жінок, як от ми. Павло прийняв був ту незаслужену доброту. Він оціняв її так вельми, що він мусів висловитися про неї словами і ділами. Ту вдячність до Єгови Павло бажав, щоб і інші люди відчували так також. Ось чому він писав так ревно до Тимотея, кажучи: “Я вдячний Ісусу Христу, Господеві нашому, хто передав мені власть, тому що Він вважав мене за гідного і призначив мені служення, хоч колись я був хулителем і гонителем і знущателем. Одначе помилувано мене, бо я був несвідомий і робив це у невірстві. Намножилась бо вельми незаслужена благодать нашого Господа вірою й любовю, що в Христі Ісусі. Вірне бо слово й всякого прийняття достойне, що Ісус Христос прийшов у світ, щоб спасти грішників, між котрими я первий. Та ради цього й помилувано мене, щоб на мені первому показав Ісус Христос усе довготерпіння; на приклад для тих, що мають увірувати в Нього на життя вічне.”— 1 Тим. 1:12—16, НС.
2. Над чим Павло вельми радувався в цім відношенню?
2 Справді це гарна річ, що Павло заговорив так щиро до цього молодого Тимотея, який також бажав осягнути життя й міг осягнути його завдяки незаслуженої ласки Єгови. Признавши своє зухвальне успосібнення в минувшім часі, Павло каже Тимотейові про незаслужену милість Божу показану йому помимо того, що він був богохульником. Він оціняв ту любов. Та щедра радість в Павлових словах до Тимотея виходила із того факту, що Господь Ісус Христос уважав його за гідного і поручив йому служення. Та й славне це було поручення! І чудовий привилей! Павло дійсно оціняв свій привилей служення, і в книзі Діяння є показано історію його служебного життя.
3. Дотично цього, як Павло висловився до Ефесян?
3 Іншим разом Павло писав до Ефесян, та й тоді він мав так само ту саму думку в умі — служення. Він сказав зборові в Ефесії, що Бог дав йому ласку, якої він не заслужив. Певна річ, що ні Павло, ані Ефесяни, ані ніяка інша людська родина не заслужила собі на милосердя від Бога. Всеж Павлові показано таку любов і відкрито йому величність, силу й чудовість Творця й Його Сина. Павло висловився в цей спосіб, коли він писав до Ефесян: “Мені, меншому зі всіх, дано цю незаслужену благодать, щоб я звіщав народам добру новину про недослідимі багаства Христові, і зясував усім, що це за святість тайни була уділена, що була закрита від віків у Бозі, що сотворив усе Ісусом Христом.”— Ефес. 3:8, 9, НС.
4. Якою свободою Павло тепер втішався, і як він показав свою віру?
4 Єгова зробив щось для Павла, і він стався тепер вільним чоловіком в ряді до вічного життя. Він відступив від невільничої старої системи, в якій він перебував, і тепер перший раз він дістав свободу мови, що приходить до Божих людей через знання Єгови. Що Павло навчився про Божі відкриті наміри через Ісуса Христа, то це скріпило його віру в його роботі. Ця віра його ніколи не захиталась, і це він доказав через виконування добрих діл в ролі переслідуваного чоловіка, а не як гонителя, яким він був колись. Многі були його спроби, нещастя й трудности, але він був вірний аж до смерти. Він був чоловік сталий. Він знав Божу волю і він вірою відпочивав у Христі щодо вічного життя. Павло мусів бути заохотою й добрим прикладом для наслідування іншими, тому що він самий наслідував Ісуса Христа.
5, 6. Як незаслужена ласка була указана поганам, як наслідок відкриття Його святих тайнів?
5 Але що скажемо про інших христіянів? Чи вони вірно наслідували Христа? Чи Божа незаслужена милість має той самий вплив на них, як і на Павла? Так, вона мала. Застановіться над ранішними христіянами: Жиди як народ не дотримали їх угоди з Богом Єговою. Одного часу вони були вибрані як люди для Божого імя, але тепер, коли Єгова відкрив святу тайну, свого Сина Ісуса Христа, як Месію, то вони Його не прийняли. Отже поклик був даний поганським народам, щоб із них узяти людей для Божого імя. Та свята тайна, що була закрита через многі роди, себто, як Єгова Бог буде благословити всі роди землі, тепер була відкрита в Христі Ісусі. Згідно із цим тепер Єгова указав милість й незаслужену доброту до поганів, як і до Жидів. Обидва ті “народи”, або всякого рода люди, тепер могли прийняти Месію і стати в ряді до життя вічного. І справді Бог Єгова знав від основання світа, як Він мав виконувати свої наміри для благословення всіх родів землі і оправдати своє імя, хоч він цього не виявив до повної міри минувшім часі.
6 Впродовж століть Бог Єгова не мав нічого до чинення з поганами, але тепер дорогу відчинено для них статися христіянами, Божими вибраними слугами, Свідками Єгови. Пишучи до Римлян про велику милість указану їм, і про не-заслужену ласку (бо ж вони не зробили нічого для прославлення Єгови), Павло воскликнув: “О, глибино багаства і премудрости і розуму Божого! як не довідомі присуди Його і не досліджені дороги Його! Хто бо зрозумів ум Єгови, або хто порадником Йому був?” (Рим. 11:33, 34, НС) Це є непонятним, всеж таки незаслужена ласка Єгови була дана поганам; і ті, що посвятили себе Всевишньому і прийшли до збору, або видимої організації, сталися видовищом для людей і ангелів.
7. В що були прийняті ті, що отримали цю незаслужену ласку, і чим вони мали бути?
7 Сталося це яких девятьнацять сотень літ тому, коли то ця видима організація, збір Божих людей, почала існувати. Ті що прийняли цю незаслужену ласку були взяті в нову угоду з Богом, а не в стару закон угоду. Стара угода, якої посередником був Мойсей, була знесена із розпяттям Ісуса Христа. Ця нова угода, це — закон Божий написаний на серцях завітуючих людей, а не на таблицях з каменя. Ті люди Нової Угоди, це “люди для Його імя”. Оці були подібні до Ісуса Христа, як от Павло був, і також всі земні вірні послідовники Христа, що проголошували царство Боже.
8. Що зробило цю ново-започатковану орґанізацію так важною?
8 Нова система, нова організація, була започаткована, та й дуже важна вона була. Тоді започатковано вибір невісти Христової, яка мала складатися із 144,000 вірних послідовників Господа Ісуса. В тому часі цей вибір невісти і сформування тієї видимої організації, в якій кожний один мусів бути вірним аж до смерти, була дуже поважна справа; і через те ті члени оціняли вповні, що вони мусіли працювати в єдності, тому що Бог з незаслуженої ними ласки зібрав їх разом для особливішої цілі. Остаточно очі світа мали звернутися на них і напевно ангели в небі мали приглядатися викінченню Божих чудових розпоряджень. Тут були благовістники царства Єгови, що є єдиною надією світа. Чи могло бути щось більше підкрислене й важніще ніж те Царство?
“СВОБОДА МОВИ”
9. Що Бог замірив, щоб люди побачили, і до якої цілі все те посувалось вперед?
9 Єгова замірив, що люди повинні побачити, як “святість тайни” була уділена і те, що було закрите в Бозі, “обявилось тепер князівствам і силам на небесах, через збір, вельми ріжноманітна мудрість Божа, згідно з вічною постановою, котру зробив у Христі Ісусі, Господі нашім, через кого маємо цю свободу мови й приступ з довірям через віру нашу в Нього. Тим то благаю вас не смутитись горем моїм про вас, бо це значить слава ваша.” (Ефесян 3:10—13, НС) Так, “згідно з вічною постановою, котру [Єгова] зробив у Христі”, а тепер вона викінчена. Усе поступало вперед на оправдання імя й слова Єгови. Той збір Божий тепер стався Його видимою організацією і звіщав добру новину про Христа і благовіствував про царство небесне. Положено правдиву підвалину, якою був Ісус Христос, вірний і правдивий свідок, і тоді, щоб то не прийшло, чи то горе на окремого члена збору або розбиття зборів Свідків Єгови,— всі мали “вірою вповати на Нього про вічне життя” і промовляти з чудовою свободою мови, яку Ісус Христос дав їм.
10. В часі Його місії, що Ісус впровадив і указав, і чому?
10 Як відоме вам, впродовж свого служення Ісус впровадив свободу думки і мови, яка була зникла з землі до Його приходу. Це був Він, що сказав: “Це значить життя вічне, щоб вони прийняли знання про Тебе, справдішнього Бога, та кого післав єси, Ісуса Христа.” (Йоана 17:3, НС) Світова релігія мала сильний вплив на людей. Міліони людей зі всіх народів, поколінь, людей і язиків мали свої виразні обичаї. Правди, які Єгова вислав був століття перед тим, були іще заховані. Ізраїльтяни були в такім же поганім положенню, як і всі інші народи, бо вони залишили навчання Єгови і прийняли традиції людські. Коли Ісус Христос прийшов, Він показав своїми словами і ділами свободу мови, що звеселяло серця людей.
11. Що помогло для Його свободи мови?
11 Він не базував своїх слів на ніякій релігійній традиції. Те, що Він навчав, цього Він не навчився в школах Його часі. Цього Він навчився через студіювання Еврейських Писань, через сполучність з Богом в молитві і через посвячення себе виконувати волю Отця свого. Цей то помазаник, Господь, сказав був: “Правда визволить вас.” (Йоана 8:32, НС) Певна річ, що Ісус був вільний від цього старого світа. Він не мав ніякої спільности з ним хоч Він і знаходився в нім. Він був свобідний говорити те, що було правдиве і праведне і на честь Єгового імя. Він був вільний робити те, що приносило хвалу Його небесному Отцеві. Він привернув чисте почитання Всевишнього Бога. Він гірко опрокидав лицемірство й ложні релігії з їх ідолами почитання.
12. Чому проповідування Царства значить свобода мови?
12 Павло пізнав ті дорогоцінні й безбоязкі чесноти в Христі Ісусі, та й це через Ісуса Христа, що він самий дістав свою свободу мови. Говорити правду про Єгову і Його Сина і Боже царство напевно становило свобідну мову, бо всі народи й їх володарі були й є проти царства Бога Єгови і Його правління через Ісуса Христа.
13. Як Ісус осягнув для всього збору цю свободу мови?
13 Всі люди у зборі Божім мусять мати ту саму свободу думки і вислову і не мусять бути привязаними до пригноблючого способу думання цього світа. Вони не можуть дати зловити або загородити себе; вони мусять увільнити себе від вязниць цього світа. Єгова зробив розпорядок для цієї свободи через свого Сина Ісуса Христа. Це ж Христос сказав був у синаґозі в Назаретах одного субітного дня: “Дух Єгови спочив на мені, бо він помазав мене сповіщати добру новину убогим, післав мене проповідувати волю невольним і прозріння сліпим, сціляти розбитих серцем, проповідувати приятний рік Єгови.” (Луки 4:18, 19, НС) Він навів ці слова з Ісаї 61 голови і по своїм помазанню Він виступив виконувати ту велику роботу увільнення вязнів, і прибитих серцем випускав на волю. Він указував на приятний рік Єгови, вільний від цього старого світа. Тепер прийшов був час для людей бути вільними від неволі цього старого вмираючого світа, і Ісус Христос показував їм дорогу до тієї свободи. І збір Божий знав це!
14. Як жидівські релігійні провідники старались здушити таку свободу мови?
14 Ісус не проповідував тієї вістки свободи аж надто багато літ нім Фарисеї, письменники та старшина в тім часі спротивилися Його вільній мові, якою Він промовляв скрізь по Палестині. Отже ті світові могутні мужі завзялись позбутися Його. Історія ясно показує, як ті письменники і Фарисеї від часу до часу старалися зловити Ісуса і поставити Його на так званий суд, щоб заставити Його мовчати. Остаточно вони таки змогли розпяти його на дереві тортур на смерть. Тепер Він вже не міг промовляти. Що за полекша для них! Вони були певні, що свобода мови була здушина. Не будуть вже люди старатися увільнити себе від впливу письменників і Фарисеїв і слухати цього чоловіка. Вони думали, що вони зможуть задержати своїх людей у своїх вязницях. Та вони вельми помилялися! Застановіться над молитвою Ісуса і завважте Його просьбу до небесного Отця за тих, що Він полишав їх як вільних людей:
15. Для учеників, яких Він оставив, що Ісус дав для їх свободи мови?
15 “Я обявив імя Твоє людям, що Ти дав мені зі світа. Вони були Твої, а Ти дав мені їх; і слово Твоє вони хоронили. Тепер вони зрозуміли, що скільки Ти дав мені, все від Тебе. Бо слова, що дав єси мені, дав я їм; і вони прийняли і зрозуміли справді, що я від Тебе прийшов, як Твій представник. Я вже більше не в світі, але вони у світі, а я до Тебе йду. Отче святий, збережи їх в імя Твоє, тих, котрих Ти дав мені, щоб були одно, яко ж ми. Я дав їм слово Твоє, і світ зненавидів їх, бо вони не з світа, яко ж і я не з світа.” (Йоана 17:6—8, 11, 14, НС) Ісусові ученики мали правду і вони мусіли говорити про неї; і це вони робили.
16. Що Ісус обіцяв післати їм, і що це мало помогти їм памятати?
16 Сталося це зараз по воскресенню Ісуса Христа, що Він зорганізував своїх послідовників для виконання цієї великої роботи. Розмовляючи зі своїми учениками, Він сказав їм, що вони будуть памятати ті річи, які Він говорив їм, і що Він пішле їм помічника, Божого духа, щоб вони памятали ті важні річи. “Ще багато маю говорити вам, та ви не можете носити нині. Як же прийде той дух правди, то приведе вас до всякої правди, бо не говоритиме від себе, а все, що чутиме, буде говорити, й що настане, звістить вам. Той мене прославить, бо з мого прийме і звістить вам.”— Йоана 16:12—14, НС.
17. Коли Він це післав їм, і що вони тоді уживали помимо острих досвідчень?
17 Той дух був вилитий на них в день Пятидесятниці, як це Ісус сказав: “І зібравши їх, заповів їм з Єрусалиму не виходити, а дожидати на обітницю Отця, що про неї ви чули від мене. Бо Йоан хрестив вас водою; ви ж хреститиметесь духом святим по немногих цих днях.” (Діян. 1:4, 5, НС) Їх уми тоді сповнились правдою, що Ісус навчав їх і виступили відважно проповідуючи царство небесне всім людям. (Йоана 14:25, 26) Всі ті переслідування, проби і трудности які вони переносили; і ті насмішки юрби з сердитих людей, ба навіть вязниці, ніколи не могли здержати їх. Свободу мови вони здобули через Ісуса Христа, через незаслужену ласку Єгови, і вони мали задержати її. Вони не мали знов попастися в неволю, бо Ісус Христос увільнив їх. Пророк Ісаїя сказав був: “Скажіте вязням: Виходьте!” (Іса. 49:9) Оце що Ісус зробив для вязнів. Його ученики були свобідними людьми Тепер і вони виступили, щоб властиво ужити своєї свободи через проповідування правди.
18. Над якою областю вони уживали це, і тому що взяло місце?
18 Вони роз’їхались були до інших країв поблизько Палестини, Петро пішов на схід аж до Вавилону, а Павло мабуть так далеко, як Еспанія. Вони уживали Богом даної свободи мови. Вони говорили тим, що у вязниці: ‘Виходьте! Слухайте цієї доброї новини! Майте надію й віруйте через Ісуса Христа в Творця Бога Єгову. Вповайте на Його дорогоцінні обітниці і шукайте дороги до вічного життя.’ Зібрання разом тих, що любили правду й праведність почалось і Божа видима організація почала виходити на яв.
19, 20. Як ті христіяни мали ходити достойно того, до чого вони були покликані, і як це мало помогти орґанізації?
19 Павло розуміється був один із визначних місіонарів і євангелистів в його часі. Він сказав був до тих, що він зустрічав їх і навчав правди, щоб вони ходили достойно в тім до чого їх покликано. Вони вже не повинні жити гордим і зухвалим способом, як це люди живуть у світі. Противно, вони мали бути покірними і показати скромність ума. Вони повинні бути ніжні й довготерпеливі, і “жити одні з другими в любові.”
20 Довершення такого настрою в любові значить створення сильної організації з братів, і тоді велику роботу можна виконати для добра Божого царства.
ВЗЯТІ В ПОЛОН ХРИСТОМ
21. Чиєю ціною є куплені христіяни, і чим Павло радів бути?
21 Павло пояснював властивий напрям ума, який христіяни мусять мати. Вони вже не знаходилися під гноблючим правлінням Сатаниного світа, як піддані цій старій системі, бо Христос купив їх своєю кровю. Вони належали до Нього. Павло каже: “Хіба не знаєте, що тіло із вас людей, це храм святого духа, що живе у вас, котрого маєте від Бога? І ви не свої? Ви бо куплені ціною; тим прославляйте Бога в тілі вашому і в дусі вашому, вони Божі.” (1 Кор. 6:19, 20, НС) І справді Павло чувся щасливим, що він був куплений, вязнем в Господі, один з поневолених Христом. Він сказав Ефесянам, що він був “вязнем в Господі” і сказав: “Кожному з нас дано по мірі незаслужену благодать як вільний дар. Тимже сказано: Зійшовши на висоту, полонив єси полонь, і дав дари в людях.” (Ефесян 4:7, 8, НС) Щоби увільнити тих послідовників своїх, що були задержані в неволі, Ісус мусів полонити їх і прийняти їх до себе в свою організацію. Отже тисячі, що чули правду, яку Ісус звіщав, прийшли до Нього і почали думати так, як Він думав. Цим робом вони мали ум Христів. Вони визволилися від цього старого вмираючого світа. Усім тим вільним людям “дав дари в людях”.
22. Що це були ті “дари в людях”? І для якої цілі вони мали послужити по прикладу Павла?
22 Оті “дари в людях” це були апостоли, пророки і євангелисти, мужі, що йшли від збору до збору і служили їм. Вони могли говорити мовами, вияснювати й сціляти. Їм були дані дари духа, що були дійствуючим в часі Павла. (1 Коринтян 12, НС) Оті люди помагали молодим зборам, видимій організації Господній, щоб вона ставала сильніша й вязала себе в єдність, щоб бути ужиточною на Його хвалу й почитання. Павло був один із тих “дарів у людях”, що оціняв, що він був увільнений від старої системи, і що він був вдячний за цю незаслужену ласку від Бога. Чи то він був вязнем в кайданах в Римі, або один з полонених Господа Ісуса Христа, він був радий бути вязним Господним, як це він сказав в листі до Ефесян 4:1—3 (НС): “Благаю ж оце вас я, вязник у Господі, ходити достойно поклику, яким вас покликано, з усякою смирнотою й тихостю, з довготерпеливостю, терплячи один одного з любови, стараючись держати єдинення духа в мирному союзі.” Павло вязень бажав, щоб видима організація Господня була зєдинена, і в єдності один з другим. “Дари в людях” були дані для нової видимої організації для тієї ж цілі.
23. Як ті “дари в людях” мали поводитися?
23 Збір Божий мав складатися із слуг, а не із одиниць, що змагались за передові позиції. (Якова 2:1—4, НС) Ісус був прикладом для збору і Він сказав, що найбільший з Його братів, мав бути їм слугою. Ісус показав свою смирність ума тим, що Він обмив ноги своїм ученикам в ночі останної пасхи і при установленню спомину Його смерти. (Йоана 13, НС) Тут Він показав, як вони мусять упокоритися й бути слугами для їх братів. Ті головні одиниці, що були покликані бути “дари в людях” були апостоли, євангелисти, пастирі й навчителі, та й вони не мали панувати над стадом, але мали бути пастирями й дбати про видиму організацію. (1 Пет. 5:2—4, НС) Оті особливші представники мали помагати всім особам у зборі, щоб вони побачили їх відповідальність бути міністрами.
24. Яку відповідальність мають вівці й пастирі?
24 Будучи покликані до Господньої організації й отримавши свободу мови, тоді кожна одиниця у видимій організації мала поводитися достойно покликання, яким вона була покликана. Всі, пастирі як і стадо, мали ту саму відповідальність. Вимога була: Вірність у службі як міністри.
ЄДНІСТЬ ЯК ТІЛА
25. Як всі вони мусять співділати, і для якої цілі?
25 Отже збір мусить бачити однаково і мати ті самі певні погляди в умі. Всі мусять розуміти, що ціль зібрання разом тих слуг Всевишнього мала бути та, щоб проповідувати добру новину Царства по всьому світі на свідоцтво, щоб звеличити імя Єгови, щоб проголосити Його Сина Ісуса Христа і публично визнати ті святі тайни, які Бог відкрив через своє Слово. Всі ті, що знаходяться в Господній видимій організації, мусять співпрацювати разом для тієї цілі. Вони не можуть ділати один проти другого, бож члени з яких складається тіло, не можуть протиділати другим членам. Тому то й Павло сказав в листі до Ефесян 4:4—6, НС: “Одно тіло й один дух, яко ж і покликані в одній надії вашого покликання; один Господь, одна віра, одно хрещення; один Бог і Отець усіх, що над усіма є через усіх і в усіх вас.” Єгова ділав з усіма членами тіла через своє Слово і свою видиму організацію, і що більше, це саме Він робить в нашім часі для нашої єдности тіла.
26. З кого складався збір тоді, отже, як успішна орґанізація, що вони мали робити?
26 Погляньмо на обставини, які існували в Павловім часі: Жиди приходили до пізнання правди, деякі з них були навчані Фарисеями, а інші Садукеями. Самий Павло був колись Фарисеєм. Були там і Египтяни, люди з Малої Азиї, Греції, Вавилону і інших далеких країв світа — всі вони мішалися разом в один збір Господен. Одного разу всі вони мали відмінний спосіб життя, відмінні релігії й науки, але тепер вони мали жити спільно під одним Богом з одною Біблією, Словом Божим, як їх провідником. Вони мали становити Його видиму організацію, маючи свободу мови і постанову чинити волю Божу. Якщо ця організація має бути успішною, тоді вони мусять співділати разом, як члени людського тіла співділають разом: голова, руки, органи — всі мусять співділати для найліпшого добра цілого тіла.
27. Чому там не повинно бути відмінности в погляді або роботі?
27 Павло робив вражіння на умах Ефесянів, що є тільки одно тіло, і що цим тілом управляє один дух, Божий дух. Всі вони були покликані в одній надії, в надії бути співнаслідниками з Ісусом Христом в небесному царстві й жити вічно. Всі мали ту саму віру основану на Божому непомильному Слові, на одному хрещенню і на тім же Отцю, що в небі. Отже там не могло бути ріжниці в погляді оскільки це відносилось до членів тіла, проте вони всі повинні змагатися доконати велику роботу виконувати чисте почитання Всевишнього Бога, маючи спільність в оправданню Його імя і Слова і помагати всім людям доброї волі, щоб вони дістали знання замірів Єгови. Це було доконане в часі Павла; і це можна доконати в нашім часі, також.
28. Де ми знаходимо таку видиму, діючу орґанізацію сьогодні, і хто може бути в ній і як?
28 Отже, чи Павлові мудрі слова, що Єгова матиме активну, співділаючу видиму орґанізацію, знайдуть сповнення в цім нинішнім часі? Чи є де організація сьогодні подібна до збору про який говорить Павло? Чи може бути сьогодні гурток людей, що має одного Отця, Отця всіх людей у зборі, Отця понад усіма, для всіх і у всіх, Отця, що дбає про своїх дітей й держить їх разом в чистім почитанні? Що за привилей і приємність відповісти: Так, має; і що є така організація. За часів апостолів ви могли були знайти таку видиму орґанізацію в початковім зборі Христа. В цім 1952 році ви знайдете гурток христіянських людей, що є знані як Свідки Єгови. Вони то становлять видиму орґанізацію Єгови. А що більше, ВИ можете належати до тієї орґанізації, якщо ви думаєте, як Павло думав, і маєте віру як його.
29. Як це Свідки Єгови сьогодні подібні до ранішньої орґанізації?
29 Завважте, як Свідки Єгови сьогодні є подібні до початкових зборів із вірних свідків Єгови: Свідки Єгови сильно вірують в Боже Слово. Вони студіюють його, вони проповідують його, і вони живуть ним. Вони стараються жити спільно в любові, хоч їх обичаї й життєві навички і мови, якими вони розмовляють в їх щоденнім життю, ріжняться у всіх частях світа. Вони сповняють заповідь, щоб проповідувати Царство по всім світі на свідоцтво. (Мат. 24:14, НС) Ось так у всіх частях світа вони показують єдність Божої видимої орґанізації.