“Де Скарб Ваш і Серце Ваше Буде”

“Остерегайтесь і бережіться зажерливості; бо хоч чоловік і має достатки, життя його не походить від його маєтків.”— Луки 12:15, НС

1. Чому тепер потрібно чистоти серця і праведних учинків?

ДЕ Є серце ваше? Чи воно звернене до вашого Творця, Єгови, або чи воно заставляє вас до безбожних, підлих вчинків цього світу? Майте на увазі завжди, що “Єгова . . . дивиться на серце.” (1 Сам. 16:7, НС) Нема сумніву, що Всевишній Бог може бачити ваші мотиви; він знає яких скарбів ви шукаєте. Цар Давид сказав Соломонові: “Знай Бога — отця твого й служи йому щирим серцем, радіючи душею, бо Єгова вивідує всі серця й знає нахил думок. Коли шукати меш його, то знайдеш його, а коли покинеш його, то й він відкине тебе на віки.” (1 Паралип. 28:9, НС) Кожний один, що його серце звернене до Бога, знайде його. Хто ж відвернеться від Бога, тому він не поможе. Ніхто не може заховати своїх вчинків, бо “людські путі є перед очима Єгови.”— Прип. 5:21, АС.

2-4. (а) Як Павло показав де його серце було? (б) Які злочинства описані ним ми можемо оминути, і чому?

² Павло розумів це. Спершу він старався служити Єгові Богу під відкинутим законом Мойсея, як фарисей, і уважав за свій обовязок, як жидовин, переслідувати Христових послідовників, “мужів і жінок” цієї новоствореної реліґії. (Діяння 9:1, 2, НС) Одначе, коли йому примусом показано правду, він навернувся, відкинув свої старі реліґійні обряди, що вже були вийшли з моди, і стався “рабом Ісуса Христа і був покликаний бути апостолом.” (Рим. 1:1, 2, НС) Від тієї старої системи, яка існувала в тому часі, Павло був “відлучений для Божої євангелиї.” Його серце вже не знаходилося в старій жидівській, лицемірній системі. Він довідався про воскресення Ісуса Христа; отже тепер він стався ревним міністром надії на життя вічне. Павло був знаний по всій палестині, в Малій Азиї, і Греції, як і в Римі, тому що він “щодня розказував про добру новину спасення.” (Пс. 96:2, НС) В його многих подорожах він мав добру нагоду побачити як людям проживалося. Відвідуючи місця за місцями у дуже зопсутому світі, він “не соромився доброї новини, що є Божою силою на спасення кожного віруючого.” Він проповідував жидам і грекам, тобто, віруючим і невіруючим в Бога Єгову. При помочі цієї вісті добра новина про Божу праведність була обявлена. Павло пізнав Слово Боже через пильну студію. Він знав, що “праведний жити ме вірою.”— Римлян 1:16, 17, НС; Авак. 2:4, АС.

³ Як правдивий христіянин, Павло не вагався розказувати про гнів Божий проти всякої безбожності й неправедності. У своїм листі до Римлян він писав дуже ясно. Ви можете легко розуміти що він розумів, читаючи в листі до Римлян 1:18—32 (НС). Після Павлового арґументу, Бог обявив себе всім людям, і невидимі чесноти Всемогучого були ясно відкриті від сотворення світу. Хоч жінки і чоловіки світу знали Бога, то певно вони не прославили його як Бога, ані не дякували йому за всю доброту його. Замість того, вони сповнили свій ум марнотою і нерозумне серце їх стало затемнене. Майже всі люди стали вельми необачні. Чоловіки й жінки упали дуже низько, прийнявши підлий спосіб життя. Павлові слова доказують, що його час не був відмінний від нашого. Саме тепер ми, як Павло, можемо сказати: “Тим то і Бог передав їх нечистоті похотей.” Вони, як тоді так і тепер, “розгорілись похоттю своєю один на одного,” як чоловіки так і жінки “роблячи сором”. Хоч вони мали нагоду чути правду й поступати властиво, вони не прийняли акуратного знання про Бога, кажучи: ‘Чому тратити час на набуття знання про Бога, коли ми можемо гойно жити зі світом?’ Несправедливість, насильство та зажерливість сповняли світ за часів Павла. Люди спричиняли лихо одні одним. Вони були сповнені заздрістю, боротьбою, обманом і вбивством. Все це було буйно розповсюднене і всі були зухвалі й горді, ненависники Бога. Діти були неслухняні їх родичам. Природне співчуття було незвісне між ними; всі були жорстокими. Описавши яскраво свій день, Павло додав: “Котрі, хоч Божий присуд розуміли добре, що хто таке робить достойний смерти, не тільки самі це роблять, але й похваляють роблячих.”— Рим. 1:32, НС.

⁴ Сьогодні оці сильні слова Павлові також правдиві. До всього людства, в христіянстві й в тих частях світу, де почитання поганських богів існує, ми, з Павлом, можемо сказати: “Тим без оправдання єси, всякий чоловіче, що судиш; у чому бо судиш другого, себе осуджуєш, бо ж те саме робиш за що судиш другого. Знаємо ж, що суд Божий по правді на тих, хто таке робить. Чи думаєш, чоловіче, що судячи інших, хто таке робить, і роблячи те саме, що ти втечеш од суду Божого?” (Рим. 2:1—3, НС) Інакшими словами сказати, “Шляхи чоловіка є відкриті перед очима Єгови.” Отже де ваше серце — із розпустою чи проти неї?

5, 6. Коли й чому Божі праведні суди будуть обявлені, і проти яких осіб на землі?

⁵ Найвизначніші мужі цього теперішнього лукавого світу кажуть людям повсюди, як провадити свої справи, як провадити уряд, і як жити в мирі. Але що ми знаходимо? Турбота між управителями, зіпсуття між людьми, заколот між народами. Сьогодні всі народи (помимо того, що декотрі з них називають себе христіянськими) затверділи їх серця проти Бога і його царства. Вони не хотять того царства. (Мат. 6:10, 24:9) Вони противлять правлінню Бога Єгови і його окоронованого Царя, Ісуса Христа. (Пс. 2:1—3; Дан. 2:44; 12:1, АС; Діяння 4:24—30; Мат. 24:9, 15; Одкр. 11:15, НС) Отже пристосуймо Павлові слова до нинішних народів: “По жорстокості твоїй і непокаяному серцю збираєш собі гнів на день гніву і відкриття праведного суду Божого, котрий віддасть кожному по ділам його; життя вічне для тих, що шукають слави й чести й нетлінності в терпеливості й доброму ділі; але котрі сварливі й противляться правді, коряться ж неправді, на тих ярость і гнів. Горе й тіснота на всяку душу чоловіка, що робить зло, на жидовина перше, та й на грека. Нема бо односторонности в Бога.”— Рим. 2:5—11, НС.

⁶ Цей факт, що ви є громадянин певного народу або член якоїсь реліґії, не схоронить вас від Божого гніву. Де є ваше серце? Де є ваш скарб? Чи ви любите праведність? Чи ви бажаєте жити? Якщо так, тоді пізнайте правдивого Бога Авраама, Мойсея, Давида, Еремії, Ісуса Христа, Павла і інших ранніх христіянів і нинішних правдивих христіянів, і тоді зі всіма тими Бога боячихся чоловіками і жінками “служіть йому (Єгові) цілим серцем і радісною душею.” Памятайте, що написано єсть: “Він віддасть кожному по ділам його.”

МИЛЬНЕ ДУМАННЯ

7. Як сьогоднішні обставини в передовім народі христіянства міряться через (а) реліґіоністів, (б) закон виконателів?

⁷ Тепер більшість людей є помішані в їх думках. Тепер бути надто реліґійним не є популярна річ, або говорити про Біблію до приятелів. Реліґія так званого христіянства є тільки недільною реччю, і навіть в той день про неї думають тільки годину, коли люди слухають музики величавого орґану, спільно співають кілька пісень і також любуються хоровим співом. Вони слухають наймленого духовника, котрий промовляє менше-більше двацять хвилин із казальниці. Його промова може бути оперта на Біблії або на якій іншій книжці або й політиці. Для великої більшости людей, що практикують одну або іншу реліґію, це є обєм їх реліґійного думання на один тиждень. Є кількох людей, дуже мало, що постійно читають і досліджують Слово Боже, Біблію, і не соромляться говорити про неї іншим. Але щодо проводу Божого Слова, то дуже мало думають про Біблію. Не так давно у звіті сказано було, що в Сполучених Державах є 100,162,529 осіб, що належать до якоїсь реліґії. (Ню Йорк Таймс, 10 вересня, 1956 р., ст. 1, 25) Лишається около 68,000,000 осіб у цім краї, що вони не належать до ніякої реліґійної орґанізації. Дослівно той звіт каже:

“Після статистики (Народної Ради Церков Христа в С.Д.А.), яку та рада зібрала з 258 реліґійних тіл, то число їх членів виносить на 100,162,529 або 60.9 процент з населення. Оці реліґійні тіла окреслюють членство ріжними термінами. От римо-католицька церква зачисляє всіх охрещених людей, включаючи і немовлят. Протестанські церкви звичайно числять тільки тих, що осягнуть повний стан членства. Більшість з них є 13 років віку або й старші. . . . Число Церковних членів побільшилося о 2.8 процент.” Але що сказати про злочинних дітей в Сполучених Державах? Вони також побільшилися. Новинкарські звіти подають, що з дня на день моральний рівень занепадає. Тут знову наводимо з Ню Йорк Таймс (27 вересня, 1956 р., ст. 37):

“Федеральне Бюро Інвестиґації (Розслідувань) зробило предсказання сьогодні (26 вересня), що коли теперішній нахіл буде продовжатися, то цього року в цім краї поповниться 2,500,000 великих злочинів. Це буде найвище число в історії.

“На основі теперішних звітів, то 1956 рік буде пятим послідовним роком в якому більші злочинства перевисшили число 2,000,000 по звіту Й. Едґар Гувера, директора Ф.Б.І.

“Він публично звідомляє, що великі злочинтсва за перших шість місяців цього року побільшилися о 14.4 процент., а це найбільший рекорд за такий самий період від 1946 року.

“У словнику Ф.Б.І., великі злочини є такі, як убивство, недбале або ненавмисне вбивство, рабунки (зґвалтування), роздратовані напади, крадіж через вломлюванняся, злодійства й крадіжи автомобілів. Такого рода переступів було 1,191,120 у першій половині року. Це число представляє зріст на 162,770 случаїв.” Тут муситься запитати: Чи реліґії так званого Христіянства помагають Америці? Чи вони помагають світові?

8, 9. (а) Котрі є деякі овочі мильного думання в христіянстві? (б) Після Писання, то які є овочі правильного думання?

⁸ Коли молодь і старші люди не мають майже ніякого духового проводу, то як можна сподіватися, щоб вони думали про праведність? Все христіянство мусить нести відповідальність за ці світові обставини, разом з Америкою, що є один з провідних народів. Їх овочі не показались бути христіянськими. Перенявшись цілком речами цього світу, як от молитвою за його войни, запущенням ненависті між народами і дозволивши на розбиття їх стада, фальшиві реліґійні орґанізації поставили взірець життя для їх пастирів та їх стада. Їх моральний стан сьогодні є точно такий, як за часів Павла. Життєві матеріяльні речи у великій мірі наїхали на уми й діяння тих, що у христіянстві. Духове думання було випхане геть з ума, так що дуже мало людей шукає царства Божого. (Мат. 6:33) В дитинячім віку міліони були навчені молитися молитвою, яку Ісус Христос навчив своїх послідовників: “Нехай прийде царство Твоє. Нехай буде воля твоя як в небі так і на землі.” (Мат. 6:9—13) Тепер запитайте себе: Кілько людей, що молилися такою молитвою раз або більше в їх житті, в дійсності шукають царства Божого? Ранні христіяни молилися нею, вірували в неї, жили нею, проповідували її. “З дня на день вони розказують добру новину про спасення Єгови.” Але кілько людей у Христіянстві чинять це сьогодні? Нинішний спосіб думання є помилковий! Люди не є схилені до духових речей, “де ні міль ні ржа не зїдає, і де злодії не підкопуються й не крадуть.” (Мат. 6:20, НС) Тому то Павло писав до вірних послідовників Христа: “Нарешті благаємо вас, брати, і напоминаємо вас через Господа Ісуса, як ви прийняли науку від нас, як подобає вам ходити й угождати Богові, як ви й роботе, щоб ви далі так поступали до більшої повноти. Бо ви знаєте, які заповіді ми дали вам Господом Ісусом. Така бо воля Божа, освячення ваше, щоб ви вдержувалися від блуду, щоб кожний з вас знав, як держати посудину свою у святості й честі, не в страстях похотей, як от поганські народи, що не знають Бога; щоб ніхто ніяк не шкодив ані налізав на права свого брата, бо Єгова відомститься за все це, як це ми перше казали вам і свідкували. Не покликав бо нас Бог на нечистоту, а на святість. Тим же, хто зневажає, той зневажає Бога, що дав вам святого духа.”— 1 Солун. 4:1—8, НС.

⁹ Павло знав, що вплив світу не дотикне тих, що візмуть цей христіянський напрям. Отже він безнастанно здорово напоминав їх. Він знав, що ранні христіяни, що шукали Божого царства, ходили властивою дорогою, отже він сказав: ‘Ви ходите властивим шляхом,’ але я напоминаю вас ходити ще більше. Вони були послизнулись трохи і він знав, що остаточно це запровадить до інших подібних вчинків, аж кінцево матеріяльне багатство цього світу станеться більше принадним ніж духове багатство. Павло знав, що Ісус навчав, де серце христіянина було, там і його скарб буде. Коли христіянин перестане скарбувати в небі, тоді він зачне скарбувати на землі, де міль і ржа починають псувати його. Коли поглянути на христіянство, то його він бачить як світську орґанізацію, що спустошена духово. Людина, що бажає угодити Єгові мусить вийти з нього і шукати доброго харчу, життя-піддержуючих слів від Єгови, і звернутись до Бога. Вона мусить служити Єгові усім серцем своїм. Христіянство і його пастирі понехали своїх людей. Всі народи так званого христіянства і всі інші народи й люди покинули Бога і Його Царство. Єдиний спосіб в який ви можете дістати ласку й благословення Єгови, є: “Коли шукати меш його, то знайдеш його, а коли покинеш його, то й він відкине тебе на завсіди.” (1 Пар. 28:9, НС) Шукайте його, то й знайдете!

10. Що служення Богу приносить, і чому?

¹⁰ Чоловік, що бажає служити Богові й направду посвятити своє життя Єгові й освятити себе, через відложення себе на бік для праведної служби, щоб проповідувати Божу добру новину, той знайде, що це важка річ. Він буде йти проти широкої струї новочасної цивілізації. Він зустріне чимало горя. Але цей кошт варто заплатити, тому що ви є на правдивій стороні, по стороні Єгови. Про наш час Ісус ясно сказав: “Тоді люди будуть видавати вас на муки й вбивати вас, і зненавидять вас усі народи задля імя мого. Тоді много поблазняться і будуть видавати один одного і ненавидіти муть один одного. І постануть многі лжепророки і зведуть многих. Задля намножаного беззаконня охолодне любов многих. Хто ж видержить до кінця, той спасеться. І ця добра новина царства буде проповідуватися по всій залюдненій землі на свідоцтво всім народам, і тоді прийде довершений кінець.”— Мат. 24:9—14, НС.

ПРАВДИВИЙ СКАРБ

11, 12. Як можна набути правдиве багатство?

¹¹ Сьогодні від усіх кінців землі, і також з Христіянства, виходять сотки тисяч людей, що посвятили себе на службу Єгови. Вони заявили, що вони хотять чинити волю Його. Вони досліджували Слово Боже і далі це роблять, бо цим чином вони бажають зложити собі скарб на небі. Правдивий христіянин зазнає багатих благословенств, коли він наслідує заповіді Бога Єгови. Особа, що бажає справдішнього багатства, вічного багатства, мусить перше оцінити важливість близького споріднення зі Творцем. У Приповістях 10:22 (АС) написано є: “Єгови благодять — вона багатим робить; та й він горя не додає із ним.” Ніхто хто познайомлений зі світовими обставинами, не скаже, що цей світ не є сповнений смутком бо він є сповнений смутком. Цей світ не є багатий в духовому знанні. Одначе, розкинуті по всьому світу, хоч не є частю його, є правдиві христіяни, багаті на духові уздібности. Вони прийняли з незаслуженої ласки Єгови Його Сина, Ісуса Христа, і вони рішились йти його стопами і виконувати його роботу, яка мусить бути виконана в цих послідних днях орґанізації Сатани.

¹² Такі вірні послідовники Ісуса Христа можуть сказати: “Із повноти його ми всі прийняли незаслужену благодать за незаслуженою благодаттю. Бо закон через Мойсей був даний; незаслужена ж благодать і правда прийшла через Ісуса Христа”.— Йоана 1:16, 17, НС.

13. Чому є потрібне Боже написане Слово для осягнення Вічного скарбу?

¹³ По Писанням, то даний закон Мойсею з руки Єгови послужив як навчитель, щоб припровадити певних людей до Ісуса Христа. (Галат 3:23—25; Мат. 5:17) Тепер ми оціняємо, що Ісус Христос, Син Божий, уже прийшов. Він положив своє життя як викуп за послушних з роду людського, і він уможливив одиницям статися христіянами, тобто, подібними до Христа, його послідовниками. (Жид. 5:9; 1 Пет. 2:21; 1 Йоана 2:2) Це діло було доконане через незаслужену ласку Божу й правду Єгови, яку він обявив христіянам через Ісуса Христа. Цю правду, написану в Біблії, тепер можна набути у майже всіх мовах землі. Всякий, що бажає приступити до Біблії сьогодні, може дістати її і читати її або слухати, як хто читає йому. Біблія мала найбільше поширення зі всіх книжок, які були коли-небудь видані. Свідки Єгови роблять все, що вони можуть, щоб розповсюднити Біблію у всіх частях світу, як і помогти людям зрозуміти те написане Боже Слово.

14, 15. (а) По Писанням, то яке є фальшиве багатство? (б) Яких досвідів зазнали ті, що шукають фальшивого багатства в часі цієї ґенерації?

¹⁴ Свідки Єгови оціняють ту незаслужену ласку Божу, бо вона має діючий вплив на їх життя. Під час коли вони, як вірні послідовники Ісуса Христа, покуштували незаслуженої ласки Божої, то замір Диявола є відвернути всіх від Бога і привести їх назад у свою кошару. Під час коли Єгова оперує на принципі любови, то Диявол оперує на теорії самолюбства і спричинив, що ціла його орґанізація так поступає. Самолюбство роджає зажерливість, отже Біблія много разів застерегає проти зажерливості. Ісус сказав: “Чувайте й бережіться проти всякої зажерливості бо не в тому комусь життя його, щоб мав надто достатків.” (Луки 12:15; 2 Мойс. 20:17, НС) Життя — це дар від Бога, через його Сина, Ісус Христа. Це не є щось, що Бог Єгова винний нам. Бог бажає, щоб всі люди жили разом в мирі й добробуті й любили їх ближніх, як себе самих; але сьогодні чоловік не є схилений до цього. Він радше схилений до самолюбства, тому що він не знає Бога ні Божих доріг, і тому що він воліє служити інтересам цього світу й Дияволові, противникові Єгови. При помочі нинішньої самолюбної системи, уми молодих і старих безнастанно працюють, щоб збагатитися. Більшість людей серйозно думають, що життя залежить від достатків, отже вони прикладають всіх зусиль, щоб дістати ті достатки, хоч би коштом доброго імя, репутації, здоровя й приятелів. Ради добра всіх христіянів, Павло писав: “Хто ж бажає забагатіти, впадає у напасть і тенета і в хотіння многі й шкідливі, що топлять людей у безодню й погибель. Корень бо всього лихого — сріблолюбство, котрого інші бажаючи, заблудили від віри, і себе прибили многими муками.’’— 1 Тим. 6:9, 10, НС.

¹⁵ Ось так, деякі хоч і жили як христіяни, відступили назад на дорогу старого світу й творять всякого сорту шкідливі речи. Але вони головно шкодять собі. Вони заблудили від основної науки Ісуса Христа і невдовзі вони прибили себе муками. Смуток сповняє їх дні радше ніж радість і щастя, яке Бог Єгова дає тим, що люблять його і вповають на нього. Сьогодні, як в часі Ісуса, ми бачимо, що декотрі люди працюють день і ніч, щоб нагромадити багатство і наповнити свої комори. Вони думають, що їх забезпека й життя приходить від достатків, котрі вони самі нагромадять. Ось ми читаємо слова багатія: “Душе, маєш багацько добра, зложеного на літа многі; спочивай, їж, пий, веселися. Сказав же йому Бог: Безумний, цієї ночі душу твою візьмуть у тебе; що ж надбав єси, кому буде? Оттак, хто скарбує для себе, а не в Бога багатіє.” (Луки 12:18—21, НС) Земне багатство можна скоро загубити. Погляньте, як міліони людей в Европі втратили їх заощадності, їх доми, їх господарства, їх бизнеса, через самолюбних диктаторів, котрі звернули свої ватаги, щоб вигубити їх. Дві світові войни в нашому часі і всі попередні войни помогли Дияволові звернути людські уми від Бога. За втрату їх нагромадженого земного багаства многі гірко винують Бога. Але коли б ті люди були збагатіли знанням Слова Божого, вони були б знали наперед про марноту нагромадження земного багатства, котре злодії крадуть і міль і ржа з’їдають. В часі турботи, то духове багатство дає силу й спрямовує його думки. Диктатори прийшли і відійшли, а однак сьогодні є ще люди, що думають цей світ є сотворений для них, щоб управляти ним, і що всі люди повинні бути під їх обцасами. Є великі диктатори і є малі диктатори. Обидва роди є самолюбні, чи то вони управляють державою або малим підприємством. Диктаторів ум зосереджується навкола себе і тих достатків, які він може назбирати. Він не розуміє, що життя не виходить від його багатства. Та щоб він посідав усе багатство у світі, то воно не дасть йому життя вічного.

ДАР ВІД БОГА

16. Чому Бог дав життя людським сотворінням?

¹⁶ Боже Слово ясно твердить, що життя це дар від Бога. (Рим. 6:23; Одкр. 2:10, НС) Через незаслужену ласку Єгови життя приходить до сотворіння; і це зі своєї ласки він післав свого єдинороднього Сина на землю. Чоловік був засуджений на смерть, і він умирав через 4,000 літ перед приходом Єгового Сина на сцену. Всі що померли осталися в їх гробах, ніхто із них не пішов до неба або до пекла або на вічні муки, бо “мертві нічогісенько не знають.” (Еккл. 9:5, 10) Гріх увійшов у світ через одного чоловіка, а смерть через гріх, так що смерть перейшла на всіх людей. (Рим. 5:12) Всі під тим засудом умирали. Але тепер через незаслужену ласку Єгови чоловік має нагоду дістати життя. Життя дає Бог, а не маєток чоловіка який він посідає. Ми читаємо: “Хто вірує в Сина має життя вічне, хто не слухає Сина не побачить життя, а гнів Божий пробуває на йому.” (Йоана 3:36, НС) Отже віра й послух до Слова правдивого Бога є його вимоги. Віра мусить рости й сповнити ціле ваше життя, віра через яку ви набуваєте більшого розуміння Слова Єгови, через студіювання того Слова, віра яка заставляє вас служити Богові в дусі й правді. (Йоана 4:23; Гал. 6:8, 9, НС) Павло, навівши раніше пророцтво Єгови, писав: “Праведні мої жити муть вірою. Коли ж хто малодушний, не вподобає моя душа його.” (Жид. 10:38; Авак. 2:4, LXX) Христіяни не є такі, що подаються назад. Хто ж подасться назад, той піде на знищення із цією системою.

17, 18. Як знання й життя є сполучені з Біблією?

¹⁷ Студія Божого Слова, досліджування Св. Письма і спостерігання про сповнення Божого пророцтва — все це скріпляє віру. “Віра бо є підстава того, на що надіємося, доказ річей невидимих. Через неї бо були свідчені старинні мужі.” (Жид. 11:1, 2, НС) Хто має віру в Бога, любов до Нього і свого ближнього, продовжить свої дні, тому що любов відкладає геть всяку зажерливість. “Хто користі не любить,— життя продовжає.” (Прип. 28:16, АС) Його правильне думання, його властиве ужиття акуратного знання, приносить життя. “Це значить життя вічне, щоб прийняти знання про тебе, єдиного правдивого Бога, і кого післав єси, Ісуса Христа.”— Йоана 17:3, НС.

¹⁸ Осягнення життя вічного залежить від нашого знання, нашого безнастанного перебування у знанні Суверенського Володаря всесвіту, Бога Єгови, і Його Сина, Ісуса Христа. Одначе, Сатана, бог цього світу, буде завжди бажати, щоб ми думали, що життя приходить від посідання маєтків, а не від правильного знання й розуміння намірів Єгови. (2 Кор. 4:3, 4, НС) Від почину життя постало через Божу любов і через його указану незаслужену ласку. Він не мусів дати нам життя. Це його дар для всіх тих, що “служать йому цілим серцем.”

19, 20. Які конечності для осягненння життя описав Ісус?

¹⁹ Деякі люди думають, що всякий матеріяльний добробут вони приймають через Боже благословення на них. Але, як це Павло заявив: “сріблолюбство є корень всякого лиха.” Якщо ви вповаєте на гроші, як поміч вашу — напереді Слова Божого і що воно напевно принесе вам життя вічне — тоді ви будете зведені: ви вже не будете шукати найперше справ Божого царства. Ісус, виясняючи свою приповість про сівача, сказав: “Ця приповість значить: Насіння — це слово Боже. . . . Що ж між тернину впало, це ті, що вислухавши, відходять через журбу, та багатство, та розкоші життя приголомшують їх, і вони не дають овощу.” (Луки 8:11—15, НС) Міліон міліонів людей чули Слово Боже. Вони навіть дуже зацікавилися ним, але тільки на короткий час; бо під час студіювання цього Слова Божого вони були схоплені турботою і багатством та приємностями цього життя. Отже такі одиниці були цілком заглушені. Через їх турботи, солодкий надих правди не міг дістатися до них. Насіння правди було цілком задушене в їх житті. Вони мали повну нагоду вислухати правду, але вони були схоплені маєтками цього світу. Вони ж бажали цього: це був їх власний вибір!

²⁰ Це може статися навіть з тими, що тепер мають правду. І вони можуть бути задавлені, якщо провід життєвий перетнеться. Якщо ми перестанемо кормитися Божим Словом, ми можемо заморити себе на смерть. Звідси виринає питання: чи ви можете виробити з себе властивий ґрунт для цього насіння-зерна, що є Боже Слово? Це можна зробити, бо Ісус сказав: “Що ж у добрій землі, це ті, що вислухавши слово, держать його в серці доброму й щирому, і дають овощ у терпінні.” (Луки 8:15, НС) Ось так бачимо, що мусить бути щире й добре серце. Наш намір в житті мусить бути — поширювати інтереса царства, а не самолюбну наживу. Ми мусимо інтересуватися праведністю, йти за приказами Ісуса Христа, щоб проповідувати цю добру новину про Царство на свідоцтво по всьому світу. Це значить робити не тільки на короткий час, як от ради розривки або відмінності,— на рік або два; але нести овочі значить робити це безнастанно, щоб овочі могли дозріти; а це значить витривалість.

21. Чому тепер є потрібна витривалість?

²¹ Оця то витривалість христіянина, що не покоїть многих людей. Не клопіт, якого вони не можуть знести, але клопіт від цього старого світу. Многі люди, що пізнали намір Бога Єгови думають, що тепер, коли вони зрозуміли Боже Слово і Новий Світ, про який вони молилися, той Новий Світ повинен бути зараз негайно установлений. Так скоро, як вони почули правду, можливо рік або що опісля, вони забагають усіх благословенств нового світу праведності. Оце є свого рода зажерливість. Вони не хотять чекати аж Бог Єгова буде готовий установити його. Їх спосіб життя показує, що вони не є певні чи воно варто чекати на Божий час. Вони не хотять вступити в перегони і витримувати до кінця, щоби прийняти благословенства вічного життя. З другої знов сторони, ми бачимо готових переносити всякі труднощі, як от Свідки Єгови в Росії у каторжних таборах, заслані у Сибір. Оці не оглядаються; вони не шукають комунізму або речей цього світу замість духових благословенств, які вони приймають від Бога Єгови. Вони знають, що життя не приходить від світових маєтків, які вони посідають. Вони тримаються сильно їх невинності. Остаючи правдивими й лоальними до Бога Єгови, вони зносять терпіння яке приходить на них за їх удержування невинності. Так річ мається із Свідками Єгови у Польщі, Чехословаччині, Ромунії, Угорщині, і в многих інших частях світу. Твердо вони встояли серед найбільшого горя й гнету, який стягнуто на христіянів, щоб зламати їх віру. Їх обдерли до нага зі всіх їх посілостей. Чоловіки були розлучені від їх жінок; родини були розбиті. Сатана любив би зламати їх віру, їх невинність. Він хоче вговорити їх вірувати, що життя приходить від матеріяльних речей, які вони посідають. Але Свідки Єгови у краях поза “залізною заслоною” і в інших частях світу, вповні оціняють, що життя приходить через незаслужену ласку Божу, і через той розпорядок, який він робить для них, щоб вони могли приймати знання про нього, і далі проповідувати добру новину про його установлене Царство.

22, 23. (а) Що значить “втратити душу свою”? (б) Як люди, що бояться Бога, виминають ушкодження себе і тримаються задоволеними?

²² Ті вірні христіяни, що перейшли спроби більші від католицької інквізиції століття тому, не інтересуються збавленням свого життя, щоб вони могли втішатися приємностями та вигодами цього старого світу. Вони читали оці слова Ісуса: “Хто бажає душу свою спасти, погубить її; хто ж погубить душу свою ради мене, той знайде її. Що бо чоловікові за користь хоч би цілий світ здобув, а душу свою погубив? або що чоловік дасть взаміну за душу свою?” (Мат. 16:25, 26, НС) Є люди у цім світі, що думають більше про один обід і особистий маєток ніж про своє життя. Так було і з Есавом, “котрий проминяв за їжу своє право як первородня.” (Жид. 12:16; 1 Мойс. 25:34, НС) Ісус сказав: “Щоб бо за користь чоловіку, коли б і ввесь світ здобув, а самий потерпів знищення.”— Луки 9:25, НС.

²³ Коли молимося Господньою молитвою, то ми просимо тільки про хліб щоденний. Маючи це, більшість земних людей повинні бути задоволені; але подумайте про тих, що опріч того мають ще задоволення з благородньої посвяти! “Велики ж це надбання благочестя із самодовольством. Нічого бо ми не внесли у світ, то й ясно, що нічого не можемо винести. Отже, маючи їжу й одежу, цим задоволені будьмо.” (1 Тим. 6:6—8, НС) Сьогодні люди так званого христіянства не люблять Божого Слова, ані вони не хотять жити згідно з його заповідями. Вони воліють йти своїм власним самолюбним шляхом, на свою власну шкоду. Навіть коли б один із Свідків Єгови замотався у справи цього світу, його світську роботу, в його маєтки і нагромадження їх, то остаточно й він може висунутися з товариства Нового Світу в лукаву орґанізацію засуджену на знищення в Армаґедоні. Чому? Тому що він старався спасти своє життя у свій власний спосіб.

24. Щоб бути свідомим про духові потреби, то це включає які праведні вчинки?

²⁴ Коли хтось загубить вид про незаслужену ласку Єгови, то незадовго потім він перестане сходитися з Божими людьми. Можливо, коли він не піде на одно зібрання, щоб заробити більше доларів на сплату довгу або купити нові меблі або дати рату на автомобіль. Але що більше є цінне: приймати знання на зібранню спільно із Свідками Єгови, або заробити більше доларів коштом своєї утоми, так що ви не можете виконувати роботи в службі Єгови? Чому чоловіку працювати день і ніч, подвійну зміну (шидт), або нащо всій родині працювати подвійну зміну? Вони втрачають зібрання й спільність з Божими людьми, і в той же час їх діти бродять по вулицях. Можливо, що вони дістають матеріяльні речи, яких вони бажають, але в такому разі добре запитати себе: Чи я набуваю щастя? (Мат. 5:3, НС) Чи ті речи приносять мені втіху, або чи я втрачаю щось більше в житті? Чи я втрачаю мого чоловіка (або жінку), мою родину? Більше чим це, чи я втрачаю правду? Чи я втрачаю саме життя? Чи я втрачаю Бога і його любого Сина? Чи я втрачаю Новий Світ? Чи це все те втрачаєш, щоб тільки мати більший телєвізор, більший автомобіль, більший дім або більшу стайню? Чи є що-небудь у світі, які відтягає вас від правдивого христіянства? Справдішнього почитання Суверена Вселенної і від виключної посвяти йому?

25. Як можна уживати правильно “новочасні вигоди”?

²⁵ Бог Єгова знає нашу потребу про притулище, одежу, покарм — життєва необхідність; але він знає також, що ми не потребуємо нічого іншого. Погляньте що Адам мав в городі Еден: тільки город; не просторне мешкання; ніякі “новочасні вигоди” які маємо сьогодні. Але ж Адам мав нагоду жити вічно, коли б був вірний Богу Єгові. Коли “новочасні вигоди” можуть тільки хвилево облегшити тягар чоловіка, але й ці речи, властиво уживані, повинні дати нам більше часу на службу Єгови, на звеличення його імя, і дати нам більшу свободу для проповідування доброї новини царства його. Вони повинні заощаджувати нам час радше ніж забирати нам час.

26, 27. Для якої цілі послідовники Ісуса Христа набувають акуратне знання?

²⁶ Станьте й подумайте! Ви христіяни, чи ви даєте Богу Єгові виключне посвячення? Чи ви говорите до ваших сусідів і приятелів, або й людей яких ви ніколи передтим не зустрічали, про добру новину яку ви пізнали про незаслужену ласку Божу? Чи ви приносите десятини в його комори? Тобто, чи ви вчащаєте на всі зібрання і берете участь у них? Чи ви помагаєте у видатках вашого Залу Царства? Чи ви доказуєте своїми ділами, що ви дійсно виконуєте ваше посвячення Єгові? Чи ви доказали, що ви є один із Свідків Єгови через ваше спілкування з великою громадою людей, що розкинута по цілому світу, проповідуючи Царство Єгови? Чи ви називаєте себе міністром Єгови Бога; і якщо так, то яка ваша міністеріяльна служба? Чи ви виростаєте до зрілості? Чи ви дістаєте акуратне знання правди? Чи ви можете виясняти краще Слово Боже людям із бігом днів? Чи ви виховуєте ваших дітей в напоминанні й карності й в авторітетній науці Єгови? Чи ви даєте їм свою увагу, яку вони потребують? Чи ви студіюєте з ними? Чи ви бавитеся з ними? Чи ви привезете їх на зібрання? Чи ви постачаєте їм духовний покарм? Чи вони люблять вас, як діти повинні любити родичів? Чи ви цікавитесь, щоб ваші хлопці й дівчата виростали на місіонерів? І чи ви, як многі щасливі родичі, радієте, що ваші діти пішли на місійну службу в чужинецьких краях? І чи ви далі заохочуєте їх, щоб вони оставали на такому полі і виконували велику роботу, яку Ісус сказав буде виконуватися в цих послідних днях занісши добру новину Царства до країв землі і там навчати всякі народи?

²⁷ Оці питання христіяни повинні запитувати себе самі. Вони повинні відповісти на них, не словами, але учинками у Божих очах — в їх щоденнім житті, як доказ де їх серце є, бо там і скарб їх буде.

28. Чому правдиві поклонники живого Бога “щоденно розказують добру новину про спасення його”?

²⁸ Чи ви, як один зі Свідків Єгови, робите те, що псальміст каже ми повинні робити в цих послідних днях: “Звіщайте з дня на день добру новину про спасення його”? (Пс. 96:2, НС) Тільки Бог Єгова може дати спасення людським сотворінням. Чи ви, як посвячений на службу Єгови, розголошуйте цю добру новину про спасення про яке Єгова постарався? Чи ви робите це з дня на день? Якщо так, тоді ви напевно нагромаджуєте скарб в небі й ви напевно знаєте де ваше серце є. Воно є в службі Єгови.

29, 30. Як ми можемо оминати зажерливість і осягнути вічне багатство?

²⁹ Павло бажав, щоб всі бачили, що він тримався властивого шляху, і тому він писав: “Заповідаю тобі додержувати цю заповідь чистою, без докору, до явлення Господа нашого Ісуса Христа.” (1 Тим. 6:13, 14, НС) Памятайте також, що він сказав як декотрі проколять себе многими муками, завдаючи собі ушкоди через заблудження від віри. Але щоб протидіяти цьому, щоб вони не ушкодили собі, Павло сказав: “Ти ж, чоловіче Божий, від цього втікай, побивайся за правдою, благочестям, вірою, любовю, терпінням, тихостю. Борись за побіду віри, держись вічного життя, до котрого й покликано тебе, щоб визнавав єси добре визнання перед многими свідками.”— 1 Тим. 6:11, 12, НС.

³⁰ Бажаючи зловитися сильно дійсного життя, ми в дійсності будемо бажати ‘перестати нагромаджувати скарби на землі для себе, котрі міль й ржа зїдає, і котрі злодії підкопуються і крадуть.’ “Збирайте ж собі скарби на небі, де ні міль ні ржа не їсть, і де злодії не підкопуються й не крадуть.”— Мат. 6:19—21, НС.