Питання від читачів

● Чи воно не годиться з Писаннями для одного із Свідків Єгови женитися з кимось, що не є в правді? — Л. Г. Огайо.

Посвячені люди Єгови, будучи у світі та не зі світа, знаходяться в подібній позиції, що Авраам в землі канаанській. (Йоана 17:14—16; 15:19) Авраам беріг свою родину від наїзду демонського почитання через подружні звязки з Канаанцями, піславши до свого родинного краю по жінку для свого сина Ісаака. (1 Мойсея 24:3, 4) Ісааків син Яків був також так охоронений від поганських жінок. (1 Мойсея 28:1, 2) Століття пізніше Ізраїльтяни, в часі подорожування до Обіцяної Землі, отримали наказ, щоб вони не дружилися з невіруючими в Канаан: “І не будете своячитись з ними; не даси дочку твою за сина його, а дочки його не братимеш за сина свого бо вони відхилять синів твоїх від мене, щоб вони іншим богам служили.” (5 Мойсея 7:3, 4, АТ) Так важна була ця засада, що Єгова натякнув її в своїй божественній книзі закону: “Не чинитимеш умови з жителями тієї країни, ато будуть блудувати вони з богами своїми і приносити жертву богам своїм, та й покличуть тебе, і зачнеш їсти жертви їх. І будеш брати дочки їх за синів своїх, і будуть блудувати дочки їх за богами своїми, і приводити синів двоїх до блуду за богами своїми.” (2 Мойс. 34:15, 16) Близьке посвоячення було заборонене, як небезпечно. Потім, як Ізраїль увійшов у Канаан і осягнув многі перемоги над ворогами, то конечним було перестерегти Ізраїльтянів проти замотуючих споріднень з поганами, включаючи й супруже споріднення.— Ісуса Навина 23:6—8, 12, 13.

Одначе там були Ізраїльтяни, що вважали себе за досить сильних духово, щоб женитися з поганськими жінками, втішаючись супружем узлом, і в той самий час відперти замотуючий вплив демонських реліґій тих жінок. Одначе, Божа добра рада й приказ не могли бути знехтовані без кари, і то навіть наймудрішим чоловіком в тих часах, царем Соломоном. Про нього є написано, що він полюбив многі чужинецькі жінки і брав собі за жінок з поганських народів навколо його, і що “ті женщини його прихилили серце його до чужих богів, і серце його не було вже цілком віддане Єгові, Богові його.” Це добровільне непослушенство прийшло потім, як Бог перестеріг Соломона, потім Єгова “приказав йому про це, щоб він не йшов за іншими богами; та він не додержував заповідей Єгови.”— 1 Царів 11:1—11, АС; Ездри 9:1, 2.

Подібні перестороги про відлученняся від цього старого світа знаходяться в Христіянсько-Грецьких Писаннях. Наприклад: “неходіть в нерівному ярмі з невірними . . . . яка бо часть вірному з невірним?” (2 Кор. 6:14, 15, НВ) Подруження Свідка Єгови з невіруючою особою приносить нерівне ярмо, і тягар прийдеться тягнути нерівний, а це принесе напружність і тертя. Всі повинні памятати, що супружа звязь може показатись довгочасним увязненням, тому що по Божому законі, то його не можна легко розвязати через ніщо інше тільки перелюбством з боку одного або другого спільника того супружа. (Мат. 19:9; Марка 10:11, 12) Така звязь може принести додаткову відповідальність або обмеження свободи, що може тривати ціле життя. Для тієї причини не тільки перше супружа а й по смерти одного спільника треба уважно вибирати. Апостол Павло радить: “Жінка звязана законом, доки жив чоловік її; як же вмре чоловік її, вільна вона йти за кого схоче, тільки в Господі.”— 1 Корин. 7:39, НВ.

Оце обмеження дане для христіянської вдови, що бажає віддатися, відноситься до інших слуг Божих, що шукають чоловіка або жінки, щоб вони женилися “тільки в Господі”. Це значить, що треба дружитися з особою, що посвячена Єгові. Для христіянина брати нерівне ярмо на себе із невіруючим, то це не допровадить до добра, а під контролю пристрастей. Таке добровільне й навмисне виставлення на небезпеку свого христіянсько-духового добра й інтересів, не подобається ні Богу ані Христові, і це є глузування з порад і наказів Єгови.