Божий спосіб фінансування Його праці

Це є правильним виразити ваші “Добрі Надії” і мати спільність у видатках розширення.

ДО відступного народу Єгова післав був свого пророка Ісаїю з вісткою докору. Між іншими річами, Єгова через свого пророка сказав до них: “Мої мислі — це не ваші мислі, та й ваші дороги — не мої дороги, . . . Ні, як небо вище землі, так дороги мої вищі доріг ваших, і задуми мої вищі ваших.” (Іса. 55:8, 9, АС) Відповідні ці слова були до відступного Єрусалиму яких 2,500 літ тому, а вони відносяться в більшій силі до відступного Христіянства сьогодні.

Між многими дорогами Божими, що є вищі від доріг так званого Христіянства, є його спосіб достачати потрібні средства для виконання Його роботи на землі. Його намір є дати правду відносно себе і своїх намірів і предложити їм привилеї служби дотично правдивого почитання. Оціняючи те, що Бог зробив для них, вони бажають зробити щось для цієї справи. Наприклад: Коли прийшов час будувати намет і умеблювати його для виконування почитання Єгови, то Мойсей тільки заявив: “От що заповідав Єгова, кажучи: Принесіте від себе жертву Єгові. Кожний охочий нехай принеси її.” І який був наслідок? “І поприходили всі, що підоймало серце його, і всі, кого заохочував дух його.” “І приносили вони (так багато, що людей треба було) здержувати від приносу. І було запасу доволі на всяку роботу: ще й було надто.”— 2 Мойс. 35:4, 5, 21; 36:3—7, АС.

Така сама охота була очевидна, коли прийшлось давати данину на будування храму й доставляти потрібного матеріялу. Сказав Давид: “До того — по моїй щирості до дому Бога мого — є ще в мене власний скарб золота й срібла, й це я даю на дом Бога мого, окрім того всього, що я приготовив для святого дому: три тисячі талантів золота, золота Офирського (що виносило найменше 81,000,000 дол.), та сім тисяч талантів щирого срібла.” Потім запитав: “А тепер може ще чия ласка, пожертвувати сьогодні [наповнити його руку — завваги] для Єгови?” Тим то й не диво, що за таким прикладом, князі, володарі, начальники і люди відповіли ’охоче й зі звершеним серцем’.— 1 Паралип. 29:3—6, 9, 14, АС.

Коли Ісус Христос прийшов, то Він наслідував подібний шлях. Він не тільки сказав, “Більше щастя давати, ніж приймати,” але у виразнім контрасті до зажерливих реліґійних провідників в Його часі, Він практикував те, що Він проповідував. Хоч Він був багатий, то ради інших Він добровільно стався убогим, так що Він не мав сталого притулку, щоб Він міг “приклонити голову свою”. Ті, що бачили це і користали з Його несамолюбної посвяти були аж надто раді давати офіри на Його потреби.— Мат. 8:20; Луки 8:3; 19:1—10; Діян. 20:35; 2 Кор. 8:9, НС.

Апостоли пішли за тим самим прикладом. Прийнявши даром, вони давали даром. Їх несамолюбний напрям впливав на інших показати любов, так що многі початкові христіяни продавали всі їх достатки й віддавали пробуток правлючому тілу, щоб вони вживали як найлучше вони могли для поширення правдивого почитання й для користи христіянської суспільности в загалі. Все це було цілком добровільне, про це нас запевнено.— Діян. 4:32—37; 5:1—4.

ПЛЯНИ ЛОЖНИХ РЕЛІГІЙ ХРИСТІЯНСТВА ДЛЯ ЗБІРКИ ГРОШЕЙ

Як відмінні від повище згаданих доріг є дороги відступного Христіянства! Його реліґійні орґанізації є охочі увійти в союз з найгіршими злочинцями світа, як от з Гітлєром і Мусоліні, в заміну за фінансову піддержку. Вони заохочують зажерливість між своїми членами через уживання бінґо гри, лотерії й іншого шулярства, відкликуються до самолюбного бажання дістати щось за ніщо. Хоч Біблія не згадує ані словом про чистилище, ані про безсмертну душу, і хоч ніхто не повернув ніколи з чистилища, щоб доказати, що є таке місце, то однак все це навчають реліґійні орґанізації, щоб запустити страх в людські уми й щоб вони платили гроші за панахиди за померших.

В 1948 р., в одній католицькій церкві в Брукліні, Ню Йорк, “Служба божа з проголошенням імя, була 5 дол.; Службу божу співану з одним священиком, 15 дол; за велику Службу з трьома священиками, 35 дол.; за світла при ріжних вівтарях, 5 дол. за кожний вівтар; за шлюб по полудні без Служби, 22 дол.; за шлюб рано із Службою з одним священиком, 15 дол., з трьомя священиками, 45 дол.; за похорон номінальну ціну 35 дол., до 100 дол., з трьома священиками при вівтарі й два священики при побічних вівтарях.”— Американська Свобода і Католицька Сила,(анґ.), написав Бланшард, стор. 37.

І хоч многі протестанські духовники вдають, що вони лякаються з таких прикладів комерціялізму в реліґії, то більше чим один з них приватно призналися, що вони не вірують в палаюче вогнем пекло, проте почуваються змушені проповідувати його, щоб люди приходили до церкви. Інші бизнесового успосібнення духовники беруть обіти від своїх парохіянів і тоді висилають листи до них що місяця, пригадуючи їм про їх рахунки з церквою.

Многі реліґійні орґанізації справляють базарі, церковні обіди, вистави, пікніки, драми і музичні справи, і т.п., жебраючи піддержку для їх “церкви” при помочи принади до людської любови приємностей. А це пригадує нам анекдоту відносно Жіночого Помічного Товариства, з попереднього століття, яку сказав дописуватель найвизначнішого американського журналу в тому часі, філянтрофіст на імя Горас Ґрілій, на суґестію, як зібрати гроші для їх “церкви”. Він відповів: “Спробуйте реліґію.”

Та всі такі пляни збирання грошей ріжняться від Біблії. З огляду на таку духову поживу з полови і каламутної води, якою вони напувають людей, то й недивниця, що вони мусять підкуплювати людей, улещувати їм, похваляти їх, грозити їм, і вимагати плату за обслугу; і такий напрям знаходить свою протилежність в певних Східних реліґіях, які постачають полову розкіш у формі їх почитання.— Одкр. 2:14.

У виразьній протилежності із повищим є напрям, який взяли Свідки Єгови під керовництвом Товариства Вартової Башти Біблії й Брошур. Як це сказано в Річній Книжці Свідків Єгови на 1952 р., то в 1951 р. міністри проповідували 63, 000,000 годин добру новину про Царство в 121 краях. Міліони міліонами книжок, Бібліїв, книжечок, журналів і брошур видано й рознесено. Місіонарам дано вишкіл і вислано до чужинецьких країв. Звиш 18,000 міністрам дано грошеву поміч, щоб вони могли далі повночасно служити, підчас коли звиш тисяча із них служило в сімдесяти відділових офісах, дозираючи інтересів яких 400,000 міністрів на полю служби.

ФІНАНСУВАННЯ ПРАЦІ СВІДКІВ ЄГОВИ

Щоб опікуватися всім цим розширенням, чи Свідки Єгови потребують звертатися до лотерії, бінґо гри, церковних базарів, обідів, та інших? Чи вони є так підлі, щоб малювати Бога Єгову як потвора, який за гроші відмовляє собі приємности мучити душі в чистилищі? Чи вони погодилися піддержувати тотальні політичні орґанізації в заміну за фінансову поміч? Ні, не це.

Свідки Єгови, діставши зрозуміння Бога Єгови, Його чудових чеснот і Його намірів, почуваються робити щось, щоб показати їх оцінення і тому вони дають охоче. Вони знають, що це тепер їх нагода зробити собі другів з Бога Єгови і Христа Ісуса через властиве ужиття їх засобів які скоріше чи пізніше пропадуть підчас коли приязнь з Богом і Христом запевнить для них вічні оселі. Вони також оціняють їх привилей робити що вони можуть, хоч би це була вдовина лепта з кількох монет малої вартости.— Марка 12:41—44; Луки 16:9, НС.

Вони далі оціняють, коли вони так студіюють, що їх вчащання на зібрання й їх праця проповідування мусить виконуватися систематично, якщо вона має виконатися впливово, отже їх пожертви з грошей на поширення правдивого почитання виконується систематично, згідно з Павловою порадою: “Первого дня в тижні нехай кожний вдома складає, скарбуючи, як йому ведеться.”— 1 Кор. 16:2, НС.

Поширення правдивого почитання на землі залежить не від малої міри добровільних даток. Отже Свідки Єгови оціняють, що це є помічю для тих, що кермують цією роботою, якщо вони мають який небудь знак від них чого вони можуть сподіватися відносно датків впродовж біжучого року. Задля цієї причини вони радо співділають з суґестією Товариства, щоб кожного року указати скільки вони бажають дати впродовж надходячих дванацять місяців. Це не є в ніякому змислі слова запорука, а тільки вираження того, що ми надіємося зробити, і оце називаємо “Добрі Надії”. Дотично цього апостол Павло подає відповідну пораду: “Нехай кожний дає яко ж постановив у серці своїм, не з наріканням або з примусу, бо веселого дателя Бог любить.” (2 Кор. 9:7, НС) І оціняючи, що все залежить від керми й благословення Єгови, Його слуги лучаться в спільній молитві для тієї цілі.— Пс. 127:1.

Ті, що живуть в Зєдинених Державах, і бажають співділати в цій справі, можуть написати картку або листа до Товариства Вартової Башти Біблії й Брошур Watch Tower Bible and Tract Society, Treasurer’s Office, 124 Columbia Heights, Brooklyn 2, New York. Пишучи про ті “Добрі Надії”, можна назначити щось як слідує: “Це моя надія, що впродовж наступаючих дванацять місяців я зможу надіслати на працю хвалення Єгови й сказання до вязнів ’Виходьте,’ суму. . . . . . . , доларів, котру то датку я зашлю в таких сумах і в такім часі, як будуть вигідні для мене і матиму успіх, через незаслужену ласку Бога Єгови через Ісуса Христа. (підпис)” Добре б мати копію вашої картки або листа, як нагадування для себе. На стороні 98 знаходиться список адресів інших відділів, а повний список знаходиться на останній стороні Річної Книжки.

Справді спільна кооперація слугів Єгови в цей спосіб погоджується із прикладами в Святих Писаннях. Та й очевидне благословення Єгови є напевно виразно підкреслене, що Божі думки й дороги є справді вищі від самолюбних людей.