“Вийди з неї народе мій”

“Вийди з неї, народе мій, якщо ви не бажаєте бути спільниками з нею в її гріхах, і якщо ви не бажаєте приняти порази її. Бо накупичилися гріхи її аж під саме небо, і Бог згадав про неправедні діла її.”— Одкр. 18:4, 5, НВ.

1. Який висновок є розумний і згідний з Писаннями?

В ЦИХ послідних днях знаходиться гнила основа на кожному полі діяння цього світа. Його політика є зогнила. Його комерція гноблюча. Його реліґія лицемірна. Його приємности часто провадять до злочинства та неморальности, його спорт до блудної гри і крутарства. Велика більшість з людства йде разом зі світом в його гнилі, хоч бачить її, добавляє до неї, бере участь в ній, байдужна до неї, запекла до неї, або безсоромно приймає її. Ради поверховности многі, що практикують її, роблять сердиті промови проти неї, але скілько з них дійсно встають у гніві, щоб усунути її? Більшість тримається цього старого світа лукавого, піддержує його, воює за нього, вмирає за нього, голосує, щоб поставити в силі його зопсутих володарів, і в інші способи роблять себе частю його. Вони кинули їх судьбу із судьбою цього світа. Із ним вони жнуть хотіння тіла. Із ним вони будуть жати їх часть його пораз. Це не тільки льоґічно й справедливо, але згідне з Писаннями.

2. Як нам оминути порази на великий Вавилон?

² У 18 голові Одкриття ціла світова орґанізація або лад цей під контролею Сатани Диявола є названа як “Вавилон великий”. Початок упадку Вавилону узяв місце, коли його невидима часть була скинута на землю через Христа по Його окоронованню в 1914 по Хр. (Одкр. 12:1—12) В Армаґедоні упадок невидимих ордів демонів буде доконаний і зажене їх у безодню, і видиме царство Сатани потерпить цілковите знищення. (Одкр. 19:11—21; 20:1—3) Але дехто утіче вогняні суди, які пожеруть її. Як? Чи може тим, що пізніше вони воскреснуть у тисячлітнім царюванню Христа? Не після цієї історії: “Вийди з неї, народе мій, якщо ви не бажаєте бути спільниками з нею в її гріхах, і якщо ви не бажаєте прийняти порази її. Бо накупичилися гріхи її аж під саме небо, і Бог згадав про неправедні діла її. Тим то одного дня впадуть порази на неї, смерть, смуток і голод, і вона буде цілком спалена вогнем, сильний бо Бог Єгова, що судить її.”— Одкр. 18:4, 5, НВ.

3. Що це порази? Отже, що льоґічно наступає потім?

³ Його порази — це знищення, вогнем і остаточне. Вавилонська орґанізація вже не воскресне ані буде піднесена з її погубного хрещення вогнем. Якщо це є його порази, і коли ті, що остануться з ним, матимуть участь в них, як же тоді ми можемо сперечатися, що ті одиниці прийнявши вогняне хрещення з ним устануть у воскресенню з людством? Цього ми не можемо зробити згідно з Писаннями. Виразні слова кажуть, що судьба одиниць, що остануться в ній, є та сама, що й орґанізації. Коли б ті одиниці повернули, то й орґанізація поверне, але коли орґанізація не поверне, так і одиниці, що в ній. Дорога до спасення, це тепер втікати, нім вона впаде: “Вийди з неї!” Полоненим Ізраїльтянам в стариннім Вавилоні дано приказ утікати із того лукавого ладу: “Йдіте, виходіть із відти; не торкайтесь нечистого; виходіть із посеред него, очистіть себе, ви, що носите посуди Господні!” “Виходи з посеред його, мій народе, рятуйте кожне душу свою від палкого гніву Господнього.” (Іса. 52:11; Ерем. 51:45) Одкриття 18:4 показує, що та сама інструкція є правдива в часі провалу більшого Вавилону.

4. В порівнанню з людським поглядом, який є властивий погляд відносно увільнення вязнів Вавилону?

⁴ Більшість людей дивиться на це з людської точки погляду, і ради цієї причини привязує надто велику вагу до спасення сотворінь. Та це тільки другорядна ціль для звільнення вязнів вавилонських. Це погляд Єгови, що числиться, і він показує головну причину для увільнення. “Не задля вас це я вчиню, доме Ізраїля, а задля святого імени мого, що ви знеславили перед тими народами, куди поприходили. І освячу велике імя моє, знеславлене між народами, що посеред них ви знеславили його, й зрозуміють народи, що я — Єгова, говорить Господь Єгова, коли я явлю себе святим у вас перед їх очима. І заберу вас ізміж народів, позбиравши вас із усіх земель, і переведу вас у вашу рідну країну.” (Езек. 36:22—24, АС) Іншим разом у пустині Єгова мав знищити Ізраїля, але Мойсей благав Єгову і переконав Його, щоб спасти їх. На якій підставі? Спасення сотворінь? Ні, а ради великого імя Єгови. (2 Мойс. 32:9—14; 4 Мойс. 14:11—24; 16:44—50; 5 Мойс. 9:18, 26—29; Езек. 20:9) Як за важне для нас є спасення скакунів? Ми наче скакуни в Божих очах. (Іса. 40:22) Отже ми мусимо перенятись Божими думками, якщо ми бажаємо бачити в яснім й правдивім виді погубні діла Єгови при кінці часу суду. Якщо ми вперто будемо триматися самосередних людських поглядів, які зосереджуються на спасенню сотворінь і лишають оправдання Єгови в неяснім і невиднім місці, тоді навчання Писань можуть статись непривітними для наших ушей, і можемо образитися й спотикнутися ним.— Іса. 55:8, 9; Йоана 6:60, 66.

5. Які періоди суду тут згадуються?

⁵ Правдоподібно, що для більшости людей, що жили на землі, час їх суду буде в тисячлітньому царюванню Христа, в часі воскресення людства і опісля. Одначе довго перед тим многі люди будуть суджені, як на це указують Писання, що Бог навів певні періоди суду на суспільність людства, підчас котрих Бог тримав їх відповідальними за їх напрям поступовання. Щоб вони були дійсно відповідальними в таких періодах, то Він велів давати свідоцтво, щоб вони, про що розходилося, робили їх рішення і тим чином вирішували їх судьбу, незалежну від наслідженого засуду від Адама. Один з таких періодів суду був потоп за Нойового часу, коли Ной проповідував праведність. Ще інший суд, це вогняний кінець Содоми й Гомори, котрі то міста бачили чуда перестороги від ангелів і чули свідоцтво від Лота перед тим нім спав вогняний дощ. В часі Ісуса був час суду, і Він давав пересторогу деяким жидівськім містам про судьбу, як от Содоми й Гомори, і осудив деяких письменників та Фарисеїв, як відповідних на вічне знищення в Геєнні. Наш теперішний час є також час суду, і коли Армаґедон вибухне, всі люди живучі будуть мати призначену судьбу.

ЗЛИВА ВОДИ Й ВОГНЮ

6. Чому застановлятися над Нойовим потопом? Які були факти?

⁶ Ми можемо навчитися багато про цей теперішний період суду через застановленняся над минувшими подіями, що були образом на наш час. Першим був Ноїв потоп. Ісус заявив, що це був образ на теперішний час суду: “Як сталося за днів Ноя, так буде і в день Сина чоловічого: вони їли, вони пили, чоловіки женилися, жінки віддавалися, аж до дня, як Ной увійшов у ковчег, тоді зійшов потоп і знищив усіх.” (Луки 17:26, 27, НВ) За що вони були знищені? Авжеж за те, що були зопсуті. “Як же побачив Бог, що ледарство людське було велике на землі, а люди дбають тільки про лихе.” Отже Єгова рішив: “Я вигублю людей, що створив їх з землі, чоловіка й скотину, і гадів і птиць воздушних; бо взяла мене досада, що я сотворив їх.” Та Ной утік від цього. Чому? “Ной єдиний між своїми сучасниками був побожний і вельми добрий чоловік; Ной ходив з Богом.” Що знищення інших було остаточним судом, який виконано проти них, то це показано в потужних словах Єгови до Ноя: “Я постановив вигубити всіх смертельників; бо земля переповнена насильством через них; я вигублю їх з лиця землі. Проте з тобою зроблю завіт; ти ввійдеш у ковчег в суспіль із твоїми синами, твоєю женою, і женами твоїх синів.”— 1 Мойсея 6:5, 7, 9, 13, 18, АТ.

7. Як Петро показує, що знищення потопом і Содоми було остаточним?

⁷ Це остаточне знищення не тільки запевнене через Божий вислів “вигублю” і Ісусів вислів “знищення”, але також і в 2 Петра 2:5—9 (НВ) потверджує це: “Він не пощадив від кари старинного світа, але схоронив Ноя, проповідника праведности, із сімома іншими, коли Він допустив потоп на світ безбожних людей; і зруйнувавши городи Содому і Гомору на попіл, Він засудив їх, поставивши, як приклад, для будучих безбожників, а ізбавив праведного Лота, який вельми непокоївся розпустним життям безбожників — бо той праведний чоловік через те, що він бачив і чув живучи між ними, мучив свою праведну душу їх беззаконними ділами — Єгова знає як визволяти з спокуси богобоязливих людей, неправедних же хоронити про судний день на погибель.” Петро наводив ті старинні приклади про погубу, щоб показати судьбу ложних пророків і ложних навчителів в христіянськім соборі які впровадили погубні секти й відреклися Христа, і цим “прискорують знищення на себе”. Хто може заперечити, що знищення таких сквернителів христіянського собору не є остаточне? Старинне знищення Нойових сучасників і Содоми і Гомори мусить бути остаточне, інакше як вони можуть зобразити те, що Петро розбирає? — 2 Пет. 2:1—4, НВ.

8. Чому Содомська справа є важна, і що інше показує, що її знищення є остаточне?

⁸ Показавши, що потоп був прообразом на теперішний період суду, Ісус далі показав, що Содома і Гомора були також прообразом: “Як бо сталося за днів Лота: вони їли, вони пили, вони купували, вони продавали, вони насаджували і вони будували. Але ж в день, коли Лот вийшов з Содоми, ринуло вогнем і сіркою з неба і знищило їх усіх. Так же буде в день, коли Син чоловічий відкриється.” (Луки 17:28—30, НВ) Наша попередня застанова над словами 2 Петра 2:5—9 показала, що ті знищені Богом в Содомі й Гоморі є на віки “відрубані”. Підтверджуючи це, в Юди 7, сказано, що ті міста “поставлені перед нас як приклад перестороги, будучи засуджені на кару вічного вогню.” (НВ) “Вічний вогонь” символічно представляє те саме, що Геєнна, іменно, другу смерть. Знищення Содоми і Гомори мусить бути остаточне, інакше Юда не був би уживав його як зображення судьби тих сквернителів для яких “чорна темрява стоїть схоронена на віки”. (Юди 13, НВ) Юди 7 показує, що ті старинні міста мали їх судний день ще тоді в часі їх знищення, тому що про них говориться, що вони вже перейшли суд і виконання суду, “Засуджені на кару вічного вогню.” Ніяким перекрученням писань неможливо це зробити, щоб воно значило будуче воскресення для вбитих Господом. Жадного останка не збавлено із тих містів, бо Лот і його доньки були тимчасовими жителями, а не уроженцями.— Рим. 9:29, НВ.

9. Чому і як дехто старається показати, що знищення Содоми не є остаточне?

⁹ Якщо вбиті Господом в Содомі не матимуть воскресення, то й вбиті Ним в Армаґедоні не встануть, бо ті перві представляли послідних. Отже в їх змаганні доказати їх твердження, що не всі вбиті в Армаґедоні остануться помершими, то деякі стараються цим сказати, що Содомці знищені вогнем повернуть у воскресенню. Вони наводять Езекиїла 16:53—55: “Та я відкличу полонь їх, заверну полонених потомків Содоми й дочок її, та полонених Самариї й дочок її, а з ними й твоїх полонених. Щоб ти несла сором твій і стидалась усього того, що коїла, і потішила їх. І сестри твої, Содома з дочками своїми, вернуться до свого першого стану, й Самарія й дочки її вернуться до свого першого стану, а вкінці ти й дочки твої вернетесь до вашого першого стану.”

10. Що сповнило пророцтво Езекиїла відносно привернення Єрусалиму і його дочок?

¹⁰ Контексти показують, що там говориться про привернення по забранню в полонь, а не про воскресення в тисячліттю. В меншім сповненню це прийшло з приверненням Юди і Єрусалиму по 70 роках спустошення (607—537 рр. перед Хр.), коли то Жиди й Нетиніми й інші чуженці повернули, щоб жити на тій землі. Ще більше привернення започатковано в часі Ісуса і продовжається до тепер. Коли Ісус прийшов, Жиди знаходилися в неволі дияволської орґанізації, великого Вавилону. Вони були політичними невільниками Риму, невільниками гріху, і невільниками ложної реліґії. Але, коли Ісус прийшов, проповідував, умер, воскрес і явився в небі з своєю жертвенною заслугою, дав основи для викупу, вилляв святого духа на вірного останка з Жидів, що шукали викупу в Його імя, просвітив їх уми увільняючими правдами й увільнив їх з позатипічного Вавилону, тоді вони були привернені до теократичної орґанізації Бога Єгови. Через три з половиною літ по Пятидесятниці, визвольна вість була обмежена до Жидів, і останок був привернений. Все це було у сповнення Езекиїла 16:53—55, де говориться про привернення Єрусалиму і його дочок.

11. Коли “Самарія і доньки” були привернені?

¹¹ Коли переслідування сталось напружним і віруючі жидівські христіяни були розкинуті, вони розійшлись усюди і проповідували. Євангелист Филип зайшов був аж до Самариї, де Ісус проповідував якийсь час перед тим. Многі з Самарітанів вірували, більше проповідників вислано до них, і святий дух зійшов на них. Вони були приведені в Божу конґреґацію. Там, як представлені в останку з Самарітанів, сповнилось пророцтво Езекиїла 16:53—55.— Йоана 4:39—42; Діян. 8:1—25.

12. Що показує, як Жиди лучили Содому і собаків і Язичників?

¹² Після того євангелия пішла до Язичників (поган). Жиди думали про них, як про собак. (Мат. 15:26, 27; Марка 7:27, 28) Собаки були нечисті звірята, на яких гляділи як полово зіпсутих, і сполучені з содомством: “Не буде жадної блудниці із дочок Ізрайлевих і не буде жадного блудника із синів Ізрайлевих. Не подаватимеш як обітницю плату від блудниці чи гроші за собаку в дом Єгови, Бога твого; бо і це гидота перед Єговою, Богом твоїм.” (5 Мойс. 23:17, 18, АС) Жіноча чужоложна нажива є звязана з платою облудниці, а нажива содомця мужщина уподібнена до плати собаки. Замість “собаки” An American Translation уживає “чоловік облудник”, а знов Moffatt’s version уживає “катамайт”, що значить хлопець отримуваний для неприродних цілей. Оці полові збочення були скандальні в Содомі, основний гріх содомський, який взяв свою назву з того міста. Отже все це показує, що Жиди сполучували Содому і собаків і поганів.

13. Які цитати попирають цей погляд?

¹³ Щоб підтримати цей погляд, завважте слідуючий цитат із вступного матеріялу 7 тому The Interpreter’s Bible яку видано минувшого року. В першому параґрафі під “Моральність”, почавши на 80 стороні, ми читаємо: “До морального життя поганського світа часто відносились рані христіянські писателі, яких погляд про моральність того часу був встановлений від їх жидівських попередників. Як жидівські так і христіянські автори погоджувалися, що погани були морально здеґрадовані. Історія старого Завіту про Содому і Гомору, на яких Господь дощував з неба вогнем і сіркою, представляє еврейське відношення до поганського лукавства, будь вони Египтяни, Канаанці, Филистії, Ассирійці, Вавилонці або Римляни.”

14. Отже як те привернення включає “Содому і її дочок”

¹⁴ Апостол Петро мав цей погляд про Язичників, як про содомців та подібних до собак, і тому це було так важко для нього нести євангелию до Язичників. Але коли він зрозумів, він покорився, і Бог вилляв свого духа на віруючих з Язичників, прийнявши їх в той самий привернутий собор із віруючими Жидами і Самарітанами. (Діяння 10:9—48) Коли вірний жидівський останок побачив необрізаних Язичників, яких вони передше вважали за собаків і Содомців, привернутих до них, то вони відчулись дещо осоромлені. Вони вважали Жидів за особливше святих, і що Бог мав ужити тільки Жидів за невісту Месії. Тепер вони пізнали, що вони не були так важні й святі, але що Бог робить гідними до Царства не тільки Самарітанів, але й необрізаних Язичників. І так сповнення Езекиїла 16:53—55 започатковано в ранніх христіянських часах. Езекиїл не розумів буквальної Содоми, не більше чим Ісаїя, коли він назвав Ізраїля Содомою, або Йоан, коли він писав, що Ісус умер в Содомі. (Іса. 1:10; Одкр. 11:8) Езекиїл уживав його в символічній спосіб за необрізаних Язичників, дискусуючи над приверненням теократичної орґанізації, а не воскресення.

СУД НАД ІЗРАЇЛЕМ В ЧАСІ ІСУСА

15. Чому деякі суперечаються за будучий суд для Содоми і Жидів Ісусового часу?

¹⁵ Ще один період суду приведено перед очі, коли ті, що обстоюють за воскресенням винищених Содомців наводять Ісусові слова, які Він висказав на певній оказії. Він щойно докорив непоправним містам жидівським, Хоразин і Ветсаїди, які бачили многі Його сильні діла, а тоді сказав: “А ти, Капернауме, чи ти будеш піднесений до неба? До Гадес ти підеш, бо коли ті великі діла, що взяли місце в тобі, були стались в Содомі, вона була б осталась аж до сьогодні. Тим то я кажу вам, люди, що легше буде землі содомській Судного Дня ніж вам.” (Мат. 10:14, 15; 11:20—24; Луки 10:10—15, НВ) Звідси деякі твердять, що є ще будучий суд для Содоми і для тих жидівських містів.

16. Що Ісус розумів, коли Він сказав, що суд буде легший для Содоми чим певних жидівських містів?

¹⁶ Якщо ми приймемо цей вислів, що він значить так, тоді він заперечує Юди слова, що Содома вже перейшла “суд кари вічного вогню”. В дійсности, Ісус уживав форму мови, що була звичайна в біблійних часах. Він ужив подібне речення, коли Він сказав: “Воно легше в дійсности для верблюда перейти око голки ніж для багатого дістатись до царства Божого.” (Луки 18:25, НВ) Ніякий притомний чоловік не вірує, що верблюд пересунувся б крізь ухо голки. Коли цю очевидну неможливу річ сказано, що вона легша чим щось інше, чи це сильно не підкреслює неможливість тієї другої річи? Ось так Ісус сильно підкреслив, що багаті люди, неохочі позбутися свого багаства, не увійдуть у царство. Подібно так і Содома не видержала свого судного дня, цілком упала, і Жиди знали, що її судьба була запечатана. Вони думали про Содому як найнижче можливо. Отже, коли Ісус сказав їм, що коли для цілком упавшої Содоми було б легко чим для тих жидівських містів, то цим вони дістали сильне підкреслення.

17. Чому це було б безкорисним воскресати жидівське духовенство, їх жидівських послідовників, і їх поганських нововірців?

¹⁷ Ті жидівські міста чули пересторогу й бачили сильні діла; вони мали справедливий суд і їх вирішенням показали їх гідність вічного знищення. (Мат. 10:5—15; Луки 10:8—12; Йоана 12:37, НВ) Через свідчення про чудотворні сцілення, які були виконані силою святого духа і ще відмовившися прийняти вість, осадники тих містів грішили проти святого духа, що є непрощальний гріх, який заслугує на другу смерть. Вони ставали побіч Фарисеїв, які бачили Ісуса сціляючи чоловіка, що його посів демон, але відмовилися прийняти це обявлення операції святого духа. Проте Ісус сказав їм, що вони ніколи не отримають прощення, ні в теперішнім ладі, ані в будучім новім світі. Будучи суджені неприхильно, без прощення в старім світі ані в новім світі, то це було б безкорисним воскресати їх в тисячліттю. Ісус виповів суд проти них: “Змії, нащадки гадючі, як зможете утічи від суду Геєнни?” Якщо реліґійні сліпі провідники мали знайтися там, так і сліпі жидівські послідовники. І коли ті ложні реліґійні провідники навернули якого поганина, то цим вони не привели його в чисте почитання, яке б вичистило його з його минувших гріхів проти Бога, але цим тільки добавили до його минувших гріхів реліґійну грішність і лицемірство, якої вони навчили його, подвоївши тягар його вини. Ось так той нововірець стався подвійно “предметом Геєнни” чим письменики і Фарисеї.— Мат. 12:22—32; 15:14; 23:15, 33, НВ.

18. Чому це нерозумно впиратися, що Маттея 12:41, 42 значить воскресення для тих Жидів?

¹⁸ Ані цей факт, що судний день для природних Жидів відбувся девятьнацять століть тому, не заперечує слів Ісусових: “Люди Ниневії встануть на суд із цією ґенерацією й осудять його, бо покаялися по проповіді Йониній; та ось тут більший від Йони. Полуденна цариця встане на суд із ґенерацією цією й осудить її; бо прийшла з найдальших країн землі слухати премудрості Соломонової; та ось тут більший від Соломона.” (Мат. 12:41, 42; Луки 11:31, 32, НВ) Це не значить, що Ниневіяни і королева з полудня стануть віч-на-віч перед Жидами Ісусового часу в тисячлітнім часі суду. Чи це тільки тому, щоб осудити тих Жидів за щось, що вони зробили в їх попереднім життю? В тисячліттю люди будуть суджені на основі того, що вони тоді будуть робити, а не що вони робили в попереднім життю. Однак ті Жиди є неприхильно суджені й опрокинуті за те, що вони зробили девятьнацять століть тому, в їх бувшім життю, підчас їх судження, вони відкинули більшого чим Йону і більшого чим Соломона, а іменно, Месію Христа. Вони не матимуть другої нагоди в другім періоді суду, в тисячліттю.

19. Що ті слова Ісусові значать?

¹⁹ Що Ісус під цим зрозумів, то це, що Жиди в Його часі були осуджені прикладом покаяних Ниневіянів, котрий то приклад був записаний в Еврейськіх Писаннях і з котрим Жиди зустрінулись в часі їх суду. В такий же самий спосіб і історія про королеву з полудня стала проти непокаяних Жидів. Отті погани звернули увагу на самі тільки люди, як от Йона і Соломона, коли ж завітуючий народ, Жиди, не зважали на їх Месію. Нім період їх суду скінчився, ті Жиди буквально зустрінулись з Язичниками як Ниневіяни і королевою з полудня, Язичниками в їх часі, що покаялися й сталися невістою Христа. Жиди осудили себе як негідних життя. (Діяння 13:44—50, НВ) Авель не потребував жити, щоб своєю кровю кричати із землі на осуд Каїна, і його напрям невинности і історія про неї говорять, хоч Авель є мертвий. (1 Мойс. 4:10; Жид. 11:4) Подібно так, напрям Ниневіянів й королевої з полудня, і історія про них, може встати і сказати осуд проти Жидів в часі їх судження тоді.

20. Чому слова в Йоана 12:47—49 не заперечують, що це був судний період для Жидів тоді? і чому Ісус міг говорити про той суд як будучий?

²⁰ Аргументуючи проти того, що той час був періодом суду для Жидів, деякі люди наводять слова Ісуса: “Коли хто слухає слова мої й не увірує, я не суджу його, бо я прийшов не щоб судити світ, а щоб спасти світ. Хто цурається мене й не приймає слів моїх, то має суддю; Слово, що я говорив, воно судитиме його в послідний день. Бо я говорю не від себе, а пославший мене Отець,— Він мені заповідь дав, що промовляти і що говорити.” (Йоана 12:47—49, НВ) Це не був період суду для світа, але для Жидів. Ісус не потребував судити навіть їх. Слова, які Він говорив, не були Його, а Божі. Вони принесли просвіту й відповідальність, і відношення Жидів до них указувало на їх позицію взглядом Месії й їх положення в суді. (5 Мойс. 18:18, 19; Йоана 3:18—21; Жидів 4:12) Тексти над якими ми застановлялися звучать неначе суд Жидів є ще в будучині, і цей говорить про них, що вони будуть суджені “в послідний день”. Коли Ісус говорив про суд Жидів в Його часі, то більшість з того періоду була в будучині; він ледви розпочався, коли Він це промовляв. Послідні дні не прийшли аж в 70 р. по Хр. майже сорок літ пізніше. Тоді то період суду над народом з природного Ізраїля сягнув свого вершка, коли Єгова ужив Титуса виконати присуди, які нагромадилися впродовж сорок літ.

21. Як Галилейські міста, які Ісус осудив, прийшли під виконання присуду в 70 р. по Хр.?

²¹ Дехто буде суперечатись, що те нещастя впало тілько на Жидів в Єрусалимі, який обложив Титус. Вони запитають, в чому ж прийшов суд проти тих інших жидівських містів, як Хоразин і Ветсаїда і Капернаум, проти яких Ісус виповів помсту? Такі запитуючі не є познайомлені з записками історії. Римські лєґіони перейшли Галилею з таким знищенням, що історик Йосефус писав: “Ціла Галилея була сповнена вогнем і кровю, і не була вона увільнена від ніякої нужди або нещастя.” Особливо, коли судний день упав на Хоразин і Ветсаїду і Капернаум не було ніякої одради тоді тим містам. Вони перестали існувати і ніхто виразно не знає де вони навіть знаходилися, і на цим і тепер ще дебатують. Також мусимо памятати, що послідна облога Єрусалиму Титусом почалась в Пасхальний час в 70 р. по Хр. і це захопило місто з його звичайними мешканцями Жидами з усієї Палестини, що далі трималися Закону Мойсея, відкинувши Месію і нову угоду. Між ними знаходилося багато мешканців з Хоразину і Ветсаїди і Капернауми.

22. Як це сталося, що жидівський період суду був у мініятурі сповненням Маттея 24? Як це, що наш час стався повним сповненням?

²² В часі Ісуса жидівський лад прийшов до свого “часу кінця”, а особливо по Його смерти на дереві і прибиттю Закону Єгови до того дерева, а це скасувало його силу й діяльности. Але ж дійсний кінець служенню в храмі й його священству й жертвам не прийшов аж в 70 р., по Хр. Тоді прийшов його довершений кінець, хоч храминова служба не була діючою в очах Бога зараз по Ісусовій смерти і воскресенню й вознесенню. Це був “час кінця” для народу природного Ізраїля, і коли прийшов упадок Єрусалиму, хто не зважав на Ісусову пересторогу утікати в гори, проти таких був виконаний остаточний суд. Тоді сповнилось по части, в мініятурі, Ісусове славне пророцтво в Маттея 24. Більше й повне сповнення приходить в нашім часі, і яке тепер відбувається. Світ Сатани увійшов у “час кінця” в 1914 р. Тоді його дозвіл і власть володіти скінчилася, оскільки це відносилось до Єгови, хоч він остався на час, аж до його доконаного кінця, як це річ малась і з жидівським ладом. Цей теперішний сатанський лад є тепер у суднім періоді, а виконання його прийде в цій ґенерації, в Армаґедоні. Те виконання суду проти народів і одиниць буде так остаточне як і екзекуція була при кінці типічних періодів суду в минувших часах, як от Ноїв потоп, вогняний дощ на Содому й Гомору, і знищення, яке впало на природного Ізраїля в 70 р. по Христі.