Призначення судьби в цім суднім періоді
1. Який був поступ в теперішнім суднім періоді?
МИ безперечно увійшли в період суду в другій присутности Христа. Суд почався від дому Божого, очистив помазаного останка з вавилонського бруду, увільнив їх від вавилонської неволі, поміг їм утікти з більшого Вавилону, щоб оминути його порази. Їх увільнено, щоб вони проповідували, звіщали про установлене царство небесне, проголошували пересторогу про надходячий “остаточний кінець”: “Ця добра новина царства буде проповідуватися по всій залюдненій землі ради свідоцтва всім народам, а тоді прийде остаточний кінець.” (Мат. 24:14, 21, 22; 1 Пет. 4:17, НВ) Це просвічення принесло відповідальність і положило основу для суду: “Оце бо основа суду, що світло прийшло у світ.” (Йоана 3:19—21, НВ) Отже суд, який почався від дому Божого поширився до усіх людей й усіх народів, як це Ісус сказав станеться в Його другій присутності. “Коли Син чоловічий прибуде в славі своїй і всі ангели з Ним, тоді Він засяде на своїм престолі слави. І зберуться перед Нього всі народи, і Він розлучуватиме людей одних від других, як пастир розлучує овець від козлів. І поставить Він овець по своїй правиці, а козлів по своїй лівиці.” Вівці, що указали доброту до Христових братів, наслідять благословенства нового світа, але козли, які відмовили їм свою доброту, “підуть у вічний вогонь приготований для Диявола й ангелів його.” Христів присуд такий: “І підуть ті на вічне відрубання, а праведні на вічне життя.” Козли осталися в більшому Вавилоні й матимуть спільність в його поразах; вівці ж належать до Бога і житимуть через сповнення приказу: “Вийде із неї, народе мій.”— Мат. 25:31—46, НВ.
2. Який здогад виринув, і на якій підставі?
2 Цей період суду сповниться в часі цієї ґенерації, і коли виконання присудів почнеться в Армаґедоні, тоді судьба усіх людей живучих буде запечатана. Деякі люди стали схвильовані цим, і припускають про існування ще третої кляси, що не є відлучена до овець і козлячої кляси, і котра буде піднесена з мертвих в тисячліттю задля періоду суду. В ту трету клясу вони ставлять всі немовлятка і діти, і дорослих, що їх не досягнула вість царства, коли вибухне Армаґедон. Такі припущення не можуть витворити твердої піддержки для їх теорії. Як здається, то це є плід людського почуття над спасенням сотворінь або через уємний, поражений напрям відносно успішних перегонів в роботі проповідування. Або обидвоє.
3, 4. Чому теорія про трету клясу не є розсудна?
3 Слово Єгови каже, що вість Царства “буде проповідуватися по всій залюдненій землі ради свідоцтва усім народам.” Чи те слово повернеться в порожні? Чи Його намір буде несповнений? Ні; навіть каміння кричали б, щоб не допустити до цього! (Іса. 46:11; 55:11; Луки 19:40) Усім народам, по всій залюдненій землі, дане свідоцтво буде вистачальним, щоб стрінути намір Єгови, і воно доповниться перед “доконаним кінцем” або нім Армаґедон прийде. Це свідоцтво дасть основу для суду підчас якого всі народи будуть розділені на клясу овець і клясу козлів, через Ісуса Христа. Чи Христос Суддя виконає діло тільки до половини дороги? Чи Він занехає доконати діло призначене Йому, і чи Він полишить ту непредсказану трету клясу, яку Він занехав розділити? Або чи Він довершить діло розділення, яке Єгова поручив Йому, і таки розділить людей усіх народностей у тільки ті дві предсказані клясі, і цим чином довершить Божий намір і сповнить божественне слово?
4 Цей період суду від 1914 р. до Армаґедону є відложений для цієї роботи розділення і є частю ознаки, що ми знаходимося в “часі кінця”. Чи Христос буде гаятися при роботі розділення, так щоб її докінчити в будучім суднім дні, і занехати сповнити вповні цю часть ознаки? Деякі твердять, що приповість про вівці й козли відноситься аж до часу в тисячліттю. Вони нехтують правдою, що те розділення є сповнене нім вівці наслідять благи нового світа з тисячлітнього царювання, що те розділення возьме місце коли Він прибуде, а не століття пізніше. Народи існують, а в новому світі не буде такого розділення по лінії народів. Робота суду призначена для цього періоду мусить скінчитися нім вигублення почнеться в Армаґедоні. Суд дому Божого був довершений, а не полишений до половини; так буде і з судом народів у тім самім суднім періоді.
5. Як пророцтво Езекиїла і слова Ісуса не мають місце для третої кляси?
5 В гармонії з ілюстрацією про вівці й козли, Езекиїл 9:4—6 (АТ) показує тільки дві клясі, ті назначені на охорону, й ті неназначені на знищення. І в тім пророчім образі про різню Армаґедону завважте, що виконавчі сили не щадили одиниць на підставі віку або полу: “Убивайте; нехай не милує око ваше й не щадить; і старого й молодика, дівицю, дитину й жіноцтво вбивайте на смерть; а тих, на кому положено знак, не займайте нікого.” Завважте, що в цім образі ті схоронені, це ті, що “зітхають і сумують задля всіх гидот” поповнених на зневагу правдивого почитання Єгови. У приповісті про вівці й козли, ті схоронені одиниці показали свою прихильність до Христових братів. В обидвох случаях ті були знищені, що осталися байдужними або ніякими або противниками. Ісус Христос, в часі періоду суду, коли Він був на землі, Він положив засаду для такого часу: “Хто не по моїй стороні, той проти мене; і хто не збирає зі мною, той розкидає.” (Мат. 12:30, НВ) Нема тут місця для третої кляси.
РОДИННА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
6. Яка засада існує щодо клясифікації малих дітей?
6 Тим що Езекиїл 9:4—6 показує, що деякі “малі діти” знаходяться в клясі вічного знищення в Армаґедоні, то на якій підставі їх поставлено в ту клясу з огляду на факт, що вони є надто молоді, щоб відповідати за себе? Писання указують за родинну відповідальність або родинну заслугу під якою судьба невідповідальних дітей вирішується. Приклади з Писань про цю засаду поможуть смирним і сприятливим формувати їх уми відповідно з Божим поглядом про цю справу, поможуть їм прийняти Божі думки радше чим уперто триматися своїх власних. Їх (думки) є не тільки мильні але й неважні, бо ж це думки Єгови, що дійсно призначують засади й вирішують наслідки справи.
7, 8. Які приклади установляють святі Писання про ту засаду?
7 Коли Датан і Абірам збунтувалися проти теократичного розпорядку Єгови у пустині, тоді земля пожерла їх. Та не тільки їх самих, але із ними погибли “жінки й діти й з немовлятами.” (4 Мойс. 16:23—33; 5 Мойс. 11:6) Чи Ахан не стягнув своєю зажерливостю смерть не тільки на себе, але й на своїх синів й дочок, на свій цілий дім і статки, що були знищені з ним? (Ісуса Навина 7:24—26) Чи Давидів гріх не стягнув смерть на його потомка? (2 Сам. 12:15—18) Хамів переступ стягнув прокляття на його сина Канаана. (1 Мойсея 9:22—27) Потомки царя Саула потерпіли за його гріхи. (2 Сам. 21:1—9) Також закон Мойсея зазначив, що беззаконня родичів навідають на дітей до третої й четвертої ґенерації.
8 В часі суду Ісус сказав: “Коли сліпий чоловік провадить сліпого чоловіка, обидва попадують в яму.” (Мат. 15:14, НВ) Це відноситься не тільки до духовенства й мирних людей, але й до родичів і дітей. Якщо родич рішиться грішити проти святого духа всупереч вічного добра його потомків, тоді це є відповідальність того родича. Ми бачили, як знищення в часі Потопу і в часі вогневого дощу на Содому й Гомору було остаточне. Ніяких малих дітей не схоронено в ковчезі; вони були вигублені Єговою. Многі немовлята і молоді люди мали знаходитися в Содомі й Гоморі, але їх молодий вік не був почислений Єговою за праведність. Коли б там було десять праведників, ті міста були б збавлені. Певна річ, що там мало бути більше ніж десять невідповідальних дітей. Разом з їх неправедними родичами вони були повбивані Єговою.— 1 Мойс. 18:20—33; 19:1—26.
9. Як ця засада рішає спасення для дітей?
9 Ця засада родинної відповідальности також діє протилежно, в тім, що ми можемо назвати родинні заслуги. Ізраїльтяни первенці були збавлені в часі десятої порази через те, що голови родин послухали наказу Єгови, щоб вони покропили одвірки кровю з Пасхального агнця. (2 Мойс. 12:7, 13) Мефіболеш був збавлений тим, що він був сином Йонатана. (2 Сам. 21:7) Рагаби мудрий поступок приніс схоронення її родини. (Ісуса Навина 2:12—14) Це почасти завдяки Авраама, що його посестринець Лот знайшов ласку, і ангели, що одвідали Содому, ради Лота, позволили йому забрати своїх рідних у безпечне місце з собою. Те що вони відмовилися й остаточно були знищені, показує, що з головою родини мусить бути кооперація, якщо заслуги родини мають бути здійснені. (1 Мойс. 19:12—14, 29) Особливше інтересні для родичів в цім посліднім часі є слова Павлові: “Невіруючий чоловік освячується в спорідненню до своєї жінки, а невіруюча жінка освячується в спорідненню до брата; інакше діти ваші були б нечистиві, але тепер вони святі.” (1 Кор. 7:14, НВ) “Єгова знає тих, що належать до Нього,” а це також значить і маленькі діти в Армаґедоні, яких родичі належать до Єгови і які стараються виховати їх згідно з Божим Словом.— 5 Мойс. 6:6, 7; Ефес. 6:4; 2 Тим. 2:19, НВ.
10. Чому властиве виховання дітей родичами є так важне?
10 Ті факти повинні заставити Свідків Єгови, що є родичами, тверезо застановитися над теократичним вихованням, яке вони дають своїм дітям. Родичам дано приказ навчати їх дітей в Божий спосіб, і коли б в цих послідних часах родичі понехали уважати на божественні інструкції, то цим вони можуть стягнути знищення не тільки на себе, але й на їх маленьких дітей в Армаґедоні. І коли ті малі діти виростуть і стануть відповідальні за себе перед вибухом Адмаґедону, то й тоді виховання родичами поможе їм вирішити чи вони возьмуть шлях життя чи смерти. (Прип. 22:6) Приходить час, коли дорослі діти будуть відповідальні самі за себе, осягнувши віку, в якому вони можуть здати рахунок, і відповідально вибрати шлях, яким вони будуть ступати. Тоді вони виходять з родинної відповідальности або заслуг, а під засаду особистої відповідальности: “Та особа, що согрішить, та й умре. Син не буде терпіти за неправедність свого батька, ані батько за неправедність свого сина; добрий чоловік буде винагороджений за його доброту, а лукавий чоловік — за його лукавство.”— Езек. 18:20, Мо.
11. Чому Езекиїл 18:20 не відноситься до дітей? Що це показує?
11 Дехто буде суперечатись, що цей текст нівечить вірування, що малі діти будуть знищені з їх лукавими родичами при кінці судного періоду. Але ж цей текст не відноситься до молодих дітей. Зміст ясно показує, що тут говориться про дорослого сина, не про малу дитину. Попередні вірши кажуть, що коли чоловік чинитиме по законі й правді, він останеться живим. Коли він породить сина, що буйний, полово збочений, гнобить убогих і нужденних, або грабіжник і чужоложник, такий лукавий син умре за його беззаконня. Коли ж син оминатиме всі ті гріхи і поступати правильно, помагати убогим, не поповнить зла, триматиме закон Божий, такий син буде жити, без ріжниці чи його батько був добрий чи лихий. Кожний за себе, будучи у віку особистої відповідальности. Тоді все це зсумовано у 20 вірші, повище наведенім. Ті вірші, що наступили, показують, що коли лукавий син або батько покине його злочинство і буде чинити праведність, то він останеться живим, або коли добрий син або батько станеться лукавим, то він умре за це. Тепер же, яке немовлятко або мала дитина може поповнити полове збочення або злочин або реліґійне ідолопоклонство, або чинити добрі діла, або може зважити свої поступки й рішити змінити їх? Цей зміст виключає всяке застосування слів Езекиїла 18:20 до малих дітей. Отже з конечности, коли малі діти входять в клясифікацію в часі періоду суду, то це базується на відповідальности родичів, а не на особистій відповідальности.
12. Чому цей текст вяже батька і сина в цей спосіб?
12 Езекиїл 18:20 сполучує отця і сина в той спосіб, тому що в тих старинних часах повні дорослі сини часто оставали в домі їх отця і під його очоленням; і то часто потім, як вони подружилися. Так довго, як вони оставали в домі їх отця, так довго вони признавали його головування, але ж вони не стояли ані падали в Божих очах на основі поведінки їх батька, як це колись бувало, коли були малі. Хоч далі в його домі, вони мусять здати рахунок за себе. Вони вибирають їх власний напрям чи то добрий чи лихий. Пригадайте, що в часі бунту в пустині потомки Датана і Абірама пропали з їх батьками, але сини Корага не погибли з ним. (4 Мойс. 26:9—11) Очевидно, що сини Корага осягли вік відповідальности і не пішли за бунтом їх батька.
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СУСПІЛЬНОСТИ
13. Які приклади установляють засаду суспільної відповідальності!?
13 З огляду на вічне знищення тих убитих Єговою в Армаґедоні, дехто запитає про тих, що не чують особисто про вість, а особливо в тих краях, що робота свідоцтва є заборонена. Опріч родинної відповідальности Біблія ще показує суспільну або громадську відповідальність, де суспільність піддержує або йде за провідниками, що переслідують людей Єгови або як інакше є лукавими. Чи Египтяни не потерпіли порази за упертість Фараонову? (2 Мойс. 5:1—2; 9:13—16) Чи Амалакійці не терпіли через многі роди потім, як Амалек спротивився Ізраїлеві у пустині? (2 Мойс. 17:8, 14, 16) Цар Саул стягнув клопіт на многі роки на Ізраїля по своїй смерти. (2 Сам. 21:1) Давидові гріхи стягнули кару на людей. (2 Сам. 12:10—23; 24:10—17) Дехто приписує цю кару управителеві радше чим суспільній відповідальности, але ж не пояснює як гріхи одного дотикають многих. Безсумніву, що це відповідальність суспільности була, коли Ахан согрішив і стягнув воєнну поразку на Ізраїля. (Ісуса Навина 7:5, 13—21) Лукаві люди стягнули знищення на ціле місто Гібею, і ті, що піддержували Гібею або й здержались помогти покарати її, погибли з нею. (Суд. 19:22—30; 20:40; 21:9, 10) Тому що цар Йорам Юдеї відступив від Бога, тим нарід чинив зло й був покараний. (2 Паралип. 21:11—15) Коли ідолопоклонство почалось в ізраїльськім місті, і зопсувало осадників його, тоді те місто було знищене. Іще інші приклади можна навести. (1 Мойс. 12:17; 20:9, 17; 26:10; 5 Мойс. 13:12—18) В Маттея 10:14, 15, 23 показано, як родини або міста, що не приймають вістки, знайдуть судний день незносимим. Ця засада відноситься також і до цілого народу.
14. Чому люди й народи не можуть нарікати, коли Бог руководиться засадою суспільної відповідальности?
14 Люди мусять взяти на себе відповідальність за поступки цілого народу. Коли уряд стане надто гноблючим проти них, вони скидають його при помочи своїх голосів або стрілів. Одначе лукавство проти Бога вони спокійно зносять. Для них особиста вигода й свобода є більше цінна чим благородність. Вони бунтуються проти жорстоких володарів, але піддержують безбожних. Їм бракує палкої любови до праведности й палаючої ненависти до лукавства, яка пожерла б зопсуття й неморальність що тепер має захист у всіх урядах людських. Як управителі так і їх піддані валяються в калюжі міжнародного морального занепаду. (2 Тим. 3:1—5) Народи оперують згідно з засадою суспільної відповідальности. Володарі започатковують войни, але це люди що воюють. Це на людей взагалі, молодих і старих, чоловіків і жінок, що ворожа держава сипить знищення, а не на лукавих володарів. Народи у своїх війнах сіють смерть на базі суспільної відповідальности. Чи не буде це по справедливості, щоб вони жали на тій же підставі в Армаґедоні? Чи можуть вони правильно нарікати, коли вони жатимуть те, що сіяли, будуть суджені по мірі їх суду, і по милості, яку вони указували? Якщо люди активно або бездільно попирають те, що є зопсуте й неморальне й вбивче, чи вони не відчувають ніякої відповідальности за це? — Мат. 5:7; 7:1, 2; Галат 6:7; Якова 2:13.
15. Чому люди мусять прийняти відповідальність за їх поступки їх провідників?
15 Коли Ізраїльтяни забажали чоловіка царя, їм дано пересторогу проти утиску, який він принесе їм. (1 Сам. 8:4—22) Але ж вони уперлись, щоб мати людський уряд, і проте властиво несли відповідальність за злочинства людського царя, тому що вони були відповідальні за поставлення його на цю позицію, коли його явні гріхи стались можливими на народну скалю. Сьогодні люди своїми голосами ставлять до власти політиків, що є відомі за корупцію, і цим чином дають їм спромогу накупичувати злочинства. Що люди мусять дати одвіт перед Богом, то це показано не тільки в справі Ізраїля, про що згадано повище, але й Павло радить Тимотею про призначення в христіянському соборі: “Ніколи не клади своєї руки поспішно на чоловіка, і не будь спільником в гріхах інших; держи себе чистим.” Опріч перестороги, щоб не скоро класти рук, Тимотейові сказано яких чеснот вимагається від призначених на позицію служби. (1 Тим. 3:1—13; 5:22; 2 Йоана 10:11, НВ) Чому всі ці перестороги? Тому, щоб він міг оминути бути “спільником гріхів інших”. Коли б він зробив невластиві призначення, тоді він був би відповідальним за гріхи тих призначених одиниць, тому що він поставив їх в позицію поповняти, що шкодять соборові в очах Бога. Отже люди, що голосують на лукавих володарів до уряду або позволяють їм оставати в силі, мусять прийняти відповідальність за діяння таких урядників і гріхи проти Бога і чоловіка.
16. Чого бракує більшости людям сьогодні?
16 В дійсности, більшість з людей сьогодні не мають любови до праведности ані ненависти до зла. Вони знають, що світ зопсутий аж до осередка, і очевидно вони вдоволені цим. Принаймні вони держаться цього, і насміхаються, коли Свідки Єгови виявляють це. Вони здається “люблять це”. (Ерем. 5:31; 6:13) Зопсуття навколо них дозволяє їм на їх власні похоти, затуплює всякі слабонькі протести недокровної совісти, добиває всяки останки совісности. Вони бояться тільки кари, а не злочинств: “Тому що засуд над лихими вчинками не хутко виконується, через те уми синів людських рішились чинити зло.” (Еккл. 8:11, АТ) Вони ревно не “шукають праведности”, ані вони не “стогнуть і сумують” за яке небудь нарушення праведности, але тільки тоді, коли зло обмежить або здержить в їх пошукуванню за самолюбними цілями. (Езек. 9:4; Софон. 2:3) Вони збунтувалися проти вістки Єгови, тому що вона вимагає відлученняся від цього зопсутого, неморального, та божевільно-розкішного світа.
17. Кому вони не є подібні? Що чесні одиниці роблять навіть коли й не мають виразної вістки від Бога?
17 Вони не як Ной був, бо він був опрокинутий його ближніми, “яких нахил думок був тільки до злого.” Ані вони не є такі як Лот був, бо “цей праведний чоловік бачучи й чуючи, коли жив між ними, день в день мучив свою праведну душу через беззаконі їх діла.” Вони не є як ті, що назначені на схоронення в Армаґедоні, що “зітхали й сумували задля гидоти яка діялась”. Вони не такі, як сьогодні люди доброї волі до Бога, що радо відлучуються від світа, тому що вони не мають нічого до чинення з його зопсуттям. (1 Мойс. 6:5; Езек. 9:4, АТ; Якова 1:27, 4:4; 2 Пет. 2:8, НВ) Вони не потребують чути особлившої вістки від Бога, щоб відступити від лукавства цього світа, якщо вони люблять праведність а ненавидять зло. Навіть без Божого Слова люди з природи й совісти можуть завважати праведність і зло. (Рим. 2:12—16) Ті чесного серця гидотують цим світом, і тим більше, коли ми наближаємося до Армаґедону, бо аж до того часу “лукаві люди і самозванці дійдуть до гіршого, зводячи та даючи себе зводити.”— 2 Тим. 3:13, НВ.
18. Як деякі суперечаються про несвідомість, і чому вони помиляються?
18 Деякі доводять, що незнання є виправданням для осягнення воскресення многих, що будуть вбиті в Армаґедоні, як от люди із суспільною відповідальністю. Вони наводять Павлів случай. Той колишний гонитель сказав: “я був помилуваний через несвідомість і поступав через брак віри.” Але ж йому показано милосердя в часі періоду суду, і він не відкинув її. Він ужив її для усунення своєї несвідомости і збудування своєї віри. Це показання милости було також для ще іншої причини, щоб показати божественне довго терпіння. (1 Тим. 1:12—16, НВ) Отже казати, що Павло спасся через його несвідомість, це помилка. Тому що він це робив в несвідомості, через те й покаяння для нього було можливе, бо він не согрішив непрощально проти знання або проти появи святого духа. Світ є повний Бібліїв, у більше ніж 1,125 мовах, і тільки поглянути на її сторінки, то вистачає, щоб переконатися про поведінку світа. Проте маси людства остаються “добровільно” несвідомі. (2 Пет. 3:5, НВ) В деяких минувших часах Бог не зважав на несвідомість, але не в часі суду, будь це день Ноя, або день Лота, або Ісусів день, або наш день, або в часі тисячліття. Про цю то точку Павло говорив, коли він сказав: “Правда, що Бог не зважав на часи такого незнання, проте тепер Він велить усім людям усюди каятися.” Чому? “Бо Він призначив день, в котрий судитиме правдою залюднену землю.” (Діян. 17:30, 31, НВ) Як це поперед було сказано, тим днем для більшости людей буде тисячліття; інші вже мали або тепер мають їх день суду. Такі періоди не є часом несвідомости, але для покаяння.
ЧОМУ МИ СВІДКУЄМО ТЕПЕР
19. Чому цей погляд, що несвідомість виправдає многих вбитих в Армаґедоні не є заохотою для ревного свідкування тепер?
19 Якщо несвідомість в цім періоді суду є виправдана і принесе воскресення для несвідомих в тисячлітнім царюванню, то чи не було б це корисним для всіх остатися в незнанню тепер? Якщо всі ті, що їм не проповідувано особисто і котрі будуть побиті в Армаґедоні, мають повернути знов у воскресенню людства, то чому проповідувати їм тепер? Навіть ті, що противляться поглядові, що всі повбивані в Армаґедоні навіки погибли, признають, що хто чує а не приймає свідоцтва тепер, на віки пропаде в Армаґедоні. Щоб роздумувати над цим спільно, приймім їх погляд на хвилину. Ми проповідуємо тисячі особам тепер, і можливо одна особа прийме правду, коли ж всі інші відкидають її і помруть на віки в Армаґедоні. Але, коли б здержалися від проповідування цій одній тисячі осіб, то всі померли б в Армаґедоні, але всі повернули б у воскресенню, тому що вони не чули вістки. Певно, що коли вони повернуть в новому світі, який далеко поступить у звершенню райському, без ніякого людського зопсуття навколо них ані бісовського впливу, так наші противники можуть подумати й казати, багато більше чим одна особа з тієї тисячі приноровиться до вимог нового світа. Можливо тільки одна особа відмовиться. Отже чому проповідувати тепер і спасати ту одну людину з тисячі? Чому не мовчати тепер і спасти 999 із тисячі?
20, 21. (а) Чому такий напрям є марний? (б) Як це, що Йоана 5:28, 29 і Еремії 25:33 підтверджують погляд, що вбиті в Армаґедоні остануться помершими?
20 Так поступити, розуміється, було б безглуздям. Це значило б вічне знищення для свідків, що замовчали б. Це значить, що каміння кричали б пересторогу, коли б сторож кляса занедбала це зробити. (Езек. 33:7—9; Луки 19:40) Євангелия муситься проповідувати по цілому світу, бо так сказав Єгова. І чи це зробиться на підставі особистої, родинної або суспільної відповідальности, то люди всіх народів таки будуть розлучені на кляси, як “вівці” і “козли”, бо так сказав Єгова. Тих, що Він убє в Армаґедоні, остануться на віки мертвими, бо Його пророчі образи зроблені в часі Потопу і в часі Содоми і Гомори, коли вони були знищені, кажуть так, разом із приповістю про овець і козлів. Цей погляд попирає Йоан 5:28, 29 (НВ): “Ось приходить година в якій всі в памятних гробах почують Його голос і повиходять.”
21 Завважте, що Йоан 5:28, 29 ограничує воскресення до тих, що “в памятних гробах”. Це значить, що тільки ті, що про їх існування запамятає Єгова, воскреснуть, котру то память символічно представлено через “памятні гроби”. Тому то злочинників уважали за негідних воскресення й без ніякої церемонії кидали їх в Долину Гінном, або Геєнну, де їх тіла були пожерті, без ніякого оплакання, непохоронені, без ніякого памятника, щоб пригадував їх бувше існування. Отже ті, що не знаходяться в тих “памятних гробах”, або не є представлені символічно, що вони знаходяться в Божій памяти, не будуть згадані в часі воскресення. Значіння цього для нас є, що хто живе в цім часі суду й через одну або другу причину не стане по стороні Єгови, і через те буде вбитий в Армаґедоні, той не буде задержаний в Його памяти для воскресення. Що ця ґрупа включатиме більшість з людства тепер живучих на землі, то це показано в Еремії 25:33: “І будуть того часу побиті Господом від краю до краю землі; не будуть по них плакати, не будуть їх збирати ані ховати,— гноєм лежатимуть верх землі.” Те велике число повбиваних Єговою є уподібнені до гною, що розкинутий по цілій землі, заледви чи можна вважати їх, що вони є “в памятних гробах”, щоб Христос памятав їх і покликав в часі Тисячліття. Він бо не памятає гною.
22. Яке хрещення жде цього світу?
22 В Армаґедоні Єгова охрестить цей світ погубним вогнем: “Теперішні небеса й земля зберегаються на вогонь, схоронені на день суду й знищення безбожних людей. . . Прийде день Єгови, як злодій, і тоді небеса з шумом перейдуть, а первотини від гарячого поломя розтопляться, і земля й діла на ній будуть обнажені. . . . небеса, будучи у вогні, зникнуть і первотини розпечені розтопляться.” (2 Пет. 3:3—13, НВ) Завважте, що цей період послідних днів, що завершиться в Армаґедоні, є названий “день суду і знищення”, по чім наступить обіцяний новий світ праведности, тисячлітне царювання.
23. Про які інші вогняні хрещення згадує Біблія?
23 Це хрещення вогнем було представлене стародавною подією, коли то на “Содому дощувало вогнем і сіркою з неба й знищило їх всіх.” Пізніше, Єгова “спалив Якова наче палаючим вогнем” і “вилляв досаду свою як вогонь” і “підпалив вогонь в Сионі”, коли в 607 р. перед Хр., він ужив Навуходонозора занурити Єрусалим і Юду у вогонь хрещення за їх великі гріхи. (Плач Єрем. 2:3, 4; 4:11, АС) Коли Ісус Христос прийшов на землю, Йоан Хреститель говорив про наближення хрещення вогнем на невіруючий народ з природних Жидів, коли вони будуть як те дерево “зрубане й кинуте в вогонь” і як “полову він (Христос) спалить (їх) вогнем невгасимим (чоловіком)”. (Мат. 3:10—12, НВ) Те хрещення вогнем прийшло в 70 р. по Хр., коли імперіялістичні лєґіони Риму знищили Єрусалим і вбили 1,100,000 Жидів і взяли в полон 97,000. Остаточний вогонь хрещення прийде на тих, що сторонять з Сатаною при кінці тисячлітнього царювання. “Вогонь зійшов з неба й пожер їх.” (Одкр. 20:9, НВ) Як і інші вогняні хрещення, цей один прийде при кінці судного періоду тисячліття. Від того вогняного хрещення напевно не буде воскресення, бо він є сполучений із другою смертю, вогняним озером і сіркою. Отже вогонь безпечно є символом знищення, що є остаточний, будь він сполучений з Армаґедоном або з кінцем тисячлітнього царювання.
24. Які точки занепокоєні одиниці повинні памятати?
24 Ті, що стали занепокоєні цим поглядом про цю справу повинні памятати кілька точок: Перше, коли б Єгова і знищив усіх, то й тоді справедливість не була б нарушена, тому що ніхто не наслідив права до життя. Друге, робота свідоцтва буде виконуватися до міри якої Він уважає є потрібна для розділення всіх людей і Він не зробить помилки. Чи Він не знав занім Ной почав проповідувати або будувати, що ніхто інший не прилучиться до Ноя і його родини в ковчегу? Чи Він не знав нім Лот проповідував і нім ангели зробили чудо в Содомі, що там не було десять праведників? Довго нім ми можемо вирішити нахил чоловіка до подібности вівці чи до козла, Єгова і Христос можуть судити й розділити без ніякої помилки. І вони є суддями, а не ми. Трете, розділення не є ще довершене, судний період що не скінчився. Це не та нерозділена дивізія, що тепер існує, рахується, а ця докінчена, що є признана з початку Армаґедону. Хоч ми знаходимося в судному періоді, ми не потребуємо вважати, як остаточно є знищені всі ті, що ізза ріжних причин померли перед виконанням присудів в Армаґедоні. Деякі з перед потопного світа, що померли перед потопом, може воскреснуть деякі Содоміти, що померли нім упав вогонь і сірка можуть воскреснути; деякі Жиди з часу Ісуса і апостолів, що не були знищені римськими виконними силами, можуть ожити знов. Але не ті, що були повбивані Господом в Потопі, або вогняним дощем на Содому, або в часі виконання судів в 70 р. по Хр. або в часі Армаґедону. Дехто може вмерти в часі Армаґедону, що не буде вбитий Єговою, як деякі з його людей, що їх тілесні орґанізми не видержать спроб; проте велика більшість буде “вигублена Господом”, що покриє землю як гноєм. Вони остануться мертвими на віки.
25. Що Біблійні пророцтва указують, що лежить напереді?
25 Також памятати б, що біблійні пророцтва указують, що люди й народи збільшать свої напади проти людей Єгови і проти роботи їх. Езекиїл в 38 і 39 голові говорить про бісами натхнені сили, які рушать проти приверненої теократичної орґанізації Єгови: “І двинеш мов хуртовинна хмара, щоб окрити землю, ти й многі народи з тобою . . . в останні часи станеться воно, і я приведу тебе на мою землю, щоб народи спізнали мене.” Коли той злющий напад станеться, Єгова каже: “Запалає гнів мій аж до лютости.” Його обурення й палаючий гнів буде жахливий і страшний, що всяке живуче сотворіння перелякається, гори будуть розпадати і скали падати на землю. Між людьми настане замішання й саморізня і Єгова добавить своїх погубних сил, щоб згладити цей лукавий світ. Напружні переслідування й таємні змови напевно повстануть проти Свідків Єгови нім досада Єгови збудиться до точки почати своє знищення через Армаґедон.
26. Яке дальше й остріше розділення ще станеться, із якою додатковою відповідальністю на людях?
26 Що за небувалу нагоду вірна витревалисть Свідками Єгови дасть тим одиницям подібним до овець указати свою ласку і одиницям козлячого успосібнення показати їх байдужність! Як і тепер многі бачуть наші величезні зібрання й дивуються чудовою єдністю, яку уможливив Божий дух, так що вони побачуть більше чим коли ту неухильну невинність указану нами при помочи духа Єгови. Та робота проповідування, що має ще виконатися; те збільшення, що має ще прийти; те переслідування, що треба ще переносити — все це буде дальшим обявленням що дух Єгови діє на Його людях, і спричинить дальший і виразніший розділ людства нім Армаґедон вибухне. Це не нашою власною силою або потугою ми будемо працювати й рости й терпіти, але Божим духом. Ті що воюють проти видимої орґанізації Єгови, на якій Його дух обявлений, грішать проти духа непростимо. Ті ж, що не возьмуть участи в цім противенстві, але співчувають цьому або є байдужні до цього, ці пасують образові в приповісті про козли. Чи то активно, чи мовчки або байдужно вони підуть зі світом в його нападі на Свідків Єгови, такі одиниці приходять під особисту або суспільну відповідальність.— Захар. 4:6.
27. Що ми повинні знати тепер?
27 Отже нехай всі знають, що цей час суду над народами не є тільки вправні спроби для будучого і рішучого другого суду, і що це знищення одиниць в Армаґедоні не буде вічне. Знайте це, що всі живучі в Армаґедоні будуть охрещені вогнем на знищення з лукавими, або спасенням на життя з теократичною орґанізацією. Знайте це, що збочене співчуття для спасення сотворінь не змінить Божого Слова або захитає Його від Його наміру. Знайте і це, що хто дійсно печалиться добром свого ближнього, той не тратитиме часу на суперечку про вічне знищення в Армаґедоні, але ревно проповідує, щоб спасти себе і інших. (1 Тим. 4:16) Вкоротці, знайте, що Бог поважно сказав пересторогу: “Вийде з неї, народе мій.”