Як Бог Дає Віру
ВІРА в Бога і в його Слово Біблію, сьогодні є в низкім занепаді. Більше як коли, Павлові слова є правдиві, що “віра не є посілістю всіх людей.”— 2 Солун. 3:2, НВ.
Чому одні люди мають віру а другі не мають? Дехто вважає, що віра є дар який Бог доволі постачає або повздержує. Для попертя їх позиції, вони люблять наводити Павлові слова до Ефесян 2:8 (НВ) де він каже христіянам, що він є “спасений через віру; і це не від вас: це дар Божий.”
Але завважте у контексті, що Павло не дискусував про віру але про Божу незаслужену ласку, і що це через цю незаслужену ласку він зробив розпорядок для спасення через віру. Цей факт показаний у повнім вірші: “Незаслуженою ласкою ви спасені через віру; і це розпорядження не від вас: це Божий дар.”
Такий розпорядок приходить через Ісуса Христа і пояснює, що віра є дар. Це через цей розпорядок радше чим через діла закону спасення мало прийти для тих, що укажуть віру в нього. Отже всей розпорядок для спасення христіянина прийшов через Божу незаслужену ласку, і через віру в нього радше чим через віру у діла під законом, христіяни спасуться. Божественний розпорядок без особистої віри не приніс би жадного спасення одиницям. Обидвоє йдуть в парі; і з даром всього, що є включене в розпорядок Єгови, йде також спосіб, щоб осягнути віру в той розпорядок. Розпорядок кладе вартість на віру, так що спасення слідує. Ми мусимо вживати того средства, щоб набути віру.
ЛЕГКОВАЖНІСТЬ НЕ Є ВІРА
Часто те, що здається є віра, не є віра а легковажність, і тут є велика ріжниця між вірою а легковірністю. Легковірність, нам сказано, є “слабке або несвідоме нехтовання натури або сили доказів на котрих віра є основана; в загалі диспозиція повстає від приупадку або незнання, вірувати надто легко, а головно в неймовірні або безглузді речі.” І бути легковірним це значить бути “непрактичним відносно вірувань; легко зведеним; довірливим.”— Сентурі Дікшонері і Енцикльопедія.
А що легковажність процвітає на незнанню, то й не дивно, що багато легковірності можна знайти в Римо Католицькій Латинській Америці, котра, по думці Юнайтед Нейшонс Ворлд, з жовтня, 1951 р. дві третіх є неписьменні. Отже новинка, що діва Марія мала появитися в певній місцевості, було сказано у пресі і програмі по радіо в Порто Ріко, спричиняючи, що приближно 100,000 осіб подорожували до того місця, тільки щоб бути розчарованними. І яка була підстава на все це зворушення? Твердження кількох дітей, від сім до десяти років віку, що діва зявилась їм і казала їм, що вона знову появиться в певнім місці на 25 травня, 1935 р. Аджеж це була легковірність.
Легковірні не можуть зносити тягару думання, важити докази і слідити льоґічно від причини до наслідків. Вони йдуть за зворушенням, через почуття, чутливістю або страхом. Вони вірять задля схилення, упередження, через обставини або задля надії на народу, і так стають підкорінені замість речевими в реліґійних справах. В протилежності до цього, христіянин базує свою віру на твердім авторітеті й яснім розсудку. Його віра складається зі знання і довірливого сполягання на нього, “що є підставою того, на що вповаємо, доказ річей невидимих.” (Жид. 11:1, НВ) Віра глядить на доказ безсторонно, в любові правди, і не пролигає не попертого твердження “вчених”, ані дивних традицій зорґанізованої орґанізації.
Бог сподіється, щоб ми розсуджували, думали. Тим то він радить, “А тоді прийдіть — і розсудимось.” Тому Павло писав до Тимотея, “Зрозумій, що я говорю і роздумуй над цим.”— Іса. 1:18; 2 Тим. 2:7; 1 Тим. 4:15, НВ.
Це задля браку знання основаного на здоровім авторітеті й яснім розсудку, що легковірна особа каже: “Я ніколи не арґументую про реліґію.” Але особа з здоровими основами своєї реліґії може дискусувати про неї з іншими, а навіть поривається робити це, ‘бути все готовим щоб обороняти перед кожним, що домагається від нього причини надії його.’ Він наслідує приклад Павла, який вишукував Жидів в їх синаґоґах де він “розмовляючи з ними з писання, виказуючи і доводячи, що треба було Христу постраждати і воскреснути з мертвих.”— 1 Петр. 3:15; Діян. 17:2, 3, НВ.
БОГ ПОСТАЧАЄ ОСНОВИ ДЛЯ ВІРИ
Віра це дар перш зі всього в тім, що Бог дав здоровий розсудок для вірування. “Невидиме бо Його від создання світу думаннєм про твори робиться видиме, і вічна його сила і Божество, щоб бути їм без оправдання” що не вживали віри. (Рим. 1:20, НВ) Так, вся природа, її краса, величність, нариси і симетрія, її багаті рівноваги без котрих життя не було б можливе на цім світі, і наші тіла, ‘так чудово і страшенно створені,’ всі спільно дають красномовне свідоцтво про існування Творця, як рівнож щоб сказати нам про його прикмети.— Йова 38: до 41; Пс. 139:14.
Задля здорового й примушеного думання христіянин вірує в цілу Біблію. Казати, як це зробив один визначний Бруклинський духовник: “Я читаю Біблію так як я їм рибу” (значить, що він видкидає те, що він думає не є правдою, не до їження), то значить, що він не має віри зовсім в Біблію, а тільки свій розсудок.
Шістьдесять-шість книг Біблії дають гармонійну тему наскрізь, хоч написані через трицять-пять ріжних писателів зі всякого становища, через період многих століть, і в ріжних краях і мовах. Вони визнають щирість, чесноту і щиросердечність, а це назначує їх як правдиві, і їх історична акуратність часто була провірена через розслідувачів, ґеолоґів і археологів. І понад усе, сповнення многих біблійних пророцтв запечатує її як божественного походження.
Біблія дає нам розумне пояснення про походження чоловіка, і показує як гріх увійшов у світ, чому Бог дозволив злому продовжатися, і яка судьба є чоловіка, її тема є царство Боже, через котрий знаряд Єгова оправдає своє імя і верховність і буде благословити людей доброї волі. Ті що пристосовують її принципи до їх життя знайдуть її практичною. Найбільший чоловік, який коли жив, сказав про це: “Слово твоє правда,” і цей єдиний факт є достаточною причиною для нашої віри в неї.— Йоана 17:17, НВ.
НАБУВАННЯ ДАРУ ВІРИ
Щоб набути дар віри ми мусимо робити щось про це. Бог в надприродний й примхливий спосіб не наділяє нас вірою. Бог постачив основи для нашої віри й тепер нам треба набувати знання, яке робить віру можливою, як це й Павло зазначив: “Віра приходить через слухання”; то є через слухання або знання, яке міститься у Слові Божім. (Рим. 10:14—17, НВ) Це значить, що ми самі мусимо студіювати Слово Боже.
Але сама студія не є досить; ми мусимо мати, перше зі всього, правий напрям серця. Духовники за часу Ісуса студіювали Слово Боже, а однак це не помогло їм; вони не могли вірувати в Ісуса Христа. Чому? Тому, як це Ісус сказав до них: “Як ви можете вірувати, славу один від одного приймаючи, а слави що від одного Бога не шукаєте?” Бажання самолюбного набуття засліпить нас так, що ми не зможемо вживати віри.— Йоана 5:39, 44, НВ; Ерем. 17:9; Марка 4:19.
Одначе, навіть правий стан серця й студія не є вистачальні для нас, щоб набути віри. Ми мусимо розуміти що ми студіюємо, щоб ми мали віру, а щоб розуміли Біблію, нам потрібно помочі; як це Етіопський євнух указав Пилипові, коли він запитав: ‘Як можу розуміти хіба що хтось пояснить мені?’ Для того Бог дав христіянський собор “декого як апостоли, декого як пророки, декого як місіонарі, декого як пастирі і учителі,” так щоб могли “всі осягнути єдність у вірі і акуратне знання про Боже Слово.” Для цієї то цілі Бог постачив в теперішний час “вірного і розумного раба” орґанізацію, що є видавничим чинником — Товариство Вартової Башти. (Діян. 8:30—35; Ефес. 4:11, 13; Мат. 24:45, 46, НВ) А що Бог постачає всю цю поміч для нас, щоб набути віри в цім змислі, отже віра є дар.
Ані ми не можемо недобачити святого духа або Божу активну силу, без котрої ми не можемо розуміти Боже Слово і через це не мали б віри. “‘Чого око не виділо, ні ухо не чуло і що на серці чоловікові не зійшло, те наготовив Бог тим, хто любить його.’ Нам же Бог відкрив духом своїм; бо дух всього досліджує, навіть і глибокостей Божих.” (1 Корин. 2:9, 10, НВ) Святий дух є дар, отже віра виходить з цього дару тому вона є даром також.
Цю справу віри як дар від Бога, хоч не як довільний або чудесний а при помочи змагання з нашої сторони, можна пояснити в ріжні способи. Наприклад Павло ясно зазначує: “Як хто не хоче робити, нехай не їсть.”— Мат. 11:1; 1 Солун. 5:18; 2 Солун. 3:10 НВ.
Та ми бачимо, що віра є дар в тім, що Бог постачає основи для віри, а це книжку природи і його написану книжку, Біблію. Він також постачає орґанізацію і його святий дух помагає нам набути цю віру. Але ми мусимо також робити нашу часть, ми мусимо приступати до студії Біблії з чистим серцем, ми мусимо набувати знання, що міститься в Біблії, і тоді ми мусимо з довірям вповати на нього, що є акт в гармонії з ним; і хіба що ми будем робити це, ми не будемо мати дару віри, бо “віра без діл є мертва.”— Якова 2:26, НВ.