Реліґія в Політиці Значить Війна з Богом

“Ти провадила блудництво з поганами.”— Езек. 23:31, АТ.

1. Чому боятись краплі води або пилинки?

ЧИ ви боїтесь краплі води? Чи ви лякаєтесь порошини? Після виляття води з відра ви ставите відро на бік й кажете воно порожне, хоч деякі краплі пристали до середини. Але яка є вартість тих кількох крапель у відрі? В дійсності можна сказати, що воно порожне. Ви йдете на вагу, щоб зважитися. Чи ви берете хусточку, щоб стерти порох із плятформи? Що значить пару порошим на вазі? Вони рівнаються нічому, не мають ваги, ані жадного значення. Отже коли вас запитають чи ви боїтесь краплі води або лякаєтесь порошини, ви відповідаєте: Ні без вагання.

2. В який спосіб дехто воює проти Бога?

² Із вашого погляду можливо так, але із Божої точки погляду ви можете помилятись. Ваша боязнь подібна до краплі води і порошини може спричинити вас боротись проти Бога. Багато роблять це не знаючи цього. Якщо вони належать до ґрупи, або реліґії, або національності, або світа, котрий воює проти Бога, тоді лучше щоб відлучитись від активності таких тіл. Біблія встановляє принцип, що хто підтримує або кладе в силі особу або ґрупу, то це робить підтримуючого або уділовця в гріхах, які та особа або ґрупа, може поповнити. (1 Тим. 5:22) Це може бути гріх, що складається із боротьби проти Бога, в якій підтримуючий бере участь, на його смуток.

3. Що є уподібнене до краплі води й порошини?

³ Апостол Павло, котрий записав цей принцип, також написав: “Коли Бог за нами, то хто проти нас?” (Рим. 8:31, НВ, побічна заввага) Хто може бути проти нас? Чому ні, проти вас може бути ваш сусід, ваша реліґія, ваш народ, світ в котрому ви живете, але що вони значать? Бог каже в Ісаїї 40:15 що вони є: “В його — мов крапля з ведра, а на вазі важить за пелинку.” Коли Бог за вами, то хто може бути проти вас? Але коли Бог стане проти вас, то хто може бути за вами, що є важливим? Ви можете мати цілий світ по вашій стороні, та що ви маєте, що воно значить? Це — крапля води, це пилинка — сильна собі опора для когось, що у війні проти Бога!

4. Як можемо дістати Божі думки, і який текст представлено, щоб дати нам Божу думку про реліґію в політиці?

⁴ Однак задля боязні, яку Єгова уподобляє до краплі води й пилинки, міліони сторонять із цим старим світом проти Бога. Отже його Слово перестерігає: “Боязнь до чоловіка — це сітка западні.” З другої знов сторони, “Страх Єгови початок мудрості.” (Прип 29:25, РС; 1:7, АС) Його знання є величне. Як небо є вище від землі, так його задуми є вищі задумів ваших. (Іса. 55:8, 9) Ми мусимо піднестись до його, ми не можемо зтягнути його вдолину до наших. Він помагає нам зрозуміти його через уживання слів і зображень в Біблії, які передають його задуми в земній мові. Ось тут земна мова яку впавша людськість може зрозуміти, мова, яка помагає для земного людства зрозуміти ум Божий про реліґію в політиці: “Чи жару ж набереш у пазуху, й не прогорить плаття твоє? Чи пійдеш по жару, не спікши ніг собі? Так кожний, хто входить до жінки ближнього свого: хто дотикнеться її, не буде без вини. Чи люди не гидотують злодієм, хоч би він крав голодний, щоб попоїсти. А вже як спіймається, то заплатить у семеро за все; що має він в домівці, все втеряє. Хто ж перелюбствує з жінкою чужою, ума в його нема; той губить душу свою, хто це чинить. Побоїв і сорому набереться він, і безчесть його не зотреться. Бо ревнування й лютість мужа не пощадить в день пімсти. Не прийме він ніякого викупу й не вдовольниться, хоч би й як багато давав дарів. ”— Прип. 6:27—35, РС.

5, 6. Як Приповісті 6:27—35 просвідчають нас про реліґію в політиці?

⁵ Для жінки поповнити перелюб з іншим чоловіком, це не тільки ставить її в суперечку з її мужем, але ставить мужа в суперечку з іншим чоловіком. Закон Божий призначив смерть для перелюбників. (5 Мойс. 22:22) Реституція мусить бути зроблена чоловіком котрий вкрав, щоб задоволити свій голод, хоч би він остався без нічого; але якою відплатою можна задоволити за перелюбний переступ? Споріднення чоловіка з жінкою є близьке й святе, і коли той узол стане зломаний заздрісна лють повстає. Дар не винагородить, підкуп не заспокоїть, неслава зістане не зметена. Тільки через милосердя може прощення прийти.

⁶ Але ж як це може стосуватись до реліґії в політиці, як значення війни з Богом? Тому, що Бог Єгова відноситься до себе як мужа тих з котрими він є через угоду. Коли Зипора увійшла в угоду з Єговою, вона відносилась до нього, як свого мужа. (2 Мойс. 4:25—26) Це через Закон-угоду з Ізраїлем Єгова сказав про Ізраїльтянів: “Я був мужем для них.” (Ерем. 31:32, Вер. Кор. Якова). Це поставило народ Ізраїля в позицію жени до Єгови. Через угоду вона була зобовязана бути правдивою політично й реліґійно: “Бо Єгова — суддя нам, Єгова — законодавець нам, Єгова цар наш; він спасе нас.” (Іса. 33:22, АС) В нім були злучені судові і законодавчі й виконавчі відділи уряду, як також реліґійні. Отже щоб бути вірними Єгові, великому Мужеві, то народ Ізраїля мав наслідувати його у справах не тільки реліґійних, але також в урядових. Отже творити іншу реліґійну або політичну сполучність в опозиції до Єгови, це станавило духове облудництво до Єгови зі сторони Ізраїля, як це Біблія й пише: “Вони блудували з чужими богами.” (Суддів 2:17, НВ; 2 Мойс. 34:15, 16; Пс. 73:27; Езек. 6:9; Осії 4:12) Так як жена у перелюбстві спричиняє суперечку з чоловіком, так реліґія в політиці значить війна з Богом.

7. Як реліґії Христіянства стараються оправдати вхід до політики?

⁷ Реліґії Христіянства кажуть, що вони є споріднені угодою з Богом і є непорочною дівою Христа, а однак вони так зайняті фальшивими філософіями і політичним вмішанням, що вони не мають часу для служби Єгови. (2 Корин. 11:2; Колос. 2:8; Одкр. 21:2, 9) Вони намагаються виправдати себе, кажучи, що вони увійшли в політику, щоб очистити її. Таке неправильне думання оправдує їх з Богом стільки, коли б перелюбна жена виправдувала себе, кажучи до свого мужа: “Я мала сполуку з неморальним чоловіком, щоб очистити його.” Коли хтось увійде у калюжу, щоб обмити свиню, то вмивач скоро стає нечистий як свиня. Здоровий розум диктує. що треба перше усунути свиню з болота перед вмиванням. Ісус Христос не стався частю зіпсутого світа, щоб навернути його до свого собору, але він вибрав свій собор і приказав йому відділитися від світа, “щоб освятити його, очистивши купіллю води у слові, щоб поставити його перед собою славним собором, що не має скази або пороку або чого такого, а щоб був святий й непорочний.”— Ерем. 5:26, 27, НВ; Йоана 15:19.

8. Для кого політичне вмішання є духовим перелюбством, і чому?

⁸ Біблія показує, що Сатана є богом цього світа, і що його людські володарі є під кермою демонів, які він посилає, і всякий хто годиться на служення цьому світу був хитро зроблений невільником Сатани його бога. (Рим. 6:16; 2 Корин. 4:4; Одкр. 16:13, 14, 16) “Увесь світ у лихому лежить.” (1 Йоана 5:19, НВ) Всякий хто є частю світа мусить статись співучасником його гріхів і прийти під силу його бога Сатани Диявола, і таке підданьство через кого-будь, що в угоді з Єговою становить духове перелюбство. Тому то ті в угоді з Богом, що є приятелями цього світу є поклясовані як перелюбники в Біблії: “Перелюбники і перелюбниці! хіба не знаєте, що любов світу цього — вражда проти Бога? Оце ж, хто хоче бути приятелем світу, той стається ворогом Бога.” (Якова 4:4, НВ) Виходить, що всяка орґанізація, що займається політикою і називає себе в угоді з Єговою і парадує як невіста Христова, поповняє духовий перелюб. Це є підстава для розводу, і це на такій підставі, що Бог Єгова взяв розвід з народом Ізраїля.— Ісаїї 50:1.

ЮДЕЯ СПУСТОШЕНА В 607 ПЕРЕД ХР.

9. Які події були типічні, і чому студіювати їх тепер?

⁹ Справи Єгови з Ізраїлем були типічні й служили як поучаючі приклади для нас тепер. (Рим. 15:4; 1 Корин. 10:11) Між такими типічними случаями були події, які впали на той народ в 607 р. перед Хр. і 70 по Хр. Це був Вавилон, що спустошив Єрусалим і Юдею в 607 року перед Хр., а однак після того як Єрусалим перестав існувати і коли руїни Вавилона лежали похоронені під насипом нагромадженим піском і болотом, Біблія говорить про дальші активності Єрусалиму й Вавилону, що показує, що ті місця були типічні. В розділах 24 і 13 і 21 Маттея, Марка і Луки Ісус Христос предсказав спустошуючі події, котрі захопили Єрусалим 70 року по Хр., однак світова війна і по цілому світу проповідування й друга присутність, про що він говорив тоді, не появилась, а це показує, що 70 рік по Хр. зазначив тільки в меншій мірі сповнення і що будуче більше осталося, де всі події пророцтва знайдуть цілковите сповнення. Не тільки тому, що вони є типічні, ми тепер досліджуємо події із 607 перед Хр. і 70 по Хр., але також, що вони показують наслідки Ізраїля змішані з світовими політиками, що ми знаходимо їх особливше відповідні до переглянення цих історичних подій. Діяння Єгови з тим завітуючим народом, коли він заблукав в політику, виявляють його думку про такі справи.

10. Як Юда стався перелюбником в очах Єгови, до 607 року перед Хр?

¹⁰ Багато років перед 607 роком перед Хр., край Юдея чув перестороги від Єгови: він поновно посилав своїх пророків, щоб вказати на великі гріхи через котрі населення опоганювало землю. (Ерем. 7:13, 25) Обидвоє займались почитанням фальшивих богів і через формування політичних союзів з народами довкола, Юдея зробила себе перелюбним в очах Єгови. Пророк Езекиїл перестеріг, що Юдея дратувала Єгову через її очевидне почитання ідолів і демонівбогів, а навіть сонце, кажучи: “Єгова нас не бачить, Єгова покинув цю країну.” (Езек. 8:1—18, АС) Знов, пророк показав як Єгова вирятував народ, коли він був виставлений на знищення, як він очистив його й зодягнув його й зробив його своєю женою, щоб тільки опісля він блудував з поганськими народами Египтом і Асирією і Вавилоном, так що Він сказав про нього: “Але була перелюбною жінкою, що замість свого мужа, приймала чужих.” Отже та перелюбниця мала бути обнажена й виставлена перед її любовниками і повалена з ними: “І судити му тебе судом на зрадливих жінок і кровозливниць, і наведу на тебе кроваву кару лютої ревності; І подам тебе їм на поталу, й порозбурюють вони роспустничі хижі твої й підвищення твої, і зорвуть із тебе одіж твою, й заберуть прикраси твої, та й покинуть тебе нагою й невкритою. І скличуть проти тебе громаду й побють тебе камінням, й порубають тебе мечами своїми. І пустять на пожар будинки твої й зроблять суд над тобою.”— Езек. 16:32, 38—41, АС.

11. Як була Юдея нестала в її перелюбстві, й які були вислідки?

¹¹ Під образом двох сестер, примхливі поступовання з десяти поколінь народ Ізраїля із двох поколінь народ Юдея є драматично показані. Огола, представляла Ізраїля, закохалась з Ассиріянами і поповнила ідолопоклонство з ними, і нарешті Єгова сказав: “За те ж я й оддав її на поталу полюбовникам її, в руки синам Ассировим, що до них вона палала. Вони відкрили наготу її, забрали в неї сини й дочки її, та й саму закололи мечем. І зробилась вона позорищем між жіноцтвом, як довершили на ній кару.” Проте її сестра Оголива, представляючи Юду, не була перестережена від такого поступу зопсуття, бачучи як Ізраїля розбуреного і взятого у неволю Ассирією в 740 році перед Хр. Замість того, вона сталась заплутаною з Ассирійцями, і пізніще побільшила своє блудування через замішання з Вавилонцями. Але навіть в її блудуванні вона стала мінлива, і звернулась задом до Вавилонців, щоб зформувати союз з Египтом; отже до неї Єгова сказав: “Ось, я підійму проти тебе полюбовників твоїх, тих, що ними аж переситилась душа твоя, та й приведу їх на тебе з усіх боків, синів Вавилонських і всіх Халдеїв.” (Езек. 23:9, 10, 22, 23, АС) Описавши цілковите спустошення, що мало прийти на Юду з руки попередніх любовників, Єгова додає: “Й стане всім явною соромна нагота твоя й розпуста твоя та блудництво твоє. А вчинять із тобою таке за блудництво твоє з поганами.”— Езек. 23:29, 30, АТ.

12. Як Єгова уживав Вавилону, але як Юда прийняв пересторогу?

¹² Пророк Єгови Еремія був похвально ревний в перестереженні Юдеї про її гріхи і спустошення, яке мало прийти, якщо реформа не мала прийти скоро. Езекиїл записав ці слова Єгови відносно Вавилонців і їх спільників: “І передам їм тебе на суд і судити муть тебе своїм судом.” (Езек. 23:24, АТ) Еремія вказував ту саму річ, коли він повторив в своїй записці цей вислів зроблений Єговою про “Навуходонозоря царя Вавилонського, мого слугу.” (Ерем. 25:9; 27:6, 43:10) Еремія звернув увагу на деякі особливші гріхи Юди, і перестеріг, що через них Вавилонці прийдуть проти міста Єрусалиму і зруйнують його до землі, і що край Юди буде лежати спустошений через сімдесять років. (Ерем. 25:11; 32:26—35) Але Жиди знехтували Еремією як фанатичним крикуном про нещастя, не звертаючи вваги на його пересторогу, і не робили ніякої реформи. Їм вдавалось те ідольство так довго, що вони не бачили потреби зміняти його тепер. Їх самовдоволене відношення було: “Єгова не бачить нас; Єгова забув про нас.”

13. Відкинувши пересторогу, де Юда звернувся за поміччю?

¹³ Єгова через Еремію казав Юдеї піддатись під ярмо царя Вавилону, бо він був ужитий виконати суд проти відступного народу. Коли б Юдеї були погодилися, вони не були б потребували терпіти різні мечем і голодом й чуми і їх місто Єрусалим не було б спустошене. (Ерем. 27:12—17) Але замість вірувати в Єгову і утікати від знищення через занехання ідольства і підкоритись Вавилонцям, уперті Юдеї шукали забезпеки в політичнім союзі з Египтом. Коли Вавилонська загроза повисіла зловісно на горізонті, Жиди звернулись до Египту і вповали на нього, щоб розвіяти ту загрозу. Це вони робили помимо перестороги даної їм сто пядесять років ранніще: “Горе синам неслухнянним,— говорить Єгова, тим, що задумують задуми без мене,— що ввіходять у вмови, мені супротивні, та гріхи громадять: Не спитавшись у мене йдуть вони в Египет, щоб шукати підмоги в силі Фараоновій та захистити себе в тіні Египту. Але сила фараонова вийде вам на сором, і захист у тіні в Египті — на безчесть.” “Горе тим, що до Египту за підмогою ходять, і надію покладають в конях-колесницях, тим що їх багато, а до того й в кінноті, тим що вона сильна, а на Святого Ізрайлевого не зважають і до Єгови не прибігають. Но він премудрий; він нашле лихо й не змінить слів своїх; устане він і на дом безбожників, та й проти підмоги тих безбожників. Та ж і Египет — люди, а не Бог; та й їх коні — тільки тіло, а не дух. Як Єгова простягає руку свою, то й помічник спіткнеться, та й упаде той, що він його боронить, і всі вони згинуть укупі.”— Іса. 30:1—3; 31:1—3, АС.

14. Що спричинило Юду думати, що його союз з Египтом був поплатним, але що доказує, що Юда помилявся?

¹⁴ Цей політичний союз показує, що Юда вповав на матеріяльну і тілесну силу, як оборону проти суду від Бога. Та це була марнота, як це сповняючі події показували. У 609 році перед Хр. Вавилонські війська зробили облогу Єрусалиму. Це очевидно в той час, що Жиди настрашились, і, хоч пізно, установили реформу, як от звільнили вязнів в часі по приписанню закону Мойсея. Тоді фараонові війська вийшли із Египту і приказали Вавилонцям звільнити їх облоги Єрусалиму. Жиди й зараз подумали, що їх політичний союз з Египтом був поплатний у вирятуванні і схороненні від Вавилонців, і тому вони забули про свої реформи і скоро окружили і поневолили знову тих, що були щойно увільнені згідно з законом Мойсея. Еремія перестерігав, що звільнення облоги було тільки тимчасове, що Вавилонці повернуть й ограблять місто, але Жиди вповали на Египет і казали, що війська Вавилону не прийдуть назад. Але вони прийшли назад, і в 607 році перед Хр. Єрусалим і Юда цілковито лежали пустинею і безлюдні.— 2 Цар. 25:1—12, 22—26; Ерем. 34:1, 8—11, 21, 22; 37:5—10.

15. Які факти нам мати на умі відносно подій в 607 році перед Хр?

¹⁵ Тут є деякі важливі риси цієї історичної події, щоб запамятати. Юдеї були перестережені про їх гріхи проти Бога, але вони не слухали тієї перестороги, думаючи, що Єгова не дивився, що він забув про землю, що вони согрішили без очевидної кари на так довго, що не було потреби зміняти тепер. Замість піддатися слузі Єгови, вони вповали на світовий політичний союз. Вони мали знамениту нагоду для втечи, побачивши згромаджені сили Вавилону. Коли облогу тимчасово звільнено, вони повинні були утікати до того, що його Єгова уживав, до Навуходонозоря з Вавилону, і так оминути знищення. Але вони не тільки відмовились утікати самі вони повстримали інших від утечі. Якщо хтось лишав місто, того вони оскаржували за бучу! (Ерем. 37:11—15) Нарешті, цей факт, що Єгова вживав Навуходонозоря, щоб покарати Юду і назвав його своїм слугою, то це не значить, що Навуходонозор або Вавилонці під ним були поклонниками Єгови. Вони ними не були. Вони були демонські реліґіоністи, і навіть занім Єгова ужив їх, він сказав. Що він знищить їх в його назначенім часі. (Ерем. 25:12) Ілюстрація може вияснити цю ситуацію. Протягом Світової Війни II комуністи послужили цілі демократій у помочі повалити Гітлера, і з того погляду можна було назвати їх слугою демократії. Але це не зробило комуністів прихильниками демократії і не виключає можливість, що демократії ніколи не можуть воювати проти комуністів. Так і Єгова міг ужити демонських поклонників Вавилонців, а пізніще знищити їх.

ЄРУСАЛИМ СПУСТОШЕНИЙ В 70 РОЦІ ПО ХР.

16. Які події провадили до 29 року по Хр?

¹⁶ Так як предсказано було, Єгова підніс Кира Медо-Персії, щоб побити Вавилон і звільнити поневолення Ізарїльтянів, щоб вони могли відбудувати святиню і їх родинний край. (Ездри 1:1—4; Іса. 44:28; 45:1—4; Дан. 5:30, 31) У століттях, що слідували, Жиди, хоч оминали грубе ідольство із колишніх часів, збудували масу традицій й поділились на кільканайцять реліґійних сект. Вони відблукали далеко від стежки правдивого почитання Єгови. На весні 29 року по Хр., Йоан Хреститель почав “приготувати дорогу Єгови,” щоб дати настороження людям про прихід представника Єгови представляючи в особі обітуваного Месію. Йоан остеріг їх про їх гріхи і про конечність покаятись, і бути як пшениця і як дерева родячі гарний овоч, радше ніж бути як полова і як дерево, що родить зопсутий овоч призначений на вогонь, якого чоловік не може загасити. Як вислід цього, Жиди сподівались і пильнували за приходом Месії.— Луки 3:1—17, НВ.

17. Яку пересторогу Ісус дав бунтівничим Жидам?

¹⁷ В осені 29 року по Хр. Ісус був охрещений в ріці Йордані, й був помазаний духом Єгови й опісля пожертвував себе як обітуваний Месія. В нім були сповнені пророцтва в Єврейськіх Писаннях відносно Месії. Але жидівські реліґійні провідники не прийняли його. Ісус не кормив їх суєти ані не приставав до їх політичних амбіцій. Замість того, він перестерігав їх про гріхи, що вони знівечили Слово Боже їх традиціями, кажучи одну річ, а роблячи противно і гнобили звичайних людей, стараючись сияти особисто, бажали іншим виконувати його, натягаючи малі справи а полишали невиконані великі вимоги благородності; і спеціялізували в зовнішнім вигляді справедливості і рівночасно тримали під накривалом їх многі гріхи. Називаючи їх зміями й насінням гадючим, він домагався знати як вони сподівались утічи знищення, і проголосив їм: “Оце ж оставляється ваш дом пустий.”— Мат. 23:1—39, НВ; 14:3—9.

18. Який визначний акт Жидів приніс як сповнення перестороги від Йоана і Ісуса?

¹⁸ Але жиди не слухали перестороги ні від Йоана Хрестителя ані від Ісуса. Не тільки від ходу подій, але також з біблійної хронольоґії вони повинні були сподіватись Месії і пізнати Ісуса як такого. (Дан. 9:24—27) Однак вони воліли гратися політикою Римської Імперії і коли Пилат представив Ісуса як їх царя, вони сердито відкинули його, домагаючись його знищення, й кричали: “Ми не маємо царя тільки Кесаря.” (Йоана 19:14, 15, НВ) Поганський Рим з його фальшивими богами і демонськими прапорами перед якими він приносив жертви — все це було гидке й відразливою річчю в очах Єгови, і для його майбутніх людей зробити політичні союзники з ними, могли принести тільки знищення і спустошення їм. Пилат ставсь учасником Ісусової смерті з жидівськими реліґіоністами, і ця змова була перше сповнення Псальми 2:1, 2. (Діян. 4:25—27) Зогнилий овоч цього союзу доказав, що Жиди були уподоблені до поганого дерева і безвартісної полови, що відповідні на цілковите знищення, яке було представлене через вогонь, як про це Йоан і Ісус перестерігали. (Мат. 7:19) Їх перестороги знайшли сповнення у погубних подіях в 70 році по Хр., коли спустошення прийшло на Єрусалим через їх огидний союз з Римською Імперією. Такі важливі події вимагають точного розріжнення.

19. Що сталось 66 року по Хр., й, що це пригадує христіянам?

¹⁹ Через кілька років неспокій і підбурення виринули в Палестині, але це аж в 66 році по Хр., коли повстання дійсно вибухло і Сестіюс Ґалус, римський президент над Ассирією, рушив з своєю армією і замкнув Жидів у Єрусалимі. Чи безвірні Жиди думали або не думали про Ісусову пересторогу, щоб утікати, то певно, що христіяни злапані в Єрусалимі, думали: “Як же побачите, що обгорнуто таборами Єрусалим, тоді знайте, що наближилося спустіння його. Тоді, хто в Юдеї, нехай біжить у гори; а хто в середині в йому, нехай виходить; а ті, що по селах, нехай не ввіходять в него. Бо це дні мести, щоб справдилось усе написане.” Також, “Оце ж, як побачите гидоту спустіння, що сказав Даниїл пророк, стоячу на місці святому, (хто читає, нехай розуміє), тоді, хто в Юдеї, нехай втікає на гори.”— Луки 21:20—22; Мат. 24:15, 16, НВ.

20. Що зробило утечу можливою, і хто використав з нагоди?

²⁰ Але як могли христіяни в Єрусалимі бути послушними заповідям утікати, коли ворожі війська окружали їх? Спосіб для утечі був отворений для них, коли Ґалус, задля якоїсь неясної причини, відтягнув свої війська. Історик Йосефус сказав, що Сестіюс, “коли б продовжав облогу дещо довше, він був би напевно забрав місто.” Замість того, “він відступив від міста, без причини на світі.”a Так як відступлення армії Навоходонозоря дало спромогу до утечі перед поваленням Єрусалиму в 607 році перед Хр., так Ґалуса дивне відступлення в році 66 перед Хр. дало нагоду на втечу і нагоду слухати перестороги Ісуса. В дуже літеральний спосіб огидні Римські війська з їх огидними, ідолськими прапорами, стояли довкола святого місця Єрусалиму з його святинею; це напевно був час для утечі щоб уйти спустіння, що сказав Ісус наступить. Отже коли Ґалусове військо відступило, христіяни не тільки утікали з Єрусалиму, але і з Юдеї, прейшовши Йордан і замешкали у горах Гілеад, і осілись головно у Пела.b Ось так вони утекли від спустіння, яке пізніще прийшло внаслідок огидного політичного союзу з Римом, те нещастя спричинене гидотою, через поставлення Кесаря в позиції царя, що було збережене для самого Месії.

21. Як і коли суд був кінцево виконаний на Єрусалимі?

²¹ Але, як божественний суд остаточно впав на тих Жидів, що мішались в політику і відопхнули пересторогу про утечу? Ісус Христос, котрий висказав вогнянне знищення проти Єрусалиму і котрому суд поручено, був той, що Єгова ужив щоб руководив знищенням судом із небес, а римський ґенерал й князь Титус, син Емператора Вавспасіян, разом з його військом, були людськими чинниками ужиті для здійснення його. Пророк Даниїл, коли говорив про спустошення й огидне відкинення Месії й вибрання Кесаря, сказав: “Він (Месія) знищить місто і святощі з князем (Титом) що приходить.” Або, “Опісля він (Месія) збурить місто й святиню через князя (Тита) котрий прийде.” Дан. 9:26, LXX; Губіґант.) У сповненні Даниїлового пороцтва і Ісусових слів відносно всятині, що “не зостанеться тут каменя на камені, щоб не зруйновано,” римські війська під Титом спустошили місто й його святиню, в 70 році по Хр.— Мат. 24:2, НВ.

УРАЖАЮЧІ ІСТОРИЧНІ ПОДРОБИЦІ

22-24. Які перестороги Жиди зіґнорували, і з яким наслідком?

²² Коли Састус Ґалус відступив в 66 році по Хр. і утеча до безпеки була можлива, пересторога Ісуса поступилась від того часу дальше, “а ті, що в поблизькій околиці, нехай не ввіходять у него.” (Луки 21:21, НВ) Безвірні Жиди іґнорували ці слова, і як наслід того, коли Тит прийшов в 70 році по Хр., він знайшов, що місто було переповнене відвідувачами зі всієї Палестини,” бо вони прийшли зі всього краю, щоб святкувати прісний хліб, і були нагло замкнуті військом. . . . Тепер ця велика громада направду була зібрана із далеких місцевостей, і цілий народ був тепер запертий наче у вязниці, і Римська армія оточили місто натовплене осадниками.”c

²³ Ісус перестеріг проти всякого опізнення в утечі. (Мат. 24:16—18) Але з тієї перестороги вони глузували, й коли багато Жидів бажали утікати, то вже було запізно зробити це успішно. В Луки 19:41—44 (НВ) сказано: “І, як наближився, (Ісус) то, побачивши город, заплакав над ним, кажучи: “О, коли б зрозумів ти хоч у день цей твій, що для впокою твого! тепер же воно закрито перед очима твоїми. Бо прийдуть дні на тебе, й обкинуть вороги твої валами тебе, та й обляжуть тебе, й стиснуть тебе звідусюди. І з землею зрівнають тебе й діти твої у тобі; і не зоставлять у тобі каменя на камені; бо не розумів єси часу одвідин твоїх.” Жидівські реліґіоністи не пізнали річей, які мали до чинення з Князем Мира, але у завзятості вони заперли свої очі й уші до доказу відносно нього і вхопилися Кесаря. Вони не розпізнали коли Ісус був на землі, що це був час для розглянення і суду для народу Ізраїля. Їх знайдено безовочними відносно овочу на хвалу Єгови. (Іса. 6:10; 9:6; Мат. 13:14, 15; 21:19) Ані вони не утікали від засудженого Єрусалиму, коли вони мали нагоду, але отягались аж Римські війська повернули й не тільки обгорнули місто самі, але й окружили його мури або “укріплення з острими костурами,” акуратно так, як Ісус перестеріг трицять сім років ранніше. Той пять миль довгий мур був викінчений за три дні, і задля цього Йозефус сказав: “Всяка надія на утечу була тепер заперта для Жидів, разом з їх свободою виходити з міста.” Вони отягались аж утеча до безпеки була неможлива!

²⁴ Одначе, Жиди припізнилися з утечею і тоді навперто іґнорували подіями перестороги Ісуса. Напримір, Ісус казав їм, щоб вони не брали їх матеріяльних посілостей з собою, бо це мало стримувати їх і поставить у небезпеку успішної утечи. (Марк. 13:15, 16) Але деякі утікаючи з міста проглинули їх золото, щоби взяти з собою. Коли Жидів нестало у місті, Римляни надворі знали, що вони мали його. Йосефус розказує що слідувало: “Коли цей плян в однім случаї віднайдено, поголоска про його сповнила кількох шатрів, що дезертири прийшли до них повні золота. Отже множество Арабів, з Ассиріянами порозрубували цих, що прийшли благати їх, розшукували їх животи. Мені здається, що жадне інше лихо, яке впало на Жидів, не було більше жахливе як це, коли то за одну ніч приближно дві тисячі цих дезертирів були так порозтинані.”d Хоч Тит грозив смертю тим винуватим за те неславне діло, то римські вояки прилучились до інших в цім жахливім пошукуванні за золотом в животах людей. Отже, “Вони розтинали їх, і витягали ті опоганені гроші з їх кишок; котрі то гроші знаходили в кількох із них, коли багато з них були знищені з марною надією, щоб вибрати з них, і таке нещасне трактування застановило многих дезентирів повернути до міста.e

25. Як Жиди побільшили свої трудності?

²⁵ Самі Жиди дальше утруднили утечу. Роки перед тим вони фальшиво оскаржували Ісуса за підбурення проти Кесаря і підсунули гадку, що всякий приязний до нього був також сумнівний патріот. Вони обвинувачували Христових послідовників за підбурення, хоч ученики оминали політику й підтримували Христове царство. (Луки 23:2; Йоана 19:12; Діян. 17:7; 24:5) Але в 70 році по Хр., Жиди були підбурюючими так далеко, як це відносилось до Риму, і всякий хто старався утікти від загрожуючої смерті в Єрусалимі був порахований за бунтівника проти Жидів і був страчений. Отже коли Жиди злапали кого що старався утечи, то його оскаржували за підбурення і вирок був — смерть; якщо утікаючі утікли від Жидів і дістались до римських рядів, тоді що найлучше вони були полонені. Але остатись там значило остаточна смерть, від меча або чуми або голоду. Коли Жиди не бились з Римлянами, вони бились самі між собою, будучи розподілені на кілька політичних і реліґійних інтриґ, кожна з котрих мала намір контролювати засудженим містом. Це був случай, що кожного рука була проти його брата. В їх внутрішній битві вони навіть знищили власні споживчі засоби, і цим приспішили голод і чуму й римську побіду.

26, 27. Які нещастя Єгова предсказав для непослушних, і коли і як вони були ясно сповнені?

²⁶ Пятнацять століть перед погубними подіями в 70 році по Хр. Бог Єгова предсказав, що все це прийде на них як наслідок їх непослушеньства: “І пооблягає він у тебе всі брами твої, поки не зруйнує по всій землі твоїй високі і укріплені мури, на котрих ти вповав; і пооблягає він у тебе всі оселі по всій землі твоїй, що наділив тобі Єгова, Бог твій. А ти їсти меш плід нідра твойого, тіло синів твоїх і дочок твоїх, що дав тобі Єгова, Бог твій, в час облоги і в тісноті, як тіснити муть тебе вороги твої. І розсіє тебе Єгова проміж усіма народами від кінця до кінця землі, і служити меш там іншим богам, із дерева і з каменя, що їх ти не знав, ні батьки твої. І між цими народами не мати меш впокою, і стопа твоя не знайде супокійного місця; і нашле Єгова страх на серце твоє, і танути муть очі твої і душа нити ме. І життя твоє хитати меться перед тобою, і лякати мешся в ночі і в день, і не будеш певний життя свого. І приведе тебе Єгова ізнов в Египет по тій дорозі, про яку мовляв я тобі, щоб ти більше не бачив її! І провадити муть вас так як раби і рабинь ворогам вашим, та ніхто й не купувати ме вас.”— 5 Мойс. 28:52, 43, 64—66, 68, НВ.

²⁷ Історія свідчить про разюче сповнення цих нещасть над Жидами від і після 70 року по Хр. Йосефус дає жахливий звіт про жінку в облозі 70 року по Хр. що “вбила свого сина, і спекла його, і їла одну половину із його, і тримала другу половину коло себе захованого. На це зараз увійшли бунтівники, і почувши запах з цього жахливого харчу, вони грозили її, що вони розріжуть її зараз, якщо вона не покаже їм яку поживу вона зготувала. Вона відповіла, що вона затримала дуже спору часть для них, і в той же час відкрила останок з її сина.” Тоді люди, здивовані й поражені жахом, трясучись оставили огидну сцену.f Коли Тит нарешті узяв місто, підрахунок був 1,000,000 вбитих і 97,000 невільників. Жиди, що остались живими були розкинуті по всій часті землі, і нігде не знайшли відпочинку, але мандрували з серцями наповнені розпукою і страхом і переляком за їх життя. І не тільки це, але велике число із цих полонених були віддані на рабство в Египет, і так вони повернули до того рівня від котрого Єгова визволив їх як народ більше ніж пятнацять століть раніше. Йосефус каже, що їх спіймали “закували їх в диби, і вислали їх до Египетських майнів.”g Жидівський біблійний коментар, виданий через Й. Г. Гертза, зазначує у примітці про 5 Мойсея 28:68, що “у знищенні Єрусалиму Римлянами, Тито й Гадріян передали множество Жидів у полон, і що Египет отримав велику часть цих полонених невільників.” Це дальше показує, що Римляни мали флот на Середземнім морі якою вони перевозили полонених Жидів до Египту, і хоч Жиди бажали бути продані як полонені, то там не було покупців для багатьох із них, так понижені вони були і так був завалений ринок. Як насильно сповнилось пророцтво 5 Мойсея пятнацять століть пізніще!

28. Які обсервації Йозефус записав? і, хоч тільки однобічна подія, то як в літеральний спосіб гидота стояла на святому місці?

²⁸ Ці нешастя спіткали ґенерацію, що була загально відомо лукава. Про неї Йосефус сказав: “Ніяке інше місто ніколи не терпіло такого лиха, ані ніякий вік ніколи не видав ґенерацію більше родючу в лукавстві як цей, від початку світа.” Це була віра Йосефуса, що Бог наслав Римлянів покарати Жидів, і він наводить Тита і каже: “Ми напевно маємо Бога за нашого помічника в цій війні, і це не був інший Бог, а той, що вигнав Жидів геть із цих фортіфікацій; бо що могли руки людські або машини зробити щоб збурити ці вежі?”h Божа пімста мала прийти як відплата за огидний політичний союз, який Жиди зробили з поганськими Римом, щоб запевнити страчення Ісуса Христа. Це що вони поставили Кесаря в позиції царя, яка була схоронена для Месії, був великий видний акт і так огидний, що спричинив їх спустошення, але також інтересним завважати, що після упадку Єрусалиму “Римляни, по утечі бунтівників у місто, спалили святий дім, і всі будинки навкола, принесли їх прапори до храму, і поставили їх проти східних воріт (близько жертівника); і там вони приносили пожертви їм.”i Ось так дуже в літеральний спосіб огидні ідоли стояли у Жидівськіх святих місцях.

29. Яка чудова паралель є там між 607 роком перед Хр. і 70 роком по Хр?

²⁹ Тут є чудовий паралель подій, що сталися в 607 році перед Хр. і в 70 році по Хр. Це пасує так, бо обидва ці періоди представляли події, що тепер спадуть на цю ґенерацію. Перед нещастями 607 року перед Хр. і 70 року по Хр. люди, що називали себе в угоді з Єговою і вдавали як вірна “жена”, були винуваті за многі гріхи. Через їх реліґійне заблукання і політичне вмішання, вони не навернуться, і щоб це зробити, він буде уживати народи з якими вони зробили союз, але від котрих вони були тепер відлучені. Вони могли сподіватись відвідин від Єгови, і спустошення від нього через їх попередних політичних любовників. В обидвох случаях спустошуючі сили прийшли, щоб знищити, та після того відступили на час, даючи нагоду утічи до безпеки. Бунтівники запізнились з утечею і назначали інших бунтівниками хто старався утікати. Нагода до утечі проминула, знищителі повернулись, і спустошення впало на місто. Однак як й предсказано було, сили ужиті спричинити цю помсту були пізніше самі знищені. Вавилон упав після того як він був ужитий в 607 році перед Хр. Римська Імперія розсипалась і впала після того, як вона була ужита в році по Хр. Одкриття 17:10 показує, що ця шеста світова сила не встояла але по ній наступила сема світова сила. Як всі ті важливі случаї в минувшині є прообразом на події, які падуть на сучасну ґенерацію, буде показано в наступаючім артикулі.

[Примітки]