Зображення наближаючого “Великого Горя”

“Бо настане тоді велике горе, якого не було від початку світу аж досі й не буде. І коли б не вкоротились ті дні, не спаслася б ніяка людина; але через вибраних дні ті вкоротяться”.— Мат. 24:21, 22, НС.

1. Коли і після яких подій включаючи Єрусалим, Даниїла повідомилося про найбільший клопіт за цілої людської історії?

БІЛЬШЕ як дві тисячі п’ятсот років тому, після перекинення могутньої вавилонської імперії, Бог повідомив старого пророка Даниїла про найгірший час клопоту, який мав прийти за цілої історії людства. (Дан. 10:1 до 12:1) Йому було сказано, одначе, не губити свого спокою серця й розума. (Дан. 12:13) Більше як вісімдесят років Даниїл був невільником в ідольському Вавилоні на Середньому Сході на Ефрат річці. Там він пережив знищення святого міста Єрусалим, з рук імператора Вавилону у 607 р. перед нашою Загальною Добою. (Дан. 1:1 до 2:1, 14) Але скоро після перекинення самого Вавилону, Даниїл дістав запевнення з Божого Слова, що Єрусалим буде відбудований. Місто та його територія Юдея мали лежати спустошені лише сімдесят років, так як предсказав Даниїлів друг, пророк Єремія. (Дан. 9:1—3) Але, крім цього, Божий ангел запевнив Даниїла, що давно-предсказаний “Месія Провідник” мав прийти до цього відбудованого Єрусалиму. Але не за часу старого Даниїла!

2. (а) Коли, згідно з тим, що Даниїлові було сказано, “Месія Провідник” мав представити себе в Єрусалимі, й який період часу це зачне? (б) Після того, що мало статися з відбудованим Єрусалимом?

² Як довго після Даниїлового часу? Божий ангел сказав Даниїлові, що Бог Єгова відзначив сімдесят тижнів років, або 490 (7 × 70) років для приходу цього “Месія Провідника”. Цей Месія прийде до Даниїлових людей при кінці шістдесят дев’ятого тижня, або коли перейде 483 років. Але відколи? Відтоді коли вийде наказ відбудувати мури Єрусалиму. Отже поява Месії зачне сімдесятий тиждень років, але посередині того тижня, або три роки з половиною пізніше він буде “відрізаний”, або погублений таким способом, що він спричинить припинення “жертвування й приношення дарів” в Єрусалимі. При кінці сімдесят тижнів років прийде великий клопіт на Єрусалим через ту “огидну річ”, що “спричиняє спустошення”. (Дан. 9:24—27) Чи це Єрусалимський клопіт буде сходитися з найбільшим клопотом, який має прийти на людство? Даниїл помер і не довідався.

3. (а) Як і коли Месія появився саме на час? (б) Де він був серед “сімдесятого тижня”, і з ким?

³ Титул Месія значить “Помазаний”. В осени 29-го року нашої Загальної Доби таке помазання відбулося, через не людину, але через Бога; не помазання олією, але Божим святим духом. Бог виконав це помазання точно за Його розкладом часу, на початку сімдесятого тижня років. Він помазав Свого власного Сина в людській формі, Ісуса, зараз по тім як Іван Хреститель охрестив його в воді Йордан річці. Це помазання святим духом зробило Ісуса “Месією Провідником”. Таким чином Месія появився, і критичний сімдесятий тиждень років почався. Він почав виконувати те, до чого його помазання призначало його, а це проповідувати про Боже царство під Його Месією. Через це проповідування він мав багато ворогів в Єрусалимі, Юдеї і у сусідніх околицях. По середині сімдесятого тижня років, весною 33-го р. З.Д. Ісус Месія був в Єрусалимі з його дванадцятьма вибраними апостолами.

4. Що він сказав поклонникам у храмі про їхній “дім”, і аж поки його вже більше не будуть бачити?

⁴ У вівторок, 11-го нісана, три дні перед Пасхою, він відвідав відбудований храм в Єрусалимі. Він уже був предсказав знищення цього відбудованого Єрусалиму; але тепер він ясно сказав людям поклоняючись в Єрусалимі, що Бог уже покинув їхній “дім”, їхній релігійний храм. Тоді він додав: “Говорю бо вам; відтепер ви мене не побачите, аж поки не скажете, ‘Благословенний, Хто йде в ім’я Єгови’ ”. (Мат. 23:37—39, НС) Він вийшов із храму й вже більше не вертався до нього.

5. (а) Що Ісус сказав про храмове каміння? (б) Пізніше того самого дня, на Оливній горі, яке питання його апостоли запитали?

⁵ Як Ісус виходив із храму, його апостоли звернули йому увагу на храмові будинки та його каміння. Тоді він розказав їм про страшні наслідки, які прийдуть на людей Єрусалиму через покинення храму, кажучи: “Чи бачите ви все оце? Поправді кажу вам: “Не залишиться тут навіть камінь на камені, який не зруйнується”. (Мат. 24:1, 2) Пізніше того самого дня він і його апостоли дивилися на храм з Оливної гори. Дивлячись на Єрусалим і на його храм, апостоли пригадували собі, що Ісус сказав їм. Це спонукало їх запитати слідуюче питання: “Скажи нам, коли станеться це? І яка буде ознака присутности твоєї, і кінець ладу цього?”— Мат. 24:3, НС.

6. Яка була основа на таке питання з трьох частин?

⁶ Коли все це станеться, приносячи знищення для Єрусалиму та його храму? Оскільки Ісус сказав, що люди в Єрусалимі вже більше не будуть бачити його, аж поки не скажуть йому: “Благословенний, хто йде в ім’я Єгови!” то коли він вернеться звідтам де він мав піти і буде знову присутній? Тому що все це не могло статися без кінця цього ладу, то коли прийде той кінець ладу?

7. Яке велике питання ті апостоли поставили, і що вони хотіли перше знати?

⁷ Очевидно ті апостоли не знали, що мало включатися в тих трьох справах про які вони випитували Ісуса. Але Ісус знав, і тому дав їм більшу відповідь ніж вони сподівалися, відповідь, яка сягала дальше в майбутність. Ясно є, одначе, що вони перше хотіли знати про знищення Єрусалиму і його храма. Чи те знищення мало прийти за їхнього часу, в їхньому поколінні? Отже Ісус перше відповів на їхнє потрійне питання пристосовуючи його слова до буквального Єрусалиму та його храму. Він сказав:

8, 9. Чи ті зводячі особи, яких Ісус предсказував, будуть заявляти, що вони є Ісусом, і чому вони головно будуть приємні для євреїв?

⁸ “Стережіться, щоб вас хто не звів! Бо багато хто прийде в ім’я моє, кажучи: ‘Я Христос’. І зведуть багатьох. Ви ж про війни почуєте, і про воєнні чутки, глядіть, не лякайтесь, бо статись належить тому. Але це не кінець ще”.— Мат. 24:4—6.

⁹ Ті зводячі чоловіки не будуть приходити, кажучи: ‘Я є Ісус’, але будуть брати тутули Месія і будуть казати: “Я є Христос”. Для євреїв, ті так звані Месії мусять бути євреями, а не поганами. Через загрожаюче знищення Єрусалиму, ті так звані Визволителі, Зберігачі святого Міста, будуть подобатися євреям і будуть зводити багатьох. Їхня вістка буде цілком інша від Ісусової, правдивого “Месії Провідника”, який проголошував знищення Єрусалиму з його храмом. Через цю пересторогу Ісусові учні могли знати, що ці самозвані Христи, які не були помазані Божим духом, були фальшиві.

10. Що доказує, що тут Ісус не робив фальшивого предсказання?

¹⁰ Тут Ісус не пророкував нічого фальшивого, бо Флавіус Джосіфус у своїй історії називаючись “Війни Євреїв”, в 6-ій Книзі, 54-ому параграфі, говорить про трьох фальшивих Месій, яко одна причина на повстання проти імперіялістичного Риму, яке довело до знищення Єрусалиму.

“ВІЙНИ Й ВОЄННІ ЧУТКИ”

11. Коли апостоли мали “чути про війни й воєнні чутки”?

¹¹ Крім появлення фальшивих Христів (знак, що Ісус Христос не буде тілесно присутній) апостоли мали “чути про війни й воєнні чутки”. Апостоли будуть так близько декотрих із цих війн, що будуть дійсно чути бій, а не лише чутки про якісь далекі війни. Але коли це мало статися? Тому що ці Ісусові пророчі слова доводять до свого опису про знищення земного Єрусалиму, то ці війни мали відбуватися між часом його пророцтва, а знищенням того святого міста. А особливо коли апостоли мали “чути” про такі війни.

12. (а) Які питання тут підносяться про ті війни і міжнародні сутечки про яких згадується в наступному вірші (7-му)? (б) У який спосіб перерва в історії Луки довела декотрих тлумачів Біблії сперечатися?

¹² Але, що сказати про війни предсказані в наступному віршу, в сьомому віршу, де Ісус далі сказав: “Бо повстане народ на народ, і царство на царство, і голод, мор та землетруси настануть місцями”. Чи ці війни є інші від повище предсказаних? Тут подібна історія, яку записав євангелист Лука робить перерву. Наводячи Ісусові слова: “І як про війни й розрухи почуєте, ви, не лякайтеся, бо перше статись належить тому. Але це не кінець ще”, Лукова історія далі каже: “Тоді промовляв він до них: ‘Повстане народ на народ, і царство на царство’. І будуть землетруси великі та голод, та помір місцями, і страшні та великі ознаки на небі’ ”. (Луки 21:9—11) Багато тлумачів Біблії розуміють, що ця перерва Лукової історії значить, що тут Ісус починає щось нового. Але, як це може бути, тому що Ісус ще доводить розмову до знищення Єрусалиму?

13. (а) Коли такі війни зачнуть відбуватися, то що апостоли не мали вірити? (б) Чи були такі війни за часу апостолів?

¹³ Ясно є, що в першому приложенню цього пророцтва, Ісус говорить про міжнародні війни, які мали прийти перед знищенням Єрусалиму. Кажучи, що народ має встати проти народу, а царство проти царства, Ісус пояснює чому вони будуть чути про війни й воєнні чутки. Але такі війни не повинні турбувати їх, бо вони не будуть видимим доказом кінця. І згідно з світською історією такі війни дійсно відбувалися між тим часом, коли Ісус вознісся до неба, а знищенням святого міста. Партіянські війни відбувалися в південно-західній Азії і повстання по римських провінціях Ґол і Іспанії також відбувалися. І була ще війна, яку вів Асінеус і Алінеус проти партіянів у східній Римській Імперії. І партіяни проголосили війну проти царя Ізата з Адіабенії.a

14. (а) Чи там були повстання національностей, які впливали на євреїв? (б) Що єврейські релігійні вчителі казали про повстання царств і народів?

¹⁴ Правда, це були війни, які не мали ніякого зв’язку з Єрусалимом, але ми мусимо пам’ятати, що Ісус говорив про війни народу проти народу, і царство проти царства, що будуть поганські війни. Продовж того часу євреї, під римською імперією, не мали царства. Одначе, євреї виступали проти інших національностей і сусідні народи виступали проти євреїв, включаючи Сирію й Самарію, в яких тисячі євреїв було вигублено. Це був дуже тяжкий час для євреїв. Декотрі вчителі казали євреям, що коли царство буде виступати проти царства, а місто проти міста, то це буде показувати час Месії, що його прихід уже близько.

15. Що можна сказати про землетруси в той час?

¹⁵ Там були також землетруси, про які історія записала. Був великий землетрус на острові Кріт у часі царювання Клавдіуса Кесаря, другий у Смирні, інші в Гієраполісі, Колосії, Чіосі, Мілетусі і Самосі; ще інший перекинув місто Лаодисею під час царювання імператора Неро. Навіть у Римі був землетрус, про який звіщає латинський історик Тасітус. У його творі Єврейські Війни, в 4-ій Книзі, 4-му розділі, 5-ий параграф, Джосіфус говорить про страшний землетрус, який потряс навіть Юдею.

16. Що сказати про голод у той час і про пошесть?

¹⁶ Там були також голоди, і про один говориться в одинадцятому розділі Діях Апостолів, у віршах 27 до 30, якого предсказав християнський пророк Аґабус і який відбувся в часі царювання імператора Клавдіуса. Кажуть, що через цей голод в Єрусалимі вимерло багато євреїв. Певна річ, що коли буде бракувати їжі і люди не будуть доїдати, то вони будуть хворіти і тоді буде багато пошестей. Сталося ж так як Ісус предсказав.

17. (а) Як усі такі події не повинно тлумачитися, але який вплив мали вони на учнів? (б) Про що вони дістали пересторогу, отже яка робота мусіла виконуватися всюди?

¹⁷ Одначе, ці обставини не мали бути миттєві передвісники знищення “міста великого Царя”, Єрусалиму. Предсказавши це, Ісус додав: “Все це — початок терпінь породільних”. (Мат. 24:8) Так як вони мали зв’язок з Єрусалимом, вони були початком горя для нього й Юдеї. Але вони самі не значили, що знищення Єрусалиму і Юдеї вже було негайне. Але факт, що ці події були початком горя для Єрусалиму, повинні були збудити християнів до більшого діла, замість зменшувати і казати “це ще не кінець”. (Мат. 24:6; 5:35) Перед ними ще було багато роботи, вимагаючи великого зусилля й завзяття незважаючи на жорстоке релігійне переслідування. Отже, у віршах 9-13 Ісус перестерігав своїх апостолів про наближаюче переслідування від євреїв і поганів і про збільшаюче беззаконня і потребу християнської витривалости, додаючи: “І ця добра новина Царства буде проповідувана по всій залюдненій землі, на свідоцтво народам усім; і тоді прийде кінець”.— Мат. 24:14, НС.

18. (а) Який інший наказ воскреслий Ісус дав перед своїм вознесенням? (б) Що можна сказати про виконування тієї роботи перед знищенням Єрусалиму?

¹⁸ Кілька тижнів пізніше, після його воскресення і перед вознесенням до неба, Ісус наказав своїм учням: “Тож ідіть, і робіть учнів із людей всіх народів, хрестячи їх в ім’я Отця, і Сина, і святого духа, навчаючи їх дотримувати все те, що я вам заповів”. (Мат. 28:19, 20, НС) Кілька днів пізніше, після свята П’ятдесятниці, вірні учні почали сповняти цей наказ. А який був наслідок? До коло 60 або 61-го року З.Д., коли апостол Павло був невільником у Римі, він міг писати до християнського собору в Колосії, Малої Азії, і сказати про їхню надію: “Не відпадаєте від надії Євангелії, що ви чули її, яка проповідана всьому створінню під небом”. (Кол. 1:23) У той час Павло як піонер-благовісник хотів проповідувати добру новину про Боже царство в Іспанії. (Рим. 15:23, 24) Таке проповідування про Боже царство по залюдненій землі вже було виконане десять років перед знищенням Єрусалиму в 70 р. З.Д. “Кінець” не міг прийти перед цим проповідуванням.— Мат. 24:14.

КІНЕЦЬ ПЕРШЕ-СТОЛІТНЬОГО ЄРУСАЛИМУ

19. Але, яка подія мала зазначити час для поспішних учинків, і чому?

¹⁹ Згадавши про наближаючий “кінець”, Ісус зараз почав говорити про те святе місто на якого мав прийти кінець у першому столітті З.Д. У Матвія 24:15—22, він сказав: “Тож, коли ви побачите ту ‘гидоту спустошення’, що про неї звіщав був пророк Даниїл, на місці святому, хто читає, нехай розуміє, тоді ті, хто в Юдеї, нехай в гори втікають. Хто на покрівлі, нехай той не сходить узяти речі з дому свого. І хто на полі, хай назад не вертається взяти одежу свою. Горе ж вагітним і тим, хто годує грудьми, за днів тих. Моліться ж, щоб ваша втеча не сталась зимою, ані в суботу. Бо скорбота велика настане тоді, ‘якої не було з первопочину світу аж досі’ і не буде. І коли б не вкоротились ті дні, не спаслася б ніяка людина; але через вибраних дні ті вкоротяться”.

20. Тому що учні мали втікати з Юдеї, то чому докладність Ісусових інструкцій була дуже придатна для них?

²⁰ Ісус тут згадує Юдею. Він наказує своїм учням утікати з Юдеї, і це значить, що вони мусіли втікати з Єрусалиму, святого єврейського міста. Юдея було місце до якого суботній закон стосувався і тому було трудно подорожувати далеко або нести вантаж, а також зачиняти брами обгороджених міст, навіть для втікаючих туди. Але як багато трудніше це буде для вагітних єврейських жінок, які будуть мусіли годувати дітей під час подорожі! Також зимою буде трудно для не лише жінок, але і всіх втікаючих осіб. Побачивши те, що Ісус предсказав, що всі мусіли втікати, з даху до даху, якщо потрібно, і з поля поза містом. Утікайте з цілої Юдеї без затримки!

21. Що там було про той наближаючий клопіт вимагаючи таку швидку втечу?

²¹ Але, чому треба було так дуже квапитися? Бо “кінець” уже наближався. Перед ними було “велике горе”, таке руїнницьке, що якщо б ті дні не вкоротилися, то “не спаслася б ні одна людина”. Через Божих вибраних, ті дні будуть вкорочені. Під тими обставинами, дуже мало осіб спасуться. Отже, щоб не попастися між велику товпу, яка не буде спасена в тім “великім горю”, розумний й безпечний шлях для них був послухати Ісусових наказів і втікати з Юдеї, втікати в гори поза Юдею.

22, 23. (а) Отже, що було те “святе місце” на якому гидота, що спричиняє спустошення ніколи не повинна стояти? (б) Як подібна історія Луки показує, що це “святе місце” було?

²² Але, що було те “святе місце” на якому “огидна річ спричиняючи спустошення” мала стояти? Яке ж місце в Юдеї було “святе” місце? Це місце було Єрусалим і його сусідні околиці. То було “святе місце” на якому “огидна річ, що спричиняє спустошення” “не мала стояти” в ніякому часі. (Марка 13:14—20) Дійсно подібна історія, яку записав євангелист Лука про Ісусове пророцтво ясно показує, що те місце було Єрусалим. Двадцять перший розділ Луки, вірши 20-24 каже:

²³ “А коли ви побачите Єрусалим, військом оточений, тоді знайте, що до нього наблизилося спустошення. Тоді ті, хто в Юдеї, нехай у гори втікають; хто ж у середині міста, нехай вийдуть; хто ж в околицях, хай не вертаються в нього! Бо то будуть дні помсти, щоб виконалося все написане. Горе ж вагітним та тим, хто годує грудьми, у ті дні, бо буде велика нужда на землі та гнів над цим людом! І поляжуть під гострим мечем, і заберуть до неволі поміж усі народи, і погани топтатимуть Єрусалим, аж поки не скінчиться час тих поган”.

24. (а) Як християнські євреї в Юдеї бачили Єрусалим оточений військом? (б) Що вони знали по цім?

²⁴ А коли християнські євреї в Юдеї бачили “Єрусалим військом оточений”? Це сталося у 66 р. З.Д., коли повстання євреїв стягнуло римські війська під генералом Сестіуса Ґалуса, в часі святкування свята кучок, 19-25 жовтня. Це сталося точно тридцять (30) років після сімдесятого тижня років, яких предсказував пророк Даниїл у 36 р. З.Д. Тринадцятого дня єврейського місяця Тішрі, або коло 3 або 4 листопада, генерал Ґалус завів своє військо в місто. П’ять днів вони атакували храмовий мур і шостого дня прорвалися через нього. Тоді раптом, з ніякої доброї причини, він завернув свої війська. Євреї вигубили досить багато з того війська. Отже, те “велике горе” для євреїв в Єрусалимі й Юдеї не почалося тоді. Але християнські євреї знали, що воно вже було дуже близько.

25. (а) Отже, що ті учні в Юдеї бачили стояло, де воно не повинно було стояти? (б) Як Даниїла 9:26, 27 предсказало цю річ і спустошення, яке вона спричинить?

²⁵ Таким чином, християнські євреї бачили ту “огидну річ, яка спричиняє спустошення” стоячи на “святому місці”, де вона “не повинна” була стояти, коли римські війська стояли на землі, яку євреї вважали за святу, а особливо коли вони старалися прорватися через храмовий мур. Це була “огидна річ”, яку Даниїл 9:27 предсказував. У тому вірші, після розповідання про події протягом сімдесятого тижня років, Даниїл продовжає: “І він зміцнить заповіта для багатьох за один тиждень, а за півтижня припинить жертву та жертву хлібну. І на святиню прийде гидота спустошення, поки знищення й рішучий суд кари не виллється на спустошителя”. Про це спустошення відбудованого Єрусалиму говориться дуже докладно в попередньому вірші слідуючими словами: “А це місто й святиню знищить народ володаря, що прийде, а кінець його — у повідді. І аж до кінця буде війна, гострі спустошення”. Ісус сказав, що Даниїл предсказував цю “огидну річ”.

26. (а) Хто був тим предсказаним “провідником”, хто був “люд”, і коли затоплення землі сталося? (б) Як єврейські “вибрані” в Юдеї обминули це?

²⁶ А хто був той “володар, що прийде”, якого “люди” дійсно знищили “місто й святе місце?” Це був генерал Тита, син генерала Веспасіяна, який став римським імператором у 69 р. З.Д. В Єврейському Писанні військо повторно називається “люд”. Також, про військо кажеться, що воно заливає землю. Це заливання військовими “людьми” під “провідником”, генералом Титом, не почалося аж весною 70 р. З.Д. Отже від відступлення генерала Ґалусового війська у листопаді 66 р., до початку весни 70 р. З.Д. було більше як три роки й п’ять місяців. У тому вигідному часі єврейські християни в Єрусалимі схопили цю нагоду втікати в “гори” поза ту присуджену околицю, бо вони вже знали з того, що Ісус сказав, що спустошення Єрусалиму вже було близько. Таким чином, ті християнські “вибрані” люди обминули знищення.

27. (а) Чи Бог відклав час на початок “великого горя” вдарити Єрусалим? (б) Хто були єврейські християни, які були в небезпеці в той час, яких Єгова хотів спасти в безпечному місці?

²⁷ Весною і літом 70 р. З.Д. те предсказане “велике горе” вдарило Єрусалим, і дуже багато євреїв було забито. Згідно з Ісусовим пророцтвом, Бог був призначив час на це “велике горе” на Єрусалим. Він не відкладав того часу. Отже Він дозволив скасований напад генерала Ґалуса послужити за пересторогу, щоб ті “вибрані” люди могли втікти. Сестіус Ґалус міг дуже легко тоді взяти Єрусалим, але він не скористав із тієї нагоди. Це не був Божий час. Не всі з Його “вибраних” осіб були в безпеці. Там уже було соток християнських євреїв поза Юдеєю і Римською Імперією, як і в Римській Імперії. Ці не були в небезпеці знищення, яке наближалося на Єрусалим. Лише християнські євреї в Юдеї були в небезпеці. Це були ті “вибрані” для яких Божий намір був утікати з Юдеї й Єрусалиму перед призначеним часом перед початком “великого горя”. Чому мали деякі з цих бути вигублені коли Він мав виконувати свій засуд проти невірного Єрусалиму й Юдеї? Вони не заслужили знищення.

28. (а) Отже, які були євреї, що були в небезпеці? (б) Вибравши всіх “вибраних” із небезпеки, що Єгова вчинив Юдеї й Єрусалимові?

²⁸ Після втечі з Єрусалиму й Юдеї, єврейські християни вже не були в небезпеці й Єрусалимське “велике горе” не пошкодило їм. Це невіруючі євреї, які згромадилися в місті, були в небезпеці. Всіх євреїв в Єрусалимі зустрічало знищення, якщо б те горе продовжалося задовго. Такі нехристиянські євреї товпилися до міста святкувати Пасху 14-го нісана, за якою приходило свято прісного хліба, яке тягнулося тиждень. І саме тоді генерал Тита вдарив своїм військом “людом” на те присуджене місто. Він оточив його, і цим заловив бунтівничих євреїв у місті. Він також наказав своєму “людові” збудувати паркан приблизно п’ять миль довгий навколо міста так, щоб жоден із євреїв не міг утікти. Тому що всі Єговові “вибрані” вже були поза тієї засудженою околицею, то Він тепер міг швидко мститися над Юдеєю й Єрусалимом швидким знищенням.

29. Яка довга була облога Єрусалиму, і що вкоротило її?

²⁹ Облога Єрусалиму не була довга, лише від 14-го нісана до 6-го Елула (вересня 6-го, за грегорським календарем), або менше як шість місяців, а не вісімнадцять місяців так як була облога Єрусалиму вавилонськими військами, у 609-607 р. перед З.Д. Там було кілька речей,b яких Бог Єгова дозволив, які скоротили ту облогу в 70 р. З.Д.

30. (а) Хоч облога була дуже коротка, то яка шкідлива була вона? (б) Що далі відбувалося з Єрусалимом, і аж доки воно мало продовжатися?

³⁰ Хоч облога була коротка, то вона таки була дуже страшна, хоч і не була найбільшим горем, якого людство переносило до того часу і досі. Та “огидна річ, яка спричиняє спустошення” не вигубила всіх євреїв, тому що це не був Божий намір. Єврейський історик, Флавіус Джосіфус каже, що там було 1.100.000 євреїв забито або вмерло. Але тому, що ті дні були “вкорочені” деякі євреї були спасені. Джосіфус каже, що 97.000 пережили і їх забрали в неволю до Єгипту і інших римських провінцій.c А місто з його храмом були цілком знищені, так як Ісус предсказав. Таким чином у дуже буквальний спосіб, Єрусалим був “топтаний” поганськими (не-єврейськими народами) від часу його першого знищення й спустошення вавилонцями в 607 р. перед З.Д.d Але в якомусь майбутньому часі ті поганські часи мали сповнитися, а це 2.520 р., пізніше від їхнього початку в 607 р. перед З.Д. Їхнє сповнення виходить на 1914 р. З.Д.— Луки 21:24.

[Примітки]

Коли генерал Тита переглянув Єрусалимські мури, після забрання міста, то він віддав честь Богові за його успіх. Він сказав: “Справді ми мали Бога за поміч у цій війні, і це сам Бог повиганяв євреїв із цих твердинь, бо що людські руки або його машини можуть зробити, щоб перекинути ці башти?”— Твір Джосіфуса Wars of the Jews, 6 Книга, 9-ий розділ, параграф 1, за переводом Віляма Вістона, М.А.

[Ілюстрація на сторінці 20]

Апостоли Ісуса запитали його перше, коли Єрусалим і його храм будуть знищені. Він дав їм більшу відповідь ніж вони могли сподіватися