Підтримання Радості Через Розігнання Незадоволення
“Блаженні і ті, що слухають слово Боже, та й хоронять його.”— Луки 11:28, НС.
1. В який спосіб Єгова є щасливий, і як може чоловік також набути щастя?
ЄГОВА є блаженний Бог. (1 Тим. 1:11, НС) Його блаженство приходить від цілковитого відданняся праведності й щоб ущасливити своїх сотворінь в його люблячий спосіб. Несамолюбно він зробив повну провізію для людей жити в щастю на землі і для того він дає все, що їм потрібно. Щоб набути дійсне щастя, чоловік мусить слухати інструкції, які Бог дає йому й жити згідно з ними.
2. Чи сучасна система є в щасливім стані, і чому так?
2 Хто може заперечити, що сучасна система на землі є сповнена нещастям й смутком? В неї є багато причин для нарікання. Прийшов час на сповнення Одкриття 12:12 (НС): “Горе живучим на землі і на морі, бо зійшов диявол до вас, маючи великий гнів; знає бо що короткий йому час.” Це пророцтво справдилось. “Цеж відай, що в послідні дні настануть времена люті, що важко буде справитись з ними.” (2 Тим. 3:1, НС) Деякі політики можуть хвалитися, що люди не знали такаго гаразду; але до великої міри вони є нещасливі затурбовані загрозою ґлобальної катастрофи від атомної війни, алярмуючого збільшення і збочення молоді, побільшення жахливих хворіб помимо найновіщих винаходів, й взагалі від небезпечності. Їх спокій відбивається в дусі незадоволення, що просякає цілу систему.
3. Як радощі тепер розпосюднюються, хто їх приймає, й який є вислід?
3 Єгова, несамолюбний в своїм щастю, постачає людям нагоду почути славну добру новину. Вона проповідується по всій залюдненій землі їм на свідоцтво. (Мат. 24:14, НС) Декотрі є описані в Езекиїла 9:5 (АС) як “людей, що зітхають і сумують задля всіх гидот які діються в городі,” і вони почують цю вість й вийдуть із цієї захворілої старої системи. Вони починають переробляти свої уми й переробляти зміну персональності на Божий щасливий стан. (Рим. 12:2; Ефес. 4:24, 31, 32) Оце ж коли людина прийде до зрозуміння й оцінення правди Слова Божого, її погляд про життя цілковито зміниться. Вона стається дуже щасливою. Вона тепер має нове товариство, свідків Єгови, товариство з щасливих людей. Вона духово процвітає й росте. Безнастанно вона вчиться більше про принципи життя Нового Світу, які вона намагається пристосувати до свого життя. Вона синяє оптимізмом й ентузіязмом. Направду вона має всяку причину бути щасливою!
4. Чи будуча надія тих, котрі чують Слово Боже й хоронять його, дає причину для нарікання?
4 Єгова зробив провізію для таких людей, щоб вони набули безконечне щастя в його новім світі, а це на правду є “щаслива надія.” (Тита 2:13, НС) Жалюгідні обставини цих послідних днів, котрі прийшли на людськість через їх перших родичів, Адама і Еву, вже більше не вважаються як причину до незадоволення. Вони щасливі є, що Бог постачив спосіб виходу! Надія на вічне щасливе життя дає їм всяку причину радуватися. Оцінення Божої доброти спричиняє вдячність в їх серцях. Це приносить усвідомлення, що ми задовжені Богові: покланятися Йому. Почуття вдячності спонукує їх поставити себе на службу Єгові. Вони стаються “чинителями діла” й “вони радіють виконувати його.” Тому що вони почули Слово Боже і постановили сповняти його, тому їх надія на щастя є безконечна.— Якова 1:25, НС.
5. Яку спробу приходиться переносити в житті ново-посвяченого Єгові, з якою очевидною зміною?
5 На нещастя, не всі, що посвятили себе Єгові бажають далі жити й служити Єгові в їх призначеннях щасливо на віки. На якийсь час радість пізнати нові правди зі Слова Божого й заміри, й ця радість в передаванні цих благ забирає все їх заінтересовання. Часами в житті цих новопосвячених здається стаються дивні речі. Обставини здається зміняються. Тоді показується, що життя в службі Єгови як одного з його свідків не є рожевим шляхом. Труднощі обхоплять, а далі й страшне переслідування виринає, щоб позбавити його з ново-знайденої втіхи. Навіть щоденна служба Богу Єгові стається тягарем. Проповідування день за днем стає більше сурове й вибагливе. Люди яких він зустрічає в їх домах на місійному полі відносяться байдужно до вістки Царства. І проповідування приносить з собою многі труднощі. Воно обнимає багато роботи, що виглядає як безконечні подробиці, які вимагають пильної вваги. Або можливо в житті цього нового свідка виринула проблєма як наслідок з його нового способу почитання. Це приносить з собою дуже остре напруження в родиннім узлі, що грозить страшними наслідками а навіть приходить розкол в родиннім крузі. Тепер настала напружна спроба його відданності до Єгови і його шлюбу посвячення, який він недавно зробив.
6. Коли новий свідок Єгови починає несхвалювати і критикувати справи собору, то що стається?
6 Знову буває, що наш свідок Єгови стає сповнений ревністю. Він стає амбітним, щоб йти в перед в службі. Коли він погляне довкола себе, можливо у малім соборі, йому здається, що дуже малий поступ зроблено. Очевидно, він заключає, що це так через недбалість. Він бачить, що там є одиниці недбайливі в проповідуванні. Він почувається, що щось муситься зробити й то скоро; отже він починає ганьбити й критикувати. Вскорі він відчуває, що він не є так щасливий як на початку. Його радість в службі Божій зникає.
7. Чому й як радість якої зазнається спершу з товариством Нового Світу часами зникає?
7 Наш новий брат можливо не розуміє спершу, що він переходить основну зміну в цім відношенні. Він знаходить себе, що він рішучо не погоджується з розпорядком в соборі для почитання й служби. Він критикує тих, котрі служать з ним. Замість служити Єгові весело й радо, він противиться й нарікає на розпорядження. Він бажає більше вигоди й полегші. Він обурується проти роботи, турботи й невигод, які помилки й недбальство спричиняють йому. Він каже до себе так, що й інші чують: “Коли б вони поступали тільки правильно, то всьо було б гаразд!” У міжчасі та радість, якої він зазнав на першому місці, тепер цілковито щезла. Воно не завжди ясним є як і чому це стається, але одно певне, що він не чується задоволеним. Його щастя і радість забралися геть. Він завернув знов на шлях незадоволення й нарікання цього старого світу. Він звичайно не признає розпорядження яке Єгова зробив. Він каже до себе: “Єгова й його орґанізація винні мені щось ліпшого як це.” Він сумнівається мудрості вирішення й розпорядку й бажає поступати у свій власний спосіб. Не маючи бажання виконувати волі Єгови виражену через його орґанізацію, він нарікає. Він навіть перестає проповідувати й чується нещасним. Він почувається обтяженим і ходить з квасним обличчям. Ось так скоро він губить радість в його товаристві з Єговою й з товариством Нового Світу.
8. Задля яких основних причин нарікаючий стягає нещастя на себе?
8 Хто бажає добровільно бути нещасливим? Якщо так, то чому нарікати коли це приносить нещастя? Незадоволений стягає його самий на себе; він дозволяє самолюбству схопити його. Він цілком не може зрозуміти чому спроба прийшла на нього. Він не має властивого погляду про тягарі, труднощі й переслідування, які впали на нього. Він забув що Петро писав: “Любі не чудуйтеся розпаленням, що буває вам на спокусу, наче б вам що дивного довелося; а радуйтеся, яко ж маєте участь у страданнях Христових, щоб і в одкритті слави Його радувались і веселилися. Коли докоряють вас за імя Христове,— ви блаженні. Дух бо слави й Бога почиває на вас; ними він хулиться, вами ж прославляється.” (1 Петра 4:12—14, НС) Ось тут положено основну причину й конечність для христіянів, щоб вони могли затримати свою невинність з правим умом розуміння. Звідси видкося, що можна сподіватися боротьби, щоб затримати невинність.— Йова 1:6—12.
9. (а) Зогляду яку пересторогу Христіянин не повинен ненарікати або бунтуватися проти тягарів й трудностей? (б) Якого досвідчення може христіянин сподіватися після посвячення себе Єгові?
9 Ісус Христос перестеріг також чого його послідовники можуть сподіватися: “Це ж говорю вам, щоб ви не поблазнились. Вилучувати муть вас із шкіл; ба прийде час, що всякий, хто вбиває вас, думати ме, що службу приносить Богу. І це робити муть вам, бо не знали ні Отця, ні мене. Та це сказав я вам, щоб, як прийде час, згадали про це, що я говорив вам; бо з вами був.” (Йоана 16:1—4, НС) Нехай ніхто не буде так високодумним або забудьком відносно тримання невинності до Єгови, щоб не нарікати, а то й пійти до скрайності й бунтуватися проти тягару й труднощів. Радше, запитайтеся й роздумуйте про цю справу: коли ви посвятили своє життя на службу Єгові, то чи ви сподівалися розкішного життя, легкого й бездільного? Хто бажає вакації, той не шукає зайняття. Ані хто записується до армії не сподіється відпустки. А христіяни згодилися добровільно до духової війни.— 2 Корин. 10:3, 4; Ефес. 6:13.
10. Хоч життя христіянина може бути трудне, то чому йому не жалувати, і, зогляду на всі злидні й порблєми, чи його щастя втрачене?
10 Свідки Єгови не потребують жаліти над своєю долею, що вони терплять з Христом. Ті що нарікають є завжди нещасливими. Єгова обітував, що хто почитає його, той буде щасливим, й він не сказав неправди. Що ж коли часом і треба переносити труднощі, побороти проблєми, видержати переслідування? Чи ж терпіти труднощі значить втрата щастя? Досвідчення доказали поза всякий арґумент що відповідь є рішучо, ні! Чи ви були на одній асамблеї свідків Єгови недавно? Вони відбуваються реґулярно, місцево і на народну й міжнародну скалю. Це спричиняє чи малу невигоди й часто великий кошт. Це може вимагати довгої небезпечної подорожі. Часто табор учасників конвенції знаходиться на отвертому полі з немногими вигодами. Вчащаючи на такі щоденні сесії там може бути подорож много миль затовплені автобусами або сидіти годинами ущерть набитим стадіюм. Але хто скаже, що вчащання на конвенції людей Єгови не є незабутим й радісним досвідченням в житті людини?
11. Який є властивий стан ума для послідовника Христа, і чи Єгова одобрує такий напрям?
11 Нести труд й навіть переслідування хоробро й радісно знаючи, що такий труд не обрабує його з щастя,— це властивий умовий напрям для христіянина. Цим чином він памятає стисло в умі всі важливі напрями для тримання невинності до Єгови, не ослаблюючи або жаліючи себе й нарікаючи проти свого великого привілею. Не забуваймо, що Єгова одобрує ваше терпіння під переслідуванням. Його власний Син дав найбільш визначний приклад цього. Нам звернено на це пряму увагу, що він дав нам приклад. В добре відомому тексті нас поінформовано, що ми мусимо точно ступати його стопами. “Це бо угодно перед Богом, коли хто ради совісті Божої переносить смуток, страждаючи не по правді. Яка бо похвала, коли согрішаючи й биті в лице, терпите? Тільки коли добре робите, і, страждаючи терпите, то це угодно перед Богом. На це бо ви покликані, бо й Христос страждав за вас, оставляючи вам приклад, щоб ви йшли слідом за його стопами; котрий, злословлений, не злословив, і страждаюючий, не грозив, а передав Судячому правдою.”— 1 Пет. 2:19—23, НС.
12. Що помагає нам затримати щастя коли ми чинимо волю Божу?
12 Воно ніякої користі для христіянина брати вузький, которткозорий погляд про спроби, які приходять на нього. В дійсності, такі труднощі приносять з собою найбільші радощі. Це дуже важне, щоб мати властивий погляд про спроби й клопоти, які приходять тепер або прийдуть в будучині. Це робота проповідування, що подобаєть ся Єгові й приносить йому радість. “Розумен будь, сину, втішай моє серце, щоб я знав, що мені злоріці відказати.” (Прип. 27:11) Ми можемо затримати нашу радість тільки коли ми без нарікання є послушні його волі й є витривалі й вірні в його службі.
13. Коли ми розглянемо причину задля якої ми посвятили себе, то чи ми маємо великі досвідчення в нашім часі?
13 Коли ми застановимось над справою, тоді в дійсності ми не маємо великих трудностей і спроб в нашім часі. Особливше це правда, коли застановимось над конечність затримати невинність і над причиною для присвячення себе Єгові. Хто з нас є так погано трактований як Павло, котрий сказав, що “голодуємо й жаждуємо, й наготієм і биті в лице, тиняємось”? Цей ревний апостол Ісуса без нарікання видержував всі такі проби й далі каже: “Нас лають, а ми благословляємо, нас гонять, ми терпимо; нас хулять, ми молимося; мов сміття світу сталися ми, ометиця всім аж досі.”— 1 Коринтян 4:11—13, НС.
14. Помимо всіх тягарів й нещастя, в якім настрої Павло заключив свій другий лист, до Коринтян?
14 Правда, що життя новочасних христіянів не є завжди легке. Ані воно не було легке в часі Павла: “Христові слуги? . . . я більше. В працях премного, в ранах без міри, у темницях пребагато, при смерті почасту. Від Жидів пять раз по сорок без одного прийняв я. Тричі киями бито мене, а один раз каменовано; тричі розбивався корабель, ніч і день пробував я в глибині; у дорогах почасту, у бідах на воді, у бідах від розбійників, у бідах від земляків, у бідах від поган, у бідах у городі, в бідах у пустині, у бідах на морі, у бідах між лукавими братами; у праці і в журбі, почасту в недосипанні, в голоді й жажді, в постах часто, в холоді й наготі. Опріч того, що осторонь, налягає на мене щоденна журба про всі собори.” (2 Корин. 11:23—28, НС) Павло не був поконаний помимо всіх його тягарів і нещастя. При кінці його листа він пише у веселому настрої: “На останок, брати радуйтеся, звершуйтесь, те ж саме думайте, мирно живіть, то й Бог любови й миру буде з вами.”— 2 Коринтян 13:11.
15, 16. (а) Чи це за остро казати, що миркачі тратять радість а навіть саме життя? (б) До кого і коли приклад перестороги проти нарікаючих Ізраїльтянів стосується?
15 Є деякі важливі точки про предмет нарікання, котрих свідки Єгови не повинні не доглянути, а саме, що нарікання в орґанізації Єгови просто значить, що він висказує незадоволення й досаду проти волі Божої. В дійсності таке нарікання є проти Єгови. Про це є дуже виразні приклади в Писаннях, що нарікаючі одиниці тратять радість. Часто вони втрачають й саме життя. Отже звідси ми можемо бачити, як небезпечно є нарікати проти Єгови, або проти його орґанізації й її інструкції, коли це приносить смуток й злидні й остаточно смерть. Чи ви думаєте інакше, і що ці слова є надто острі? Або що ця пересторога є пересаджена? Якщо так, тоді добре звернути увагу на інші писання. Це відноситься до подій, які старинні Ізраїльтяни переносили й котрі представляли події в нашому часі. Можливо, що ви перечитували ці тексти багато, багато разів. Чи ви розуміли, що в цім контексті знаходиться розігнання духа нарікання? “Ані не нарікаймо, яко ж деякі з них нарікали, та й погинули від губителя. Усе ж це прикладами сталося їм, приписано на науку нашу, на котрих кінець віку прийшов.” (1 Корин. 10:10, 11, НС) Проти чого вони мали нарікати? Чи Єгова не визволив їх від гнобителя в Египті, схоронив їх й годував їх в люблячий спосіб так, що вони не були голодні, холодні або нагі? Вони не мали жури зовсім. Але навіть проти цього вони нарікали так, як от пищена, плаксива дитина. Ніколи не забувайте, що приклад з Ізраїля стосується до нарікаючих тепер, сьогодні.
16 Хочеться думати, що всякий мав бути задоволений таким життям й таким запевненням, яке мали Ізраїльтяни перед собою при вході до Обітуваної Землі. Ні, не вони! Вони зненавиділи дари Єгови. Вони постійно нарікали й настроювали себе в дуже нещасливий стан ума. Ми можемо легко зрозуміти як безглузним це було для Ізраїльтянів забути те все що Єгова зробив для них, але чи ми пристусовуємо цю лєкцію до наших обставинів сьогодні, як це ми повинні робити, щоб зрозуміти, що нарікання є так серйозне?
17. Ради щастя, чому це безумство тепер нарікати проти Божої провізії й розпорядку?
17 Ради власного щастя ми не повинні вимагати нічого ліпшого від Єгови, як це робили Ізраїльтяни, котрі відвернули свої носи від його розпорядку для них. Вони безглузно кричали, що це не було досить скоро, щоб задоволити їх. І тепер за це вони не мали наслідити того, до чого Єгова провадив їх. Вони прямо мали повмирати в пустині. Ані ті, що нарікають тепер проти Божого розпорядку не наслідять благословення нового світу, помимо того, що він вже так близько, й вони втратять їх теперішне щастя також. Єгова не сповнить нового світу миркачами, як це в пророчім образі ціла ґенерація була стримана від входу в Обітувану Землю.— 4 Мойс. 13:14.
18. Коли ми подумаємо про будучність, який спосіб є безглузний, і, дотично цього, чиє досвідчення пригадується?
18 Міркування про благословення нового світу є чудове, що його годі описати. Він напевно покажеться бути ‘землею пливучою молоком і медом,’ як це символічно описано в старинніх часах. (4 Мойс. 13:27) Хто з такою блискучою будучністю може подумати, щоб завернутися назад до цього світу? Знову пригадайте собі досвідчення Ізраїльтянів, котрі масою заквилили при вході Обітуваної Землі, коли скрута й труднощі зустрінули їх. “І піднялась уся громада і зняла галас, і плакали люди всю ту ніч. І нарікали на Мойсея та на Арона всі сини Ізраїлеві, і мовляли до них вся громада: Ой, бодай би ми померли в Египецькій землі, або коли б погибли в тій пустині. І про що веде нас Єгова у цю землю? Щоб полягти від меча, та щоб жінки наші і діти наші зробилися здобичею? Хіба ж не лучше нам, вернути в Египет? І мовляли одно одному: Виберемо собі голову над нами, та й вернемось в Египет?”— 4 Мойс. 14:1—4, НС.
19. Чому, зі всіх людей, свідки Єгови не повнинні нарікати і бути щасливими?
19 Нарікання провадить до поганих наслідків, як от в случаї Ізраїльтянів. Памятайте, що Єгова також визволив своїх свідків сьогодні від гноблення лукавого світу. Вони не бояться його страху, не мають участі в його тривогах, ані не є обтяжені його тягарем. Памятаймо, що ми також є схороненні й кормлені чудово духово, й що той чудовий новий світ є нашою метою. Якщо ми чуємо напогливість нарікати проти чогось, тоді розгляньмо наші мотиви й не лишаймо Єгови з цього діла, як це зробили нарікаючі Ізраїльтяни. Є много доказів, що Єгова знає куди він провадить нас й як провадити свою орґанізацію. Ті що тримаються її і заховують її інструкції вірно, будуть дуже щасливі й задоволені люди. При помочі цієї точки зору ми можемо мати на умі чудові речи, які Бог виконав вкористь своїх людей в минувших часах. Ми не забуваймо, що він робить для нас сьогодні і тієї ясної будучності, що є наша. Тримайте ці благородні думки в умі, ми вирішились затримати нашу невинність вірно і, зогляду на те все, що сталось в минувшині, ми заключаємо що, зі всіх людей, свідки Єгови не мають причини нарікати. Радше вони остануться без нарікання й будуть щасливими, відбиваючи “щасливого Бога,” як це робив Ісус Христос.