Побивайтеся За Тим, Що Будує
1. Хоч кожний бажає щастя, то чому христіяни, понад усе, мають причину бути щасливими?
З ТОГО часу як ЄГОВА сотворив чоловіка в свій образ, кожний бажає бути щасливим. Христіяни мають причину бути більше щасливими як людство взагалі. Вони мають всяку причину глядіти на ясну сторону річей. Вони єдині мають справдішне джерело доброї новини, яка приносить дійсну радість. (Мат. 5:3; 24:14, НС) Покланятися Богові й служити йому у вірності це запевняє тепер щастя й на віки. (Йоана 13:17; Мат. 7:24) Для множества людей доброї волі до Бога, це принесе життя вічне на землі з безконечними благословеннями. “Одкриваєш руку свою, і насичуєш всяке живе, як котре бажає, Єгова сраведливий у всіх дорогах своїх, і благий у всіх ділах своїх.”— Пс. 145:16, 17, АС.
2. Як можемо віддячитися за добрість Єгови?
2 Ми всі можемо бути дуже раді з доброти Єгови. Тимбільше, з вдячності ми можемо сповнити слова Ісуса: “Більше щастя давати, ніж приймати.” (Діян. 20:35, НС) Єгова скликає до купи в своє почитання людей, що є щасливі і котрі є признані й раді, щоб інші прилучилися з ними в їх щасті. Їх розмова повчаюча; вони радять й навчають других про царство Боже, в якому не буде браку.
3. З яким відношенням свідки Єгови повинні потішати тих духово ограблених, обнажених й побитих?
3 З цією надією й службою чоловік може піддержувати щастя навіть коли він живе у світі незадоволених осіб поражені горем, смутком й нещастям. Це значить потіха й радість для тих одиниць, що бажають бути потішені. Багато з таких світських людей були зображені Ісусом в його причті про Самарянина, котрий був добрим ближним. Як той нещасний “певний чоловік”, вони були обдаровані духово, обдерті й побиті. Погляд християнина мусить бути співчутливим до тих людей світу, котрим вони проповідують, хоч вони й є пригноблені фальшивою реліґією, убогістю й іншими особистими проблємами. Христіянин не повинен чутись, що він буде обтяжений йдучи до такої особи й проповідувати їй неначе тягар світу є поставлений на його плечах. Вони не є жебраками, щоб їм видавати з наріканням й жалісним лицем. Отже свідки Єгови без нарікання показують себе бути добрими ближніми указуючи своє милосердя всім, лікуючи їх духові рани потішаючою вісткою.— Луки 10:33—37.
4. (а) Яке старинне пророцтво Ісус сповнив? (б) Якщо хтось дасть багато й з любови, то яка його нагорода?
4 В прославлені Єгови ми шукаємо наслідувати умове відношення його Сина. Він добре виконав старинне пророцтво: “Дух Господа Єгови спочив на мені, бо Єгова помазав мене на те, щоб принести благу вість убогим; післав мене сціляти сокрушених серцем, . . . Сповістити сумним у Сионі, що даний їм буде вінець замість попелу, замість плачу — єлей радощів; замість сумовитого серця — одежа слави” (Іса. 61:1—3, АС) Як і Він, так і ми можемо жати нагороду у великій мірі із щирої хвали Єгови. “Оце ж: хто сіє скупо, скупо й жати ме; а хто сіє в дарах і в дарах жати ме. Нехай кожний робить по постанові серця свого, без нарікання й примусу, веселого бо дателя любить Бог.”— 2 Корин. 9:6, 7, НС.
5. Яке було умове успосіблення Ісуса Христа як він проповідував, і що він оминав?
5 З великою користю для нас самих ми можемо наслідувати умове успосіблення Ісуса Христа. Коли глядіти з самолюбної точки, то чи він не мав багато причин для висказання скарг? Але й цього Він зрікся. Він був післаний на землю самий, як один чоловік, щоб розпочати широке, поцілому-світі роботу свідоцтва. В його дорозі були трудності, противенство, переслідування далеко більші ніж ми можемо досвідчатись. Люди котрим він проповідував були байдужні й прибиті біднотою по більшій часті. Вони були замотані в обрядах фальшивої реліґії. Але він не скорбів над своїм жалюгідним станом ані не нарікав і не оплакував свого призначення проповідувати таким людям. Він прийшов добровільно, без нарікання в призначений спосіб через його Отця й запрошує: “Прийдіть до мене, всі знеможені та обтягчені, я впокою вас. Візьміть ярмо моє на себе, й навчіться від мене; бо я тихий і смирний серцем; то й знайдете відпочинок душам вашим. Бо ярмо моє любе, й тягар мій легкий.” (Мат. 11:28—30, НС) Його вість була відсвіжаюча й потішаюча. Він був справдішним образом, “Отця милосердя і Бога всякої утіхи.”— 2 Корин. 1:3, НС.
6, 7. Щоб бути добрим ближнім, то як христіяни поводяться з своїми братами?
6 Що за хвалигідний напрям поручати всім! Він напевно мав принести благословення Єгови. Каже Псальма 41:1, 2 (АП): “Щасливий, хто про вбогих дбає! В день нащастя спасе його Господь. Господь заступить його і схоронить життя його; він буде на землі щасливим.” Правдиве щастя лежить в шуканні за способом як бути люблячим й помічним нашим ближнім, не нарікаючи проти їх нещастя або слабої сторони, але треба зміцнювати їх правдою, яка потішає й будує.
7 Ісус Христос, коли давав нам другу з великих двох заповідей, виключив гіпокритичний, нарікаючий напрям христіянина відносно їх ближніх: “Любити меш ближнього свого як себе самого.” (Марка 12:31, НС) Якщо ми є чесні з собою, ми признаємо наші помилки й недостачі. Чи ми висміваємо й глузуємо з себе коли ми помилимося? Тому що ми любимо себе, ми чесно шукаємо справити й зробити просту стежку для наших ніг. Це дає мир умові й щастя. Служачи побіч наших ближніх, або наших братів, ми додержуємо такий же принцип. Ми будемо щасливі, якщо ми шукаємо способу як бути люблячими й помічними їм.
8. Помилки в соборі викликують вину й критику ким, і хто попостачає справлення?
8 Чи ви ображаєтесь й нарікаєте перед другими, якщо ви думаєте що слуги вашого собору ролять помилки? Навіть і в таких случаях нема виправдання, щоб обвинучувати або критикувати публично. “Не лаяти меш Бога, і не проклинати меш князя народу твого.” (2 Мойс. 22:28, НС) Петро відрікся Христа три рази. (Мат. 26:69—74) Іншим разом “він не-йшов прямо згідно з правдою доброї новини.” (Галат 2:11—14, НС) Одначе, це Єгова постачає справлення в своїй орґанізації. Справлення не приходить через нарікання й сплетні, але Єгова справляє через свою орґанізацію у свій час і спосіб.— 1 Петр. 1:17.
9. Щоб жити в щасті й видіти наш собор процвітаючим, то яким напрямом нам би йти?
9 Було б дуже гарно, коли б всі помятали цей принцип: будувати наших братів у вірі, це спосіб затримання щастя. “Тим же оце побиваймося за тим, що для впокою і для збудування спільного. Перестань руйнувати діла Божі.” (Рим. 14:19, 20, НС) Це далеко краще так і приносить, добро, коли йти цим шляхом. Всі ми бажаємо жити в мирі й радості з нашими братами, і бажаємо бачити поступ в соборі нашім. “Благаю ж оце я, вязник у Господі, ходіте достойно поклику, яким вас покликано, з усякою смирностю й тихостю з довготерпеливістю, терплячи один одному в любові, стараючись держати єдинення духа в мирному союзі. Усяка гіркість, і гнів, і ярость, і крик, і лайка нехай зникне від вас із усім лихим. Бувайте ж один до одного добрі, мидосердні, прощаючи один одному, яко ж і Бог Христі простив вам.”— Ефес. 4:1—3, 31, 32, НС.
10. В який спосіб ми можемо показати любов до наших братів, для їх збудови й нашої радості?
10 “Любов збудовує.” (1 Корин. 8:1, НС) Це ключ до нашої поведінки з нашими братами для їх збудовання й для нашої радості. Є багато незамітних способів в яких ми маємо привілей будувати один одного. Ми мусимо оминати світський спосіб мислення, котрий є грубий, брутальний й критичний. Всі ми маємо якийсь дар, який ми виробили для поліпшення нашої міністерії. (1 Петр. 4:10; Рим. 12:6) Ми можемо вживати його, щоб показати нашу любов до наших братів. “Так і ви, коли дбаєте про дари духовні, то гледіть, щоб збагатіли ними на збудування собору.” (1 Корин. 14:12, НС) Можливо ми можемо помогти нашим братам приготовитися робити завваги у їх тижневих студіях Вартової Башти й в інших зібраннях собору. Ми маємо також привилей помогти нашим молодим братам або тим, що мають трудність з мовою, приготовити промови студента в теократичній школі. Всі потребують від три до вісім хвилин проповіді для представлення в домах. Чи не був би це вирав любови до наших братів дати їм таку поміч, що на певно зробить їх щасливими?
11. Чому ми повинні мати любов, щоб відіпхнути на бік незгоду?
11 Воно дуже практична річ відпихати незгоду й суперечку з нашими братами при помочі христіянської любови до них. Тепер ми маємо всяку спонуку для цієї цілі. “Усьому ж кінець наближився. Будьте ж оце мудрі і тверезі до молитов. Перш усього ж майте один до одного щиру любов, бо любов покриває множество гріхів. Будьте гостинні один для одного без дорікання.”— 1 Петр. 4:7—9, НС.
12. (а) До якої лєкції ми повинні пристосувати себе? (б) Який є властивий спосіб простувати труднощі й полагодити проблєми в соборі?
12 Наш любий Творець знає чого чоловік потребує, щоб досягнути й затримати радість. Подобалось йому навчати нас як набути щастя в спосіб який він вживає, через вираження любови до ближніх. Ми повинні пристосувати себе старанно до цієї лєкції й навчитися її добре. “Що ж до братньої любови, то не треба писати вам, самі бо ви навчені від Бога любити один одного. І справді ви так чините всім братам. . . . Благаємо ж вас, брати, достаткувати ще більш, і щоб пильно дбати про те, щоб бути тихими, та чинити своє, та робити своїми руками, яко ж ми заповідали вам.” (1 Солун. 4:9—11, НС) Наші брати в соборі справді оціняти муть нашу роботу з ними, якщо ми будуємо їх прикладами нашими, якщо ми злюбови будуємо їх, не задераємо та руйнуємо, але в помічний спосіб працюємо реґулярно з ними й похваляємо їх поступ у хваленні Єгови. Якщо вирене якась трудність або проблєма в соборі, ми не будемо поспішно оскаржувати наших братів або засуджувати їх й виставляти їх на прилюдний докір. Ми не зараз будемо підозрівати, що щось сталося негаразд й що хтось мусить прийняти вину. Радше чим поводитися з горда й жарким докором, ми можемо справити це в любові прикладом, указати духа милосердя якого Єгова так щедро дав нам.
13. Який дух перемагає в соборі свідків Єгови, і чому це важливе для тих, що мають нагляд, вказати правий приклад?
13 Коли ми поглянемо довкола себе в соборах свідків Єгови сьогодні, ми бачимо, що по більшій часті чудовий дух перемагає. Особливше там де брати є люблячі й смирні один до одного, де вони не нарікають й не глумлять й не висмівають, Єгова дав їм многі благословення. Люди доброї волі, що приходять в христіянській собор, зараз учаться все без нарікання. “На останок, брати мої, радуйтесь у Господі. . . . Скільки оце нас звершених, не думаймо, і коли що інакше думаєте, то й це Бог вам одкриє. Спільно приподоблюйтесь до мене, брати, і вважайте хто так ходить, яко ж маєте за взір нас.” (Филип. 3:1, 15, 17, НС) Оскільки брати будуть наслідувати правий приклад, то це важливе для доспілих братів котрі мають відвічальності, показати приклад будування їх братів без нарікання.
14. Чому Єгова не дозволяє комусь заносити в його орґанізацію наліг миркання й нарікання?
14 Як за часів Ісуса, і тепер є робота й проблєми, труднощі й прикрості, звичайні для всіх, котрі намагаються йти в христіянській службі. Можливо й є причина для нарікання, але ж ми мусимо відперати ці спокуси всією нашою силою, інакше, вони остаточно заберуть від вас одиноку гідність в житті, а це — радість служити Єгові. Єгова бажає, щоб ми були відмінними від світу від котрого він відлучає своїх людей. Він відлучає їх і навчає їх жити як товариство Нового Світу. Із цим відлученням приходить свобода й визволення від духа нарікання й критиків. Його орґанізація складається з працьовитих, щасливих людей, котрі намагаються більше й більше жити згідно з рівнем його нового світу. Він не дозволить нікому заносити з собою старі світські навички, як от шептання та нарікання. Якщо хтось нарікає, він вскорі порушить і других нарікати. І чи ви завважали, що хто нарікає ті звичайно не проповідують, або дуже мало?
15. Яке інше застереження дано, і яке задоволення прийде з наслідування його?
15 Замість нарікати ми добровільно приймемо відвічальність, яку Єгова положив на нас. Положивши наше вповання на нього, стараймося бути задоволеними, жити й служити на вподобу його. “Усе робіть без нарікання і розбирання, щоб ви були безвинними і чистими, дітьми Божими непорочними серед лукавого роду, що між ними ви сяєте як світло в світі, держачи перед ними слово життя, на похвалу мені в день Христів, що не дурно ходив я, ані дурно працював. Та хоч і приносять мене в жертву і служення віри вашої, я [тим] радуюсь і веселюсь із усіма вами.” (Филип. 2:14—18, НС) Цим чином то й ми маємо цілковите задоволення, знаючи, що воля Єгови виконується.
16. Чого бракує в деяких соборах де обвинувателі й обмовники є присутні, і яка є дальша небезпека?
16 Чи ваш собор є таким благословенним товариством братів з повною радістю Єгови? Часом брати в демократичних краях хибнуть в цьому. Коли ми відвідуємо собори, то здається, що там існує брак цього до великої міри. Помимо більше щасливих обставин з матеріяльними привілеями й більшою свободою проповідувати, щось здається бракує. Виглядає, що миркачі й обмовники є присутні; ті люди що іретують й колотять є визначні. Ви напевно можемо знайти в цих обставинах, що брати є обрабовані з їх радості в служенні Єгові. Побільшій часті також вістники роблять поступ до зрілості й собор не зростає. Таке миркання й нарікання не подобається Єгові. Воно вбиває радість для всіх, тому що це забирає радість і з життя тепер і щоденного хвалення Єгови; і якщо його не позбудеться, воно знищить і саме життя.
17. Де переслідування велике, як от в тоталітарних краях, то як поводиться нашим братам?
17 Чи ви часто не завважали, що де переслідування є велике, там є дійсний дух любови, і панує гармонія й радість? Тоді можуть бути страшні труднощі збиратися разом й проповідувати стало, але брати поконують це й чуються щасливі. Направду вони оціняють, що вони були визволені від опресії й звільнені від лукавого старого світу. Помимо переслідування Єгова хоронить їх і пильнує, щоб вони були покормлені духово. Тоді ці брати не жалують себе. За їх вірність в затриманні невинності вони можуть дістати довгі увязнення, але цього вони не вважають за розпуку і не нарікають. Противно вони більше розпізнають благословення й ласку, яку вони отримали, незаслужену ласку, й стаються непохитними у вірі. Вони не завжди біжать, щоб дати знати комусь, що за тяжкі часи вони мають, або виливають їх клопоти через нарікання. Ці брати ніяк не є знеохочені своїми трудностями. Тоді робота не є стримана ані навіть перервана, незважючи на трудні проблєми й переслідування. Добра новина проповідується. Люди доброї волі чують її й вони приходять й товаришать з товариством Нового Світу Єгови навіть в тотальних краях.
18. В досвідченнях свідків Єгови в таких обставинах, яка лєкція там є, і з якою користю для інших?
18 Єгова вилляв свого духа щедро на такі ненарікаючі свідки; вони процвітають й наслідки їх чудові. Що за лєкція це повинна бути для декого в краях, де існує більша міра свободи — цей чудовий дух любови й єдності показаний нашими братами в менше щасливих обставинах! Їх дійсне бажання є, не тільки бути щасливими самі в їх почитанні Єгови, але дійсно розширувати їх радість й щастя іншим. В їх проповідуванні вони наслідують Ісуса Христа, маючи відсвіжаючу вість, котра приносить правдиву радість. Це приносить велику радість всім, коли вони чують їх досвідчення й затримання невинності.— 1 Солун. 3:4—10.
19. Щоб розігнати духа нарікання й затримати духа покори, то що треба памятати?
19 Нема причини чому слуги Єгови сьогодні мали б сумувати й нарікати. Його любляча провізія, його опіка й його постійне дбання повинні бути вистачаючим, щоб тримати їх щасливими. Це повинно помогти їм розігнати духа нарікання й затримати духа покори й смирності з цілковитим посвяченням до орґанізації Єгови. “Смиріться ж під сильну руку Божу, щоб підніс вас угору свого часу; всяку журбу вашу скинувши на Нього, бо Він старається про вас.” (1 Петр. 5:6, 7, НС) Знову ми повинні мати таке саме відношення й до нього, а не бути самозосередженими й робити всякі припущення або чутись, що Єгова й його орґанізація винна нам щось. Оминайте зухвалі думки, що хіба так буде як ви думаєте, інакше ви не будете стояти з товариством Нового Світу. Єгова не винен нікому нічого. “Благодаттю бо ви спасені через віру; і це не від вас: це Божий днр.” (Ефес. 2:8, НС) Кожному з нас дано щось великої вартості. Це правда котра провадить до життя і наша щоденна служба хвалення. Єгові ми всі задовжені за все, що ми маємо і за все що ми сподіємось набути. Не будьмо нетямущі, не погорджуймо його дарами наче ми мізері люди сподіючись більше або можемо зробити щось ліпше для себе. Понад усе оминаймо нарікання, бо ми знаємо, що коли ми нарікаємо, то ми стримуємо наше проповідування й тоді ми напевно станемось нещасними.
20. Чого потібно для христіянина, щоб затримати радість й добробут?
20 Думаючи прямо про ці справи, ми заключаємо, щоби остатись щасливими, то треба оминати нарікання, будувати наших братів й будувати собор. Щоб побороти всі наші клопоти, то ми мусимо приняти тільки інструкції Єгови, виконувати їх в радіснім стані ума й розігнати нахил до нарікання про те, що ми робимо. Єгова дає нам інструкцію якої нам потрібно, щоб процвітати й бути задоволеними. Для нашого вічного добра, ми мусимо бути добровільно й охочо послушні, постійно поважати інструкції й поступати згідно із ними.
21. Коли ми глянемо властиво, то як за щасливі ми є, котрі посвятилися Єгові?
21 Дивлячись прямо, то почитання й служення Єгові, навіть хоч співтоваришать із спробами, тягарами та переслідуванням, є найбільше щасливе досвідчення. Коли ми глянемо довкола себе на світ сьогодні, ми, що посвятилися Єгові, можемо оціняти через порівнання як щасливими ми є. Направду ми не маємо причини нарікати про нашу долю. “Тим то й страждаючі по волі Божій, як вірному Творцеві, нехай передадають душі свої, роблячи добре.” (1 Петр. 4:19, НС) Його ціль є визволити своїх щасливих поклонників живими в його праведний новий світ, коли він виконає суд проти всіх, котрі ‘зневажають власть’ й говорять зневажливо проти Єгови і його розпорядження для нового світу.— Юди 8, 9, 14—16, НС.
22. Помимо противенства проти орґанізації Єгови, чому ми радуємося й маємо відвагу?
22 ‘Дияволський світ’ є сповнений горем й смутком й знаходиться у нещасливім стані, але нема причини чому свідки Єгови мали б бути нещасливими. Помимо всякого натиску, який зроблено проти орґанізації Єгови тими, що противляється добрій новині, то ми дивуємося її добробутові й зростові. Ми ще стоїмо сильно й продовжаємо в проповідуванні, беручи заохоту із запевнення яке Єгова дав нам. “Усяку радість майте, брати мої, коли впадаєте в різні спокуси, знаючи, що доказ вашої віри робить терпіння. Блажен чоловік, що витерпить спокусу; тим що, будучи вірний, прийме вінець життя, яке Єгова обіцяв тим, що люблять Його.”— Якова 1:2, 3, 12, НС.