Чи Петро Був Першим Папою?

Чи Петро є скалою на котрій Бог збудував свою церкву? Які ключі Ісус дав Петрові? Чи ті ключі були передані наступникам? Чи Петро казав, що він був першим папою? Чи він поводився як папа? Тут є відповіді з Божого Слова.

ЧЕСНОГО СЕРЦЯ людина не противиться розгляненню папським титулам: “Заступник Ісуса Христа” й “Наслідник св. Петра, Князя Апостолів.” Чи вони згідні з Писанням? Священники відсилають всякого запитуючого до Ісусових слів в Маттея 16:18, 19 в католицькій Біблії Дуя: “І кажу я тобі: Ти єси Петр, і на цьому камені збудую церкву мою, і ворота пекольні не подужають її. І дам тобі ключі царства небесного.” Чи це значить, як це римо-католицька церква каже, що Ісус назначив Петра бути головою своєї церкви й першим папою?

Щоб зрозуміти що Ісус розумів, то добре переглянути це при помочі акуратного сучасного тлумачення Біблії, Ісусові слова і їх зміст. Одного дня, як Ісус і його апостоли були в околиці Кесариї Филипової, він запитав їх: “За кого мають люди мене, Сина чоловічого?” Різні відповіді, які люди давали, були неправдиві. Тому Ісус запитав своїх апостолів: “Ви ж як кажете? хто я?” Симон Петро негайно відповів. “Ти єси Христос, Син Бога живого.” На це Ісус відповів: “І кажу і я тобі: Що ти єси Петр [Петрос, ‘камінь,’ в чоловічому роді], і на цій скалі, [Грецьке, петра, ‘скала,’ жіночий рід] збудую церкву мою.”— Мат. 16:13—18, НС.

Що тут зараз стає ясним, то це: що та скала на котрій Христос збудував свою церкву не є то саме первісне грецьке слово, яке Ісус ужив відносно Петра. Петрос, котре то імя Ісус дав Петрові, є в чоловічім роді й значить рухомий камінь, кавалок скали; але петра, скала на котрій церква збудована, є в женському роді й значить “маса скали.” Якщо Ісус розумів, що Петро мав бути головою його церкви, то він був би сказав ясно: “Ти є Петрос і на цім Петрос я збудую церкву мою.” Але Ісус не сказав цього! Ані він не казав: “Ти, Петре, побудуй церкву мою.” Радше, Ісус сказав: “Я збудую церкву мою.” Отже, хто є петра, “маса скали”, на котрій Христос будує свою церкву?

УТОТОЖНЕННЯ МАСИ СКАЛИ

Щоб “упевнитися всего,” як це Біблія каже нам, то конечним є досліджувати Писання й довідатися як Петро самий розумів ті слова Ісуса. Чи Петро дійсно думав, що він був тією петра, основною скалею? Навпроти! Він розумів, що тією основою був Христос самий: “Тоді Петро сповнившись духом святим, каже до них: ‘. . . що в імя Ісус Христа Назорея, котрого ви розпяли, котрого Бог воскресив з мертвих; Ним цей стоїть перед вами здоровий. Це камінь, зневажений від вас будівничих, що стався головою угла.’”— 1 Солун. 5:21; Діян. 4:8—12, НС.

Якщо Петро був скалою на котрій церква була збудована, то він напевно був би знав це; і коли б знав був це, то він був би зробив це сильно ясним у своїм посланні. Але навіть в його власних писаннях Петро ніколи не називає себе папою, ані не говорить про себе як про голову церкви. Навпроти, він ототожнює Христа як основного каменя: “Приступивши до Нього, до каменя живого, від людей відкинутого, від Бога ж вибраного дорогого, і самі, яко живе каміння, будуйте дім духовий, священство святе, щоб приносили духові жертви любоприємні Богу через Ісуса Христа. . . . Оце ж вам віруючим,— Він дорогий, неслухнянним же він ‘камінь, що відкинули будівничі, та стався головою угла,— камінь спотикнення і скеля поблазні.’”— 1 Петра 2:4—8, НС.

Петро признає себе за одного з живучих каменів з яких складається христіянська церква. Правда, будучи апостолом Ісуса Христа, Петро був в основі христіянської церкви: “А мур города мав дванацять підвалин, а на них імена дванацяти апостолів Агнця.” Але ніхто з писателів Біблії не називає Петра головою церкви. Церква не є літеральна будівля, а духовий храм й складається із 144,000 живих каменів, котрі становлять невісту Христа, христіянський собор. Що Христос є головою собору, то Біблія постачає про це многі свідоцтва. Сказав апостол Павло відносно Христа: “І Він голова тілу і церкві.” І знову: “Збудовані на підвалині апостолів і пророків, а угольний камінь сам Ісус Христос.”— Одкр. 21:14; Колос. 1:18; Ефес. 2:20, НС.

Якщо там був який сумнів щодо ототожнення скали, то він був зовсім зруйнований апостоловими словами в 1 Коринтян 10:4, (НС), котрі роблять непомильно ясне ототожнення петра, маси скали: “Вони пили з духової скелі, що йшла за ними, скеля ж [Грецьке, петра] була Христос.”

Отже коли Ісус говорив ці слова в Маттея 16:18, то він розумів, що він самий котрого щойно Петро остотожнив як Месію,— був основною скалою на котрій христіянський собор мав бути збудуваний.

Коли почалась доктрина, що Петро є головою церкви і що він мав мати наступників? Це було встановлене в римо-католицькій церкві в Ніцейському Вірую, в 325 року і 381 року після Хр. Проте чисті, незіпсовані христіяни, що жили за часу апостолів ніколи не знали такої доктрини. І справді, аж до четвертого століття так звані христіяни не вірували в таку науку. Коли австрийський римо-католицький епископ Йосиф Стросмаєр виголосив промову перед колєгією кардиналів в 1870 року, в часі коли доґма про непомильність папи була дискусувана, він зробив цю точку ясною:

“Зі всіх доктрин стародавнього христіянства св. Авґустин занимає одно перше місце за знання й святість. Слухайте що він пише в його другім розводі про перше послання св. Йоана: ‘Що слова значать, Я збудую церкву мою на цій скалі? На цій вірі, про що сказано, Ти є Христос, Син Бога живого.’ В цім розводі про св. Йоана ми знаходимо цю найбільше значучу фразу—’на цій скалі, котру ти визнав, я збудую церкву мою, бо Христос самий був тією скалою.’ Великий епископ вірив так мало що церква була збудувана на св. Петрові, що він сказав до людей в своїй тринацятій проповіді, ‘Ти єси Петр, і на цьому камені (петра) котрий ти визнав, кажучи, Ти єси Христос Син Бога живого, я збудую церкву — на Мені, котрий є син живого Бога: Я збудую на Собі, а не на тобі.’ Те що св. Авґустин думав про цей славний вірш, була опінія всього христіянства в його часі [приближно 400 по Хр.].”

КЛЮЧІ ЦАРСТВА

Що ж сказати, про ключі які Ісус дав Петрові? Чи вони доказують, що Петро був першим папою? Щоб відповісти на це, то треба знати що ті ключі були. Ключ в Писаннях представляє привілей відімкнути заховані правди. Наприклад, письменники й фарисеї були зобовязані пояснювати правди зі Слова Божого людям, але вони занехали зробити це; а ще гірше, вони взяли геть від людей нагоду зрозуміння. Тому Ісус сказав до тих реліґійних провідників: “Горе вам законники що ви взяли ключ розуміння!” Отже ключі які Ісус дав Петрові, не були літеральні, але вони символічно представляли відчинення знання і привілею увійти в царство небесне.— Луки 11:12, НС.

Знання, що Христос мав мати царство небесне і що 144,000 з між роду людського мали царювати з ним в його царстві, було тайною через довгий час. Але в Пятидесятницю, 33 по Хр., Бог через Христа ужив Петра розімкнути знання святої тайни для жидівських віруючих. Ось так Петро, будучи справлений небом, розімкнув значення про “святу тайну, котра була запечатана від віків і від родів, тепер же явлену святим його.”— Колос. 1:26, НС.

Через три з половиною років апостоли проповідували євангелию виключно жидам. Тоді прийшов час для Петра ужити другого ключа. Це сталося в 36 році по Хр. Небо справило Петра до дому римського воїна Корнелия, поганина, щоб пояснити йому добру новину. Корнелий й його родина увірували. Й на здивування жидівських христіянів Божий святий дух був вилитий на віруючих нежидів. “Ще як промовляв Петро слова ці, найшов дух святий на всіх, хто слухав його. І здивувались ті, що були від обрізання, котрі прийшли з Петром, що й на поган дар святого духа вилився.” І ця “свята тайна” мала велике значення для людей з поганів перший раз. Бо тепер двері нагоди увійти в небесне царство були отворені для людей всякого роду. “Котра в інших родах не обявилась синам чоловічим, яко ж тепер одкрилась святим Його апостолам і пророкам духом, що погане також наслідники, однотілесники і спільники обітування Його в Христі через благовістє.”— Діян. 10:44, 45; Ефес. 3:5, 6, НС.

Отже Петро був поблагословений привілейом отворити двері нагоди в небесне царство, перше жидам, а опісля нежидам. Сказав Петро: “Мужі брати, ви знаєте, що з давніх днів Бог між вами вибрав мене, щоб через мої уста погане чули слово благовістя, та й увірували.”— Діян. 15:7, НС.

Завважте Петрові слова: “Бог між вами вибрав мене.” Завжди Бог через Христа провадить справами. Ніколи Петро не мав права першенства навчати те, що він думав було властиве. Небо справляло всіма рухами Петра. Сказав Ісус: “І дам я тобі ключі царства небесного: й що звяжете на землі, буде звязане на небі і що розвяжете на землі, буде розвязане на небі.” Петро мав силу навчати тільки те, що вже було розвязане на небі через Христа. Іншими словами, Петро не мав формувати жадного навчення, але мусів чекати на Христа, щоб він розвязав його в небі. Отже те, що Петро отримав ключі, ніколи не дало йому абсолютної власті над церквою в справі навчення.— Мат. 16:19, НС.

Тим більше, Петро ужив ті ключі, і вони були непотрібні.

НІЯКОЇ СХОЖОСТІ ДО ЖАДНОГО ПАПИ

Якщо Петро був першим папою, то чи він не знав би цього? Однак він ані раз не називав себе “Найвищим Достойником” або папою. Ніде в його писаннях він не присвоює найвищості, непомильності або права мати наслідника. Про таку важливу справу воно й подумати годі, щоб Петро замовчав був.

Якщо Петро був намісником Ісуса Христа, то як це, що він ніколи не поводився як папа? Петро ніколи не мешкав у пишних палатах. Він ніколи не наймав малої армії або воїнів, щоб вони стерегли його. Він ніколи не убирався в убрання рішучо відмінне від його братів. Він ніколи не дозволив своїм братам носити себе на папських кріслах схожі до того, що уживали египецькі князі. Чому він ніколи не поводився як папа? Тому що він корився приказам Ісуса: “І отця не звіть собі на землі, один бо Отець у вас, що на небі. І не звіться наставниками, один бо в вас наставник — Христос.”— Мат. 23:9, 10, НС.

Петро мав велику нагоду діяти, як це наставник римо-католицької церкви робить, але він цього ніколи не робив. Коли Петро ужив другого ключа й отворив дорогу Єгови спасення для Корнелия, Біблійні звіти кажуть: “Як же сталося, що ввійшов Петр, зустрінувши його Корнелий, упавши у ноги та й уклонився. Петр же підвів його, говорячи: Встань; я такий же чоловік.” Хто коли чував, щоб папа підносив чоловіка котрий простягнувся перед ним, і цим признав свою неважливість і рівність з іншим чоловіком?

І де є схожість в справі відносно Сімона? Сімон чарівник пробував підкупити Петра, щоб дав йому привілей наділяти святого духа якого він бажав. Петро відмовився. Однак папи є загально відомі, що вони приймають хабарі. Алєксандер VI, в 1492 році, набув папство при помочі підкупства. Коли реформатор Савонарола зробив список папських злочинів, папа пробував втихомирити його через наділення його кардинальським капелюхом! Папа Бенедикт IX продав свій уряд папства Григорію VI. Юліян II, каже Католицька Енцикльопедія, “не вагався вживати підкупства” щоб набути папську корону. Хоч позірно папи противляться симонії (підкупству), то вони таки застусовували її так часто, що про папські вибори Енцикльопедія Британіка девяте видання під “Кенклив” (збори кардиналів для обрання папи) сказав: “Студія історії папського конкливу дає студентові переконання, що жадні вибори ушкоджені підкупом коли відбулися, але в дійсності велике число случаїв симонії практикується в конкливі і то найбільше ганебного і явного рода.” Петро поступив найбільше не по-папському, коли він відмовився прийняти підкупство від Симона: “Нехай срібло твоє з тобою буде на погибель, бо дар Божий думав єси за гроші здобути.”— Діян. 8:9—24, НС.

Якщо Петро був першим папою, то як це, що Ісус не вибрав нікого щоб міг вказати властивий приклад для будучих папів? От папам не вільно вступати в подружний стан; а однак Петро був жонатий. Марко й Лука говорять про “Симеонову тещу.” І апостол Павло писав: “Хіба не маємо власти сестру-жінку водити, як інші апостоли, й брати Господні, і Кифа.”— Марка 1:30; Луки 4:38; 1 Корин. 9:5, НС.

Якщо Петро був непомильний папа, то як це, що він так багато разів помилявся? Тільки пару хвилин після того, як Христос висказав слова в Маттея 16:18, Петро був далеко від непомильності; і Ісус дорокив йому, кажучи: “Геть від мене, Сатано! ти блазниш мене.” Чи Христос називав би непомильну голову церкви таким терміном як “Сатана” і “блазнитель”? Багато разів Петро показавсь бути хибним. Одного разу він стратив віру коли йшов по воді, й тонув. Одного разу він ужив свого меча, коли він не повинен був. Він навіть заперечив, що він знав Ісуса. І після Христової смерті він не розумів, що Христос мусів воскреснути з мертвих. Пізніше Петро позслизнувся в мильний обряд і мусів бути справлений Павлом.— Маттея 16:22, 23; 14:29—31; Луки 22:31—34; Йоана 18:10, 11; Галат 2:11, НС.

НЕ “КНЯЗЬ АПОСТОЛІВ”

Папа є названий “Заступник св. Петра. Князь Апостолів.” Але Біблія не дає найменшого натяку, що він був “князем апостолів.” Противно, є багато доказів, що він був тільки один з апостолів, а не князем. В листі до Галат 2:9 (НС) Павло пише про “Якова Кифу [Петра] і Йоана, котрі колись здавались бути стовпами.” Однак він ставить Якова на першому місці. Чи Павло може змаловажив “князем апостолів” ставлячи його імя на другому місці свого списку, якщо Петро був дійсно головою апостолів? На зібранні в Єрусалимі Петро дав промову, але це Яков був предсідником й зробив вирішення. Якщо Петро був головою апостолів, то як це, що Якові дозволено бути предсідником на найважливішому зібранню? — Діян. 15:13—19, НС.

Нарешті, останний з живих апостол був Йоан, а не Петро. Це було б льоґічне розпорядження якщо Петро був папою. І тут піддає думку Католицька Енцикльопедія і подає список чотирьох папів, як наслідників Петра: св. Лінуса, св. Анаклетуса І, св. Клементія І і св. Еварестуса, останній з котрих правив около 99 року по Хр. Але ж апостол Йоан дожив 100 років по Христі. Однак в його писаннях, він ані раз не згадує про імя цих папів або про факт, що який папа тоді існував. Чому він мовчав про так вельми важливу справу? Та ще дивніший є факт, що чотири папи мали бути наступниками Петра протягом життя апостола Йоана. Однак, якщо там мав бути наслідник, то Йоан, олюблений ученик Ісуса і апостол Агнця і один з дванацяти основних каменів, був би найбільше льоґічним вибором.

Отже до якого заключення ми мусимо прийти? Що Петро ніколи не мав наслідника. Що Петро був тільки один з апостолів, один з дванацяти основних каменів, а не головним угольним каменем на котрім собор був збудований. Що Петро ужив ключів і що ті ключі не можуть бути ужиті знову або передані другому. Що Петро не був “князем апостолів.” Що Петро ніколи не діяв як папа. Що скеля на котрій Христос будує свій собор є самий Христос. Ось так світло Божого Слова виявляє і нівечить одно з найбільших ошуканств зі всіх часів. Петро таки не був першим папою.