Спроба що провадить до благословення

“Принесіте всі десятини в комори в святині, щоб у мойому домі було що їсти, та хоч тим випробуєте мене, говорить Єгова сил небесних: чи тоді не повідчиняю я вам отвори небесні й не пошлю вам благословення над міру?”— Малахія 3:10, Дя.

1. Яка є причина, що світовий добробут є непевний і похитний?

ДОБРОБУТ не існує без причини. Якщо є дійсний добробут, то на це мусить бути тверда основа. Цю правду можна пристосувати до матеріяльного добробуту й до духового. Люди, що їх серця справлені набути матеріяльні добра цього світу, вже від давна пробували положити основи для вічного добробуту в матеріяльних речах й уживали найлучших розумів цього світу для цієї цілі, але їх добробут був дуже непевний й хитаючийся, а самі вони стали боязкі, нервово настроєні й сподіються повороту депресії. Для цього є просте вияснення. Їх добробут, як довго вони втішаються ним, є самолюбний, одностороний підтриманий мудрістю цього світу. Він іґнорує самим джерелом й самою основою для правдивого, триваючого добробуту.

2. Які є основи для правдивого матеріяльного добробуту, й на якій правді цей доказ спочиває?

² Те що ми тепер кажемо, може звучити дивним, але зі всім їх економічним упадком й непевністю про їх сучасні процвітаючі обставини, матеріялісти не мають ґрунту на заперечення цього й не можуть опрокинути це. Основи для правдивого матеріяльного добробуту є духовий добробут. Ця доказана правда спочиває на факті, що певним джерелом добробуту є найбагатша Особа, найщасливіща в універсі; Вона каже: “Ось так говорить Єгова, Бог, що создав небеса й напняв їх; що розпросторив землю з усім, що вона родить, та що дає дихання людям на ній і дух ходячим по ній: Я Єгова; це імя моє, і не поступлюся славою моєю кому іншому, величчю моєю — бовванам.” (Іса. 42:5, 8, Дя; АС) Він, хоч дух, є Творцем усіх матеріяльних річей. Він має безпереривний монополь над всіма матеріяльними речами. Він контролює продукцією всіх матеріяльних річей. Отже джерело всієї правди й триваючого матеріяльного добробуту мусить бути духове. Духовий добробут значить процвітати в нашім спорідненні з Богом Єговою.

3. Котрий добробут велике духове Джерело ставить на першому місці й чому?

³ Велике духове Джерело ставить духовий добробут напереді матеріяльного добробуту, як щось більше важливе, бож попередне є основою останього. Славна “проповідь на горі” гарно указує на факт в цих словах Ісуса Христа, Сина великого й багатого Бога: “Тим же то не журіться, кажучи: Що їсти мем? або: Що пити мем? або Чим зодягатись? Про все таке побиваються погани; бо Отець ваш небесний знає, що вам усього того треба.” (Мат. 6:31—33, НС) Побиватися за матеріяльним добробутом може провадити до втіхи многих річей цього самолюбного світу на довгий або короткий час, але побиватися за духовим добробутом провадить до безконечного життя в безконечному світі розквіту в єдності з безсмертним Джерелом усього, Богом Єговою.

4. Які приклади в минувшині й сучасні ми маємо, щоб запевнити нас про це?

⁴ Ми не тільки маємо Ісусові слова для запевнення нас. Ми маємо народний приклад цього в минувшині й народний приклад цього сьогодні. Приклад з давно минулого маємо народ Ізраїля в землі Палестині. Приклад на тепер маємо “святий народ” з помазаних свідків Єгови. (Іса. 66:8; 1 Петр. 2:9) Свідки Єгови як приклад добробуту? Так, духово! Але ж що сказати про всю міжнародню ненависть до них й широке переслідування їх? Це йде разом з духовим добробутом, бо Ісус сказав: “Нема чоловіка, що покинув домівку, або братів, або жінку, або дітей, або поля ради мене і євангелиї, та й не прийняв у сотеро тепер, часу цього, серед ПЕРЕСЛІДУВАННЯ, домівок, і братів, і сестер, і матірок, і дітей, і земель, а в віку будучому життя вічне.”— Марка 10:29, 30. НС.

5. Яке пророцтво предсказало зображення, яке свідки Єгови сьогодні постачають, і чого сповнення його вимагає?

⁵ Ілюстрація, яку свідки Єгови сьогодні постачають, була предсказана в пророцтві до старинного Ізраїля. Вона зазначила правило для набуття дійсного добробуту. А що це правило не погоджується з правилами цього світу, бо пристосування його вимагає хоробрості, віри й наполягливості, а це приносить спробу. Але ж ця спроба доказує правило й провадить до задоволяючого благословення. Пророцтво, яке подало це правило, було дане двацять чотири століть тому через єврейського пророка Малахію цими словами: “‘Приносіте всі Десятини в комори в святині, щоб у мойому домі було що їсти, та хоч тим випробуйте мене,’ говорить ГОСПОДЬ [Єгова] сил небесних ‘чи тоді не повідчиняю я вам отвори небесні й не пошлю вам благословення над міру?’”— Малахії 3:10, АП.

ЧОМУ ЦЯ СПРОБА

6. Чому Ізраїльтяни з часу Малахії не мали добробуту матеріяяьного?

⁶ Яка була причина викликувати цю спробу, щоб Господь Єгова сил зробив? Пророцтво Малахії зясовує це ясно. Це тому, що народ Ізраїлський в пятім столітті перед христіянською ерою не був здоровий духово. Чи міг народ із рабівників бути здоровим духово, особливо як він зрабував Бога? Чи могли переступники закону або урочистої угоди з ним? Ні, бо вони діяли проти самого Джерела всякого добробуту. Отже тому що вони не були здорові духово, вони не процвітали й матеріяльно. Велике божественне Джерело добробуту бажало бачити їх успішними в матеріяльному добрі згідно з його обітницями в угоді з ними. Але перше вони мусіли дотримати їх часть угоди. Завважте чому єдиний живучий й правдивий Бог називає їх народом рабівників й закликає їх навернутись:

7. Від якого лукавого напряму Єгова кликав їх повернути до нього?

⁷ “Я — Єгова, я все той самий; через те ви, сини Якова, [Ізраїля] й не вигублені. З часу отців ваших відступили ви від заповідей моїх та й не пивнете їх. Верніться же до мене, так і я вернусь до вас говорить Єгова сил небесних. Ви спитаєте: Як нам вертатись? Хіба ж годиться людині обкрадати Бога? Ви ж мене обкрадаєте. Спитаєте в чім же ми тебе обкрадаємо? Десятинами й первоплодами. Тяжко ви прокляті, за те, що ви — ввесь люд — мене обкрадаєте.”— Малахії 3:6—9, АС.

8. Як можна сказати, що вони рабували Бога, яке було їх відношення до Божого жертівника і імя?

⁸ Коли народ зробить угоду з Богом Єговою й дістане приказ жертвувати певні приноси й тоді самолюбно відмовиться й занехає жертвувати таку жертву, якої вимагається, тоді такий народ обманює; це грабування Бога з того, що йому належиться й цим він ломить угоду. Условини угоди вимагали, щоб тільки здорові, безскази животини були жертвовані й прийняті для жертівника Єгови. (3 Мойс. 22:21, НС) Але пророцтво Малахії вказує, що вони жертвували сліпі, хромі, нестямно пошарпані, слабі й марні звірята, а їх священики приймали таке для жертівника Єгови. Його жертівник це стіл, а жертви приносу на нім — це пожива для нього. (Езек. 41:22; 4 Мойс. 28:2, НС) Зогляду на це люди й священики показували зневагу до його храмового стола; вони жертвували опоганену поживу на нім. Вони не шанували його імя; вони зневажали його. Вони не віддавали йому слави. Їх приноси напевно не були “жертви праведності”, отже не були “любі Єгові як колись за давніх часів, й в давні роки,” коли перша святиня була збудувана й присвячена на Горі Морія в Єрусалимі за царя Соломона. (Мал. 1:6—8, 12—14; 3:3, 4, АС; 2 Паралип. 3:13; 5:1—14; 7:1—3) Коли вони так ошукували Бога й недбалі священики давали враження, що він не дбав, то як вони могли право сподіватися отримати благословення обітувані в угоді для тільки вірних, що оціняли й покланялися Богу Єгові?

9. Отже під що вони прийшли, й як це проявилося?

⁹ Замість благословення, вони прийшли під прокляття проти котрого Бог перестерігав їх в угоді. Їх урожайні поля не доспіли до повного плоду; сарана й інші насікоми пожерли його. Їх виноградні китиці поморщилися або попускали виноград перед часом збору. Народи довкола не мали видимої причини називати їх щасливими людьми й їх поля плодючими. Вони не втішалися матеріяльним добробутом тому, що вони не шукали перше духового добробуту.

10. Яка була головна причина для привернення останка й Жидів до їх родинного краю, і як Кира поведінка указує на це?

¹⁰ Ізраїльтяни забули або недоглянули головної цілі ради якої вони мали бути увільнені з Вавилону й були привернені до їх родинного краю в Палестині в 537 році перед Хр. Відбудування краю Юдеї й Єрусалиму, котрий лежав незалюднений через сімдесять років й перетворення його з стану дичавини і спустошення у земний рай розкошей, не було перворядною причиною для Бога, щоб завойовник Вавилону звільнив їх й післав назад до дому. Головна причина була, щоб привернути їх до їх духового привілею й обліґації, відбудувати храм Єгови в місті, де він положив своє імя, щоб там покланятися йому. Цар Кир Перський, завойовник Вавилону, в першому році його царювання видав декрет в якому він сказав Жидам чому він звільнив їх: “Так говорить Кир, цар перський: Єгова Бог небесний, дав мені збудувати йому дім в Єрусалимі, що в Юдеї. Хто є зпоміж вас з усього народу його,— нехай буде Бог його з ним — і нехай йде в Єрусалим, що в Юдеї, і будує дім Єгові, Бога Ізрайлевого, правдивого Бога, що в Єрусалимі.’ ” (Ездри 1:1—8, НС) Жиди, котрі не вернулися, дали велику матеріяльну поміч для того храму, що мав бути відбудуваний в Єрусалимі й також для Жидівського останка, що мав відбудовувати його. І Цар Кир довірив цьому останкові святі посуди, які цар Новоходонозор Вавилонський взяв з храму в Єрусалимі, котрий він знищив. Отже духове відбудування Ізраїля провадило до їх матеріяльного відбудування в їх власнім родиннім краю. Про це нема сумніву!

11. Що привернені жиди постановили робити, що слідувало після їх занедбанню докінчити роботу, й яке питання повстало, коли вони викінчили його?

¹¹ Зараз по тім, як вони повернули до Єрусалиму, вони взялись сповняти їх первісний замір. Жертівник Єгови — його храмовий стіл — був відбудування й основа його другого храму була заложена на місце першого. Коли зовнішні вороги перешкоджали цьому, будівничі храму звільнялись від роботи. Що слідувало при цім безвірнім занедбанні про дім Єгови? Протягом шіснацяти років, коли храм лежав невикінчений, ледви зачатий, вони не процвітали матеріяльно, не говорячи вже про добробут духовий. Пророки Аггея й Захарія звертали на це їм заввагу. Отже вони знехтували ворогами й відновили будування храму. Тоді Бог почав благословити їх знову матеріяльно згідно зі своєю угодою. В 516 році перед Хр., храм був викінчений й урочисто відкритий. Тепер вони мали храм Єгови знову з його діючими священиками й його Левітами, що були помічниками священиків, й його Нетиніми, не-Ізраїльтяни, що були рабами храму. Чи будуть вони старатися дбати про духові справи найперше, з акуратним вирозумінням, що духове приходить перше матеріяльного, що матеріяльне залежить від духового? В часі жидівського управителя Зарубабеля й високосвященика Йозуя, так було.

12. Після часу Зарубабелі і Йозуя, чим вони стались, й що ці обставити їм вбили?

¹² Але після смерті цих вірних, духово-умові люди Ізраїля почали губити їх оцінення чистого благословення, яке приходило з почитання Бога Єгови. Вони наставили їх серця більше на матеріяльні добра. Вони сталися матеріялістами. Їх матеріялізм убив їх духово. Вони думали, що обігатися за матеріялізмом коштом духових благ побільшить їх матеріяльний добробут. Навпаки! Їх матеріялізм також забив їх матеріяльний добробут, бо він знехтував Джерело добробуту. Бог Єгова не благословить матеріялізм. Він проклинає його.

13. Задля якої причини ми сьогодні досліджуємо ті старинні приклади?

¹³ “Це ж сталося нам прикладом, щоб не бажали лихого, яко ж і вони бажали. Усе це прикладами сталося їм, приписано ж на науку нашу, на котрих кінець ладу прийшов.” Так каже апостол Павло, котрий також наводить пророцтво Малахії. (1 Корин. 10:6, 11 і Рим. 15:5, НС) Отже ми мусимо розглянути, як ті старинні приклади стосуються до нашого часу, бо ми живемо в “часі кінця” цієї системи від 1914 року. Серія подій від тоді, почавши від 1 Світової Війни й всі предсказання Ісусом Христом, доказують це.

14. Про чий прихід Малахія перестерігав Ізраїля, й як це пояснює суд який бере місце проти всіх реліґій?

¹⁴ Друга річ: Задля самолюбства і безбожницького матеріялізму Ізраїльтян, пророк Малахія перестеріг їх, що Господь Бог Єгова прийде несподівано у свій храм зі своїм Ангелом або Післанцем угоди благословення, й тоді Він буде суддею й скорим свідком й виконателем проти безвірних матеріялістів між людьми, котрі кажуть, що вони є його. (Мал. 3:1, Дя.) Ісус, після смерти свого предтечи Йоана Хрестителя, показав, що пророцтво Малахія 3:1 сповнилося в його часі, як приклад перестороги для нас в цей день, коли більше й кінцеве сповнення приходить. (Мат. 11:10—15; 17:10—13) Книжка Ви Можете Пережити Армаґедон в Вожий Новий Світ, звільнена минувшого червня, й артикул “Єгова у Своїм Святім Храмі.” поданий 15 падолиста в анґлійській Вартовій Башті доказує, що Єгова прийшов з своїм Ангелом завіту, Ісусом Христом, до духового храму на весні 1918 року. Це поясняє чому тепер відбувається слідчий процес в храмі Єгови, виявляючи порожні фільософії, фальшиві людські традиції й бісовські науки всіх реліґій, що є частю цього старого світу.

15. З ким суд від храму почався, й чому?

¹⁵ Одначе памятати треба, що до людей, котрих Малахія перестеріг, Бог сказав: “Ви мої свідки,— говорить Єгова.” (Іса. 43:10, 12, АС) Отже суд розпочався перше від свідків Єгови після того, як він прийшов до свого духового храму в 1918 році. В тому часі вони перейшли велику спробу переслідування, яке накопичено на них особливо тими народами, що були затягнуті у Першу Світову Війну. Тоді особливше вони зайшли у неволю, у стан вигнання, як колишні Ізраїльтяни в поганськім Вавилоні. Тоді повстав замотуючий у неволю “страх до чоловіка”. Це спричинило занедбання духового храму Єгови, котрий складався з його помазаних свідків. Будучи підневолені страхом людським цим вони шкодили власним духовим інтересам, отже інтересам кляси храму Божого; й через те приписане служення в храмі Божому, або призначена робота для них не була виконана. До них Біблія каже: “Хіба не знаєте, що ви храм Божий, і дух Божий живе в вас? Коли хто зруйнує Божий храм, зруйнує його Бог: бо храм Божий свят, котрий єсть ви.” (1 Корин. 3:16, 17, НС) Проте останок з кляси храму на землі не чинив служби храму задля самолюбного страху до чоловіка й чоловічого уряду, котрий пробував знищити цього останка з кляси храму. Отже суд Єгови в духовім храмі мусів початися від цього помазаного останка з його свідків.

16. Які питання зустрінули помазаного останка на їх звільнення від позатипічного Вавилону в 1919 році, й на яке запрошення вони діяли?

¹⁶ В 1919 році Бог Єгова через свойого Великого Кира, царюючого Царя Ісуса Христа, визволив своїх свідків з новочасного Вавилонського поневолення світовими людьми. Значне число із них вийшли із літеральної вязниці де вони були увязнені за їх реліґійну віру. Тепер що вони мали робити? Тепер перед ними відчинився повоєнний світ зі всіма привілеями відбудувати цей старий, війною розшарпаний світ, під його новою Ліґою Народів й дати йому штучний добробут. Чи вони тепер прилучаться до цього світу й його матеріялістичним зазіханням й бажанням? Чи про це вони молилися, коли були у вавилонській неволі й тужили за свободою? Чи це ради цього Єгова Великий Кир визволив їх? З матеріялістичної точки погляду, то світові привілеї були дуже принадні. Але Боже запрошення й приказ для них був: “Принесіте всі десятини в комори в святині, щоб у мойому домі було що їсти, та хоч тим випробуйте мене, говорить Єгова сил небесних: чи тоді не повідчиняю я вам отвори небесні й не пошлю вам благословення над міру?” (Мал. 3:10, Дя) Отже останок храму прийняв запрошення Боже, щоб випробувати його. Як?

ДУХОВА “ВСЯ ДЕСЯТИНА”

17. В який спосіб Бог просить тільки проте що він завітував, й хто був гідним прикладом в послушенстві цього Божого закону?

¹⁷ Бог Єгова просив ні про ніщо більше, як тільки про те, що він зазначив в угоді. В законах його угоди з Ізраїлем Єгова приказав народові давати йому десятину або десяту часть зі всього їх прибутку: “Давати меш десятину з усього доходу посіву твого, що в полі виросте, рік в рік.” (5 Мойс. 14:22, НС) Бог Єгова положив своє імя на храмі, що був відбудований в Єрусалимі. Отже десятина або десята часть мала бути принесена там й зложена в коморі. “А підете на те місце, що вибере Єгова, Бог ваш, з усіх ваших поколінь, щоб там поставити імя своє, і там пробувати; і будеш там вчащати. І туди будете приносити всепалення ваші і заколювати жертви ваші, і десятини ваші, і жертви приношення рук ваших, і обітниці ваші і добровільні жертви ваші, і перваки вашої скотини буйної й дрібної. І там будеш їсти перед Єговою Богом твоїм і радіти у всіх діяннях твоїх, ти і челядь твоя, бо Єгова Бог твій благословив тебе.” (5 Мойс. 12:5—7, 11, 12, 17—19; 14:23, НС) Богу належиться те, що найлучше: “Первоплід із землі твоєї мусиш приносити в дом Єгови, Бога твого.” (2 Мойс. 23:19, НС; 5 Мойс. 26:2—4, 10, 12) Езекія (цар 745—716 п.Х.) був гідним прикладом, як володар Єрусалиму, котрий заставив Ізраїля сповняти цей нарис закону Єгови.— 2 Паралип. 31:2—16.

18. Чому десятина була плачена Левітам, й як матеріяльні обставини Лівітів були дотикнені цією платою?

¹⁸ Десятина або десята часть вимагалась від дванацять поколінь Ізраїля підтримувати покоління Левія, котрі мужі прямо служили Богу в цім храмі, як священики й Левіти. “І це дав я синам Левієним замість насліддя всі десятини Ізраїля за службу, що вони служать при соборному наметі. . . . А серед синів Ізраїлевих, що в жертву приносять Єгові, дав я Левітам як насліддя.” (4 Мойс. 18:21—24, НС) Ось так девять десятих з їх приходу оставались для кожного з дванацяти поколінь, й поколінь Левія отримали всі разом дванацять десятих частей. Коли народ Ізраїля багатів, то й Левіти мали добробут, як що ціла десятина була заплачена їм.

19. Як вимога десятини стосувались до несвящеників Левітів, й що десятини уможливили виконати?

¹⁹ Навіть несвященицькі Левіти мусіли платити десятину, священикам, з родини Арона Левіта. “А до Левітів скажеш так: ‘Коли берете ви від синів Ізраїлевих десятину, що я вам дав в насліддя ваше, так мусите приносити жертву возношення Єгові, десятину від десятини. . . . Отже й ви мусите приносити жертву Єгові від усіх десятин ваших, що берете їх від синів Ізраїля і давати мете від всього Ааронові священикові, жертву возношення про Єгову. Від усього, що принесуть вам, будете давати всяку жертву возношення Єгові, посвяти його з усього, що є найлучше.’” Та десятина була наче плата для них. “І можна вам їсти його в усякому місці, вам самим і домам вашим; бо це вам плата за вашу службу в соборному наметі.” (4 Мойс. 18:25—32, НС) “При Левітах, як вони брати муть левітську десятину, знаходити меться священик, син Ааронів, щоб левіти десяту часть з своєї десятини одвозили до дому Бога нашого в кімнати, призначені на переховок; Бо в ці кімнати, як сини Ізраїлеві, так і Левіти мали приставляти приноси.” (Неємії 10:38, 39, НС) Ось так заплати цілої десятини уможливила священикам й Левітам посвятити їх час й зусилля виконувати їх завдання в храмі Єгови; це піддержувало служення в храмі на повну скалю.

20. Занепад або відмовленняся платити цілу десятину було в дійсності чим? Як Неємія показав, що це дотикнуло слуг храму Єгови?

²⁰ Відмовитися або занедбати платити повну десятину значило обрабовувати Бога Єгову, бо ж це було стримання того, про що зроблено угоду й що належалося йому. (3 Мойс. 27:30) Це було занедбання не піддержувати священиків й Левітів в їх службі при храмі; й наслідок цього був, що в храмі зменшилась кадра службовців і їх активність. Це було занедбання його святого дому й їх духових справ. Це дотикнуло слуг Єгови в храмі, як про це Неємія, управитель Юдеї, описав: “Ще ж довідався я, що Левітам не дають частки, та що Левіти й співці, що робили своє діло, порозбігались, кожний на своє поле. І докоряв я старшинам і сказав: Чому опустили дім Божий? І я зібрав їх [Левітів] і поставив їх на їх місце в храмі. І всі Юдеї стали приносити десятини пашні з вина та оливи в комори. І приставив я до комори Шелемію, священика, та письменника Садока, та федаю з Левітів, ... бо їх уважали за певних. І їм поручено роздавати частки братам своїм.” (Неємії 13:10—13, НС) Рабувати Бога з його десятини закінчилося зниженням духових благ й службів для Ізраїля.

21. Чому, від 1918 року, помазані свідки Єгови не можуть платити десятини згідно з старинним законом, й чому христіяни з першого століття не могли платити її?

²¹ Якщо Малахія в 3:10 відноситься до духових Ізраїльтянів, останка храму кляси, від коли Єгова прийшов до свойого храму чинити суд в 1918 році, то чи помазані свідки Єгови мають літерально приносити десятину йому? Ні; бож тепер нема літерального дому в Ерусалимі з літеральними Левітами й священиками родини Аарона для котрих приносили б такі літеральні десятини. Малахія 3:10 найперше відносилося до помазаних Христіянів свідків Єгови у першому столітті, від часу Пятидесятниці в 33 році після Хр. Тому вони є прикладом для нас. Після того, як вони були помазані Божим святим духом в день Пятидесятниці, ті жидівські христіяни не могли довше приносити літеральної десятини в Іродовім храмі в Ерусалимі. Робити це, значило підтримувати матеріяльний храм, котрий Бог залишив. Це значило б підтримувати священство, що ненависно спричинило смерть Ісусу Христу й котре воювало проти христіянства, спротивляючись Христовим апостолам, увязнюючи й вбиваючи їх.— Мат. 23:37, 38; 27:20; Діян. 4:1—10; 5:17—27, 40; 12:1—5.

22. Як записки показують, що ті з першого-століття христіяни не давали десятини літерально?

²² Ані останок з жидівських христіянів не давали десятини на підтримання дванацять апостолів й решта з правлючого тіла собору в Єрусалимі. Якщо вони давали данину або десятину літерально в послушенстві до Малахії 3:10, то як це, що писання кажуть, що “всі віруючі були в купі, і все було в них спільне; і продавали маєтки та достатки, і ділили їх на всіх, як кому було треба.” (Діян. 2:44, 45; 4:32—37; 6:1—6, НС) Матеріяльно, то це було більше ніж ціла данина й це не йшло тільки для апостолів, надзирателів й міністерських слуг.

23, 24. Що це була позатипічна десятина, й як ту жменю зерна жертвовану священик палив на жертівнику, і що це представляло?

²³ Що ж тоді є десятина, яку муситься приносити в комори Єгови, в духовий храм через його людей сьогодні? Що ж та десятина або данина старинного Ізраїля представляла або зображала для сьогодні?

²⁴ Це правда, що в Писаннях число десять є вжите як символ земної цілості, або цілковитості, комплітності, але десятина не є. Десятина Ізраїля не зображувала всього, що христіяни присвячують Богу через Христа. Отже давання десятини Ізраїльтянами не зображувало нашого посвячення себе цілковито Єгові й через символічне занурення у воді. Ізраїлська десятина не представляла всього їх зросту, а тільки частину, тільки десятину. Отже вона представляла тільки часть зі всього, що ми посвятили. Наші приноси позатипічної десятини в комори храму Єгови є тільки знаком або символом факту, що ми посвятили наше все Єгові як нашому Богу; це пригадка нашого Посвячення. Це як згадка, що священики жертвували прямо на жертівник Богу: “А коли хто приносити ме Єгові жертву хлібну, нехай приносить муку пшеничну; і мусить злити на неї олії, і положити на неї ладану. І подасть її синам Аароновим, священикам; і священик вийме з неї повну жменю з олією і з усім ладаном, і закурить священик цю частину на спомин на жертівнику: це вогняна жертва, пахощі любі Єгові. Останки від приносу хлібного Ааронові й синам його: це велика святиня із вогняних жертв Єгові.” (3 Мойс. 2:1—3, 7—10, 14—16; 6:14—18, НС; 4 Мойс. 5:25, 26) Жменя яку священики палили прямо на жертівнику була тільки пригадкою про цілу жертву для Бога. Священик міг вживати решта.

25. Бачучи ціль десятини Ізраїля, то що в коротці, є наша позатипічна десятина?

²⁵ Також і ми христіяни, котрі сталися Божими людьми, мусимо дати доказ, що ми присвятили наше все Єгові через Христа, й цей доказ ми мусимо давати рік за роком. Це реґулярне давання, яке ми даємо, є ознакою факту, що ми маємо давати все, що ми є й маємо, Найвищому Богу — це наша позаобразова десятина. Памятайте, що ціль десятини Ізраїля була піддержувати храм Єгови й його службу через його вибраних священиків й Левітів. Отже наша позатипічна десятина це піддержка яку ми даємо прямо для служення в храмі Єгови. Ми можемо принести цю позатипічну десятину в комори духового храму Єгови в два способи.

26. Як можемо ми, по часті, приносити позатипічні десятини?

²⁶ Ми можемо, по часті, приносити позаобразові або духові десятини даючи гроші або матеріяльні дари для піднесення почитання Єгови в його духовім храмі, котрого Основним Угольним каменем є Ісус Христос. (Ефес. 2:20—22, НС; 1 Петр. 2:4—6) Ці матеріяльні датки не є знижені до десятини, ані вони не мусять бути щонайменше десятиною; вони можуть бути більше або менше як десятина. Але вони мусять бути давані радо, бо “веселого дателя любить Бог.” (2 Кор. 9:7, НС.) Ми можемо давати такі датки на підтримання й зріст почитання Єгови, через датки грошей на допомогу в службі Його свідкам, Товариству Вартової Башти Біблії й Брошур в Пенсильванії, або жертвувати на видатки нашого місцевого собору або великої асамблеї або прямо особі занятій в якомусь відділі служби храму або для вбогих, котрі належать до Єгови й ці наші датки ми пожичаємо Єгові. (Прип. 10:17) Матеріяльне давання є тільки частю приносу десятини.

27. Як ми також приносимо позатипічні десятини відносно зібрання?

²⁷ Ми можемо також приносити позатипічну або духову десятину через особисту і пряму співучасть в храмі почитання й підтримання його. Старинний храм почитання значив йти з вашою десятиною у храм й мати стичність з священиками, Левітами й іншими Ізраїльтянами в Божому домі, а це було щось більше ніж приватне почитання в домі. Отже ми приносимо духові десятини через учащання на зібрання в місцях почитання Єгови й не тільки бути особисто присутні, але також брати якунебудь участь, на таких зібраннях і так будувати інших духовим словом або поміччю; опісля заохочувати новоприбулих або ново-заінтересованих, і також домагати іншим приходити на зібрання. Все це може вимагати приватного приготування, щоб мати нагоду почитати в храмі. Занехати зібрання значить занедбати почитання коли день Єгови наближився.— Жидів 10:24, 25.

28. Як ми можемо принести десятину відносно активності в полі?

²⁸ Ми також приносимо духові десятини через приготування себе на поле служби самі або з ґрупою, щоб проповідувати приказану новину про Царство, цим доказуючи іншим, що ми почитаємо Єгову й заохочуємо інших робити так. В приготуванні себе для цього поможе вам учащати на соборні “служебні зібрання” й лєкції “теократичної міністерної школи.” Старинні десятини йшли на підтримання священиків й Левітів. Ми мусимо підтримувати позатипічних “синів Левія,” сучасного останка Єгови “царське священство,” в їх проповідуванні про його установлення царства й поставити його почитання вище всіх політичних й реліґійних “горів” цього ладу. (1 Петр. 2:5, 9) Це поле активності включає також оголошення публичних зібрань словом уст і летючками через вчащання самим і помагати іншим, чи то посвяченим братам або новозаінтересованим людям. Духова десятина включає нашу поміч для світового руху “всім народам” й “всім людям” вийти на гору дому Єгови і до його храмового подвіря, щоб там почитати його разом.— Іса. 2:2—4, АС.

29. Чому приноси духової десятини стосуються до вбогих як і до матеріяьно багатих?

²⁹ Ці духові датки, разом з молитвою, є більше важливі як матеріяльні датки. Всі люди посвячені Богу Єгові, чи вони матеріяльно багаті або вбогі, можуть приносити таку духову десятину в його комори. Знов інші можуть спромогтись дати тільки ‘вдовину лепту’ (Луки 21:1—4), але й вони можуть дати більше важливу духову десятину в почитанні через пряме давання свідоцтва згідно з нагодою, віддаючи свій дім на зібрання для храмового почитання, або якусь іншу цінну поміч, як прислугу для діла Єгови. Матеріяльно багаті, що можуть дати гроші або речи, нехай не думають, що це вистачальне. Грошеві датки не звільняють їх від духового давання щодо проповідування й давання публичного визнання чи то в місцях зібрання або геть на полі в праці від дому-до-дому. “Ця добра новина про царство” мусить проповідуватись всіма храмовими поклонниками по цілій залюдненій землі на свідкування всім народам, і ми мусимо приносити всі духові десятини на підтримання проповідування й особисто брати участь в них.— Мат. 24:14, НС.