Підтримка Орґанізації Єгови

“ ‘Принесіте десятину в комори святині, щоб в моєму домі було що їсти, та хоч тим випробуйте мене, говорить ГОСПОДЬ сил небесних: чи тоді не повідчиняю я вам отвори небесні й не пошлю вам благословення над міру.’ ”— Мал. 3:10, АП.

1, 2. Що спонукує щедро давати, і як на це задивляється христіянин?

ДУХ давати милостині походить від Єгови. Із себе самого він видав всі сотворені речи, і з своєї безмежної любови він безнастанно відновляє поверхню землі. Часто упавші беруть те, що Єгова щедро постачає неначе воно є їх власністю. До такого самолюбного напрямку спонукує Сатана, котрий ніколи не дав нікому нічого. І справді щедре давання є спонукане любовю, а з боку людства, через щире оцінення без думки винагороди. Це виконується самовільно із переповні серця й без жалування опісля або любого взгляднення до того, кому такий дар дається.

² Христіяни признають відповідальність давати милостині, але для них це не є давання болючого й старанного виконання. Для них — це блаженний привілей, який вони щиро стараються розвинути, щоб статися більше подібними Богові й більше упевнитися в їх вияві любови до Єгови і їх братів у великій родині Єгови або орґанізації товариства Нового Світу. Будучи добровільними членами родини, вони признають, що допомога тій орґанізації мусить бути добровільна й давана з цілого серця з вдячності за всі добродійства Божі.

3. Звідки походить головна підтримка орґанізації Єгови?

³ Орґанізація Єгови підтримується в ріжні способи. Згідно з його власним зізнанням він самий є її головною піддержкою. Це сердечно признають всі, котрі вповають на нього. “Оце Єгова . . . сила моя й пісня моя — він стався мені спасенням.” Вони здовірям сполягають на його обітування: “Я додам тобі сили, буду помагати, і піддержувати тебе вірною правицею моєю. Я бо — Єгова Бог твій; я держу тебе за руку — правицею, я говорю тобі: не лякайся, я помагаю тобі.”— Іса. 12:2; 41:10, 13, АС.

4. Яка є ціль для існування орґанізації? і яким способом Єгова постачає підтримку?

⁴ Крім того, сама ціль існування орґанізації залежить від Всевишнього. “Господь Єгова дав мені язик мудрих, щоб міг піддержувати знемагающого.” “Не допустить він ніколи, щоб праведник захитався.” Це виконується духовою провізією, яку він постачає для цілої своєї орґанізації. “Очі всіх на тебе споглядають, і ти даєш їм свого часу поживу їх.” (Іса. 50:4; Пс. 55:22; 145:15, АС) Не як манна з неба, що підтримувала тілесно Ізраїля і з дуже малим зусиллям з їх сторони, Єгова підтримує й розвиває свою орґанізацію сьогодні своєю активною силою на помазаному товаристві, що є його “вірний й розумний раб,” і на його правлюче тіло. “Який дійсно є вірний й розумний раб, що поставив пан його над челяддю своєю, щоб роздавав їй харч у властиву пору? Направду кажу вам: Що поставить його над усім добром своїм. Перед тим, коли Христос вознісся, “він настановив інших апостолами, а інших пророками, а інших благовістниками, а інших пастирями та учителями, на звершення святих, на діло служення.”— Мат. 24:45, 47; Ефес. 4:8, 11, 12, НС.

ПІДТРИМКА ЧЕРЕЗ ДУХОВЕ ДАВАННЯ

5. Яка є другорядна справа для підтримки орґанізації?

⁵ Тією підтримкою, яку він давав, Єгова вжив відданих йому й посвячених людей як “доморядників,” щоб помогти принести орґанізацію до зрілості, “до міри зросту сповнення Христового.” (Ефес. 4:13, НС) Оці, і всі зєдинені з ними, тепер додають їх власну підтримку орґанізації через їх поодинні присвяти обітів в службі на полю, підтримуючи намір орґанізації. Вони вповні підтримують принцип, який Ісус зазначив: “Хто не зімною, той проти мене.” (Мат. 12:30, НС) Їх перша підтримка орґанізації, є словами проповідування. Це — духове давання на добродійні діла.

6. Які користі показані щодо духового давання?

⁶ Задля цієї причини вони особливше дбають про духові справи, як це було з Мариєю “котра, сівши в ногах у Ісуса, слухала слово його.” Не як Марта, сестра Мариї, вони відмовилися бути відвернені від головної цілі їх праці многими матеріяльними проблемами з котрими треба було справитись, щоб тримати їх “дім” в порядку, але вони памятають слова Ісуса: “Мария добру чистину вибрала, що не відніметься від неї.” (Луки 10:39—42, НС) Вищість духового давання була також показана Петром, котрий сказав до хромого від уродження: “Срібла та золота нема в мене; що маю, це тобі даю. В імя Ісуса Христа Назорея встань і ходи!” Чоловік ходив й підскакував й хвалив Бога, прилучившися в службі й даром давав свою підтримку апостолам, котрі привели його в це нове споріднення до Єгови й його орґанізації.— Діян. 3:6, НС.

7. Яке трете средство є дане орґанізації, і чому це важливим?

⁷ Ще одно важливе средство дають вірні люди орґанізації Єгови, а це через реґулярне вчащання на зібрання в соборі. Знаючи, що жадна орґанізація не є нічим більшим як одиницями, що становлять її, вони постійно стараються особисто поступати в акуратному знанні і дозрілим вирозумінням. Це вони роблять через використання найбільше із зібрань, які установив “вірний й розумний раб” як часть їх вишколу для міністерської роботи. Щоб зробити програму успішною й поступовою в місцевім розпорядку, то їх особисте зусилля є конечне. “Двом лучше, ніж одному, вони бо мають більшу користь із своєї праці; Бо як один упаде, другий підніме свого товариша. Горе ж одинокому, як упаде, а нема другого, що підняв би його.” (Еккл. 4:9, 10, АС) Раннім христіянам раджено, щоб вони “вговорювали один одного щодня”. “Того ж то втішайте один одного і збудовуйте один одного, яко ж і робите.” (Жид. 3:13; 1 Солун. 5:11, НС) Павло показав як найлучше виконати це в його листі до Жидів: “І назираймо один одного, заохочуючи до любови і добрих діл, не покидаючи громади своєї, як у деяких є звичай, а один одного піддержуючи, і стілько більше, скілько більше бачите, що набликається день.” (Жид. 10:24, 25, НС) Ця спільна студія й сходини були конечним в початках христіянського собору. “Пробували ж у науці апостолській, і в общені і в ламанні хліба, і в молитвах. І шо-дня пробували одностойно в храмі.”— Діян. 2:42, 46, НС.

РАННІ ПРИКЛАДИ ПОКАЗУЮТЬ СПОСІБ

8. Які небувалі обставини ранніх соборів показують інший цінний спосіб підтримки?

⁸ Четверте средство піддержки орґанізації є представлене в повищім змісті: “І ламлячи по домах хліб, приймали харч в радості й простоті серця.” Небувалі обставини з котрими собор стрінувся віч-на-віч вимагав спільності й несамолюбної акції від усіх у вірі. Многі із цих тисячей новонавернених знайшлися в Єрусалимі тимчасово, прийшовши як Жиди для обходження празнику Пятидесятниці. Тепер же признавши нову й відмінну роботу якої вимагав Месія, вони бажали остатися на час й отримати властиві навчання й інструкції в службі христіянській. Але щоб це зробити треба було фондів, котрих вони не мали. Відгук на заклик який зробили брати на цю потребу є заохотою для всіх христіян сьогодні. “І всі віруючі були в купі, і все було в них спільне; і продавали маєтки та достатки, і ділили їх на всіх, як кому було треба.” (Діян. 2:44, 45, НС) Добровільні датки з матеріяльних річей зроблені протягом цього тимчасового критичного становища, підтримували цілу родину орґанізації, ба навіть постачали щоденні конечності для життя. Хоч це особливше критичне положення собору давно проминуло, такі добродійні дари є важливою частю христіянина й конечні для піддержання орґанізації і вони звільняють дателя від зобовязання підтримки орґанізації їх духовими дарами.

9. Як мудрість ужито як оборону Божої орґанізації, і для якої користі?

⁹ В Екклєзіяста 7:12 (АС) є написано: “Бо мудрість і гроші є захистом; та знання переважує ще тим, що мудрість дає життя тому, в кого вона є.” Безсумніву, що найбільше побажаним із двох посілостей є мудрість й розуміння про Єгову. Аруратне знання й мудрість самі собою є дійсним скарбом для Божої орґанізації, котрий то скарб його міністри доброї новини роздають даром. В цих небезпечних часах при кінці Сатанської самолюбної системи “вірний й розумний раб” ужив достаток мудрості даної Єговою як оборону. Це не тільки для їх власної безпоки, але також для користі всіх, котрі пильно відлучились від мудрості цього світу, що є дурощі в Бога, і котрі шукають за Божою мудрістю, як за захованим скарбом. (1 Корин. 3:19; Прип. 2:4) В цей спосіб вони також набувають оборони мудрості і знайдуть єдиний певний спосіб для утечі й спасення.

10, 11. Як Ізраїльтяни робили оборону грішми, й як це служить Товариству сьогодні?

¹⁰ Одначе не треба недоглянути, що проповідник (котрий має подвійний скарб) признає, що “гроші є оборона.” Чи цей текст відноситься до христіянів сьогодні, котрих сила в Єгові? Так. Як ранні христіяни вживали їх матеріяльні посілості для підтримання орґанізації, так свідки Єгови сьогодні роблять що їх гроші послужать інтересам теократії. Як от лєґальні корпорації Товариство вживає як слуг, щоб робити поступ в праці проповідування, й вживає многі знаряди інакше не доступні, так гроші помагають будувати сильну орґанізацію й побільшають хвалення Єгови.

¹¹ Старинні Ізраїльтяни вживали розумно золото й срібло яке вони забрали як дар викупу від Египту. Коли Єгова зробив заклик за дарами для збудування “намету згромадження” тоді відгук був знаменитий. “І приходили вони, чоловіки й жіноцтво, всі скільки було їх охочого серця, і подавали запинки й сережки, й каблучки, і золоті намиста, і всяку золоту посудину.” В додатку там були сині нитки й вовна, білизна лляне полотно, козяча шерсть, баранячі шкіри, тюленьові шкіри, срібло, мідь й акаційне дерево. Нічого потрібного не бракувало. “Діти Ізраїлеві, всякий чоловік і всяка жінка, в котрої було охоче серце, подавали на всяку роботу, яку Єгова заповідав через Мойсея творити, подавали добровільні дари Єгові.” (2 Мойс. 35:20—29, НС) Вірні слуги Єгови сьогодні, як це робили Ізраїльтяни й ранні христіяни, вживають їх посілостей щоб посунути вперед чисте почитання. Розумне вживання грошей уможливлює Товариство висилати місіонарів на нове поле, отвирати нові відділи, виконувати лєґальні битви побідоносно через коштовні судові процеси, відвувати великі конвенції, і інакше поширати добру новину в кожнім кутку світу згідно з приказом Єгови для його орґанізації.

12. Які благословення обітувані Ізраїлю можна сподіватися для людей Єгови сьогодні? і як вони задивляються на будучність?

¹² Крім того, свідки Єгови все гляділи і тепер глядять наперед. Як великий успіх був предсказаний для вірного тілесного Ізраїля, так й духовий Ізраїль може сподіватися дійсного благословення. “Єгова буде благословити твої комори і всяке діло рук твоїх, і благословити ме тебе в землі, що дає тобі Єгова, Бог твій. І побачать всі народи землі, що тебе названо іменем Єгови, і бояти муться тебе.” (5 Мойс. 28:8, 10, НС) Тепер коли Єгова випровадив своїх людей й нарік його народом, то вони можуть сполягати з довірям на обітування Єгови про добробут в їх орґанізаційнім краї. Мудре постачання для майбутнього й видіння наперед зробить їх як мураху, “котра не має ватажка, наглядача, ані управителя (т. є., на землі), що постачає її хліб в літі, й збирає її поживу в жнива.” (Прип. 6:6—8, АС) Предбачуючи потреби жнив, свідки Єгови плянують їх працю відповідно.— 1 Мойс. 41:41—49; 2 Паралип. 8:4; 17:12.

ІЗРАЇЛСЬКА ДЕСЯТИНА — ПРООБРАЗ

13. Яку провізію зроблено через закон про десятину?

¹³ Коли нарід Ізраїлський був зорґанізований, він стався частю Закону й “типу” для христіянських приносів. Тому що почитання Єгови мало мати визначне становище в народі, то це було конечним, щоб деяка провізія була зроблена фінансувати те почитання. Не всі могли мати участь в священстві, проте Єгова розумно розпорядив для всіх мати участь у підтримці священичої служби. Це було зроблено через закон про “десятини”. “І каже Єгова Аронові: ‘У землі їх не мати меш жадного насліддя, і частки в тебе не буде між ними. Сам я частка твоя і насіння твоє серед синів Ізраїлевих. І це дав я синам Левієвим замість насліддя всі десятини Ізраїля за службу, що вони служать при соборному наметі.’ ” Щоб завершити цю данину десятини Левітів, отримуючи їх жертви від Ізраїльтянів, в заміну мали давати десятину священикам як “десяту часть з десятини.” Священикам єдиним було дозволено приносити жертви й вони мусіли бути, не тільки Левітами, але також з дому Арона. Інші Левіти мали ріжні храмові зайняття. (4 Мойс. 18:20—29, НС) В дійсності, десятина з річного приходу кожної особи мала бути дана Єгові через його священичу орґанізацію.

14. Звідки десята часть мала бути взята, і що це зображало?

¹⁴ В додаток, дальше добровільні жертви були дозволені й заохочені. “Тоді ось як має бути: на те врочище, що вибере Єгова, Бог ваш, щоб там святилось імя його, туди приносити мете все, що заповідає вам: ваші всепалення й ваші жертви заколювані, ваші десятини й жертви приношення рук ваших, і все вибране після обітниць ваших, [ваші десятини, побічна заввага] що будете шлюбувати Богові.” (5 Мойс. 12:11, НС) Сьогодні Єгова вибрав й збудував свій духовий народ й установив своє почитання в тій орґанізації як центральне місце для людей землі, щоб збиралися й жертвували йому їх хвалу.

15. Яку другу десятину приготувано, і для чого вона була вжита?

¹⁵ Друга десятина з річного приходу була також відложена на бік Ізраїльтянами. Це мало заплатити їх подорож на свята зібрання для почитання. “І купиш там за гроші те, чого бажає душа твоя, буйну, чи дрібну скотину, вино й напиток, і все, чого бажає душа твоя; й їсти меш там перед Єговою, Богом твоїм, і веселити мешся, сам і дім твій.” Кожного третього року (в періоді сім) десятина мала бути вжита для вбогих, але це не касувало десятини Левітів. (5 Мойс. 14:22—29, НС) Пізніще, податки були наложені на підтримку царя. (1 Сам. 8:15) Це не була часть Закону, й в дійсності царські частини стались так великі в часі Ізраїлського відхилення, що мало або й нічого не лишалося для священиків. Отже з конечності коли було привернення правдивого почитання, тоді було привернення десятини.— 2 Паралип. 31:2—10; Ездри 8:28; Неємії 10:37, 38.

ДІЙСНА ДАТКА ХРИСТІЯНИНА

16. Чи христіянська десятина по Писанням? і що Ісусові слова до Фарисеїв відкривають?

¹⁶ Сьогодні много реліґійних орґанізацій Христіянства вимагають від їх членів платити десятину, або десяту часть з їх приходу. Чи десятина вимагається від Христіянина, згідно з Писанням? Відповідь є, Ні. Правдиві христіяни остануться вірними до Біблії і наслідувати муть її прикази. І що божественне Писання відповідає? На першім місці десятина в Ізраїлі мала ціль, а не була самим кінцем. Це не було матеріяльне давання, але справа почитання як наслідок цього, що було підкрислене. Ісус вказував на це фальшивим реліґійним провідникам його часу: “Та горе вам, фарисеї! бо днєте десятину з мяти, рути і всякого зїлля, а минаєте суд і любов Божу. Це повинні були чинити, та й того не залишати.” Маттея пояснення цієї вразливої критики Ісусом показує, що десятина не вважалась як один з дуже важливих справ Закону.— Луки 11:42; Мат. 23:23, НС.

17. Як можна показати, що десятина була усунена з решта Закону Мойсея?

¹⁷ Дальше, позаяк десятина була призначена для підтримки Левітів священиків, то усунення того священства усунуло б обовязок до десятини, і Павло ясно каже, що священство Аарона мусить уступитися вищому священству Ісуса Христа, котре є після нового порядку чином Мелхизедека. А далі він каже: “Коли бо переміняється священство, мусить конче і переміна закону бути.” (Жид. 7:12, НС) Це значить, що коли Закон Мойсея й Ааронове священство стало усунене, закон про десятину був усунений також Отже тому, що христіяни не є під Законом, але під незаслуженою благодаттю Божою, жадна орґанізація по Писанням не може вимагати від її членів десятини.

18. Чи це, що Авраам дав десятину Мелхизедикові, є авторітет для христіянів давати десятину? Поясни.

¹⁸ Дехто що наполягає на христіянську десятину арґументує, що це розпорядження було в житті занім Закон був даний і що тому десятина не була закінчена із Законом. Чи є яка підстава для такого заключення? Перша згадка про десятину є в чотирнацятім розділі 1 Мойсея. “А Мелхизедек, цар Салемський, виніс хліб і вино; був же він священиком Бога вишнього. Тоді він благословив його й каже: ‘І благословен Бог всевишній, що подав тобі у руки ворогів твоїх запеклих.’ Аврам дав йому десяту часть (десятину, в побічній заввазі) із всього.” (1 Мойс. 14:18—20, НС) Дехто каже, що цей акт зі сторони Авраама є доказом, що він практикував десятину. Нема записки, щоб Авраамові було приказано давати щось, особливше спеціяльну суму, при цім або якім іншім случаї, й нема записки, що цей чин був коли небудь повторений навіть Мелхизедекові, котрий представляв Ісуса Христа. Цей звіт досить ясно указує, що це був єдиний добровільний дар як признання побіди Єгови у визволенні праведного Лота.

19. Що обіт Якова дати десятину з його приходу відкриває щодо приказів про десятину?

¹⁹ Що це не був обовязковий розпорядок навіть відносно близьких потомків Авраамових, то на це указує присяга його правнука Якова. “І обрік Яков себе оброком, говорячи: ‘Коли Бог буде зо мною, і схоронить мене в дорозі що це вертаю, а дасть мені хліб на їжу й одежу на одіг . . . і з усього, що мені даси, десятину давати му тобі.’ ” (1 Мойс. 28:20—22, НС) Воно не є нерозумне вірувати, щоб Яков був згодився бути послушним Божому розпорядку на підставі того, що Бог дасть йому особливший добробут. Ясним є, що його обіт був добровільною жертвою з його сторони, а не сповнення поперед даної заповіді про десятину. Ані такий особистий обіт не міг бути обовязковим на його синах. З розслідження Писання стає ясним, що по всяк час слуги Єгови давали добровільно й охочо, але що це тільки протягом періоду Закону тілесного Ізраїля з його типом й тінями Єгова приказав давати десяту часть т. є., десятину.

20. Яка є позатипічна дійсність закону про десятину? і як це є показано Писанням?

²⁰ Що ж зображувало те давання десятини Ізраїльтянами з їх річного зросту? Десять означає земну цілковитість, а це представляє, що христіянин дає все, що він має в службі Царства. Це значить найперше віддати себе самого необмежно й безумовно на службу й підтримку орґанізації Єгови. “Тоді я сказав: ‘Ось ійду (у почині книги написано про мене) вчинити волю Твою, Боже.’ ” “Тим оце через нього приносьмо жертву хвалення без перестанку Богу, це єсть, овощ уст, що визнають імя Його.” Але це напевно включає добровільну жертву з особистого матеріяльного майна також, бо Павло додає: “Благотворення ж і подільчивости не забувайте; такими бо жертвами вельми догаджують Богу.” (Жид. 10:7; 13:15, 16, НС) Слова двох великих заповідей Ісуса дальше підкрислюють цю певність: “ ‘І любити меш Єгову Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією думкою твоєю, і всією силою твоєю, А друга ‘подібна така: Любити меш ближнього твого як себе самого.’” (Марка 12:30, 31, НС) Ісус дальше напоминав своїх учеників: “Продавайте достатки ваші, і подавайте милостиню.” (Луки 12:33, НС) Протягом тимчасової потреби зараз після великого навернення в Пятидесятниці, ранні христіяни мали случай сповнити ці заповіді літерально. “Множество ж вірних мали одно серце й одну душу; й ні один, що мав, не казав, що це його, а було в них усе спільне.” (Діян. 4:32, НС) Їх молитви могли бути відгуком їх отця Давида, коли він приглядавсь великим багаствам, що були пожертвовані на будівлю храму Єгови: “Бо хто я й хто народ мій, що ми спромоглись, так як оце, жертвувати? Бо від тебе все, й з твоєї руки все, що ми віддали тобі.” (1 Паралип. 29:14, АС) Єгова знає всі наші потреби й дає успіх нам по його вподобі. Як можна казати, що безумовне посвячення не замішує також давання йому з матеріяльного добра на славу й на підтримку його орґанізації? Повне й цілковите давання є дійсним прототипом закону десятини.

ВІРНЕ ФІНАНСУВАННЯ БОЖОЇ РОДИНИ

21. Як Якова ілюстрація про віру представляє духа пожертви між людьми Єгови?

²¹ Ісус ніколи не потребував збирати фондів для своєї служби. Він був міністром Єгови і Єгова давав успіх йому. Задля цієї самої причини Товариство Вартової Башти і свідки Єгови ніколи не подають таці колєкції ані вкладки не накладається на людей, що спілкують з товариством Нового Світу. Цього ніколи не було потрібно і не є тепер і, як Бог поможе, ніколи не буде потрібно так довго як люди Єгови мають духа якого Бог положив на них бути веселими дателями. Це давання з боку його людей мусить напевно приносити радість серцю Єгови як і всій родині його великої орґанізації. Їх заінтересовання в поступі його хвали не є тільки устна служба, ані це не є справа виняткової віри для них. Яків указав на ту віру ілюстрацією: “Коли ж брат або сестра нагі будуть і жадні щоденної страви, а з вас хто скаже їм: ‘Ідїть з миром, грійтись і годуйтесь,’ а не дасть їм потрібного для тіла; яка з того користь?” (Якова 2:15, 16, НС) Поступ роботи до теперішнього часу, є доказом, що коли вірні слуги Єгови видять потребу в Божій великій родині, чи то в окружній або місцевій Галі Царства або відділі Товариства Вартової Башти, вони не тільки моляться за добробут й кажуть, ‘Єгова постачить!’ а так йдуть їх ріжними путтями. Їх відповідь є така сама, як колись раннього собору.

22. Який відгук Мекидонський собор зробив на просьбу Єрусалимських братів й чому це принесло таку радість Павлові?

²² Матеріяльні потреби міжнародної орґанізації не є задоволені тільки вірою, не більше як є проповідування по цілому світі. Що на христіянах лежить конечність матеріяльні приноси, то це показано в новочасі, як рівнож й в початковім христіянськім соборі. Сьогодні, як й тоді, люди зі всіх народів приходять до правди й спілкують з Божою орґанізацією. Дуже мало з них є багаті в матеріяльних речах цього життя, ані вони не шукають цього, але вони знають, що це було через його орґанізацію, що Господь привів їх до правди і вони радо піддержують її. Задля великого переслідування раннього собору в Єрусалимі, правлюче тіло й інші з вірних христіян зазнали недостатку. Коли розкинені собори почули про їх обставини, вони охоче пропонували помогти хоч самі не мали аж надто багато. Павло так переповнивсь радістю з щедроти Мекидонського собору, що він написав до Коринтянів: “Даємо ж вам знати, брати, про незаслужену благодать Божу, дану церквам Македонським, що у великому допусті горя наддостаток радощів їх, і до глибини убожества їх достаткувало багацтвом щирості їх. Бо вони по силі — це я свідкую — і над силу доброхітні. З великим благанням благали нас прийняти дар і товаришування спільність у служенні святим.”— 2 Корин. 8:1—4, НС.

23. З якими іншими чеснотами Павло порівнав давання фондів? і з яким принципом він заохочував братів?

²³ Коринтяни також мали щедре відчуття, й Павло, посилаючи Тита до них, щоб взяти від них датки, пише про це: “А ви, яко ж всьому достаткуєте вірою, і словом, і знанням, і всяким дбанням, і любовю нашою до вас, щоб і в цій благодаті достаткували.” (2 Корин. 8:7, НС) Ось так Павло сполучує фонди з вірою й знанням й любовю, й поручає її як стан духового здоровля. Він пригадав їм принципи, що сіяти скупо значить жати скупо, і далі заохочує їх: “Кожен довай, яко ж постановляє в серці, не з жалю або з примусу; веселого бо дателя любить Бог.” Хоч давання було цілковито добровільне то ніхто не почувався, що він не може мати участі, бо Павло каже: “Бог всякого з вас може незаслуженою благодаттю збагатити, щоб у всьому був достаток для всякого доброго діла?”— 2 Корин. 9:6—9, НС.

24. Які благословення можна бачити через матеріяльну підтримку орґанізації Єгови?

²⁴ Їх служба в добродійних дарах не тільки була підтримкою орґанізації в її матеріяльних потребах, але й була великою радістю й джерелом хвали для імя Єгови. “Щоб у всьому збагатитись на всяку щирість, котра через нас робить подяку Богу, бо порядкування цього прилюдного служення не тільки сповняє недостатки святих, але також постаткує многими подяками Богові. Дознавши служення цього, вони прославляють Бога за покірне визвання ваше благовістя Христового, і за щирість давання усім їм.” (2 Корин. 9:11—13, НС) В такий самий спосіб свідки Єгови дають добровільно сьогодні для підтримування по цілому світі орґанізації правдивого почитання, що є також причиною радості й хвали для Єгови. Не під примусом, але добровільно — многі в їх недостатках — всі спільно дають свою часть для матеріяльного споступу в праці і також словом свідоцтва.

25. Яку матеріяльну провізію зроблено для зібрання нововірців?

²⁵ Тисячі, а можливо й міліони, мають ще прийти й прилучитися до зростаючого хору в хваленні Єгови. Сподіючись цього, заздалегідь робиться провізію через установлення відділів Товариства і місцевих Галь Царства. Якщо ці люди мають збиратися з нами й бути вишколені для діла служення, то ми мусимо постаратися про місця для них в яких збиратись і мусимо заплатити оренду за ті місця. От для тієї цілі ставиться скринки в Галях Царства і ті добровільні датки від братів уживається на оплату соборних видатків. Надвишку з таких даток, як це собор може вирішити передається до іншого фонду, що називається “Датки Вашого Сподівання”, і тоді пересилаєте їх до Товариства. Це брати радо роблять.

ДОБРОБУТ ЯКИЙ ЧИСЛИТЬСЯ

26. Як Христіянство невластиво надуживало майно яке воно збирало в імя Боже?

²⁶ Фальшиві реліґійні орґанізації збирають суми грошей всякими способами. Ці гроші вони вживають на будування великих і коштовних будинків, звичайно поза можність людей, котрі збираються в них і оплачують його. Окрім того, вони утримують коштовне духовенство й часто плачений хор. Ті з стада, що жертвують на ці системи, приглядаються своїм пишним будівлям і уважають себе за успішних. Вони уважають за жалюгідних людей, що мусять збиратися в менше “показних і жахливих” будівлях. Але чи це все збільшає славу Божу? Чи можна сьогоднішні найбільш красні й коштовні церкви порівнати з пишністю Соломонового храму? Всеж таки будівничий того дому при посвяченні в своїй молитві сказав: “Чи Богові ж бо справді жити на землі? Небо й небо небес себе не обіймуть, атож би цей храм тебе обняв, що я збудував тобі?” (1 Царів 8:27, АС) О, як невластиво псевдо-Христіянство надуживало маєтки зібрані в імя Боже! “Хіба годиться людині обкрадати Бога? Би ж мене обкрадаєте. Спитаєте: В чім же ми тебе обкрадаємо? Тяжко ви прокляті за те, що ви — ввесь народ — мене обкрадаєте!” (Малахія 3:8, 9, АП) Всі гроші вимушені псевдоХристіянством від його прихильників не приносять хвали Єгові ані потіхи про його наміри для людей. Замість того багаство Христіянства вживається для ідольства. “А ви, доме Ізраїлів, говорить Господь Бог, йдіть собі й кадіть, кожний ідолам своїм, і служіть їм, коли мене слухати не хочете — але перестаньте сквернити імя моє, приносити жертви мені та й бовванам вашим.”— Езек. 20:39, PC.

27. В чому знаходиться добробут свідків Єгови?

²⁷ З другої сторони, свідки Єгови показують всезростаючу орґанізацію з міністрів, що є наскрізь вивчені в службі й хвалі їх Бога. Оце їх добробут, і вони радіють в тій участі, яку кожний має в щедрому підтриманні програми і яка уможливлює це. Вони не накопичують великі суми, щоб збагатитися, ані вони не допускаються, щоб брак грошей або необхідні видатки, відхилили їх від дійсної цілі їх орґанізації. Ані вони не дають “плати” за благословення які вони отримують в Галях Царства. Правда, що є більш дорогоцінна над золото й срібло, вони не можуть купити, бо ця правда приносить любов Божу, і вона являється в щедрому даванні.

28. Як єдність всіх соборів виражена в даванні?

²⁸ В соборах свідків Єгови покриття видатків орґанізації не є справою кількох одиниць. Як дальший приклад їх єдності, фінансування роботи виконується через сполучення дарів усіх (членів). Наприклад, коли пядесять осіб збирається в Галі Царства й оренда коштує трицять доларів на місяць, це значить, що пересічно припадає на кожну особу по шістьдесять центів. Дехто може дати більше а дехто менше, але хто не може дати такої суми не потребує чутись ніяково, або що він не може мати якої іншої участі в праці. Ісус зробив це досить ясним, коли він показав скільки Єгова оціняв “вдовину лепту”. “Побачив же одну вдовицю вбогу, що кидала дві лепті, і каже: Направду кажу вам, що вдовиця вбога більше усіх кинула. Всі бо з достатку свого кидали у дари Божі, ця ж з недостатку свого увесь прожиток свій, що мала кинула.” (Луки 21:2—4, НС) Ті що мають достатки дають, що можуть, це не пошкодить їм і це вгодно Господеві. Але ті, котрі дають малу суму показують їх щирість до ще більшої міри.

29. Як це можна показати що благословення яке йде з матеріяльною підтримкою орґанізації не повинно бути ограничене для тих, що мають більші фонди?

²⁹ Давати малі суми не оціняють ані не захочують фальшиві реліґії Христіянства, але це не є правдою в орґанізації Єгови. Памятайте, Павло указав, що матеріяльне давання є важливою частю з Христіянського погляду і його приймають з подякую Богу. Підчас коли добродійна робота проповідування міністра є головною справою, то й тоді зусилля підтримувати орґанізацію милосердними дарами, хоч би як малими, є для духового здоровля й дозрілості христіянина. Як же це так! Подумайте над духовим даром на хвилинку. Возьміть, на приклад, дар міністра, котрий може дати тільки годину на місяць в проповідуванні доброї новини від дому до дому. Певна річ, що цей дар для поступу Царства, хоч малий, не є відкинутий. І якщо брат не може зробити більше на місяць, то ніхто не глядить на його старання як ‘стягання пересічності,’? Всі раді, що він мав участь у свідоцтві про Царство й признають що добро було виконане. Ніхто не думає порівнати його одну годину, з тисячами, котрі були заняті в проповідуванні того місяця. То чому порівнювати того, хто може пожертвувати тільки пятнацять або дванацять центів як милосердний дар порівнуючи його жертву з цілою сумою видатків собору або з великою сумою яку видає кожного місяця відділ? Ті що можуть дати тільки кілька годин в службі не лишаються вдома тому, що ‘піоніри можуть дати багато більше часу.’ Ані матеріяльна підтримка орґанізації, і благословення які йдуть з таким даванням, не повинні бути ограничені до тих з більшими фондами. Коли б не було відгуку на заклик давати духовий дар в приверненні правдивого почитання з початком періоду Ілії, і якби ніхто був не проповідував, тоді не було б розширення хвали Єгови, і як би тоді хто з нас був приведений до правди? Подібно ж так, якби ніхто не жертвував так щедро як в минувших часах — і як тепер-всучасних — робота булаб скорочена й могло статися так, що ми не були б читали Вартову Башту сьогодні! Всяка подяка належить Єгові за дозрілість його орґанізації і за його дух давання на його людях!

УЧАСТЬ У ТВОРЧОСТІ

30, 31. Як приклад ратая зображає потребу для кожної активності в орґанізації?

³⁰ Не тільки ті в соборах відзиваються на потребу місцевої орґанізації, але вони також дбають про роботу виконану кожним відділом Товариства, що їх більше як сімдесять по цілому світі. Як колись висилали датки до правлючого тіла ранніх соборів, так брати по цілому світі підтримують головну кватиру орґанізації Єгови в їх краях. Справді сказано, що Єгова є головною підтримкою його орґанізації. Він може постачити всі потреби орґанізації і для тих, що складають її. Він самий є великий Датель й Овоч Родючий. “(Як й написано: ‘Розсипав, дав убогим; праведність його пробуває по вік. Хто ж дає насіння сіючому, подасть хліб на їжу, і намножить насіння ваше і зростить засів праведности вашої.”) (2 Корин. 9:9, 10, НС) Однак всі речі випродуковані мають участь в операції продукції. Єгова постачає щедро запаси матеріяльної поживи; а однак, ратай мусить працювати, щоб створити жнива. І якщо він наслідує божественне установлене правило, він отримає досить не тільки для удержання себе аж до часу другого засіву, але він і мати ме насіння на засів. (Іса. 28:23—26) Такий самий цикль знаходиться в теократичнім розширенні орґанізації Єгови.

³¹ Всі що празникують на духовій провізії Єгови й прийшли до зрілості, мають участь в проповідуванні. Духової поживи є подостатком, та дехто мусить віддати свій час, щоб випродукувати її. (Діян. 6:1—4) Це Господь уможливив через свій щедрий дар в людях для орґанізації. Писати й друкувати літературу, яка містить чудову вість доброї новини — це справдішний привілей. Але ж і розповсюднювати літературу також потрібно для жнив й це містить у собі особливші благословення. Занім овоч праці може бути зжатий, ратай мусить перше орати й волочити землю, сіяти, підливати і виробляти. І так всякої активності в орґанізації потрібно і всі роблять спільно, щоб довершити діло.

32. Як спільна залежність орґанізації показана у витворенні літератури?

³² Окрім того, ті, що не можуть мати участі у виданні літератури можуть послужити фінансово в цім відділі роботи. “Зволили ‘бо Македонці та Ахайці уділити де-що вбогим святим, що в Єрусалимі. Зволили, та й винні їм. Коли бо в духовому їх спільниками стали погани, то вони повинні прилюдно послужити їм тілесному.” Це показує взаємну залежність орґанізації, як кожна часть постачає свою пайку, щоб доповнити недостаток інших. “Не розумію, щоб іншим була одрада, а вам горе, але через зрівнювання вашого надостатку про їх надостаток, щоб їх достаток усунув ваш недостаток, щоб була рівнота, яко ж написано: хто назбирав багато, не надто мав, і хто мало, не мав недостатку.”— Рим. 15:26, 27; 2 Корин. 8:13—15, НС.

33. За використання розумно якої нагоди Филипянські брати були благословені?

³³ В додатку до друкування літератури, що многі відділи роблять, є багато інших видатків, що їх конечно підтримувати для розширення програми, і в цьому можуть і беруть участь брати. Павло був занятий в окружній роботі, коли він писав: “Одначе добре ви зробили, що стались учасниками в моєму горю. Знаєте ж і ви, Филипияне, що в починні благовіствування, коли вийшов я з Македонії, ні один собор не пристав до мене щодо давання й приймання, тільки ви одні. Бо й в Солунь раз і вдруге прислали ви на потріб.” (Филип. 4:14—16, НС) Филипиянські брати поступали мудро в їх привілеях і спевністю, що отримали благословення від Господа й ласку згадати в його надхненому Слові. Много з соборів сьогодні також признають цей привілей і беруть участь в цих конечних видатках.

34. Які інші видатки відділи мають, але чому вони не жалують цього?

³⁴ В додатку до окружної роботи, Товариство утримує сотки місіонарських домів по цілому світі, що беруть участь в розширенні програми. Вміло помагають також спеціяльні піоніри. Окрім коштів цих двох нарисів служби, яку всі відділи мають, є кошта удержування кожного Бетелю дому й тих що жертвують їх працю з любови до братів по цілій території якій вони служать. Є видатки реґулярних асамблей які відбуваються, не згадуючи про коштовні справи в судах, які були конечні ‘обороняти й законно установляти добру новину.’ За всіма оцими видатками орґанізації ми не жалуємо, а це задля багатих благословенств, які видатки принесли і котрих неможливо мірити долярами й центами. Вони указують цілому світу, що хоч свідки Єгови не є найбагатші люди, вони не бояться видати, що вони мають, на справедливі справи і вони знають як використати найбільше з того, що вони видають. Понад усе, це указує, що дух Єгови спочиває на його орґанізації і нічого не бракує чого неможливо виконати. Надзвичайний зріст його орґанізації сьогодні не був виконаний виданням грошей, але із незаслуженої ласки Єгови розширення дальше поступає мперед!

ПІДТРИМУВАННЯ БУДУЧОГО ДОБРОБУТУ

35. Як Павло заохочував реґулярне давання?

³⁵ Як усі беруть участь в програмі проповідування так усі роблять старання, щоб мати участь в подаванні милостинь. Як кожний слуга дає час добровільно, так і давання добровільних даток є справа його власного вирішення. Але як треба зусилля, щоб бути реґулярно в полі, так реґулярно треба відкладати гроші які мають бути ужиті на підтримку орґанізації, як це й радить апостол: “Про милостиню ж святих, як я розпорядив у церквах Галатийських, так і ви робіть. Першого дня в тижні нехай кожен з вас у себе складає, скорбуючи, як йому ведеться, щоб не тоді, як прийду, складку робили.”— 1 Корин. 16:1, 2, НС.

36. Які попередні досвідчення многих приходячих до правди є порівнані з позицією ранніх жидівських христіян? і який погляд про цю справу треба взяти?

³⁶ Вийшовши із сучасного лукавого ладу, всі люди Єгови знають, що значить видавати гроші на такі речі, що не приносять хвали Єгові. Хто спілкував з фальшивими реліґіями постійно, той бачив тацю для колєкції: йому докучали щотижня з ковертами збірки, а в деяких краях многі були підкорені, що з їх плати відтягали частину для реліґійних “пожертв” на такі речи, як хрещення, весілля, похорони, особливші фонди для будівлі, місіонарські фонди і так далі. Дехто із них, занім прийшов до правди, видавав чимало грошей на задоволення тіла через схільність до тютюну й інших подібних навичок. Можливо ніхто із тих, що віддалися від зопсутого впливу Сатани не відчував більшого звільнення через прийняття правди, як ті Жиди на початку христіянства. Вони були обтяжені великими тягарами, які наложив на них відступний Ідаїзм через десятину, і побачивши, що їх десятини, хоч Богом приказані, були вживані на обрабування Бога з його хвали, вони були між тими, що після їх навернення, написано в Діяннях про них: “Ані один не сказав, що те, що він посідав було його власне.” Тепер, коли вони бачать, що їх добровільна датка є вживана на хвалу Єгови, вони не затримали ніякої частини з того, що вони посідали! Час який вони передтим давали фальшивим реліґійним обрядам або самолюбним приємностям, тепер вони радо викуплювали новим теократичним служенням, посвятившися на службу Єгови. Гроші також часто видані надмірно для задоволення себе або задоволення сатанської “освяти” тепер добровільно присвячені на підтримування орґанізації Єгови. Це дух Єгови, що приходить на них і робить їх щедрими дателями.

37. Хто празнає, що Єгова назвав своїм імям орґанізацію? й чому народи бояться?

³⁷ З духом Єгови на його орґанізації тепер здійснюється його обітований час для добробуту. В часі многих перешкод, які здавалось непоборимі, Він щедро благословив її. Тепер її розширення не знає границь! Неначе з верховини на верховину, так і історія міністрів Єгови підходить вгору. Хоч ще в незначній більшості й в юнацтві років, товариство нового світу виконує роботу й втішається добробутом, який дивує й жахає народи Сатаниного світу. Самолюбні володарі цього світу дивуються із того, що вони бачуть діється, і воно є неймовірне в їх очах. Хто з них може оперувати уряд добровільними датками? Однак товариство Нового Світу є установлене на все по цілому світі на цих основах. Котра із “церков” сатанської системи може сповнити ними постановлені відвічальності до товариства без постійної колєкції або здирства? Одначе сучасний небувалий зріст свідків Єгови й та потіха й піднесення, яке вони принесли для міліонів людей по цілому світі є наслідком через розмірно мале число подаючи добровільну жертву з їх часу й їх грошей, як підтримку їх божественного назначення. Єгова наділив всю орґанізацію щедрими благами і дав їй зріст так що тепер 580,000 міністрів співають хвалу до країв землі. Всі ці, вишколені “вірним й розумним рабом,” ревно дають їх підтримку для навчання ще більше, котрі признають, що Єгова підтримує орґанізацію на котрій він положив своє імя.

38. Як може дальший добробут орґанізації Єгови бути підтриманий тепер і в будучині?

³⁸ Тисячі з цих нововірців згромаджуються до родини Божої і жертвують себе для міністерської роботи. В будучих роках зі всіма братами, які побачуть їх великий привілей жертвувати на роботу, навіть у малій мірі прямо до Товариства й прямо на їх Галю Царства, з фондами приходячими, тоді прийде далеко більше розширення праці, чим вже була виконана фондами, які були так щедро жертовані до тепер! Що за чудово новий проспект лежить перед нами! “Принесіте цілі десятини в комори в святині, щоб у мойму домі було що їсти,” говорить Господь сил, ‘небесних’ і побачите чи тоді не повідчиняю я вам отвори небесні й не пошлю вам благословення над міру.’” “Дяка ж Богові за невимовний дар його.”— Мал. 3:10, АТ; 2 Корин. 9:15, НС.