Молодь у Товаристві Нового Світу

“Бо я добру науку даю: не покидай же того, що заповідаю вам. . . Слухай слова мої з увагою, прихиляй твоє ухо до того, що я промовляю: Бо життя вони для того, хто їх знайде.”— Прип. 4:2, 20—22, Мо.

1. Що визначає добрі чесноти молоді в товаристві Нового Світу?

СЬОГОДНІШНЯ молодь — завтрішня мужність. Тому якість і дозрілість завтрішнього людства залежить від освіти й виховання, яке дається молоді сьогодні. Одно з джерел навчання повинно бути вдома, а христіянські родичі — як навчителі. Дозрілі навчителі в христіянськіх домах будуть уживати відповідного учебника, яким є Боже Слово, Біблія, а такий ґрунт постачає основи для молоді сьогодні в приготуванні її для властивого місця в товаристві Нового Світу.

2. Які чинності треба вживати в навченні й вихованні дітей?

² Освіта й виховання у світі звичайно є відмінні, та й ріжняться навчителі і їх традиції та фільософії. В наслідок цього, що за ріжнородна пожива подається для ума молодої ґенерації! “Ми є тим, що ми їмо,” заявляють деякі авторітети. Наші уми стаються тим, чим ми кормимо їх. Тому що ум кермує або впливає на людину, ми зараз відчуваємо як важливим є властива умова дієта. Це система освіти, що кормить ум, і також він кормиться в домі й христіянськім соборі через слухання живого слова. Опріч того є ще посередний спосіб, дуже важливий, а ним є приклади, бо навіть десятиліток пристусовує себе до родичів, учителів й інших впливів під котрі він був підкорений або наражений. Як саме наслідувати властиві приклади, то це гаразд зобразив Господь Учитель, кажучи: “Приклад бо дав вам, і як я зробив вам, так і ви робіть.” Отже в протилежності, многі люди прикладають себе згідно з подіями минувшини або після поведінки не тільки кількох одиниць, але й групи людей і можливо по системі освіти з ріжними фільософіями, або по народнім або політичним прикладі, а далі після взору комерційної орґанізації або її спільників, що впливають на неї. Щоб можна уникнути невластивий взірець, тому написано: “Усе ж це прикладами сталося їм, приписано на науку нашу, на котрих кінець ладу цього прийшов.”— Йоана 13:15; 1 Кор. 10:11; 1 Тим. 6:20, 21, НС.

3. Що править фізичним зростом? Чому духовий харч є більше важним?

³ Чоловік був наділений здібністю розмножувати свій власний рід. Намір був, що в процесі розвитку у певних роках віку, то потомки розвиваються фізично, що забирає приближно двацять років. Така дозрілість є можлива якщо їй постачається доброї поживи. Опріч того, сильніще тіло розвивається, коли його виправляти працею. Але такий успіх виробляється тільки до певної точки й говориться як про принагідний, як про це апостол Павло зазначив: “Тілесна бо вправа є мало корисна.” Отже, коли це має малу користь, то більше важлива є умова пожива, і її вартість і вплив повинні бути застусовані для молоді в товаристві Нового Світу. Це є особливше так з огляду на Павлові сильні слова до молодого Тимотея: “А благочестя корисне на все, маючи обітницю життя нинішнього й будучого.”— 1 Тим. 4:8, НС.

ВИХОВАННЯ В МОЛОДОМУ ВІЦІ

4. Чому це важне зачинати навчати дітей в дуже раннім віку? І чому їм не дозволяється робити їх власні вирішення?

⁴ Перше виховання, яке дитина отримує протягом перших десяти літ, у більших случаях є від її родичів або її близьких опікунів. Спершу дитині дається напоминання, що вона може а що не може робити, й постепенно познайомлюється її з першими висловами, що впливають на неї. Часто таке виховання трактується легко, бо родичі думають, що дитина ще замолода. Чи родичі признають це або не признають, то кожний молодий ум може приняти багато інформації, і це протягом того періоду, коли многі нариси є витиснені. Часто буває, що дитина на стільки тямуща, що навчить родичі служити її по своїй волі. Та це не є христіянський спосіб, бо родичам сказано: “Настав на добру путь малого.” Дитина є незвершена й грішна (а не невинна, як деякі духовники навчають многих вірувати) й потребує, щоб її стопи прямувати на правий шлях. Дитячий власний вибір часто провадить її на помилкову й самолюбну дорогу. Старинний Еремія влучно сказав: “Знаю (О, Єгова), що дорога чоловіка не є в його волі, й не здоліє сам про себе чоловік давати напрям ступням своїм.” Це є велика правда, а особливо про дитину! — Прип. 22:6; Ерем. 10:23, ПС.

5. (а) Чому дійсна дисципліна є потрібна? (б) Покажи прикладами, що стається коли родичі занепадають присилувати сповняти їх прикази?

⁵ Ілюстрація, як правити дитиною вдома, часто трапляється й в христіянськім домі: От дитина наполягає, що вона бажає якоїсь поживи. Її мати піддається й приготовляє той покарм. Коли ж поживу поставити перед нею, тоді дитина вирішує, що вона не хоче її. Мати просить її, але дитина удає за хвору, і мати забирає поживу геть. Зараз потім дитина каже: “Ну якось я викрутилась з цього!” В цім случаю дитина некарана виробляє рису самолюбства й стає зарозумілою. Родичі не все завважують це, що діти пробують їх. Іноді доказ цього стався, коли чотиролітний хлопець, маючи поживу поставлену перед собою, кинув нею об землю, коли мати вийшла з кімнати. Дитину слабко докорено, і поставлено більше поживи перед нею. Але й тепер дитина поступила так само у відсутності матери. Тоді вияснено їй, що колись, як вона виросте, буде мати свої діти, і тоді запитали її, щоб вона робила, коли б її дитина кинула поживу об землю. Хлопчик без вагання відповів: “Я набив би його.” Отже ця дитина знала, що належалось їй і що кара повинна бути виконана. З наукової точки, то та дитина мусіла чутися невдоволеною з своїх родичів. Діти в таких обставинах не можуть вповати на своїх родичів, що вони дають їм властивий приклад у вихованні дітей. Виховання не є тільки справою передання інформації для ума, але також справою як жити згідно з нею. “Словами годі раба навчити; хоч він їх і чує, та що ж не послухає.” “Коли слуга з малку в розкошах зростає, схоче він потім сином зробитись.” Не в тім трудність, що діти не знають краще, бо часто вони знають, що є добре й властиве, але вони не все справляють себе хіба в дисципліні. Як дальша піддержка думки, що послух до приказу не лишається для розваги дитини, воно варто завважати, що Єгова сказав про це Авраамові: “Знаю бо, що синам своїм і господі своїй по собі накажеш, щоб хоронили путь Єгови, творячи праведність.” Там ніколи й думки не було, щоб дитина вирішувала якубудь справу для себе, бо це родич вирішував для неї.— Прип. 29:18, 19, Мо; 29:21, АП; 1 Мойс. 18:19, НС.

6. Чому вимагається багато часу зі сторони родичів у вихованні дітей властиво?

⁶ Бачучи, як вельми це було важливим 3800 років тому, щоб родичі справляли своїх дітей, ми можемо видіти скільки більше це правда в двацятім столітті, коли догляд занепадає й злочинства бушують. Справді, христіянські родичі повинні віддати час і навчати й формувати нові уми при помочі властивого знання й тоді уживати властивої дисципліни, коли потрібно, і якщо це помагає їм виконати те, чого вони навчилися. Навчитися робити те, що їм сказано, щоб вони властиво й безнастанно пильнували роботи, тоді стане легше, бо будівля так-би сказати, бере форму. Опріч того, це зміцняє ум дитини, що вона може розріжняти добро від зла, і цим чином її ум укріпиться проти фальшивої доктрини і проти облудного виховання у світськіх школах і в інших стичностях. Добре також запустити в ум дитини пораду Павла, коли він сказав: “Не обманюйте себе; ледачі бесіди псують добрі звичаї.”— 1 Кор. 15:33, НС.

7. Як родичі можуть бути поміччю дітям, коли вони йдуть до школи?

⁷ Деякі родичі відчувають, що зогляду на безправність і зопсуття у публичних школах, то краще не посилати своїх дітей до публичних шкіл. Отже, коли дитина правильно отримує напоминання від родичів про праві теократичні правила протягом років в яких формується ум, через реґулярне вчащання на зібрання й участь у служебній школі і в свідоцтві від дому до дому, то вона зможе відперти вогняні стріли Диявола в школі або де інде. Будучи в школі, вона зможе оминати шкільні активності, що є шкідливі для неї. Це особливше правда, коли бачимо, що школярі часто поводяться невластиво і уживають брудної мови, коли в гурті. Близька стичність з такими школярами спокушувала б приняти подібні звичаї. Павло радить нам: “Всяке гниле слово нехай не виходить з уст ваших, а тільки таке, що годиться на збудування віри, щоб слухачі отримали благодать.” “Всяка гіркість і гнів, і ярость, і крик, і лайка нехай зникає від вас із усім лихим.”— Ефесян 4:29, 31, НС.

8, 9. Чому сильна віра потрібна молодому міністрові, коли він у школі? Що це включає?

⁸ Молодий ум у дитини може бути сильний і може виявити це через відпертя фальшивих принад світу, будь то у школі чи поза школою. Ми спостерігли, як багато міністрів перенесли переслідування навіть без думки про збочення. Багато інших мають такий самий ум який мав Тимотей, про якого Павло писав: “Згадуючи нелицемірну віру твою, яка вселилась перше в бабу твою Лоїду і в матір твою Єнкиню; і я певний, що й в тебе.” Тимотеїв пізніщий поступ в проповідуванні й витривалості в службі напевно підтверджує Павлову опінію в цім відношенні. Ми можемо також завважати, що дійсна сила віри була утверджена основною наукою Тимотея в молодім віці. Подібна христіянська освіта і тепер є відповідалністю родичів, і тоді сильного виявлення віри можна сподіватися від дитини. Коли основа добре положена, тоді ум дитини з власної волі буде кермований і правлений тим, що було в умі родичів. Якщо це було повночасне служення, то це скермує й вибере свій науковий курс у школі, так що якість його служби як міністра буде підвисшена.— 2 Тим. 1:5, НС.

⁹ Така дитина мати ме на умі вибір ремесла, яке б помогло в удержанні себе, як це Павло робив будучи в повночасній службі. З таким добре оплянованим початком дитина не потребує бути такою, як похитна і скептична молодь цього світу з його нещасною та непевною будучністю, яка не знає на що вона має вповати. Вона мати ме таку саму думку, яку мав псальміст: “Блаженний в кого дорога чесна, хто в законі Предвічного ходить!” Для тих, що живуть законом Єгови, і показують пошану до нього, там не буде страху ані непевности. Молодий міністер може мати радість і мир, як це показано в шестім вірші тієї самої псальми: “Сором не побє мене, коли сповняю заповіді твої.” “Сповняти му твої заповіди, ніколи не опусти мене.” Тут петиція зі сторони того, що отримує інструкції, щоб йому бути ще більше послушним. В дальшому напоминанні псальміст продовжає: “Як держати ме парень чистою стежку свою?” Справді таке питання знаходиться в умі тих праведних, що бажають тримати себе відділеними від зопсутого та злочинного світу. На це питання відповідь така: “Слово твоє заховав я в серці моїм, щоб не согрішив проти тебе.” Коли б навчаючі принципи окреслені в школах були згідні й в гармонії з цим, тоді й стан ума у дітей до правоти був би такий самий і до шкільних правил. Сьогодні багато дітей і молоді в загалі мають мало пошани до шкільних властей, тому що там нема примусу до правил і бракує вищих принципів.— Діян. 18:3, 4, НС; Пс. 119:1, 6, 8, 9, 11, Мо.

СУЧАСНІ ЗЛОЧИНСТВА

10. Що стається в школі коли нема дисципліни? Чому?

¹⁰ Але що стається з неповнолітним хлопцем або дівчиною, коли на сповнення закону Божого не підкреслюється за молодих літ? Погляньте навкола себе, а побачите що стається! Є засмучені родичі, затривожені науковці й громадські власти, котрих жезло дисципліни було фальшивою ідеєю, дозволивши на збільшення злочинств і на юнацькі переступи всякого рода. Через те, що там Слово Боже не було єдиним авторітетом і провідником у вихованні, многі психологи пішли так далеко, що кажуть, що картання дитини значить указування ненависті до неї! Наслідки цієї розділеної опінії є, що часописи подають кожного дня про зріст переступів між недисциплінованими дітьми. Проте Слово Боже ясно каже: “Лоза і погроза — вони дають мудрість; та син полишений на волю, соромить матір.” “Карай твого сина, покіль є надія, і не допусти його до руїни.”— Прип. 29:15, АП; 19:18, Мо.

11. Що стається коли дозволяється на бездільність?

¹¹ Небезпечний і недбалий спосіб виховання дітей витворює не властиво навчений ум, ум нахилений до байдужності. Родичі є відвічальні за це, коли вони занедбують провадити своїх дітей правотою і тримати їх занятими. Писав Соломон: “Від лінощів похилиться будівля, а через недбалість текти ме дощ у хату.” Це показує, що лінивство в думанні й в роботі провадить до руїни, супроти Божої правди, щоб ми могли приглядатися трудящій мурашці, як властивому прикладі. Трудящі діти не попадують у розпусту. Кожної шкільної дитини зошит буде містити на першій стороні біблійні вірші про пильну мурашку.— Еккл. 10:18; Прип. 6:6—8, Мо.

12, 13. (а) Що спричиняє злочинства в школах сьогодні? (б) Як дурнота обявляється?

¹² Тепер погляньмо дальше на невиховану молодь. Сьогодні часто буває, що чотирнацятьлітні хлопці здобувають високу повагу між іншими волокитами, під час коли найбільш брутальний, найбільш жорстокий з них усіх, є ватажком в їх зґраї, наслідуючи дорослих розбишак, котрих хлопці й дівчата наслідують старших волокитів, які виступають у ночі, щоб рабувати, насилувати, мордувати та залякувати. Вони то віддаються наркозі (опіюм) і стають її невільниками до тої міри, що вони не можуть бачити найменшої надії на краще життя. Що за чорний образ! Замість вчитися для праведності, такі молодики стають вишколені для гріха. Все це лихо можна дослідити до комічних книжок в дитинячих вступних школах, до радіо програм, телєвізії й рухомих образків та злочинних вибриків, що забирають майже кожну хвилину таких злочинців поза шкільною лавкою. Навчившися про ріжні злочини, вони безсоромно виступають у світ, що є обтяжений гріхом, щоб практикувати те, що їм “проповідувано.”

¹³ Тут справді можна бачити, що “Дурнота впилась молодикові в серце,” указуючи цим, що безглуздя є природний нахил у молоді і, коли родичі не усунуть його, бо вони відповідальні за це, тоді безглуздя побільшається і наслідок є, що “хлопця вже можна пізнати з того, чим він занимається.”— Прип. 22:15, АС; 20:11, Мо.

ВЛАСТИВЕ ХРИСТІЯНСЬКЕ ВИХОВАННЯ

14. (а) Яке буде відношення й поведення по христіянськи-вихованої молоді? (б) Чи Єгова обізнаний з молодими людьми? Як він уважає їх?

¹⁴ Порівнайте тепер це з христіянським вихованням молодого чоловіка або жінку, що має чистий погляд і здорову надію запущену певним Словом Божим. Наслідок є — праведність, мир, здоровля, а понад усе, розумне бажання служити справдішному Богу, Єгові. Це угодне Єгові, щоб молоді чоловіки й жінки віддавали їх життя в службі для нього, і були вільні від злочинів і хріха і від усіх неправедних вчинків, які поповняє молодь світу, маючи на умі жити тільки чистим і праведним життям на його хвалу. В часі Ісуса, коли хтось безглуздно пробував стримати таких правду-люблячих дітей приступити до нього, то Він докорив тих, що стримували їх, кажучи: “Дайте дітям приходити до мене, і не бороніть їм; таких бо царство Боже. Направду кажу вам: Хто не прийме царства Божого, як мала дитина, не ввійде в нього.” “І, обнявши їх, положив руки на них, благословив їх.” Це дало нагоду їм прямувати до правдивого щастя. Вони були вільні приступити до Ісуса й без вагання він запрошував їх це робити. Він сказав про них: “Що з уст немовляток і ссущих вирядив ти хвалу.”— Марка 10:14—16; Мат. 21:16, НС.

15. Під якими условинами і в якому віку висвячення й хрещення динити є властиве?

¹⁵ Його запрошення, щоб вони співали хвалу Єгові, значило також, що це на місці для них посвячуватися чинити волю Єгови. Вірні діти сьогодні бажають служити Єгові в любові й вірності й поступати таким же шляхом, яким посвячені родичі йдуть. Але дехто може запитати: Чи це властиво для мене в моїм молодім віку робити шлюб посвяти і визнати це через занурення у воду? Тому що багато дітей хрестяться кожного року на окружних асамблеях й інших конвенціях людей Єгови, то чи можна сказати, що це є властивий напрям для тих молодих міністрів? Певна річ, коли вони не знають у своїх умах що вони роблять, то вони не є готові брати так великі й відвічальні кроки. В якому віку хрещення або посвячення є властиво робити, то це неможливо визначити. Якщо дитина має досить знання про Всевишнього Бога, Єгову, й про його праведні наміри, і тримається вірно правих принципів в його Слові, і якщо дитина осягнула віку відповідальности й бажає посвятитися Єгові, то це на місці для неї так робити і властивим для неї взяти крок, щоб охреститися у воді. Беручи цей конечний і безпосередний крок до життя, молодий міністер не знайдеться у позиції неправедності. Посвячення є конечним кроком, щоб набути одобрення від Бога Єгови. Завважте премудру пораду Соломона відносно цього: “Памятай про твого Творця замолоду, покіль прийшли дні лихі й не настали роки, . . . Бійся Бога й сповняй заповіди його; в цьому міститься все про чоловіка. Бог бо судити ме все, що діється; навіть усе втаєне,— чи добре воно чи лихе.”— Еккл. 12:1, 13, 14, АС.

16. Яка відповідальність паде на рамена молоді?

¹⁶ Отже, нехай родичі слухають Слова Божого. Діти, нехай радо коряться їм! Навіть заки молодь досягне віку 21 років, пробуйте все показати добрий розсудок і бувайте сильні й чувайте над собою. Ви хлопці, що маєте сімнацять і вісімнацять років віку, памятайте, що ви тепер входите в мужество: ви мусите зробити властиве рішення. Ви бедете завтрішніми мужами і кожний з вас може бути готовий бути мужем сьогодні.