Чи Золоте Право Вистачальне?

Многі люди провадять, що вони називають “добре життя.” Під цим вони розуміють, що вони не роблять шкоди іншим, а часто роблять їм добро в матеріяльний спосіб. Чи це допровадить до вічного життя? Або чи чогось більшого вимагається?

ІСУС Христос зазначив ось так “золоте право”: “Оце ж усе, що бажаєте, щоб робили вам люди, так і ви робіть їм.” (Мат. 7:12, НС) Наслідувати це правило любити ближнього є конечним для набуття вічного життя в Божім новім світі. Однак дехто думає, що сповнення цього “золотого права” є все, що Бог вимагає. Але чи ми дійсно виконали наш обовязок до Бога через тільки роблення добра іншим? Чи Писання показують, що “золоте право” є вистачальним?

В дійсності, коли ми звернемось до Слова Божого, ми знаходимо, що людина може втратити вічне життя навіть хоч і буде зайнята в програмі творення добрих діл. Оцю велику точку підкрислив самий Ісус Христос. Писатель Біблії Лука каже про час, коли Ісус був запрошений до дому:

“Сталося ж . . . жінка ж одна, на імя Марта, прийняла його в господу свою. А була в неї сестра, звана Марія, котра, сівши в ногах у Ісуса, слухала слова Його, Марта ж зайнялась великою послугою; ставши ж каже: Господи, чи байдуже Тобі, що сестра моя одну заставила послугувати? Скажи ж їй, щоб мені помогла. Озвавшися ж рече їй Ісус: Марто, Марто, журишся та побиваєшся про многе, одного ж треба. Марія добру частину вибрала, що не відніметься від неї.”— Луки 10:38—42, НС.

Перенявшися очевидно приготуванням многих потрав для їди, Марта “була зайнята великою послугою.” Її намір був добрий: вона бажала робити всяке добро, яке вона могла для Ісуса. Проте сестра Марти, сиділа в ногах Господа й слухала його слів.” Марія відчула важливість знання, знання про Бога й його заміри. Марта, зайнята многими домашними справами була втомлена, й вона просила Ісуса сказати Марії, “щоб вона помогла їй.” Господь тоді справив Марту відносно того, що було дійсно важним. Він сказав, що вона “журилась й побивалась про многе”, але що тільки одного треба, і що Марія вибрала цю добру часть.

Що ж це значить для нас? Оце: що служити іншим не є досить; що можна бути “відверненим запобігливістю многими зайняттями” котрі, хоч добрі й вартніщі самі в собі, можуть спричинити нам втрату вічного життя. Програма дуже корисної активності не є в собі вистачальною.

“СЛУХАЮЧИ ЙОГО СЛІВ”

Ісус сказав Марті, що Марія вибрала добру часть, тому що Марія слухала його слів. Марія справді вибрала добру часть, бо як Симон Петро одного разу сказав Ісусу: “У Тебе слова життя вічного.” Коли ж прийняття цього знання є поставлене Сином Божим на вищім рівні важливості, як виконування служби для інших, то ми бачимо точку Ісуса: що робити добро нашим ближнім мусить бути у властивім спорідненні до нашого звичайного сидження “в ногах Господніх” і “слухати його слів”.— Йоана 6:68, НС.

Тому правдивий христіянин, мусить бути так як Марія. Його активностю він мусить показати, що він дійсно вірує в слова Ісуса: “Не самим хлібом жити ме чоловік, а кожним словом, що виходить із уст Єгови.”— Мат. 4:4, НС.

Слова Єгови знаходяться в Біблії. Це до цієї Книжки ми мусимо звертатися. Із неї ми можемо набути знання про Єгову й його заміри. Цього знання не заміниш нічим. Воно є важливе. Спасення залежить від нього. Апостол Христа заявив: “Це бо добре і приємно перед Спасителем нашим, Богом, котрий хоче, щоб усі люди спаслися і до розуміння правди прийшли.” (1 Тим. 2:3, 4, НС) Наполягаючи на важливість акуратного знання, Ісус сказав в молитві до свого небесного Отця: “Це життя вічне в тому, щоб приймали знання про Тебе, єдиного справдішного Бога, та кого післав єси, Ісуса Христа.”— Йоана 17:3, НС.

А що знання значить життя, то й обернена теорема мусить бути правдива: брак знання значить смерть. Це було правдою з стариннім народом Ізраїля. Коли вони стались упертими й відмовилися прийняти знання від Єгови, Бог сказав їм через свого пророка: “А вигублений буде народ мій за незнання [закону]; та як ти відкинув знання, так і я відкину тебе.” (Осії 4:6, АС) Якщо ми занедбуємо набути акуратне знання, то Бог також відкине і нас; він буде рахувати нас як не “праведно навернулись до життя вічного.”— Діян. 13:48, НС.

НАЙБІЛЬША ЗАПОВІДЬ

Коли, при помочі студії Писання, ми приходимо до акуратного знання правди, тоді ми зрозуміємо, що є прикази більше далекосяжні й важливі як “золоте право” про любов до ближнього. Син Божий дав нам правдивий вид цієї правди, коли він сказав: “Люби Єгову Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією думкою твоєю. Це перва й велика заповідь. Друга ж подібна їй: Люби ближнього твого, як себе самого. На цих двох заповідях увесь закон і пророки стоять.”— Мат. 22:37—40, НС.

О, як ясним це тепер! Є дві заповіді про життя. Обидві є конечними. Ми мусимо жити обидвома правилами, щоб бути гідними життя вічного. Але одна заповідь є більша як “золоте право” про любов до ближнього; це заповідь любити Бога Єгову “всім серцем і всією твоєю душею й всією думкою.”

Як же ж ми показуємо таку любов до Бога? Біблія відповідає: “Це бо любов Божа, щоб ми хоронили заповіді Його; а заповіді Його не тяжкі.” (1 Йоана 5:3, НС) Хоч ми можемо хоронити “золоте право” оскільки це можливо людині, однак, якщо ми занедбаємо шанувати Божі інші заповіді, тоді ми занепадаємо в нашій любові до Бога. А це серйозна справа!

Заки хтось може сповняти Божі прикази, він мусить знати які вони є. Це знову приводить нас до потреби набути акуратне знання про Боже Слово. Ми тепер можемо розуміти чому Ісус сказав Марті з її золотим правилом, що Марія вибрала кращу часть, тому що Марія вибрала набування знання. Без знання ми не можемо знати які Божі прикази є; без знання ці прикази є неможливі затримувати їх, і хіба що ми затримаємо їх, то нам бракує найбільшої заповіді з них усіх.

ВИМОГИ ДЛЯ ЖИТТЯ

Божі вимоги не є один день на тиждень; вони обнимають наше щоденне життя. Правдиве христіянство дійсно робить щось для людини; воно змінює його. Цілий його вигляд про життя стає змінений: він остається новою персональністю. Завважте як далеко-сяглі є Божі прикази: “Скинувши з себе давнього чоловіка з ділами його, і одягнувшись у нового, що обновляється в розумі по образу Того, хто сотворив його.” (Колос. 3:9, 10, НС) Щоб зробити це, людина мусить бути дійсно покірна; вона мусить любити праведність. Цього Бог вимагає: “Докіль ще не прийшов на вас палаючий гнів Єгови, не наспів на вас день досади Єгови. Шукайте Єгови, всі ви покірні в землі, що певните закон його; шукайте справедливості, шукайте смирності; може хоч ви будете схоронені в день гніву Єгови.”— Софонії 2:1, 3, АС.

Новий світ буде цілковито праведний. Цей старий лукавий світ мусить проминутись. Вскорі він буде знищений в Армаґедоні. Отже Бог вимагає: “Коли ж це все зруйнується, то якими слід вам бути в святому житті і побожності, й бажаючи скорого приходу Божого дня, котрого небеса, палаючи, рунуть, і перветини, горячи, розтопляться!”— 2 Петр. 3:11, 12, НС.

Ми мусимо постійно студіювати Слово Боже, й помогти іншим в духовий спосіб. Ішні потребують знати про Божий новий світ і про наближенняся Армаґедону. Спосіб показати любов до нашого ближнього і любов до Бога є — розказувати іншим про заміри Єгови. Оце що товариство Нового Світу Свідків Єгови робить. Ви можете мати участь в роботі, яку Ісус приказав для цих послідних днів: “І проповідувати меться ця добра новина царства по всій залюдненій землі на свідкування всім народам; і тоді прийде довершений кінець.”— Мат. 24:14, НС.

Духове давання це наслідування “золотого права.” Але понад усе, спільно з “святим захованням,” показує, що наша любов до Бога є повна “Золоте право,” в його вузькім значінню, тільки творення фізичного добра іншим, не є вистачальним.

[Вставка на сторінці 76]

“І я глянув,— і ось Ягня стоїть на Сіонській горі, а з Ним сто сорок чотири тисячі, що мають імя Його й імя Отця Його, написане на своїх чолах. Це ті, що не осквернились з жінками, бо чисті вони. Вони йдуть за Ягням, куди Воно йде. Вони викуплені від людей, первістки Богу й Ягняті.”— Одкриття 14:1, 4.