Божественний почин подружжя

“Оце ж, що Бог злучує, це нехай чоловік не розлучує.”— Мат. 19:6, НС.

1. (а) Що це подружжя? (б) Хто є його головною нарією, а хто меншою, й хто перше подумав про це?

ПОДРУЖЖЯ є близьке сполучення між двома спільниками. Головного спільника подружжя названо мужем. Другу або меньшу партію названо женою. Та менша партія може бути самітна або може бути також орґанізація, що складається з двох або більше осіб. Але орґанізація, складаючись з кількох осіб, не становить числа жінок; вона становить тільки одну орґанізаційну жену, тому що всі члени орґанізації є в одній унії до одного мужа. Ця чудова ідея про подружжя з женою, будь вона одна або орґанізація, не була видумана чоловіком, ані витворена чоловіком, ані жодним нижчим сотворінням від чоловіка. Творець був перший, що установив подружжя, бо він є Сотворителем чоловіка й звірят й рослин, що паруються. Той Творець є Богом всього універсу видимого й невидимого.

2, 3. (а) Якими словами Бог вірно визнав обліґації подружжя? (б) До кого були ці слова дійсно висказані?

² Творець вірно визнає звязок подружжя. Він називає себе частю подружжя. Він зарекордував це в писанні. Він заприсяг виконати властиві облєґації подружжя й зробити його плідним у дітях. Ця чудова записка звучить: “Це бо сам твій творець стане мужем твоїм [бо’ел’, або власником] на імя йому — Єгова Саваот; він відкупитель твій, Святий Ізраїля; він Богом всієї землі названий буде. Як жену, покинуту й опечалену духом, покликує тебе Єгова; як жену з молодощів, що був її одправив,— говорить Бог твій. . . . Це бо мені — як Нойові води: як я поклявся, що Нойові води не прийдуть вже більше на землю, оттак поклявся я, не гніватись на тебе й тебе не карати. Гори бо з місця здвугнуться й горби похитнуться,— милість же моя не одвернеться від тебе, й заповіт миру мого не схитнеться, говорить милосердний до тебе Єгова. . . . Діти твої навчати ме сам Єгова, і великий мир і гаразд буде проміж синами твоїми.”— Іса. 54:5—13, Дуя, побічна заввага.

³ Ці слова були висказані устами пророка Ісаїї або написані його рукою в місті близько старинного міста Єрусалиму. Але ті слова були натхнені в пророка Богом Єговою в небі й вони дійсно були промовлені до осіб подібні жінкам або, до орґанізації схожої до жінки. Висказані слова не були накористь однієї жени, але також на користь її дітям на землі. Хто або що є ця жена? Один з її синів, христіянський пророк Павло, пише до других христіянських дітей й каже: “Нинішний Єрусалим . . . в неволі з його дітьми. . . . А вишній Єрусалим вільний; він мати всім нам.” Потім він наводить з власного Слова Божого до неї в тім самім розділі пророка Ісаїї. Нарешті Павло кінчить свій доказ, що вони є дітьми Божої небесної жени або “жінки”, кажучи: “Оце ж брати, ми не діти невільниці, а вільної. У волі ж оце, котрою Христос визволив нас, стійте, і під ярмо неволі знов не піддавайтесь.”— Галат 4:25 до 5:1, НС.

4. Що був земний Єрусалим або Сион, із чого складається небесний Єрусалим?

⁴ Земний Єрусалим про котрий Павло писав девятьнацять століть тому був пізніще знищений, але в тому місті було звиш міліон людей в часі його знищення. Це місто, вільний “Єрусалим звиш,” є також орґанізацією. Поневолений земний Єрусалим був також названий Сионом, від назви одної його гори. “Вишний Єрусалим” є також названий Сионом в Божім Слові, святій Біблії. Небесний Сион ніколи не буде знищений, бо Бог Єгова поклявся, що його милосердя ніколи не відступить, ані його угода мира не буде усунена. Його небесна жена або жінка, “новий Єрусалим,” є небесна, невидима, його універсальна орґанізація всього універсу, його всесвітна орґанізація. Він є Творцем своєї жени або жінки, отже його універсальна орґанізація складається з усіх небесних сотворінь. Вони піддані йому, їх Творцеві, й вони є зєдинені з ним як орґанізація у святій єдності, котра ніколи не скінчиться.

5. Що Біблія говорить про існування Єгови?

⁵ Заким Єгова почав творити свою універсальну орґанізацію, то він був самітним у безконечнім просторі. Заким його небесна орґанізація постала, то він був Богом, вічно існуючим Іством, отже без початку як і без кінця, вічно благословенний. Без пересади цар Давид Ізраїля міг молитись: “Благословен будь Єгово, Боже Ізраїля, від віка до віка! Нехай так буде!” (Пс. 41:13, АС) Пророк Мойсей, котрий написав звіт про земне творення, міг сказати до Господа Єгови: “Перше чим гори постали, і ти сотворив землю і ввесь світ, від віку до віку ти єси, Боже.”— Пс. 90:2, АС.

6. (а) Чому Бог не відчуває потреби жінки? (б) Чому ж тоді він сотворив її?

⁶ Чи йому було потрібно жени або живої орґанізації у святій єдності з ним? Ні! Чи він коли відчував потребу такої жени? Ні! Чи було добре йому бути самітному? Так! Все, що давало йому приємність й щастя було в нім самім; він не відчував ніякої потреби, й бувши самітним, це ніколи не шкодило йому, ані він не скучав самітний. Бувши самітним від вічності, він ніколи не скучав, ніколи це не зосереджувало його, так щоб він ніколи не міг почати втішатися товариством сотворінь. Він не потребував жінки, щоб помагала йому роджати дітей. Вся творча сила була в йому. Жодна жінка не вимагала потомків від нього, або завинилась йому дати своє потомство. Отже чому, будучи самітним від вічності, він почав творити? Це тому, що він є любов. Він бачив спосіб висказати свою любов й дозволити сотворінню втішатись його любовю. Отже, неспонуканий нічим із зовна, а порушений своєю власною звершенною любовю, він самий почав творити. Його небесні творива тепер знають цей факт, бо ж вони кажуть до нього: “Достоєн єси, Єгово, наш Боже, приняти славу і честь і силу; Ти бо сотворив єси усе, і волею Твоєю усе єсть і сотворене.”— Одкр. 4:11, НС. Делітч.

СОТВОРЕННЯ ЖІНКИ

7, 8. (а) Кого першого Бог сотворив, й в який спосіб він сотворив першого й останнього? (б) яка спорідність цього була з Богом, і чому?

⁷ Перша особа, яку Всемогучий Бог Єгова сотворив, говорить сама про себе, ототожнює себе, так, що там нема тайни. Він той, що був колись на землі, а тепер звісний як Ісус Христос. Говорячи з неба у видінні до своєго олюбленого апостола Йоана на землі, він сказав: “Я Перший [Первородень, Алєксандрійський Манускрипт] і Останній, і живий; і був я мертвий, і ось живу по вічні віки; амінь. Це каже Амінь, свідок вірний і правдивий, почин сотворення Божого.” (Одкр. 1:17, 18; 3:14, НС) “Первий й Останній,” і “початок сотворення Божого.” Так. Він був “Перший” котрого Бог Єгова сотворив самий, без допомоги. Він був також “Останнім,” котрого Бог Єгова сотворив без нікого. В цей спосіб він стався початком Божого творення, а не починатель Божого творення. Це вірне сотворіння Боже сталось чоловіком і вмерло як людська жертва, й було піднесене із смерті й повернуло до небес. Воно також було першим сотворінням, якого Бог безпосередно воскресив, без нічиєї помочі і воно було останнім так воскресшим, бо тепер Бог уживає його воскресати всі інші померші, що в гробах. Воно було початком “нового творення” Божого.— 2 Корин. 5:17.

⁸ Потім як Всемогучий Бог привів до життя те перше сотворіння, він наділив його силою приводити до життя всі інші сотворіння. (Йоана 1:2, 3; Колос. 1:15—18) Отже, чи те перше сотворіння було Божою небесною женою, тому що Бог ужив його як свого чинника або знаряду в сотворенні всіх інших совторінь? Ні! Він був Сином Божим, споріднення якого жодне інше сотворіння не мало. Він був Божим “єдинородним Сином,” бо він був першим й єдиним сином, котрому Бог дав життя безпосередньо, без ніякого іншого чинника. (Йоана 3:16; 5:26; 6:57) Як Син й співробітник, він був одно з Богом, ніколи не протидіяв Богу. Тому він одного разу сказав: “Я і Отець одно.” (Йоана 10:30, АС) Будучи одно з своїм небесним Отцем він все був підданим йому й ніколи не бунтувався проти волі своєго Отця.

9. Як Божа орґанізація почалась і в якому змислі Бог одружився з нею?

⁹ Продовж невідомого періоду часу Отець й його єдинородний Син були разом, втішаючись звершено товариством один одного. Тоді Єгова його Отець велів ужити його в творенні інших сотворінь в небесах. Згідно із цим наміром, ця спільна творча робота ішла наперед й зчасом сотворено велику безліч ангелів, всі як сини Божі, бож від нього вийшла сила життя, Він — “джерело життя.” (Пс. 36:9) До всіх оцих синів Єгова Бог звертавсь через своєго єдинородного Сина, назвавши його “Словом Божим,” або Божим речником до всіх інших синів. Вони сталися Божою небесною родиною й Бог зорґанізував їх під своїм єдинородним Сином, щоб всі вони могли виконувати волю великого Творця, кожний один виконуючи свою призначену часть, гладко співпрацюючи зі всіма іншими співпрацівниками з Творцем, їх духовим Отцем. В цей спосіб, по сотворенні всіх цих духовних синів, Бог зорґанізував їх в універсальну небесну орґанізацію, бо вона жиє й оперує по всьому універсі. Він одружив цю універсальну небесну орґанізацію з собою, звязав її як не розламну унію із своїх співпрацівників й помічників. З своїм вірним єдинородним Сином, як провідником в цій орґанізації, Бог був певний, що ця орґанізаційна жена буде триматись в єдності з ним в милуючій посвяті й підданстві йому. Єгова як Творець був її Головою і Богом. Це що вона сталась його орґанізаційною женою, не зробило її богинею, “Царицею Небес”, щоб пізніще приймити почитання від чоловіків й жінок тут на землі.— Еремії 44:17—19, 25; 7:18.

10. Коли, де і як Бог привів половий розділ у єство перед сотворенням чоловіка, і для якої цілі?

¹⁰ У властивім часі орґанізаційна жена Єгови мала привілей побачити цей принцип подружжя введений в чин в новий спосіб, в новім місці — тут на землі. Коли Творець через свого єдинородного Сина поклав основи цієї землі для своєї доброї цілі, всі інші сини Божі викликували з утіхи. Третього творчого дня в приготуванні цієї землі, вони були вельми заінтересовані бачити Божу мудрість в паруванні певних форм рослинного життя, спричинивши деякі рослини сполучуватись, щоб видали свій рід. На пятий день вони виділи, що Бог сотворив безчисленні роди риб й морські звіря які були попаровані, щоб вони видали своїх молодих, і також багато родів живих літаючих сотворінь й птиць. Пристовування цього подружжя дальше поступило у шестім творчім дні, коли Бог велів землі видати польові звіря, дикі й домашні повзючі й лазючі, “жадне не без своєї пари.” (1 Мойс. 1:11—13, 20—25; Іса. 34:15, 16, Мо) В цих злученнях рослин й звірячого життя можна було бачити упорядкування, як самці й самиці працюючи разом для спільної цілі, і як сила полів притягала їх разом. Слово “пол” значить розділення ріжних родів сотворінь на самці й самиці, а взято його із латинського слова, що значить “розділення.” Якби не було, ціль цього розділення полу не була для розєднання а радше для зєднання сили, щоб видати спільний вислід, так що жодний пол не є звершений один без другого, кожний пол будучи так зложений, щоб привабити другого й виконати певну функцію. Деякі форми життя є безполові, а однак вони множаться.

11. (а) Хто був увінчаючим ділом Божого земного сотворіння, й коли його сотворено? (б) Чому він міг мати нижчі звірята у підданстві?

¹¹ Протягом тисяч років, від третього творчого дня до шестого творчого дня, упорядкування полів у великій мірі підтримувало життя рослин і звірят на цій землі. Бог видів, що все це було добре, але це не була кінцева ціль відносно землі. Це було в дійсності приготування, що провадило до увінчального звершення. Сім тисяч років із шести творчих днів приходили до закінчення, коли Бог Єгова промовив до свого єдинородного Сина, свого співпрацівника в цій земній творчій роботі. “І каже Бог: ‘Сотворимо чоловіка в наш образ і в подобу, і нехай панує над рибою морською, і над птаством небесним, і над скотиною, і над усяким диким звірям, і над усяким гадом, що лазить по землі.’ ” (1 Мойс. 1:26, НС) Це сотворіння, назване “чоловіком” або Адамом, мало бути вище від усіх попередніх форм свідомого життя. Що зробило чоловіка лучшим й уможливило йому мати інші сотворіння піддані, було те, що він був сотворений на образ і подобу Божу й його єдинородного Сина, бо цей Син самий був “подобієм невидимого Бога, перворідень зі всіх сотворінь.” (Колос. 1:15, АС) Це було щось нове для землі.

12. Яке місце Бот приготував для чоловіка, і як чоловік був сотворений?

¹² Найперше Бог приготовив дім для цього сотворіння, чоловіка. Як ніяку іншу площу, Бог зробив її раєм розкошей, малого розміру майдан, що був уліпшений над рештою землі, де нижчі звірята вандрували й видавали свій рід занім вмирали. У віддільнім творенні Бог создав першого чоловіка Адама. “І создав Бог Єгова чоловіка [а-дам] з землі польової [адимаг] і вдихнув йому в ноздрі живе дихання. І чоловік став душею живою.”— 2 Мойс. 2:7, 8, НС.

13. Які привілеї й обліґації Адам отримав, і як він був відмінним від нижчих звірят?

¹³ Невидимо Творець говорив до чоловіка й сказав йому, що він був сотворений й уміщений в городі Еден “щоб управляв його й дбав про нього.” Це безсумніву значило, що він мав дбати про “дерево пізнання добра й зла,” але чоловікові Адамові заказано було їсти із його. Робити це значило непослушенство до Бога. Отже це був гріх, а кара за такий гріх була: “А то вмреш певно того ж дня як скоштуєш із його.” (1 Мойс. 2:15—17, НС) Тоді Бог познайомив чоловіка або Адама з літаючими сотворіннями і дикими звірями, які він мав підневолити собі, і Бог дозволив йому назвати імям кожного, і кожне таке імя осталося. Адам інтересно переглядав ці сотворіння. Він завважав, що вони були відмінного тіла. Він бачив як вони парувались й мали полові стичності, й як вони приводили своїх молодих, також як вони пережили коротке життя, й вмирали, лишивши свої потомки за собою, щоб схоронити свій рід. Але Адам не мусів умирати; він не мусів видати потомків, щоб затримати при існуванні свій людський рід. Коли б він дальше вірно почитав Творця як Бога й був послушний його приказам, включаючи заборонення їсти з дерева пізнання доброго й лихого, то він міг жити вічно й бути доглядачем раю й тримати нижчі звірята в підданстві.— 1 Мойс. 2:19, 20.

ЛЮДСЬКЕ ПОДРУЖЖЯ ПОЧИНАЄТЬСЯ В РАЮ

14-16. (а) Яку недостачу Адам зауважав, і як Бог запобіг потребі Адамовій? (б) Як Бог доповнив брак Адамові, і для якої дальшої цілі?

¹⁴ Адам не почував бажання до полу. Як звершенний чоловік, він був зрівноважений й неподілений щодо полу. Але чи він мав мати товариство подібне йому? Як міг він дістати його? Це було в намірі Божому, а чоловік не мав радити або розказувати Богу. Але Бог навіть не оставив себе без сотворіння в свій образ й подобіє. Перше був його єдинородний Син, а так інші небесні сини, всі разом становили його орґанізаційну жену. Чи його ціль була полишити Адама самого з його роду?

¹⁵ Всі звірята, які Адам назвав імям, він не міг нікого з них назвати своїм товаришем або Іш (по Єврейськи). Він знайшовсь самітним зі свого роду; він не міг розмовляти з ніким, тільки міг виконувати своє завдання працю самий. Він не міг розмовляти з ніким тільки з Богом або Божими небесними представниками у невидимій країні — чудове одушевлення й досвідчення для Адама! Через сотворіння, Адам був людським “сином Божим.” (Луки 3:38) Чи був Бог задоволений мати тільки одного людського сина Божого на землі? Як Бог передвидів й знав наперед це, що він бачив й знав дійсний стан справи: “та про чоловіка не знайшлось такої помочі, щоб до пари була йому.” Адам був відмінним від усіх нижчих звірят; він не мав пари з котрою б видати свій рід. Бог міг був видати другі чоловіки такі як він з пороху земного, кожний окремий й відмінний від Адама, пряме сотворіння Боже. Але це не було схоже до зразку життя знайдене в інших родах земного сотворіння. Щоб згармонізувати зі життєвим взірцем земного життя й щоб сповнити Божі заміри відносно чоловіка, то це не було найлучшим добром для нього остатися самітним. “І каже Єгова Бог: ‘Не добре чоловікові бути самому; сотворимо йому таку поміч, щоб до пари була йому.’” (1 Мойс. 2:18—20, НС). Як Бог Єгова зробив це?

¹⁶ Він виконав те, що можна назвати першою операцією, безболю хірургію. “І попустив Бог Єгова твердого сну обняти чоловіка, і як заснув, узяв одно з його ребер, та й затулив його місце тілом. І создав Єгова Бог женщину з ребра, що взяв від чоловіка.” Чоловік радісно прийняв її з руки свого небесного Отця, й назвав її так, щоб показати, що вона була частю з його. “І каже чоловік: Це кість від костей моїх і тіло від тіла мого. ‘Мусить вона зватись жінка [або Іш-шаг]; бо взято її з чоловіка [або Іш].’” (1 Мойс. 2:21—23] Тепер Бог розділив жіночі характеристики від Адама й умістив їх в цю жінку або Іш-шаг, і так витворив людські поли. В отцівському благословенні, яке він дав тепер їм, як подружній парі, він поставив перед ними діло, яке він уповажнив їх виконати разом. Як й написано: “І сотворив Бог чоловіка в свій образ, в образ Божий сотворив його, як чоловіка і жінку сотворив їх. І благословив їх Бог, і каже до них Бог: ‘Плодітеся в намножуйтесь, і сповняйте землю і підневолюйте її.’” Це книга роду Адамового: У той день, як сотворив Бог чоловіка в образ Божий сотворив його. Мужа і жену сотворив їх, і благословив їх і нарече назву їм людина в той день, як сотворив їх.” (1 Мойс. 1:27, 28; 5:1, 2, НС). Отже людське подружжя — це божественний розпорядок і треба уважати його як святість.

17. Чому Бог не зробив пророчого образа про Христа і його невісти способом в котрий він сотворив Еву?

¹⁷ Коли Бог Єгова попустив твердого сну на Адама й вийняв одно з його ребер й ужив його як основу для збудування жени для Адама, чи він зображав щось на будуче, що мало статись чотири тисяч років пізніше? Ні. Він не зображував, що його Син Ісус Христос станеться другим Адамом, “останнім Адамом,” й засне в смерті, як людська жертва за свою “невісту,” “княгиню,” за собор із 144,000 послідовників, і що Всемогучий Бог піднесе його з того твердого сну смерті й опісля предложить йому духову “невісту,” його вірний собор, в небесній славі. (1 Корин. 15:45; Ефес. 5:25—27; Одкр. 21:2, 9) Коли б Бог був зробив це, то це значило б, що він проникнув Адамову будучність, що він дозволив собі предвидіти, що Адам согрішить через скоштування овочу заказаного дерева знання доброго й лихого. Так Бог був би призначив наперед, щоб Адам зламав свій закон й став під вирок смерті й Ісус Христос мав умерти як рівний викуп, щоб спасти своїх 144,000 послідовників із між Адамових потомків, щоб ці сталися складною невістою, женою Ісуса Христа в небесах. Визначати наперед що Адам согрішить, це зробило б Єгову Бога відвічальним за його гріх, але ж Бог не є відвічальний за гріх й не є зобовязаний робити жертви примирення за нього.

18. Чого сотворення Еви було земним відбитком?

¹⁸ Радше ніж зробити щось або призначити наперед способом як він сотворив Еву, Бог Єгова наслідував на землі свій великий небесний зразок. Як Ева була взята з Адама й була справдішня кість від його костей й тіло від його тіла, так універсальна орґанізація Єгови, його небесна орґанізаційна жена, була взята з його самого. Це сотворення виходить від нього без болю й почалось з його Словом, його єдинородним Сином, й кінцево обняло всі святі ангели небесні. Цю святу орґанізацію з них він представив перед собою як “жену,” з котрою він ніколи не розведеться, помимо зусиль Диявола.

19. (а) Які факти й Писання показують близькість чоловіка до жени? (б) Отже де є його властиве місце?

¹⁹ Тому що перша жінка була взята з першого чоловіка замість сотворена зокрема, то вона не тільки була одно тіло з ним, але також і ввесь рід людський, який вийшов від них, є одно тіло. Цей факт зробив її Адамовою найближчою кровною людиною на землі. Ради цієї причини він повинен триматись її. Бог проголосив цю звязь чоловіка й жени як найближче споріднення двох людей на землі, ближче як сина до батька і матері, й тому муж повинен триматись того, що є найближче йому, його жени. В Едені після подружжя чоловіка й жінки, Бог сказав: “Тим оставить чоловік отця свого й матір свою та приліпиться до жени своєї, і будуть у двох тілом одним.” (1 Мойс. 2:24, НС) Тисячі років пізніше певні зарозумільці відопхнули на бік цю історію про ідеальне людське подружжя в Едені, й тому Син Божий сказав до них: “Хіба ви не читали, що хто творив у почині,— чоловіка і жінку сотворив їх? І каже: ‘Тому чоловік покине батька й матір та пригорнеться до жінки своєї, й будуть удвох тіло одно’? так що вже не двоє, а тіло одно. Оце ж, що Бог злучив, чоловік нехай не розлучує.” (Мат. 19:4—6, НС) Христіянський апостол Павло дав свою підтримку про цей звіт подружжя, навівши із нього в своїм арґументі, кажучи: “Будуть бо, каже, ‘вдвох одно тіло.’” (1 Мойс. 6:16, НС) Отже одруженого чоловіка місце мало бути, не з його татом і мамою, не з його товаришами або з його товариським клубом, але з його найближчим товаришом, його женою. Він мав триматись своєї жени, не висилати її назад до дому її батька, котрий віддав її йому. Він мав недозволити нікому станути між ними.

20. (а) Що Бог не мав на увазі, і який його намір був у сотворенні Еви? (б) Чому подружжя Адама і Еви не спричинило деформації або ненормальних дітей?

²⁰ Коли Бог взяв характеристики або чесноти від мужчини, які були зрівноважені в ориґінальнім Адамі, й розділив їх між поли, то під цим він не розумів початку драчі між полами в раї Еден. Він не думав розпочати якісь перегони за існування між полами. Хоч він забрав від чоловіка Адама жіночі прикмети й умістив їх у женщині, то чоловік таки остався звершеним; він був далі на образ і подобіє Боже. Ева, з жіночими прикметами, що контролювали нею, була також звершена, і становила одно тіло з Адамом. Одно тіло не шкодить собі; не воює проти себе. Живучі клітинки тіла злучені разом, тримаються разом в багатьох орґанах й тканинах, згідно з законом великого орґанізатора Бога Єгови. Отже так мало бути і з двома полами, бо в дійсності вони одно тіло. Вони мали бути поміччю одно другому, постачати одно одному те, що бракувало, й навпаки. Бог так зорґанізував ті два поли, що вони знайшли найбільше щастя й задоволення через кооперацію разом, чинячи волю їх небесного Отця. Подружжя жінки з Адамом з його власної кості й тіла не мало витворити дивацьких дітей, незрівноважених, які б показували незвичайне чудернецтво або деформацію. Чоловік і жінка були звершені. Звершенність лучилась з звершенністю й видавали — звершенність. Звершений син Адама і Еви, одружений з звершеною їх дочкою, були б видали звершенну дитину.

21. В який спосіб жінка мала бути помічницею і додатком, і чому Адам тепер виглядав бути зрівноважений?

²¹ Що така була воля Божа в розділенні Адама й витворенні полів, мужеського й женського, то це Бог зазначив в часі, коли він випродукував жінку для Адама. Бог сказав: “Сотворимо йому таку поміч, щоб до пари була йому.” Бог не сказав, що він дасть Адамові боса, голову. Адам вже мав голову. Його Творець Бог був його Головою. Йому непотрібно було другої. Помічник не є голова. В Єврейській мові або в мові Божого творення слово “помічник” значить те, що є перед людини, перед очима. Це не є щось в опозиції, але як протилежність, щось що пасує чоловіку, щось що йде відповідно й властиво з чоловіком, робить відповідну рівновагу. Жінка, а не нижча тварина жіночого роду, була задоволяючою парою для Адама і поміччю для нього, особливше коли вона мала тілесні орґани при помочі котрих вона могла статися матерю його дітей. (3 Мойс. 18:23) Вона могла витворити яєчка, які постачають тіла його дітям, але це тільки він, як голова подруженої пари, міг передати життя-сперму, яка починала життя в її яєчку. Він перший отримав людське життя а його жена отримала життя бувши взята із його ребра, й це було властивим, що він дальше оставався передачем життя його дітей. Чоловік мав свою функцію, жінка мала свою, будучи підкоренена йому, й сполягала на нього. Тому згідно з Божою волею жінка мала бути “помічницею” своєму чоловіку”, а помічник не є наставник, диктатор або командир. Помічник бере прикази й співпрацює з тим, що приймає поміч. Жінка тепер могла видати конечну поміч Адамові у виконанні Божого приказу їм, щоб вони множилися й сповняли всю землю звершенною людською родиною. Стоячи коло пишного лева й його левиці, або біля якої пари звірят в Едені, Адам вже не виглядав як односторонний нецілковитий, бо тепер його звершенна пара, його жена, помічниця, стояла біля нього. Все пасувало. Вид був чудовий. Це було добе в очах Творця.

22. (а) Коли Адам вперше мав сполучність з своєю жінкою, і що це показує коли перше подружжя було довершене? (б) В їх звершенності, який був їх напрям одно до одного?

²² Коли Бог Єгова привів цю звершенну жінку до пробудженого чоловіка в Едені, й висказав благословення над ними й наставив їх спільні завдання перед ними, їх подружжя було довершене. Воно не вимагало ніякого полового сполучення між ними перше, щоб довершити їх подружжя. Якщо полові стичності були конечні, щоб зробити подружжя дійсним, важним, звязуючим, тоді Адам і його жена не були ніколи подружені в Едені. Це сталося перший раз після того, як та пара знайшлась на дворі Едену якийсь час пізніше того, що ми читаємо: “І взнав чоловік Еву, жінку свою, і завагоніла вона, вродила Каїна.” (1 Мойс. 4:1, НС) Адам і Ева знали ціль полової стичності, щоб привести дітей. Отже в їх звершенні й з звершеною самоконтролею й без встиду про їх наготу й без почуття пристрасті у вічі одно другого неодягненого тіла, вони здержувались від полової сполучності і запліднення дітей в Едені. Якби небуло, вони були вповні подружені й зобовязані горнутись одно до одного в любові і вірності. Бог Єгова, божественний творець подружжя, звязав їх разом. Жодне сотворіння не має права розлучити їх.