З Католицької Семинарії До Свідків Єгови

СЛІДУЮЧЕ є деякі з моїх досвідів протягом мого приготування до священства в католицькій реліґії аж покіль я стався одним із Свідків Єгови.

За моїх молодих літ я був юнаком повний життя й ілюзії про католицьку реліґію. Новий й ревний священик в моїм родиннім місті Арройс Аренас, в провінції Гавана, допомагав мені статись дуже пунктуальним церковником й прилучитись до Католицької Акції молодої ґрупи. Цей самий духовник зорґанізував також Лицарів Колюмба для старших. Я належав до обидвох цих ґруп, котрі ходили до семінарії Сан Карло і Сан Амбросіо. Для мене це було щось незвичайним, бо я уважав католицьку церкву за таку, що схороняє й підтримує Боже почитання й правду.

Одначе я мушу признатись, що часами сумнів закрадався в моїм умі про предмети, як наприклад: Бог каже не вбивати, а однак католики ріжних народів вбивають один одного. Чому? Я запитав духовника одного дня і він сказав: “Аджеж, вони не стріляють з думкою щоб забити.” Його відповідь зробила вражіння, але не задоволила мене.

По впливі пяти років служення, як помічник священика, я знайшовсь між ґрупою священиків, що були кандидатами до Белен, добре відомої католицької школи для “духового відпочинку.” Там ми мали перебути мовчки через пять день, без вимови слова, і мали роздумувати й читати про життя “святих” католицької церкви. Одного вечора, коли я мав їсти мій десерт в цім місці відпочинку, священик прийшов ззаду мене й забрав від мене щедру миску замороженої сметани (айс крім), кажучи: “Жертвуй це Господеві.” Я не смів навіть подумати про протест, бо мовляв, це священик. Пізніше я читав в Біблії, що Єгова бажає послуху а не жертви.

Якийсь час пізніще я був покликаний бути представником моєї школи контесту, який приготовить єпископ Гавани для найлучше приготованого студента катехизму католицької доктрини. Зараз після цього контесту я почав приготовлятись увійти в реґулярну семинарію для священиків. Жінка бувшого президента Куби, разом з священиком, купили мені потрібне убрання для цього курсу. Я походжу з убогої родини й я не мав грошей.

Вступивши в семинарію, я мав перебути другий тиждень в роздумуванні чи я дійсно й вповні бажаю бути священиком. Ані слова не можна було заговорити протягом того тижня. Я рішив, що я бажав бути священиком. Перших чотири роки в семинарії були призначені для студії еспанської мови до майже досконалої міри. Мені було дозволено на три прогулянки в році — одну в день мого святого, а дві в дні святих моїх родичів. Ці студії відбуваються в найстрогішій дисципліні.

Одначе, після одної моєї прогулянки я захворів і не міг повернути до семинарії. Я занехав семинарську кареєру. З бігом років моя віра в церкву зникла. Я працював для компанії авто-бусів протягом цього часу.

Одного дня новий челядник був призначений працювати зі мною. Я міг сказати по його мові, що він був інакший; його розсудок був відмінний. Одного разу вибухнув політичний терор у місті й пять осіб втратило їх життя. Я сказав йому щось, що було б добре привести їх перед справедливість. Він сказав, що в цім світі нема такої речі як справедливість, все це звучило незвичайне для мене, але правдиве.

Пізніще він указав мені в арґументі, що я говорив про душу помилково. Він підгадав, щоб я читав Біблію. Отже я пішов до місцевого священика й попросив в його Біблії. Він сказав мені, що коли той чоловік дасть мені Біблію, то щоб я приніс її до священика, а він пояснить її мені.

Оцей новий челядник запросив мене піти з ним до Залу Царства. Нарешті одної неділі я пішов з ним. Я попередньо чув, що жінка казала ‘кожний день є добрий день читати Слово Боже’ й цей вираз ‘Слово Боже’ полишивсь зі мною. Отже коли я пішов до Залу Царства я подумав про це зараз. Однак, я мав дивне відчуття між тими людьми. Я завжди ненавидів був протестантів й відкидав їх ідею, а тут я знайшовся в протестанськім храмі! Я почав пильно приглядатись усьому навкола мене.

У серці я любив промову бесідника, його завваги про 1914 рік й приємну овацію яку дали йому присутні. Опісля многі із присутніх показали мені многі пророцтва в Біблії, особливше коли вони довідались, що я студіював в семинарії. Я набув собі Біблію й почав читати її від 1 книги Мойсея й дальше. Перечитавши Маттея розділ 23 я постановив полишити католицизм на все. Маттея розділ 24 переконав мене про близькість кінця.

Все здавалось так добре, що я рішивсь піти з Біблією до священика. Я вже почав був говорити про Біблію й священик знав про це заки я побачив його. Люди в нашому місті виділи мене много разів в процесіях й реліґійних парадах; отже ця радикальна зміна була предметом многих розмов. Коли я відвідав священика в церкві, він найперше подав мені цигарку й образець із святого, але обидвоїх я відмовився прийняти. Він почав мені розказувати про його недавні відвідини до Риму де він видів абсолютну святість в лиці й на руках папи.

Тоді він почав докоряти мені строго за досліджування Біблії, на що я відповів, що я не вірю в людські слова, тільки в Біблію, Слово Боже. Тоді він сказав: “Отже ти думаєш, що католицька церква є блудницею Одкриття? Коли я вказав, що вона була близько неї, він став дуже сердитий й закінчив нашу розмову.

Тоді він написав клеветні артикули в своїм церковнім журналі проти тих людей, котрі продають Біблії на вулицях, й він напятнував їх як в протилежності з ‘доктором богословія’ а ‘доктор кави.’ Від тоді цей самий священик читав деякі видання Вартової Башти, але нема доказу що він вірує в них. Недавно я представив йому книжку “Узброєні Для Всякого Доброго Діла” і “Еволюцію проти Нового Світу.” І я сказав йому, що Армаґедон вже при дверях. Він сказав мені, що він був переконаний про свою реліґію, так як я про свою.

Сьогодні моя жена, я і двоє дітей є вістниками доброї новини. І молю Єгови, щоб поміг нам бути вірними до кінця.