Зворотна точка в священицькій кар’єрі

Як розказує кореспондент “Пробудись!” у Венесуелі

СТРАТИВШИ два роки в ордені Марії, а сім у семінарії приготовляючись на священика, мене зустрічало дуже важне рішення. Чи я буду вчитися ще три роки, щоб стати римо-католицьким священиком, або чи мені покинути священство? Обставини розвилися до такого ступня, що я мусів зробити ясне рішення. Що ж мені робити?

Це не значить, що я вже загубив свою любов до Бога. Я дуже цікавився релігійними справами. І це не тому, що я не робив успіху в школі. Я робив дуже добрий поступ. Разом із іншими вищих клас у семінарії я брав свою чергу читати Службу Божу і диригувати хором.

Коли я був вдома на вакаціях, то мене часами брали заступати піддякона в нашій парафії. Це включало читання частини однієї Євангелії, подавати хліб і вино зі стола в руки дякона і змінювати молитвенники, або книгу за порядком молитов, для служби Божої кожного дня в році. Мої знайомі дуже тішилися бачивши молодого чоловіка з їхнього середовища приступаючого до вівтаря й прислуговуючи за піддякона. На одній такій оказії коли я служив то посвячували маленьку нову каплицю. Я робив дуже добрий поступ до священства.

Перше зацікавлення релігією

Так як я пригадую собі я завжди мав нахил до релігії. Моя родина належала до римокатолицької релігії, але не була дуже релігійна. Одначе, я щоденно ходив до церкви, де я мав привілей вчити катехізис разом з іншими юнаками. З переходом часу я вирішив вписатися до Ордену Марії, церковна організація. Я працював з цією організацію даючи задачі іншим юнакам про Діву Марію. Ціль цієї науки була поширити поклоніння Марії.

Так перейшло два роки, напротязі яких я став дуже обізнаний з наукою цього Ордену. Тоді місцевий священик заохочував мене вписатися до семінарії. “Чи ти б не хотів стати священиком?” він запитав. “Чи ти коли подумав вступити до семінарії? Чи ти б не хотів стати послідовником Христа”?

Певно, що мені подобалася ідея бути священиком, але я відразу не міг відповісти йому. Тут треба було добре обдумати цю справу. Наприклад, треба було заплатити 550 доларів за приміщення, а на книжки треба було ще додати близько 155 доларів. Де мені дістати ці гроші? Крім цього, мої родичі не хотіли, щоб я вступав до семінарії вчитися на священика.

Але священик настирливо наполягав. Він дав мені допомогу у формі стипендії так, що це покрило більшість мого кошту. Також, спротивлення моїх родичів було поборено біблійним віршом, якого священики часто наводять: “Немає такого, щоб дім полишив, чи братів, чи сестер, або матір, чи батька, або діти, чи поля ради мене та ради Євангелії, і не одержав би в сто раз більше тепер”. (Марка 10:29, 30) Взявши рік добре роздумати справу, я вирішив вчитися на священика і розпорядки були зроблені для мене вступити до семінарії.

Семінарська освіта

Здавалося, що тепер здійсняться мої найбільші мрії. Я сподівався, що семінарське життя приведе мене ближче до Бога, дасть відповіді на всі мої питання про життя й майбутність. Але з переходом часу прийшло розчаровання. Я не діставав того, що я так дуже надіявся. Крім цього, декотрі хлопці мали дуже огидні звичаї, практики, які дуже турбували мене.

Кожний день переходив одноманітно, як по шаблону. Встаючи о шостій годині ранку, ми перше робили рукою знак хреста, повторювали “Святу Марію”, тоді йшли на службу Божу. Тоді був час на міркування і переважно включав справи Другої Ватиканської Ради. Тоді ми переглядали наші студії в клясі. Після снідання ми тратили годину і пів чистити залю і підливати вазонки. Їли ми в тишині, тому що мусіли слухати вибране читання.

Але щоденно п’ять годин у клясі дуже не задовольняли мене. Там давали дуже мало допомоги, щоб зрозуміти волю Божу. Більшість науки можна було брати в якій-небудь іншій школі — латинську мову, іспанську, мистецтво, музику, філософію, біологію, історію. Лише чотири години на тиждень було приділено на науки про церковні доктрини.

Правда, ми вживали Біблію читати Євангелії і листи апостолів під час служби Божої. Але там не було жодного пояснення, пристосовування її наук про моральність, щоб припинити огидні практики деяких хлопців.

Моя сестра, яка була свідок Єгови, писала часто і пояснювала мені дещо з Біблії, але я дуже рідко коли діставав її листи. Головний священик завжди перехоплював їх. Під час вакацій, моя сестра старалася пояснювати мені дещо з Біблії, але я не звертав уваги на неї. Окрім цього, її пояснення не були в згоді з церковною наукою.

Біблія говорить

У семінарії є виділено пів години кожного дня для “духовного” читання, себто, читання книжок, що оповідають про життя “святих”. Одного вечора я не мав такої книжки під руками, отже почав читати мою кишенькову Nacar-Colunga переклад Біблії. Не знаючи де починати я розгорнув Біблію і почав читати 19-ий розділ другої книги Мойсея. Все було добре аж поки я не почав читати 20-ий розділ, вірші чотири і п’ять.

Як мене здивувало коли я знайшов в Слові Божому вірш, який осуджував виріб і поклоніння ідолів! Я не міг повірити своїм очам! Я все вважав Біблію святою книгою. І тепер закривши її я почав добре думати. “Як це можливо?” я роздумував собі. “Чи вони обманювали мене цілий цей час?” Моя слідуюча думка — “Я не повинен так думати про науку нашої церкви, бо мене можуть відправити в пекельний вогонь”.

Я знов відкрив Біблію, щоб докінчити моє пів-годинне читання, але тепер вона була розгорнена на 40-ім розділі пророка Ісаї. При кінці пів години я дочитав до Ісаї 42:8, де є сказано: “Я — Єгова, оце ім’я Моє, і іншому слави Своєї не дам, ні хвали Своєї ідолам”. Я знову зрозумів з потрясенням, що Біблія говорила до мене нагадуючи, що поклоніння ідолів не є приємне Богові. В якому замішанню я тепер опинився! Чи може бути, що моя релігія не була правдива? Саме тоді дзвінок задзвонив і вже був час іти спати.

Шукаючи допомоги

Я не спав цілу ніч. На другий ранок я пішов просто до єпископа. Я попросив його пояснити мені 20:4 з другої книги Мойсея або Вихід. Його відповідь була, що цей вірш був частиною Мойсейового закону, якого Христос скасував. Тоді я показав йому, що Десять Заповідей, які також були частиною того закону, вчилося християн в їхніх катехізисах. “Як ви можете пояснити, що одна частина була скасована, а друга ні?” я запитав. Він умовляв мене, що одну частину лишилося для християн. “Це неможливо”, я намагався, “бо коли Христос прийшов скасувати закон, то це значить цілий закон”. Він відіслав мене до духовного директора, якого праця була помогати хлопцям з духовними проблемами.

Його зусилля задовольнити моїм питанням були засновані на таємницях і філософії. Зрозумівши, що тут я не навчуся правди, я вирішив покинути семінарію. Вони дуже старалися переконати мене, щоб я не відходив: “Ти повинен далі вчитися, щоб не пошкодити твоїм співтоваришам по семінарії. Ти знаєш, що ти є в вищій клясі і вони поважають тебе”. Це і багато більше вони говорили. Але я твердо дотримував мою постанову. “Ти можеж іти”, він відповів, але не можеш нічого взяти звідси з собою і мусиш почекати три дні”. Пізніше я довідався, що вони вжили цей час узяти хлопців на прогулянку, щоб вони не бачили як я відходив.

Знаходячи Правду

Я лишив все позаді, навіть не взяв своїх власних речей, заплутаний та розладжений. Коли моя сестра довідалася про те, що сталося, вона дала мені книжку Правда, Що Веде до Життя Вічного (анг. мові) і порадила мені дуже уважно прочитати її, порівняючи її сторінки з Біблією. Незабаром я мав регулярну студію Біблії, і я намагався, щоб студіювати три або чотири рази на тиждень. Два місяці пізніше, я символізував своє посвячення Богові Єгові і прийняв хрещення в воді.

Я негайно поспішив назад до семінарії, а моя торбина була повна журналів “Пробудись!” а головно число в якому була стаття “Відкритий лист до щирих католиків”. Священик не хотів впустити мене до середини, але йому це не вдалося, тому, що всі хлопці почали вибігати до мене, щоб привітати мене. Я дав їм добре свідоцтво і лишив їм багато журналів. А який був наслідок? Двадцять два хлопці вирішили також покинути семінарію. Шість із них погодилися студіювати книжку Правда, Що Веде До Життя Вічного. І один із них прийшов на конвенцію свідків Єгови в Каракас.

Тепер люди дуже дивуються коли я відвідую їхні доми, не як студент-священик Католицької Церкви, але як один із свідків Єгови. Який щасливий я є, що Єгова промовив до мене через Його Слово і скерував мене до Його організації!