Чи Ваші Уші й Очі Блаженні?
СЛУХ і вид є найбільше важні й цінні зі всіх змислів. Уші і очі, хоч часто уважаються за приналежність в дійсності є безцінні благословення, які постачив благий Творець. Чим більше ми подивляємо ці чудові орґани, їх чудові й славні наукові складники, і також нервову систему, яка передає враження до мозку, де вони стають вияснені й зрозумілі, тим більше ми розуміємо правду приповісті: “Ухо, що чує, й око, що бачить — одно й друге сотворив Єгова.” (Прип. 20:12, АС) й хто б подумав про двоє ушей й двоє очей? Чи це був якийсь сліпий “бог” натури, або безособова сила еволюції? Якщо ми признаємо чоловіку в його піднесенні таку бистроумну ідею, то чому ми знаходимо і в найвищих сотворіннях подібні уздібнення?
Хоч людина може бути благословенна добрим слухом й зором, то це не значить, що її уші й очі блаженні, як про це згадано в Писаннях. Чому ні? Тому, що Слово Боже часто говорить про зір й слух в образовий спосіб, відносячися до умового поняття й розуміння. Це часто являється в щоденній мові, коли хтось каже, “О, я виджу!” значить, що він зрозумів вашу точку зауваги. Добрий слух і зір в цім образовім сенсі є більше важний як літеральний, як це видиться в Павлових словах, коли він молився, “щоб Бог Господа нашого Ісуса Христа, Отця слави, дав вам духа премудрости й відкриття на пізнання його, просвічені очі серця вашого,” (Ефес. 1:17, 18) Це ще навіть лучше як образовий зір, бо апостол дійсно говорить про духове просвітчення. Але що це значить “очі серця вашого”?
Нам поможе зрозуміти це, коли ми пригадаємо, що коли вони зустрінули лукавого серця нахил Жидів, то наш Господь і апостоли зробили оце наведення із пророцтва Ісаїї: “Затверділо бо серце народу цього, й ушима тяжко чують, й очі свої вони заплющили, щоб ніколи не побачити очима, й не почути ушима й не зрозуміти серцем, і не навернутись, щоб сцілив я їх.” (Іса. 6:10; Мат. 13:15; Діян. 28:27) Більшість з Жидів затверділи їх серця в непослушенстві й браку віри. (Жид. 4:6, 7) Самолюбство, гордість й упередження перешкодило їм побачити й прийняти слуг Єгови й їх вість правди. Їх око, їх погляд кермований їх звихненим серцем, не було “щирим,” і не було пряме або благородне.” Ні, вони мали “лихі” очі; “лукаві; заздрісні.” (Мат. 6:22, 23, заввага). Вони були нещирі й неохочі віддати себе на щиру і сердечну посвяту волі Божій, що є перша потреба для тих ушей і очей, що є блаженні.
В прямій протилежності й відносячися до цих блаженних одиниць. Ісус дальше сказав: “Ваші ж очі блаженні, бо бачать, і уші ваші, бо чують. Бо направду кажу вам: Що многі пророки й праведники бажали бачити, що ви бачите, та й не бачили; й чути, що ви чуєте, та й не чули.” Як їх очі й уші були особливше щасливі? З двох точок погляду: Перше, їм дано відкриття про “святі тайни царства небесного,” “заховані . . . від премудрих цього світу.” Це було джерело щастя не тільки для учеників, але для Ісуса, котрий “надто радів у дусі,” коли він побачив як його Отець благословив тих, що “осталися дітьми Божими.”— Мат. 13:26, 17, 11; Луки 10:21; Йоана 1:12.
Одначе їх щастя не було ограничене до умового розуміння, але підтримане дійсним, живим досвідченням, котре вони дійсно виділи й чули, ‘пророки й праведники.”‘котрі жили перед Христом, бачили очима віри, хоч не ясно, але особливше благословення було заховане для людей Божих, але вони не могли зазнати їх в їх часі. (1 Петр. 1:10—12) Коли ж Ісус народився, все це почалось змінювати. От Симеон став переповнений радістю, взявши диття на свої руки й сказав: “Бо виділи очі мої спасення твоє, що приготовив єси перед лицем усіх людей, світло на одкриття поганам, і славу народам.” (Луки 2:30—32) Йоан також підкреслив безпосередне видіння й слух й радість, яка виходила із відтам, коли писав: “Що бачили очима нашими, і на що дивилися, чого руки наші дотикалися, звіщаємо вам щоб і ви мали спільність з нами. І це пишемо вам, щоб радість ваша була повна.”— 1 Йоана 1:1—4.
ОЧІ І УШІ БЛАЖЕННІ СЬОГОДНІ
Чи це правда і сьогодні? Безсумніву, що так, а навіть з більшим підкрисленням. Ісусове наведення із пророцтва Ісаїї, шестий розділ, було тільки в мінеатурі сповнене. Більше сповнення видимо в цей час Христової другої присутності, коли проти Христіянства виречено суд, що є протилежністю вірному тілесному Ізраїлю. Перша часть того пророцтва є також сповнена в нашім часі. Ісаїя чувсь осуджений зпершу із за того, що він бачив у видінні, покликнувши. “Горе мені! . . . я бо людина з нечистими губами, . . . а це ж очі мої бачили Царя, Єгову сил небесних.” Але коли його уста були очищені, тоді він застановився як велико його очі були благословенні, і його уші, коли він почув ті слова, що значили запрошення бути промовцем й амбасадором Єгови: “Кого б мені послати, й хто нам піде?” Діставши властиве вирозуміння й участь, він зараз зробив той щирий й щедрий відгук: “Ось я, пошли мене!”— Іса. 6:1—8, АС.
О, як влучно це зображує досвідчення помазаного останка із часу, коли Єгова прийшов до свойого храму судити в 1918 році (по Хр.). Нема сумніву, що ми жиємо в часі, коли чудові речі можна видіти й чути, не тільки духовим розумінням, але через дійсне досвідчення. Очистивши своїх людей від “провин в Якова,” Єгова привів їх в свою царську орґанізацію, Сион. Ми не тільки бачимо, що Царство установлене, але що нас узято в орґанізацію царства, щоб мати участь в його блаженній активності. Чи ми не зазнаємо предсказаного зросту, що рине навально у Сион? Видіти й чути правду в Сионі значить, що ваші уші і очі блаженні. Видіти й чути наслідки вашого змагання помагаючи іншим зрозуміти правду й прийти в Сион, значить, що ваші уші й очі подвійно блаженні. “Глянеш і зрадієш; забється й поширшає серце в тебе; бо все багатство морське попливе тобі в руки, власність народів прибуде до тебе.”— Іса. 59:20; 60:5, АС.
“Від Єгови це сталося; дивно воно в очах наших.” (Пс. 118:23, АС) Так, ми даємо йому признання й хвалу за всі ці ласки. Ми можемо бути вжитими ним тільки тоді, якщо ми тримаємось впокорі перед ним і нашими братами. Ми всі працюємо разом в цій роботі і всі маємо зустрічати ті самі праведні вимоги. Ніхто не може сподіватися особлившого привілею. Вихваляймо Єгову всяким средством, бачучи як він благословить нашу працю, але це ми робім в Його власний спосіб і час.— Луки 14:11.
А що про будучі вимоги? В Сатанськім світі сьогодні нема нічого, щоб було благословенням для очей й ушей, чи то буквально чи образово. Якщо ви живете у великому місті, нема там нічого для відсвіження ока, тільки безконечні будинки й безконечні струї автів й такий гуркіт, що заледви можна чути свій власний голос.
Велика це протилежність, коли поглянути на обставини які заманюють в “новім світі,” як це представлено в останніх двох розділах Одкриття, і які вже заманювали в духовий спосіб в товаристві Нового Світу! Що за спокійний й мирний вигляд отвирається перед вашими очима, коли ми поглянимо на довгу, тиху вулицю дерев! Нема тут замішання ні шуму трафіки, проте прекрасний птах нагло перелітає перед очі, золотим блиском, коли він летить домів крізь ліса. Чи це образ далекої околиці? Противно, це опис “розлогого шляху” в самім місті, “Нового Єрусалиму.” Замість твердої камянистої дороги із автами у перегонах, там “чиста ріка води життя, ясна як кришталь.” І поглянь на ті дерева, а це — “Дерева життя . . . що родять овочі що місяця.”— Одкр. 22:1, 2.
Триваючого життя в щастю й мирі, от що людство сумно потребує. Це тільки обітовані благословення що роблять будучу “нову землю” так привітною. Блаженні й щасливі ваші уші й очі, якщо ви вже є один із товариства Нового Світу, навчаючись не тільки бачити красоту правди й чути й коритись життя-даючім інструкціям, “що пливуть від престола Божого й Агнцевого,” але також вчитися як отвирати сліпим очі й відчиняти глухим уші й іншим доброї волі, запрошуючи їх прийти в Сион, на “гору Єгови,” бути навченим про нього й ходити його стежками.— Іса. 2:3; 35:5, АС; Одкр. 22:1.
Чи ті благословення прийдуть до найвищої точки при закінчені тисяча років, як це часто буває з музичною програмою, якою ви особливше радієте? Ви відчуваєте що кінець приходить через піднесення напруження, а нарешті приходить той голосний кінцевий акорд, полишаючи вас із почутям, що хоч доволі ви втішались тією мелодією, то нарешті все затихло. Ви вже вислухали. Але це не так буде коли Христос передасть Царство свойому Отцеві. Певна річ, там буде найвищий час кінця для тих, що прилучаться в останнім бунті, котрий є описаний в Одкриттю 20:7—10. А ті у повній згоді з найвищим Суддєю не будуть боятися, що все загубилось у напружнім пункті.
Й чому потрібно, щоб ця музика прийшла до конечного заключення? Замість того, коли приходить до остаточного побудження і та люба мелодія захоплює, побідивши всі грізні комплікації ніжного якору, тоді нагло орхестра піднімає тему до вищого ключа, але із варіяцією в гармонії і, коли ви слухаєте в захопленні теми і, сольо скрипки, неначе поринає у ніжний подих вітру, що ледви ворушить листями, з тією зміною в гармонії, оставивши вас з чудовим почуттям. Так буде при закінчені тисяча років Царства правління. Скарби Єгови ніколи не вичерпаються.
У міжчасі, як це апостол каже, Бог тепер відкрив своїм духом много чудових річей, котрими ви можете втішатися через дійсне досвідчення. (1 Корин. 2:10) Тепер час, коли ви можете бачити й чути й увійти в ті речі, які пророки й праведники дуже бажали видіти й чути. Тепер час бути зайнятим в послушенстві й давати запрошення “кожному що бажає”, щоб вони, з вами, “брали життя воду даром.” (Одкр. 22:17) Якщо ви активно берете участь в цих речах, то ваші уші й очі справді вельми благословенні.