Нова Пісня Для Всіх Людей Доброї Волі
1. Яка є відповідна пісня для сьогодні і то помимо Приповістей 25:20, і які наслідки для тих, що співають її?
ПРИПОВІСТЬ, шо є зо три тисячі літ стара, каже: “Роздягти в день холодний, і налити оцту в рану,— все одно, що співати пісні зжуреному серцю”. (Прип. 25:20) Сьогодні цілий світ знаходиться в сумному стані, зустрінувшись з теперішнім заколотом і страшною будучностю. Заклопотані люди не є настроєні співати. Все ж таки є пісня, що дійсно може звеселити всіх людей, без ріжниці до якої народності вони належать. Це є нова пісня, якої попередні ґенерації не мали спромоги співати. Якщо, люди є доброї волі до незвичайного творця тієї пісні, то вони будуть радіти нею, будуть загріті й відсвіжені нею і піднесені з їх сумного й квасного стану. Коли вони познайомляться з цією уложеною піснею, вони також бажати муть вибухнути співом. Це принесе їм здоровя й спасення.
2, 3. (а) Чому імя автора пісні є нове для многих? (б) Чому він міг дати нам дійсно нову пісню, і що він каже нам робити з нею?
2 Ця пісня не тільки покажеться бути новою для тих, що почнуть співати її, але її Автор безсумніву буде новим для многих, що будуть чути спів його пісні. Цим Автором і Композитором є той, що його імя многі провідні люди навкола світу старались заховати від людей, щоб вони не довідались про нього. А однак те імя було звісне для першого чоловіка, який жив тут на землі около шість тисяч літ тому. Ним є Єгова, Творець не тільки нової пісні, але також неба й землі. Всяка пісня від нашого Творця повинна бути важливою, бо в неї вість про безконечне, щасливе життя для нас. Через одного свого писателя, якого він надхнув, він каже: “Я Єгова, це імя моє; і слави моєї не віддам іншому, ані величі моєї — бовванам. Ось давні речи перейшли, а нові речи я звіщаю; нім вони стануться, я звіщу вам.” Через те він міг дати нам нову пісню, якої ніякий інший композитор не може дати нам, і тому він каже до людей доброї волі:
3 “Співайте Єгові нову пісню, про славу його від країв землі; плаваючі по морі й все чим воно сповнене,— острови й ті, що живуть на них. Нехай пустиня й міста її піднесуть голос їх.”— Іса. 42:8—11, АС.
4, 5. З огляду на слова в Екклезияста 1:9, 10, то як та пісня може бути новою, і де нові речи не є ограничені?
4 Але ж як ця пісня може бути новою? Ми можемо запитати це питання, коли ми пригадаємо, що один мудрий володар тисяча літ тому сказав: “Що було колись, те буде й знов, і що діялось, те й діяти меться, й нема нічого нового під сонцем. Станеться часом дещо, про що люди кажуть: Ось новина! але так воно давно вже бувало за попередніх часів.” (Еккл. 1:9, 10) Навіть страшна гідроґен (воднева) бомба, яку рострілено перший раз в 1954 р. не є ніщо нове. Протягом біліонів років перед сотворенням чоловіка, великий Творець, Єгова, зробив вибух гідроґену (водня) внутрі сонця, і це ті експльозії атомів гідроґену, що дають нам світло на цій землі. Однак, хоч “нема нічого нового під сонцем,” то це не зачить, що нічого нового неможе бути про сонце, нічого нового поза цією природною країною або й духовою країною. Коли премудрий цар Соломон говорив, що нема нічого нового під сонцем, то він говорив про цей природний світ і про звичайні справи людства, котрі сонце освічує. Зараз перед тим він сказав:
5 “Рід приходить і рід відходить, земля ж стоїть собі по віки. Сонце сходить, сонце й заходить, та й квапиться знову до того місця де має сходити. Усі ріки течуть у море, та й море не переповнюєсь, і туди, звідки взялись, вони вертаються, щоб знову текти. Всі речи трудні; не може чоловік всього висловити; не насититься око, дивлячись, не сповниться ухо, слухаючи.”— Еккл. 1:4—8.
6. Чому Єгова в позиції дати нам нову пісню, отже що він зробив?
6 Не треба нічого нового у природному способі під сонцем. Але ж Єгова є вище сонця, бо ж він Всевишній Бог. Він може творити нові речи вище сонця або невидимої країни духової, а також в духових справах, що вони мають до чинення з людством на землі. В цей спосіб він може дати нам факти для теми нової пісні, яка викликує в нас невідпорне зворушення радости й захоплення, яке приходить із славного значення того всього. Будучи всемогучим і ніколи невтомленим в його постачі нових речей для нас, він дав нам таку пісню.
7. Коли сама вселенна потребувала обітниці про нову надію, і чому? І про яку жінку Єгова остаточно заговорив?
7 З початку існування чоловіка, Бог Єгова дав нам основну тему сьогоднішньої нової пісні. Це був час, коли самий універс потребував обітниці про добру надію. Наш перший людський батько согрішив, хоч він був у раю Еденському, в раю утіхи, де він мав усі потреби для вічного існування в людській досконалості й в свободі як син Божий. При помочі вужа, його жена (Ева) була спонукана їсти із заказаного дерева овоч. Опісля вона спонукала свого мужа їсти із його й переступити заповідь їх небесного Отця. Заким Бог Єгова виповів вирок віковічної смерти на них за цей добровільнй непослух, то Він промовив до першої причини того всього, великого спокусника, Сатани Диявола. Бог промовив до нього наче б він був вужем, кажучи: “Я положу ворогування між тобою і жінкою і між твоїм насінням і її насінням. Воно рощавить тобі голову а ти упиватися меш в його пяту.” (1 Мойс. 3:14) “Жінка” про яку Бог говорив, не була грішна жінка Ева на землі, Адамова жена, але це була свята жінка в небі, Божа універсальна жена, яка могла породити щось святе для Божої цілі.
8. Чому Божі слова до вужа були чимось новим, і що царські члени Божої жінки постановили досліджувати?
8 Ті Божі слова до вужа були щось нове для цієї землі. Це було перше пророцтво висказане у слуху людства. Воно предсказувало, що згідно з волею Божою настане війна в небі між Сатанаю Дияволом а Божою небесною орґанізацією-женою, між насінням або потомком Сатани диявола і насінням Божої вірної жени. Хто із них виграє війну? Чи впиванняся у пяту або рощавлення голови буде переможним ударом? Сказано, що рощавлення голови буде переможним. Отже, насіння Божої жени як всесвітньої орґанізації, хоч перше стане ранене в пяту, то однак вийде переможним на оправдання Божого першого пророцтва для людства. Це напевно мало статися великою потіхою для ангелських членів Божої символічної жени, його вірної ангелської орґанізації, що є подружена з ним і підлягає йому. Хто саме мав бути тим насінням жени, в який спосіб те насіння мало бути витворене, і як воно мало бути зранене у пяту і рівночасно рощавити цього диявольського ранителя в голову,— всі ці питання розбуджували зацікавлення всіх лоальних членів Божої небесної жінки. Негайно вони забрались слідити за сповненням цього еденського пророцтва, яке було основою всіх інших пророцтв для людства.
9. Чого ніяке сотворіння не могло зробити для цього пророцтва, але як зацікавлення поширолось між людьми?
9 Оскільки це є Боже правило, що “ніяко пророче Писання не виходить з власного викладу,” тому Адам і Ева не могли розуміти ані вияснити пророцтва Єгови. Ані цього не міг зробити Сатана Диявол, хоч він і є могутнє духове сотворіння з вищим життям від чоловіка, і також з вищою силою й розумом. (2 Пет. 1:20, 21) Після того, як Адам і Ева були покарані через вигнання з раю Еден, щоб вони там умирали, вони почали роджати діти. Із самолюбного зацікавлення в Божу обітницю відносно насіння якоїсь жінки, Адам і Ева розказали про це своїм дітям. Отже заінтересовання в це пророцтво поширилось між людьми.
10. Як те пророцтво могло вплинути на Каїна так, що він забив свого брата Авеля?
10 Люди, що бажали вивисшити себе, виступали як обітоване насіння, в надії дістати власть і позицію над іншими людьми називаючи себе справдішним насінням. Каїн був первороднім з людства. Коли другий син Адама і Еви, Авель, дістав Боже одобрення за його принос жертви Богу з свого стада, а не за безкровні продукта з города, Каїн забив Евеля, щоб перешкодити своєму братові витиснути його як можливе насіння. “Вірою приніс Авель лучшу жертву Богу ніж Каїн, через котру свідчено йому, що він праведний, як свідкував про дари його Бог; нею він, і вмерши, ще говорить.” Ось так Авель ще говорить до нас як перший вірний людський свідок Єгови, бо так називає Авеля Боже власне написане Слово.— Жид. 11:4 і 12:1.
11, 12. (а) Яку стичність Енох мав з обітованим Насінням? (б) Чому Енох не пішов до неба підчас перенесення його Богом?
11 Перше Боже пророцтво через чоловіка прийшло від Еноха, сьомого з лінії від Адама. Енох був чоловік віри в Бога Єгову і через те стався свідком Єгови. Енох також стався предком обітованого Насіння, котрим він інтересувався. Перед своєю смертю він був надхнений Єговою свідкувати про Його намір виконати суд проти всіх безбожників, що є насінням великого Вужа, Сатани Диявола, під час коли той Вуж має бути рощавлений в голову. (Юди 14, 15) Еноховим ворогам не було дозволено убити його, як це Каїн зробив Авелеві, тому що Бог самий забрав Еноха з земної сцени, так що “не знайдено його ніде.” “Чому? бо “перед перенесенням його свідчено, що він угодив Богу.” (Жид. 11:5) Бог не забрав його до неба, тому що дорога до неба для людей народжених у грісі від Адама не була іще отворена.
12 “Нова й жива дорога”, щоб увійти у найсвятіще небо, не була отворена аж 3,072 роки після Еноха. І справді аж до того часу: “Ніхто не зійшов на небо, тільки хто з неба зійшов, Син чоловічий.” (Йоана 3:13; Жид. 9:6—8; 10:19—22) Ця свята тайна відкрилась людському розумінню із постепенним сповненням Божих намірів після того, як пророк Єгови, Енох, зник.
РОДОВІД ОБІТОВАНОГО НАСІННЯ
13. Яке споріднення Ной мав з обітованим Насінням, і що прийшло замість Насіння в часі Ноя?
13 Десятий чоловік з лінії від Адама в родоводі обітованого Насіння був Ной, правнук Метуселя, котрий жив найдовше зі всіх людей на землі, а саме 969 літ, і то помимо його народження в грісі й під засудом на смерть. (1 Мойс. 5:25—32) Вірою Ной виглядав приходу того обітованого Насіння від Божої жени. Те насіння не прийшло в часі Ноя — ні, бо тоді прийшло велике виконання суду з Божої руки проти ворожого насіння до Божої жени, то є, проти насіння великого Вужа, Сатани Диявола. Той чин екзекуції виконано при помомочі всесвітного потопу, що сталось через прорив вод, які тоді кружили високо над землею, як накривало. Ті води спадали через сорок днів і ночей. Тодішний передпотопний світ був знищений, але Ной і його благородна родина пережили кінець тодішнього лукавого світу.
14. Чому ми сьогодні повинні показати віру в утечу Ноя і його родини від знищення в часі потопу?
14 Всемогучий Бог схоронив їх разом з многими породами звірят і птиць у ковчезі, котрий Ной збудував був у вірі й послушестві до приказу Єгови. Кажуть, що той ковчег іще спочиває на горі Арарат в Туреччні після того, як потопні води приупали. (1 Мойс. 6:1 до 8:4; Жид. 11:7; 1 Пет. 3:20) Так і ми сьогодні покажім віру у факт тодішнього потопу, як це Ной зробив, щоб утекти з родиною в часі кінця тодішнього безбожницького світу, і який був прообразом на сьогодні, як люди доброї волі будуть схоронені й остануться живими Божою силою в часі закінчення цього лукавого старого світу й перейдуть в Божий праведний світ.— Мат. 24:36—42.
15. Котрий із синів Ноя був вибраний бути предком того Насіння, і котрого особлившого потомка свого Сим дожив побачити?
15 Котрого із трьох синів Ноя, що пережили кінець світу із ним, Бог Єгова вибрав бути предком обітованого насіння Своєї небесної жени? Він вибрав Сима; і в доказ цього він здобув особлившу ласку в Бога через свого батька Ноя: “Благословен Єгова, Бог Сема, а ти Канаане, (син Хама) рабом у них будеш.” (1 Мойс. 9:18—26) Сим жив ще сотню літ після Потопу і побачив особливше одного із своїх потомків через котрого обітоване Насіння мало явитись і через котрого благословення мали прийти для людей доброї волі з усіх родів і народів землі. Сим можливо і виповів благословення Боже на цього чоловіка віри на імя Авраам.
16. Якої обітниці від Єгови Авраам стався наслідником, і що заставляє нас досліджувати історію його потомків?
16 Бог вибрав цього Семійця Авраама за його віру в одного живого й правдивого Бога. Він випробував Авраамову віру і велів йому оставити рідний край і йти до краю, що знаходився на південному заході, і до котрого Бог провадив його. Коли Авраам зробив це під Божим керовництвом і вступив на землю старинної Палестини, цим він стався гідним наслідником обітниці Єгови. “І зроблю тебе народом великим, і благословлю тебе і звелечу імя твоє, і будеш благословенний. І поблагословлю благословлячих тебе, а кленучих тебе проклену. І благословляться в тобі всі племення землі.” (1 Мойс. 12:1—3) Наше бажання мати вічну участь в цім благословенні повинно заставити нас бажати ступати слідом в історії Авраамових потомків, і це без огляду на факт, що Авраам був Семітом або Єврейом. Що є важне то це, що Авраам доказав вірність Богу Отцеві обітованого Насіння і тому земне життя обітованого насіння мало постачатись через далеку пра-правнуку Авраамову.
17. Як це було зображено в часі Аврама, що те обітоване Насіння мало умерти, отже що ми можемо зробити при помочі Авраамового насіння?
17 З усіх Авраамових синів, його єдиний син від правдивої жени Сари був Божим вибранцем для тієї лінії потомків. Щоб зробити прообраз, що насіння Божої жени буде ранене в пяту через великого Вужа і його насіння, Єгова приказав Авраамові пожертвувати цього чудом даного сина на імя Ісаак. Та заким Авраам міг виконати цю жертву, Єгова стримав жертвенного ножа Авраама і сказав: “Мною самим клявсь я — це слово Єгови — за те, що вчинив єси таку річ, і не пощадив єси сина свого олюбленого ради мене, велико благосвлю тебе і намножу твій рід як зорі небесні, і як пісок узкрай моря, і внаслідує потомство твоє царини ворогів твоїх. І благословляться в потомстві твоїм всі народи землі.” (1 Мойс. 22:15—18) Чи ми бажаємо бути благословенними вічно через обітоване насіння Єгови? Тоді, коли тайна або свята таємниця буде розвязана для нас хто тим Насінням є, то ми мусимо радо і з подякою прийняти його, хоч він і походить від Авраама Єврея з лінії Сима.
18. На котрого Ісаакового сина Єгова положив благословення, і як благословення Царства перейшло на одного з його внуків?
18 З близнюків синів Ісаака, Яков показавсь бути правдивим, маючи палку віру в Бога Єгову і дорогоцінну обітницю. Отже Єгова явився Якову у видінні і обітував йому, що благословення всіх народів прийде через його потомків. Єгова не став заколочений тим, що Яков мав дванацять синів, бо через них Він витворив дванацять поколінь Ізраїля. Бог дав Якову нове імя Ізраїль. Але з котрого із тих дванацяти поколінь мало вийти Насіння? Єгова велів Якову, на його смертній постелі, виповісти благословення на його четвертого сина, Юду: “Юда левчук. . . Від Юди не відступить берло, ані власть вождя з між колін його, доки Шілог прийде, і йому підкорені будуть народи.” (1 Мойс. 49:9, 10) Це благословення відносилось до царства. Це запевняло, що покоління Юдине постачить царського володаря, який посідати ме берло й булаву вождя, і він буде Левом з покоління Юдиного. (Одкр. 5:5) До його належати ме право підкорення всіх родів і народів землі. Отже цей мав бути тим Насінням.
19. Як Давид стався царем через котрого обітоване насіння мало прийти?
19 Це сталося 293 роки після того, як вмираючий Яков, або Ізраїль, виповів це благословення на Юду, що Бог Єгова привів дванацять поколінь Ізраїля у землю, яку Він обітував їх прабатькові Авраамові. Сотки літ пізніще, на просьбу Ізраїльтянів, Бог установив над ним царство. Перший цар над ними був з покоління Веняминового. Після смерти того царя Бог сповнив благословення і поставив члена з покоління Юдиного на престолі царства Ізраїля, помазанника на імя Давид. Хоч Давид, як помазаний цар був месією або Христом, то однак він не був тим обітованим Насіння від Авраама, або насінням Божої жени. Давид не вийшов був від Божої небесної жени, його духової універсальної орґанізації. Але тому що Давид був ревним поручником чистого почитання і через те вірним свідком Єгови, Бог поклявся Давидові, що те довгожданне насіння прийде від його царського роду, в цих словах: “Я напевно піднесу насіння твоє після тебе, що вийде з лона твоєго, і утверджу царство його. Він збудує дом імені моєму, і я впотужню царський престол його на віки.”— 2 Сам. 7:12—16.
20. Коли Єрусалим був збурений в 607 році перед Хр., то що тоді обявлено відносно царства обітованого Насіння, на здивування Жидів?
20 Дивно воно сталося, що в 607 році перед христіянською ерою, царство покоління Юди і роду Давида було збурене й столиця його Єрусалим упала. Аж до нашого часу ніяке царство з чоловіком на престолі з роду Давида не було установлене в Єрусалимі. Чи Божа заприсягла угода з царем Давидом відносно віковічного царства невдалася? Ні, бо Всемогучий Бог приготовляв щось небувале нове, щось цілком відмінне від того, що люди сподівалися. Він приготовив дорогу для всіх людей доброї волі, що живуть сьогодні, щоб вони співали нову пісню невимовної радости. Із цього, як Бог кермував справою, то з бігом часу стало ясним, що те віковічне царство обітованого Насіння від Його жени, мало бути небесним, далеко вищим від царства Давидового в земному Єрусалимі. Одначе, через шість сот літ після збурення земного царства з роду Давида, вірні Ізраїльтяни виглядали поновного установлення Давидового царства в Єрусалимі. Але тепер щось дуже дивнонове було схоронене для них.
ЧУДОВІ НОВІ РЕЧИ
21. Через який земний родовід обітоване Насіння мало прийти, і чому воно мало бути дійсним сином Божим?
21 Щоб обітоване царське Насіння могло народитися з роду Авраама і з лінії Давида, то воно мусіло родитися як Єврей і з жінки царського роду від Давида. В той самий час, щоб те Насіння могло бути від Божої жени, то воно мусіло бути членом Божої небесної духової універсальної орґанізації. Це значило щось нове в універсальній історії. Це значило, що Насіння мусіло прийти з неба, із невидимої країни духових осіб. В дійсності, воно мало бути сином Божим, бож ніякий чоловік на землі не міг оженитися з Божою небесною женою, і статися батьком обітованого Насіння. Тільки Бог міг сплодити те Насіння.
22. Чому утілення сина Божого з неба не було б розвязало проблєми, що він мав походити з роду від Авраама і через Давида?
22 Як же тоді те Насіння зійшло з неба на землю і сталось чоловіком? Чи це сталося через одного з духових синів Божих через утілення як чоловік? Ні; це не було б ніщо нове, ніщо відмінне, ніщо, щоб зустрінуло потребу в цій справі. Від часу, коли Адам і Ева були вигнані з раю Еденського за їх гріх, то сини Божі часом матеріялізувалися. Ті херувими, яких Бог поставив на сході городу Еден, щоб берегли дороги до дерева життя, вони матеріялізувалися через утілення. Це значить, що вони чудотворною силою одягнули себе невидимих у видиме, намацельне тіло. Але тому, що ті херувими взяли людське тіло згідно з наміром Бога Судді, то цим вони не сталися синами Адама й Еви. Ті зматеріялізовані херувими не дістали свого тіла й крови від Адама й Еви. Із поступом часу і інші ангели також утілювалися і являлися Авраамові і цареві Дивиду, але ж вони не дістали своїх тіл від Авраама або Дивида, щоб статися тілесним насінням Авраама й Давида. Ні, таке утілення, або матеріялізація, сина Божого з неба не розвязало б проблєми. Що ж тоді?
23. Як Гавриїл сповістив вість Марії, що вона мала статися матірю?
23 Зараз перед закінченням 3-го року перед христіянською ерою, Божий ангел Гавриїл прийняв утілення й в цей спосіб явився незамужній жидівській дівчині на імя Марія з царського роду Давида. Він пояснив Марії ту нову річ, що мала статись без її подруження з чоловіком, кажучи: “Ось зачнеш ти в утробі твоїй, ів родиш Сина, і наречеш імя йому Ісус. Цей буде великий і Сином Вишнього звати меться, і дасть йому Бог Єгова престол Давида, отця Його, і царювати ме він над домом Якова по віки, і царству його не буде кінця.” “Як це станеться, коли чоловіка не знаю?” запитала Марія. Гавриїл пояснив: “Святий дух зійде на тебе, і сила Вишнього отінить тебе. Тим і що вродиться, звати меться Сином Божим.” Марія згодилася, щоб Бог ужив її в цей чудотворний спосіб, кажучи: “Ось я рабиня Єгови! нехай станеться мені по слову твоєму.” (Луки 1:26—38) Але як?
24. Що нове сталося в небі, що Марія могла почати Сина Божого в дівочій утробі?
24 Тоді щось дивно-нове сталося в невидимих небесах, далеко вище сонця поза матеріяльною країною. Первородний або єдинороджений Син зник був з між кадрів Божих небесних синів. Що сталося? Бог велів цьому головному Сину оставити лоно Своєї жени, або небесної універсальної орґанізації, і Бог післав його з неба народитися як людська дитина від діви Марії. (Йоана 3:16, 17) Божий олюблений Син оставив всяку свою небесну славу й силу, навіть віддавши своє славне небесне тіло, свою божествену форму. (Филип. 2:5—8) Тоді Бог переніс життя свого Сина з неба в утробу діви Марії. Ось так Марія почала у своїй утробі за діянням Божого святого духа, або активної сили, без ніякого полового сполучення з жадним чоловіком.
25. Котрий Син Божий народився з утроби Марії?
25 Якийсь час після того, як ваготіння Марії почалось являти, тесля Йосиф з царської родини Давида, послухав Божого наказу й прийняв Марію як свою жену ради її охорони. Отже, у повноті Божого часу, та свята дитина, “Син Божий”, котрий вийшов з небесної жінки, народився. Він народився як дійсне людське сотворіння від Марії із царської лінії від Давида, як Давидів наслідник. Тому що він був речником Всемогучого Бого або як Слово в небі, то це чудо є описане як слідує: “Слово сталося тілом, і жило між нами, [і ми бачили його славу, славу єдинородного від Отця,] повно ласки і правди.”— Йоана 1:14, АВ.
26. Отже чому Син Божий на землі не був утіленням?
26 Це зображення не говорить, що Син Божий далі посідав своє небесне тіло і був тільки утілений або одягнений в мясне тіло. Ні, воно каже, що Божий небесний Син “стався тілом.” Він стався тільки чоловіком, але святим чоловіком з безгрішним небесним Отцем, і цим чином остався Божим безгіршним Сином. Отже ми читаємо: “У повноті часу Бог післав свого Сина, родженого від жінки.” (Галат 4:4, АВ) “Про Сина свого, народженого з насіння Давидового по тілу, об’явленого Сина Божого в силі, по духу святости.”— Рим. 1:3, 4, АВ.
27. (а) Як Бог підніс свідків при народженню свого Сина? (б) Як це показалось бути також доброю новиною в небі, і яку основу положено цим чином?
27 Це було щось славно нове, також небувалий вираз Божої любови для людей доброї волі. Щоб ця нова, чудотворна подія — народження цього звершеного, безгрішного хлопяти від дівчини — не перейшла без уваги, і щоб засвідкувати про цю подію доброї новини, Бог післав свого ангела до пастирів близько Вефлеєму, де самий Давид колись був пастухом, сказати їм: “Звіщаю вам радість велику, що буде всім людям. Бо народивсь нам сьогодні Спас, що єсть Христос Господь, у городі Давидовому.” Це була добра новина й для небес, отже множество ангелів явились пастирям і прославляли Бога, кажучи: “Слава на висоті Богу, а на землі мир між людьми доброї волі [або, між людьми котрих він призволив].” (Луки 2:10—14, замітка) Ця подія ніколи не повториться між людьми. Правильний наслідник до Давидового царства й престолу вже народився у безгрішний спосіб, а це положило основу для нових і славних речей.