Рай

“Він був підхоплений у рай, і чув слова невимовні, що не можна чоловікові промовити.”— 2 Корин. 12:4.

1, 2. (а) Коли звернено нашу увагу на Перський город, і коли можна законно говорити про нього? (б) Як апостол Павло звертає ввагу на такий рай?

КОЛИ щось так величне й любе, як на Сході Перський город був обявлений через сповнення божественного пророцтва, тоді ми можемо законно й начасі говорити про нього. Чоловік може тоді говорити про нього із запевненням, і на твердім ґрунті ясних фактів. Сьогодні, по девятьнадцяти століттях від того часу, як апостол Павло згадав про його христіянському соборові в Коринтії, Греція, ми можемо говорити зрозуміло про чудові речі відкриті йому. Подаючи доказ христіянам в Коринтії, що він був апостолом Ісуса Христа, Павло сказав:

² “Не користь же мені хвалитись, та перейду до видіння і одкриття Господнього. Я знаю чоловіка в Христі перед чотирнайцятьма літами [чи в тілі, не знаю, чи без тіла, не знаю, Бог знає], підхопленого аж до третього неба. І знаю такога чоловіка [чи в тілі, чи без тіла, не знаю; Бог знає], що був підхоплений у рай, і чув він слова невимовні, що не можна чоловікові промовити. . . Таким хвалити мусь, . . . Коли бо я схочу хвалитись, не буду безумний, бо говорити му правду. . . І, щоб превеликими відкриттями надто не величатись мені.”— 2 Корин. 12:1—7.

3, 4. Коли це було, що Павло мав райське видіння, й як він описує своє навернення до христіянства перед царем Аґрипою?

³ Чотирнадцять років перед тим, заки Павло написав ці слова, припадає около 41 років (по Хр.), або щонайменше пять років потім, як він був навернений від Юдаїзму до христіянства чудесним видінням у котрім він бачив ясно-разячу славу воскресшого Ісуса Христа в небі. Розказуючи про це перед римським управителем Фестусом й царем Аґрипою II й іншим поважним урядникам на авдієнції в кімнаті Кесарія, Павло поважно сказав:

⁴ “І, в цих [мислях] ідучи в Дамаск з властю і наказом від архиєреїв, о полудні, царю, в дорозі видів я з неба світло над сяєво сонця осиявши мене й тих, що йшли зо мною. Як же всі ми попадали на землю, почув я голос що говорив до мене і промовив Єврейською мовою: Савле, Савле, чого гониш мене? тяжко тобі проти рожна прати (перти). Я ж сказав: Хто є ти, Господи? Він же каже: Я, Ісус, котрого ти гониш. Та встань на ноги твої; на це бо я явивсь тобі, щоб зробити тебе слугою і свідком того, що бичив ти, і що обявлю тобі, і вириваючи тебе від людей і від поган, до котрих тепер тебе посилаю. Тим, царю Аґрипо, не протививсь я небесному видінню, а найперш у Дамаску і в Єрусалимі і по всій землі Юдейській та й поганам проповідував, щоб покаялись та обернулись до Бога, роблячи діла, достойні покаяння.”— Діян. 26:12—20.

5. З яким умовим напрямом Павло пише про це видіння й одкриття, й як ми вживаємо наш час на розважування його райського видіння?

⁵ Те видіння не було мрією, ані ніяке уявлення або галюцінація. Це було так правдиве, що Павло взяв його дуже серйозно й не знехтував цією вісткою даною йому. За послушенство до видіння до кінця його життя, він умер мученичою смертю. Рівнож, Павло писав у всій серйозності про те надприродне видіння й одкриття, що Господь Ісус Христос в небі дав йому. Отже, ми можемо бути певними одної речі: Ми не марнуємо часу на якусь галюцінацію, коли ми застановлаємось над надприродним видінням, що було дане чоловікові особливше знаний Павлові, що він був піднятий, щоб зобачити рай й чув невимовні слова, котрі були заборонені тоді для того чоловіка говорити. Радше, ми вживаємо часу, щоб прийти до зрозуміння.

6, 7. Хто був це підхоплений чоловік про котрого Павло пише, але який другий чоловік також отримав видіння від Ісуса про Рай?

⁶ Той чоловік, що був упривілейований таким надприродним видінням, безсумніву був самий апостол Павло, бо ніхто інший не розказував нам про ці досвідчення, які сталися около 41 року по Хр. Отже, Павло, не був єдний чоловік котрому Ісус Христос обявив про рай. Заки Павло стався христіянином, там був чоловік до котрого Ісус говорив про рай. Це сталося в 33 році по Хр., в часі Жидівської Пасхи, на Голготі, за Єрусалимськими мурами.

⁷ Ісус тоді висів на дереві страсть, гвоздями його руки й ноги прибиті. Над його головою Римський управитель Понтій Пилат прибив лєґальну вину за котру Ісус був оскаржений. Жидівські люди “стояли дивлячись на нього. Але правителі глузували, кажучи: ‘Інших спасав, нехай спасе себе, якщо цей чоловік є Христос Божий, Вибраний.’ Навіть й воїни насміхались з нього, приступивши до нього дали йому квасного вина, кажучи: ‘Коли Ти цар Жидівський, спаси себе.’ “Одначе, один чоловік відважився піднести свій голос в обороні Ісуса. Він прийшов до зрозуміння, що коли цей чоловік Ісус добровільно згодився вмерти страшною, ганебною, мученичою смертю без муркіту й нарікання, то там мусіла бути правда в його переконаннях й заявах. Він також висів на дереві страсть, хоч здається не був прибитий так як Ісус, котрий терпів гірше, коли ж він “нічого недоброго не зробив.” По тім як він закінчив свою оборону за Ісуса й щоб висказати віру в Ісуса навіть в день його публичного страчення цей злочинник, “дальше каже: Спогадай мене, Господи, як прийдеш у царство Твоє.” Що ж Ісус сказав у відповідь: “Направду кажу тобі сьогодні, зо мною будеш в раю.”— Луки 23:35—43.

8. Що сталося з Ісусовим тілом по його смерти, але що сталося з тілом симпатичного лиходія?

⁸ Ісус сказав це до злочинника около дванадцятої години в полудні. Через три годині вони висіли на дереві страсть. Тоді той злочинник чув, як Ісус кликав до Бога в небі: “Отче, у Твої руки передаю духа мого!” Аж тепер все закінчилося з Ісусом. “Звершилось!” він сказав і, схиливши голову свою, перестав дихати. (Луки 23:44—46; Йоана 19:28—30) Ісусів оборонець, терплячий злочинник поруч його, дальше мучився. Але тому що Жидівський шабас мав розпочинатись при заході сонця, воїни приспішили його смерть поламавши йому ноги й також другому розпятому злочинникові. Отже він умер того самого дня, що й Ісус, його вибраний Цар. Що сталося з мертвим тілом злочинника нам не сказано; але Ісусове тіло було забране по заході сонця й похоронене в новім гробі, котрий належав до багатого Жидовина з Арімітеї, на імя Йосиф, котрий стався учеником Ісуса.— Йоана 19:31—42; Мат. 27:57—61.

РОЗБІЙНИК В РАЮ

9. Яке питання тепер зустрічає нас відносно ототожнення раю, й яка є відповідь?

⁹ Тепер зустрічає нас питання, Чи Ісус відносився до того самого Раю до котрого апостол Павло відносився багато літ пізніше? Чи Ісус говорить до злочинника на дереві про той самий Рай, який він згадує в Одкриттю дане апостолові Йоанові, десь около 96 року (по Хр.)? В Одкриттю 2:7 Ісус каже: “Хто має ухо, нехай слухає, що дух говорить церквам: Хто побідить, тому дам поживати від дерева життя, що по серед раю Божого.” По Писанням, то відповідь мусить бути ні.

10. Чому Ісус не говорив до лиходія на дереві про небесний рай?

¹⁰ До розбійника на дереві Ісус не говорив про небесний Рай. Розбійник не міг зрозуміти духових речей не більше як Жидівський фарисей Никодим, управитель жидівський, до котрого Ісус сказав: “Коли хто не народиться звиш, не може видіти царства Божого. . . . Коли хто не народиться від води й духа, не може ввійти в царство Боже. Роджене від тіла — тіло, а роджене від духа — дух. Не дивуйся, що казав тобі: Мусите ви народитися звиш. Дух, де хоче, дише, й голос його чуєш, та не знаєш, звідкіля приходить, і куди йде; так усякий народжений від духа. Те, що знаємо, говоримо, й що бачили свідкуємо; а свідкування нашого не приймаєте. Коли про земне казав вам, і не віруєте,— як же, коли скажу вам про небесне, увіруєте?” (Йоана 3:3—12) До злочинника Ісус говорив про Рай в його вирозумінні. Тому злочинник не розумів, що будучи в Раю з Ісусом як Царем, він пійде де неба при смерти, або що після його воскресення зі смерти він увійде в небеса.

11. Також, як Ісусові власні апостоли показують, що лиходій на дереві не думав про небесне царство або рай?

¹¹ Навіть по многих роках проповідування царства небесного й аж до хвилі Ісусового вознесення на небо перед їх очима, його власні апостоли не мали поняття про небесне царство. Інакше, вони були б не питали його це прощальне питання: “Господи, чи не під цей час поставиш Ти знов царство Ізраїльське?” (Діян. 1:6—11) Отже, як міг той симпатичний чоловік на дереві, злочинник, а не близький апостол Ісуса, думати про Ісуса як приходячого в небесне царство, або думати про Рай, який був в небі?

12. Чому деякі реліґійні провідники Христіянства сьогодні приймають рай про який рабінові школи за Ісусових часів навчали?

¹² Рай про котрий Ісус говорив лиходієві не був рай, про який рабінові школи того часу навчали. Згідно з наукою тих шкіл, то рай ще існував, іменно, город Еден. Згідно з їх навчанням, де він існував? Наводимо тут один авторітет: Рай це область світу мертвих, Шеол, в серці землі. Геєнна була на однім боці, з її вогнем й тортурами. Рай по другому боці, безпосередний дім благословенних. . . . Там були патіярхи Авраам, Ісаак й Яків, готові прийняти їх вірних потомків на їх лоно. . . Найвище місце почести на празнику благословенних душ було Авраамове лоно (Луки 16:23), на котрім новий наслідник безсмертності засідав як любий й почесний гість.”a Сьогодні багато з реліґійних провідників Христіянства прийняли те рабінівське навчання.b Вони знають, що Ісус не пішов до неба в той день в котрий він говорив до лиходія, що висів на дереві. Вони знають, що вранці Ісусового воскресення із мертвих він сказав до Марії Магдалини: “Ще бо не зійшов до Отця мого, а йди до братів моїх, та скажи їм: Я схожу до Отця мого й Отця вашого, й Бого мого й Бога вашого.” (Йоана 20:17, 18) Отже Ісус не зійшов був на жадний небесний Рай.

13. Чому, як це доказував Петро в день Пятидесятниці, Ісус не пійшов до ніякого небесного раю?

¹³ Чому ні? Тому, що після його смерти й похорону Ісус був в Шеол, по части через три дні. Його душа була в Шеол, у сповнення Псальми 16:10: “Ти бо не оставиш душі моєї в шеол, і не даси твому побожному бачити зотління. От таке пояснення Божий святий дух дав через апостола Петра в день Пятидесятниці. Петро, під операцією духа щойно вилитого, сказав: “Давид бо каже про Нього: (Ісуса): “Перед очима завсіди мав Єгову. . . Бо не зоставиш душі моєї в Гадес, ані даси святому Твоєму видіти зотління. . . . Отже, тому що, (Давид) був пророком і знав, що Бог клявся йому клятьбою, що він посадить його потомків на престолі, він бачив наперед й говорив відносно воскресення Христа, що він не був опущений в Гадес, ані його тіло не виділо зотління. Цього Ісуса Бог воскресив.”— Діян. 2:25—32.

14. Чому Ісус й лиходій не були в раю в Шеол, й чому лиходій не мав участи з Ісусом у “першому воскресенню”?

¹⁴ В день смерти той злочинник був з Ісусом в Шеол або Гадес. Він не пішов до неба, не більше як Ісус не пішов до неба. Ісус й лиходій не були в Раю в Шеол або Гадес. Раю там нема, ані Бог опісля не переніс Раю із Шеол до неба, в свою присутність, бо Шеол або Гадес не є те, що старинні рабіни мильно навчали чим воно є. Згідно з святою Біблією, то Шеол або Гадес є звичайний гріб для людей. Коли Ісус воскрес із мертвих, щоб його душа не осталася в Шеол або Гадес, то цим він досвідчивсь “першого воскресення.” Отже ми читаємо: “Він початок, перворідень з мертвих, щоб у всьому йому передувати.” (Колос. 1:18) Той лиходій не мав участі в “першому воскресенню” з Ісусом, бо це духове воскресення, воскресення до життя духової особи у невидимім небі. Ісус сказав до Некодима, що чоловік мусить “народитись знову,” “народитись від води й духа,” щоб тішитись тим духовим воскресенням. В случаї Ісусових вірних учеників, тоді не було почаття їх Божим духом аж до першого дня Пятидесятниці, пятьдесять день по смерти Ісуса.

15. Чому слова Павлові в Римлян 6:3—5 не відносяться до лиходія, однак, коли Ісус воскрес із мертвих, що сталося із лиходієм?

¹⁵ Та хоч лиходій умер побіч Ісуса, то до його не можна пристосувати те, що Павло каже, в Римлян 6:3—5: “Хіба не знаєте, що скільки нас у Христа Ісуса охрестились, у смерть його охрестились? Бо погреблись ми з Ним через хрешення у смерть, щоб, як Христос, устав із мертвих славою Отця, так і ми обновленню життя ходили. Коли бо ми з’єднані з (Христом) подобієм смерти Його, то й (подобієм) воскресення будемо.” Замість вмирати як Христос умер, той лиходій умер каригідною смертю. Він сказав до того другого злочинника: “Та ми по правді; по заслузі бо за те, що коїли, приймаємо; цей же нічого недоброго не зробив.” (Луки 23:40, 41) Очевидно, що коли Ісус встав із мертвих він полишив злочинника в Шеол, а не в Раю.

16. Чи лиходій просив привілею бути в царстві, й чи апостол Петро ужив один “ключ царства небесного” в користь лиходія? Як це ми знаємо?

¹⁶ Розберім, тепер, що той лиходій сказав до Ісуса: “Спогадай мене, коли прийдеш в царство своє.” Чи він просив бути в царстві з Ісусом? В жадний спосіб ні! Навіть з земної точки, і людського погляду, як він міг просити бути в царстві, коли він не був з царської родини Давида, як Ісус був? Тимбільше, той лиходій не міг поминути апостола Петра в Царство. Напевно, що той лиходій не знав, що Ісус приватно сказав Петрові: “І дам тобі ключі царства небесного; й що звяжеш на землі, буде звязане на небі; а що розвяжеш на землі, буде розвязане на небі.” (Мат. 16:19) Це сталося перший раз в день Пятидесятниці, що апостол Петро, отримавши духа, почав уживати ті “ключі царства небесного.” В той день Пятидесятницю той лиходій не був там, щоб слухати Петрової проповіді. Він не міг скористати з Петрового першого ключа, щоб дістатись до небесного царства і бути з прославленим Ісусом Христом.

17. З ким Ісус зробив угоду про царство, але чому це не включало й злочинника?

¹⁷ В ночі перед Ісусовим розпяттям на дереві страсть з лиходієм поруч його, Ісус установив Господню вечерю як щорічний спомин. Тоді він сказав до своїх одинацяти вірних апостолів: “Ви ж пробували зо мною в спокусах моїх. І я завітую вам, як завітував мені Отець мій, царство, щоб їли й пили за столом моїм у царстві моєму, і сиділи на престолах, судячи дванадцять родів Ізраїля.” В розвитку до тієї угоди про царство була ще нова угода. Ісус згадав про цю нову угоду апостолам, коли він подав їм чашу з вином, кажучи: “Ця чаша значить нова угода силою моєї крови, що проливається за вас.” (Луки 22:19, 30) Не як одинацяти вірних апостолів, той лиходій не пробував з Ісусом в його спокусах. Отже Ісус не сказав злочинникові, що Він возьме лиходія в угоду про царство лише тому, що злочинник став в обороні Ісуса й просив, щоб Ісус згадав його як він станеться царем.

18. Коли воскресший Ісус увійшов як попередник в Божу небесну святая-святих, чому той лиходій не увійшов з Ісусом як співпопередник?

¹⁸ В листі до Жидів 6:19, 20 сказано нам, що Ісус, як Божий Первосвященик, увійшов як попередник в Божий храм небесного царства, “за заслону,” потім як він пожертвував своє тіло й воскрес як духова особа. Той лиходій не міг бути спів-сопутником з Ісусом, тому що в стариннім Ізраїлі первосвященик входив в Божу Святая Святих самий. (Жидів 9:6—8) В день Ісусового воскресення той лиходій не отримав воскресшого тіла, але він мусів чекати аж прийде час на воскресення тих, що в памятних гробах, і тоді йому буде дане тіло. По Ісусовім воскресенні, апостол писав до його христіянських братів: “Оце ж, брати, маючи свободу входити у святиню кровю Ісусовою, дорогою новою і живою, котру обновив нам Він завісою, це є тілом своїм, і Єрея веливого над домом Божим.”— Жид. 10:19—21.

19. Чому лиходій не стався основою для христіянського собору, й чому він не стався більшим від Йоана Хрестителя?

¹⁹ Лиходій не був основою для христіянського собору; він не був навіть членом його. “Дванадцять апостолів Агнця” були зроблені другорядною основою для христіянського собору, котрий був збудований на головній основі Скалі-масі Ісусі Христі. (Одкр. 21:14) В день Пятидесятниці лиходій не отримав зіляття святого духа не більше чим Йоан Хреститель. Він не стався більшим від Йоана, бо Ісус сказав відносно тих, що дістануться в царство небесне: “Не явився між народженими від жінки більший від Йоана Хрестителя; найменший же у царстві небесному більший від нього. І від часів Йоана Хрестителя та й до цього дня царство небесне здобувається силою, і хто здобуває, той силоміць бере його.” (Мат. 11:11, 12) Той лиходій не був вийнятком відносно всіх вимог й всіх провізій, які були зроблені для христіянського собору із 144,000, котрі побідять цей світ.— Одкр. 7:4—8; 14:1—5.

20. Чому, будучи на дереві страсть, лиходій не був сплоджений Божим духом або признаний ним?

²⁰ На дереві страсть злочинник не був наділений Божим духом й помазаний ним. Це не сталось в день Пасхи, ані коли на дереві страсть, Що Ісус вилив Божого святого духа на своїх вірних учеників. Це було свято Пятидесятниці, коли він засів по правиці Бога в небесах, як Божий Первосвященик,— тоді Ісус вилив святого духа. (Йоана 7:39) Тоді перший раз живучі ученики були зроблені синами Божими й були взяті в нову угоду і були також помазані духом й взяті в угоду Царства як спільні наслідники з Ісусом Христом.

21. Отже чому рай, який був згаданий лиходієві, не є те саме, що царство небесне, й чому він не сів з Ісусом на його небеснім престолі?

²¹ Отже Рай про котрий Ісус згадав лиходієві не є те саме, що царство небесне. Ісус не обіцяв лиходієві, що він буде з Ісусом в Царстві. Лиходій не просився, щоб бути з Ісусом в Царстві або бути частю його. Не будучи членом з Давидової царської родини, лиходій просив тільки бути під Царством й щоб Цар спогадав його або памятав його й доглянув, щоб він мав воскресення із мертвих в країні Царства. Коли ж це так, той Рай може бути установлений аж по тім, як Царство буде установлене. Ісусове царство не було установлене ще тоді на землі в часі Пасхи і його смерти. Всі Писання пророцтва й споріднені факти доказують, що Царство було установлене в небесах в 1914 році (по Хр.). Коли Ісус зійшов на небо сорокового дня по його воскресенні, він сів по правиці Отця, ожидаючи 1914 року й навґурації Царства тоді. Приязний лиходій не сів з Ісусом на Його престолі, що Ісус сказав буде дане тим з його собору, котрі побідять цей світ духово.— Одкр. 3:21; Жид. 10:12—14.

22. Чому це не із Раю, що Ісус воскрес, і де лиходій й рід людський в памятних гробах воскреснуть?

²² Все це робить неможливим, щоб злочинник був з Ісусом в Раю в день їх смерти на дереві страсть. На третий день по його смерти, Ісус не воскрес із Раю, лишаючи лиходія там у смерті. Це було б значило, що Ісус був з ним в Раю по часті через три дні й тоді полишив його там. Ісус не зійшов назад у Рай, щоб бути з його небесним Отцем. На третий день злочинник не воскрес з Ісусом із Раю. Бо жадна мертва особа не воскресне з праведного Раю. Бо злочинник й рід людський у припамятних гробах воскресне до Раю, тут на землі. Той лиходій не був перший, що осягне Рай, ані не було нікого з умерших в Раю перед часом лиходія. Рай — це місце, не мертвих, а живих!

ГОРОД ЕДЕН

23, 24. (а) Хто був першим чоловіком в Раю? (б) Чому це імя Рай властиво пристосуване до город Еден?

²³ Перший чоловік в Раю був Адам син Божий. Адам був тоді живий. Не було там ні Шеол ані жадного Гадес, бо ніхто з людства не вмирав й був похоронений в земнім гробі. В артикулі про Рай Енцикльопедія Американа (Том 21) отвираєсь оцими словами: “город Еден. Це слово походить з Перської мови й значить сад. Він був уведений в новочасну мову як назва для городу Еден . . . а звідси він означає який-будь дім щастя.”

²⁴ Це імя властиво пристосуване до города Еден в котрім Адам був сотворений й приміщений. Біблійне Єврейське слово “город” значить заперте або обгороджене місце; і що було заперте це щось чудове й красне. Це погоджується з перською думкою про пардес або рай: “це широкий, отвертий сад, загороджений проти ушкодження, однак з його натуральною красотою, незопсутий, із величавими лісовими деревами, богато з них овочеві, поливані чистою водою з рік, а на їх берегах блукали великі стада антелопів або вівців — це була сцена сполучена сама в думці Грецького подорожуючого словами парадеісос, й про котре його власна мова постачила точне значення. . .” Певні автори уживали того слова, щоб зобразити “розширену площу землі, закриту сильною загородою або стіною, многими деревами, кущами, рослинами, й плеканою огородиною, і в котрім вибрані звіря були затримані в ріжні способи від приборкання або свободи, згідно чи вони були жорстокі або смирні; це дуже відповідає анґлійському слові сад (парк), з додатком про городи, манажерію, та пташники.”c

25, 26. (а) Як це сталося, що слово Рай було пристосуване до города Еден? (б) Чому Римо-Католицька Біблія Версія Дуя не вживає слів “город Еденський”?

²⁵ Ось так, в третім століттю перед христіянською добою, Жиди, котрі почали тлумачити надхнене святе Єврейське Писання на Грецьке у мову почали вживати грецьке слово парадеісос або рай в тлумаченні єврейського слова ґан. Люди котрі тлумачили Біблію на латинську мову вживали латинського слова парадісус. І тому в Римо-Католицькій Дуя Версії святої Біблії, ми читаємо (1 Мойсея 2:7—15):

²⁶ “І создав Господь Бог чоловіка з землі польової, і вдихнув йому в ноздрі живе дихання. І став чоловік душею живою. І насадив Бог сад (рай) роскошей на востоці, та й осадив там чоловіка, що создав. І зростив Господь Бог всяке дерево із землі принадне на погляд і смачне плодом своїм, і дерево жизьняне посеред саду, і дерево познання добра й зла. І ріка виходить із Едену на поливання саду, а потім розлучається чотирома течіями. . . . І взяв Господь Бог чоловіка та й осадив його в саду роскошей порати його і доглядати.”

27. Як багато разів Єврейська Біблія вживає слово пардес, й як пастир-любимець в Пісні Пісень зображує значення цього слова?

²⁷ Три рази в пізніших писаннях Єврейська Біблія вживає слова пардес. (Неєм. 2:8; Еккл. 2:5; Пісня Пісень 4:13) Красна чарівність пардес або раю є висказана в Пісня Пісень 4:13, в словах пастиря любимця до його милої дівчини, любки: “Обгороджайте сад — сестро моя люба, замкнений город, під печаттю криниця; Росадники твої — це сад гранатових яблок, розкішного плоду, кипер вкупі з нардом; З фашраном там нард, цинамон там із нардом; мирра там і алой з усіма пахощами; Джерело саду — колодізь води живої й потоки з Ливану.”— Пісня Пісень 4:12—15, НС; Дя; Ро; Да.

28. Що це було що добавило більшої приємности для города Еден, і як той город був загороджений після того, що взяло місце по тім, як гріх увійшов?

²⁸ Але там було щось, що окрашувало Рай Еденський ще більше для першого чоловіка Адама й його досконалої жени Еви, й це додавало найбільше для їх втіхи й приємности, а саме — присутність Бога Єгови, їх Творця й любого небесного Отця. В свій чудовий спосіб він проходжавсь в тім городі й дав чоловікові свій закон й охорону. Його присутність освячувала той рай, той город Еденський, й робила його місцем для святого життя. (1 Мойс. 2:19—25; 3:8, 9) Належито зараз, коли Адам і Ева зломали святість і согрішили проти їх Творця, Отця і Бога, вони були вигнані геть із земського Раю, вмирати як грішники на зовні на проклятій землі. Цей факт, що город або Рай Еден був місцем закритим або загородженим, принаймні через невидимі ангели сторожі, є показано в словах 1 Мойсея 3:22, 23, (Дя): “І вигнав його Господь Бог із саду Едену порати землю, що з неї й узятий. І вигнав чоловіка. І поставив на востоці за садом Еденом херувимів з поломяними голими обертасами стерегти дорогу до животового дерева.”

29. Що можна сказати про Адамове повернення назад до Раю при його смерти, або чи Авель дістався туди після забиття?

²⁹ Поза Еденом Адам жив ще 930 років віку. Адам не дістався назад до Раю, коли умер, хоч той рай іще існував, та не в середині нашої земної планети як це реліґійні духовники навчають, але на верху землі. Адам пішов назад до землі, із котрої він був взятий. Псальма 16:10 не предсказує про нього, першого Адама, що його душа не була оставлена в Шеол або Гадес, але вона предсказує це відносно “останного Адама,” Ісуса Христа. Живуча душа, Адам, согрішила й мусіла умерти як кара за бунтівництво проти Творця й Бога Раю. (Езек. 18:4, 20; 1 Мойс. 2:7) Коли Адамів побожний син Авель був замордований своїм заздрісним братом Каїном, Авель не пішов до Раю; але його кров кричала до Бога із землі поза Райським Еденом.

30. Що можна сказати про Рай й Еноха, що був перенесений, щоб не бачив смерти?

³⁰ Адам видів народження Еноха, семого з лінії від Адама. Через святий спосіб життя Енох, “ходив з Богом.” У своїм часі Бог переніс Еноха. Але коли він був перенесений, щоб він не бачив смерти, Енох не пішов до Раю, котрий ще існував тоді. До Жидів 11:5 сказано що “його не знайдено ніде.” Він був взятий мирно у смерть чудом, щоб схоронити Еноха від усякого сурового вмирання. Тому що він угодив Богові, він був оцінений в Божій памяті. В Божім часі Енох буде мати участь у воскресенню праведних. (Діян. 24:15; Йоана 5:28, 29) Перший город, Еден, вже не існує більше, бо він був знищений у потопі Нойового часу. Коли прийде воскресення із мертвих, Енох буде воскресений тут на землі.

[Примітки]