Серія часть 9. “Нехай Буде Воля Твоя На Землі”

Як зазначено раніше в цім розділі 3 книжки “Нехай Буде Воля Твоя на Землі,” Творець чоловіка розпочав рід людський в земній святині, святім городі Еден або Раї Едену, де він мав спілкування з його невинними сотворіннями, Адамом й Євою. Тому що вони втратили їх невинність через зломання заповіді їх небесного Отця, Адам і Ева втратили земний святий дім Еден для їх потомків, роду людського. Протягом ґлобального потопу за часу Ноя той город святий був знищений. Століття пізніще Бог Єгова приказав свойому пророкові Мойсею, щоб Ізраїльтяни в пустині біля гори Синай збудували переносний храм для виконання Його почитання. Оцей храм нарешті Ізраїльтяни занесли в Обіцяний Край Палестину. Коли Соломон став царем над Ізраїлем, він заміняв цей наметний храм славним нерухомим храмом збудований на горі Мерія в Єрусалимі. Та з бігом часу Жиди опоганили цей храм до такої міри, що Бог Єгова постановив й приказав поганським Вавилонцям знищити його в 607 році перед Хр.

ЗЕМНА СВЯТИНЯ ПРИВЕРНЕНА

38, 39. (а) Як на довго Єгова призначив для храму лежати пусткою? (б) Згідно з пророцтвом Ісаїї, кого Єгова підніс, й який декрет він видав?

³⁸ Як це Еремія пророкував, то місце Соломонового храму лежало спустошене через сімдесять років. У міжчасі ті тисячі Жидів, що пережили збурення Єрусалиму й його храму, були по більшій части невільниками у Вавилоні, вязнями, котрим запеклий Вавилон не дав жадної іншої надії, як тільки умирати далеко від дому. Але Єгова був у своїм небеснім храмі. Він приглядавсь що діялось там, маючи на увазі своє імя й своє почитання. “Він бо глянув з висоти святині своєї, Єгова споглянув з неба на землю, щоб почути стогнання невільника, щоб розкувати дітей смерті.” (Пс. 102:19, 20) Він відповідно укладав свої всі рухи відносно своїх людей й їх гнобителів. Він підніс того самого войовника, котрого він предсказав через Ісаїю, царя Кира Перського: “Я Єгова: я сотворив усе, . . . Я скажу Кирові: Мій пастирю, й вволить він волю, та й скаже Єрусалимові: будеш знов одбудований!” а храму: “будеш знов построєний.” В 539 році перед Хр., на здивування всіх народів, могутній Вавилон упав перед Медіями й Персами, випивши чашу сорому, яку він спонукав нарід Єгови пити. У сімдесятім році спустошення Єрусалиму в 537 по Хр., цар Перської Імперії видав декрет, щоб відбудувати святиню Єгови.

³⁹ Сказано в декреті Кира: “Єгова Бог небесний, дав мені всі царства на землі, й сам він звелів мені збудувати йому дім в Єрусалимі, що в Юдеї. Хто є зпоміж вас з усього народу його,— нехай буде Бог його з ним — і нехай йде в Єрусалим, що в Юдеї, і будує дім Єгови, Бога Ізрайлевого, того Бога, що в Єрусалимі.”— Ездри 1:2, 3; 2 Паралип. 36:22, 23.

40, 41. (а) Як жертви були відновлені Єгові на властивім місці? (б) Коли основи храму були положені, щоб справдились чиї слова?

⁴⁰ Останок приближно із 50,000 вірних Ізраїльтянів й невільників відповіли на той розказ й в запалі подорожували назад до Єрусалиму. При кінці того сімдесятого року спустошення Єрусалиму, вони були назад в місцевості їх попередніх містів, наново усівшися там. Це сталось у повнім сповненні пророцтва Єгови через Еремію. В перший день їх семого місяця, Етанім, в котрий вони мали святкувати день премирення й празник кучок, вони збирались з їх жидівським управителем, Зоробабелем, й прилучились з їх перво-священиком, Йозуєм, в будуванні жертівника Єгови на подвірю на горі Морія. “І поставили вони жертівник на основі його.” Тоді відновлено приноси Єгові, згідно з приписаною даниною котрого дня вони відбували свої тижневі свята кучок, перший за сімдесять років. Окрім цього там були “повсячасне всепалення,” котрі то всепалення приносили кожного дня, рано й ввечорі. (Езд. 3:1—5; 2 Мойс. 29:38—42; 4 Мойс. 28:3—10) Ось так започатковано наново почитання Єгови на тому ж місці, котре він назвав своїм імям. Що за радісний час це був для визволеного останка з його людей! Основи під храм іще не були положені, але це наступило сім місяців пізніще, в 536 році по Хр., в часі царювання Кира Великого.

⁴¹ І знову слово Єгови пречудно сповнилося. Приближно 185 років потім як Ісаїя пророкував відносно Кира, храм Єгови вже мав свої основи заложені, й святиня старинного Ізраїля відбудовувалась. Та навіть ще більше пречудне сповнення пророцтва Єгови ми бачимо сьогодні!

42. Який вплив зробив перешкоди з рук ворога над будуванням храму, й як Єгова опанував ту ситуацію?

⁴² Храм Єгови був головною метою нападу аж до нашого часу. В часах, коли Жиди відбудовували його храм згідно з декретом Кира, тамошні жителі краю бурилися проти привернення цього останка людей Єгови й відновлення його храму й почитання. Вони робили все, що вони могли, місцево й в суді Перських правителів, щоб стримати відбудування храму Єгови, щоб “знівечити їх намір через увесь час життя Кира царя Перського аж до царювання Дарія, царя Перського.” (Езд. 4:1—5) Робота при цій другій святині Єгови була в дійсности стримана за декретом мильно-поінформованого Перського царя й силою збройної сили поганських противників храму Єгови. В часі цього стримання будування храму, Жиди ставали матеріалістами й Єгова стримав свої блавословення. Потім, щоб заохотити свойого останка поклонників виконувати далі головний замір ради котрого він звільнив їх з Вавилону, Єгова підніс своїх пророків Агея й Захарію вказати на їх недбальство і скріпити їх віру в Всемогучого Бога. Сміливо, в другім році Дарія І, вони знову почали будувати храм Єгови. Вони відмовилися перестати навіть супроти ворожнечи жителів, і відносилися до декрету Єгови через царя Кира Великого. Тоді вороги святині віднеслись до царя Дарія І. Перський цар зробив розслідження, доказав акуратність декрету Кира для Жидів відносно будови храму Єгови, й лояльно приказав, щоб декрет Кира був примусово введений. Отже не перешкаджайте, ви вороги дому Бога Єгови, інакше ви будете повішені на дереві й ваші доми перейдуть на публичну власність! В дійсності, позичайте матеріалу будівничим храму Єгови, щоб докінчити його дім! — Езд. 6:6—12.

43. (а) Коли відбудуваний храм був посвячений й храмова служба відновлена? (б) Яка була ціль відвідин Ездри до цього храму, й який відзначений гість відвідав його в 332 році перед Хр.?

⁴³ Ось так за силою й духом Єгови, навіть Перський володар підтримав будування храму. За трохи більше як чотири роки храм був докінчений. “І скінчили цей дім на третий день місяця Адара, [лютий-березень] шестого року царювання царя Дарія.” (Езд. 6:15) Це було в 516 році перед Хр. З радістю поклонники Єгови святкували докінчення його храму. На другий місяць, 14 Нісана, вони святкували Пасху. Тепер у святині збудованій управителем Зоробабелем, відбувалися богослуження, як бувало колись у храмі збудованім Соломоном. Тепер знову щоденні жертви, або “постійні всепалення,” приносились Єгові ранками і вечорами. В 468 року перед Хр., що був семий рік Перського царя Артаксеркса, Жидівський священик на імя Ездра, котрий був також писарем закону Божого, вийшов з Вавилону на приказ царя до цього храму в Єрусалимі, щоб занести великі подарунки зложені для піддержки храму Єгови. (Езд. 7:1 до 8:36) В наступному столітті, згідно з історією, то цей храм в Єрусалимі відвідав ще інший історичний чоловік. Цим гостем був Македонський або Грецький цар Александер Великий, в 332 році перед Хр., під час його експедиції завоювання Персіїa у сповненні пророцтва.

44. Як це сталося, що той храм був пересвячений в 165 році перед Хр., і на якому святі Ісус був присутний відносно цього ж?

⁴⁴ Приближно двоє століть пізніще цей другий храм був поновно посвячений. Сирийський цар Антохій IV епіфаній, зробив злюще зусилля, щоб стерти геть почитання Єгови. В 168 році перед Хр., він опоганив храм Єгови збудувавши жертівника над великим жертівником Єгови й приніс там огидну жертву фальшивому богові, котрого він почитав, Олімпійсього Зеуса (Юпітер). Це сталося 25-го жидівського місяця Шіслей (падолист-грудень). Він стримав щоденні жертви або постійне все-палення в храмі. Він жорстоко переслідував неподатливих поклонників Єгови. (1 Махабея 1:20—64) Оце, що спонукало до повстання Махабеїв, синів вірного священика Матагія. Юда, третий син, був вибраний на провідника, провадив своє мале військо до перемоги над ворогом, завоював Єрусалим, й наново посвятив храм на 25-го Шіслая місяця, 165 роком перед Хр., в той самий день в котрім він був опоганений царем Сирійським. Від тоді Жиди святкували празник посвяти, Гануккаг, в його роковини. (1 Махабея 4:36—59; 2 Махабея 10:1—9; Йозефуса Старовини Жидів, Книжка 12, розділ 7, параґраф 7) До цього свята відноситься в Йоана 10:22: “Були поновини в Єрусалимі і зима була. І ходив Ісус по церкві у Соломоновім ходнику.” За часу Ісуса самі жиди опоганювали храм їхніми обрядами.

45. Після історії, то хто наїхав на Святая Святих у храмі, й що Юдея сталась в 63 році перед Хр.?

⁴⁵ Світові обставини змінилися, й Рим стався світовою державою. В 63 році перед Хр., Римський ґенерал Помпей сходив силою гору на котрій храм Єгови стояв й посмів увійти в Святая Святих того храму. Він не бачив ніякого святого ковчегу завіту Єгови там, бо ковчег не був привернений до Святая Святихb. Ґенерал Помпей не зачіпав нічого з храмового скарбу.c Отже він взяв у посілість місто Єрусалим, й Юдея сталась Римською провінцією.

46. Як Ірод Великий стався царем Юдеї, й що він пробував зробити Ісусові?

⁴⁶ Роки пізніще, ґенерал Красус забрав все цінне, що він міг знайти в храмі.d Тепер жиди обурились, але Рим вийшов побідоносним. В 40 році перед Хр. Римський Сенат назначив Едоміта або Едумеа, Ірода Великого, бути царем Юдеї. Це сталос в 37 році перед Хр., що він обліг і взяв у посілість Єрусалим й стався царем в дійсності. Від цього року Іродове царювання повиннося датувати й рахувати. За його часу Ісус народився у Вефлеємі около 1-го жовтня, в 2 році перед Хр. Цей то злющий цар Ірод старався убити дитя Ісуса, щоб схоронити свій зріст сили як царя.— Мат. 2:1—19.

47. Щоб угодити Жидам, що цар Ірод почав робити, але як це все обернулось в ніщо у сповненні Ісусових слів?

⁴⁷ Ірод, котрий дістав титул “Великий”, царював через тридцять сім років. Десь у половині його царювання він визначив плян відбудувати храм, який стояв від часів управителя Заробабеля. Щоб угодити Жидам, він велів збудувати його на багато більшим масштабом. В 17 році перед Хр. він розпочав будівлю, й робота продовжалась без перешкоди в звичайних богослуженнях храму. За півтора року святиня або наос була скінчена. Других вісім років взяло скінчити храмове подвіря й накриті хідники довкола його. Цілковите відбудування храму взяло богато довше. В дійсності, цього діла не довершив цар Ірод Великий. В свято Пасхи 30 року (по Хр.), Жиди сказали Ісусові, що робота при храмі поступала через сорок шість років; то чи він міг відбудувати її за три дні? (Йоана 2:13—22) В дійсності, то храм не був викінчений аж в 64 році по Хр. Це тільки шість років перед тим, як римська армія під ґенералом Титусом знищила храм й місто, у сповненні Ісусового пророцтва, яке він висказав на весні 33-го року по Хр. (Мат. 24:1, 2) Ті, що почитали там були розкинені до всіх кінців землі.

48. Чому занехано відбудування того земного храму, і з яким обітованим урядом це має спільність?

⁴⁸ Земна святиня Єгови ніколи не була збудована, і це було вповній гармонії з його волею. День для такого безжиттєвого храму вже давно проминув. Єгова звернув свою ввагу на далеко важніщий храм, живий храм й до нього він переніс своє імя й свойого святого духа. Коли буде докінчений в близькій будуччині, він стояти ме на його вічну всесвітню славу. Через цей незвичайний храм він вилиє своє благословення на людей всіх родів й народів, котрі чинять його волю на землі. Як колись святиня на горі Морія в Єрусалимі була сполучена з його царством над народом Ізраїльським, так його вічна духова святиня буде нероздільно сполучена з його обіцяним урядом, царством небесним. Її збудував Більший Соломон чим управитель Заробабеля, незгадуючи царя Ірода.

РОЗДІЛ 4

ДОСВІДОК БОЖОГО ЦАРСТВА

1. Чому Бог Єгова зробив суд у святому пробутку в Едені, і чию голову він присудив рощавити?

ДОКИ гріх не повстав, Бог Єгова уважавсь за Управителя над чоловіком у святому пробутку в Едені. Коли чоловік зламав закон свойого правильного Володаря й цим робом вибрав нового володаря й законодавця, тоді Бог Єгова зробив суд. Він виголосив вирок проти чоловіком вибраного нового володаря, Сатани Диявола, котрий тепер стався суперником богом під символом звідничого вужа. Суддя Єгова сказав: “І положу ворогування між тобою й жінкою і між насінням твоїм і насінням її, воно рощавлювати ме тобі голову, ти ж упивати мешся йому в пяту.” (1 Мойс. 3:15) Багато людей були вкушені в пяту літеральним вужем, й багато людей рощавили голову вужеві пятою; але гніздо вужів продовжається аж до цього дня. Це не становило сповнення божественного засуду в Едені, бо в його вироку Бог дійсно призначив, що “первісний вуж, званий Диявол і Сатана”, буде рощавлений в голову.— Одкр. 12:9.

2. Яке питання виринуло із того Божого пророчого вироку?

² Смертельна рана мала бути завдана Сатані рукою обіцяного “насіння,” або потомком Божої жени, що є його свята всесвітня орґанізація. Вона є наче женою йому й може постачити дітей для його служби. Його пророчий суд в Едені зараз підніс питання, та не тільки, Хто буде Насіння Божої жени? але також, Коли це Насіння рощавить ненависного Вужа в голову й знищить його й його рід? Коли прийде цей великий акт визволення для роду людського, що стався жертвою брехні Вужа? Навіть небесні ангели, що становлять Божу жінку-орґанізаціго були цікаві знати це.— 1 Петр. 1:12.

3. Кого те рощавлення вимагає, й чому цього не доконано в часі Потопу?

³ Щоб рощавити старого Вужа в голову значило, що мала настати війна між володарями. Сатана Диявол установив себе як володаря над чоловіком через маневрування чоловіка в послух йому радше ніж Богу Єгові. Це вимагало другого сильного володаря, щоб побідити й знищити Сатану як володаря. Потоп за часу Ноя не усунув Сатану з його правління. Він змів “старинний світ,” “світ безбожницьких людей,” але він полишив Сатану в контролі над його демонським насінням, невидимими духами або впавшими ангелами.— 2 Петр. 2:5.

4, 5.(а) Де бунт почавсь по Потопі? (б) Чим Ной не зробив себе для своїх потомків, але як Нимрод не пішов за його прикладом?

⁴ В попотопнім світі Сатана Диявол незабаром принадив велике число з потомків Ноя в пряме бунтівництво проти Бога Єгови, котрий спас їх предків, Нойову родину, в часі світового звищення Потопом. Цей перший вибух бунтівництва взяв місце головно в місті Вавилон на березі ріки Евфрат, в Месопотамії, край знаний як Ірак. “І пожив Нояг по потопі триста і пятьдесять років.” (1 Мойс. 9:28) Однак в усім тім часі він не казав, що він є тим обіцяним Насінням Божої жени тільки через те, що він збудував ковчег спасення; ні, він не поставив себе як царя над своїми потомками, всім людством. Коли б був зробив так, він був би установив світовий уряд, а себе як володаря всього роду людського. Але Німрод, пра-правнук Ноя, не йшов за прикладом свого благороднього праотця. Німрод відступив від суспільности з Ноєм. Хоч Ной іще жив, Німрод зламав райдугу-угоду, яку Бог зробив з Ноєм, щоб хоронив святість крови звірят. Німрод стався спортом й мілітарним ловцем й наставив себе як царя в противенстві Єгові. Ми читаємо:

⁵ “Це ж постать синів Ноягових, Сема, Хама та Яфета, і понароджувались їм сини по потопі. А сини Хамові: Куш та Мизраїм, та Фут, та Канаан. І появив Куш Нимрода. Цей почав бути велетнем на землі. Цей був велетень ловець перед Єговою; тим і мовляли: як Нимрод, велетень ловець перед Єговою. Царювання ж його розпростерлось на Бабилон, і Ерех, і Аккад, і Калне у Синеар землі. Із тієї землі вийшов Ассур, та й збудував Ниневу і Регорор-Ір, і Калаг, і Резен між Ниневою і Калагом; було то місто велике.”— 1 Мойс. 10:1, 6, 8—12.

(Дальше буде)

[Примітки]