Евсебіюс Памфелій — Угодовець Єпископ Кесареї

ЗАГАДКА про Нікейський Собор в 325 році по Хр., зараз пригадує такі імена як Імператора Константина, Арія й Атанасія. Вона також повинна застановити нас подумати про Евсебіюсаa Памфелія, єпископа Кесарії, бо він також відограв провідну ролю на тій Раді, хоч для нього це принесло особисту траґедію. Факти про нього підкреслити Писання й логічні кволості Нікейського Вірую, видане тим собором, як рівнож служить як пересторога всім христіянам, яка кара жде за компроміс.

Евсебіюс народився около 260 або 270 року по Хр., про що деякі власті непогоджуються, інші непевні; й він помер в 339 або 340 році по Хр. Як здається він видів світло дня пару років перед Імператором Константином, котрого прилисником він стався, й переживши імператора кількома роками. Його родинне місце здається було Палестина, де він перебув свої молоді літа. Здається, що його родичі дали йому добру освіту.

На Евсебія дуже впливало писання Оріґена, лорд-отця після-апостолських часів, й його приятельство з Памфілеюсом, так що Евсебій дав собі прізвище Памфілій, то є, “приятель Памфіліюса.” Памфілій був визначним, як і Оріґен перед ним був, за його підкреслення на досліджування Слова Божого в часі, коли більше й більше людей зверталися до традицій й Грецької фільософії.

В первій половині його життя Евсебіюс бачив переслідування й мучення христіянів на прикази Діоклетіяна; Памфіліюс, його найліпший приятель, був між цими мучениками. Чому Евсебіюс уникнув мук, то це не є ясним. Чи він примирився, або може впливові звязки спасли його? Одна річ певна, що він постійно відвідував своїх братів у вязниці, напоминав їх до вірної витривалості. Тоді в 315 році по Хр., два роки після смерти Імператора Діоклетіяна, Евсебіюс був наставлений єпископом Кесареї, і цю посаду він занимав через решта його життя, около двадцять пять років.

Евсебіюс написав кілька книжок. За його Екклєзіастичну Історію він признаний як піонер істориків церкви. Однак, коли його порівнати з визначними істориками його часу, не кажучи нічого про архітвір Луки, Діяння апостолів, Евсебіюсу багато дечого бракувало, відносно акуратності методи писання. Його головна вартість як історика є, що він використав матеріал який інакше був би цілковито загублений. Його історія покриває около 350 років, від около 30 років перед Хр. Між його іншими писаннями є деякі дуже ефективні розвідки, що опрокидали аргументи поганів й Життя Константина. В цій книжці Евсебій здається не міг сказати нічого похвального про різника, який пливав по морю крові, щоб установити себе як Римського Імператора.

ЕВСЕБІЮС Й СПІР ПРО ТРІЙЦЮ

Що цікавить нас найбільше, то це позиція яку Евсебіюс узяв відносно спору про трійцю, що так вельми коливав церквою в часі перших двадцять років четвертого століття. На Нікейськім соборі він займав місце по правиці Імператора Константина, котрий був предсідником того собору, й він зробив вступну промову в користь 318 єпископів зібраних й хвалив імператора, котрий скликав той собор.b Евсебіюс був у повній симпатії з наміром Константина, щоб привернути між визнаними христіянами єдність, яку вони указали, коли були переслідуванні, але тепер та єдність сумно розпалась під світлим кліматом Константинової охорони. Евсебіюс предложив своє власне “вірую,” котре в дійсності нехтувало всіма спорами. Хоч більшість була в згоді з ним, в дійсності вони не дбали про один бік або вдругий, а що скрайна група не піддалась, отже на кінці трінітаріяни виграли справу.

До котрої ж сторони Евсебіюс прихилився? Дуже можливо, що до Аріянів; бо його компромісове “вірую” було поличником для трінітаріянів. В дійсності, він став по стороні Арія кілька років перед цим спором. Опріч того, кісткою незгоди був Грецький термін гомоусіос, що значить, “що Син Божий є тієї самої суті або іства з Отцем,” і оцей термін Евсебіюс пильно обминав. Як він чувся про цю справу, то можна було видіти із слідуючого наведення записаного його біографом Валесіюсом:

“Як не розпитувати про правди, котрі потребують розслідження, є байдужністю, так і підглядати інших, де перевірки не потрібно, є зухвальством. Отже котрі правди ми повинні розслідити? Ті правди, які ми знаходимо записані в Писаннях. Але чого ми не знаходимо записаного там, не шукаймо за тим. Бо коли б таке знання про них було доручене нам, то святий дух безсумніву бувби поставив їх там. . . . Нехай же ніщо, що є записане, не буде витерте. . . Говоріть про те, що написане, й боротьба уступиться.” Інші наведення могли бути так само важливі.

Та помимо таких переконань, то що Евсебіюс зробив на тім Нікейськім Соборі? Він очевидно приєднався до Нікейського Вірую, символ, який уміщав той самий гомоусіос, якому він так дуже спротивлявся. Чи це він зробив тому, що Атанасій переконав його? або щоб угодити Константинові? або уникнути вигнання й переслідування, яке впало на Арія й двох єпископів, котрі відмовилися зробити компроміс (уступку)?

Хоч тільки Бог може читати серця, то наступні факти всі указують, що Евсебіюс погодився з Нікейським Вірую задля політики, а не принципу. Як це й Валесіюс добре спостерегає, Евсебіюс остався палким приятелем Арія огірким ворогом Атанасія. Підписуючи той символ віри, очевидно це не змінило ні його серця ані його напряму,— бо акт угодництва рідко коли це робить.

Освітлюючим є також факт, що Евсебіюс, в його книжці Життя Константина, хоч згадує про Нікейський Собор, цілком іґнорує спором трінітаріянів який тоді бушував. Чому він зіґнорував самим серцем й душею тієї події? Чому він навіть не записав свої власної промови на тім Соборі відносно натури Христа? Він визнав це за успіх на основі погодження, коли саме Великдень мав бути святкуваний! Чи цим чином він віддався іронії, щоб показати свою погорду до цілої справи тринітаріянів?

Можливо що так, але як здається, то щось більше було замішане, бо в його Екклєзіястичній Історії він цілковито зіґнорував тим Собором, що він міг зробити тільки через стримання історії з роком 324 по Хр. Чому він стримав історію визнаної і христіянської реліґії зараз перед найбільш важливою подією за дві сотні літ? Тілько одну причину можна висновати: що він не був гордий з тієї часті, яку він відогравав на тому Соборі. Тому він оставив для інших істориків записати його поступовання, і його промови пояснення чому він погодився з Нікейським Вірую. Хоч задля цього факту трінітаріяни бажають признати Евсебія Памфелія як їх прихильника, то в серці він не змінився; Єромий властиво відносився до нього, як завзятого борця Араянізму.

Евсебіюс був так високо поважаний Констанином, що він заявив, що Евсебіюс міг бути єпископом майже цілого світа. А той, що остаточно охрестив Константина, зараз перед його смертю, був близьким другом Евсебіюса Памфелія, іменно, Евсебіюс з Нікомедії, котрий мав ще сильніщу симпатю до Арія й котрий аж при кінці погодився на Нікейське Вірую. Отже це є зрозумілим, що Евсебіюс Памфелій був палким борцем за правди Писання, як і Аріюс був, як би він мав був відвагу стати за свої переконання, тоді можливо Нікейський Собор був би вирішив проти замість за трійцею, особливше тому, що так багато є єпископів присутніх не почувались дуже сильними про цю тему.

Але Евсебіюс Памфелій більше дбав про політику ніж про принцип, щоб здобути одобрення Константина, а ніж одобрення від Бога Єгови. Він пожертвував правду ради відповідности. Отже він мусів взяти своє місце між такими як Нікодим, котрий несмів прийти до Ісуса тільки під накриттям ночі, й Йосифом з Аріматії, “котрий був учеником Ісуса, але тайно зі страху від Жидів.”— Йоана 3:1, 2; 19:38.

Направду факти відносно Евсебіюса підкреслюють Писання й логічну кволість Нікейського Собору. І вони не лишають сумніву, що Евсебіюс тайно часто жалував за свій компроміс на Раді Нікейській, де він послужив як пересторога для христіянів що: Кара була, що він мав жити з винуватим сумлінням, що повинно зробити й нас пильнуючими проти небезпеки компромісу.

[Примітки]