Серія часть 28. “Нехай буде воля твоя на землі”

У книжці “Нехай Буде воля Твоя на Землі” ми тепер студіюємо в розділі 10, під титулом “Північ проти Півдня”. Це відноситься до мілітарного як і політичного поєдинку між тими, що Даниїлове пророцтво, розділ 11, називає “цар північний” і “цар південний”. Тотожність цих двох символічних царів змінюється від часу до часу. Через більше ніж двісті літ роля царя північного була виконана грецькими володарями над Сирією в Середньому Сході. Але ж в 64 р., перед Хр., Сирія сталась римською провінцією з його столицею в Антіохії, і звідси пізніше володарі Римської Імперії стались “царем північним.” Імператор кесар Август помер в 14 р. по Хр., а його пасинок Тіберій стався його наслідником, “згірдна” людина, як це в Даниїла 11:21 названо його. В часі царювання Тіберія військо “неначе ріка” підневолювало краї, але було стримане і “погибло.”

64. Як також тоді “князь завіту” був зламаний перед ним?

⁶⁴ Навіть самий “князь угоди” був зламаний у смерті. Це не був жидівський первосвященик, якого римські політичні представники поставили в уряді. Це був Провідник угоди, яку Бог Єгова зробив з Авраамом для благословення всіх родів і народів землі. Це було насіння Авраама обітоване в цій угоді. Це був Ісус Христос. В день Пасхи, 14-го Нісана, в році 33 (по Хр), Ісус стояв у палаті (Преоторіюм) управителя в Єрусалимі, перед Понтійським Пилатом, котрий представляв Кесаря Тіберія і перед котрим жидівські священики обвинувачували Ісуса за зраду проти імператора. Ісус сказав був до того римського управителя: “Царство моє не від світа цього . . . . тільки ж царство моє не звідсіля.” Щоб запобігти звільненню невинного Ісуса римським управителем, жиди кричали до Пилата: “Коли Цього відпустиш, не єси друг Кесаря. Всякий, хто царем себе робить, противиться Кесарові. . . . Не маємо царя, тільки Кесаря.” Тоді, згідно з новим законом лаеса маєстас (“ушкоджений маєстат”) римський управитель передав Ісуса на смерть, через розпяття на дереві страстей.— Йоана 18:36; 19:12—16; Марка 15:14—18.

65. Чому тоді установлено закон лаеса маєстас, і що зробило Тіберія Кесаря непопулярним?

⁶⁵ Будучи дуже підозрілим, імператор Тіберій розширив закон лаеса маєстас, який включав обиди навіть проти власної особи, і також заохотив систему доносів. Увесь край стався поліційною державою, і нарешті його імперіялістичне правління сталось терором насильства. Римський писатель Плімі Елдер назвав Тіберія “найпохмурішим з людей.” Будучи вельми потайним, нерозмовним й самотним, люди не розуміли його, і це зробило його непопулярним.

66. З ким Тіберій Кесар був у союзі, і до якої міри, і як він став потужним “з малим народом”?

⁶⁶ Пророкуючи далі про Тіберія, ангел сказав до Даниїла: “Бо після того, як з ним зєднається, буде він хитро з ним поступати, наступить, і візьме верх з малим народом.” (Дан. 11:23) Тіберій був конституційно в союзі з Римським Сенатом; він сполягав на нього формально, згідно з конституцією. Але в дійсності він вповав на “малий народ.” Котрий “народ”? Аджеж на Праєторіянську Сторож, яку сотворив Кесар Август в 13 р. перед Хр., як Сторожі Імператора, що берегли особу головного вождя римської армії. Аж до тепер ця сторож імператора знаходилась близько Риму у малих відділах. Але Тіберій змінив це. За порадою свого олюбленого Саянуса, вождя Сторожі Праєторіян, Тіберій волів отаборити тих Сторожів у повній силі близько містових мурів. При помочі цього розпорядку він міг стримати всяке безладдя з боку людей. Це надало велику важливість вождьові тієї Сторожі. Ті Сторожі втішалися спеціяльними привілеями, і, з бігом часу, сталися так сильними, що вони могли настановляти імператорів в уряді або усувати їх з престолу по своїй волі. При помочі цих Сторожів, около 10,000 числом, імператор Тіберій тримався сильним. Без великої трудности, всякі розрухи внутрі римської держави проти його авторітету, були здушені. Він майже цілком зніс добре-відому асамблею, знану як комітія.

67, 68. Як він увійшов у “родючі краї”, і зробив те, що ні його батько ані батьки його батьків не зробили, і як він умер?

⁶⁷ “Він увійде в спокійні й родючі краї, і вчинить те, чого не вчинили його батьки ні батьки батьків його, здобутки, награбоване добро та багатство буде розкидати проміж своїх і забагне захопити й твердині часу догідного.” (Дан. 11:24) Оце, що Тіберій і зробив через вираження свого підозріння, головно під впливом Саянуса, вождя Праєторіяна Сторожів, аж нарешті самий Саянус упав під підозріння й був забитий.

⁶⁸ Безнастанно імператор Тіберій прикладав великі старання про римські провінції. При смерти він оставив всіх людей підлеглими імперії у стані добробуту, якого вони не зазнали під Августом або перед тим ані опісля. Задля точної ощадности в уряді, податки були легкі і сам Тіберій міг показати щедрість особливо в недогідних часах де-небудь в краю. Коли представники імперії, будь вони жовніри, управителі або як інші урядники, гнобили когобудь нижчих під ними й витворювали які-будь розбіжности у поручених їм справах, то вони напевно підлягали імперіялістичній помсті. Міцне схоплення сили схороняло публичну безпеку й спокій, як в Італії так і в чужинецьких краях. Поліпшення в системі комунікації помагало комерції. При помочі, що імператор уважав за строгі римські чесноти, він старався, щоб всякі справи були вирішені по справедливості й вірно, як в Римі так і поза Римом. У многих случаях закони були поліпшені, а соціяльні й моральні відношення спрямовані через уведення інших реформ задержування тих, що їх увів Кесар Август. Однак, римський історик Тасітус зобразив персональність Тіберія як “той, що досліджував удавання й лицемірство від початку.” Його уважали за тирана, і по його смерти в березню, 37 р. по Хр., йому не признано ніяких почестей божества. Це була “згірдлива” людина!

69. Як опісля цар північний, Клавдій, розвинув імперію далі, і під котрим імператором вона була найбільше розширена?

⁶⁹ Після Тіберія настав Ґаюс Кайзер, звичайно званий як Каліґула, по котрому наступив його дядько Клавдій, в 41 р. по Хр. Опріч того, що Тіберій, як цар північний, зробив для поліпшення Римської Імперії, то Клавдій подбав про дальший розвій імперії згідно з плянами Августа, Каже один авторітет: “Залежні держави були прилучені, південна Британія була завоювана, Романізація Заходу отримала сильну спонуку, публичні роботи виконувались в Римі й Італії, і зорґанізування імперіялістичної бюрократії наближалось скорим ходом.”a Каже історія: “Важне розширення держави зроблено під правлінням Клавдія, котрий вислав успішну експедицію до Британії в 43 р. по Хр., і прилучив південну часть того острова, як провінцію Британія. Пізніще кордон Британії був посунутий і до півночі й забезпечений військом. Траян (98—117 по Хр.) . . . забажав збудувати велику імперію на сході, отже виступив наїздною війною в котрій він поконав Партіянів у Персії і прилучив Арменію, Месопотамію й Ассирію, як провінції до імперії. Це представляє розширення Риму до найбільшої міри, але ці завоювані краї Траяном на Сході пізніще були занехаєні його наслідником.”b

70. Після Даниїла 11:25, то хто стався царем північним, і підчас його царювання чия амбіція сталась небезпечною для імперії?

⁷⁰ У своїм дальшім огляді про активність пророчого царя північного, ангел Єгови сказав до Даниїла: “Потім розбудиться в ньому дух і сила, рушити з незліченим військом проти царя південного, а північний цар виступить на війну з великим та ще дужчим військом, але не встоїть, бо буде проти нього зрада. Навіть спільники стола занапастять його, і військо його розсиплеться та й поляже багато вбитих.” (Дан. 11:25, 26) Із цим віршом, царем північним стався імператор Авреліян (270—275 по р.). Одною великою проблемою його сталась королева Септімія Зенобія, з Пальмири в пустині Сирії. Як старинне місто, Пальмира розросталось завдяки войнам між Римлянами та Партіянами в Персії. Коли імператор Гадріян відвідав місто около 130 р. по Хр., він назвав його Адріянополь. Це місто сталось римською кольонією і важним мілітарним постом. Войни з Персією піднесли те місто Пальмира до важного політичного становища на якийсь час і воно сталось на кілька років панею Римського Сходу. Згодом воно сталось небезпекою для Риму, а це з причини амбіції королевої Зенобії. Її родинне імя було Бат Забаї. Її чоловік, цар Оданатус, був найвищим чиновником тодішнього Сходу. Після його смерти (255—267 по Хр.), Зенобія замірила піднести своє становище вище від його, зробивши Пальмира верховним містом Римської Імперії на Сході. Будучи вишколена в урядовій адміністрації, вона перебрала всі справи цілого уряду.

71. Як вона з її сином зайняла позицію царя південного дотично Римської Імперії?

⁷¹ Головним її гетьманом був Забда, кревняк її чоловіка, і під його проводом, палмиренське військо зайняло Египет в 270 р. по Хр. ради нібито безпеки Риму, бо тоді були суперники, що перечили авторітеті римського імператора понад рікою Нилі. Зенобія руководила цим завоюванням, а її син управляв Египтом під титулом як цар, а його мати носила титул королева. Гарнізони війська з Палмірини були установлені в Малій Азії так далеко на заході як Анкира (теперішне турецьке місто Анкара) і зараз напротив європейського міста Бизантіюм. Тепер Зенобію титулували як Августа або імператорку. Коли ж Авреліян стався римським імператором в 270 р. по Хр., тоді він стався царем півночі. Він незабаром зрозумів, що амбітні зазіхання королевої Зенобії виставили єдність Римської Імперії на небезпеку. В його другому році царювання прийшов розлам між ним та королевою Зенобією. Тепер Зенобія стрінулась із наїздом царя півночі, а для нього вона занимала позицію царя південного. Вона здобула світової великости через зєдинення пустельних Арабів з Египтянами. Опріч Месопотамії й частини Малої Азії, вона затримала Египет і Сирію. Вона могла покладатися на лояльність Арабів та Арменів, але не дуже на Сирійців.

72. Що цар північний мусів розбудити, і як цар південний мав приготовити себе, і який був наслідок боротьби?

⁷² Це заставило імператора Аврелія розбудити свою силу й серце, щоб виступити проти цієї воєнної королеви Египту і Сирії. З її сторони, вона була примушена приготовитися до війни з царем північним і виставити дуже велику й могутню армію під її двома вождями на імя Забда і Заббая. Аврелій перше підбив Египет для себе під проводом вождя Пробуса. Опісля він був готовий двигнути проти Малої Азиї й Сирії. Зенобія з її двома вождями була поконана в місцевості Емаса (тепер Гомс), і подалась назад до Пальмири. Хоч це місто було укріплене пустинею, Аврелій таки зумів зробити облогу проти цього сильно утвердженого і добре устаткованого міста. Під цією облогою відвага Зенобії унила. Вона й її син вийшли з міста й утекли до Персії про поміч. Та Римляни зловили їх на березі ріки Евфрат. Обложені Палмиріяни знеохотились і віддали їх місто в 272 р. по Хр. Але Авреліян пощадив життя Зенобії й забрав її до Риму, і там вона сталась дорогоцінною рисою в його величавім тріюмфальнім поході здовж імперіялістичної столиці в 274 р. по Хр.c Після того, їй дозволено дожити як римська матрона (поважна й шанована жінка).

73. Як це сталося, що цар північний не встояв, і ті, що їли при столі його, зрадили його?

⁷³ Королева Зенобія в ролі царя підвенного не тільки невстояла перед могутнім Римом, але навіть її завойовник, імператор Авреліяни, не встояв проти змовників. Римський сенат властиво наділив йому титул Відновник Римської Імперії. Він був перший римський імператор, що носив корону, а на монетах його титул був Господь і Бог. При кінці свого тріюмфального року він виступив війною проти Персів. Підчас здержанняся в Тракії, очікуючи на нагоду перейти вузьку протоку в Малу Азию, ті, що були при його столі, виконали їх лукавий задум проти нього й вбили його. Він щойно мав покликати свого секретаря Ероса, щоб цей пояснив йому деякі розбіжности. Ерос же підбурив деяких чиновників армії до змови проти імператора при помочи зфальшування списку людей, що були призначені на смерть, і включив тих чиновників. Побачивши список, вони обміркували задум забити його.

74. Відносно дальших подій царя північного, як це сталося, що інші армії наїхали, і многі були повбивані?

⁷⁴ Карієра (становище) царя північного не закінчилась з імператором Аврелієном. Після нього наступили інші імператори, і через час був імператор заходу і імператор сходу, в одній імперії. Під владою цих імператорів, армія північного царя була зметена геть, і многі були повбивані, як пророковано, завдяки наїздів варварів з опівночі. Оті наїзди були відбивані аж до четвертого століття, коли то варвари успішно вламалися. Готи або Німці довідалися, що збройні лєгіони Риму вже не були більше непоборимі. Тепер проламавшись крізь римські кордони, наїзди слідували за наїздами. З початку шестого століття вони цілком рощавили Римську Імперію на Заході, а німецькі цісарі заволоділи в Італії, Британії, Франції, Еспанії та Північній Африці. У східній частині імперії, Константинополь (Бизаитіюм) не піддавався грозячому Аттилю, вождєві Гунів, котрий тепер звернувся на захід.

75. Як нарешті Римська Імперія була розділена на дві части, з двома імператорами, і як Египет остаточно прийшов під владу Британії?

⁷⁵ Імператор Константин (324—337 по Хр.) дав державне признання популярній формі Христіянства і навіть був предсідником Ради Никейської в Нікомедії, Мала Азія, менше ніж сто миль від Бизантіюм, в 325 р. по Хр. Пізніще він переніс резиднецію імператора з Риму до Бизантії. Там, на 11-го травня, 330 р., він заснував нову імперіялістичну столицю і посвятив її як Новий Рим або Константинополь. Але тоді була ще одна Римська Імперія. При смерти пізніщого імператора, Тедосія, 17 січна, 395 р., та імперія була остаточно розділена між його двох синів, Гоноріюса, що прийняв західну часть, і Аркадія, що прийняв східню, із столицею Константинополь. Египет случайно припав до Константинолю і стався провінцією східньої дивізії Римської Імперї. В 641 р. по Хр., коли Геракліюс був імператором Сходу, египецька столиця, Александрія, попалась в руки магометанських Сарацинів, а Египет стався провінцією каліфів або наслідників Магомета. Довго після того, в 1516—1517 р. по Хр., Египет стався турецькою провінцією під управою паша (намісника). Коли вибухла перша Світова Війна в 1914 р., Египет належав до Туреччини і був під управою хедів або віце-короля. За те, що хедів Аббас приєднався з Німеччиною, він був усунений на 18-го грудня того ж року, і Египет був проголошений, як Протекторат Британії, і це головно ради охорони Суез Каналу.

76. Коли і як Східня Римська Імперія закінчилася?

⁷⁶ Константин П. XII був послідним імператором Сходу, засівши на престолі в 1448 р. по Хр. Безнастанно магометани старалися здобути Константинополь, і після зусиль через століття вони нарешті доконали цього. Турецький султан Магомет II облягав те місто через пядесять три дні й остаточно воно було взяте на 29-го травня, 1453 р. З його упадком Східня Римська Імперія закінчилася.

77. З якої лінії єпископів виринула нова реліґійна постать, і коли властиво було говорити про Східню Імперію і Західню Імперію?

⁷⁷ В західній часті Римської Імперії виринула нова реліґійна політична постать — католицький єпископ в Римі папа Лев І, Великий, котрий відзначився як справдішний засновник папства у пятому століттю. Із бігом часу цей папа присвоїв собі власть інтронізувати імператора Західньої Римської Імперії. Це сталося, коли папа Лев ІІІ окоронував французького короля Карла (Чарлемаґне) в день Крістмасу (різдва) в році 800 по Хр. в Римі, як імператора Західньої Римської Імперії. Тоді папа Лев III сказав: “До Карла Августуса, Окоронованого Богом, великому й мирному імператору, життя й побіда.” Від того часу той політичний володар мав володіти “з ласки Божої.” Але ж про це каже один недавний історик: “Окороновання Карла Великого було узурпацією (безправним захопленням власти), бож правительство в Константинополі було тоді іще законним правлючим авторітетом в Імперії.”d Це справді було так хоч в тому часі на престолі в Константинополі сиділа жінка узурпатор, Імператорка Ірина (780-803 по Хр.). Від цієї точки можна властиво говорити про Східню Імперію, обидві називаючи себе христіянськими. Карло Великий додав другу голову до орла на його прапорові, щоб цим указати, що Римська Імперія і Німецька були зєдинені.

[Примітки]