Лагідність Й Сама-контроля Видають Мирний Овощ
“Хто мудрий та розумний між вами, нехай покаже з доброго життя діла свої в лагідності в премудрости. Овощ же праведности сіється в упокої тим, що творить упокій.”— Якова 3:13, 18.
1. (а) Мирний овощ Божого духа складається із чого? (б) Якщо має бути багате жниво такого овощу, то які перестороги муситься взяти?
ЦЕ Є воля Єгови, щоб його бложенні свідки дальше видавали багатий урожай духового овощу. Цей продукт Божого духа становить не тільки з доброти, віри, радости, любови й милосердя, але також з мира, тихости, довготерпіння й само-контролі. Отже, коли такі приємні овочі як ці мають бути видані, тоді насіння не тільки мусить бути посіяне під відповідними обставинами, але, рівно важне, доброї якості насіння мусить бути посаджене. Єгови старинний закон забороняв Ізраїлю садити змішане або двоякого рода насіння разом. Й Ісус сказав: “Чи збирають виноград із тернини, або фиґи з бодяків? Не може добре дерево родити лихого овощу, ані пусте дерево родити овощу доброго.” Отже будьте певні, щоб садили тільки відповідного рода насіння. “Що бо чоловік сіє, те й жати ме. Бо хто сіє тілу своєму, від тіла жати ме зотління; а хто сіє духу, від духа пожне життя вічне. Добре ж роблячи, не вниваймо, свого часу своє жати мем, не ослабліваючи. Тим же оце, доки час маємо, робімо добре всім, а найбільше товаришам по вірі.”— 3 Мойс. 19:19; 5 Мойс. 22:9; Мат. 7:16, 18; Галат 5:22, 23; 6:7—10.
2. (а) Чи це властиво для посвяченого слуги шукати призначення як надзирателя? (б) Заки людина стане успосіблена бути надзирателем, яку славу вона мусить мати?
2 В теократичнім порядку певні слуги Господні є наставлені як надзирателі Божого стада. (Діян. 20:28) В такім стані відвічальности вони мусять взяти провід, щоб родити мирний овощ й працювати на добро всіх, а особливо для тих, що споріднені з ними, їх вірні брати і сестри в соборі Божому. Це є похвальна річ, Писання кажуть, для посвяченого слуги Господа, щоб він шукав призначення до служби надзирателя. Це тому, що найвищі вимоги мусяться зустрінути заки хтось є уповажнений служити в цій області. Між призначеними вимогами від Єгови для надзирателя, то людина мусить “мати добре свідчення від людей із зовна,” щоб “не був пяницею, не до бійки, не до здирства, . . . не войовничим.” Він ніколи не може бути забіякою, ніколи наставником або диктатором ібо діяти деспотично, ніколи зарозумілим, або поводитися згорда до стада, ніколи не зрадливим або сварливим. Радше, щоб зустрінув високий рівень Єгови, він мусить бути “помірний в навичках, здоровий в розумі, спокійний.” Він не може “словом уразити нікого,” мусить бути “розсудливий” до всіх, розуміючи інших людей й їх проблєми, “даючи приклад тихости всім людям.”— 1 Тим. 3:1—3, 7; Тита 3:2.
3. Яку добру пораду надзиратель Павло дав Тимотею в першім листі до Тимотея, розділ шестий?
3 Молодий Тимотей був таким уповажненим надзирателем в початковім христіянськім соборі, й для нього апостол й надзиратель Павло дав добру пораду що робити коли зависть, заздрість й насильна суперечка вибухне. Деякі одиниці повстають серед собору, Тимотею було сказано, котрі надуваються гордістю й мовою надутою про доктринальні спори “від чого буває зависть, сварка, поговори, лукаві думки, пусті розмови людей попсованого розуму, що втеряли правду.” Під такими обставинами, що Тимотей мав робити? Йому було сказано, не мати нічого до діла з цими ворохобниками або їх отруйною злобою. Він мав поспішно утікати від їх лукавства й шукати за “справедливістю, побожною посвятою, вірою, любовю, витривалістю, тихістю.” Тут Павло поставив тихість в ту саму клясу з іншими пятьма конечними вимогами.— 1 Тим. 6:4, 5, 11.
4, 5. Апостол Павло пригадав першого століття христіянам, щоб вони показали тихість кому? (б) Відносно цього чого вимагається від двадцятого століття христіянів?
4 Другому надзирателю з першого століття, на імя Тит, було сказано, що це була його відвічальність як надзирателя, щоб “постійно пригадувати їм (соборам) щоб . . . не говорили шкідливо про нікого, щоб не були воюючими, а були розсудними, показуючи всяку тихість до всіх людей. Бо хоч ми були одного разу безумні, непослушні, заблудші, були рабами ріжних похотей й приємностей, плекаючи злість й зависть, ненависть, ворогуючи один на одного.” (Тита 3:1—3) Як причину, щоб бути тихим до всіх інших людей, Тит мав пригадувати соборам як ласкавий й люблячий Бог самий був до нас, спасши нас не задля якоїсь діючої праведності, яку ми виконали, щоб зобовязати Бога до нас, але спас нас з власного його божественного милосердя до нас через Ісуса Христа, його самопожертвованого Сина. Що за тихість це показує до небувалого степення зі сторони Найвищого Бога до нас! Разом з його лагідністю, як довготерпеливим Бог був до нас роду людського протягом століть аж до тепер! Це не тому, що Бог повільний або відмінний, але тому, що він не бажає щоб ми були знищені. Він бажає, щоб ми мали потрібний час прийти до навернення, котре провадить до спасення. Отже ми можемо вважати Божу терпеливість до нас як гаяння ради нашого спасення.— Тита 3:4—7; 2 Петр. 3:9, 15.
5 Не меньше вимагається сьогодні від вірних христіянських надзирателів. Вони також мусять безнастанно пригадувати соборам, щоб були покірними слугами й охочими підкоритись “нашому Спасителеві, Богу,” й наслідувати його в нашім поведенню до інших і бути лагідними. Його Син, “Ісус Христос наш Спаситель,” наслідував свойого небесного Отця в цім відношенні, й ми повинні також.
НАДЗИРАТЕЛІ, ПАСІТЬ СТАДО БОЖЕ!
6, 7. (а) Які звірята гаразд зображають Господніх людей, й чому? (б) Як Петро й Павло напоминають тих, що є надзирателями стада Божого?
6 Є деякі дуже добрі причини для нас застановитися чому Писання повтаряюче відноситься й зображає Господніх людей як “вівці” замість інших звірят, напримір, як корови, свині, мули, ведмеді, вовки, пси або козли. Вівці є легко проваджені їхнім пастиром. Вони є тихі, лагідні й мирні сотворіння не тільки до інших звірят, але також між їх власним родом. Всім добре знаним звірятам бракує до певної міри цих бажаних чеснот. Й тому, що вівці є так лагідні, то й їх пастир мусить трактувати їх відповідно. До пастирів Божого стада, котрі є назначені бути такими святим духом, Петро апостол пише: “Старших між вами молю, яко товариш старший і свідок страждання Христового, і спільник слави, що має відкритись; пасіте стадо Боже, що у вас, доглядаючи не по неволі, ані для поганої користі, а з доброго серця; ані пануйте над Божим насліддям, а взором будьте стада.”— 1 Петра 5:1—3.
7 Пільнуйте, ви надзирателі й служебні слуги, всі ви! Ви призначені слуги в місцевих соборах, ви окружні слуги, ви дістріктові слуги, ви відділові слуги, ви слуги зони — всі ви дозрілі мужі впливу, котрих святий дух Єгови назначив доглядати й пасти його блаженне стадо — ніколи не забувайте, що ви мусите бути винятково мирні, люблячі, тихі, терпеливі, лагідні й ласкаві, а головно до Господніх інших овець під вищим наглядом й зберіганням. Ніколи не забувайте, що ці кваліфікації ви мусите посідати заки ви є поручені до призначення для вашого особистого служення в цім теократичнім товаристві. “Надзиратель” написано є, “мусить бути вільний від провин як Божий слуга, не скорий на гнів, не пяниця, не до бійки, не жадний поганого надбання, а був гостинний, любив добре, (у всьому) мірний, праведний, приподобний, вдержливий, щоб державсь вірно слова по науці, щоб умів і напоминав здоровою наукою і докоряв противних.”— Тита 1:7—9.
8. (а) Задля якої причини Мойсею не було дозволено увійти в обіцяний край? (б) Чому це найважніще для надзирателів мати цілковиту само-контролю всякого часу?
8 Само-контроля або контроля свого духа мусить бути само накинута. Само-контролю треба уважно пільнувати і берегти й постійно чувати, щоб її ефективно ужити коли потрібно. Памятайте про надзирателя Мойсея, відносно котрого написано: “А Мойсей та був собі вельми тихий чоловік понад усі люди, що були на землі”? (4 Мойс. 12:3) Однак цей самий Мойсей не увійшов в Обіцяну Землю, а це тому, що під одним нападом гніва він стратив контролю. Тому то надзиратель ніколи не може стати недбалим й стратити контролю в гніві навіть на хвилину. Якщо йому бракує самоконтролі й він не має стримуючої сили над своїм духом, тоді, як це Приповісті кажуть, він є “місто отворене й без муру.” Протилежно, вірні надзирателі мусять бути укріплені й сполягливі в часі потреби, щоб могли дати охорону, підтримку й оборону слабшим в соборі, й це вони можуть зробити коли всякого часу вони мають тихість із самоконтролею.— 4 Мойс. 20:9—12; Прип. 25:28.
9. (а) Як треба дати докір і оправлення тим, котрі збунтувались? (б) Коли опозиція постає у зборі або поза збором, чи це не правильно обуритися й стати гарячковатим?
9 Як вже й наведено з Писання, то надзиратель мусить сильно стояти при вірному Слові Божому, й що він мусить вміти напоминати здоровою наукою, й “докорити тим, котрі заперечують.” Отже часом є конечним для надзирателя дати докір й справлення тим, що сталися не рівнозважені й викривлені в їх думанні, і докорити тим, котрі заперечують правду. Але ніколи така порада не повинна даватися в гордовитім або залякуючім способі, або в пориві до гніву. Старого світу теорія, ‘гаси вогонь вогнем,’ але в орґанізації Єгови таке практикування цілковито не намісці. Багато краще гасити літеральну поломінь зимною водою замість кидати на неї гарячу вибухову суть. Це також божественна мудрість й порада, щоб заспокоювати вогнянні суперечки в соборі зимною й відсвіжаючою водою правди з Божого Слова в тихий й лагідний спосіб. Каже божественна мудрість: “Відказ лагідний гнів палкий гасить, а зневажливе слово розбуджує лютість.” “Палкий чоловік доводить до сварки, а лагідний втихомиряє незгоду.” “Покірний лучший такого, що високо несеться.” Певно, що терпеливий надзиратель котрий говорить правду в лагідний і тихий спосіб є вповні здібний справлятись з кожним родом опозиції, яка повстає в соборі, бо правдою є, що язик який він посідає, коли контрольований й вживаний як Єгова справляє, є могутня зброя, так сильна, на ділі, що “лагідний . . . язик ломить тверду кість.” У згоді з цими принципами правди апостола Павла теократичні вказівки вислані до всіх надзирателів кажуть: “Слуга Господень не повинен сваритись, а бути тихим до всіх, навчаючим, незлобним, щоб лагідно навчав противних, чи не дасть їм Бог покаяння на зрозуміння правди.”— Прип. 15:1, 18; 25:15; Еккл. 7:8; 2 Тим. 2:24, 25.
10. Яка ціль послуговує в докоренні тих, що блудять від віри, й як треба духово-хворого трактувати?
10 Ціль в докорюванню тих що не взгоді, або що блудять від віри, повинна бути для схоронення стада Божого від зопсутого впливу й фальшивих фільософій, й в той самий час привернути тих, котрі помиляються. “Брати, хоч і впаде чоловік у яке прогрішення, ви, духові, направляйте такого духом тихости, доглядаючи себе, щоб і тобі не бути спокушеним.” Коли про здорову вівцю муситься лагідно дбати, то скільки більше треба лагідно дбати про слабі вівці! Отже, надзирателі, що є духово сильними й дозрілими повинні вживати лагідної застанови, коли намагаються дати поміч тим, котрі є духово хворі. Нехай вони памятають, що ті вівці не є їх власність. Вівці належать до Господа. Отже ніколи не трактуйте їх як наймитів, хоч вони на час і заблукають. Але коли “хижі вовки” підкрадаються, щоб псувати стадо, тоді надзирателі як вірні пастирі поспішно будуть справлятись з ними згідно з тим, чим вони дійсно є. “То ж вилучіть лукавого з між себе.”— Галат 6:1; Мат. 7:15; Йоана 10:11—13; Діян. 20:29, 30; 1 Корин. 5:9—13.
11. Чи меньше вимагається покори, тихости, само-контролі, і так далі, від того, що не є надзирателем або служебним слугою?
11 Всі ці надхнені мудрі поради із надхненого Слова Єгови, що тут так виразно справлені до надзирателів й євангелських слуг стосуються з рівною силою до кожного одного свідка Єгови. Нехай ніхто з новоприбутих, або недовірків у правді, або, що товаришить все своє життя з орґанізацією Єгови, не думає навіть на хвилину, що від нього менше вимагається як від того, що бере провід коли ходить про овоч який вони родять. Бог не дивиться на лице одиниці, полу або віку. Як в стариннім Ізраїлі, так також й сьогодні, є один закон для всіх надзирателів й людей, як рівнож для чужениць й знайомих. Всі є в однім контесті, в перегонах на життя або смерть. Отже, нехай всі біжать як Павло радить: “Кожний же, хто бореться, від усього вдержується. . . . Оце ж. . . Я морю тіло моє і підневолюю, щоб іншим проповідуючи, самому іноді не бути нікчемним.” Павло відносився до всіх правдивих христіян, коли писав, щоб “були вірними в єдності з Ісусом Христом!” кажучи: “Благаю . . . ходити достойно поклику, яким вас покликано, з усякою смирностю й тихостю, з терпиливістю, терплячи один одного в любові, стараючись держати єдинення духа в мирному союзі. Одно тіло й один дух, яко ж і покликані в одній надії вашого покликання.” Треба всіх членів в цім соборовім тілі, щоб затримати цей христіянський мир й єдність. Отже чого вимагається від надзирателів, то це тихості, терпеливості, лагідності, само-контролі, довготерпіння, ніжності, любови, й так дальше, і також цього вимагається від кожного одного з посвячених Єгови людей.— 2 Мойс. 12:49; 3 Мойс. 24:22; 1 Корин. 9:25—27; Ефес. 1:1; 4:1—4.
УЖИВАЙТЕ ТИХОСТІ Й САМО-КОНТРОЛІ ВДОМА
12. Де можна знайти відсутність тихості й само-контролі, й який наслідок цього?
12 Деякі найбільше морочливі проблєми в життю є домашні. Погляньте на величезне число нещасливого подружжя, на переважність переступів родичів й дітей, на жахливе число розбитих домів й піднесення норми розводів, як доказ зламання морального упадку нещасливого суспільства цього старого світу! Мужі й жінки сваряться й ворогують приватно й публично. Юнацькі злочинства приводять до роздратовання й до гніву, до явної зневаги й мордерства родичів. Все це надто очевидне, що мир й спокій не замешкують в цих домах, тому що там цілковито бракує христіянської тихості й самоконтролі.
13. З другої сторони, коли чоловіки й жінки виконують божественну волю, то які щасливі обставини домашні запанують?
13 Де ж чоловіки й жінки є як щасливі свідки Єгови, там не знаходяться такі жалюгідні обставини. Чому ні? Просто тому, що такий самий христіянський принцип терпеливості, любови, лагідності, довготерпеливості, терпимости й контролі гніву, розвивається й практикується в соборах, й переносять в життя в родиннім колі. “Жінки коріться своїм чоловікам, яко ж подобає в Господі. Чоловіки, любіть жінок і не бувайте гіркими до них.” А до чоловіків й жінок ця інструкція є написана: “Терплячи один одного й прощаючи собі, коли хто на кого має жаль.” Абсолютно нема такої вимівки або причини, і нема такої трудности так великої або наполягливої, так критичної, щоб оправдати подружених людей втратити контролю й впасти в гнів. Коли чоловіки й жінки виконують Божу волю, то вони мусять бути ласкаві, розважливі й вдержливі один до одного й до всіх своїх дітей по всяк час.— Колос. 3:18, 19, 13.
14. Де є розділений дім, то яку божественну пораду повинно наслідувати христіянське супружжя?
14 Це дуже добре, дехто може сказати, в теократичнім домі де обоє, чоловік й жінка, є посвячені слуги Божі, але що про дім де, можливо, христіянська жінка подружена з чоловіком, котрий не є в правді? Є доволі таких домів сьогодні, й коли голова дому не є правдивий христіянин він може упасти у гнів й бути нерозсудливим й прямо підлим часами. Це однак не оправдує, щоб жінка покинула свій щасливий стан і прилучилась до чоловіка в його нещасливім стані ума. Під такими обставинами посвячений друг повинен наслідувати божественну волю, тобто: “Жінки, коріться своїм чоловікам, щоб і ті, (чоловіки) що не коряться слову, життям жінок без слова були зєдинені . . . ваша окраса нехай не буде зовнішне . . . а потайний серця чоловік у нетлінню лагідного й тихого духа, що перед Богом многоцінне.” Роблячи так, посвячена терпелива жінка буде радуватися щастям й задоволенням, а не мати участи в прикрім гніві чоловіка.— 1 Петр. 3:1—4.
15. Які поради Писання мусять родичі наслідувати з неповнолітними дітьми, якщо вони бажають благословенного дому з миром й задоволенням?
15 Не тільки родичі в христіянськім домі повинні бути тихі одні до одних, але вони мусять також мати такий самий умовий настрій до їх дітей. “І ви батьки, не роздразнюйте дітей своїх, а зрощуйте їх у науці і напоминанню Єгови.” Напоминати дітей є абсолютно конечне, бо Єгова радить: “Лоза й погроза — вони дають мудрість, та син, лишений на волю, соромить матір. Карай твого сина, а дасть спокій тобі, й принесе радість серцю твойому.” Це акт любови, а не ненависть або зла воля до дитини, коли родичі дають справлення. “Хто жалує лозини, ненавидить він сина, а хто любить сина, той з малку наказує його.”— Ефес. 6:4; Прип. 29:15, 17; 13:24.
16. Як важне є справлення родичами дітей, котрі бажають жити в Божім новім світі?
16 А тепер ви діти, й це також включає всі вас юнаки, майте наувазі ці накази приписані Єговою як медицина для вашого добра, тому що непослушенство, впертість й наліг до гніву це дорога до гріха й смерти, й вони спрямовують ваше серце від самого народження. Якщо ви бажаєте жити під правлінням царства Божого, ці дияволські унасліджені схильности мусять бути силоміць викоренені геть, й засаджені благородніми чеснотами, й батьківська караюча лозина поможе зробити це. “Дурнота впилась молодикові в серця, та навчаюча лозина прожене її від його.”— Прип. 22:15.
17. (а) Поясни чому не було юнацького злочину в стариннім Ізраїлі, коли Єгови закони були в силі? (б) Чому проблєма злочинств майже не існує між свідками Єгови сьогодні?
17 Може бути винятковий случай, в якому дитина є так затверділа в своїй упертості, що навіть караюча лозина не може вигнати її геть. За часу Ізраїля родичам було приказано Єговою взяти такого бунтівника до старшини міста, а вони, за те, мали взяти непоправного геть за місто й вкаменувати його на смерть. Тоді не було молодих злочинців під такою системою. (5 Мойс. 21:18—21) Так й сьогодні, товариство Нового Світу свідків Єгови не може й не буде толерувати юнацьких злочинців між собою. Отже, щоб оминути можливий смертельний зудар через виключення із собору, мудрі теократичні діти слухають й наслідують те, що Боже Слово каже: “Діти слухайте родителів у всьому, (а це не вилишує нічого) це бо угодно Господеві.” “Слухай свого батька, що від нього ти родився,” каже приповість, “не нехтуй неньки, хоч вона буде вже й старенька.”— Ефес. 6:1; Колос. 3:20; Прип. 23:22.
18. В яких відношеннях орґанізація свідків Єгови схожа до раю Еден з його прекрасними овощами, й як це сталося можливим?
18 Отже чи подружений чи самітний, чи дорослий або юнак, чи з останка або з “великої громади,” надзирателі або ні, один й всі свідки Єгови за поміччю святого духа Божого, й вживаючи тихості й самоконтролі, можуть видати подостатком безконечний вроджай мирного овощу. Під любою охороною Єгови їх орґанізації в красоті мира й єдності є наче город Еденський. Це тому, що кожний один має глибоку повагу й любов до законів Єгови й приказів, разом із ревністю й посвятою у виконанні божественної волі у всьому. “Мій сину, чого я тебе навчаю, то ховай заповіді мої в серці. Бо з ними жити меш на світі довголітно і спокій принесуть вони тобі.” “Великим спокоєм радуються ті, що люблять закон твій, і нема для них спотикання.”— Прип. 3:1, 2; Пс. 119:165.
19. Як тільки ті, що люблять мир й задоволення будуть напевно тішитися ним вічно?
19 Всі люди повсюди, що є доброї волі й котрі люблять мир і єдність, якщо ви бажаєте мати участь у все-несподіванім щастю й жити у вічному мирі й задоволені в райському городі під правлінням царства Божого, так скоро товаришіть з мирними свідками Єгови, й разом з ними бувайте тихі, спокійні, люблячі, терпеливі, самоконтролюючі. Безнастанно бувайте послушними божественній волі, котра включає Псалом 37: “Не палай гнівом на злочинників. . . . Вони бо як трава, скоро поникнуть. . . Відхиляйтесь від гніву, і не досадуй! Не подавайсь гніву, щоб творити лихо. Бо лиходії будуть знищені; хто ж надіється на Господа, ті будуть властенцями землі. Тільки ще троха, і не буде беззаконника; і споглянеш на місце його, та й нема його. Тихі ж люди займуть землю, і будуть радуватись повним супокоєм.”— Пс. 37:1, 2, 8—11.