Співволодарі з “Левом Роду Юдиного”
“В Юди не похитнеться берло між коліньми, докіль мир постане в людях, чаяннє в народах.”— 1 Мойс. 49:10.
1. Чому, хоч папа Лео XIII приписав собі право володіти, послушність людей не прийшла до нього, й кому Біблія дає те право?
КОЛИ колегія кардиналів Римо-Католицької Церкви настановила італійського Йоахім Печчія на папу й він засів папський престол 3-го вересня, 1878 р., він прийняв титул Лео XIII. Латинське слово Лео значить “лев”. Зараз після його укоронування він підписався “Лео де Трібус Юда”, цебто сказати, “Лев з Роду Юдиного”. Чи послушність людей, навіть у релігійний спосіб прийшла до Папи Лео XIII? Історія відповідає, Ні! Цього можна було сподіватися бо папа не був Жидом, він не був членом Юдиного покоління. Отже така послушність всіх людей живучих на землі не належила до нього. Остання книга Святої Біблії, написана апостолом Йоаном дає той титул тому, який дійсно народився Жидом в Юдиному поколінні й в царській родині царя Давида, іменно прославленому Ісусові Христові.
2. Під якими обставинами було те право вгадане й Той гідний його виявлений?
2 Апостол Йоан розказує нам як він плакав у своїм надхненім видінні, коли не було нікого гідного на небі або на землі в той час взяти пророчу книгу з Божої правої руки, відтворити, прочитати та сповнити її зміст. Потім Йоан каже: “І один із старців каже мені: Не плач; ось побідив лев, що з роду Юдиного, корінь Давидів, щоб розгорнути книгу й розломити сім печатій її.” Йоан утішився побачити Агнця Божого, Господа Ісуса Христа, якого він знав шістдесят років перед тим на землі, появившись і взявши пророчу книгу та пояснивши її зміст.— Одкр. 5:1—10, Дя.
3. Чому воно не поможе чоловікові приймати тієї назви на землі?
3 Отже жадний чоловік на землі сьогодні, не робить різниці яку релігійну або політичну позицію він займає, не має права привлащувати собі титул “Лев Роду Юдиного”. Воно нічого не поможе йому приймати такий титул бо послушність всіх людей не буде належити й ніколи не прийде до нього. Воно тепер має прийти лише до прославленого й укоронованого Ісуса Христа на небі.
4. (а) Чому Ісус Христос є відповідно названий тією назвою? (б) Отже чому то є відповідно, що покоління Юдине знаходиться в духовому Ізраїлю й йому дана його позиція?
4 В своїм смертнім пророцтві стародавній патріярх Яків сказав: “Юда левчук.” Отже воно є дуже відповідно, щоб Ісус який народився з Юдиного покоління й з царської родини Давида називався “Лев Роду Юдиного”. Хоч він заплатив своїм тілесним життям він поборов цей лукавий світ Сатани Диявола. (Йоана 16:33) Воно також є відповідно, щоб між 144,000 християнськими дванадцятьма поколіннями духового Ізраїля, одно покоління називалося “покоління Юдини”. Оскільки Юда, хоч він був четвертим сином патріярха Якова наслідив керівництво народа пророцтвом Якова то покоління Юдини займає перве місце в дванадцятьох поколіннях духового Ізраїля.— Одкр. 7:4, 5.
5. Що приймання того ім’я не значить для цього покоління, й чому воно є важним мати покоління під цим ім’ям у духовому Ізраїлю?
5 Це не значить, що духове покоління Юди є призначене царювати над одинадцятьма іншими духовими поколіннями; воно також не значить, що лише 12,000 з духового покоління Юдиного є призначені царювати з “Левом Роду Юдиного” в небеснім царстві. Ні; всі 144,000 зі всіх дванадцятьох поколінь духового Ізраїля є співнаслідники з Ісусом Христом. Відносно всіх 144,000 членів Одкриття 20:4, 6 каже: “І жили й царювали з Христом тисяч років. Блаженний й святий, хто має участь у первому воскресенню; над цими друга смерть не має власти, а будуть священиками Божими й Христовими й царюватимуть з ним тисяч років.” Отже покоління називаючись по Юді знаходиться в духовім Ізраїлю, бо коли б його не було, то в порівнюванню з тілесним Ізраїлем духовому Ізраїлю бракувало б чогось дуже важного.
6. Як це Юда був неначе левчук?
6 Зауважте як умираючий патріярх Яків у 1712 р., перед Хр., указував на надходячого цього символічного “Лева Роду Юдиного”. Уподібнюючи свого сина до левчука, Яків сказав: “Ситим будеш синку, і хижацтвом підеш у гору; левом опочинеш: Мов той лев заляжеш спати, страшен, як левиця; хто зосьмілиться збудити, сон його стрівожити?” (1 Мойсея 49:9) Беручи участь у війнах Бога Єгови, покоління Юдини ловило ворогів неначе лев, поборюючи їх і відбираючи їх здобич від них. Оскільки цар Давид нарешті завоював Єрусалим і якщо багато з території Юди знаходилося в горах, то можна було сказати, що це покоління буде йти угору коли воно буде вертатися додому.
7, 8. (а) Як це Юда подобав до витягненого лева якого не можна було збудити й як це було добре зображено? (б) Отже в чім ми не будемо наслідувати народів після 1914 р., по Хр.?
7 Юдине покоління не лише буде займатися й переживати війну, але також будуть часи спокою й відпочинку, подібно до арєг (африканська назва на “лев”). Отже коли покоління Юдине утішалося спокоєм і наслідками своєї праці, то хто міг відважитися зворушити його до війни, якщо його лютість подобала до лебі (азіатська назва на “лев”)?
8 Левове спокійне витягання в задоволенні було добре зображено сороклітним спокійним царюванням мудрого царя Соломона після смерти його батька Давида. Цей більший від царя Соломона, іменно, “Лев Роду Юдиного”, заведе спокій на тисячу років. Від початку його небесного царювання у 1914 р., по. Хр., народи цього сатанського лукавого світу сміють збудити його, нехтуючи його право царювати над всіма людьми на землі, не звертаючи уваги на пересторогу Якова. В битві Армагедон, яка вже дуже близько “Лев з Роду Юдиного” пороздирає народи на кавальчики й станеться переможним. Отже нехай ніхто з нас ніколи не збудить його!
9. Яку надхнену причину Яків дав іншим поколінням зіставатися вірними й покірними Юді, але чому то зразу Юда мав мати терпеливість?
9 Щоб дати надхненої причини чому всі одинадцять поколінь Ізраїля повинні бути вірні й покірні Юдиному поколінню, Яків побільшив своє пророцтво над Юдою кажучи: “В Юди не похитнеться берло між коліньми докіль прийде Сило й йому послушність всіх людей буде належитися.” (1 Мойсея 49:10) Головно Юдине покоління могло дивуватися коли Бог вибрав чоловіка з Беняминового покоління, іменно Саула, сина Киса бути першим тілесним царем Ізраїля. Однак, покоління Юдини вірно воювало по стороні Беняминського царя Саула, бо вони знали, що в Божому часі берло прийде до них і коли воно прийде до них воно вже не лишить їх аж поки не прийде постійний Правитель з їх покоління й тоді воно все буде його. Отже Юдейці мали терпеливість.
СИЛО
10. Чому цей постійний Володар пророчо називається Сило?
10 Чому то цей постійний Цар називається Сило? Тому, що це ім’я виявляє його право якщо воно значить “Він Чиє Воно Є”, або “Він До Кого Воно Належить”. Отже Католицька Конфратерниті Версія подає цей стих: “Докіль прийде той до кого воно належить”. Певно, що це послушенство всіх людей правильно не буде належити до когось іншого.
11. Яке було дійсне ім’я цього обітованого Сила, але як він набув цю власть й потвердив її?
11 Дійсно ім’я того котрий доказався бути цим обітованим Силом було Ісус, Син Божий. Він прийшов з неба й народився як Жид з лінії Царя Давида. Через його матір Марію він мав природне право до Давидового королівства; через свого названого батька Йосифа він мав законне право до берла Давидового. Але коли Бог помазав Ісуса своїм святим духом з неба, це підтвердило Ісусове право й призначило його до царства багато більшого від Давидового, до царства небесного.
12. Коли здавалося, що берло й жезло відвернулося від Юди, але що Езекиїл 21:26, 27 показує?
12 Покоління Юдейське почало володіти берлом Давидовим і через майже п’ятсот років жезло спочивало між його коліньми й коліньми його синів як вони сиділи на престолі. В 607 р., перед Хр., родина Давидова перервалася в своїм триманні цього берла й жезла. Це сталося коли Вавилон, світова сила, перекинула царство, знищила Єрусалим, столицю його й зруйнувала храм який Соломон побудував для почитання Єгови й Ізраїль стратив свою народню суверенність. Це не значило, що берло вже було забране від Юди. Юда, Давидова царська родина, далі мала право до нього. Бог Єгова показав це коли він надхнув свого пророка Езекиїла промовити до Седекії, посліднього царя в Єрусалимі:
“Здійми з голови корону, скинь царський вінець! Це вже минулося: угору пійде низьке, униз високе! Скину, скину, скину й не буде його покіль прийде той, що має до його право й йому віддам його!”— Езек. 21:26, 27.
13, 14. (а) Кому ангел Гавриїл казав, що Бог дасть Давидове царство? (б) Після свого хрещення, що Ісус міг казати про те царство, але коли він увійшов у нього щоб сповнити Даниїла 7:13,14?
13 Коли Ангел Гавриїл проголосив жидівській дівиці Марії надходяче народження Ісуса, він сказав, що Бог дасть Ісусові престол його праотця Давида. (Луки 1:31—33) Мавши тридцять років віку Ісус прийняв хрещення водою й стався помазаний Божим духом, тому то він міг сказати навіть до своїх жидівських ворогів: “Царство Боже у вас усередині.” (Луки 17:21) Після його воскресення й вознесення на небо він засів по правиці в Бога й чекав, щоб прийшов Божий час укоронувати його небесним царем і дати йому власть уживати берло й жезло.
14 В 1914 р., згідно з призначеним часом в Біблії він увійшов у своє небесне царство й почав царювати, на невподобання його ворогів у небі й на землі. (Жид. 10:12, 13; Пс. 110:1, 2) Пророцтво в Даниїла 7:13, 14 предсказало його прихід цими словами:
“І бачив я в ночніх видивах, аж це з небесними хмарами йшов ніби Син чоловічий, дійшов до Стародавнього й приведено його до нього. І дано йому власть, славу й царство, щоб усі народи, племена й язики йому служили; власть його — власть віковічна, що ніколи не минеться й царство його не повалиться.”
15. (а) Отже кому належиться наша послушність і хто сьогодні на землі дає її Йому? (б) Що станеться з тими, що не віддають йому свою послушність і чому?
15 З огляду його укоронування на небі в 1914 р., він є Той якого ми всі повинні признати за Царя й кому належиться наша послушність. Ті кілька тисяч з 144,000 членів духового Ізраїля, які ще знаходяться на землі вірно дають йому свою послушність. Вони слухають його наказу, що “Ця добра новина про царство проповідувати меться по всій вселенній на свідкування всім народам.” (Мат. 24:14) Сотки тисячі покірних людей, які чують цю добру новину про Царство признають цього Сина бути тим якому їх послушність належиться. Отже вони покірно прилучаються у проповідуванні доброї новини про Боже засноване царство. Всі люди, які тепер не дадуть йому свою послушність будуть знищені коли кінець цього старого лукавого світу прийде в Армагедоні. Цей Сило, “Лев Роду Юдиного”, мусить царювати аж поки не положаться всі вороги під ноги його.— 1 Кор. 15:25.
16. Як Яковове пророче відношення до осляти сповнилося в Ісусовім тілеснім житті, і з яким значенням?
16 Як було предсказано умираючим патріярхом Яковом, ослятко й виноградина відіграли важну ролю в тілеснім житті Ісуса Христа. Лише кілька днів перед своєю смертю за те, що він проповідував Боже царство, Ісус Христос вїхав в Єрусалим на осляті й товпи Жидів привітали його як царя. В стародавніх часах славні Ізраїльтяни, судді й пророки їхали на ослях. (Суддів 5:10; 10:3, 4; 4 Мойсея 22:22—33) Цар Соломон, син Давида вїхав на своє призначення до посади на ослиці свого батька. (1 Царів 1:33—40) Ісус також сповнив пророцтво в Захарії 9:9 вїхавши в Єрусалим, не на коні, але на осляті. Але політикою-набитий первосвященик не хотів помазати його на обітуваного Силу. Пізніше він домагався Ісусової смерти.
17. (а) Як Ісус прив’язав своє ослятко до добірної виноградини? (б) Як він “обмиє свою одежу в вині й в крові винограду?”
17 Ісус не прив’язав свого ослятка до буквальної виноградини. Він прив’язав своє царське привлащування до символічної виноградини, духової виноградини, іменно, до Божого царства. Він порівняв себе до духової виноградини й своїх помазаних послідовників до галуз тієї царської виноградини (Йоана 15:1—8) Він розповів Жидам, які відкидали його притчу або ілюстрацію про виноградника. Потім він приложив науку тієї притчи кажучи їм: “Відніметься од вас царство Боже й дасться народові, що родити ме овощі його.” (Мат. 21:33—43) Проте вірні наслідники цього небесного царства будуть подібні до плодючої виноградини, постачаючи багато соку виноградного на вино. Він збереже цю символічну виноградину, яка родить багато царського овочу, але знищить фальшиву релігійну виноградину, яка родить кислі грони. Крови з грон цієї фальшивої виноградини буде так багато коли він покрушить її разом з ряснотою її кислих грон, що він цебто сказати, “обмиє свою одежу в крові з винограду”. Запаскудження його одежі буде показувати перемогу.— Одкр. 14:19, 20; Іса. 63:1—6.
18. Що це значить, що його очі будуть червоні від вина а зуби білі від молока?
18 Згідно з перекладом 1 Мойсея 49:12 в Грецькій Сентуагінт, латинській Вулгат і версіях Сирійських Біблій, очі Юди мали бути червоніші від яскрявого вина й його зуби біліші від молока. Проте, Ісаїї 55:1—4 прикладає вино й молоко до ягоди Царства, яку Бог Єгова зробив з Царем Давидом. Здається, що Яковове пророцтво відноситься до духової рясности й утіхи християн, яких прийметься до цієї угоди Царства царювати з “Левом Роду Юдиного”. Отже червоні очі не значуть п’янство й молоко не значить недорослість або дитинство. Якщо вино значило радість а молоко рясноту, то царство “Лева Роду Юдиного” мусить бути царством побожної радости й духового добробуту. Такі речі приходять до покірних.
ЗЕБУЛОН
19. (а) За яким порядком Яковових синів Зебулон народився? (б) Чому пророкування Якова над Зебулоном годилося зі значенням його ім’я?
19 За порядком народження усіх Яковових синів від його двох жінок і двох наложниць, Іссакар був його дев’ятий син а Зебулон був десятий. Між поколіннями духового Ізраїля або царської кляси, покоління Зебулонове є десяте. (Одкр. 7:8) В своїм посліднім пророцтві патріярх Яків поставив Зебулона перед Іссакаром хоч Іссакар був його п’ятим сином від Леї, а Зебулон був його шостим сином від тієї самої жінки. В Езекиїловім виддінні про поділення землі під Божим урядом у новому світі, Іссакар відповідно знаходиться перед його молодшим братом Зебулоном. Так само в порядку воріт символічного міста Єгова-Шама (означаючи “Єгова Самий є Там”). (Езек. 48:25, 26, 33) Ім’я Зебулон значить “Житло; Місце Проживання”. В своїм пророцтві Яків предсказав Зебулонове місце в Обітованій Землі, кажучи:
“Зебулон сидить над морем, судна знай вітає; його слуги пробувати будуть і в Сидоні.”— 1 Мойсея 49:13.
20. Як Яковове пророцтво здійснилося в Зебулоновій території в Ізраїлю?
20 Тут Яків каже де Зебулонове покоління буде мешкати в “землі текуча молоком й медом”. Коли почасно завоювали землю після шістьох років воювання, Суддя Ісус Навина витягнув третій розподіл землі для Зебулона, але міста й села призначені Зебулонові не межували прямо на морю. Його територія знаходилася між Галилейським морем на сході а Середземним морем на заході. Він мав легкий доступ до берегів цих морів. (Іс. Нав. 19:10—16) Якщо Канаанський порт Сидон знаходився в північнім Ізраїлю й якщо віддалений бік Зебулонової території мав межувати з Сидоном, то його територія була північна. Хоч його територія була відрізана від цих морів територіями інших поколінь то міжнародна дорога, яку називали “дорога до Моря” перетинала Зебулонову територію. Тож його територія знаходилася в околиці називаючись “Галилею поганську”.— Іса. 9:1; 1 Царів 9:11; Іс. Нав. 20:7.
21. Згідно з Ісаїї 9:1, 2, що мало прийти з території Зебулонової, й як воно дійсно прийшло?
21 Коли пророк Ісаїя предсказував народження обітованого Сила на якого раменах буде спочивати князівство він точно предсказав Зебулонову територію за місце де прийде велике освітлювання щоб розігнати глибоку темноту подібну до смерти. Це освітлювання яке мало довести до визволення від гріха й смерти дійсно прийшло коли обітований Сило, Ісус Христос проповідував в Галилеї, кажучи: “Покайтесь, наближилося бо царство небесне.” (Іса. 9:1, 2, 6, 7; Мат. 4:12—23) Ісус навіть ходив на північ від Зебулона в “Тирські та Сидонські сторони”, де він витворив чудо для одної Канаанки. (Мат. 15:21—29) Так то Зебулон мешкав у дуже відповідній околиці в Ізраїлю.
22, 23. В біблійній історії як про Зебулона згадувалося в (а) часі Барака, (б) в часі Гедеона й (в) в часі царя Давида?
22 Біблійна історія кілька разів відповідно згадує про Зебулона. Коли Єгова воював за своїх пригнічених людей в “водах Мегиддо”, за днів судді Барака й пророчиці Дебори, мужі Зебулонські охочо зголошувалися служити в війську визволення. Отже Барак і Дебора співали з оціненням про них, кажучи: “Від Махира йшли начальники від Зебулону люди поважні вивели військо до бою (щоб числити й уписувати військо) Зебулон же (люд-одвага) душу смерті віддав він.” (Суддів 5:14, 18, 19; 4:16) Роки пізніше Бог підніс суддю Гедеона на визволення Ізраїля. Гедеон “послав также посли до Ассера, Зебулона й Нафталія навкруги і ці вийшли на зустріч йому.” Правдоподібно, що декотрі з триста вибраних вояків, якими Гедеон розігнав Мидянів походили з покоління Зебулонового.— Суддів 6:34, 35; 7:1—7.
23 Коли прийшов час всім поколінням віддати Давидові королівство всього Ізраїля, покоління Зебулонове постачило йому досить війська, відносно котрого 1 Паралипоменон 12:33 згадує: “Однодумно у тому, щоб слухати приказу.”
24. Чого Зебулонці були гідні наслідити й як?
24 Коли у нашому першому століттю Ісус проповідував у території яка колись належила до Зебулона, многі з тієї території прилучувалися до нього й ставалися членами дванадцятьох поколінь духового Ізраїля.
ІССАКАР
25. Чому це було відповідно Яковові указувати на призначення Іссакарової території?
25 В Ізраїлю територія Іссакарова межувала почасно з східним боком Зебулонової території й тягнулася до ріки Йордан. Вона лежала в ряснім степі називаючись Есдраелон і є міжнародна дорога Вія Маріс або “дорога до моря” перетинала територію заки вона доходила до території Зебулона. Коли витягали розподіли території за днів судді Ісуса Навина, четвертий розподіл припав Іссакарові з якої території походило десять міст. (Іс. Нав. 19:17—23) Пророчо умираючий патріярх Яків указував на цю гарну околицю коли він сказав у 1 Мойсея 49:14, 15:
“Іссакар — осел костлявий між двома хлівами. Бачить, що в землі родющій люба річ спочити; й на паньщині гне спину під тягар працює.”
26. Про що Іссакар не міг нарікати, й до чого Яків уподібнив його?
26 Ім’я Іссакар значить “Він є Плата,” або “Він Приносить Заплату.” Воно відноситься до часу коли його мати Лея мала привілей народити його Якові. (1 Мойсея 30:14—18) Він був дев’ятий син у Якова й в призначенні дванадцятьох поколінь духового Ізраїля Іссакар є дев’ятий. Яків уподібнив його до сильної, тяжко-працюючої тварини, тварина яка не позбувається свого тягару, тварина яка може відпочивати й далі держати своє подвійне навантаження. Дві хліві можуть представляти тягари спокою й війни, які Іссакар переносив у історії Ізраїля. Він був охочий працювати, бо він бачив, що його місце в Ізраїлю було добре. Він не нарікав про свою територію в Обітованій Землі. Він оціняв, що його місце відпочинку було добре й його земля була приємна.
27. (а) Яке значення Іссакарового ім’я підгадує? (б) Як суддя Барак стався подібним до мужів Іссакарових?
27 Ім’я Іссакара може значити, що він буде давати себе в найми. Однак він був охочий пригнути рамена й приймити тягар відвічальности. В часі коли Ізраїль мав судді за свої Богом-дані видимі провідники, покоління Іссакарове постачило суддю називаючись Тола. Він служив як суддя Ізраїля через двадцять три роки. (Суддів 10:1, 2) Роки перед тим суддя Барак і пророчиця Дебора співали слова похвали для людей Іссакара, кажучи в своїй пісні перемоги: “Єгова підхилив мені хоробрих. І князі від Іссакара вийшли з Деборою; а Іссакар так як Барак кинувся в долину пішки.” (Суддів 5:13, 15) Князі брали провід для Іссакарового покоління в часі поклику для звільнення людей Єгови. Всі вояки Іссакара поставили гарний приклад відваги й запалу, так що в війні суддя Барак стався такий як вони.
28. (а) Яке військо Іссакар постачав для війни? (б) Як мужі Іссакарові показали, що вони були швидкі щодо пізнання часів?
28 Їх добрість знов об’явилася в часі Давида. Відносно поверх-згаданого судді Тола є написано: “В Толиних родинах, люди войовничі в своїх поколіннях; ліку їм за часів Давидових було двадцять дві тисячі й шістсот . . . . було готового до бою війська. . . А в їх братів, по усіх Іссакарових поколіннях, було людей войовничих вісімдесять сім тисяч записаних у родоводнім записі.” (1 Пар. 7:1—5) Люди Іссакарові уважали Божі укази коли він хотів чогось зроблено в якомусь певному часі. Отже коли прийшов час віддати королівство Ізраїльське в руки Давида вони дали йому військовий конвой. Ми читаємо: “З синів Іссакарових прибули люди розумні, котрі давали пораду, що коли випадало діяти Ізраїлеві — їх було двісті начальників, а всі брати їх слухали слів їх.”— 1 Пар. 12:23, 32.
29. Що це означало, що Іссакар пригнув своє рамено носити тягар, і в який спосіб він показував охочість?
29 То коли Іссакар пригнув своє рамено переносити тягар, це було висловлення його вірности до Божого вибраного народу й до провідників яких Бог підносив, як от Давида. Рівняючись з цим була Іссакарова охота підкорятися до діл, які всі члени народної організації мали виконувати разом. Сталося так як умираючий патріярх Яків предсказав: “під тягар працює.”
30. Отже, до чого те що він працював під тягарем відносилося?
30 Це не значило, що Іссакар зайде в полон і станеться невільником чужих політичних організаціїй. Воно відносилося до часів у житті Божого народу коли було треба виконувати якійсь спеціяльні служби де було треба загону робітників для якоїсь спеціальної роботи, яку мусілося виконати на якийсь певний або призначений час, зустрінути випадок або подбати про якийсь спеціальний проект, який не можна було відложити або відпустити на час. Робітників треба було нагромаджувати й вони будуть працювати неначе невільники. Але Іссакар буде розсудливий; він буде бачити потребу такої помочі. Він не буде бунтуватися неначе б від нього вимагалося більше як було справедливо або потрібно. Він не відмовиться виконати своєї пайки. Він зробить свій належний даток, бо він бачить точну потребу й буде радий подбати про свої обов’язки на користь всім своїм братам.
31, 32. (а) Для кого Іссакар працював і чому? (б) Де воно було добре мати такі люди як Іссакар, і що є предсказано для них?
31 Іссакар знав, що він працював для Єгови й дістане належну нагороду від нього. Іссакар знав, що він мусів любити своїх братів. Божа організація не гнобила його. Ставалося, що спеціальні обставини вимагали надзвичайної праці від Іссакара й від інших.
32 Отже між дванадцятьма поколіннями духового Ізраїля воно було добре мати такі люди як Іссакар, “покоління Іссакарове”. (Одкр. 7:7) Для Іссакара радість була предсказана й ми можемо оціняти чому радість буде наповняти його домівку.— 5 Мойсея 33:18.
ДАН
33. (а) Пророкуючи над Даном, яку драму Яків зробив над його ім’ям “Дан”? (б) Що можна сказати про його околицю в Ізраїлю?
33 Пророкуючи про свого п’ятого сина Дана, Патріярх Яків зробив його ім’я драмою. “Дан” значить “Суддя”; і Яків промовляв по єврейськи й сказав: Дан ядін, яке значить “Дан буде судити”, або “Суддя буде судити”. Дан був перший син, котрий народився Якові від його наложниці Балли, служниці його улюбленої жінки Рахелі. Дановому поколінню було призначено малий кусок землі в Ізраїлю. Західний бік цієї території межував з Середземним морем а на інших трьох боках вона межувала з трьома поколіннями. (Іс. Нав. 19:40—49) Пізніше, члени з Данового покоління взяли на себе вибратися на північ і осістися при долині гори Гермон, недалеко початку Йордан ріки. Отже в Езекиїловім пророчім видінні воно є цікаво зауважити, що Данова територія знаходиться на верху, найдальша на північ, територія номер 1. (Езек. 48:1, 2) Відносно Данової ролі в Ізраїлю, патріярх Яків пророкував в 1 Мойсея 49:16—18:
“Дан свій люд судити буде, рід свій в Якові. Дан лежати на дорозі гадиною буде. Вкусить він коня за ногу, скине й їздеця він; навпаки впаде злякавшись, у сідлі не всидить. На твою вповаю поміч, Єгово мій Боже.”
34. Який досвід Данове покоління мало в розсуджуванню своїх людей?
34 Хто не знає історії про Самсона, найміцнішого чоловіка на землі, який зруйнував храм фальшивого бога Дагона й знищив около три тисячі або й більше Филистинців? Цей Самсон походив з Данового покоління. Він судив народ Ізраїльський через двадцять років. Він був єдиний з ізраїльських суддів, який попався ворогам у руки, але який нарешті набув свою найбільшу перемогу. Він був послідній з ізраїльських суддів, якого Єгова сам підніс. Другий славний чоловік у Ізраїлю був пророк Самуїл.— Суддів, розділи 13—16; Діяння 3:24.
35. Чи те, що Яків уподібнив Дана до рогатого вужа принижувало його, й в який спосіб його пророча подоба сповнилася?
35 Яків уподібнював Дана до вужа, рогатої гадини. Але це не було, щоб зневажити Дана, ніби то він був неначе огидна гадина в траві. Радше як гадина Дан буде служити за велику народну ціль. Хоч малий у порівнанні з воєнним конем, він міг скинути вояка їдучи на верху коня. Сидячи в засідці він міг укусити коня в ногу, який ставки дуба скине свого їздця. Скинувши їздця Дан міг спричинити йому велику шкоду. Отже хоч Дан був малий він буде такий небезпечний як гадина для тих, що зворушать його. Машируючи по заді, коли дванадцять поколінь мандрували в пустині до Канаан, Обітованої Землі, Данове покоління замикало похід. Отже це покоління постачало зад або “задню сторіж усім таборам (Ізраїля) по полках їх і над військом його”, й це була собі не мала робота.— 4 Мойсея 10:25.
36. На користь всіх Данових розсудів, від кого повне спасення мало прийти, як це було показано Яковом?
36 Дан мав судити свої люди корисно. Однак повне визволення не мало прийти через Дана. Повне спасення від усіх ворогів мало прийти від Бога Ізраїлевого. Щоб упевнити їх про це, Яків звернув увагу до Бога й сказав: “На твою вповаю поміч, Єгово мій Боже.” Згідно з тим, що ангел Бога Єгови сказав родичам судді Самсона, він мав брати провід у визволенні Ізраїльтян з рук поганських Филистіїв. (Суддів 13:5) Але за повним спасенням, Ізраїль як і всі інші люди мали чекати на більшого Дана, більшого суддю, Ісуса Христа, Сина Бога Єгови.— Діяння 10:38—42.
37. Відносно Дана, що ми знаходимо відносно дванадцятьох поколінь духового Ізраїля, і яка заміна мусіла взяти місце?
37 Ісус Христос, “Лев Роду Юдиного”, є голова дванадцятьох поколінь духового Ізраїля. Між тими дванадцятьма поколіннями, як їх згадується в Одкритті 7:4—8 нема Данового покоління. Замість Дана ми знаходимо Манассієне покоління. Первісний Манассій був племінником Дана й народився в Єгипті як син Йосифа. Отже він був внуком Якова. Проте, Яків сказав, що Манассій мав мати свою власну територію в землі Ізраїльській так само як Якова власні сини. (1 Мойсея 48:13—20) Між дванадцятьма поколіннями духового Ізраїля ми знаходимо Йосифове покоління. Отже покоління Йосифового сина Манассія мусіло заступити місце Данового покоління.
38, 39. (а) Чому ця заміна не відбивалася проти Данового покоління? (б) Чому Данове ім’я не було вилучене з духового Ізраїля хоч він був уподібнений до вужа, й чого ми є оправдані сподіватися від Дана?
38 Проте, ми не повинні тлумачити, що це було щось проти покоління Данового. Воно лише годиться з Божим розпорядком. Рубен, перворідний син Якова утратив своє право первородства, отже первородство пішло до Йосифа. (1 Пар. 5:1, 2) Ставшись перворідним сином Йосифові належилося дві пайки в Ізраїлю; отже його батько Яків “над брати наділив країну йому”. (1 Мойсея 48:21, 22) В гармонії з цим навіть у духовому Ізраїлю Йосиф має дві пайки, яка належиться перворідному синові. Якщо Йосифів молодший син Ефрем стався більше славний в Ізраїлю ніж Манассій, то Йосиф добре представляв свого більше славного сина Ефрема а старший перворідний син Манассій представляв Йосифову другу пайку в духовому Ізраїлю. Дан уступився, щоб так сталося в духовому Ізраїлю.
39 Хоч Данове покоління було випущене то число поколінь у духовому Ізраїлю годиться з числом первісних поколінь у тілеснім Ізраїлю, іменно, дванадцять. Його не відкинено тому, що патріярх уподібнив його до гадини, бо це не було ніяке докірливе порівняння з Даном. Яків не міг уподібнити Дана до лева бо він вже Юду уподібнив до нього. Отже Яків уподібнив Дана до іншого небезпечного ворога противникам, до гадини, яка відважно чіпається великого воєнного коня. Але коли пророк Мойсей давав своє прощальне благословенство поколінням Ізраїльським заки вони перейшли Йордан ріку в Обітовану Землю він сказав: “Дан це левчук, що стрибає із Базана.” (5 Мойсея 33:22) Було предсказано, що Дан буде мати благородну та відважну ролю в Ізраїлю. Отже духові Ізраїльтяни оправдуються коли вони виглядають до Дана за предметами або історичними ділами, яких гідно наслідувати.
ГАД
40. (а) Чому сьомий син Якова називався Гад? (б) В своїх останніх словах, що Яків говорив відносно Гада?
40 Сьомий син Якова називався Гад і був першим сином від його наложниці Зелфи. Розуміють, що його ім’я значить “Добре Щастя”. Лея зрозуміла його так коли її служниця Зелфа народила цього сина як даток з її сторони дому своєму чоловікові Якові якого любови вона прагнула. (1 Мойсея 30:9—11) Коли умираючий Яків промовив свої послідні слова над Гадом виглядає, що він говорив про відкриту околицю, яку покоління Гадове буде займати в Ізраїлю. Його територія знаходилася над східним берегом Йорданської ріки отже була відкрита до нападів неприємних Амоніїв зі сходу. Але заки вони перейшли Йордан ріку в Обітовану Землю Гадове покоління, бувши плекачами худоби просило цієї території. (4 Мойсея 32:1—5; 34:13—15) Досить придатно Яків пророкував:
“Гад — напре на його військо, він побє потужне.”— 1 Мойсея 49:19.
41, 42. Коли вони зайшли в свою територію, як Гадове покоління показало, що вони не були поколінням боягузів?
41 Гад не мав бути поколінням боягузів, боячись мати один бік своєї території відкриту до нападаючих зграй. Це покоління не вибирало жити по східніх горбах лише щоб не воювати за Канаанську землю. Послушно до Божої волі вони висилали свою пайку вояків через Йордан ріку помагати своїм спів-поколінням завоювати Обітовану Землю. В цьому змислі гріх невдачі не вишукував їх. (4 Мойсея 32:6—36; Іс. Нав. 4:12, 13; 13:24—28; 22:1—9) Ради тієї мети вони трималися здібними до війни й воювали разом зі своїми братами.
42 Якова прощальні слова до Гада були неначе наказом йому відбиватися відважно проти тих нападаючи на нього що нарушували його кордони. Безсумніву, що за днів судді Ефтая вони воювали під ним проти нападаючих Амоніїв, які заграбували їх землю. Вони користали від перемог судді Ефтая. По черзі вони нападали на своїх ворогів і коли ці почали утікати Ізраїлтяни гонилися за ними. (Суддів 11:1—33) Коли прийшла проба викорінити останок людей, які збунтувалися, зворушили суперечки й почали воювати проти своїх братів, вояки Гадового покоління могли доладу вимовити пароль “Шиболет”. Отже вони не були постинані мечом.— Суддів 12:1—6.
43. Яке місце Гад знайшов у Езекиїловім видінні про розподіл землі й в Йоановім видінні про духовий Ізраїль?
43 В Езекиїловім видінні про поділення землі, Гадова територія знов лишилася відкрита з полудневого боку, бо вона знаходилася на самім полудневім кінчику Ізраїльської території. Отже Гад був дванадцятий за порядком. Але за порядком воріт у місті Єгова-Шама, ворота Гадові були десяті. (Езек. 48:27, 28, 34) Покоління Гадове також приймило славу коли воно було згадане третє в почисленні дванадцятьох поколінь духового Ізраїля, бо в Гадові знаходилися добрі предмети духовим Ізраїльтянам посідати.— Одкр. 7:5.
АССЕР
44. Чому восьмий син Якова називався Ассер, і яке послідне слово Яків затримав для Ассера?
44 Народження Якового восьмого сина принесло щасливість, а головно для його мати Зелфи й її хазяйки Леї. Чи є яке краще ім’я від Ассера? Це ім’я значить “Щасливий; Щасливість”. (1 Мойсея 30:12, 13) При своїй смерті Яків мав добре слово до цього сина, кажучи:
“Ассер у житті розкішнім їстиме хліб з туком, ласощі царські усім він вистачати буде.”— 1 Мойсея 49:20.
45. Як це сталося, що хліб Ассера був товстий, так як було показано й Мойсейом?
45 Пророк Мойсей додав до цього пророкування про розкішність Ассерової території в Ізраїлю кажучи: “Ти Ассери, благословен будь синами; будь він любий браттю своєму й в олії нехай полоще ноги свої.” (5 Мойсея 33:24) Не робить різниці як його покоління насилиться то його територія все буде рясна. В Ізраїлю територія Ассерова знаходилася понад беріг Середземного моря, на полудне від канаанського порта Тир. На своїм східнім боці Ассер межував зі Зебулоном і Нафталійом. Його земля рясно родила.— Іс. Нав. 19:24—31.
46. (а) Як це Ассер міг приносити “ласощі царські”? (б) За днів Барака й Дебори до чого Ассер стався жертвою й як?
46 Живши близько моря, Ассер міг утішатися вивізною торгівлею. Таким чином він міг постачати царські ласощі. Тому то він був у страху матеріалізму й самозосередження, живучи вигідно й дозволяючи своїм братам дбати самі про себе. Ця упоневільнююча сила матеріалізму об’явилася за днів судді Барака й пророчиці Дебори. Коли вийшов поклик до поколінь за охотниками то Ассер не зголосився. Отже він утратив великий привілей служити в перемозі Бога Єгови в битві “вод Мегидда”. Воно мусіло осоромити Ассера коли Барак й Дебора співали свою пісню перемоги й сказали: “Ассер опочиває уз морські затони.” (Суддів 5:17) Ассер був лінивий не в своїх матеріалістичних похітях, але в службі Бога Єгови.
47. (а) Кому ми повинні віддавати “ласощі Цареві”, і як? (б) В тім змислі, що ми зазнаємо в гармонії зі значення Ассерового ім’я?
47 В оціненні за рясність “хліба” або їжі, яку ми дістаємо від Бога ми повинні відплачувати “ласощами царськими,” бо Бог Єгова є Великий “Цар вічности”. Тепер він вже володіє через свого Сина Ісуса Христа, “Лева Роду Юдиного”. В дванадцятьох поколіннях духового Ізраїля, покоління Ассерове є записане четвертим за порядком й це натякає, що духові Ізраїлтяни будуть посідати духову рясність і будуть дуже плодючі. Вони будуть приносити овоч, який буде дуже смачний для їх Бога Єгови й його помазаного Царя Ісуса Христа, духові “ласощі”, а не лише собі звичайні речі. Вони будуть утішатися блаженством або “щасливостями” про які Господь Ісус Христос говорив у своїй Проповіді на Горі.— Мат. 5:1—12.
НАФТАЛІЙ
48. (а) Чому шостий син Якова називався Нафталій? (б) До чого Яків уподібнив його?
48 Розказуючи своїм синам про що станеться з ними в “останніх часах” пророк Яків звернувся до Нафталії десятого за порядком. Але дійсно Нафталій був шостий син у Якова, син його наложниці Балли, служниця Якової любленої жінки Рахелі. До цього часу Рахеля сама не родила дітей. Отже коли її служниця породила цього другого сина Нафталія, це було досить велике змагання в житті Рахелі дати своєму чоловікові овоч їх супружества. Виразом цього вона назвала сина Нафталій, яке то ім’я значить “Моє Борення.” (1 Мойсея 30:7, 8) В його випадку його батько промовив гарне уподібнення кажучи:
“Нафталій гіллє розкине пишним губом.”— 1 Мойсея 49:21.
49. (а) Як покоління Нафталія сталося таке? (б) За часу Барака чим воно насамперед турбувалося?
49 Яків уподібнив його до тварини, яка є швидка й приємна рухом. Якщо покоління Нафталія вироджувало вояки, то ці були добрі прикмети їм посідати. Вони були здібні до війни й швидкі в погоні за ворогами. Суддя Барак походив з цього покоління, бо пророчиця Дебора викликала його з північного міста Кадес-Нафтелай служити Богові проти ворогів їх. Покоління Нафтелейове підтримувало Барака в цій боротьбі за визволенням людей Бога Єгови й на славу імені Єгови. Вони не турбувалися за своїм власним життям. Пісня перемоги Барака й Дебори зауважує це похвальне відношення кажучи: “Забулон же (люд-одвага), душу смерті оддав він; так і Нафталій на гори на високі знявся. Повиходили до бою царі, царі Канаанські в Танаах у вод Мегидонських, та не здобули ані трохи срібла. Воювали з неба зорі, били на Сизару (із доріг своїх на його) виступили боєм.” (Суддів 5:18—20) Безсумніву, що в цій битві покоління Нафталія було неначе лань.
50, 51. (а) Як це “добірні слова” були подані в “території Нафталія” дев’ятнадцять століть тому? (б) Отже яких людей воно є відповідно мати в духовому Ізраїлю?
50 Нафталій мав бути добірним не лише так як тонкий лань, але також і “словами”. В Божій службі “добірні слова” є дуже бажані й в території Нафталін дев’ятнадцять століть тому промовлялися слова, які були надто добірні. Кавалок Нафталевої території тягнувся понад західний беріг моря Киннарота, яке пізніше називалося Галилейське море. Почасти тут сповнилося пророцтво Ісаїї, дев’ятий розділ, стихи перший й другий. Апостол Маттея записав сповнення його кажучи:
“І покинувши Назарет, пійшов і пробував в Капернаумі, що при морю у границях Зебулона та Нафталима: щоб справдилося слово Ісаїї пророка кажучи: ‘Земля Зебулон і земля Нафталим, на морському шляху за Йорданом, Галилея поганська; люди сидячі в темряві побачили світло велике й тим, що сидять у країні й тіні смертній, засяяло світло.’ З того часу почав Ісус проповідувати й казати: ‘Покайтеся, наближилося бо царство небесне.’— Мат. 4:13—17.
51 В промовленні “добірних слів” ніякий чоловік не перевищив Ісуса Христа коли він проповідував Боже Царство. Він стався неначе родимий в території Нафталія, й хоч він був вихований в Назареті він зробив Капернаум у території Нафталії “своїм городом”. (Мат. 9:1) Це не були приятелі, але старші які пішли арештувати його, казали про Ісусову промову: “Ніколи так не говорив чоловік як цей чоловік.” (Йоана 7:46) Що за освітлювання його добірні слова приносили шукачам Бога, показуючи їм дорогу вийти з темноти Божої неласки й його засудження смерти! Отже воно є дуже відповідно, щоб покоління духового Ізраїля включало покоління Нафталія, п’яте за порядком. (Одкр. 7:6) Це пригадує нам, що всі духові Ізраїльтяни є освітлені вісткою Божого царства проповідувати його “добірними словами” так як ті з Нефталайового покоління.
ЙОСИФ
52. (а) Яку визначність Йосиф посідав бувши сином Якова? (б) Який запис життя Йосиф посідав, і це всупереч чого, що ми знаходимо в Якововнх послідних словах?
52 Одинадцятий син патріярха Якова, син його старого віку якого він дуже любив був Йосиф. Але Яків стримався й не пророкував над Йосифом й так не похитнувся до схильности. Йосифове ім’я значить “Збільшуватель; Рахівник”; і він був перший син Якова від його олюбленої жінки Рахелі. (1 Мойсея 30:22—24) Історія Йосифового життя була чудова. Його батько й одинадцять братів були задовжені до нього, бо тепер він був премєр-міністром і опікуном їжі в голодом-пораженім Єгипті. Пророкуючи про Йосифа умираючий Яків зауважив як Йосиф поборов труднощі кажучи:
“Йосиф же, це вітка добра з дерева, що родить над криницею да й стеле яблука по муру. Націлялись в нього з лука, стрелили та лук свій він удержав у потузі. Руці не послабли. Всемогущий благодатно, синку, тебе кропить з неба гарними дощами, із землі годує. Ті ж бо всі благословення, що дознав отець твій, взяли гору над горами, вічними холмами. Ой нехай же не голову всі Йосифові зійдуть і на тїмє осяного князя між братами! ”— 1 Мойсея 49:22—26.
53. (а) Хто це був те “дерево, що родить над криницею”? (б) Як Йосиф стався галузою того дерева розстелившись по мурові?
53 Яків, батько дванадцятьох синів і доньок самий є та символічна “вітка добра” з якої Йосиф є паростком. Добре намочене криницею, це “дерево” висунуло свої галузя понад мури. Йосиф стався однією з тих високих славних галуз, разом з Юдою, який отримав королівство народу Ізраїльського. Проте, Йосиф наслідив право первородства тому, що Рубен поповнив серйозну неморальність. Бувши наслідником двох частин спадщини свого батька, Йосиф дістав спеціальну славу через своїх двох синів Манассію й Ефрема, яких патріярх Яків призначив бути двома поколіннями в Ізраїлю й рівними з його власними синами. На західнім березі Йорданської ріки їх територія знаходилася одна побіч другої, хоч територія Манассія тягнулася на схід поза Йордан ріку в Галаад.— Іс. Нав. 16:1 до 17:11.
54. Щодо слави в Ізраїлю як це було показано в Езикеїловім видінні (а) про землю й (б) місто Єгова-Шама й (в) приєднанні Ізраїля й (г) в пророцтві Захарії?
54 В Езекиїловім видінні відносно поділення землі, про Йосифа нічого не згадується, але його представляють два сини Манассія й Ефрем, які займають четверте й п’яте призначення. Проте в місті Єгова-Шама знаходяться ворота названі по Йосифові а не по його синах. В Езекиїловім видінні про з’єднання людей Бога Єгови, про Йосифа говориться як про голову одної частини Ізраїля а про Юду як голову іншої частини. (Езек. 48:4—6, 32; 37:15—26) І в пророцтві Захарії, яке виглядало до нашого дня Бог Єгова каже: “Подам силу Юдиному дому й спасу дом Йосифів, і приверну їх; я бо змилосердився до них.” (Зах. 10:6) Отже в Ізраїлю, Йосиф все був славетний неначе висока галузь.
55. (а) Як “стрільці” стріляли в Йосифа? (б) Як сила Йосифових рук сталася гнуча, щоб розтягати свого власного “лука”?
55 Бувши молодим чоловіком многі буквально стріляли в Йосифа, пробуючи знищити його, бувши заздрісними, що Бог показував ласку йому. Головно це була правда про його зведених братів. Хоч вони затаювали ворожість проти нього, Йосиф не відплачував їм подібно. Він відплачував їм милосердно й з добрістю а ці були неначе стріли які убивали їх ворожість. Його рука була сильна тримати лука й стріляти такі стрільби милосердя, довго-терпеливости й прощання, які не убивали людей але доводили до збереження людського життя. Отже ворожим стрільцям не лише не удалося убити Йосифа але вони навіть не могли услабити його відданість до праведности й братерської щирости. Маючи Божого духа на собі, Йосиф тримався міцним для праведности й поборював зло добром.— Рим. 12:21.
56. (а) Як це “пастир” прийшов з рук Якового “сильного”? (б) Як “скала Ізраїля” також прийшла звідти?
56 Бог Єгова був “сильним” для Якова, батька Йосифа. Його міцні руки підкріпляли Йосифа. З цих рук походить пастир людей. Йосиф стався пастиром або надзирателем народу Ізраїльського. Ісус Христос син Божий стається Гарним Пастиром, який кладе своє життя за всіх Божих овець. (Йоана 10:11—16) Від все сильного Єгови також прийшла “скала Ізраїля.” Йосиф стався такою скалою коли під час голоду він не мстився але стався опікуном, кормителем й охоронником дванадцятьох поколінь Ізраїля в Єгипті. Від міцного Бога Якового також походить символічна Скала духового Ізраїля, іменно, Ісус Христос. Він є Угольний Камінь на якому спочиває Божий духовий храм у якому всі люди шукаючи життя мусять почитувати Бога. (Ефес. 2:20—22; 1 Пет. 2:4—6) Отже Пастир, Скала Ізраїля є дар від Бога Йосифового, батька Якова. Цей пастир є з Всемогучим Богом. Він є по стороні Всемогучого Бога й ходить з ним. Ми можемо безпечно довіряти цьому Пастиреві.
57. (а) Чим Йосиф мав благословитися в Ізраїльській землі? (б) Які вищі й постійні ці благословенства мали бути над Йосифом?
57 Патріярх Яків запевнив Йосифа, що Всемогучий Бог буде благословити покоління його синів Манассію й Ефрема потрібним дощем з неба й з під землі для пиття й для рільництва. Всемогучий також буде благословити їх великим населенням, роблячи утроби їх жінок дуже плодючими. Благословенства подібні до тих, що його батько отримував і благословенства, які Яків вимовляв над своїм олюбленим сином Йосифом будуть неначе прикраса цим двом поколінням від Йосифа. Ці благословенства будуть вищою прикрасою від благословенства лісів і джерел, які прикрашають вічні гори й горби. Вони будуть постійні благословенства, продовжаючись над Йосифом і над тими, що будуть походити від нього так довго як гори й горби будуть існувати.
58, 59. (а) Як Йосиф був відділений від своїх братів, і стався гідним чого? (б) Як він прийняв ласку в духовому Ізраїлю?
58 Згідно з його поводженням Йосифові належалося таке благословенство. Тут не було ніякої схильности до нього. Він був “вибраний з між своїх братів”, не тому що батько мав більшу любов до нього бувши сином його старого віку своєї улюбленої жінки але тому, що Бог вибрав його виконувати гарну пророчу ролю. Йосиф не відлучався від своїх братів, але це брати його позбулися Йосифа на короткий час. Не тому, що він поводився неприступно але тому, що він показував вищість духа й здібність порядкувати, надзирати й організувати, Йосиф відрізнявся від своїх братів. Воно було лише правильно, щоб спеціальні благословенства приходили до нього.
59 Певно, що ради відповідної пошани до Йосифа, між дванадцятьма поколіннями духового Ізраїля знаходилося покоління назване по його імені.— Одкр. 7:8.
ВЕНЯМИН
60. Як Венямин стояв з Йосифом відносно прихильности й околиці в Ізраїлю?
60 Венямин, рідний брат Йосифа був дванадцятий й останній син патріярха Якова. Йосифова мати Рахеля також була матір Венямина. В Йосифові це витворило міцну та природню любов до його молодшого брата Венямина. Його батько Яків дав йому це ім’я яке значить “Щасна Дитина”. (1 Мойсея 35:16—18) В записі дванадцятьох поколінь Ізраїля ці рідні брати Йосифа і Венямин знаходяться прикупі. (Побачте 5 Мойсея 33:12, 13; Езек. 48:32; Одкр. 7:8) В Обітуваній Землі територія Веняминова межувала з його племінником Ефремом, Йосифовим молодшим сином; і зараз коло Ефремової території знаходилася територія Манассія, старшого сина Йосифа.
61. (а) В розділенні царства Ізраїльського по якій стороні Венямин став, і чому? (б) Де Венямин знаходиться в Езекиїловім видінні землі й буквально в Ізраїльській землі?
61 Проте, коли прийшло велике розділення Ізраїльського царства після Соломонової смерти то Веняминове покоління вірно трималося Юдиного покоління замість Ефрема й Манассія які збунтувалися. А чому? Тому, що з Юдиного покоління мав прийти “Лев Роду Юдиного”, обітований Сила. (1 Мойсея 49:9, 10) Отже в Езекиїловім видінні про поділення землі під Божим царством воно було в гармонії з Веняминовим вірним поступком, що покоління Веняминове знаходилося на полудневім кордоні Святого Пая з його храмом і містом Єгова-Шама, а покоління Юдини знаходилося лише на другому боці, на північній межі Святого Пая. (Езек. 48:8, 22, 23) Подібно в Обітованій Землі, Палестині столиця Єрусалим з її царською палатою й храмом знаходилася між поколіннями Юди й Венямина.— Суддів 1:21; 1 Сам. 17:54; 2 Сам. 5:4—9.
62. Чого ми мусимо сподіватися з пророцтва Якового відносно Венямина й чому?
62 Ім’я “Щасна Дитина” показує любленого сина. І так аж до цього послідного пророцтва Якового Венямин був його дуже улюблений син. Бо тоді в історії не було нічого проти Венямина. Отже ми не будемо сподіватися, щоб Яків пророкував проти Венямина, принижити його в наших очах. Яків сказав:
“Венямин, це в нас вовцюга, наситу не знає; в ранці — він жере поживу, в вечір — здобич ділить.”— 1 Мойсея 49:27.
63, 64. (а) Як Венямин мав подобати до вовка й між ким? (б) Як Венямин був таким вовком за днів суддів у Ізраїлю?
63 Яків уподібнив Юду до лева, Дана до гадини; а тепер він уподібнив свого улюбленого сина Венямина до вовцюги. Це натякало, що Венямин або його покоління буде неначе вовк, не між людьми Бога Єгови, але між ворогами Божих людей. Це значило, що Венямин або його покоління будуть воювати за почитанням і заснованням уряду Бога Єгови. Але проти ворогів Божих вони будуть люті неначе вовки роздираючи їх на кусочки. (Ав. 1:8) Між здібностями воювання Веняминці могли кидати каміння правою або лівою рукою й все поціляти. (Суддів 20:14—16; 1 Пар. 12:1, 2) Ліворучний суддя Єгуд походив з Веняминового покоління й він вживав свою ліву руку побороти Ізраїльського товстого гнобителя.— Суддів 3:15—21.
64 Після битви визволення “вод Мигиддо” суддя Барак і пророчиця Дебора співали свою пісню перемоги, включаючи ці слова про початок тих помагаючи їм у битві: “Єгова підхилив мені хоробрих. І прийшли від Ефрема ті, що в Амалику вкоренилось; за тобою Венямине, серед люду твого.”— Суддів 5:13, 14.
65. Як це можна казати, що Венямин був таким вовком рано й в вечір?
65 Неначе вовк полюючи їжу, Венямин був успішний мисливець. Так як вовк який їсть рано Веняминове покоління постарало першого царя над Ізраїлям, рано з початком Царства Ізраїльського. Цей цар був Саул, син Киса й він був лютий войовод проти Філістіїв. (1 Сам. 9:15—17) Більше цього, так як вовк який в вечір ділить здобич так і вечером народа Ізраїльського Веняминове покоління постарало царицю Естеру й премєр-міністра Мардохею для Перської імперії за днів царя Агасари. Цих двох Веняминів уживалося знищити послідні вороги Амалекеї, які пробували винищити усіх Жидів по цілій імперії.— Естери 2:5—7.
66. Хто з Веняминового роду стався визначним борцем по стороні “Лева Роду Юдиного”, і де Венянинове покоління має заслужене місце?
66 Після смерти й воскресення Ісуса Христа, “Лева Роду Юдиного”, многі з покоління Веняминового сталися його послідовниками. Між цими були Савл з Тарси, який стався апостолом Павлом. (Рим. 11:1; Фил. 3:5) Одного разу бувше лютим переслідувачем Християн, він стався його найздібнішим хоронителем. Він одягнувся в “цілу зброю Божу” й сильно володів “мечом духовим, котрий є Слово Боже”. (Ефес. 6:11—17) Так як вовк Веняминець Павло роздирав на куски фальшиві доктрини й людські перекази ворогів Християнства. Покоління Веняминове має заслужене місце між поколіннями духового Ізраїля. (Одкр. 7:8) В много змислях Венямин є добрий приклад Християнам.
“ДВАНАДЦЯТЬ ПОКОЛІНЬ ІЗРАЇЛЯ”
67. (а) Отже про що ми можемо Якова оціняти сьогодні? (б) Нарешті після поверхніх слів до своїх синів, що Яків зробив?
67 Так то пророцтво Якова, яке почалося з дещо підлим історичним відношенням закінчилося у подобині, яка предбачила славетну перемогу для людей Єгови. Після більше як три тисячі років по смерті Якова, ми можемо оціняти, що він був правдивий пророк, вірний свідок Єгови. Він закінчив свої дні говорячи правду, пророчу правду, яка знайшла своє найбільше здійснення в духовому Ізраїлю, збудований на кімось більшім від Якова, іменно, Ісусі Христі. Після свого пророкування над своїми синами Яків дав їм своє прощальне благословення. Отже ми читаємо: “Усе це дванадцятеро поколінь Ізраїля, і це промовив до них отець і благословив їх кожного по благословенню його благословив їх.” Потім він наказав їм поховати його з Авраамом і Ізааком у Обітованій Землі: “І переставши Яков чинити заповіть синам своїм, простягнув нозі свої на постелі й помер та пригорнувся до народу свого. (1 Мойсея 49:28—33) Він далі спить, чекаючи воскресення в Божім новім світі.
68. (а) Що ті “дванадцять поколінь Ізраїля” сталися буквально? (б) Як їх показується бути співволодарі з ‘‘Левом Роду Юдиного”?
68 Дванадцять поколінь Ізраїля, які Яків лишив позаді сталися пророчим образком духових дванадцятьох поколінь. Ізраїля, складаючись з 144,000 членів під провідництвом їх небесного провідника Ісуса Христа, “Лева Роду Юдиного”. Давно тому, на горі Десятьох Заповідей Бог дав нагоду тілесному Ізраїлеві статися йому “царством священним, народом вибраним”. (2 Мойсея 19:1—6) Але тепер цих дванадцять поколінь духового Ізраїля доказали себе гідними статися тим царством священиків під їх Первосвящеником, Ісусом Христом, Агнцем Божим. Апостол Йоан, який був один з дванадцятьох апостольських підвалин духового Ізраїля, бачив дванадцять духових поколінь з 144,000 членів, стоячи на місці Небесного Уряду, Сионі, з Агнцем. Так то їх представляється бути співволодарями з “Левом Роду Юдиного”. Ці 144,000 членів слідять його “де б він не йшов”.— Одкр. 14:1—4.
69. Що останок на землі з тих співволодарів Лева роблять, щоб годитися з пророцтвом Якова?
69 Сьогодні лише останок з цих 144,000 членів ще живуть на землі й наслідують його. Вони знають, що тисячолітнє царювання “Лева Юдиного Роду” вже дуже близько. Отже вони проповідують “цю добру новину про царство” по цілій вселенній, так як Ісус предсказав в Маттея 24:14. Вони указують на нього як Той предсказаний Сила якому належиться послушність усіх людей бо він посідає Царську власть, яку він отримав від Бога Єгови. Чи народи люблять чи ні, він буде царювати над усіма людьми живучі на землі.
70. Як світові люди повинні бути мудрими сьогодні, і чому?
70 Будьте розумними всі ви народи. Прийміть “добру новину про царство”, й віддайте вашу повну послушність Цьому кому вона належиться, “Левові Роду Юдиного”. Коли зробите так, воно буде значити ваше вічне життя в спокою й радощах на землі, коли вона перетвориться в рай тисячолітнім царюванням “Лева Юдиного Роду” з його співволодарями.
[Вставка на сторінці 140]
“Знання же сповняє внутро його всяким дорогим і прекрасним майном. Мудрий чоловік потужен, і розум піддержує силу в чоловіка.— Прип. 24:4, 5.