Гарні ноги вісників

1. Особливо від коли вісники визволення були післані, й про яке подібне становище Павло описує, що відносилося до його дня?

ЦІ ВІСНИКИ визволення були післані ще від 1919 р. Це годиться з обставинами, які існували за часу апостолів, коли апостол Павло сказав: “Бо ‘кожен, хто покличе ім’я Єгови, буде спасений’. Але як покличуть Того, що в Нього не ввірували? А як увірують у Того, що про Нього не чули? А як почують без проповідника? А як будуть проповідувати, коли не будуть послані? Як написано: ‘Які гарні ноги тих, що благовістять добру новину про добро’ ”! — Рим. 10:13—15, наведжено з Йоїла 2:32 і Ісаїї 52:7, НС.

2. До яких трьох періодів часу пророцтво визволення в 52-ім розділі Ісаїї відноситься?

² Під натхненням апостол Павло наводив пророцтво Ісаїї, п’ятдесят другий розділ, де говориться про вісників, які приносять новину визволення до Сіону або Єрусалиму. Це пророцтво перше відносилося до буквального, земного міста Сіон або Єрусалиму у шостому століттю перед Христом; але факт, що Павло наводив це пророцтво доказує, що воно має більше й повніше здійснення на Більшому Сіоні, небесному Сіоні, вишньому Єрусалимові. Таке застосовання цього пророцтва в цей спосіб не закінчилося за днів Христових апостолів, але досягає своє цілковите сповнення в нашому часі.

3. Який визвольняючий наказ Ісаїя був натхненний промовити?

³ Неначе б ми були в шостому століттю перед Хр., ми чуємо пророцтво Ісаїї застосованне до буквального земного міста: “Устань, устань і в силу твою одягнись, Сіоне! Одягнись в одежі величності твоєї, Єрусалиме, ти городе святий! Бо необрізаний, нечистий у тебе ніхто тепер не ввійде. Струси з себе порох; устань, поневолений Єрусалиме! Скинь ланцюги з шиї твоєї, невольнице дочко Сіонова”!

4. Від коли ці слова відносилися до Ізраїля й чому відтоді а не перед тим?

⁴ В 537 р. перед Хр. буквальне місто Сіон або Єрусалим було зруйноване вавилонським військом. Але останок разом із іншими ізраїльтянами над якими Єрусалим правив аж до 607 р. перед Хр., представляли те місто. Отже повище наведжені слова з Ісаїї 52:1, 2 відносяться до таких дітей й передсказують, що вони будуть робити під Божим наказом. Ті слова не відносилися до Сіону або Єрусалиму перед упадом стародавнього Вавилону у 539 р. перед Хр. з руки Кира, царя перського. Поневолені ізраїльтяни або євреї не були під наказом утікати, щоб набути свободи й визволити себе перед упадом Вавилону. Вони мусіли чекати аж після упаду Вавилону, аж поки його переможець, Кир Великий не дасть наказ визволення й не визволить поневолених євреїв з Вавилону, щоб вони вернулися назад до своєї батьківщини та відбудували храм у Єрусалимі для почитання Бога Єгови. Аж тоді вони мали право виходити з Вавилону; бо їхня спустошена батьківщина буде добре відсвіжена й тоді зможе прийняти їх назад.

5, 6. Коли Кир видав декрет визволення ізраїльтянам, й чому це був вигідний час дати такий декрет?

⁵ Бог Єгова призначив, щоб їхня земля спочивала сімдесят років без мешканців. Той сімдесятий рік відпочинку почався в 538 р. перед Хр., в часі єврейського Дня Покутування. Кир видав свій декрет визволення в першім році свого царювання. Вавилон упав у 539 р. перед Хр., і біблійна хронологія показує, що перший рік його царювання почався весною наступного року, 1-го Нисана, 538 р. перед Хр., коли було шість місяців перед початком сімдесятого року відпочинку для Юдейської землі. Якщо б Кир видав свій декрет із початком 538 р. перед Хр., у першому році свого царювання то поневолені євреї були б вернулися назад до своєї батьківщини перед початком того сімдесятого року відпочинку, й це не сходилося б із пророцтвом Єгови. Або вони мусіли б подорожувати під час дощових зимових місяців від жовтня до березня. Це не було б добре.

⁶ За повище поданим рахунком, то перший рік Кирового царювання закінчився 5-го березня, 537 р. перед Хр., або при кінці дощової пори. Безсумніву він обачно видав свій декрет при кінці дощової пори, незадовго до 5-го березня 537 р. перед Хр., і в цей спосіб поневолені ізраїльтяни могли вигідно подорожувати в сухій порі від квітня до вересня. Очевидно вони й подорожували чотири місяці з Вавилону під час сухої пори, бо в жовтні вони вже вернулися й осілися в своїй любимій батьківщині, перед першим дньом їхнього сьомого місяця.— Езд. 3:1.

7. Що це визволення Сіону значило й з чого він стався символом?

⁷ Відбудованням Єрусалиму від 537 р. перед Хр., “невільницька дочка Сіонова” стрясла зі себе порох спустошення, пробудилася з свого сімдесятилітнього остовпіння й скинула вавилонські кайдани з своєї шиї. Вона набрала сили й одягнулася в гарну одежу, особливо в одежу святості, щоб статися святим містом маючи в собі храм Єгови для почитання. Вона вже не була в невільництві, але взяла своє місце між містами, які мали власть існувати. Єрусалим стався тим, що Ісус Христос назвав його, “містом великого Царя”. (Матт. 5:35) Воно сталося символом небесного Сіону, вишнього Єрусалиму.

8. (а) Хоч Боже царство народилося в 1914 р., то який був стан його земних поклонників у той час? (б) Яке було відношення Вавилону Великого до книжки Довершена Таємниця?

⁸ Коли Часи Поган закінчилися в осені 1914 р., то Божа “жінка”, небесний Сіон або Єрусалим, породила царство Месії, через яке Бог Єгова об’явить своє королівство й свій суверенітет над землею. Але на землі духовий “останок його насіння” мав пережити першу світову війну. Тому, що він тоді ще не розумів строгий нейтралітет християнина до політичних сутичок на землі й не розуміючи справи про відносне підкорення земним “вищим властям”, то останок стався невільником Вавилону Великого. В липні 1917 р., через Товариство Вартової Башти Біблії й Брошур, цей останок надрукував те, що тоді називали “сьомий том Викладів Святого Писання (з відмінком)”, або книжку, що пізніше назвали “Довершена таємниця”. Ця книга пояснювала біблійні книги Одкриття й Езекиїла, й містила багато інформації виявляючи Великий Вавилон. Тисячі вісників брали участь у розповсюдженню цієї книжки аж до 1918 р. Це розгнівало Великий Вавилон і він заборонив дальшого розповсюдження цього Сьомого Тома, не лише в Канаді, але також і в Сполучених Штатах Америки в 1918 р.

9, 10. (а) Хоч робота далі продовжалася без книжки Довершена Таємниця, то які дії Вавилону Великого проти Божих людей принісли йому велику радість? (б) Чому ця радість була коротка? (в) Що Божі визволені люди почали насамперед робити?

⁹ Ця робота проповідування далі продовжалася з іншою біблійною літературою, але діти Сіону на землі сталися поневолені Великим Вавилоном, особливо коли провідників та інших робітників Товариства Вартової Башти ув’язнили в липні 1918 р. Ті символічні “два свідки” про яких було передсказано в Одкриттю 11:3—10, були вбиті. Великий Вавилон дуже тішився цим і він почав святкувати. Але його радість була коротка. Одкриття 11:11—13 передсказало, що ці “два свідки” оживуть і досягнуть визначне становище по цілому світі з страхом для їхніх ворогів. Все це почалося весною, першого після-воєнного 1919 р.

¹⁰ На переляк Великому Вавилонові й всім іншим ворогам, останок земних дітей Сіону раптом набув своєї свободи. Вони бачили, що перед ними ще було багато роботи на землі. Ревно із радістю вони почали служити Божому царству, якого Божа жінка Сіон породила з неба. Від 1-8 вересня, вони відбули загальну конвенцію в Сідер Пойнт, Охайо, на яку прибуло шість тисяч людей; а на публічному викладі у неділю було сім тисяч присутніх почути тему “Надія для Страждаючого Людства”.

11. Щоб помогти визволителям, то яке видання вони тепер дістали, і що всі були заохочені робити?

¹¹ Видання нового журнала, що тепер називається Пробудись! викликало багато радісних оплесків від присутніх на конвенції. Організація зборів, яка розповсюджувала цю вістку з Сьомого Тома проти Вавилону Великого аж до 1918 р. мала ожити. В журналі Вартова Башта (анг. мові) в числі з 15-го вересня, 1919 р., була надрукована стаття “Проголошуючи Царство”, яка вживала за свій заголовок стихи з Одкриття 15:2 і Ісаїї 52:7. Говорячи про роботу розголошування “золотого віку” під Божим царством, ця стаття показала як можна помагати іншим зрозуміти цю добру новину вживаючи цей новий журнал, Золотий Вік, який тепер називається Пробудись!: “Ця організація, яка видала Сьомий Том доказалася бути дуже успішна. Сім тисяч вісників брали участь у тій спеціальній роботі. Ми просимо, щоб усі класи добре зорганізували цю роботу. Пам’ятаймо, що сила знаходиться в єдності, в Христі; що коли ми будемо мати наші серця в доброму стані, близько з’єднані в любові, то Бог об’явить Свою силу нам на користь”. (Сторона 281, параграф 3) Цю промову вислухало більше як 17,961 присутніх, які зійшлися на Спомин або Господню Вечерю того року.a

12. Як земний останок Сіонського насіння показав, що він вже пробудився, і це доказало що хто впав?

¹² Справді, небесний Сіон, який був представлений на землі його останком, почав “пробуджуватися” від його смутку та приголомшеного стану й почав “набирати сили” так як було передсказано. Воно стрясло себе “з пороху” й не дозволяло Вавилонові Великому, або кому іншому з диявольської організації топтати його. Воно скинуло кайдани зі себе, й не дозволило Вавилонові Великому водити його неначе невільницю. Устаючи з пороху смерті, воно засіло на престолі. Воно постановило собі бути “святим містом”, через яке нечисті релігійні прихильники й інші особи з необрізаними серцями не будуть більше переходити неначе тріумфальні загарбники. Воно скинуло з себе запилену одежу невільника й одягнулося в гарну одежу, яка є придатна до організації з якою вічний Цар, Бог Єгова, одружився. Це був певний доказ, що Вавилон Великий вже впав.

“ЗАЦАРЮВАВ БОГ ТВІЙ”

13. (а) Кому належилася похвала за це визволення? (б) Як Ісаїя описує відношення Бога Єгови до визволення Його людей?

¹³ Останок духових дітей Сіону на землі не купив це визволення грішми і не пішов на компроміс із ворогом. Це Бог Всемогучий, через свого Більшого Кира, Царя Ісуса Христа, визволив їх, бо Бог і Христос перекинули той Вавилон Великий. Як Бог міркував над станом своїх людей перед їхнім визволенням, він сказав пророчо: “ ‘Тепер же, що мені тут чинити’, говорить Єгова— ‘Нарід мій ні-защо взято; властителі збиткують їх’, говорить Єгова, ‘І безнастанно, по всяк день ім’я моє зневажається. Отже люд мій взнає ім’я моє, взнає того дня, що я той самий, що гооворить: Ось Я’ ”.— Іса. 52:5, 6, НС.

14. Як визволений останок Сіонського насіння показав глибину свого оцінення?

¹⁴ Так як було з стародавнім Ізраїлем, таке саме сталося коли Вавилон Великий потоптав духовий останок Сіонського насіння під своїми ногами, він збиткувався над ними й зневажав ім’я їхнього Бога. Дійсно Вавилон Великий зневажливо запитував їх: “Де твій Бог Єгова”? Але в 1919 р., на користь останкові, Єгова додав своєму імені славу Визволителя, коли Він визволив їх від релігійних гнобителів. Відтоді вони добре познайомилися із Ним і Його унікальним ім’ям як ніколи раніше. Їхнє знайомство з Ним помогло розвинути таку велику вдячність, що в 1931 р., вони прийняли резолюцію кругом світу й цей останок Сіонського насіння прийняв ім’я “Свідки Єгови”. Єгова сказав, що воно так станеться “в день той”. Той день, коли це мало статися почався в 1919 р., бо Він так призначив.

15, 16. Над чим ми тепер застановляємося з пророцтва Ісаїї про визволення й чому це є важне?

¹⁵ Тепер у пророцтві Ісаїї п’ятдесят другому розділі, наша увага переходить від поневолення Його людей в Вавилоні до Сіонського або Єрусалимського стану спустіння на Його колишній святій горі. Далеко напереді на горах можна бачити, що хтось наближається. Це вісник приходить до спустошеного Сіону. Оповідаючи нам про нього Ісаїя, з пророчим передбаченням, каже: “Які ж гарні на горах ноги благовістника, що мир возвіщає, що вістить радість, проповідує спасення, що говорить Сіонові: ‘Зацарював Бог Твій’ ”! (Іса. 52:7) Це є Божий вісник, що приносить новину визволення.

¹⁶ Ця добра новина про мир, яку тепер проголошували, добра новина про щось краще, про спасіння, новина що Бог зацарював, все це було для спустошеного Сіону. О, як гарно ноги цього вісника виглядали для Сіона! Проголошення, що їхній Бог стався царем значило, що Вавилон упав і що його ізраїльські невільники отримали свою релігійну свободу від Кира Великого в 537 р. перед Хр.

17. В якому іншому часі дуже цінували вісників визволення?

¹⁷ Століття опісля, за часу апостолів, ноги християнських вісників, які були післані до останка Сіонських духових дітей мусили так само виглядати гарними. (Рим. 10:15) Але вісники з такими самими гарними ногами знов були післані, особливо від 1919 р. О, як гарно вони виглядали для останка Сіонського насіння того року! Це тому, що останок любив царство їхнього Бога Єгови й вони прагнули бути вільними проголошувати його. Вони прагнули, щоб Бог відбудував свою видиму організацію для проголошення його царства кругом світу.

18. Наведіть добрі речі, які вістка визволення містить на сучасний час.

¹⁸ Ця добра новина сходилася з доброю новиною для стародавнього Сіону. Ця добра новина повідомляла їх, що Вавилон Великий впав; також, що той Більший Кир, Ісус Христос, царюючи від закінчення Часів Поган у 1914 р., завоював його і видав свій декрет визволити останок Сіонського насіння, які були невільниками в Великому Вавилоні, але які тепер перейшли під це переможне нове царювання. Ця добра новина проголошувала кращу майбутність для землі; що Божа видима організація мала відбудуватися на землі, що вона буде у кращому стані для виконання його роботи, й що класа святині, те символічне “живуче каміння” буде піднесене для почитання єдиного живучого й правдивого Бога в чистіший спосіб, ніж вони колись почитали його. Добра новина також проголошувала, що Вавилон Великий впав і це було доказом, що він вже не панував над ними, але що Бог Сіонський Бог був їхнім царем. Він стався царем навіть над територією, що колись була під Вавилоном і тепер Його царство мусить бути проголошено по всій землі як вістка визволення ще іншим.

РАДІСТЬ

19. Поясніть як радість сіонського сторожа відбиває радість всіх сіонських поневолених людей.

¹⁹ Сіон є дуже радісний, що його поневолені люди вернулися назад до нього й він знов стався містом, що кишить поклонниками Бога Єгови, після сімдесятилітнього спустошення. Ця радість відбивається на його сторожі, ті, що цікавляться його духовим добробутом. А хто це приводить цих поневолених назад, підкріпляючи їх по дорозі? Це Єгова приводить їх. Воно так ясно, що Єгова веде їх, що можна сказати, що сіонські сторожі бачуть Єгову віч-на-віч, коли поневолені вертаються з Вавилону під його видимим провідництвом зближаючись до міста. “Слухай”, каже пророцтво Ісаїї (52:8) до спустошеного Сіону, “Твої власні сторожі піднесли їх голос. Разом радісно воскликнуть; бо своїми очима побачать, що Єгова вертає до Сіону [позбиранням його поневолених]”.

20, 21. Якщо ясно було, що те визволення походило від Єгови, то що ставалося більше визначним для тих, які були визволені, й що вони зробили в 1931 р.?

²⁰ Ясно є, що привернення “останка” до Божої свобідної “жінки” Сіону від 1919 р. було діло Бога Єгови через Його Сина, Ісуса Христа, Більшого Кира. Урядове тіло християнських Свідків Єгови було досить далекозорне, щоб зрозуміти той факт. Разом ці духові сторожі раділи, бачучи побільшену процесію визволених вертаючись від невільництва з Великого Вавилону. Тому що вони бачили участь, яку Єгова брав у визволенні, своїма очима духового розуміння, дивлячись в його співчутливі очі, Єгова набирав чим раз більшої слави в Його видимій організації визволених людей. Його ім’я належно почало набирати більшої важливості від ім’я Його Сина, Ісуса Христа. Його треба шанувати більше ніж Його Сина, Ісуса Христа. Це був Його універсальний суверенітет, який мав бути оправданий, обчищений від всякого докору; по суті, Його універсальний суверенітет був найважнішою річчю перед всім живучим всесвітом.

²¹ І так сталося, що в 1931 р., коли Єгова привів майже всіх своїх поневолених до Сіону, вони прийняли ім’я Свідки Єгови, щоб відрізнити себе від всіх тих, що тільки визнавали себе бути християнами по імені.— Іса. 43:10—12, 21; 44:8.

22. Який божественний наказ Бога Єгови, записаний в Ісаїї, тепер стався відповідальністю Божих визволених людей?

²² Тому, що Єгова привів своїх поневолених назад, то Сіон почав мати новий вигляд. Він був неначе в раю. Він мав багато причин радуватися й набирати гарного та веселого вигляду. Божественний наказ у Ісаїї 52:9, 10, відноситься до всіх його потішених людей, до всієї відкупленої організації, де вони виявляють своє оцінення їхньому Богові за все, що Він зробив для них: “Звеселіться ж, заспівайте разом, ви, розвалини Єрусалиму, бо потішив Єгова нарід свій, визволяє Єрусалим [так, що він знов стався Його майном]. Явив Єгова руку святу свою перед очима всіх народів, і всі кінці землі побачать спасення нашого Бога”.

23. Як люди Бога Єгови доказали, що вони були визволені з неволі під Великим Вавилоном?

²³ Єгова оголив свою всемогутню святу руку перед Вавилоном Великим разом із всіма іншими світськими народами, коли Він визволив свій покаяний, сумний останок у 1919 р., і тим потішив його. Цей вірний останок, як християнські Свідки почали проголошувати визволення своїх людей з Вавилону Великого кругом світу й почали проповідувати добру новину про Його Царство, яке тепер вже править в небі від 1914 р. Коли б вони далі були невільниками Вавилону Великого, то вони не могли б так проповідувати. Отже в цьому 1964 р. ця новина про Царство вже проголошується в 194 країнах під проводом його потішеного, відкупленого останка, насіння Сіонове. Факт, що вони вільні проповідувати про Боже царство кругом світу є видимим та докладним доказом, що Єгова визволив їх. В цей практичний спосіб всі “до кінця землі” бачили Боже визволення своїх людей. Він вживає їх як своїх вісників визволення.

24, 25. (а) Щоб бути вжиті за вісників визволення, то що люди Бога Єгови мусіли зробити? (б) Що це показало про Вавилон Великий, й як вони мали вийти з нього?

²⁴ Щоб статися Його вісниками визволення до всіх вірних любимців релігійної свободи, то останок насіння Сіону, що ще є на землі від 1919 р., мусив перше сам прийняти Божу вістку визволення через його Більшого Кира, Ісуса Христа. Він мусів коритися наказові їхнього Бога, записаний в Ісаїї 52:11, 12: “Ідіте ж, ідіте, виходіть із відти; не торкайтеся нечистого; виходіть із посеред нього, очистіться, ви, що носите посуди Єгови! Ви ж вийдете не з поквапом і не навтеки, бо поперед вас ітиме Єгова й Бог Ізраїля буде вас проваджати”.

²⁵ Щоб такий наказ був виданий й дотриманий, то перше треба було, щоб Вавилон Великий впав і, щоб його переможець, Більший Кир видав свій декрет визволення. Вавилон великий вже впав! Тому, то після 1919 р. помазаний останок Сіонського насіння почав відвертатися від нього й тепер їхнє повне число вже є зібране. Вони не хочуть дотикатися нечистої речі або знаходитися серед неї. Вони хочуть держатися релігійно чистими, щоб могли далі практикувати почитання, яке є чисте й неопоганене в очах їхнього Бога Єгови. Вони носять на собі, не вавилонські релігійні практики, традиції й демонські доктрини, але чисті посудини Єгового почитання, яке то почитання було зображене святими посудами, що вавилонці забрали з храму Єгови в 607 р. перед Хр. коли вони знищили Єрусалим. Вони покинули Вавилон Великий, не в замішанню так як роблять радикальні прихильники цього світу, але в теократичнім порядку, під божественним проводом. Єгова, їхній Бог ішов перед ними! Хоч вороги ішли слідом за ними, то Бог Єгова охороняв їх. Тому то сьогодні вони вже покинули Вавилон Великий! Вони є тут між нами й служать як вільні вісники визволення, тут у цьому 1964 році!

26. Хто тепер прилучився до звільненого останка, й що вони роблять, щоб показати їхнє бажання свобідно служити Богові?

²⁶ Але вони тепер не є самі! Тому що вони так відважно проповідували добру новину про Боже царство визволення, то “всі кінці землі” бачили Боже визволення Сіонського останку й його духових дітей. Так як сталося в 537 р. перед Хр., коли з ізраїльським останком вийшло більше як 7,537 невільників й співаків із Вавилону, то сьогодні ми маємо щось подібного. “Велика громада” людей по “всіх кінцях землі” бачила Єговове визволення вірного останка духового Ізраїля й вони ревно почали почитати цього славного Бога визволення. Вони пішли слідом за цим останком духового Ізраїля, покинули Вавилон Великий, обчистили себе з всього зіпсуття й потім відважно посвятили себе для чистого, святого почитання Бога Єгови. (Езд. 2:64, 65; Неєм. 7:66, 67; Одк. 7:9—17) Вони втішаються своєю релігійною свободою. Вони посвятили себе служити разом із останком як вісники визволення, й Бог радо вислав їх благовіствувати.

27. Як довго робота визволення ще буде продовжатися, й на чию користь ця робота виконується?

²⁷ Повалений Вавилон Великий тепер доходить до його страшного знищення. Ті, що залишаться в ньому приймуть свою частку відповідальності за його гріхи й будуть знищені разом із ним. Але перед його знищенням з руки Бога Єгови, проти Кого він грішив, то ще є велика робота визволення, яку треба виконувати ради всіх людей, що ще є в Вавилоні, які прагнуть релігійної свободи, щоб почитати єдиного живучого й правдивого Бога. Їхні очі бажають побачити гарні ноги вісників доброї новини. Час вже тепер короткий. Отже до роботи! всі ви вільні вісники визволення!

[Примітки]