Вісники визволення

“Випростуйтесь, і підійміть свої голови, бо зближається ваше визволення”.— Луки 21:28.

1. Які різні погляди про визволення знаходяться між людьми, але яке є найважніше визволення?

ХТО не любить бути вільним? Хто, що зазнає якесь поневолення або невільництво не хоче бути визволеним? Сьогодні є велика потреба для всесвітового визволення. Можливо хтось подумає собі, що така заява є дуже загальна, бо в політиці маємо те, що називають “свобідний світ” коли порівняється його з комуністичним блоком народів. Хтось інший може подумати собі про визволення, яке цей комуністичний блок радить для “імперіалістичних” народів, але таке визволення лише заступить один людський уряд, який важають бути нездібним, іншим людським урядом, який не є більше досконалий ані мудріший від того, якого він заступає. Вісники такого визволення були б вісниками революції, чужі прихильники радикального уряду, політичні підбурювачі, а вісників “свобідного світу” будуть називати “імперіалістичними шпигунами”. Хтось інший може подумати, що якусь одну расу людства треба визволити з-під пригнічення іншої раси. Проте можна оціняти потребу визволення по цілому світі з слів промовлені дев’ятнадцять століть тому, але які є правдиві сьогодні: “Цілий світ у лихому лежить”. (1 Йоан 5:19) Ми ніколи не будемо мати праведного, спокійного, здорового світу аж поки не будемо визволені від цього лихого.

2. Як ми можемо бути певні, що цілковите визволення вже близько?

² Цілковите визволення від того лихого, який підневолює світ вже надходить. Тому що від 1914 р., ми маємо все більше і більше доказу, що таке визволення вже близько, то ми можемо коритися заохочуючим словам великого Пророка: “Коли ж стане збуватися це, то випростуйтесь, і підійміть свої голови, бо зближається ваше визволення. . . . Погляньте на фіґове дерево й на всілякі дерева: Як вони вже розпукуються, то бачивши це, самі знаєте, що близько вже літо. Так і ви, як побачите, що діється це, то знайте, що вже Боже царство близько”.— Луки 21:28—31.

3. (а) Коли цілковите визволення від Сатани прийде? (б) Яке визволення маємо тепер?

³ Те царство знищить контролю того лихого, Сатану Диявола, якого невидимий вплив і натиск цілий світ людства тепер переносить. Усунення цього з його світової сили станеться зараз після всесвітньої битви Армаґедон, яка то битва цілком знищить його видиму політичну систему правління. Це значить визволення для всіх Бога-боячись людей, які моляться, “Нехай прийде царство Твоє”, і які перше шукають царства Божого та його праведності, так як Ісус Христос навчав їх робити. (Матт. 6:9, 10, 33) Однак, вони й тепер зазнають визволення; те визволення починається перед надходячою битвою Армаґедон. Це є дуже важне визволення, бо на ньому спочиває їхня вічна майбутність. Воно є релігійне визволення, яке стається навіть тоді коли політичні уряди, включаючи диктаторські й тоталітарні ще існують. Таке визволення є дуже важним тепер!

4. (а) Хто може думати, що їм не потрібно визволення? (б) Який подібний спосіб мислення мали декотрі з Авраамових потомків за часу Ісуса?

⁴ Можливо, що люди, які живуть у країнах де Конституція або Народна Декларація Прав запевняє їм “свободу релігії” відчувають, що їм не потрібно такого визволення. Вони є вільні взагалі не практикувати ніякої релігії, бути атеїстами (безбожниками) коли вони так бажають. Але сьогодні людина мусить бути осторожна, щоб не статися подібною до людей в Єрусалимі дев’ятнадцять століть тому, а саме в осені 32-го року. У храмі, Ісус Христос навчав цих людей, які були потомками єврейського патріарха Авраама, й сказав: “Як у слові моїм позостанетеся, тоді справді моїми учениками будете, і пізнаєте правду,— а правда вас визволить”. Будучи гордими своєю національністю, вони відказали: “Авраамів ми рід і нічиїми невільниками не були ми ніколи. То як же ти кажеш: ‘Ви вільні станете’ ”? — Йоан 8:31—33.

5, 6. (а) Як Ісусова відповідь показала, що потомкам Авраамовим треба було визволення? (б) Яку відповідь вони тепер подали, але хто Ісус казав був їхнім дійсним отцем?

⁵ Ісусова відповідь могла або образити їх або відкрити їм очі до їхньої дійсної ситуації. Він сказав: “Поправді кажу вам, що кожен, хто чинить гріх, той невільник гріха. І не зостається невільник у домі [патріарха Авраама] повік, але Син зостається повік. Коли Син отже [Ісус Христос] визволить вас, то справді ви будете вільні. Знаю, що ви рід Авраамів [тілесні потомки], але хочете смерть заподіяти Мені, бо наука Моя не вміщається в вас.... Цього Авраам не робив. Ви діла батька вашого робите”. Вислухавши Ісуса, вони зараз почали претендувати на те, що вони були потомками вищого від Авраама. Вони відказали Ісусові: “Не родилися ми від перелюбу [від якогось незнаного отця]; Одного Отця маємо, Бога”.— Йоан 8:34—41.

⁶ Але коли б вони любили Бога, то вони любили б і Його Сина й слухали б його, але вони не корилися йому. Отже Ісус сказав: “Ваш батько — диявол, і пожадливості батька свого ви виконувать хочете. Він був душогуб із початку, і в правді не встояв; бо нема правди в нім. Як говорить неправду, то говорить зо свого, бо він неправдомовець і батько неправді. . . . Через те ви не слухаєте, що ви не від Бога”.— Йоан 8:42—47.

7. (а) Отже, яке є наше заключення відносно тих Авраамових потомків? (б) Поясніть чому воно є відповідно назвати Сатану “богом”?

⁷ Невільники гріха! Діти Сатани Диявола, першого вбивці й брехуна! О, що за релігійний народ і в той самий час думаючи, що вони були дітьми Божими через його земного друга, єврея, патріарха Авраама! О, в яку релігійну обману вони попалися! Як вони потребували визволення! З доброї релігійної причини Сатану Диявола назвали богом, “богом цього віку”. Він старається заховати правдивого Бога від всього людства. Тому то він “осліпив був розум невіруючих, щоб для них не засяяло світло Євангелії слави Христа, а Він — образ Божий”. (2 Кор. 4:4) Отже біблійна історія, яка повідомляє нас про скинення цього лукавого разом із його демонськими ангелами з неба каже: “І скинений був змій великий, вуж стародавній, що зветься Диявол і Сатана, що зводить весь світ”. (Одк. 12:7—9) Він, бувши “богом цього віку”, має своїх поклонників. Він має свою релігію й зводить нею майже всіх мешканців землі, фальшивою релігією фальшивого бога.

8. Після Потопу, звідки фальшива релігія знов почалася, й як поширено вона мала бути?

⁸ Біблійна історія показує нам, що після Потопу, Сатана Диявол відновив свою фальшиву релігію на землі в Вавилоні. Те місто було побудоване на берегах ріки Евфрат. З цього міста, після помішання мов, фальшива релігія поширилася по всій землі. В сьомім століттю перед Христом, це місто сталося Третьою Світовою Силою в біблійній історії. Воно перекинуло єврейське царство й забрало невільників у Вавилон де вони сталися невільниками сімдесят літ. Визволення прийшло для них з руки перського царя Кира в 537 р. перед Хр., і зараз останок із около сорок дві тисячі євреїв вернувся назад до своєї домівки відбудувати храм Бога Єгови і святе місто. В час коли Христос появився, євреї були підкорені римською імперією, але їм далі було дозволено практикувати їхню релігію, Юдаїзм. Але тепер людські традиції сталися більше важними ніж написане Слово Боже, Святе Письмо.

9. Покажіть як Ісусові слова “кожний, хто робить гріх, невільник гріха” були правдиві у випадку єврейських людей за його дня й, що їм треба було визволення.

⁹ Бувши під ярмом небіблійних та проти-біблійних традицій, єврейські люди також знаходилися під силою пригнічаючих релігійних провідників, яких отець був Диявол. Релігійні церемонії в храмі в Єрусалимі в дійсності не усунули їхні гріхи або не звільняли їх від невільництва до гріху. Наслідком такого гріху, смерть, що кара за гріх, панувала над ними. (Рим. 6:23; 5:12—17) Ісус Христос говорив їм чисті факти, коли він сказав що вони були невільниками й потребували визволення.

10. Поясніть чому Павло порівняв єврейських людей до дітей Агарі, а християнів до дітей Сари.

¹⁰ Ці євреї любили думати про себе, що вони були дітьми Авраамовими від його дружини Сари, але християнський апостол Павло, який був наверненим євреєм, сказав, що вони були подібні до дітей єгипетської дружини Агарі, яка була рабиня Сари й так вони сталися невільниками. Сказав Павло: “Розуміти це треба інакше, бо це два заповіти: один від гори Сінай, що в неволю народжує, а він то Агар. Бо Агар — то гора Сінай в Аравії [де вони дістали Десять Заповідей], а відповідає сучасному Єрусалимові, що він у неволі з своїми дітьми. А вишній Єрусалим — вільний, він мати всім нам! Тому браття, [християни] не сини ми невільничині, але вільної. Христос для волі нас визволив. Тож стійте в ній та не піддавайтеся знову в ярмо неволі”!

11. (а) Який є лист написаний до Галат? (б) Який є вільний єдиний народ сьогодні?

¹¹ Цими словами з його листа до Галат (4:24—26, 31; 5:1), Павло показує, що цей лист є листом визволення, не лише від вавилонського поганства, але також і від Юдаїзму з його релігійними традиціями й пригнічаючими провідниками. Сьогодні, як було й за днів Павла, вільні люди є ті, котрих Ісус Христос визволив від Сатани Диявола, від гріху й смерті, що є кара за гріх. Вони є дітьми “небесного Єрусалиму”, “Вишнього Єрусалиму”. Це є їх матір, і вона представляє Божу святу небесну організацію, яку Авраамова жінка, Сара, що була вільною жінкою, представляла.

СТРУСИ З СЕБЕ ПОРОХ, ЄРУСАЛИМЕ

12, 13. Яке питання ми тепер зустрічаємо, й яке розв’язання ми подаємо?

¹² В свому листі до Римлян (10:15) апостол Павло наводить із пророцтва Ісаїї (52:7). Коли Павло каже: “Вишній Єрусалим вільний; він мати всім нам”, то як він може далі бути в гармонії з другим стихом п’ятдесят другого розділу пророцтва Ісаїї, де є написано: “Струси з себе порох; устань, поневолений Єрусалиме! Скинь ланцюги з шиї твоєї, невольнице дочко Сіонова”? Це тому, що небесний Сіон, або вишній Єрусалим, представляє його дітей тут на землі. Ці є посвячені, хрещені й духом помазані християни на землі, духові брати Ісуса й духові сини Божі.

¹³ Тут показує, що Сіон бере участь в обставинах та досвідах його духових дітей на землі. Так як Ісаїя 63:8, 9 каже про людей Бога Єгови: “Він бо сказав: ‘Вони ж народ мій, діти, що не зломлять вірності’,— і Він спасав їх. В кожній їх недолі Він не покидав їх”. Тепер Ісус Христос є Головним у небесному Сіоні, або в вишньому Єрусалимі. Він сказав у його притчі записаній в Матвія 25:31—46: “Скільки раз ви чинили це одному з цих братів моїх найменших, мені чинили”. Отже коли діти Сіону або вишнього Єрусалиму знаходяться в неволі, то це таке саме як би й Сіон був у неволі.

14. (а) Хоч Ізраїль був звільнений з-під вавилонської неволі в 537 р. перед Хр., то в яку неволю він попався в наступних століттях? (б) Отже, що Йоан Хреститель, Ісус і його апостоли могли робити?

¹⁴ Те стародавнє місто Сіон або Єрусалим було буквально підневолене Вавилоном на ріці Евфрат, коли воно, разом із його храмом було знищене в 607 р. перед Хр., і його мешканців забрали до Вавилону в неволю. Єрусалим був звільнений в 537 р. перед Хр., коли його громадяни були звільнені й вернулися назад відбудувати його храм почитання. Але в наступних століттях його люди попали в релігійну неволю, подібної до вавилонської неволі. Тому то, Йоан Хреститель, Ісус Христос і його апостоли сповнили кілька біблійних пророцтв, які є зв’язані з вавилонською неволею й визволенням підневолених євреїв. Дійсно вони були вісниками визволення, але більшого визволення від стародавнього Вавилону, який вже давно був знищений.

15. Яке величаве визволення сталося у свято П’ятидесятниці?

¹⁵ Певно, що насамперед Ісус Христос мусив визволити своїх власних апостолів та інших учеників і коли ці дотримували його науки, то вони дійсно були вільними. Ця свобода була дуже цінна для них, а саме релігійна свобода почитати одного живучого й правдивого Бога Єгову. На день свята П’ятидесятниці в 33 р. по Хр., Ісус Христос, засівши по правиці в Бога на небі, вилив святого духа на своїх чекаючих учеників у Єрусалимі й вони сталися духовними дітьми Божої небесної організації, небесного Сіону, вишнього Єрусалиму. Справді вони тоді сталися його вільними дітьми й почали проповідувати добру новину про Боже царство, вживаючи їх Богом-дану релігійну свободу виконувати цю роботу.

16. (а) Як Петро практично приложив Йоіла 2:28—32, і який був відгук до його вістки визволення? (б) Як апостоли пізніше відважно висказали їхню релігійну свободу?

¹⁶ Апостол Петро наводив пророцтво Йоїла (2:28—32), яке говорить про “останок” на горі Сіон і в Єрусалимі. Тоді прикладаючи цю вістку визволення, Петро сказав тисячам слухаючим євреям: “Покайтеся, і нехай же охреститься кожен із вас у ім’я Ісуса Христа на відпущення ваших гріхів, і дара Духа Святого ви приймете . . .. Рятуйтесь від цього лукавого роду”. Три тисячі людей прийняли цю вістку визволення в той день свята П’ятидесятниці. (Діян. 2:14—42) Пізніше, відважно висказуючи свою релігійну свободу, Петро та інші апостоли сказали єврейським священикам і релігійним провідникам Єврейського Найвищого Суду в Єрусалимі: “Більше треба коритися Богу ніж людям . . .. І ми свідки Його в словах цих й Дух святий, котрого дав Бог тим, хто покірний Йому”.— Діян. 5:27—32.

17. (а) Згідно з біблійним пророцтвом, яка майбутність чекала свобідних духових дітей? (б) До кого вони будуть невільниками, коли це станеться й хто буде виявлений в той час?

¹⁷ Проте, за пророчим досвідом стародавніх євреїв у Вавилоні й згідно з біблійними пророцтвами, то Сіон, вишній Єрусалим, якого представляли люди на землі, які визнавали себе бути його духовними дітьми, не мав лишитися вільним. Біблія передбачила, що його духові діти, мали піти в неволю до Великого Вавилону, або до системи релігійної неволі, не в стародавньому Вавилоні, але по цілому світі. В часі дванадцятьох вірних апостолів, аж до закінчення першого століття, діти небесного Сіону, вишнього Єрусалиму, були вільними, в якому то часі старий апостол Йоан докінчив писати останні книги Святої Біблії. Тоді, так як апостол Павло передсказав, “той, хто вдержує тепер” усунувся й відступлення від свободи-даючої християнської віри почалося. Отже більшість із тих, що визнавали себе мати християнську віру пішли в неволю до великої вавилонської системи фальшивої релігії. “Чоловік беззаконня” проти Бога “син погибелі” виявився й появився в формі релігійного духовенства так званого Християнства.— 2 Сол. 2:3—8.

18. Які події тепер слідували?

¹⁸ Так зване Християнство мало свій початок за часу римського імператора Константина Великого в четвертому століттю.a Очевидно, правдиві діти небесного Єрусалиму (вишнього Єрусалиму) мусили працювати підпільно через жорстоке релігійне переслідування. Так як у Ісусовій притчі про Пшеницю й Бурян (кукіль), тих кількох пшеничних синів Сіонських і сини подібні до буряну далі жили разом у тому самому полі, в світі людства. (Матт. 13:30) Духовенство так званого Християнства, які претендували на те, що вони представляють небесний Сіон, прийняли вавилонську науку й сталися частиною Великого Вавилону. Тоді справді небесний Сіон, якого представляли його правдиві діти на землі, стався поневолений Великим Вавилоном.

19. (а) Які цікаві питання тепер зустрічають нас? (б) Коли почали робити зусилля набути звільнення, але що сталося в 1914 р.?

¹⁹ Чи невільництво Сіонове під Великим Вавилоном мало продовжатися аж до битви Армаґедон, про яку передсказується в останній книзі Біблії, в Одкриттю 16:13—16? Чи до них не було післано вісників визволення з доброю новиною перед Армаґедоном? Згідно з Одкриття 9:13—15, то тим, що “зв’язані над великою рікою Евфратом”, на якій колишнє місто Вавилон спочивало, мало прийти визволення. В останніх трьох десятиліттях минулого століття, правдиві, посвячені, хрещені християнські поклонники Бога Єгови зробили щире зусилля, щоб звільнити себе з-під так званого Християнства, яке є пануючою частиною релігійного Великого Вавилону. Але в 1914 р. прийшла Перша Світова Війна; й так зване Християнство, головним учасником тієї війни, вжило ту війну, щоб поневолити християнських дітей небесного Сіону, так як сталося з ізраїльтянами в часі стародавнього Вавилону протягом сімдесятилітнього спустіння Єрусалиму.

20. (а) До чого сповнення біблійного пророцтва довело в і після 1914 р.? (б) Яке питання тепер виринає, з якою відповідю?

²⁰ Проте, біблійне пророцтво і його розклад часу разом із світовими подіями від 1914 р., доказує, що Божа жінка, небесний Сіон, породила обітоване царство Христове й що укоронований Ісус Христос почав царювати серед своїх ворогів і що в призначеному часі, він має цілком знищити їх. (Одк. 12:1—5; Пс. 110:1—6; Жид. 1:13; 10:12, 13) Його зустрічає майбутня війна Армаґедон, у призначенім Всемогучим Богом часі, а головно після припинення невидимої війни в небі, коли Сатану Диявола та його ангелів було скинуто до землі з їхньої небесної позиції. Але тимчасом чи цей переможний Цар Ісус Христос, якого представляв стародавній переможець Вавилону, Кир Великий, мав чекати аж до війни Армаґедон, щоб звільнити християнських Свідків Єгови від неволі під Великим Вавилоном? Ні, це не годиться з біблійним пророцтвом.

21. Яке пророцтво мало сповнитися в 1914 р., але які проблеми тоді треба було зустрінути?

²¹ В 1914 р., Всемогучий Бог Єгова прийняв свою велику силу й почав царювати над землею, засновуючи своє обітоване царство під його Месією. Отже “перейшли царство світу до Господа нашого та до Христа його”. (Одк. 11:15—18) Тоді прийшов час на сповнення Христового пророцтва: “І проповідувана буде Євангелія оця царства по цілому світові на свідоцтво народам усім. Й тоді прийде кінець”, в Армаґедоні. (Матт. 24:14) Але якщо свідки Царя Єгови будуть у вавилонській неволі, то як вони зможуть проповідувати про обітоване царювання Божого царства? Як можна погодити те, що Всемогучий Бог Єгова буде царювати, а Його свідки на землі будуть у неволі під ворогом, Великим Вавилоном? Як ці поневолені християнські свідки зможуть дійсно представляти свободу Божої небесної “жінки” й сказати: “Вишній Єрусалим вільний; він матір всім нам”? (Гал. 4:26) У неволі, вони не могли б так казати.

22. Після його скинення з неба, як Сатана Диявол показав свою опозицію проти царства?

²² Одкриття 12:7—17 виявило наперед, що коли Сатана Диявол буде скинутий на землю у тій небесній війні, то він почне переслідувати Божу жінку, яка народить царство Месії й розгніваний на неї, він “пішов воювати з остатком насіння її, що вони бережуть Божі заповіді та мають свідоцтво Ісусове”. Здійснення цих подій вимагає, щоб й інші речі також були правдиві. А які речі? Сатана Диявол є “богом цієї системи” і отже також є богом Великого Вавилону, який належить до цієї системи. В цьому Великому Вавилоні він тримав той “останок насіння” поневоленим аж до кінця Першої Світової Війни в 1918 р. Після того як він був скинутий з його небесної позиції, Сатана Диявол переслідував Божу “жінку” Сіон, через переслідування того останка, які були її насінням тут на землі. Це він робив коли воював проти них.

23. Факт, що Сатана воював проти останка Христового Насіння доказує що?

²³ Що ми з цього бачимо? Тому, що він був скинутий з неба, то Сатана втратив свій контроль над останком насіння; і його прихильник, релігійний Вавилон Великий, також втратив свій контроль над ними. Якщо б Сатана й Вавилон далі тримали їх у неволі, то пощо їм було “воювати” проти них? Йому треба було воювати, тому що вони були визволені й тепер є вільними “берегти Божі заповіді” й свідкувати Ісусові. А що Диявол воював проти них, то цим він старався завести їх назад у неволю до Великого Вавилону.

24. Коли Божі люди були визволені з-під Вавилону Великого, і про який великий факт це свідчить?

²⁴ Нам треба поступати згідно з фактами цієї справи. Коли факти доказують, християнські свідки були визволені від диявола-почитаючого Вавилону Великого? Це сталося весною в 1919 році, бо відтоді вони почали відважно проповідувати про Боже царство під його Месією по цілій землі на свідоцтво всім народам, і таким способом дотримували Божі заповіді на цей час і виконуючи роботу свідкувати про царювання Месії, Ісуса. Їхнє визволення походило від нікого іншого як від Бога Єгови через його Царя, Ісуса Христа, Більшого Кира. А що це значило? Про який факт, цей доказ свідчив? Він свідчив про цей факт: Не лише бог Великого Вавилону, Сатана Диявол був скинений з неба, але також сам Вавилон Великий впав.

25. (а) Чому це не значило, що Вавилон Великий був знищений, але який приклад помагає нам зрозуміти значення його упаду? (б) Чи цілковите знищення Вавилону Великого станеться багато століть від тепер?

²⁵ Те, що Вавилон Великий впав у 1919 р. не значило, що він був знищений. Цілком ні! Він далі існує й сьогодні панує над царями земськими. Але християнські свідки Єгови були визволені з-під нього. Ми краще зрозуміємо цю справу коли звернемося назад до стародавньої історії. Там ми бачимо, що коли Вавилон упав перед перським Киром Великим у 539 р. перед Хр., то він не був зараз знищений. Вавилон продовжав існувати століття опісля, навіть до часу християнського апостола Петра, який відвідав те розпадаюче місто й написав принаймні один, коли й не два листи з нього. (1 Пет. 5:13) Але сьогодні нема ані знаку з Вавилону, крім кілька руїн, яких почали розкопувати в 1899 р. Таким самим способом, релігійний Вавилон Великий впав у 1919 р., але його цілковите знищення прийде в майбутності. Але ми не сподіваємося чекати століття на те знищення. Тепер Бог буде швидко діяти з Вавилоном Великим і ми сподіваємося його знищення в цій генерації! О, яка то радість буде для всіх вісників визволення!

[Примітки]