Біблійна тема, яку ми мусимо навчитися

ЖОДЕН читач Біблії не може відкидати факт, що одна з головних тем Біблії є упад Вавилону. Він також мусить признати, що в Біблії говориться про два Вавилони, один є більший від другого; і він читає про упад обох цих Вавилонів. Один Вавилон є прообразом другого, й існування та упад обох дуже впливає на правдивих поклонників Бога, так, він і впливає на цілий світ.

Що перший Вавилон уже впав і був цілком спустошений є вже історичним фактом. Навіть для Бога Єгови, суверенного Управителя небес і землі, цей упад Вавилону був таким важним, що більше як 190 років перед сповненням цієї події Він спричинив Свого пророка Ісаю написати про його упад і знищення. Але давно після упаду цього стародавнього міста Вавилон, Бог передсказав через Свого найбільшого Пророка, Ісуса Христа, упад цього більшого Вавилону. Його прообраз, той Вавилон, що стояв на річці Ефрат, був Божим ворогом і гнобителем Його людей Ізраїля, і його знищення було причиною Ізраїлеві тішитися, але упад та знищення Більшого Вавилону має всесвітню важливість й ставить причину на радість всім тим, що живуть на землі, як і на небі, тим, що служать Богові беручи участь у правдивому почитанні.— Одкриття, розділи 17, 18.

СТОСУЄТЬСЯ ДО ЖИТТЯ АБО ЗНИЩЕННЯ

Ця біблійна тема, упад Вавилону, є тема, яку ми мусимо навчитися. Так як стародавній Вавилон, Вавилон Великий є імперією. Стародавній Вавилон був центром фальшивої релігії, яка противилася Богові. Вавилон Великий перебільшив свого прообраза в ворожнечі проти Бога, бо він є імперією фальшивої релігії. Він неправильно представив Бога, ув’язняв людей страхом та забобонами, впливав на уряди й зворушував їх один проти одного і спричинив більшість із пролиття крові на землі. (Одк. 18:24) Вавилон Великий, так як сталося з стародавнім Вавилоном, має насамперед упасти й це поламає його силу тримати невільників, а пізніше він має бути цілком знищений. Найважніша точка цієї теми є те, якщо ми є у Вавилоні, то ми мусимо зараз покинути його й вийти з нього, і після набуття нашої свободи, ми мусимо дуже вважати, щоб знову не мати нічого до діла з його лукавством та духовним перелюбством.— Одк. 18:4; Іса. 52:11.

За стародавніх часів Вавилон клав життя людей у небезпеку, але сучасний Вавилон Великий кладе людей в ще більшу небезпеку. А як це? Ісус сказав, що дуже багато людей воскреснуть: “Надходить година, коли всі, хто в пам’ятних гробах, почують голос його, і повиходять ті, що чинили добро, на воскресення життя, а ті, що чинили зло, на воскресення суду”. (Йоана 5:28, 29) Він каже нам, що навіть люди таких лукавих міст як Содома та Гоморра, Тир і Сідон, Ніневія, і жидівські міста, які не любили Ісусового проповідування, а саме Хоразін, Віфсаїда й Капернаум, вернуться в той великий День Суду. (Мат. 10:15; 11:20—24; 12:41) Але ті, що далі зостануться у Вавилоні Великому й не схочуть вийти з нього перед його знищенням втратять нагоду на воскресення, бо вони будуть повіки знищені з ним.— Одк. 18:4, 21.

Отже, ця тема в Біблії є найважніша для нас і ми мусимо зрозуміти її і її споріднення з Богом та Його царством, яке вже тепер володіє, щоб зберегти наше власне життя, і щоб помогти нашим любим та іншим набути вічного життя на землі.

ПЕРЕДБАЧЕННЯ ВАВИЛОНСЬКОГО УПАДУ

Коли ми зрозуміємо тему про знищення Вавилону, тоді ми зможемо ототожнити Вавилон Великий й зрозуміти, що воно значить нам виходити з нього перед його цілковитим спустошенням. У видінні, яке Ісая мав, він не лише чув про упад Вавилону, але дійсно знав хто спустошить його. Він сказав під надхненням “Пророцтво про пустиню надморську. Як носяться бурі на півдні, так ворог іде із пустині, із краю страшного. Видіння грізне мені явлене: “Грабує грабіжник, пустошник пустошить. Прийди, о Еламе, Мідія обложи, усяким зідханням зробив Я кінець”.— Іса. 21:1, 2.

“Пустиня надморська” є вислів, який стосується до округи навколо стародавнього Вавилону, бо Вавилон лежав лише на другому березі річки Ефрат, і східна половина міста була побудована між ріками Ефрат та Тигр. Коли ці дві річки переливали свої береги, то південна Месопотамія ставалася надморською пустинею. Щоб відвернути таке щорічне затоплення, то вавилонці будували дуже багато дамбів, шлюзів та каналів. У Біблії слово “море” деколи відноситься до заходу і тут може відноситися до країни, що знаходилася на заході від Еламу та Персії — Вавилонія, що мала статися пустинею.

Ісая бачив велику бурю, яка надходила на Вавилон від страшного краю на схід від Вавилону. Ця буря почалася коли Кир IIa з Персії зробив себе царем також і Мідії. В свойому проголошенні до вавилонців, Кир називає своїх предків, Теіспеса, Кира І і Камбісеса І, назвою “Царем Аншану”. Цю саму назву прикладають до Кира II в куніформських надписах і в Хрониці Набоніда й Вавилону перед тим ніж Кир поборов й перекинув Астиагеса, царя Мідії. Аншан була округа в Еламі або Сусіяні, яка була на схід від річки Тигр. В 617 р. перед З.Д., Єремія передсказав упад Еламу. (Єрем. 49:34—39) Воно є можливо, що Теіспес завоював область Аншан (або Анзан) у 596 р. перед З.Д., на південь, яку то область перси ще раніше поселили. Теіспес прийняв титул “Великий Цар, Цар Міста Аншану”. Отже перси, еламяни та мідяни дуже близько товаришували між собою.

Отже це символічне море, яке Ісая бачив, походило з поганого джерела для Вавилону, так як від страшного краю на південь. (Порівняйте Йова 1:19) За Ісайовим пророцтвом, Вавилон мав бути дуже жорстоким гнобителем, а головно Божих людей Ізраїля. Отже, його перекинення закінчить смуток тих, яких він гнобив і принесе їм велику радість.

СТРАХ ХАПАЄ ЗРАДНИЦЬКОГО ГНОБИТЕЛЯ

Ісая, показуючи який вплив ця буря буде мати над Вавилоном, каже: “Тому то наповнилися мої стегна тремтінням, і болі схопили мене, немов породільні ті болі. Я скривився від того, що чув, я від баченого перестрашивсь. Забилося серце моє, тремтіння напало мене несподівано. Вечір розкоші моєї змінився мені на страхіття”.— Іса. 21:3, 4.

Хоч вавилонці були дуже зрадницькі й поводилися дуже жорстоко, то вони могли спати добре без страху. Але ця буря мала відібрати їхню втіху та знищити їхнє спання. Тоді Ісая звертається до дворян у Вавилоні немов він міг передбачити бенкет, якого Валтасар пізніше приготовив. Він каже: “Поставлений стіл, килимами накрито, їсться та п’ється. Уставайте, правителі, щити намастіть! Бо до мене сказав Єгова так: ‘Іди, вартового постав, що побачить, нехай донесе’ ”.— Іса. 21:5, 6, НС.

Вночі 5 до 6 жовтня, 539 р. перед З. Д., у Вавилоні було велике свято і люди дуже тішилися над знищеним Єрусалимом, богохульно зневажаючи посудини, яких вавилонці забрали від Єговового храму в 607 р. перед З. Д. Але тієї самої ночі те місто впало в руки мідян та персів. Тоді вавилонські князі мусіли помазати воєнний щит, щоб боронити місто. Але це доказалося на дармо, переможці ввійшли в замок, забили царя Валтасара, і це примусіло князів помазати нового щита, установити нового царя. Цей новий символічний щит мусить доказатися бути їхнім переможцем; а коли ні, то вавилонським князям не поведеться добре.

Ісая тепер розказує про те, що сторожа, який вартував вавилонські мури, каже: “І коли він похода побачив, по парі їздців, поїзд ослів, поїзд верблюдів, і прислухується він з увагою, із увагою пильною, і він крикнув як лев: ‘Я завжди стою вдень на варті, о Єгово, і стою на сторожі своїй усі ночі! Аж ось іще похід мужів, по двоє їздців”.— Іса. 21:7—9, НС.

Отже перед тим коли халдейський сторож на вавилонських мурах у 539 р. перед З. Д. бачив нападаючих мідян та персів, то пророчий сторож на Єрусалимських мурах уже передбачував ці події багато років перед цим. Це дуже потішило Божих людей коли вони пізніше знайшли себе в неволі у Вавилоні й виглядали сповнення цього пророцтва Єремії. Даниїл, який був у неволі більше як сімдесят років був один із цих, що пильно чекав сповнення цього пророцтва. Він каже: “За першого року Дарія, Ахашверошового сина, з насіння мідян... я, Даниїл, бачив у книгах число тих років, про які прийшло слово Єгови до пророка Єремії, що сповниться для знищення Єрусалиму сімдесят років. І звернув я своє обличчя до Бога Єгови”.— Дан. 9:1—3, НС.

Геродотові записи (1,80) показують, що Кирове військо перевозило свій багаж на верблюдах, і що Кир навіть клав їздців на верблюди й вживав їх воювати проти їздців на конях царя Кроесуса з Лідії. Він також уживав ослята та верблюди за в’ючні тварини, і можливо, що він уживав їх возити військо на битву. Вислів “воєнна колесниця” правдоподібно відноситься до групи колесниць, яких сторожа бачив, яких коні швидко тягнули на битву. Або воно може бути, що цих два роди звірят представляють два роди людей при облозі Вавилону, ослята представляли елемянів, а верблюди мідянів.

НАМ ТРЕБА СТЕРЕГТИСЯ

Сторож, якого Ісая бачить у видінні ставить гарний приклад перед нами сьогодні, щоб нам стерегтися й пізнати упад та останнє знищення Вавилону Великого. Також Даниїл, у неволі в Вавилоні, показує нам відповідне відношення до цієї важної біблійної теми уважаючи та старанно пильнуючи день і ніч.

Тепер сторожа викликає: “Він упав! Упав Вавилон, і всі статуї богів його Він порозбивав об землю!” (Іса. 21:9, НС) Ця подія буде значити визволення й втіха для Божих людей й вона стається подією, яка предбає велику радість тим, що живуть на землі й яким Бог показує Свою добру волю в цьому останньому суді Вавилону Великого. Хто це порозбивав статуї вавилонських богів, а ще до того об землю? Певно, що це не були елемяни або мідяни, бо вони не виконували цього, але це був сам Єгова, який визволив Своїх людей і знищив Вавилон, дійсно кинув усіх вавилонських богів із їхніми статуями до землі, доказуючи, що вони не були богами, але лише мертвими, безпомічними ідолами. Всемогучий Бог неба й землі вживав елемян та мідян лише за Своє знаряддя проти Вавилону. Воно є цікаво зауважити, що сам переможець віддає Богові Єгові похвалу, так як є записано в 2 Паралапоменон 36:22, 23 і Ездри 1:1—3.

Давно перед цим сповненням пророк Ісая показує, що Ізраїль буде дуже пригноблений з рук Вавилону: “О мій помолочений ти, сину току мого! Я звістив вам, що чув був від Єгови Саваота, Бога Ізраїлевого”. (Іса. 21:10) Люди Бога Єгови збунтувалися та сталися невірними і тому Він дозволив знарядові Вавилонові гнобити їх. Але це було лише на короткий час, а тоді Бог стягне Свій гнів на гнобителя, який гнобив Його людей маючи велику ненавість проти Бога. Це також буде потішаючою новиною, що вірний останок переживе упад Вавилону й вернеться назад до Єрусалиму.

Сьогодні є час коли Бог вже зібрав Своїх людей докупи й спричиняє проповідування доброї новини по цілій землі на свідоцтво народам згідно з Ісусовим пророцтвом у Маттея 24:14. Царство вже тепер володіє. Сила Вавилону затримувати невільників уже є зламана й його виявляється бути Божим ворогом.b Це пророче передбачення Ісаї показує, що Вавилон Великий буде гнобити людей Бога Єгови й що вірний останок переживе це “молотіння”. Разом із таким розумінням цього видіння є знання, що люди Єгови побачать упад Вавилону Великого на їхню власну радість; тимчасом через їхнє проповідування доброї новини вони помагають багатьом іншим знайти свободу й пережити. Ці також будуть радуватися побачивши, що Бог стоїть оправданий над Його стародавнім ворогом і що Він заснував правдиве почитання без ніякого суперництва на землі. Вони будуть на дорозі до вічного життя. Ті, що далі будуть триматися Вавилону аж до його знищення будуть триматися його всупереч проповідування доброї новини про царство й це тому, що вони люблять Вавилон і його непобожні вчинки. Вони будуть знищені повіки.

Тоді багато з вавилонських жертв за минулих віків воскреснуть втішатися знищенням Вавилону й що в великій милості Бог привів їх назад до життя давши їм нагоду навчитися правдивого почитання та служити цьому великому Цареві, маючи надію набути вічне життя. О яке гарне закінчення для цієї теми й які привілейовані ті, що почують її! У числах цього журнала будемо далі розбирати пророцтва Ісаї та Єремії й це поможе нам навчитися більше про цю тему.

[Примітки]