“Ми не повинні нехтувати домом нашого Бога”
1. Яке було відношення Ісуса Христа до храму в Єрусалимі, і як це було показано?
ТАК як було передсказано пророком Даниїлом (9:24—27), “Месія Провідник” появився в тому 29-му році нашої Загальної Доби, бо тоді Ісус, тесляр з Назарету охрестився в річці Йордані й стався помазаний Божим святим духом. (Мат. 3:13—17) Бувши Месією або Христом, він передсказав знищення єрусалимського храму, яке сталося в 70 р. нашої Загальної Доби. Він не старався зберігати того типового “дому Бога нашого”, який був зроблений з “гарного каміння” та іншого коштовного матеріялу. (Луки 21:5, 6) Однак так довго як Бог дозволяв цьому храмові стояти в Єрусалимі, Ісус Христос шанував його й почитав в ньому. На двох оказіях він вичистив його з комерції.— Йоана 2:13—22; Мат. 21:10—14.
2. Але, яким будинком Ісус більше цікавився?
2 Але, Ісус Христос цікавився більше дійсним та вічним храмом свого небесного Отця, Бога Єгови. Отже, саме перед тим коли він пішов останній раз в Єрусалим передсказати знищення міста з його храмом, він сказав у присутності своїх дванадцятьох апостолів: “На цій скелі я побудую собор свій, і брами Гадесу не переможуть його”.— Мат. 16:18, НС.
3, 4. (а) В Маттея 16:18 як Ісус говорив про свій собор? (б) Коли він писав до християнів в Ефесії, то до чого Павло уподібнив собор, і як?
3 Коли він говорив про будування свого собору (або церкви) на скелі, цей колишній тесляр уподібнив свій собор до храму. Він говорив про нього й назвав його живим “домом Божим”. Коли Ісус перший раз вичистив храм весною 30 р. З.Д., він ужив слово “храм”, яке відносилося до чогось іншого крім матеріяльного храма в Єрусалимі. (Йоана 2:13—22) Отже тепер, у Маттея 16:18, він уподібнив свій собор вірних послідовників до храму, що є побудований на наріжному камені, який є Ісус Христос. В гармонії з цим християнський апостол Павло, пишучи до собору в Ефесії, Малій Азії, де храм всесвітньої слави богині Артеміс (Діяни) стояв, назвав цілий християнський собор живучим храмом. Павло сказав:
4 “Через нього [Ісуса Христа], ми, обидва народи [жиди та погани], маємо приступ до Отця одним духом. Отже ви вже не є чужинцями та іноземцями, але ви є співгорожани святих, і є членами дому Божого, і ви були збудовані на основі апостолів і пророків, де Ісус Христос сам є наріжним каменем. В єдності з ним цілий будинок, бувши з’єднаний докупи, росте в святий храм для Єгови. В єдності з ним, ви також є збудовані на місце для Бога, щоб Він замешкував у ньому духом Своїм”.— Ефес. 2:18—22, НС.
5. Що є правдивий “дім нашого Бога” за Павловими словами в 1 Коринтян 3:16, 17?
5 Знов показуючи, що правдивий “дім Божий” тепер є храмом збудований з живих осіб, апостол Павло писав до християнського собору в стародавньому Коринті, Греції: “Чи ви не знаєте, що ви люди, є Божий храм, і що дух Божий живе у вас? Коли хто знищить храма Божого, того знищить Бог; бо храм Божий є святий, який то храм ви люди є”.— 1 Кор. 3:16, 17, НС.
6. До чого можна порівняти членів символічного храма, і як Петро робить це порівняння?
6 Отже члени цього символічного храму рівняються до каміння матеріяльного храму. Тому то християнський апостол Петро називає їх “живими каміннями”, коли він пише до християнів, розкидані по Малій Азії, кажучи: “Приступаючи до нього [Ісуса Христа] яко до живого каменя, правда, відкинений людьми, але вибраний, дорогоцінний, у Бога, ви самі також є, немов те живе каміння, збудоване в духовний дім, статися святим священством, щоб приносити духовні жертви, приємні для Бога через Ісуса Христа. Бо є записано у Писанні: ‘Ось, Я закладаю каменя вибраного на Сіоні, наріжного дорогоцінного; і ніхто, що покладає віру в нього не буде осоромлений’ ”.— 1 Пет. 2:4—6; Ефес. 2:20, НС.
7. Як Бог живе в Свойому живому храмі?
7 Показуючи дуже ясно, що Бог живе в Свойому живому храмі Своїм духом, а не вирізаним бованном або ідолом, апостол Павло знов пише християнському соборові в кумирнім Коринті: “Яка згода поміж Божим храмом та ідолами? Бо ми є храм живого Бога; так як Бог сказав: ‘Я поселюсь серед них і ходитиму між ними, й Я буду їм Богом, а вони будуть людьми Моїми’ ”.— 2 Кор. 6:16, НС.
8. Що Павлові та Петрові слова показують про храм, який тоді стояв в Єрусалимі?
8 Все це написали апостоли Павло та Петро не пізніше як п’ять років перед тим коли римське військо знищило жидівський храм в Єрусалимі в 70 р. З.Д. Отже воно є дуже ясно, що в той час Бог Єгова вже відкинув матеріяльний храм в Єрусалимі, де Його Син Ісус Христос був присуджений на смерть; так як Ісус був передсказав, 11-го нісана, три дні перед тим коли релігійні провідники забили його, кажучи: “Ви люди не хотіли його. Ось! ваш дім залишається порожній для вас”.— Мат. 23:37, 38, НС.
9. Коли Ісус Христос був заложений як “наріжний камінь” у Сіоні, й коли будування на ньому почалося?
9 Третього дня по Ісусовій смерті, Всемогучий Бог воскресив його з мертвих і він вернувся назад на небо, до небесної гори Сіон. Там Бог заложив його статися символічним “наріжним каменем”, на якому новий, живий храм мав будуватися. (1 Пет. 2:6; Іса. 28:16; Мат. 16:18) Тому що цей живий храм є “духовним домом” в якому Бог живе Своїм святим духом, то він почався будуватися в день свята П’ятидесятниці в 33 р. З.Д., коли Божий святий дух зійшов на віруючих жидів, що показували віру в небесний “наріжний камінь”.— Дії 2:1—42.
НЕХТУВАННЯ МОЖЛИВЕ, І ЯК?
10, 11. (а) Чому можливість нехтувати Божим правдивим домом ще є з нами? (б) Якими словами Павло перестерігав Тимотея проти такої можливости?
10 Тому що правдивий “дім Бога нашого” є живим храмом побудований на вірному соборові Христових послідовників, воно є легко нам зрозуміти як “живе каміння” в ньому можуть нехтувати цей символічний дім. І нам також треба пам’ятати, що це “живе каміння” вибирається та приготовляється для цього духовного храму аж до цього самого дня, отже воно ще є можливо нехтувати його. Апостол Павло перестерігав християнського надзирателя Тимотея проти такої небезпеки кажучи:
11 “Я пишу вам це, . . . щоб ви знали як поводитися в Божому домі, який є собор живого Бога, стовпом та підвалиною правди. Дійсно, свята таємниця цієї побожної посвяти є дуже велика: ‘Він з’явився в тілі, дух визнав його бути праведним, явився ангелам, про нього проповідувалося поміж народами, і в нього повірили в світі, він вознісся у славі’. Але, дух виразно каже, що в пізніших часах декотрі відпадуть від віри, звертаючи увагу на зрадливі надхнені слова й на науку демонів”.— 1 Тим. 3:14 до 4:1, НС.
12, 13. (а) Отже, що Тимотей буде старатися, щоб не робити? (б) Що Тимотей буде робити так як було передсказано в 1 Тимотея 4:14—16; 6:2, 20, 21?
12 Певно, що коли він дістав Павлів перший лист разом із другим листом від Павла, то першого-століття християнський надзиратель Тимотей тоді більше зрозумів, так як Павло писав йому, “як тобі поводитися в Божому домі”. Він старався, щоб не нехтувати свої обов’язки до Божого дому або собору. Він робив так як один апостольський член цього дому наказував йому робити, кажучи, в 1 Тимотея 4:14—16; 6:2, 20, 21, НС:
13 “Не занедбуй дара в собі, якого ти дістав через передсказування й коли тіло старших чоловіків положили руки свої на тебе. Задумуйся над цими речами; пробувай в них, щоб твій поступ був явний для всіх. Уважай на самого себе та на науку твою. Пробувай в цих речах, бо роблячи це спасеш самого себе, і тих, що будуть слухати тебе”. “Далі навчай цих речей й давай заохочення. . . . О Тимотею, хорони передання, яке ти дістав, відвертаючись від марного базікання, що нарушують святе, та від суперечок фальшиво названого ‘знання’. Бо роблячи виставу такого знання декотрі відпали від віри”.
ЗАНЕДБАННЯ З СТРАШНИМИ НАСЛІДКАМИ
14. Де Тимотей буде регулярно ходити, і чому він не може робити інакше? (б) Зібрання є для осіб якого віку?
14 Будучи надзирателем собору, Тимотей ходив на всі зібрання, щоб наглядати над ними або брати участь у зібраннях, так як Павло наказував йому робити, пишучи: “Далі пильнуй читання, заохочення, та науку”. (1 Тим. 4:13, НС) Він не нехтував зібраннями. Коли б він не ходив на зібрання, то це значило б, що він відрізував себе від “Божого дому, який є собором живого Бога, стовпом та підвалиною правди”. Коли б він не ходив на зібрання, то він не міг би виконувати своїх обов’язків. Ходити на зібрання не є лише для старших людей, які наближаються смерти, але також і для молодших осіб, для осіб у розквіті життя, як і для осіб, що приближаються до кінця свого життя в теперішньому ладі. Тимотей був молодим чоловіком. Тому то Павло сказав йому: “Нехай ніхто не гордує твоїм молодим віком. . . . Не докоряй старшого чоловіка. Навпаки, вмовляй його, немов батька, а молодших, як братів”.— 1 Тим. 4:12; 5:1, НС.
15, 16. (а) Коли він добровільно не хоче ходити на зібрання, то що член дійсно робить, і в яку сторону це веде його? (б) Як це показується до Жидів 10:23—31?
15 Не ходити на зібрання собору є найбільш очевидний спосіб занедбувати й нехтувати “домом Божим”. Коли член Божого посвяченого й хрещеного дому добровільно не хоче ходити на зібрання, то цим він дійсно виключає собор від себе. Виключення значить відкидати члена з Божого дому; і коли б хтось зостався в цьому виключеному стані до самої смерти, то це буде значити його вічне знищення, бувши особою, яка відкидає Бога. Не ходити на зібрання веде в ту сторону. Отже до Жидів 10:23—31, НС, є сказано:
16 “Непохитно дотримуйте публічне визнання нашої надії, бо Він, що обіцяв є вірний. І уважаймо один за одним [не уникати один одного] заохочувати до любови й до добрих учинків, не покидаючи згромаджуватися докупи, так як декотрі мають звичай, але заохочуючи один одного, і тим більше, скільки більше ви бачите, що день наближається. Бо коли будемо практикувати гріх добровільно, діставши акуратне знання правди, то вже не лишається жертви за гріхи, але сподівання страшного суду й палаючого гніву, який пожире тих, які противляться. . . . Бо ми знаємо Того, хто сказав: ‘Помста до Мене належить, Я відплачу’; і знов: ‘Єгова буде судити людей Своїх’. Воно є страшна річ попастися в руки Бога живого”.— Побачте 5 Мойсея 32:35, 36.
17. В так званому Християнстві, що є перепоною для регулярного ходження на зібрання, але, що можна сказати про Божий правдивий дім?
17 Ходити на зібрання по церквах так званого Християнства коштує гроші, тому що вони або подають тарілку, мішочок або відро перед людьми, що приходять на такі зібрання, або вони примушують платити вхід до такого релігійного будинка. Багато людей знаходять себе бути за убогими подавати такі примушені датки. Але в правдивому Божому домі нема таких грошових перепон, щоб перешкоджати їм ходити на зібрання в соборі. На всіх зібраннях християнських свідків Єгови можна приложити правило: “Вільні місця, колекцій немає”. Нам лише треба зробити зусилля приходити на зібрання.
18. Як можна покрити потрібні кошти в соборі, і як християнські свідки Єгови дбають про це?
18 Певно, що де зібрання не відбувається по приватних домах так як відбувалося в біблійних часах, тоді маємо кошт, якого собор мусить поплатити в підтримуванню їх місць зібрання. (Рим. 16:5; 1 Кор. 16:19; Кол. 4:15; Филим. 2) У такому випадку члени собору роблять добровільні датки. Тому кладуть коробочку в відповідному місці в яку можна кидати грошові датки без ніякої вистави. Ми не хочемо бути так як релігійні лицеміри за нашого першого століття, які робили багато добровільних учинків або приносили милостині лише, “щоб їх [люди] зауважували; . . . щоб люди прославляли їх”. (Мат. 6:1—4) Тому то сьогодні по місцях зібрання християнських свідків Єгови знаходяться коробочки в які можна кидати датки коли хтось хоче.
19. Чи грошові датки є головна річ, а коли ні, то, що є?
19 Грошові датки не є головна річ, хоч собор не хоче нехтувати “домом Бога нашого” коли не буде постачати відповідного місця для зібрання. Головна річ є ходити на зібрання й це регулярно.
20. На зібраннях у які способи можна робити інші датки крім грошових?
20 На таких зібраннях, коли ми будемо присутні, ми все можемо робити датки в інший спосіб ніж фінансово. Ми можемо єднати наші голоси співати Богові пісні похвали. Коли відбувають загальну студію Біблії, то ми можемо брати участь коли будемо подавати біблійні відповіді на питання, яких питають на таких зібраннях; й ми можемо приготовлятися наперед до такої студії. Ми можемо заохочувати публічного промовця коли будемо присутні й коли будемо добре слухати. Також по зібраннях ми можемо товаришувати з іншими членами собору й заохочувати їх. В цей спосіб ми можемо “непохитно дотримувати публічне визнання нашої надії” і також “уважаймо один за одним заохочувати до любови й до добрих учинків”.— Жид. 10:23—25, НС.
САМОПРИГОТОВЛЕННЯ ТА МОЛИТВА
21. (а) Самоприготовленням наперед, що присутній цим показує? (б) Таким чином ми можемо помагати затримувати собор в якому стані?
21 Коли будемо наперед приготовлятися для такого зібрання, то цим ми будемо ясно показувати, що ми не маємо бажання нехтувати, “дому нашого Бога”. Цим ми відкриваємо, що ми не ходимо на зібрання лише за звичаєм, але, що ми маємо ціль, яка є підкріпляти самих себе, як і інших членів Божого дому. Цим ми можемо помагати затримувати собор сильним у вірі, надії й відважним, так, і помагати йому рости в цих дуже важних речах. Ми можемо старатися, щоб затримувати чистоту собору, не лише чистоту віри, так як вона була “раз передана святим назавжди”, але також чистоту особистого життя в моральнім змислі. Це вимагає, щоб особа добре боролася в духовний спосіб уживаючи “цілковиту зброю від Бога” й “борючись однодушно за віру доброї новини”. (Юди 3; Ефес. 6:11—17; Фил. 1:27, НС) Це помагає нам тримати Божий дім у доброму порядку духовно.
22. В який інший спосіб ми не повинні нехтувати “домом нашого Бога”, так як просив Павло в Ефесян 6:18, 19?
22 Крім цього, вірний член Божого дому не хоче нехтувати Божим духовним домом нехтуючи молитися за ним регулярно вдома як і з собором коли він є на зібранню. Павло був частиною апостольської основи “святого храму для Єгови”, але в його листі до собору в Ефесії він просив їх молитися не лише “на користь усіх святих”, але “також за мене, щоб мені було дане слово відкрити уста мої й сміливо провіщати таємниці доброї новини”. (Ефес. 2:20—22; 6:18, 19, НС) Щирою молитвою ми показуємо, що ми дійсно цікавимося добробутом та благодійністю Божого дому.
23. Чому молитва є дійсно сильна, і як ми можемо бути так як Даниїл у нашій молитві?
23 Молитва дійсно є сильна коли Бог вислухує її й відповідає на неї й коли вона є подана згідно з Його волею та намірами. “Молитва праведного чоловіка, коли діє має велику силу”. (Якова 5:16, НС) Пророк Даниїл молився, щоб Божий храм був відбудований в Єрусалимі; але сьогодні ми можемо молитися за Божим домом із “живого каміння”, щоб він зоставався в доброму духовному стані й зберігся.— Дан. 9:1—19.
24. Згідно з Псалмою 122:1, 2, 8, 9 в який спосіб цар Давид був добрим прикладом для нас?
24 Давид, який був царем в Єрусалимі й який хотів побудувати славетний храм для Бога Єгови, сказав словами вдячної пісні: “Я радів, як казали мені: ‘Ходімо до дому Єгови’. Наші ноги стояли в брамах Твоїх, Єрусалиме. Ради братів та друзів моїх я буду говорити: ‘Нехай між вами тепер буде спокій’. Ради дому Єгови, Бога нашого, я буду шукати добра для вас”. (Пс. 122:1, 2, 8, 9, НС) Давид був добрим прикладом для нас, який поможе нам оціняти Божий дім і радіти запрошенням, щоб ходити з іншими до Божого дому.
ДІМ ДІЯЛЬНОСТИ
25. Яким іншим способом ми не хочемо нехтувати Божим домом, так як є показано в 1 Петра 2:5, 9?
25 Але не забувайте, що Божий дім є живий. Отже він є організацією діяльности. Ми можемо виконувати Божественне почитання в Божому домі не лише ходженням на зібрання в соборі. Апостол Петро пояснював, що ціль Божого “духовного дому” є подавати “духовні жертви, приємні для Бога через Ісуса Христа”; і щоб “святий народ”, ті “люди вибрані для спеціяльної власности”, могли “ ‘звіщати чесноти’ Того, що покликав вас із темряви до Свого гарного світла”. (1 Пет. 2:5, 9, НС) Все це вимагає діяльности; і коли ми не хочемо нехтувати Божим домом, то ми повинні брати участь в його роботі.
26, 27. (а) Які жертви є ці “духовні жертви”, яких подають поклонники в Божому домі? (б) Чому таких жертівних висловів також треба приносити поза собором у гармонії з Павловим мисленням у Римлян 10:13—15?
26 Ці “духовні жертви” в Божому домі, які Його поклонники приносять не є звірячі жертви. До Жидів 13:15, 16, НС говориться: “Через нього [Ісуса Христа] все приносьмо Богові жертву хвали, а це, плід уст наших, що публічно звіщають Його ім’я. Більше цього, не забувайте ж чинити добро й ділитися з іншими, бо такі жертви вгодні Богові”. Ми мусимо публічно звіщати Боже ім’я й чинити добро поза собором, як і в самому соборові. Про Боже ім’я й його чесноти треба звіщати по цілій землі, між усіма народами, щоб люди всіх народів могли покликати на Його ім’я й спастися. Це є дуже розсудливе, бо апостол Павло наводить Йоїла 2:32 і засновує питання на ньому, кажучи:
27 “ ‘Кожен, хто покличе ім’я Єгови, спасеться’. Але як вони будуть кликати Того, в кого вони не ввірували? А як вони ввірують у Того, що про нього не чули? А як вони будуть чути без проповідника? І як вони будуть проповідувати коли не будуть послані?”— Рим. 10:13—15, НС.
28. Як члени цього дому показують, що вони серйозно приймають своє післання проповідувати?
28 Члени Божого дому серйозно приймають своє послання проповідувати й звіщати Боже ім’я та Його царство на благословенство всього людства. Отже, мале диво, що вони ревно беруть участь у ділах Божого дому. Вірно й несамолюбно вони підтримують усіх призначених членів Божого дому, які беруть провід у цій роботі. Вони є подібні до филипійського собору за першого століття, коли цей благородно підтримував місіонерську роботу апостола Павла. (Фил. 4:14—16) Вони дуже стараються, щоб не зневажати “дім Бога нашого” своїм нехтуванням цієї роботи.
29, 30. Який був наслідок із поширення роботи “святого священства”, так як було передсказано в Одкриттю, сьомім розділі?
29 Наслідком цієї розширюючої роботи “святого священства” в Божому домі по закінченню Другої Світової Війни в 1918 р., є велика громада людей, якої останнє число не є знане, зібралися до Божого духовного дому з усіх частин землі. Одкриття 7:9—15, НС, пророчо говорить про них, кажучи:
30 “Ось! Велика громада, якої ніякий чоловік не може зрахувати, зі всіх народів, племен, і люду, і язиків, стоячи перед престолом і перед Агнцем, зодягнені в білу одежу; а в їхніх руках було пальмове віття. І вони взивали гучним голосом, кажучи: ‘Спасінням ми задовжені Богові нашому, що сидить на престолі, і Агнцеві.’ . . . ‘Це ті, що виходять від великого горя, і вони випрали одіж свою, та вибілили її в крові Агнця. Тому то вони стоять перед престолом Божим; і вони дають Йому святу службу день і ніч в храмі Його; і сидячий на престолі розтягне Свій намет над ними’”.
31. (а) В якому часі ця “велика громада” виходить? (б) Як вони признають Бога Єгову, і яких рівнів життя вони вже не приймають?
31 Чи ви, читач наш, бачите себе в тій “великій громаді”? Коли так, то ви знаєте, що “велике горе” про яке повище згадується почалося з “початком страждання” в роках від 1914 до 1918, так як було передсказано Ісусом Христом, “Агнцем”, який пролив свою кров на жертву Богові на очищення “гріхів світу”. (Мат. 24:8; Йоана 1:29, НС) Кінець “страждання” над народами ще не прийшов, бо цей кінець значить цілковите знищення цього ладу. Але ця “велика громада” не чекала кінця “великого горя”, щоб прийняти свою службу до Бога. Вони повиходили після “початку страждання” шукаючи спасіння від укоронованого Бога неба й землі й через пожертвованого “Агнця”, Ісуса Христа. Вони признають Бога Єгову бути правильним провідником небесних ангелів і земних людей. Вони вже не приймають моральних та релігійних рівнів цього безбожницького світового ладу. Замість цього, так як є зображено в Одкриттю 7:9—15, НС, вони визнають себе бути грішниками й вони шукають позбутися їхнього нечистого вигляду.
32. Як вони випирають свою одежу в крові “Агнця”?
32 Отже вони випирають свою одежу в пролитій крові “Агнця”, щоб вичистити її від огидного заплямовання гріхом. Вони роблять це приймаючи, Ісуса Христа за Божого Первосвященика й покладають віру в його жертву, яку цей Первосвященик подав за їхні гріхи. Вони посвячують себе Богові, і вже не належать до себе, цього світу або до Сатани Диявола, але належать до Бога Єгови через те, що Він відкупив їх.
33. Чому вони згромаджуються до Божого духовного дому, і яке є їхнє відношення до служби вночі?
33 Мале диво, що вони тепер мають добре положення перед Богом, якого вони радісно привітують пальмовими вітками. Мале диво, що вони згромаджуються до Божого духовного дому, якого Ісус Христос є “основою”, щоб день і ніч вони могли подавати в ньому святу службу Єгові. Вони кажуть “духовному священствові” в Божому домі: “О благословіть Єгову, всі ви слуги Єгови, що стоїте в домі Єгови по ночах. Піднесіть ваші руки в святості й благословіть Єгову”. І духовне священство відповідає їм, кажучи: “Нехай Єгова благословить вас із Сіону, Він, що є Творцем неба й землі”.— Пс. 134:1—3, НС.
34. Що вони стараються виконувати в Божому храмові, і в якому часі в двадцять чотири годинному дні?
34 Отже “велика громада”, яка згромаджується до Божого дому не лише ходить на зібрання в Його храмі, вона також бере активну участь у службі, яка є свята в Бога. Вночі як і вдень вони співдіють із останнім числом “живого каміння” Божого духовного дому, які ще є на цій землі. Вони не хочуть бути так як жиди були за днів губернатора Неємії, які нехтували “домом Бога нашого”, коли не приносили датків підтримувати Боже почитання й примушували левитських слугів у храмі покидати його і вертатися до дому працювати в садах, щоб заробляти на прожиток. (Неєм. 13:10, 11) Отже розуміючи, що вони є вічно задовжені Богові за їхнє спасіння через його “Агнця” Ісуса, вони стараються служити Богові в Його храмі день і ніч.
35. (а) Як ми бачимо, що пророчий образ у Одкриттю 7:9—15 не був записаний даремно? (б) Яку постанову “велика громада” й останок духовного священства виконують, і з яким наслідком?
35 Отже пророчий образ записаний в Одкриттю 7:9—15 не є записаний даремно. Дійсність цього пророчого образа є перед нами сьогодні. Він ставить взірець для теперішньої “великої громади” спасених від землі, щоб вони наслідували його. І вони дійсно наслідують його тепер перед закінченням “страждання” “великого горя”, яке знищить всіх фальшивих релігій й їх чоловіком-вироблених храмів. “Велика громада” разом з останком духовного священства приносять святу службу одному живому Богові в Його духовному храмові. День і ніч вони виконують їхню незмінну постанову, а це, що “ми не повинні нехтувати домом нашого Бога”. Щасливий наслідок цього є що почитання Бога Єгови далі зостається ревним і продовжує існувати, з побільшенням слави для Нього, який є джерелом вічного життя й благословенства для всіх покірних людей.