Нове священство починається

КОЛИ ви побачите слово “священик”, то що ви зараз пригадуєте собі? Чи ви бачите чоловіка вбраний в священицьких рясах даючи причастя? Чи ви бачите потомків Ааронових, які за стародавніх часів служили в храмі Єгови в Єрусалимі? Або, чи ви можливо уявляєте буддистського або індуського священика, який виконує свої обов’язки в храмі своєї релігії? Чи який-небудь із цих священиків є священиком правдивого Бога? Крім цього, Біблія говорить про нове священство. Чи це так, як кажуть декотрі релігії так званого Християнства, що єврейське священство під Аароном і його потомками було стародавнє священство, а на його місце прийшло священство різних релігій так званого Християнства, як-от наприклад, священство Римо-Католицької Церкви з її папою як головою, якого також називають Понтифікатом Максімусом?

ГОЛОВА НОВОГО СВЯЩЕНСТВА

Насамперед треба сказати, що Ісус Христос є Головний Священик Всевишнього Бога. Ісусове священство є вище від Ааронського священства, але він не прийняв його через потомство від них, і його священство не є продовженням Ааронського священства. Його є нове священство. Цар Давид сказав під надхненням: “Промовив Єгова Господеві моєму: ‘Сядь праворуч Мене, доки не покладу Я твоїх ворогів за підніжка ногам твоїм’. Поклявся Єгова (і не буде жалувати): ‘Ти священик навіки за чином Мелхиседековим”. (Пс. 110:1, 4, НС) Ісус народився в юдейському поколінні Давидової родини; отже він не мав потомків із Левітського покоління так, як первосвященики Анни і Кайяфи, які входили в Святиню Святих земного храма, тому що вони були лише звичайні люди з крови і тіла.

Після 16-го нісана, 33 р. З.Д., Ісус воскресений духом вже не був людиною з тіла й крови; Отець нагородив його вірність нетлінним духовним організмом. Після його воскресіння він явився своїм учням чудовим матеріялізованням, але при кінці сорок днів він вознісся до свого Отця на небі і там, у присутності Єгови, Всемогущого Бога, він представив цінність своєї жертви як “Агнець Божий, що відбирає гріхи світу”. (Ів. 1:29; 4:23, 24; Дії 1:1—11) Цей факт доказує, що він не забрав свого пожертвованого людського тіла. (Євр. 9:23—26) Отже Ісусові Слова, що дуже дивували декотрих учнів, які наслідували його короткий час сповнилися: “Я — хліб живий, що з неба зійшов: коли хто споживатиме хліб цей, той повік буде жити. А хліб, що дам я, то є тіло моє, яке я за життя світові дам”. (Ів. 6:51) З цієї причини Ісус не може втішатися своїм земним тілом на небі, бо він навіки лишив його на землі як жертву на користь грішного, вмираючого людства. Тепер на небі він стався Великим Первосвящеником за чином Мелхиседековим, навіки.— Євр. 7:17, 26—28.

ІСУС НЕ Є ПОНТІФІКАТ МАКСІМУС

Ні первосвященики Анни, ні Кайяфи, ні Іван Хреститель, син священика Захарії, не були папою. Кожен із них були коген (єврейське) або гієрус (грецьке), або сасердос (Латинська Вулґат Біблія). (Луки 1:5; 3:2) Ні, за Ісусового часу, це Тиверій Кесар був Понтіфікат Максімус поганської вавилонської релігії, яку практикував Рим.a

Ісус не був Понтіфікат Максімус. Єгова Своєю обітницею, передсказав, що Ісус не буде Левитським або Ааронським священиком, і не сказав, що він станеться священиком поганського Понтіфіката Максімуса Риму. Давид, який написав своє пророцтво перед своєю смертю у 1037 р. перед З.Д., промовив ті слова около 300 років перед заснуванням Риму й давно перед тим ніж цар Нума Помпіліус заснував колегію Папів. Дійсно, це єврейські священики виступали проти своєї власної посади когену (священства), коли вони кричали: “Ми не маємо царя крім Кесаря”, приймаючи римського імператора Тиверія, який тоді був Понтіфікат Максімус поганської релігії; а навіть ще гірше, вони відкинули Єговового правдивого Царя і Первосвященика. У день свята П’ятидесятниці, у 33 р. З.Д., апостол Петро пристосував Давидове пророцтво до воскреслого Ісуса й сказав: “Не зійшов бо на небо Давид, але сам він говорить [у Псалмі 110], ‘Промовив Єгова Господеві моєму: “Сядь праворуч Мене, доки не покладу Я твоїх ворогів, підніжком ногам твоїм!” ’ Ото ж, нехай ввесь Ізраїлів дім твердо знає, що і Господом, і Христом учинив Бог його, того Ісуса, що його розп’яли ви”.— Дії 2:34—36; Ів. 19:15.

Зійшовши на небо Ісус появився перед Богом Єговою у розпорядкові, якого Бог заснував на небі для покутування гріхів людства. (Євр. 8:1, 2) Там він представив цінність своєї крови на користь життю світу людства. Ставшись Відкупителем людей, Бог дав йому повну контролю над життям людства й також над Шеолом (або Гадесом), звичайний гріб у якому лежать більйони мертвих людства. Шеол це єврейське слово, а Гадес — грецьке, якого по багатьох місцях Дуя й Короля Якова Переклади Біблії переводять англійським словом пекло. Чи ті, що є в Шеолі або Гадесі повиходять колись? Яке священство може звільнити їх? Певно, що єврейське священство з родини Аарона не може вчинити цього, яке то священство не мало жертівної цінности відкупити людство. (Пс. 49:8—10) І ще більше ні поганський Понтіфікат Максімус Риму, ні його наступники римські папи зі своїм священством не можуть учинити цього, але лише Ісус Христос у небесному Сіоні, первосвященик “за чином Мелхиседековим”, а не так як римський Понтіфікат Максімус.

СПІЛЬНИКИ В НОВОМУ СВЯЩЕНСТВІ

Ще більшу нагороду за його вірність Бог обіцяв дати Ісусові невістку, якою то невісткою буде певне число його послідовників складаючи його собор. Ці мали близько йти слідом за ним і бути підсвящениками служачи з ним, як великим Первосвящеником — справді НОВЕ священство. Дванадцять апостолів мали друге місце за Ісусом у цій соборній будові, якої Ісус є голова, і Петро був між цима, один із підсвящеників. Певно, що коли Петро був послідовником Ісуса Христа, то він не був головою собору. Петро не був Понтіфікатом Максімусом, але християнським священиком, який служив під Мелхиседековим первосвящеником Ісусом Христом. Тридцять років після смерти апостола Петра, воскреслий Ісус сказав апостолові Іванові на кримінальнім острові Патмосі: “Я перший і останній, і живий. І був я мертвий, а ось я живий на вічні віки. І маю ключі я від смерти й від Гадесу” [inferni, Латинський Вулгат; пекло, Дуя; УП]”. (Об. 1:17, 18) Ісус говорив про цю саму власть коли був людиною на землі. Він сказав:

“Бо як має Отець життя Сам у Собі, так і Синові дав життя мати в самому собі. І Він дав йому силу чинити і суд, бо він — Людський Син. Не дивуйтесь цьому, бо надходить година, коли всі, хто в гробах, його голос почують, і повиходять ті, що чинили добро, на воскресіння життя, а котрі зло чинили, на воскресіння суду”. “Хто тіло моє споживає, та кров мою п’є, той має вічне життя, і того воскрешу я останнього дня”.— Ів. 5:26—29; 6:54.

Тому що Ісус мав дістати “ключі смерти й Гадесу” (Об. 1:18), тоді він міг властиво сказати апостолові Петрові, що хоч Петро й решта вірні члени собору помруть жертовною смертю так, як їхній Господь, і підуть у Гадес або Шеол, то одначе брами Гадесу не зможуть втримати їх навіки. А чому ні? Тому що після його воскресіння Ісус вознісся до неба до Отця, де він представив цінність свого життя в жертву за людство, і він зможе зробити те, що жоден Понтіфікат Максімус не зможе зробити, а це вживати “ключі смерти й Гадесу” відчинити двері й звільнити свій собор воскресінням із мертвих. Тоді коли Ісус промовив ці слова він лише скінчив своє питання відносно того, хто вони думали він був. У Матвія 16:16—19, НС ми знаходимо їхню розмову:

НА КОМУ Є ЗБУДОВАНИЙ СОБОР?

“А Симон Петро відповів і сказав: ‘Ти — Христос, Син Бога Живого!’ А Ісус відповів і до нього промовив: ‘Блаженний ти, Симоне, сину Йонин, бо не тіло й кров тобі оце виявили, але мій небесний Отець. І кажу я тобі, що ти скеля, і на скелі оцій побудую я собор свій, і сили Гадесові не переможуть його. І ключі тобі дам від [чого? Гадесу? Ні, але від] царства небесного, і що на землі ти зв’яжеш, те зв’язане буде на небі, а що на землі ти розв’яжеш, те розв’язане буде на небі’ ”.— Також побачте Марка 8:27—30 і Луки 9:18—21.

Повище наведжені слова Матвія 16:18 становлять стих над яким є дуже багато незгоди. Отже внизу ми подаємо оригінальний грецький текст. Тоді під ним друкуємо вимовлення грецької мови англійськими буквами, а ще внизу цього подаємо слово-в-слово англійський і український переклади цього грецького стиха так, як він знаходиться в книжці “Interlinear Greek-English New Testament Нестлого грецького тексту з новим дослівним перекладом на англійську мову, якого переложив священик А. Маршал Д. Літт”, надрукований 1960 р., Самуїл Беґстер і Сини, Лондон, Англія.

Κἀγὼ δέ σοι λέγω ὅτι σὺ εἰ

Kago de soi lego oti su ei

Πέτρος καὶ ἐπὶ ταύτῃ τῇ πέτρᾳ οἰκοδομήσω

Petros kai epi tautei tei petrai oikodomeso

μου τὴν ἐκκλησίαν, καὶ πύλαι

mou ten ekklesian kai pulai

ᾅδου οὐ κατισχύσουσιν αὐτῆς.

haidou ou katiskhusousin autes.

З цього не трудно бачити, що є різниця між словом Петро (Петрос) а скельою (петра). Різниця є в грецькому текстові де Петрос є чоловічого роду, а петра жіночого. Ту саму різницю можна бачити в латинському Вулґат перекладі. Навіть арамійські (сирійські) переклади містять цю різницю в роді вживаючи артикль, якого кладеться перед кожним з цих двох слів Петро і скеля.b Зауважте, що Ісус не сказав Петрові, ‘Ти є Петро й на ТОБІ я побудую свою церкву’. З повище поданого грецького тексту ясно, що Ісус не сказав, що Петро був петра (“скеля”) і що на Петрові (Петрос) він збудує свою церкву або собор. Ісус сказав, що він збудує свою церкву або собор уживаючи себе самого за Основу. Навіть апостол Павло порівнює Ісуса Христа до Скелі в 1 Коринтян 10:4, де є сказано: “І пили всі той самий духовний напій, бо пили від духовної скелі [петра], що йшла вслід за ними, а та скеля [петра] був Христос”.

Певно, що Ісус пригадував собі пророцтва Ісаї 8:14 і 28:16, НС, з якими він був добре знайомий. Ці пророцтва кажуть: “І буде він за святиню, і за камінь спотикання, і за скелю спокуси для двох домів Ізраїля, за сітку й за пастку для мешканця Єрусалиму”. “Тому Бог Єгова сказав так: ‘Оце поклав каменя Я на Сіоні, каменя випробуваного, наріжного, дорогого, міцно закладеного. Хто вірує в нього, не буде той засоромлений!’ ” Чи це Петро був тією “скельою спокуси для двох домів Ізраїля”? Чи це в Петра християни покладають віру на спасіння? Певно, що ні! Вони покладають віру в Ісуса Христа. Павло дуже докладно пояснює цю точку в свойому пристосовуванні пророцтва до Христа, в Римлян 9:32, 33 і 10:4: “Вони бо камінь спотикання, як написано: ‘Ось Я кладу на Сіоні камінь спотикання та скелю [петра] спокуси, і кожен, хто вірує в Нього, не посоромиться’. Бо кінець Закону — Христос, на праведність кожному, хто вірує”.

МИ ПОВИННІ ПРИЗНАТИ НОВЕ СВЯЩЕНСТВО

Чи Петро думав, що Ісус збудує свою церкву на ньому? Чи Петро думав, що він був більшим священиком від свого Господа, більшого Мелхиседекового Первосвященика Божого, якому він був лише підсвящеником? Ану послухаймо його власних слів у цій справі: “Добрий Господь. Приступайте до нього, до каменя живого, дорогоцінного, що відкинули люди його, але вибрав Бог. І самі, немов те каміння живе, будуйтеся в дім духовний, на священство святе, щоб приносити жертви духовні, приємні для Бога через Ісуса Христа. Бо стоїть у Писанні: ‘Ось кладу Я на Сіоні каменя вибраного, наріжного, дорогоцінного, і хто вірує в нього, той не буде осоромлений!’ Отож бо, для вас, хто вірує, він коштовність, а для тих, хто не вірує ‘камінь, що його занедбали були будівничі, той наріжним став каменем, і ‘камінь спотикання, і скеля [петра] спокуси’. І об нього вони спотикаються, не вірячи слову”. (1 Пет. 2:3—8) Це безумно вірити, що Петро є основою на якій церква стоїть і ми мусимо вважати, щоб не статися неслухняні слову не хотячи прийняти цих Петрових слів, бо ми можемо спотикнутися до нашого власного знищення.

Отже, так як апостол Павло докладно доказує: “Коли бо священство зміняється, то з потреби буває переміна й Закону”. (Євр. 7:12) Ісус був голова нового священства й його послідовників, складаючись із апостолів та інших яких він вибрав протягом минулих дев’ятнадцять століть і яких число буде 144,000 під одним керівником, Ісусом Христом, і ці становлять нове священство і служать користям нової угоди. Через Божу незаслужену ласку він завів новий лад, заступаючи попередній єврейський лад із його недосконалим священством та твариними жертвами. Той новий лад заснований на Христовій власній жертві проводиться під новою угодою. Ця жертва уможливлює прощення гріхів людства.

Отже нема потреби повторяти жертвування так, як робило Левітське священство з родини Аарона в храмі й нема потреби повторяти служби Божої, як то роблять священство так званого Християнства, бо Ісус Христос постачив одну жертву. Він закінчив свою жертовну роботу й тепер є в небесному Сіоні, заложений як випробований камінь, дорогоцінний, наріжний камінь, на сповнення пророцтва Ісаї 28:16. Земний Сіон відкинув Ісуса дев’ятнадцять століть тому, але це в духовному Сіоні, в небесному Сіоні, він тепер живе, і він має подостатком хліба життя для людства наслідком своєї жертви, якого він є готовий роздавати. Так як каже Павло до Євреїв 9:28: “Так і Христос один раз був у жертву принесений, щоб ‘понести гріхи багатьох’, і не в справі гріха другий раз з’явитися тим, хто чекає його на спасіння”. Він почав воскресати свій вірний собор у 1918 р. Кілька членів того собору ще є на землі маючи надію прилучитися до нього в недалекій майбутності. Протягом тисячилітнього царювання Христа, його собор підсвящеників будуть служити з ним на небі будучи царями та священиками й будуть мати гарний привілей управляти користями Христової жертви вірному людству на землі. Отже всі люди, що посідають віру мусять приступати, не до якогось папи, або до Понтіфіката Максімуса, але до Мелхиседекового Первосвященика, Ісуса Христа в небесному Сіоні.— Об. 20:6.

[Примітки]