Знаходячи Щастя у Роботі Робити Учнів
1. (а) Чому воно є так дуже важним бути щасливим у нашій роботі? (б) Що Соломон казав був дар від Бога?
ЧИ ВИ є щасливі у вашій роботі? Ви повинні бути. Тому що ви віддаєте так багато часу, дійсно, ціле ваше життя для вашої роботи або професії, то ваше життя може мати вартість лише тоді коли ви будете щасливі в ній. Про цю точку Соломон сказав: “Я знаю, немає нічого в них кращого, як тільки радіти й робити добро у своєму житті. І отож, як котрий чоловік їсть та п’є і в усім своїм труді радіє добром,— це дар Божий”. (Еккл. 3:12, 13) Так, Бог мав намір, щоб людина працювала і тяжко працювала. Не в нудній роботі, але вона мала втішатися своїм зайняттям і дістати задовольняючі нагороди. О, що за благословенство воно було б зазнати сповнення цієї обітниці, знайти професію, при якій можна було б працювати з цілої душі, і бути задоволеним, що у світі немає нічого “кращого” і з якої дійсно можна “бачити добро”! Соломон описує це бути “даром Божим”.
2. Яка є ціль цієї статті в порівнянні з попередньою?
2 У нашій попередній статті ми застановлялися над роботою робити учнів, якою Свідки Єгови тепер займаються по цілому світові. Ми переглянули взірець, якого поставив Ісус Христос для виконування цієї роботи й зусилля, яке Свідки сьогодні роблять, щоб закінчити її. Але тепер ми будемо застановлятися над цією роботою з погляду особистого вісника. Ми будемо застановлятися над радістю та щастям, які приходять коли вісник буде особисто прикладати себе до тієї роботи.
3. Як робота рівняється зі забавою щодо щастя?
3 А що робить особу дійсно щасливою? Чи це робота чи забава? Певно, що нам треба трохи забави для відпочинку, нам треба зміни та руханки. Але основно це робота приносить нам щастя. Калвін Кулідж, тридцятий президент Сполучених Штатів, у своїй промові, 27-го липня, 1920 р., сказав, “Робота не є прокляття, вона є привілей інтелігентности, єдиний спосіб набути дозрілости, і мірку цивілізації. Дикуни не працюють”.
4. (а) Яке відношення мав Ісус до роботи? (б) Як Єгова почувається про роботу, так як є показано в Його призначенні дане Адамові й Єві?
4 Біблія пояснила цю точку ще перед Куліджом. Відносно тяжкої роботи, яку він сам виконував, Ісус Христос сказав: “Пожива моя — чинити волю Того, хто послав мене, і справу його довершити”. (Йоана 4:34) Ісус радів роботою, а не забавою. Робота була більш підкріпляюча та задовольняюча для нього від буквальної їжі. Коли Бог Єгова сотворив Адама й Єву й поставив їх в Еденському городі, то він дав їм роботу, щоб вони були задоволені та щасливі. “І поблагословив їх Бог, і сказав Бог до них: ‘Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте землю, оволодійте нею, і пануйте над морськими рибами, і над птаством небесним, і над кожним плазуючим живим на землі!’ ” (1 Мойс. 1:28) Показуючи, що хоч людина буде мусіла тяжко працювати, то однак цей розпорядок мав Боже схвалення; Першого Мойсея 1:31 каже: “І побачив Бог усе, що вчинив. І ото, вельми добре воно було!” Бог знав, що тяжка робота буде людині на добро.
5. Яка робота справді робить нас щасливими?
5 Але, яка то робота зробить нас щасливими? Альберт Швайцер, славний фізик, який виграв нагороду Нобель, показав одну з вимог для задовольняючої роботи, коли він сказав: “Пошана до життя... не дозволяє науковцеві жити лише для його власної науки, навіть коли роблячи це він є дуже корисним для громади. Вона не дозволяє митцеві жити лише ради його мистецтва, хоч він і дає радість багатьом через нього. Вона не дозволяє комерсантові уявляти, що він виповняє всі законні вимоги своєю комерційною діяльністю. Така пошана вимагає, щоб усі пожертвували трохи свого часу і життя для інших”. (Нью-Йорк Таймс Журнал, 9-го січня, 1955 р., святкуючи 80-ий рік народження Швайцера) Граф Толстой сказав: “Професія кожного чоловіка й жінки є служити іншим людям”. Досвід навчив цих осіб зрозуміти, що самолюбне змагання при кошті інших не приносить правдивого задоволення, але що робота, яку виконується на користь іншим зробить їх щасливими. Це є одна вимога, яка зробить людину щасливою.
6. Що Біблія каже про працю на користь інших?
6 Ця точка відносно роботи також годиться з біблійними принципами. Апостол Павло сказав: “Я в всьому вам показав, що працюючи так, ви мусите помагати тим, що є слабі, і мусите пам’ятати слова Господа Ісуса, коли він сам сказав, ‘є більше щастя в даванню ніж у прийманню’”. (Дії 20:35, НС) Це робота, коли її виконується на користь інших приносить правдиве щастя.
7. Чому робота робити учнів повинна робити нас щасливими?
7 А як зайняття робити учнів сповнює цю вимогу? Чи є яка робота, що може дати комусь більшої користі від роботи навчити когось правди і поставити його на дорогу до вічного життя? Ледве! Звільняти людські розуми від незнання й неволі до фальшивого поняття буде найбільш корисним для них. Отже Ісус сказав жидам, які повірили в нього: ‘Коли будете зоставатися в слові моїм, тоді справді учнями моїми будете, і пізнаєте правду, а правда визволить вас’ ”.— Йоана 8:31, 32, НС.
ЩАСТЯ У РОБОТІ
8. Де починається робота робити учнів, і чому ми можемо знайти щастя у тій роботі?
8 Робота робити учнів починається з переходом території шукаючи тих, що мають серце похилене до праведности, вухо, яке є охоче слухати і розум, який буде обмірковувати. Це значить, що нам треба ходити від дому до дому, і говорити до кожної особи, не робить різниці, хто вона може бути, який є її стан життя або релігійне переконання. Зразу воно може виглядати, що в такій роботі буде трудно знайти щастя. Але не так. Той, що бере участь у ній виконує її під правильною спонукою, з любов’ю. Він має любов до свого ближнього і не хоче, щоб він утратив нагоду жити вічно, коли йому будуть говорити про любов праведности. Він має любов до Бога, і хоче, щоб Його ім’я було звільнено від всякої наруги, яка прийшла через незнання Його намірів і спротивлення до них. Маючи таку спонуку, то воно можна знайти щастя не роблячи різниці, що більшість людей, яких він знайде, будуть байдужними.
9. (а) Як вісника часто привітують, і як він ділає з цим? (б) Наслідування якої поради знесе всяке почуття розстроєння?
9 Ми знаходимо, що в багатьох місцях воно не є можливо сісти та поговорити кілька хвилин і пояснити ціль наших відвідин. Це є переважно тому, що їхні розуми є закриті, або через упередження або через брак цікавости новою думкою. Отже вісник тоді приспособлює свій розум до кожного стану, який він зустрічає. Коли той, до якого він говорить є явним противником або антагонічним, то він не тратить багато часу з ним. Воно краще чемно відступити й когось іншого відвідати. Ісусова порада в таких випадках була: “А як хто вас не прийме, і ваших слів не послухає, то, виходячи з дому чи з міста того, обтрусіть порох із ніг своїх”. (Мат. 10:14) Слухаючи цієї гарної поради не буде розстроювати вісника. Постаравшись представити добру новину в найкращий спосіб він є задоволений лишити цю справу. Він обтрясає порох із своїх ніг і йде далі. Тепер він цікавиться другими відвідинами.
10. Як пам’ятати правильний намір поможе нам бути щасливими у проповідуванні від дому до дому?
10 Коли б комусь бракувало правильної спонуки або коли б він мав неправильний намір у цій роботі, то він стався б дуже нещасливий та розстроєний. Але добре зрівноважений вісник усе пам’ятає, що у порівнянні то лише кілька будуть сердечно приймати цю нагоду статися учнями, або будуть хоч трохи цікавитися набути кращого розуміння Біблії. Ісус Христос пояснив це коли він сказав: “Увіходьте вузькими ворітьми; бо простора та широка дорога, що веде до знищення, і багато є тих, що на ній ходять; але вузькі ті ворота, і тісна та дорога, що веде до життя, і мало таких, що знаходять її”. (Мат. 7:13, 14, НС) Отже його намір не є навернути цілий світ, бо ми знаємо, що це не є можливо. Ні, його намір є лише шукати тих, що будуть слухати. Це значить, що він знає, що можна сподіватися в території й це дає йому правильний настрій розума, даючи щастя в його роботі.
11. Яка точка цієї роботи приносить ще й більшого щастя, і чому це є правдою?
11 Але коли ми знаходимо зацікавлених людей, тоді робота робити учнів трошки змінюється. Коли є докази, що вони будуть оціняти побільшити їхнє знання про правди з Біблії, і будуть мати бажання далі дискутувати про неї, тоді робиться поновні відвідини. Тепер причина на щастя міняється дещо. Тепер коли ми вживаємо час з тими, що цікавляться вісткою про царство, то наше щастя приходить коли ми будемо представляти їм більше докладного знання з Біблії. Хоч ми знаходимо радість у якій-небудь точці цієї роботи, то однак зосереджувати нашу увагу на того, що цікавиться більше навчитися про свого Творця й Його діла дає нам багато більшої радости. Але спонука любови, одначе далі є та сама.
12. Чому студіювати Біблію з кимось приносить ще більшого щастя?
12 Коли зацікавлення цієї особи побільшиться до такої міри, що з нею можна розпочати регулярну домашню студію Біблії, то щастя вісника ще більше побільшується. Переважно одну годину кожного тижня відкладається в призначеному часі для цієї студії. Кожний знає, яку тему будуть студіювати наступного тижня і кожний має нагоду приготовитися. Тоді з переходом часу й коли студент робить поступ, то між ним а учителем розвивається пошана і близька та приємна дружба. Тепер між ними можна бачити гарний дух ділення. І це годиться з принципом записаний в Галатів 6:6: “Більше цього, хто слова навчається, нехай ділиться всяким добром із навчаючим”. Це є дорогоцінні години радости, яких ніколи не можна забути.
ЩАСТЯ В ОСОБИСТОМУ ПРИГОТОВЛЕННІ
13. Чи слуга Божий, повинен сподіватися щастя лише в звичайному проповідуванні, як ні, то в чім?
13 Хоч нема ніякого сумніву, що в самій роботі є багато щастя, але що сказати про інший час нашого життя коли ми не є дієво зайняті? Чи ми повинні сподіватися щастя лише тоді коли будемо ревно працювати робити учнів або чи нам сподіватися щастя в усіх інших точках нашого життя яко посвячені Божі вісники? Ми повинні знаходити щастя у всіх інших точках нашого життя. Одна така точка має до діла з нашим особистим приготовленням для цієї роботи.
14. (а) Як ми повинні почуватися про спритність, і як це пристосовується до навчання інших про біблійних правд? (б) Які нагоди стаються необмежені для Божого слуги, і яку мету він повинен пам’ятати?
14 Навчати інших правди з Біблії вимагає дійсної спритности. Дійсно це є одна точка цієї роботи, яка робить її все цікавою. Приповістка 22:29 каже: “Ти бачив людину, моторну в зайнятті своїм? Вона перед царями спокійно стоятиме, та не встоїть вона перед простими”. Цей принцип можна особливо приложити до слуг Божих. Тому то в 2 Тимотея 2:15, НС є сказано: “Старайся як можеш поставити себе перед Богом гідним, робітником, який не має чого соромитися, вживаючи слово Боже правильно”. Нагоди побільшати наше знання Біблії й інше споріднене знання є необмежені й нагоди поліпшити наше представлення цього знання іншим, що значить “уживати Слово Боже правильно”, є також необмежені”. Певно, що головну точку, яку нам треба пам’ятати є наслідувати Ісуса Христа про якого було сказано: “Ніколи ніхто не говорив, як оцей чоловік”.— Йоана 7:46, НС.
15. Як ми повинні почуватися про розклад часу для особистого студіювання?
15 Ті, що ревно стараються поліпшити свою здібність навчати інших акуратного знання правди розкладають час для особистого студіювання Біблії. Ці години, які відкладається для тихого, особистого приготовлення та міркування приносять нам найбільшої радости та задоволення. Декотрі знаходять трудність пошукати такого часу, але з уважним розкладом можна знайти час для такої особистої студії. Особисте приготовлення є дуже важне, і ми не можемо брати цю справу легко. Крім цього, воно так багато додає до нашого щастя.
ЩАСТЯ КОЛИ ПОВОДИМОСЯ ДОБРЕ З ІНШИМИ
16. (а) Відносно товаришування, то з якими характерними рисами Бог сотворив людину, але що ми знаходимо між людьми в цьому змислі? (б) Які питання ми можемо запитувати себе про стосування з іншими?
16 Щастя може бути ваше, лише тоді коли ви є щасливі бути в товаристві з іншими. Відлюдники не є щасливі, або зрівноважені особи. Люди природно люблять бути в громаді з іншими. Вони хочуть товаришувати й жити прикупі. Вони були сотворені з цим бажанням і дійсно це є дуже гарна Богом-дана характерна риса. Однак, що ми тепер знаходимо? Люди хочуть жити прикупі, але вони не можуть погодитися одні з одними. Двоє молодих людей можуть дуже любити один одного перед шлюбом, але зараз після шлюбу вони починають холодніти один до одного. Хоч нації хотіли б жити мирно одна з одною, однак з кожним днем вони знаходять це дуже трудно. Передсказуючи поширення цих небажаних характерних рис у нашому дні, апостол Павло сказав: “Знай же ти це, що останніми днями настануть часи люті з якими буде трудно ділати. Бо люди будуть самолюбні, грошолюбні, зарозумілі, горді, богозневажники, батькам неслухняні, невдячні, непорожні, нелюбовні, запеклі, осудливі, нестримливі, жорстокі, ненависники добра, зрадники, нахабні, бундючні, що більше люблять розкоші ніж Бога, вони мають вигляд благочестя, але сили його відреклися. Від таких відвертайсь”. (2 Тим. 3:1—5, НС) Ясно є, що ті, які будуть розвивати ці риси не будуть щасливі, ні зі собою, ні в громаді з іншими. Але, чи гарна робота, яку Божі слуги тепер виконують буде хоронити їх від розвиття таких звичаїв? Чи їхня робота поможе їм бути щасливими з іншими людьми не роблячи різниці де вони будуть товаришувати з ними?
17. Як характерні риси, які ми будемо розвивати в проповідуванні будуть нам на користь у спорідненні з іншими?
17 Тут нема ніякого сумніву про це. Гарних спонук та характерних рис, яких розвивають християни коли вони шукають зацікавлених осіб, навчаючи їх правди з Божого Слова, не можливо обминути коли вони ділають з іншими людьми. Правдиві слуги Божі не мають розколеної особистості. Коли християнин показує любов проповідуючи й навчаючи інших, то певно, що він також буде спонуканий любов’ю коли він має щось до діла з іншими людьми. Він наслідує пораду апостола Павла, записана в Галатів 6:10: “Тож тому, поки маємо час, усім робімо добро, а найбільш одновірним”. Отже, як йому не бути щасливими у громаді з людьми по інших оказіях? Безперечно він буде щасливий.
18. З огляду, що є написано в 1 Коринтян 15:33, то як ми можемо бути щасливі в громаді з тими, що не є в правді?
18 Але чи 1 Коринтян 15:33, НС не каже: “Не дайте себе звести, погане товариство псує добрі звичаї”? Так, і це правда. Християнин не буде шукати такого товариства. Він обмежує своє товаришування як може лише до тих, що мають таку саму віру як він. Але він буває з іншими в його роботі та щоденних справах життя. Маючи надію про царство, він не стається спонуканий наслідувати приклади цих світських осіб. Замість наслідувати їх, то в такому товаристві, він усе пам’ятає, що його життя є посвячене Богові та Його службі, і таким чином він усе цікавиться вічним добробутом осіб, які можуть цікавитися доброю новиною. Він не цікавиться іншими через якусь самолюбну причину. Отже, в якій-небудь громаді він усе має позитивне, оптимістичне відношення та погляд. Він може бути щасливим майже в усьому товаришуванню з іншими.
‘НІКОЛИ НЕ ПІДДАЮЧИСЬ’
19. (а) Яку пораду дається тим, що починають роботу робити учнів? (б) Чи воно можливо знаходити щастя у цій роботі рік за роком?
19 Тим, що починають брати участь у цій роботі апостол Павло каже: “Отже, не покидаймо чинити добро, бо з часом будемо жати, коли не ослабнемо”. (Гал. 6:9, НС) Ви можете казати, що це є дуже гарна порада додатком до гарної нагороди, якої ми можемо набути. Але, чи хтось може бути щасливим коли прийме професію навчати інших рік за роком? Певно, що так! Дійсно, ті, що зробили це знаходять, що рік за роком їхня радість все більше і більше побільшається. Чи ви хочете мати доказ, що це є так? Коли так, то застановіться над історією життя декотрих про яких це є правда.
20. Що один Свідок, який зробив службу проповідування своєю кар’єрою каже про початок цієї роботи?
20 Ось маємо Свідка, який почав свою кар’єру яко вісник около сорок років тому. Він каже: “Я ніколи не забуду першого разу, коли я пішов у службу Всевишнього Бога. Це був дуже гарний осінній день в 1920 р. в Вінніпегу, Канаді. Мій брат і я лише роздавали маленькі запрошення, але задоволення та спокій розума, яке я зазнав від цієї малої служби запевнили мене, що Всемогучий, не так як земні пани, є дуже задоволений навіть недосконалими та малими службами, яких ми подаємо Йому. Так як почути правду приносить велику радість та спокій розума, так і служба приносить ще більшої радости.
21. Що цей Свідок каже про свій досвід коли він поширив свою вибрану кар’єру?
21 “Коли пізніше я почав брати участь у розповсюдженні літератури від дому до дому, то я зазнав ще більшої радости і благословенства. Від того дня дотепер, то не було ані одного разу, щоб я працював, і не зазнав якоїсь особистої приємности від когось, оцінення Слова Єгови від інших, і понад усе, благословенство від Єгови, що є спокій розума та задоволення”.
22. Що він каже після сорок років у службі?
22 Відслуживши багато років яко піонер у Канаді, Сполучених Штатах і бувши місіонером у чужій країні, він каже, “Чим довше я втішаюся цим привілейом, то тим більше я дякую Єгові за те, що Він є більше ласкавий від якого-небудь іншого пана й за те, що Він хоронив та провадив мене”.
23. Що інший Свідок, який вибрав службу проповідування на ціле своє життя каже про початок його кар’єри?
23 Інший Свідок, який посвятив своє ціле життя до роботи робити учнів каже: “Ті, що вчаться гарної правди з Біблії з дитинства справді мають велике благословенство. Я все є вдячний моєму батькові за науку, яку він мені дав за моїх молодших років про великого Бога Єгову й Його царські наміри й про душу та надію на життя. Я прожив своє дитинство в Крайстчерч, Новій Зеландії. Яко шкільник я ревно працював при науці й дістав стипендію до університету, нагорода за якою всі колегії в Новій Зеландії змагаються. Я був на дорозі статися атомним науковцем, але тепер мене обкружило матеріялістичне та еволюційне мислення, і незадовго я побачив, що вони були такі самі нерозсудливі та безкорисні як священицька наука про вогненне пекло. Біблія тепер почала розвиватися з цілої сили в мойому житті. Хоч я далі пішов студіювати на кандидата наук, то я посвячував майже в службі стільки годин як піонер й часто піонерував на вакаціях коли ходив до університету”.
24. Що він каже про щастя та задоволення після багатьох років у призначеній чужій країні?
24 Після радісних років у Божій службі в Новій Зеландії, Австралії, Сполучених Штатах і Японії, він каже: “Одного разу я мав нагоду відвідати моїх старих родичів у Новій Зеландії, і за це я був дуже вдячний. Уже двадцять сім років відколи я покинув мій щасливий, теократичний дім і пішов туди куди Єгова післав мене в Його службу. Наші родинні зв’язки були сильні, але сильніші є зв’язки, які зв’язують нас у Царській службі, хоч і в далеких країнах. Це була дуже велика радість побачити моїх родичів, і що вони далі були сильними в службі Царства. Але, ні Нова Зеландія, ні Австралія вже не були домом для мене. Привикши до життя в Японії де я служив за місіонера, то життя вдома здавалося ‘дивним’ для мене. Через ці відвідини я дійсно став оціняти, що ‘дім’ є там де Єгова призначить нас служити в Його теократичній службі”.
25. Як один член родини Бетелу в Бруклині почав свою кар’єру яко вісник, і що він каже про його багато років в службі Єгови?
25 Інший Свідок каже: “Я народився в Калітрі, Італії, в грудні, 1879 р. Мої вірні родичі охрестили мене в Римо-Католицькій Церкві. Ми не сподівалися, що коли мені буде вісімдесят п’ять років то я буду мати п’ятдесят дев’ять років служби яко свідок Єгови позаді себе”. В 1900 коли йому було двадцять один літ, він приїхав до Сполучених Штат і пізнав правду чотири роки пізніше. В 1909 р. він стався членом робітників у відділі Товариства Вартової Башти, й відтоді був вірним та ревним слугою Бога. Він далі сказав: “Переглядаючи [п’ятдесят дев’ять] років, яких я вжив у службі Єгови, я можу поправді сказати, що це були найщасливіші роки мого цілого життя. З цих п’ятдесят шість років я був членом родини в Бетелі, в Бруклині — привілей служби, який я сердечно рекомендую усім молодим християнам. Безперечно, що були й труднощі, але вони лише підкріпляли нашу віру в Єгову. Я ніколи не сумнівався, що Він уживає Товариство розпорядковувати роботою свідкування по цілому світі так як є передсказано в Маттея 24:14. Так як сказав Павло, що який-небудь труд ‘стається нічим коли його порівнюється до слави, яку Він ще відкриє для нас’ ”.
26. Як багато старших членів родини Бетелу почуваються про нагоди товаришувати зі своїми братами?
26 У центрі Товариства в Бруклині є багато таких вірних Божих слуг, які вже служать багато літ. Деколи вони не дочувають, але вони завжди приходять на зібрання. Хоч їм деколи треба робити велике зусилля й деколи молодші мусять помагати їм, то вони ніколи не пропускають раннього почитання перед сніданком, конвенцій великі чи малі, або їхні власні зібрання в соборах, хоч деколи на них треба ходити пішки досить велику віддаль. Їхня радість у товаристві з іншими, які цікавляться Божою роботою не зменшується.
27. Про що нам треба пам’ятати коли ми хочемо набути правдивого щастя?
27 Так, це не забава, що робить нас щасливими; це тяжка робота. Але це мусить бути відповідна або правильна робота, цебто сказати робота, яку виконується на користь інших. Ніяка інша робота не може виповнити тієї вимоги так як робота робити учнів Ісуса Христа. Ви не лише будете щасливі коли будете брати участь у цій роботі, але ви також будете щасливі та задоволені в усьому, що будете робити. Так, посвячення вашого життя для цієї роботи буде впливати на ваше ціле життя. Чи ви справді є щасливі в вашій теперішній роботі? Коли ні, то правдоподібно ви не вибрали правильну професію. Ви повинні знайти щастя шукаючи учнів.