Закінчуючи Роботу Робити Учнів
“Бо ми співробітники Божі, а ви — Боже поле, Божа будівля”.— 1 Кор. 3:9.
1. (а) Як ми повинні почуватися коли ми бачимо добре закінчену роботу й які фактори не повинні робити різниці? (б) Наведіть деяких біблійних прикладів про призначення, які були добре закінчені й з яких мусіли діставати багато задоволення.
ПОБАЧИТИ добре закінчену роботу дає радість. Це є правда чи то робота є велика чи мала, чи вона включає багато осіб або лише вас, чи вона є закінчена скоро, або чи вона тягнеться довгий час. Ной та його родина мусіли відчувати велике задоволення коли вони закінчили будувати ковчег на час; забираючи звірята в нього, нарешті зачиняючи його перед тим ніж дощ почав падати. Мойсей та ізраїльтяни мусіли відчувати подібне задоволення коли вони докінчили будувати скриню в пустині. Соломон і ті, що працювали з ним також мусіли відчувати велику радість коли вони закінчили будувати чудесний храм на горі Морії в Єрусалимі в 1027 р. перед З.Д., і коли його наповнила хмара представляючи Боже схвалення.
2. Опишіть роботу, яка може дати радість правдивого досягнення.
2 Чи ви є особа, яка дістає велику радість від правдивого досягнення? Як би ви дістали привілей брати участь у найбільшій роботі, яку людина колись виконувала на землі то як би ви це прийняли? У цій роботі ви товаришували б із тисячами вірними чоловіками та жінками з усіх народів. Ви брали б участь у роботі, яка дає найбільшого можливого добра для людей праведного розума. Це є робота, яка почалася більше як дев’ятнадцять століть тому й тепер досягає свою найвищу точку. Вона закінчиться в цій генерації. Певно, що ревний любимець Бога буде цікавитися такою роботою.
3. Як декотрі можуть противитися релігійній роботі або роботі вісника?
3 ‘Але’, ви можете заперечувати, ‘це виглядає, що ви говорите про роботу благовіствування, і на мою думку ця професія зменшується в популярності’. ‘Дійсно’, ви можете казати, ‘я знаю, що це є причина чому у світі так дуже бракує вісників та священиків. Правдоподібно, що це було б зайняття з дуже малими надіями’.
4. Коли хтось противиться роботі, яку виконують священики так званого Християнства, то що він повинен пам’ятати?
4 Але з самого початку нам треба мати правильний погляд до цієї роботи. Нагода брати участь у цій дуже гарній роботі не значить, що ми мусимо ставатися духовниками якоїсь славної релігії за нашого часу. Хоч це є запрошення брати участь у роботі благовіствування, то ця робота цілком не має жодної подібності до проповідування, яке виконують по церквах так званого Християнства сьогодні, вона навіть не має жодного зв’язку з ними. Тут маємо гарну різницю.
5. (а) Що повинно захопити наше зацікавлення з самого початку? (б) Хто є позаді цієї роботи, і що він сказав?
5 Насамперед, ми повинні цікавитися знати хто є позаді цього запрошення брати участь у цій роботі. Нагода брати участь у цій найгарнішій роботі відкривається нам через наказ Ісуса Христа, якого він дав своїм послідовникам, і який є записаний в Маттея 28:19, 20, НС, а саме: “Тож ідіть, і робіть учнів із людей всіх народів, христячи їх в ім’я Отця, і Сина, і святого духа, навчаючи їх дотримувати все те, що я вам заповів”.
6. (а) Що це є учень, згідно з поясненням одного авторитету? (б) Згідно з поясненням, яким учнем хтось може статися?
6 Заки ми будемо говорити про приємні точки цієї роботи, а головно про радість беручи участь у закінченні її в цих останніх днях, ми повинні запитати, Що це є учень? Учень є “той, що дістає інструкцію від когось іншого. Той, що приймає науку іншого й помагає поширювати та вкорінювати її”. Також, “переконаний прихильник науки (як-от філософії, мистецтва або політики)”, згідно з Вебстеровим Третім Новим Словарем, виданий в 1963 р. Хоч таке пояснення з цього світського джерела поможе нам хоч трохи зрозуміти значення цього слова, то однак воно не вистарчає. Ми цікавимося поясненням із Біблії. Остання частина того пояснення, так як сучасно вживають це слово показує, що хтось може статися учнем якоїсь особи або організації, що навчає фальшиві релігійні доктрини, а навіть може статися учнем того, що не має нічого до діла з Біблією.
7. Яких учнів Ісус мав на думці коли він заохочував їх до цієї роботи?
7 Але ми пам’ятаємо правдиве значення цього слова так як його вживав Ісус Христос у вислові з якого наша тема є взята. Він не заохочував своїх послідовників робити учнів “філософії, мистецтва, або політики” або й “церкви вашого власного вибору”. Він заохочував їх робити учнів Його самого і “дотримувати все те, що я заповів вам”. Ми також мусимо пам’ятати, що Ісус не навчав своїх власних думок, але так як він сказав, “я нічого не можу робити сам від себе. Як я чую, суджу, і мій суд справедливий,— не шукаю бо волі своєї, але волі Отця, що послав мене”. (Мат. 28:20, Йоана 5:30) Отже, ми говоримо про учнів за християнським, а не світським розумінням, яке розвилося від часу коли Ісус ужив той вислів. Ці учні мали бути особи, що розуміють і приймають науку Ісуса Христа й які будуть близько наслідувати його поширюючи її.
8. (а) Який є найкращий спосіб узнати як можна робити учнів? (б) Чийого приклада він не наслідував, і як ми знаємо?
8 Оціняючи, що християнський учень є, то ми тепер цікавимося знати як його можна зробити. В який кращий спосіб можна навчитися цього як не вернутися назад до часу коли Ісус Христос дав цей наказ і навчитися точно як він робив учнів? Чи він наслідував приклад священиків за свого дня? Ледве! Цим він сказав: “Горе вам, книжники, та фарисеї, лицеміри, що обходите море та землю, щоб придбати нововірця одного; а коли те стається, то робите його сином Геєнни, вдвоє гіршим від вас”. (Мат. 23:15) Крім цього, він далі сказав про них: “На сидінні Мойсейовім усілися книжники та фарисеї. Тож усе, що вони скажуть вам,— робіть, і виконуйте; та за вчинками їхніми не робіть, бо говорять вони — та не роблять того! Вони ж в’яжуть тяжкі тягарі, і кладуть їх на людські рамена, самі ж навіть пальцем своїм не хотять їх порушити. . . . Усі ж учинки свої вони роблять, щоб їх бачили люди, і богомілля свої розширяють, і здовжують китиці. І люблять вони передніші місця на бенкетах, і передніші лавки в синагогах, і привіти на ринках, і щоб звали їх люди: Учителю! А ви вчителями не звіться,— бо один вам Учитель, а ви всі брати”. (Мат. 23:2—8) Ні, це не був Ісусів спосіб знаходити покірних осіб і показувати як їм ставатися його послідовниками.
9. (а) Яких осіб він шукав і якими особами він не цікавився? (б) Як він шукав за ними?
9 Його був дуже революційний спосіб, приспособлений зустрінути спеціяльну потребу. Він не шукав лише слухачів. Він шукав учнів, осіб, які хотіли навчитися “доброї новини”, так як він назвав її, які будуть охочі стати по стороні правди коли вони пізнають її й які посвятять своє життя для роботи робити ще інших учнів, коли їм покажеться як. І шукати учнів не значило відчиняти церкву й чекати, щоб хтось примандрував до неї. Воно значило, що він мусить ходити до людей й особисто говорити з ними. З самого початку він знав, що не було ніякого кращого способу досягнути людей з цією важною вісткою від того, що він тепер розпочинав.
10. Як він виявив винахідливість у своїй роботі робити учнів?
10 І роблячи це, о яку дотепність він уживав! Він проповідував людям по горах, в синагозі його міста й по інших синагогах, в храмі в Єрусалимі, з човна при березі, по відокремлених місцях, по приватних домах і “від міста до міста, та села до села”.— Мат. 5:1; 12:9; 13:54; 14:13, 14; Луки 5:3; 8:1; 10:38, 39; 19:2, 5, 6.
11. Яким особам він проповідував, але які найкраще відгукнулися до нього?
11 А яким особам він проповідував? Молодим, старим, жінкам і чоловікам, багатим і бідним, хворим і здоровим. Хоч він усім говорив, то це прості люди найбільше слухали його. Його апостоли, наприклад, були чоловіки із робочої класи.
12. Чому ми можемо сподіватися, що ті з робочої класи будуть добрими учнями?
12 Чи люди із цих різних становищ життя будуть добрими вісниками? А чому ні? Вони можуть навчитися доктрин та принципів так як інші. Крім цього, Ісус мав навчати їх не лише правди про Божі наміри, але він мав навчати їх як проповідувати й навчати інших. Вони мали бути ревними та охочими особами, здібні для цієї роботи.
13. Як робота тренування вісників для роботи проповідування почалася, і чи ми маємо доказ, що вони дістали докладну інструкцію?
13 Перше “Ісус вислав дванадцять апостолів, даючи їм ці накази. . .” (Мат. 10:5, НС) Ісус тоді дав їм докладні інструкції як проповідувати від дому до дому й від села до села. Це є записане у десятому розділі Маттея, а тоді в Маттея 11:1 є сказано: “І сталось, коли Ісус перестав, навчати дванадцятьох своїх учнів, він звідти пішов, щоб учити, і по їхніх містах проповідувати”.
14. Як робота пізніше поширилася, і як ми знаємо, що вона була успішна?
14 Пізніше ця робота поширилася, коли “Господь призначив і інших сімдесят, і послав їх по двох перед себе до кожного міста та місця, куди сам мав іти. І промовив до них: ‘Хоч жниво велике, та робітників мало; тож благайте Господаря жнива, щоб робітників вислав на жниво своє’ ”. (Луки 10:1, 2) Чи цей перший похід у Божу службу був успішний? Луки 10:17 відповідає: “А ті сімдесят повернулися з радістю”, а стих двадцять один додає: “Того часу Ісус звеселився був духом святим і промовив: ‘Прославляю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що втаїв Ти оце від премудрих і розумних, та його немовлятам відкрив. Так, Отче, бо Тобі так було до вподоби’ ”. Ісусів спосіб робити учнів був доброю ідеєю й доказався дуже корисний та успішний!
15. (а) Як ми знаємо, що Ісусів спосіб робити учнів був успішний навіть після його смерти? (б) Чи Ісусові послідовники показали переконання й відвагу в виконуванні їхнього призначення?
15 Це мало доказатися правдивим ще у більшому розмірі зараз після Ісусової смерти. А що апостоли та інші його послідовники добре розуміли, що від них вимагалося можна бачити з їхніх діл та наслідків. Наслідок Петрової промови, записана в другому розділі Дій Апостолів, був, що 3,000 прийняли хрещення, і зараз після цього число побільшилося до 5,000. (Дії 2:41; 4:4) Первосвященик посвідчив про їхній успіх коли декотрих із апостолів привели перед Синедріон. “Припровадивши ж їх, поставили перед синедріоном. І спитався їх первосвященик, говорячи: ‘Чи ми не заборонили з погрозою вам, щоб про те ім’я не навчати? І ото, ви своєю наукою переповнили Єрусалим’ ”. (Дії 5:27, 28) А що цих Божих слуг не можливо було настрашити, і що робота далі мала продовжатися можна було бачити з відповіді, “Бога повиннося слухати більш, як людей”. (Дії 5:29) Робота проповідування поширювалася й число учнів побільшалося!
ПЕРЕРВА В РОБОТІ
16. Чи та перша робота робити учнів продовжалася й поширювалася в релігійну роботу, яку ми бачимо в так званому Християнстві сьогодні, і які є деякі причини на нашу відповідь?
16 А який був поступ цієї роботи відтоді? Чи вона поширилася до соток так званих “християнських” релігій з їхніми мільйонами прихильниками по різних частинах світу сьогодні? О як гарно воно було б відповісти “Так” на це питання. Але на жаль ми не можемо, відповідати так, Ні, те, що ми сьогодні бачимо в так званому Християнстві не є поширення гарного Християнства за Ісусового часу. Факти, біблійні й світські, показують інакше. У роботі, яку розпочали Ісус і його апостоли була перерва, і Ісус та декотрі з його апостолів ясно передсказали цю перерву. Отже появлення цієї перерви не повинно дивувати нас і воно не повинно бути трудно зрозуміти її тепер.
17. Що Ісус зображав у притчі про сівача?
17 У притчі про сівача, записана в Маттея 13:24—30, 36—43, Ісус показав, що первісне Християнство станеться зіпсуте в організації та доктрині. Сатана посіяв так званих християнів, яких зображається “кукільом” між правдивими християнами, яких зображається “пшеницею”. Тому що, так як справи розвивалися, мав прийти час, коли буде трудно розпізнати одних від других, то вони мусіли рости разом аж до “жнив”. Тоді “кукіль” можна легко пізнати й робота розділення може починатися.
18. Коли відступ від правдивого Християнства почався, і що апостоли Павло й Петро сказали про це?
18 Відступ тієї першої організації від правдивого Християнства стався зараз по смерті дванадцятьох апостолів, але мав свій початок ще перед тим. Зауважте Павлову пересторогу в Діях 20:29, 30: “Бо я знаю, що як я відійду, то ввійдуть між вас вовки люті, що отари щадити не будуть. . . . Із вас самих навіть мужі постануть, що будуть казати перекручене, аби тільки учнів тягнути за собою”. Він також сказав: “Настане бо час, коли здорової науки не будуть триматись, але за своїми пожадливостями виберуть собі вчителів, щоб вони їхні вуха влещували. Вони слух свій від правди відвернуть та до байок нахиляться”. (2 Тим. 4:3, 4) Петро перестерігав: “А між людом були й неправдиві пророки, як і будуть між вас учителі неправдиві, що впровадять згубні єресі, відречуться від владики, що викупив їх, і стягнуть на себе самі скору погибіль”.— 2 Пет. 2:1, 2; 2 Сол. 2:7.
19. Які є декотрі докази, що з переходом століть і тепер, так зване Християнство не було й не є християнське?
19 Протягом століттями відтоді, включаючи Середньовіччя й Темні Віки, так зване Християнство зі своїми походами, війнами та інквізиціями далеко відступило від правдивого Християнства. Чи так зване Християнство зі своєю наукою про такі поганські доктрини як огонь у пеклі, чистилище, безсмертність людської душі, і так далі, може справді бути християнським? А що сказати про її мішання в політику, комерцію, війнах та базарах по церквах? Крім цього, чи ви бачили, щоб її духовники займалися цією роботою робити учнів так як робили Ісус Христос і апостоли вживаючи такі самі способи про які говориться в Біблії й до яких ми вже відносилися? Ні, так зване Християнство сьогодні не є християнське й воно не сповняє Ісусового наказу робити правдивих учнів. Багато заяв славних священиків показують, що це є правда. Вони самі признаються.
20. (а) Хто сьогодні виконує роботу робити учнів, і як вони приготовили себе до цього призначення? (б) Який інший наказ є поданий в Маттея 28:19, який головно відноситься до нашого дня?
20 Отже, хто сьогодні виконує цю роботу робити учнів? Тут не може бути ніякого сумніву. Її виконують християнські свідки Єгови. Це у тій організації сьогодні знаходиться відродження роботи робити учнів у цих останніх днях. Вони звільнили себе від зв’язуючих віровчень та заражаючої фальшивої науки знаних церков. Вони звільнили себе від усякого роду церковних звичаїв, які не мають біблійної підстави й вони управляють релігійні справи теократичним правилом. Нарешті, вони взялися за роботу і виконували її таким самим способом, який уживав Ісус Христос і який наслідували апостоли та перші учні. Вони не прийняли цей спосіб проповідування лише тому, що він годиться з біблійним взірцем. Ні, вони тримаються його тому, що він є найкращим способом виконувати цю роботу. Так, Свідки Єгови сьогодні є єдина організація, яка кориться наказові Господа (що знаходиться в Маттея 28:19, НС): “Тож ідіть, і робіть учнів із людей з усіх народів”. Але навіть більше ніж це, вони коряться наказові, що відноситься до нашого дня й який є записаний в Маттея 24:14, НС: “Ця добра новина про царство буде проповідана по цілому світові, на свідоцтво всім народам, і тоді прийде кінець”. Робота робити учнів уже знову є в повному розквіті.
ЗАКІНЧУЮЧИ РОБОТУ
21. (а) Чи є яка нагальність у цій роботі робити учнів, і чому? (б) Відносно нагальности, що ми навчаємося з досвіду Ноя?
21 Навіть з випадкового спостерігання роботи Свідків Єгови можна бачити, що це є дуже важна робота. Але чому? Певно, що робота робити учнів може продовжатися необмежений час! Але це не є так. Ця робота мала початок і вона буде мати кінець. Стихи, яких ми повище наводили кажуть нам, що коли закінчиться робота, “тоді прийде кінець”. “Останні дні”, про які є так багато перестороги в Біблії, вже є тут. (2 Тим. 3:1; Як. 5:3; 2 Пет. 3:3) Ті, що хочуть мати ясне передбачення цих днів, можуть прочитати Маттея 24:37—39 і Першого Мойсея шостий й сьомий розділ. Ці дні, Ісус сказав, будуть “так як були дні Ноя”. Ной був названий “вісником праведности” й коли його робота давати людям пересторогу закінчилася й коли двері ковчега були зачинені, то з тієї генерації вже більше не робили учнів. Нагода на спасення вже минула.
22. Чи воно можна швидко робити учнів, або що є включене?
22 Декотрі можуть мислити собі, що коли ми живемо в таких дуже нагальних часах і коли кінець цього ладу вже так близько, то правдоподібно нам треба робити швидкі “рішення для Христа” так як заохочує Билі Ґрегем. Ні, це не є так легко. Ісусів наказ був “робити” учнів. Сам в собі цей вислів показує, що це буде вимагати багато роботи. Тут натякається, що учень мусить перемінити свій характер, який мусить бути в гармонії з новим складом принципів і думок. І точно це треба робити згідно зі словами апостола в Римлян 12:2, НС: “І не стосуйтесь до системи цієї, але перемініться відновою вашого розуму, щоб пізнати вам добру й прийняту та досконалу волю Божу”. Така робота забере час; її не буде можливо виконати швидким наверненням.
23. (а) Яку початкову роботу і поновлення треба виконувати, яка бере багато часу? (б) Що є правда про людські розуми сьогодні, що припиняє роботу робити учнів?
23 Насамперед треба шукати людей. Від дому до дому й багато іншими способами знаходиться багато зацікавлених людей, яким дається нагоду почути коротке представлення біблійної правди. Ті, що показують себе бути покірними й цікавляться навчитися правду про Божі наміри записується й знову відвідується. Коли вони справді цікавляться, тоді з ними розпочинають студію Біблії в якій презентується багато біблійних тем і вияснюється непорозуміння доктрин, а також дається відповіді на їхні питання. Так як ми вже сказали, все це бере багато часу. Добра новина була затемнена вже довгий час і людські розуми були засліплені. Зауважте як серйозно Павло говорить про це в 2 Коринтян 4:3, 4: “Коли ж наша Євангелія є закрита, то закрита для тих, хто гине, для невіруючих, яким бог цього віку засліпив розум,— щоб для них не засяяло світло Євангелії слави Христа, а він образ Божий”. Наполегливе навчання дозволяє світлові доброї новини просікати. Кожного тижня 1965 року Свідки Єгови провадили 770,595 домашніх біблійних студій.
24. Як дальше помагається учням крім особистої науки?
24 Цю науку виконується не лише на особистих підставах, але є ще повчальні і цікаві соборні зібрання на яких можна вчитися. На студію Вартової Башти, публічний виклад, службове зібрання, теократичну школу й соборні студії підручника ходять усі ті, що відчувають духовну потребу й які прагнуть води правди. Це робиться по цілому світові в 24,158 соборах у 197 країнах, так як показує Річник Свідків Єгови на 1966 р.
25. Як ми можемо бути певні, що цей величезний обов’язок буде закінчений?
25 Чи ця величезна робота нарешті закінчиться? Бог запевняє нас, що вона буде мати кінець. Відносно того, що Він починає Він каже: “Так буде і Слово Моє, що виходить із уст Моїх: порожнім до Мене воно не вертається, але зробить, що Я пожадав, і буде мати поводження в тому, на що Я його посилав”. (Іса. 55:11) Ми дійсно виконуємо роботу Єгови, так як можна бачити зі слів Павла в 1 Коринтян 3:9: “Бо ми співробітники Божі, а ви — Боже поле, Божа будівля”. Ісус Христос і ангели наглядають над цією роботою. (Одк. 14:6) Ми можемо бути певні, що під таким наглядом ця робота буде виконана. Хто-небудь, що дійсно любить правду сьогодні також має нагоду почути ту правду.
26. Як можна правильно описати цей час коли робиться учнів?
26 Це повинно бути і дійсно є дуже радісний час. Говорячи загально про наш день, Ісус сказав: “Коли ж стане збуватися це, то випростуйтесь, і підійміть свої голови,— бо зближається ваше визволення!” (Луки 21:28) Описуючи про радість, яка приходить коли знайдеться одну заблуджену вівцю, Маттея 18:13 каже: “І коли пощастить відшукати її, поправді кажу вам, що радіє за неї Він більше, аніж за дев’ятдесятьох і дев’ятьох незаблудлих”. А головно тепер це є дуже радісний час, коли знаходиться тисячі таких заблуджених овець.
27. Чому закінчення роботи робити учнів повинно бути більше радісним?
27 Сподівання на початку якогось зобов’язання може бути велике. Але котра частина такого зобов’язання є більше задовольняюча початок чи кінець? Певно, що кінець. Тут можна бачити овочі тієї праці. Тут бачиться не лише нарис або плани, але дійсність. Таке саме є з роботою робити учнів. Проповідування цієї доброї новини царства й збирання учнів зі всіх народів та рас є найбільшим призначенням, яке колись виконувалося на землі. О що за радість жити в часі коли ця закінчена робота буде перед нашими власними очима! Справді, ми маємо багато причин радіти.
28. Про що ми повинні думати як ми бачимо найвищу точку цієї великої роботи?
28 Але дійсна радість приходить коли ми маємо участь у цій роботі. Не тільки ми самі мусимо бути учнями, але ми й маємо робити інших учнями, і тепер треба брати участь у цій роботі. Коли перейде ця нагода, то вона більше ніколи не повториться. Правда, що Бог не потребує нас виконувати цю роботу, але що за благословенство тому, що Він дозволяє нам брати участь у ній. Оціняючи це, ми повинні працювати до повної міри нашої сили та здібности.