Не Буде Вилікування Аж Поки Доми Не Будуть Без Людей

“І почув я голос Єгови, що говорив: ‘Кого Я пошлю, і хто піде для Нас?’ А я відказав: ‘Ось я,— пошли Ти мене!’ ”— Іса. 6:8, НС.

1, 2. (а) Як пророк Амос зазначив час свого пророцтва? (б) Який інший пророк також відносився до цієї славної події так як Амос, робив, і це в змислі з яким рухом на землі?

СКІЛЬКИ домів було знищено, то запис землетруса не каже. Але той землетрус був такий значний, що час його появи був ужитий зазначити важне пророцтво дев’ятого століття перед З.Д. Пророк починає свою надхнену книгу кажучи: “Слова Амоса, що був між вівчарями з Текої, які він бачив на Ізраїля за днів Уззійї, Юдиного царя, та за днів Єровоама, Йоашового сина, Ізраїлевого царя, за два роки перед землетрусом”. (Ам. 1:1) Це значить, що той землетрус відбувся около 809 р. перед З.Д. Але він зробив таке велике враження, що про нього згадували три століття пізніше (в 519 р. перед З.Д.) і його вживали в Божому пророцтві через Захарію зробити порівняння з іншим рухом на землі, оцими словами:

² “І того дня стануть ноги Його на Оливній горі, що перед Єрусалимом зо сходу, а Оливна гора на свої половини роздвоїться, на схід і на захід, на дуже велику долину. І на північ осунеться половина гори, а половина її — на південь. І втікати ви будете в долину Моїх гір, бо долина гірська сягатиме по Ацал. І втікати ви будете, як утікали перед землетрусом за днів Уззійї, царя Юдиного”.— Зах. 14:4, 5.

3. Як оповідається про землетрус за часу царя Уззія в Antiquities of the Jews, яку написав Йосиф бен Маттаяс?

³ Шість століть пізніше, Йосиф бен Маттаяс, жидівський історик за нашого першого століття, написав свій твір Antiquities of the Jews й докладно розповів про той землетрус за днів царя Уззійї, в 9-ій книзі, розділ 10, параграф 4, кажучи:

. . . Подібно коли прийшов той чудовий день і мали святкувати загальне свято, він вбрався в святий одяг, і пішов у храм палити кадило Богові на золотому жертівнику. Але первосвященик Азарія, під яким служило вісімдесят священиків, потвердив, що воно не було законно для нього жертвувати: і що ніхто не мав цього права крім потомка Аарона. І коли вони почали кричати, щоб він вийшов з храму, і не йшов проти Бога, він розгнівався й загрожував вигубити їх, коли вони не будуть тримати спокій. Тим часом великий землетрус потряс землею, розірвавши храм, і проміння сонця світили через нього, і впали на обличчя царя, так що він зараз заразився проказою. І перед містом у місці називаючись Ероґ, половина гори відірвалася зі сходу й покотилася 220 ярдів, і зупинилася при східній горі: аж поки всі дороги та царські городи не були зруйновані. Як тільки священики побачили цареве обличчя, яке було прокажене, вони об’явили йому його нещастя й наказали, щоб він вийшов із міста, яко прокажена особа. Цар стався такий збентежений, що послухав їхнього наказу й почав страшну та мізерну кару за його зарозумілий намір, яким він виявив зневагу до Бога. Він перебував поза містом якийсь час проживаючи приватне життя, коли його син Йотам управляв урядом. Він помер зі смутку та журби про те, що сталося з ним; проживши шістдесят вісім років, і царював п’ятдесят два; і його поховали в його власному городі.

4. (а) Чи Йосифів час на цей землетрус годиться з часом, якого подав Амос? (б) Чи Біблія згадує про землетрус тоді коли Уззійя зайшов у храм, але що там натякається про якийсь землетрус?

⁴ Тому що цар Уззійя помер із прокази в 774 р. перед З.Д., то час землетруса так як показує жидівський історик Йосиф не годиться з тим, якого подає пророк Амос, хіба там було два землетруси. Біблія дає свою власну історію про те, що сталося коли цар Уззійя ввійшов у святиню святих храма в Єрусалимі в 2 Параліпоменон 26:16—23 і 2 Царів 15:1—7. Вона тут не згадує нічого про землетрус. Але царювання царя Уззійї було історично зазначене славним землетрусом про якого годиться знову згадати. Біблія не каже скільки шкоди він наробив домам та іншому майні. Однак там десь мусіло бути багато шкоди коли люди мусіли втікати зі своїх домів.

5, 6. Яке трясіння храму відбулося того року коли Уззійя помер так як говориться в Ісаї 6:1—4?

⁵ Але в тому році коли цар Уззійя помер, то храм Єгови був потрясений на самих підвалинах, правдоподібно після смерти цього прокаженого царя. Пророк Ісая зауважив це потрясення храму й розказує нам, що сталося в шостому розділі в стихах від першого до четвертого, кажучи:

⁶ “Року смерти царя Уззійя бачив я Єгову,a що сидів на високому та піднесеному престолі, а кінці одежі Його наповняли храм. Серафими стояли зверху Його, по шість крил у кожного: двома закривав обличчя своє, і двома закривав ноги свої, а двома літав. І кликав один до одного й говорив: ‘Свят, свят, свят Єгова Саваот, уся земля повна слави Його!’ І захиталися чопи порогів від голосу того, хто кликав, а храм переповнився димом!”

7. Яка різниця є між Уззійом а Ісаєю відносно царевого входу в храм а видінням пророка відносно храму?

⁷ Яку велику різницю тут можна бачити між царем Уззією і пророком Ісаєю! Цар Уззійя зарозуміло ввійшов у місце, яке було заборонено царям на престолі. Він хотів почати нову та ближчу сполуку між царем а Богом Єговою й практикувати пряме поклоніння Бога, і цим чином відпихнути Богом помазане священство. Бувши непобожним напасником він бачив внутрішню частину святині святих у храмі, де стояли золоті світильники, столи з “хлібом присутности” й золотий вівтар для тиміаму. Але він не бачив Єговового обличчя похвали й не дістав спеціяльного призначення від Нього. Протилежно цьому, пророк Ісая, який не відпирав Єговового священства й не вступав незаконно на святе місце, був даний видіння Єгови в Його святому храмі. Він не потерпів від цього видіння, але дістав призначення від Бога народу свого. Серафими, які були присутні при цьому високому та піднесеному престолі Єгови покрили свої обличчя, щоб не дивитися на вкоронованого Бога, але Ісая був дозволений бачити Єгову через видіння.

8. (а) Що потрясло храмом, і як слава Єгови наповнила дім? (б) Як ті, яких духовний зір є гострий, мають такий самий привілей як Ісая?

⁸ Ісая втішався цим винятковим та святим привілейом. Цей факт можна бачити з того, що серафими говорили один до одного: “Свят, свят, свят Єгова Саваот, уся земля повна слави Його”. Цебто сказати, те, що наповняє землю є слава Єгови Саваота. Це важне проголошення серафимами вистарчило потрясти чопами храму. Слава Єгови Саваота об’явилася коли Він наповнив дім богослужіння чудовим димом. Сьогодні ті Бога-боячі люди дістають велику ласку, яких видіння є загострене сповненням пророцтва Святої Біблії. Вони бачать, що Бог Єгова вже прийшов до Свого духовного храму. Вони стаються наповнені пошаною через це.

9, 10. Як це видіння впливало на Ісаю, і чому?

⁹ З того, що Ісая бачив та чув він почувався дуже несвятим, дуже нечистим, і він стався наповнений страхом. Він каже нам: “Тоді я сказав: Горе мені, бо я занапащений! Бо я чоловік нечистоустий, і сиджу посеред народу нечистоустого, а очі мої бачили Царя, Єгову Саваота!’ ”.— Іса. 6:5, НС.

¹⁰ Це було лише видіння, однак тому що Бог Єгова надхнув його, то Ісая мав причину боятися, що він помре. Правдоподібно, що він пам’ятав як пророк Мойсей просив бачити славу Єгови, і що Бог Єгова відповів йому: “Ти не зможеш побачити обличчя Мого,— бо людина не може побачити Мене — і жити”. (2 Мойс. 33:20, НС) А тут Ісая бачив “Царя, самого Єгову Саваота”.

11. (а) Чому ні Ісая ні його люди не мали причини боятися через смерть царя Уззійї? (б) Який факт воно є дуже чудово для нас зрозуміти сьогодні?

¹¹ Єгова був дійсним, хоч невидимим царем царства Юдиного. Отже хоч цар Уззійя помер того самого року, в якому пророк Ісая бачив це видіння в храмі, то Єгова Саваот однак лишався царем в Юдеї. Ні Ісая ні люди не мали причини боятися, що тут помер такий могутній цар як Уззійя, маючи такі високо розвиті воєнні прилади. (2 Пар. 26:1—9) О як гарно воно є сьогодні розуміти, що Бог Єгова є Царем всесвіту, “Царем вічности”, і ми, бувши Його поклонниками та слугами, не маємо чого боятися щодо володарства нашої землі! — Одк. 15:3; Єрем. 10:10.

ТРЕБА ОБЧИСТИТИСЯ ПЕРЕД ПРИЗНАЧЕННЯМ

12, 13. Чому Ісая не чувся гідним дістати призначення від Єгови, але як він подолав це?

¹² Пророк Ісая відчував, що він не був досить чистий дістати таке призначення від Царя, Єгови Саваота, в Його святому храмі. Він відчував, що особа, яка буде промовцем для такого святого та славного Царя-Бога повинна мати чисті уста, а його уста не були чисті. Вони також були забруднені нечистотою уст людей між якими він жив і яких бесіду він слухав. Але коли Ісая вірив, що цю перепону буде трудно побороти, то він незабаром зрозумів свою помилку, бо він каже нам:

¹³ “І прилетів до мене один з серафимів, а в руці його вугіль розпалений, якого він узяв щипцями з-над жертівника. І він доторкнувся до уст моїх та й сказав: ‘Ось доторкнулося це твоїх уст, і відійшло беззаконня твоє, і гріх твій окуплений’ ”.— Іса. 6:6, 7.

14. Чому той палаючий вугіль міг випалити всяку нечистоту із уст Ісаї?

¹⁴ Серафим вийняв розпалений вугіль із мідяного вівтаря для звірячих жертв на священицькому подвір’ю в храмі. Коли цей розпалений вугіль із святого вогню на вівтарі доторкнувся до уст Ісаї, то він буквально відпалив усяку нечистоту. Це не звіряча жертва на вівтарі, ні її пролита кров, але палаючий вугіль обчистив уста Ісаї, роблячи його достойним для служби Єгови яко Його промовець. Це Божий вогонь із неба оригінально запалив дерево на вівтарі храма, за днів будівника його, царя Соломона. (2 Пар. 7:1—3) Отже тепер серафим міг правильно сказати до Ісаї: “Відійшло беззаконня твоє, і гріх твій окуплений”. Тому що Божий вогонь спожив жертви, які були принесені для очищення помилок та гріхів, то палаючий вугіль із того самого жертівного вівтаря може так само випалити нечистоту з уст Ісаї.

15, 16. (а) Чому Єгова чекав, і що Він тепер сказав? (б) Чому це було певне запрошення для Ісаї піти в його службу?

¹⁵ Бог Єгова не вживає нечистих осіб яко Його похвалених промовців або пророків. Тому Єгова чекав аж поки Ісая не обчистився й аж тоді призначив його до пророчої служби. Отже Ісая, з чистими устами тепер каже за порядком: “І почув я голос Єгови, що говорив: ‘Кого Я пошлю, і хто піде для Нас?’ ”— Іса. 6:8, НС.

¹⁶ Єгова поставив це питання так, щоб Ісая чув його, бувши єдиний, який бачив Єгову у видінні. Отже тут не було ніякого сумніву, що це була нагода для Ісаї відповісти на запрошення до служби статися вісником Єгови, Його посланцем.

17. Уживаючи займенника “нас” в множині в його питанню, то до кого Бог Єгова відносився?

¹⁷ Коли Єгова запитав, “Хто піде для Нас?” то Він не вживав редакторське “нас” і не вживав особистого займенника в множині показувати величність відносячись до Самого Себе з великої пошани. Уживаючи займенника в множині “нас” Єгова включав когось іншого крім Себе, принаймні ще одну особу. Та інша особа була Його однороджений Син, Михаїл, який стався людиною Ісусом Христом. Факт, що він товаришує з Єговою в храмі й що він є включений в займенникові “нас” можна бачити з Йоана 12:36—41,b який то стих відноситься до Ісуса Христа. Отже Єгова й Його однороджений Син є дві відмінні особи, а не трійця!

18. (а) Як Ісая відповів на Єговове питання й чому? (б) Для кого Ісая є гарним прикладом сьогодні?

¹⁸ Ісая був готовий піти за Бога Єгову й Його однородженого Сина, отже Єгова міг післати його на яку-небудь особисту місію. Оціняючи чистоту своїх власних уст, і не бажаючи, щоб Єгова просив когось іншого, Ісая схопив цю нагоду. Він каже нам: “А я відказав: ‘Ось я,— пошли Ти мене!’” (Іса. 6:8) Робота, яку Ісая мав виконувати не була приємна, але він був готовий піти, лише, щоб служити Єгові й бути корисним людям Єгови. Ісая був охочий продовжати бути активним пророком Бога Єгови незважаючи на труднощі, які можуть прийти на нього. Ізраїльський народ був посвячений народ, якого Сам Єгова відкупив і завів у народну угоду, отже Ісая, бувши членом того народу, також був посвячений чоловік. Він бажав доказати своє посвячення чиненням волі Єгови й ходити на місію для Нього. У цьому Ісая був гарним прикладом для християнських Свідків Єгови сьогодні. (Іса. 43:10—12) Знаючи так, як Ісая знав, що вони є післані “Царем, Єговою Саваотом”, вони виконують свою місію з довір’ям, маючи найвище уповноваження.

19. Що Єговове призначення Ісаї заявляло?

¹⁹ Єгова Саваот зараз прийняв Ісаю. Але, що він мав робити або казати, і до кого він був післаний? Ісая записав своє призначення від Єгови, бо він каже нам: “А він проказав: ‘Іди, і скажеш народові цьому: “Ви будете чути постійно, та не зрозумієте, і будете бачити завжди, але не пізнаєте. Учини затужавілим серце народу цього, і тяжкими зроби його уші, а очі йому позаклеюй, щоб не бачив очима своїми, й ушима не чув, і щоб не зрозумів своїм серцем, і не навернувся, і не був уздоровлений він!’ ”— Іса. 6:9, 10.

20. Яким способом Ісая мав казати “цим людям” бачити, але не діставати знання й чути але не розуміти?

²⁰ Ісая мав іти не до поганів, але до “цих людей”, до своїх власних людей. Чи він дійсно мав казати “цим людям” не розуміти й не набирати знання? Ні! Але тому, що він мусів постійно ходити до “цих людей”, щоб вони “постійно чули”, то цим він давав їм нагоду показати, що вони не хотіли розуміти. Він також мав дати їм нагоду завжди бачити їхніми очима спостереження та розсудку й цим вони мали виявити, що вони не набирали знання. Це не значить, що Ісая був поганим учителем, але “ці люди” були дуже зарозумілі та самолюбні й не набирали знання навіть від доброго учителя.

21. (а) Отже, як Ісая мав затверджувати серця людей? (б) Чому Ісая мав відважно говорити до них?

²¹ Отже, це не Ісая затверджував їхні серця оцінення або заклеював їхні очі, щоб засліпити їх. Ні, але терпимо навчаючи цих людей, він мав доказати їм, що це вони самі затверджували їхні серця оцінення й заклеювали свої очі самолюбними думками, щоб не бачили значности роботи, яку Ісая виконував яко посланець та промовець Бога Єгови. Ісая відважно говорив до них, щоб ці люди чули його слова. Він мусів так говорити, щоб доказати їм щось. А що це було? Він мусів показати їм чому вони, хоч чули, не користали, а це тому, що вони самі закривали їхні власні вуха, не цікавилися, не розуміли, та не звертали серйозної уваги на його слова.

22. Чому Ісаєві не вдалося привернути людей назад і оздоровити їх?

²² Єгова перестерігав Ісаю, що хоч він буде пророкувати, проповідувати й навчати, то він не дотикне серця “цих людей”. Він мусів постійно та терпеливо навчати їх, щоб вони посвідчили проти себе, що це вони самі затверділи свої серця. Тому, то їхні серця оцінення не будуть відчувати ніякого сильного хвилювання, бо вони не розуміли серйозного значення Ісайових слів і вчинків. Правда, він старався навернути їх назад до Бога, але йому не вдалося, тому що вони не хотіли послухати й навернутися. Ісая мав помогти їм привернутися до доброї духовности та доброго споріднення з Богом, але вони не вважали себе бути духовно хворими й в поганому спорідненню з Єговою. Отже вони гордо відвертали “оздоровлення себе” і не хотіли розводити приємного споріднення з їхнім Провідником, “Царем, Єговою Саваотом”.

“ЯК ДОВГО, ЄГОВО?”

23. Під час свого призначення від Єгови, як Ісая перервав йому дискусію й чому?

²³ Чи стан справді мав статися такий серйозний? Ісая дуже настрашився. Боже, не дозволь цьому народові попастися в такий поганий та небезпечний стан! Таж коли “ці люди” не оздоровляться, то це буде значити їхня смерть! Тут Ісая дещо противився, що Єгова задалеко поступав, і він перервав розмову Єгови, кажучи нам: “І сказав я: ‘Аж доки, о Єгово?’ ”— Іса. 6:11, НС.

24. Чи Ісая просив як довго він буде мусів ходити до них або що?

²⁴ Цим питанням часткового протесту, Ісая не питав Єгови, ‘О Єгово, як довго Ти будеш посилати мене до цих людей й як довго мені ходити до них?’ Ні, Ісая не думав про себе, але він цікавився людьми. Його словами, “Як довго, о Єгово?” він питався у Єгови як довго Він буде терпіти цьому поганому духовному станові “цих людей”. Чи Він допустить їх до такого стану, що їх уже не буде можливо навернути? Аж поки стан людей не буде можливо оздоровити лагідними способами? Аж поки гірше не прийде до гіршого? Ні, ні! Не дозволь людям досягнути цього поганого стану, щоб аж вимагати такого страшного ставлення!

25. Як питання Ісаї “Як довго?” було подібне до того, якого висказав Асаф у Псалмі 74:9—11?

²⁵ Значення Ісайового питання “Як довго?” було подібне до того, що сказав пророк Асаф, у Псалмі 74:9—11, кажучи: “Наших ознак ми не бачимо, нема вже пророка, і між нами немає такого, хто знає, аж доки це буде. . . знущатися буде, зневажатиме ворог навіки Ім’я Твоє? Для чого притримуєш руку Свою та правицю Свою? З середини лоня Свого їх понищ!”

26. До чого відносилося питання Єремії “Як довго?” в Єремії 4:14?

²⁶ Пророк Єремія також протестував, кажучи “Як довго?” коли він сказав юдейському народові: “Обмий серце своє від лихого, о Єрусалиме, щоб був ти врятований! Аж доки в тобі пробуватимуть думки марноти твоєї?”— Єрем. 4:14.

27. (а) Чому те, що натякалося Єгововим призначенням не було приємне для Ісаї? (б) Що мало вирішувати вістку, яку Ісая буде проголошувати?

²⁷ Також і для Ісаї воно не було приємно думати, що його власні люди дійдуть до такого низького духовного рівня, що Бог буде мусів так суворо поводитися з ними і покарати їх у такий надзвичайний і суворий спосіб. Як довго ізраїльтяни будуть затверджувати їхні серця й заглушувати їхні вуха та заклеювати свої очі не хотячи навернутися до Бога за духовним оздоровленням? Певно, що вони не будуть чекати так довго, щоб для них уже не було виздоровлення? Отже Ісая відчував жах від такої думки й поставив питання, “О як довго, Єгово?” Єгова знав наперед, і Його передбачення, яке Він відкрив Ісаї запевнило вістку, яку пророк Ісая мав проголошувати своїм власним людям. Отже, як довго вони будуть неслухняні?

28. Як Єгова відповів на питання Ісаї?

²⁸ Ісайове протестування сталося провідничим питанням для Єгови. Отже на відповідь Єгова продовжав говорити, так як Ісая записав нам: “А Він відказав: ‘Аж доки міста спустіють без мешканця, і доми без людей, а земля спустошена буде зовсім. І віддалить людину Єгова, і буде велике опущення серед землі”.— Іса. 6:11, 12, НС.

29. (а) Згідно з цим, то як далеко мав сягати духовний занепад людей? (б) Отже, яку вістку Ісая був під обов’язком проголошувати, і чому він доказався бути вірним свідком?

²⁹ На жаль духовний занепад Ісайових людей мав продовжатися аж поки на них не найдуть страшні наслідки їхнього безбожницького поводження так як Єгова Бог у Своїй написаній угоді з ізраїльським народом, передсказав станеться з тими впертими порушниками угоди. (3 Мойс. 26:22—41; 5 Мойс. 28:49—68) Таким чином Ісая буде під обов’язком проповідувати вістку надходячого знищення, спустошення та випорожнення його власних людей. І він дійсно робив так. Він мусів так робити, бо це було правдиве передсказання майбутності. Це була Єговова вістка для “цих людей”, і пророк Ісая подав себе просячи, щоб його післати, кажучи: “Ось я,— пошли Ти мене”. Ісая не ухилявся від цієї просьби. Він не вибирав ухилятися, не роблячи різниці, яка сувора вістка від Єгови була до його людей. Згідно з цим він доказався бути вірним свідком Єгови.

30. (а) Чи Ісая проповідував вістку Єгови аж поки доми спустіли без людей? (б) Чи його слухняне проповідування доказалося бути даремне?

³⁰ Ісая пророкував аж до царювання праведного Єзекії, правнука царя Уззійя, або від 775 до около 732 р. перед З.Д., або около сорок три роки. Отже він сам не проповідував аж до знищення Єрусалиму з його храмом вавилонським військом у 607 р. перед З.Д. коли ціла земля Юдеї була спустошена, де доми спустіли без людей й коли забрали останок жидів із юдейської землі до Вавилонії де вони попалися в неволю. Мале число убогого народу лишилося в землі, але боячись пімсти від Вавилону вони втікли до Єгипту, умирати там. Отже хоч Ісая закінчив свою пророчу роботу около 125 років перед цим народнім нещастям, то ця сувора вістка, яку Єгова післав його проголошувати Своїм власним людям доказалася бути правдива. Він не був даремно післаний. Він не корився даремно.— 2 Пар. 36:15—21; 2 Цар. 25:1—26.

“СВЯТЕ НАСІННЯ” ЯК ПЕНЬ ДЕРЕВА

31. Що Єгова додав, щоб зробити вістку Ісаї надійною?

³¹ Але вістка, яку Ісая дістав у храмі Єгови не була цілком без надії, бо Єгова додав оці останні слова: “І коли позостанеться в ній ще десята частина, вона знову спустошена буде. . . Але мов з теребинту й мов з дубу, зостанеться в них пень по зрубі, насіння до святости — пень їхній!” (Іса. 6:13) Це запевнення потішало Ісаю довідатися, що лишиться святий останок між “цими людьми”. Хоч ізраїльський народ буде повторно спалений немов велике дерево, яке зрубали на паливо, то в ньому лишиться важний пень символічного дерева Ізраїля. І з запахом води цей пень пустить паросток і пічне рости у велике дерево. Цей останок або пень, якого коріння ще було в землі буде насінням або нащадком, який був святий в Єгови.

32. (а) Як ця потішаюча частина Ісайової вістки доказалася бути правдива? (б) Що те саме пророцтво зробило можливим, і як воно впливає на наш власний день?

³² Ця потішаюча частина вістки, яку Єгова післав Ісаю проголосити також доказалася бути правдивою. Після сімдесятьох років цілковитого спустошення Юдеї, покаяний Бога-боячий останок жидів, вернувся з неволі під Вавилоном у 537 р. перед З.Д. Вони відбудували храм Єгови й в тому самому часі відбудували своє місто Єрусалим. У цей спосіб “святе насіння” було вжите відновити чисте богослужіння Бога Єгови в юдейській землі. (2 Пар. 36:20—23; Езд. 1:1 до 6:22) Це повернення жидів до їхньої Богом-даної батьківщини сповнило другу частину Єговового пророцтва, якого Він дав Ісайові в Його храмі, яке відносилося до Більшого Ісаї. Обидва з цих історичних сповнень пророцтва над природним Ізраїлем постачило пророчий образок третього сповнення Ісайового пророцтва в нашому власному часі. Ану побачмо.

[Примітки]

Також побачте примітку в Ісаї 6:1, як вона є подана в Commentary, д-ра Адам Кларка, 4-ий Том.