Тримаючи язик під контролею
“Більше не говоріть зарозуміло, нехай з ваших уст не виходить зухвальство, бо Єгова — Бог знання, і Він упляновує вчинки!”— 1 Сам. 2:3, НС.
1. Який корисний є язик?
ЯЗИК є один із найкорисніших людських органів і справді великий дар від Бога Єгови. Чи ж людина не повинна тепер вживати його на славу Богові й признавати Йому величність? Біблія є повна прикладів де вірні Божі слуги вживали свої язики в такий спосіб, і вони були записані для нас, щоб і ми, читаючи про них уживали наші язики повторяти їхні вислови вдячного признання Божої доброти.
2. (а) Як Єгова показує, що Він тішиться коли ми говоримо до Нього й про Нього? (б) Що особливо тішить Його?
2 Чи є радісніші звуки від перших слів немовлятка? І коли дитина поступово виростає, то родичі мають надзвичайну радість коли вона промовить свої перші значні слова. Скільки більше є розумно вірити, що наш небесний Отець також тішиться коли Він чує як Його земні діти висказують слова оцінення за дар життя, якого вони дістали від Нього! Молитви Його дітей є немов музика для Нього, тому що молитвою переказується Йому наше сердечне бажання та почуття. Навіть коли ми говоримо іншим про Нього приносить велику нагороду: “У той час ті, що боялися Єгову говорили один з одним, кожен із другом своїм, і Єгова звертав увагу і чув. І перед обличчям Його була писана пам’ятна книга про тих, що бояться Єгову, і хто задумується над йменням Його”. (Мал. 3:16, НС) Подумайте: тих, хто задумується над йменням Його, Єгова записує в незмивну історію! Але вживати наш язик прославляти те ім’я, а головно тепер коли воно не є широко знане, є надзвичайним привілейом. Коли будемо величати те ім’я, говорячи іншим про нього, то цим станемося носителями Його ім’я і це придбає нам охорону. Коли не будемо так робити, то можемо дуже пошкодити самі собі. “Ім’я Єгови — сильна башта. До неї втече справедливий і буде безпечний”.— Прип. 18:10, НС.
3. Яке повинно бути щире бажання кожної особи? І чи колись це бажання буде здійснене?
3 О, як кожна особа повинна бажати висказувати Богові своє оцінення за дар життя, щастя, любов Єгови та Його дорогоцінну пораду в Біблії! З часом усі, що заслужать вічне життя дадуть честь Найвищому всесвіту та Ісусові, Його прославленому Синові. “І кожне створіння, що воно на небі, і на землі, і під землею, і на морі, і все, що в них, чув я, говорило: ‘Тому, Хто сидить на престолі, і Агнцеві — благословення, і честь, і слава, і сила на вічні віки!’ ” “Усі народи,— плещіть у долоні, покликайте Богові голосом радости”.— Об. 5:13; Пс. 47:2.
4. (а) Яким способом теперішній рід є особливо благословенний? (б) Чому Біблія є особливо корисна сьогодні?
4 Сьогодні людина є в небувалому стані. Ціла Біблія, написане Боже Слово, була збережена для її вжитку й для її підкріплення. Те Слово майже кожна людина тепер може мати в її власній мові. Павло, найбільш многословний писатель Біблії нашої Загальної Доби, каже нам чому це є так: “А все, що давніше написане, написане нам на науку, щоб терпінням і потіхою з Писання ми мали надію”. (Рим. 15:4) А чому те Слово є таке дуже цінне сьогодні? Той самий писатель Біблії відповідає, кажучи: “Нам на науку, бо за нашого часу кінець системи прийшов”. Правда, що хоч Павло писав до перших соборів у Римі та в Коринті, то він також писав для нашого дня, так як показує перекладач Біблії д-р Річард Веймувт, який ось як записав Павлові слова: “Це було записане нам на застерігання, що живемо в останніх днях світу”. Також, The Emphatic Diaglott, якого видав Бенджамин Вілсон, що є слово-в-слово переклад на англійську мову, каже: “Ці речі сталися з ними типово, написано нам на застерігання, на яких прийшов кінець віків”.— 1 Кор. 10:11.
5. Покажіть як ці “останні дні” є важні.
5 Ми тепер живемо в часі світової історії коли “прийшов кінець віків”. Це є час, якого Божі пророки передбачили. (Євр. 11:10; Ів. 8:56; Дан. 12:8, 9) Це є час за яким Ісус навчив нас молитися. Це є час старому “ладові” вступитися й зробити місце для Божого славного нового порядку праведному людству. Це є час для людей й народів признати Того Вічного, який каже: “Вгамуйтесь та знайте, що Бог Я, піднесуть між народами”. (Пс. 46:11; 2:10—12; Луки 11:2) Час уже прийшов зламати твердиню, яку Сатана, князь або провідник світу цього, мав над людством. А як можна зламати таку Диявольську силу? Чи людина може знищити демонський вплив, що є такий сильний сьогодні? Це є Божа війна проти Його стародавнього ворога, Диявола. Він цілком принижить Диявола через Свого Сина-Царя, Ісуса Христа.— Ів. 12:31; 14:30.
6. (а) Як ми можемо успішно боротися проти лукавих Сатанських сил? (б) Який приклад Ісус дав? (в) Які підручники ми тепер маємо?
6 Але людина сьогодні має привілей й обов’язок вести війну проти Диявола та його демонські сили. І людина може бути успішною в такій війні коли буде вживати зброю, яку Бог постачив для духовної війни, оскільки “зброя бо нашого воювання не тілесна, але міцна Богом на зруйнування твердинь”. (2 Кор. 10:4) Чоловік Ісус показав нам гарний приклад. Він міг встояти проти Диявола, тому що він кріпився написаним Словом Божим, усе відповідаючи: “Написано”. (Луки 4:1—13) Він ніколи не вживав буквального меча, земної зброї. Він уживав свій язик, свій навчений, добре контрольований язик, побороти ворога. Ми мусимо так само робити, вповати на Слово Боже, “духовний меч”, боронити себе. Але є й інша зброя або помічники помогти нам у нашій війні “проти світоправителів цієї темряви, проти піднебесних духів злоби”. Апостол Павло говорить про нашу зброю називаючи її пояс правди, броня праведности, взуття доброї новини миру, щит віри, шолома спасіння, і меч духовний, разом із молитвою. Нашою власною силою ми не зможемо встояти проти невидимих сил лукавого. Але ми будемо успішні коли будемо вживати ці божественні помічники.— Ефес. 6:11—18, Нокс.
7. Поясніть сполучення “духовного меча” з нашими язиками.
7 Отже, зброя є всім досяжна. Боже Слово, Біблія, є “живе та діяльне, гостріше від усякого меча обосічного,— проходить воно аж до поділу душі й духа, суглобів та мозків, і спосібне судити думки та наміри серця”. Коли ми все будемо вживати цей “меч” у нашій “гарній боротьбі за віру” то цим ми залежимо тверду “основу життя вічного” і за це Єгова буде хоронити нас тепер. Отже навчаймося як уживати цей “меч”, щоб завжди бути “готові обороняти перед усіма, хто запитує причину на надію вашу, роблячи це з лагідністю та з глибокою пошаною”. Це значить уживати наш язик, добре контрольований язик.— Євр. 4:12; 1 Тим. 6:12; 1 Пет. 3:15, НС; Пс. 31:24.
8-10. (а) Як пастушок Давид дав нам добрий приклад? (б) Чи є якесь оправдання на лютість?
8 Яку гарну контролю мав пастушок Давид! Він лише мав п’ять гладких камінчиків і пращу в порівнянню з тяжкою зброєю, п’ятнадцять фунтовою головою, меча дев’ять футів високого Голіята. Але з великою спритністю та цілковитою контролею, хоч і кидаючи камінь бігцем, він поборов свого ворога. Правдоподібно, що ті гладкі камінці були дуже гарні, але в його торбині вони не мали жодної цінности якщо б він не знав як уживати їх. Біблія буде так само безкорисна нам, якщо ми не навчимося вживати її. З нею можна мати більше користи ніж лише тримати в шафі та вважати її за гарну книгу, написана гарною мовою та стильом. Ми мусимо познайомитися з нею й пристосовувати її слова та гарні принципи. Їх треба глибоко вкорінити в наші серця та думки, і мати напоготові коли нагода виринає вживати їх.
УЖИВАЮЧИ ЗНАННЯ
9 Контролювати язик не значить лише мати знання; те знання треба добре вживати, так як стається відомо з 1 Петра 3:15, “роблячи це лагідно”. Біблія показує, що Божі слуги були спрямовані говорити за Нього, деколи й слова денонсування. Є дуже рідкі випадки коли вони виходили з терпіння, і потерпіли за це. Члени собору в Филиппі мали трудність побороти обставини, що існували в ньому. Послухайте пораду, яку вони дістали про добре вживання язика: “Робіть усе без нарікання та сумніву, щоб були ви бездоганні та щирі, ‘невинні діти Божі серед лукавого та розпусного роду’, що в ньому ви сяєте, як світла в світі, додержуючи слово життя”.— Фил. 2:14—16.
10 Ісус також мав оказію вживати докірливу мову коли він говорив про “лукавий та розпусний рід” упертим та бунтівничим людям за його дня. Одначе про нього було сказано: Чоловік ще ніколи так не промовляв”. (Ів. 7:46) Ці слова неможливо пристосувати до когось, що говорив би байдужо, безцільно та нерозсудливо. Їх можна пристосувати до особи, що може тримати язик під контролею, до когось, що добре вибирав свої слова, який мав щось корисного сказати й знав як висловитися. Чи ваші слова викликують таку похвалу від інших? Чи ви думаєте перед тим як говорите? Гасло, яке часто прикрашує стіл урядової особи є ось яке: “Не відкривайте вашого рота без обдумання справи”.
11. (а) Що спонукало вислів “Чоловік ще ніколи так не промовляв?” (б) Що робило Ісуса відвертим?
11 Хто це так гарно описав Ісусові слова? Його тілесні родичі, чи сусіди? Це говорили післанці заарештувати його. Це були офіцери, яких післали єврейські священики, розгірчені на Ісуса, тому що він відкидав їхні погрози й далі проповідував слово Отця. Коли вони вернулися без нього й їх запитали: “Чому не привели ви його?” то вони відповіли: “Чоловік ще ніколи так не промовляв”. Гарний спосіб, яким він навчав людей, зробив таке дуже велике враження на них, що вони забули про їхню місію. Якість його вістки та контроля язика так дуже вражала цих, що релігійні наймачі назвали їх бути загубленими, і пригадували їм, що “ані один із провідників, і фарисеїв не увірували в нього”. (Ів. 7:45—48, НС) Ісус не був надзвичайним промовцем, бо він не вчився у священицьких школах. Але Матвій каже, що коли Ісус закінчив свою проповідь на горі, “то народ дивувався з науки його. Бо навчав він їх як можновладний, а не як ті книжники”.— Мат. 7:28, 29, Мо.
12, 13. (а) Чому Ісусова мова була такою ефективною? (б) Чому він мав упевненість?
12 Фарисеї слухали з неприємністю коли Ісус уживав свій язик так як був Божий намір для нього, але учні слухали з радістю і дістали велике благословенство. Ісус ніколи не загубив контролі над своїм язиком. Він тримав самоконтролю навіть коли сердито докоряв фальшивим релігійним провідникам. Він ніколи не вживав поганої, безчесної або непристойної мови. З його рота ніколи не вийшло гниле слово.— Мат. 13:15, 16; Ів. 8:43—45, ПС; Матвія 23; Ефес. 4:26, 29.
13 Ісус не говорив, щоб виграти популярність з провідниками. Він говорив правду з великою відважністю й цим способом постачив гарний приклад для своїх учнів. Він мав дуже добру контролю над язиком й тверде переконання, що Отець буде підтримувати його, так як він сам признався: “Я від себе нічого не дію, але те говорю, як Отець мій мене був навчив. А Той, Хто послав мене, перебуває зо мною; Отець не зоставив самого мене, бо я завжди чиню, що Йому до вподоби”.— Ів. 8:28, 29; Дії 4:31.
14-16. (а) Чи наша недосконалість є перепоною до тримання язика під контролею? (б) Чи ми дійсно маємо якесь оправдання тримати язик під контролем?
14 О, що за гарний приклад нам наслідувати! Нам було б добре близько наслідувати його приклад запевнити собі похвали від Єгови. Але, чи ви будете сперечатися, кажучи, що від нас забагато вимагається так як Ісус, бувши досконалим чоловіком, мати наші язики під контролею, коли Біблія каже: “Отож я в беззаконні народжений, і в гріху зачала мене мати моя”, і що Бог не сподівається досконалої контролі від упавшої людини? Правда, ми можливо не досягнемо досконалої контролі тепер, але ми не повинні слухати Дияволового підступництва, і навіть не старатися. Він знає, що ми є впавші й буде всякими способами спонукувати нас грішити устами. Диявол добре знав, що Ісус був досконалим, але одначе вживав усякий спосіб спокушувати його. Прийшовши до землі з його небесної позиції, щоб раз на завжди залагодити Диявольський виклик, Ісус міг би бути спонуканий ‘розгніватися’ й ‘вилаяти’ Диявола. Але, чи він робив так? Спокійно він уживав Біблію відповідати йому, кажучи: “Написано”, і цим чином придушив Диявольське зусилля перемогти його.— Пс. 51:7; Луки 4:1—13; 5 Мойс. 8:3; 6:13, 16; 1 Пет. 2:21.
15 Можливо хтось думає, що він уже застарий змінитися. Коли ми зрозуміємо, що якісь довго вкорінені звичаї не є добрі, то не було б розсудливо відкидати відповідальність, яку нова інформація може привести, кажучи: ‘Я вже застарий змінитися”. Ми ніколи не є застарі змінитися. Якщо така особа продовжує ходити шляхом, який противиться Божому Словові, Біблії, то цим вона не буде догоджати Богові. Отже коли наша мова є огидна перед Творцем, тоді ми мусимо зробити рішення. Чи ми приймемо цей факт, хоч це вимагатиме велику зміну? Це вимагає ініціативи, відваги та покори, щоб привести наше життя в гармонію з праведними принципами Біблії, але така зміна має велику нагороду, бо тоді Бог буде прихильний до такої особи. І це є дуже важним зробити таку зміну коли ми хочемо жити в Божій новій системі.
16 Тому що ми не є досконалі, то це є ще більша причина старанно підкоряти наш язик, щоб не чинити волі Диявола, але приносити честь Богові і собі. І ми не мусимо мати надзвичайну ‘здібність обов’язково до мови’ поставити твердиню проти нападу Диявола. Павло є прекрасним прикладом чоловіка, який успішно боровся проти спонук цього ладу, які впливають на ‘упавше тіло’. “Тож біжу я не так, немов на непевне, борюся не так, немов би повітря б’ючи. Але вмертвляю й неволю я тіло своє”. І він не журився, що сусіди подумають про його вибір: “Але, як Бог визнав нас гідними, щоб нам доручити Євангелію, ми говоримо так, не людям догоджуючи, але Богові, що випробовує наші серця”.— 2 Кор. 11:6; 1 Кор. 9:26, 27; 1 Сол. 2:4.
17. Згідно з Ісусовими словами, що рішає яку мову ми будемо вживати?
17 З цього стається відомо, щоб язик міг бути покірним рабом вивченого розума, то його треба підкоряти. Язик відбиває розум та серце. Ісус знав це, бо він сказав фарисеям: “Кодло гадюче! Як же бувши злі, ви можете щось доброго казати? Бо чим серце наповнене, те говорять уста. Добра людина з доброго скарбу добре виносить, але лукава людина зо скарбу лихого виносить лихе. Кажу ж вам, що за кожне слово пусте, яке скажуть люди, дадуть вони відповідь судного дня! Бо зо слів своїх будеш виправданий, і зо слів своїх будеш засуджений”.— Мат. 12:34—37, АП.
ОПІР ДО ВПЛИВІВ ОТОЧЕННЯ
18, 19. Тому що ми живемо в “тяжких часах” і тому що багато вживають негідну мову, то що вимагається від родичів, як і від дітей?
18 Нам лише треба послухати співробітників або співстудентів, або прочитати газету або журнал, або послухати радіо, щоб почути ‘байдужі слова’, слова, які ‘не мають жодної ваги’. Тепер всюди можна чути брудну та обурливу мову й вона наповнює сторінки популярних книжок. Так, у цьому часі ‘зустрічі віків’ є наполегливе зусилля прославляти розпусну мову і нечесний язик. Така мова сталася такою звичайною, що люди вже привикли до неї й слухають її без досади. Так як Соломон показав: “Лиходій слухається уст безбожних, слухає неправдомов язика лиходійного”.— Прип. 17:4.
19 Але пам’ятайте, що праведна особа мусить стерегтися проти такої мови. Вона не може ставатися прихильником такого лихого товариства. Вона далі мусить триматися взірця здорових слів. Це є час, якого апостол Павло назвав “тяжкі часи з якими тяжко жити”, коли є так негайно вживати язик прославляти Бога. (2 Тим. 3:1, НС) Дім сьогодні стався забруднений безчесною мовою. Батько навчається такої мови на роботі, мати при покупці або в клюбі, а діти коли бавляться. Навіть не думаючи нічого, кожен член родини навчається такої мови. Діти не родяться з брудною мовою, але коли родичі не навчать їх, то вони незабаром навчуться “безсоромної мови”, яка станеться частиною їхньої щоденної мови. Родичі, на ваше власне добро, як і на добро ваших дітей, постановіть вичистити ваші думки з таких речей, що не кріплять й наповніть розум корисними та підбудовуючими речами. Тоді язики ваших дітей будуть промовляти достойні думки, набираючи їх від освітніх розумів.
20. (а) Де ми можемо піти за порадою хоронити розум і мову? (б) Чим можна харчувати розум?
20 Нема кращого джерела інструкцій ніж Біблія. Наприклад, послухайте поради записана в Филип’ян 4:8: “Наостанку, браття, що тільки правдиве, що тільки чесне, що тільки праведне, що тільки чисте, що тільки любе, що тільки гідне хвали, коли яка чеснота, коли яка похвала,— думайте про це!” На цій основі й за правилом, якого Ісус установив (рот говорить лише те, що є в серці), язик можна привести в гармонію з праведними принципами коли розум відповідно наповнений праведними думками. Лише коли будемо стерегти розум, родичі і діти зможуть хоронити себе від лихих слів, що починаються в розумі. Чисті думки виводять чисту мову; брудні думки, брудну мову. Щоб мова була чиста, то треба хоронити розум від усякого бруду.
21, 22. (а) Як ми можемо посідати пораду Біблії? (б) Чи лінива людина може сподіватися освіти?
21 Біблія є скарбом речей праведних, серйозних, праведних чесних, любих доброчесних, гідних хвали. Але цих речей треба шукати. Навпаки тому, що декотрі особи, в яких є добрі наміри, можуть казати, цих речей неможливо знайти в Біблії без старанного зусилля. Святий дух не провадить людей таким способом. Хто сідає та чекає, щоб його ‘щоденний хліб’ появився чудом, або хто хоче, щоб його штучно харчували три рази в день? Більшість людей кажуть, що вони ‘живуть, щоб їсти’. Отже вони мусять працювати на їжу й сісти коло стола споживати її. Духовну їжу, яка Ісус сказав, є важніша ніж “сам хліб”, також треба шукати, працювати за нею й тоді пережувати та перетравити. На доказ цього, послухайте Соломонові слова в Приповістях 2:1—5, НС: “Сину мій, якщо приймеш слова мої ти, а накази мої при собі заховаєш, щоб слухало мудрости вухо твоє, своє серце прихилиш до розуму, якщо до розсудку ти кликати будеш, до розуму кликатимеш своїм голосом, якщо будеш шукати його, немов срібла, і будеш його ти пошукувати, як тих схованих скарбів,— тоді зрозумієш страх Єгови, і знайдеш ти Богопізнання”.
22 Справді, особа, що ніколи не працює на життя, але ‘живе з допомоги’, не оцінює того, чого вона дістає. Павло пригадує соборові в Солоні, що він не їв їхнього хліба даремно, але працював, “щоб не бути нікому із вас тягарем. ... Бо коли ми в вас перебували, то це вам наказували, що як хто працювати не хоче,— нехай той не їсть!” Отже це велика радість, а не лінивство, робити так як робили “благородні” берійці, які щоденно уважно досліджували Писання.— 2 Сол. 3:8—10; Дії 17:11.