Скорим На Слухання, Нескорим На Слова
“Тим же, брати мої любі, нехай буде всякий чоловік скорий на слухання, і нескорий на слова, нескорий на гнів.”— Якова 1:19.
1. Яка є головна ціль людського язика? й як многі язики уживають сьогодні?
ГОЛОВНА ціль людського язика є прославляти чоловічого великого Творця, Єгову, Всемогучого Бога. Як знаряд, щоб принести славу Богу, язика уживається по цілому світу для проголошення установлення царства небесного. Це є та добра новина яку Ісус сказав “буде проповідування по всій залюдненій вселенній на свідоцтво всім народам.” О, як дорогоцінний язик той, що розказує цю благу вість! “Очищене срібло — язик праведника.” Праведна воля Божа є, щоб праведний христіянин був все готовий говорити цю добру новину про царство іншим. “Проповідуй слово, настоюй в час і не в час.”— Мат. 24:14; Прип. 10:20; 2 Тим. 4:2.
2, 3. Що ученик Яків основно розумів коли він радив бути “нескорим на слова”?
2 Це може здаватись дивним, що зогляду на наполягання говорити вість про Царство, ученик Яків написав оцю надхнену пораду: “Тим же, брати мої любі, нехай всякий чоловік буде скорий на слухання, і нескорий на слова, нескорий на гнів.” Це не відноситься до проповідування Царства, що христіянин мусить бути “нескорий на слова.” Ученик Яків мав іншу думку на увазі.— Якова 1:19.
3 Важність божественної поради в Якова 1:19 є, що будучи нескорим на слова, повільний на гнів, “цим ми бережемо себе проти занечищення почитання і стягнення руїни на себе особливше через зло-вживання язика. Якщо якийсь христіянин думає, що нема потреби уздати свого язика, то він повинен послухати божественної перестороги: “Коли хто думає, що він вірен між вами, не уздавши язика свого, а обманюючи серце своє, у того марна віра.” Якщо христіянин має оминати, щоб не змарнувати свого почитання в очах Божих, то він мусить не тільки прославляти Бога через проголошення його славного царства, але також заставити свій язик бути благословенням роду людського. Як поміч для уздання язика, Яків радить бути “скорим на слухання, нескорим на слова.”— Якова 1:26.
4. Як Яків описує язик й вплив який він видає, отже який є напрям мудрости?
4 Коли ми застановимося над могучим впливом язика, то ми бачимо велику вартість в пораді Якова. Правда, язик є малий член; але вузда коня й керма судна є також малі речі, однак їх вплив є страшенний: “Ось коням узди в роти вкладаємо, щоб слухали вас, і все тіло їх повертаємо. Ось і корабель, хоч як звичайний, страшний вітрами носиться, обертається малим стерном, куди воля стерника хоче. Так само й язик — малий член, а вельми хвалиться. Ось малий вогонь, а які великі речі палить! І язик вогонь, світ неправди; так язик стоїть між членами нашими, сквернячи все тіло, і палючи круг природи, а запалюючись від геєни. Всяка бо природа, звірей і птиць, гадів і морських звірів вгамовується і вгамовано природою чоловічою; язика ж ніхто з людей не може вгамувати; без упину бо це зло, повне отрути смертельності.”— Якова 3:3—8.
ЗАБАГАТО ГОВОРЕННЯ
5. Яка є серйозна загроза у многих словах, й яке споріднення між слуханням а навчанням?
5 Будучи скорим говорити слова, котрі не є невластиві самі в собі, може бути шкідливим для христіянина. Людина може говорити забагато часом, і цим не бути “скорим на слухання.” Потреба є рівновага між говоренням а слуханням. Оскільки це головно відноситься до Божого Слова правди, що ми повинні бути скорими на слухання, то деякі люди не поступають до духової зрілості тому, що вони не є добрими слухачами. Вони тратять більше часу, як вони повинні на говорення. Міністри свідків Єгови часами перепроваджують біблійні студії вдома, котрі є щебетливі або балакучі. Ці одиниці часто роблять малий поступ духово тому, що вони тратять час на говорення. Такі одиниці потребують застановитися, “що мудрий вислухає і стане іще мудріщим. Отже як хтось слухає, то це прямо впливає скільки він навчиться. Говорення має своє місце, але воно не повинно позбавити час на слухання, особливше коли хтось учиться Словом Божим. Марія, сестра Марти, “сівши в ногах у Ісуса, слухала слова Його.”— Прип. 1:5; Луки 10:39.
6. Чому деякі люди є мізерні слухачі? З якими наслідками?
6 Завважано в розмові сьогодні, що много людей не є добрими слухачами. Вони бажають більше говорити. Коли час на слухання, вони наполягають говорити, вони позбавляють собі того, що може бути важною інструкцією. Той хто повинен слухати, надто часто бився своїми думками десь інде, можливо повторяє в своїм умі слова, які він буде виливати коли він зможе приступити до розмови. Воно часами виглядає безнадійним навчати тих людей, бо ж Біблійне правило є: “Чи бачив ти чоловіка, прудкого до мови? — на дурного більш надії аніж на його.” “Дурний говорить багацько слів.” Мале диво, що много людей непотрібно запитують: “Що це було?” зараз по тім, як хтось говорив до них! Коли б застановлятися про говорення, вони можливо не потребували б запитувати бесідника повторити його слова. Звертаючи увагу на щось, що ми постійно поліпшуємо, наш успіх залежить від цього.— Прип. 29:20; Еккл. 10:14.
ТРЕБА УВАЖАТИ
7. Коли це час бути скорим на слухання, й чому?
7 Коли хтось поінформований в Божім Слові, як от на соборовім зібранню або на великій асамблеї людей Єгови, то це не час на відвідини й балакання. Радить Слово Єгови: “Уважай на ногу твою, йдучи в дом Божий, і будь готовий скорше слухати, ніж приносити жертви робом дурнів, що навіть не знають, як вони не гаразд чинять. Не кваптеся устами своїми.” Часами на великих асамблеях люди говорять один до одного безпотрібно, відвідують тих, що вони не бачили довгий час, і так дальше — роблять це в той самий час, коли важні біблійні правди говоряться з плятформи. Це показує неповагу до Божого Слова й його організації. Вони повинні бути “притягнені близько слухати” під час зібрання й сесії на асамблеї. Опісля буде час на відвідини.— Еккл. 5:1—2.
8. Чому це важне звертати увагу, і що помагає відносно цього?
8 Бути скорими на слухання значить звертати увагу на те, що чули, дозволити Божій правді заглибитись в наше серце й ум. Людина може слухати але дійсно не звертати уваги. Умові не треба дозволити вандрувати. Ця справа звернення уваги на навчання із Слова Божого є так важна, що апостол Христа радив: “Тим подобає нам більше вважати на те, що чули, щоб іноді не відпасти.” Тому христіянинові потрібно бути на сторожі, коли він отримує інструкції Біблії. Розуміючи потребу бути на сторожі умово, людина не їсть надто багато перед зібранням, знаючи, що це трудно слухати гаразд із сплячим умом. Добре слухання можна також поліпшити через праве провітрення в місці асамблеї й через затримання властивої температури коли можливо, щоб не за зимно ані надто гарячо. Отже робіть розсудливо, щоб ви могли “звертати більше як звичайно вваги” на правду Слова Божого. “Й благословенні ті, що стежок моїх пільнують.”— Жидів 2:1; Прип. 8:34.
РОЗСУДЛИВІСТЬ Й ДОКІР
9. Чому бути скорим на слухання помагає бути розсудливим, й чому це особливше важне для надзирателів?
9 Будучи скорим до слухання, після загального правила, то людині треба бути розсудливою. Слово Боже каже: “Тихість вашу нехай зрозуміють усі люди.” Як можете ви зробити це неслухавши? Часто конечно треба слухати терпеливо обидвох сторін справи, замість висказувати слова поквапно. Якщо людина не слухає уважно, вона не може набирати правого заключення. Надзиратель христіянського собору, Павло каже, мусить мати “розсудливість.” (1 Тим. 3:2, 3) Отже, в їх справленню з їх христіянськими братами, надзирателі мусять бути на слухання.— Филип. 4:5.
10, 11. (а) Яка є загроза коли не бути скорим на слухання, й як Слово Боже показує наші уші повинні бути вживані? (б) А що робити коли надзиратель говорить або дає пораду?
10 Велика небезпека коли не слухати пильно і в тому є, що таке поведження ставить перепону до використання з поради й докору. Уші натурально не люблять слухати докору. Але христіянин мусить вивчати свої уші бути скорими на слухання в цім случаї. “Картай мудрого, а будеш йому любий.” “Слухай поради й приймай докори, щоб через те опісля стати тобі мудрим.” “Розумного докір більше діймає, ніж дурного сто ударів.” Щоб бути мудрим й вирозумілим, то людини уші мусять бути вивчані бути скорими на слухання поради й докору, не бути образливим або гнівливим задля цього. “Ухо, уважне до науки жизні, пробуває між мудрими.”— Прип. 9:8; 19:20; 17:10; 15:31.
11 Коли надзирателі говорять про це, даючи докір й справлення, тоді ми мусимо бути особливше скорими на слухання. Ісусові апостоли мали бути скорими на слухання. Одного разу Яків й Йоан стали скорими на гнів й бажали стягнути вогонь із неба, щоб знищити населення села непривітливих Самарітанів. Луки 9:55 каже: що Ісус “обернувся й докорив їм.” Але вони не образилися. Вони були скорими на слухання, щоб скористати із Ісусового докору. “Хто хоронить науку, той на дорозі до жизні, хто ж відкидає докір, по бездоріжжу блудить.”— Прип. 10:17.
ЛАГІДНА ВІДПОВІДЬ
12. Коли зведена людина зневажає провідника Царства, то як йому поводиться?
12 Ті, що є скорі на слухання Божого Слова, його поради й інструкції, це ті ‘нескорі на говорення, нескорі до гніву.’ Бути нескорими на говорення значить, що він не повинен бути скорим відповідати назад образливо, коли йому дається пораду або навіть коли його трактується невластиво. Коли хтось знайдеться віч-на-віч із збудником до гніву, він мусить особливше бути повільним до говорення, щоб не відплатитись образливими словами. Доручуючи вість Царства іншим, Божий проповідник може часами бути розгадливим й статись предметом тяжких слів обвинувачення. Але проповідник Царства буде лагідно недобачувати такий образ; він знає, що нічого доброго із віддавання зло за зло. Він знає, також, що “лагідна розмова може зламати кість.” Чоловік може бути твердий як кість, але його твердь на зовні може бути помягчена через лагідну мову. “Лагідність прихиляє ласку вельможних, і мягкий язик ломить тверду кістку.” Відворотні гнівливі слова за гнівливі слова роблять тільки трудність для другого вістника Царства, котрий прийде. Тому язик вістника Царства відповідає в лагідний, мягкий, приятливий спосіб: “Відказ лагідний гнів палкий гасить, а зневажливе слово розбуджує лютість. Язик мудрий подає добрі відомости, а уста безумних мелють лиш дурниці.”— Прип. 25:15.
БУВАЙТЕ ПОВІЛЬНІ ПРО НАРІКАННЯ
13. Що береже проти поквапного голосу дурноти й нарікання, й які поради Павло дає відносно говорення?
13 Ми не будемо безглуздо нарікати або шукати вини якщо ми є повільні на говорення. Якщо ми маємо наші уми сповнені правдами про Царство й є зайняті звіщанням цих правд, зайняті проповідуванням доброї новини про Царство, заохочуючи один одного досвідченнями Царства, зайняті поширенням нашого служення, зайняті заохочуючи інших в поширюванні їх служення, то ми будемо менше спокушені дозволити язикові випускати потоп марного базікання, дурних слів та нарікання. Таке говорення не є підбудовуюче. Радить Павло: “Всяке гниле слово нехай не виходить з уст ваших, а тільки таке, що годиться на збудування віри, щоб подало благодать тим, хто чує.”— Ефес. 4:29.
14. Чому поквапність в наріканню не є розумна й що ми повинні признати?
14 Бути скорим на висказання помилок “не витворюється прихильности в слухачах.” Дух нарікання є страшною перепоною яку муситься побідити, і це задля уздання язика. Правдою є, що ніхто не має досконало втамованого язика, й наші брати роблять помилки, але й ви також робите. Не сподійтесь досконалості від них й Єгова не буде вимагати її від вас. Признайте, що помилки будуть роблені язиком; але в той самий час признайте їх чим вони є, як малої ваги побіч великих правд Царства.
15. Якщо хтось є скорим до говорення з наріканням, то як може йому діяти, й чому такий крок мильний?
15 Якщо хтось скорий говорити нарікання, він може сумніватись деяким вирішенням комітету в соборі. Він може навіть говорити до інших, бути прудким передати слова нарікання многим оскільки можливо. Така одиниця не оціняє Теократичної організації яку Єгова має тут на землі, й таке поведження є дійсно проти Бога. Єгова, через свойого святого духа назначив цих слуг; й вони мають відвічальність дбати про собор й мусять тримати його чистим й духово здоровим. Якщо ці слуги невластиво доглядають справ Царства, тоді Єгова усунить їх в такий спосіб в який вони були призначені, через його видиму організацію. Отже, не будьте скорими говорити слова що роздирають. Це час “вговорюйте один одного, щодня, доки ‘Сьогодні’ зветься.”— Жидів 3:13.
“НЕ ЛИХОСЛОВІТЬ НІКОГО”
16. Коли говориться про відвічальність, то яка є всеприсутна загроза, й яка порада Біблії відносно цього?
16 Бути нескорим на говорення значить, що ми будемо уважними, щоб не говорити шкідливо про нікого. Коли дискусуємо персональність, то все є загроза ушкодити чиєсь добре імя. Коли ж ніхто не є досконалий, то це легко викопати хиби всякого; а навіть про себе. Павло радить: “Нагадуй їм . . . говорити нешкідливо про нікого.” Добре імя інших треба шанувати, щоб не ушкодити когось навмисне або нерозсудно викрити факти, отже творити злу імпресію в умах слухачів. Цей факт, що чиїсь слова були неуважні, не зменшає заподіяного зла доброму імені навіть коли ми не перекручуємо або перебільшуємо помилки інших, бо це виставляє їх на явний сором утруднює їм затримати приятельство: “Лукавий чоловік задумує лихо, й в устах його — мов вогонь жарущий. Зрадливий чоловік сіє незгоду а доносчик і приятелів розводить.” Якщо хтось має правдиву христіянську любов, він не буде розголошувати провини його брата, бо любов “поводиться чемно.” “Хто провину покриває — любови шукає, хто ж про неї все згадує — друга відвертає.” “Щоб нікого не хулити, не були сварливі а тихі, показуючи всяку лагідність до всіх людей.” Не утруднюйте іншим затримати приятельство.— Тита 3:1, 2; Прип. 16:27, 28; 1 Корин. 13:5; Прип. 17:9.
17, 18. Як було лихословлено про Павла, й який докір він дав тим, котрі вживали своїх язиків невластиво?
17 За часу апостола Павла були так звані христіяни, котрі вживали свого язика некорисно. Самий Павло стався жертвою пустих язиків, що були прудки лихословити. Такі говорення обурили Павла, як це писання кажуть: “Північний вітер дощ наганяє, а потайний язик сердиті лиця робить.” Тому він написав: “Хіба ви на лице дивитесь? . . . Бо коли б я ще більш хвалився властю нашою, що дав вам Господь на збудування, а не на зруйнування ваше, то не осоромився б щоб не здаватись, наче б лякав вас посланням,— бо послання його кажуть, важкі і кріпкі, а присутність тіла немочна і слово мизерне,— такий нехай це знає, що які ми словом у посланих, не бувши між вами, такі ми й ділом, бувши між вами.” “Хоч бо я й неук словом, та не знанням, ні, ми знані у всьому між вами.” “Боюсь бо, щоб іноді прийшовши, не знайшов вас не такими, як хочу, і щоб ви не знайшли мене таким, якого не хочете; щоб іноді не було змагання, зависти, досад, сварок, пересудів, нашептів, пихи, безладдя.” “Наперед казав я вам . . . і кажу, мов би був перед вами вдруге, і тепер, не бувши між вами пишу до тих, що перше згрішили, і до всіх інших, що, як прийду знов, то не пощаджу бо ви шукаєте в мені доказу глаголючого в мені Христа.”— Прип. 25:23; 2 Корин. 10:7—11; 11:6; 12:20; 13:2, 3.
18 Будучи прудки до говорення, що вони не повинні, члени того христіянського собору потребували докору. Павло був досить відважний дати той правий докір. Та хоч це могло вразити їх почуття на якийсь час, то це зробило їм й добро, й з часом вони оціняли той докір. “Хто другому дорікає, здобуває з часом більше ласки, як той, що лестить язиком.”— Прип. 28:23.
19. Якщо хтось бажає говорити надто багато, то над чим він повинен застановитися?
19 Ті, котрі бажають вживати своїх язиків у балаканині, повинні пригадати собі, що вони мусять їсти овощ своїх язиків: “Плоди уст чоловіка наповняється черево його, що його уста зродять, тим він насичуєсь. Смерть і життя — в руці язика, й хто любить його, їсти ме плоди його.” Якщо ті плоди є плоди Царства, проповідування доброї новини, то це провадить до вічного життя в Божім новім світі. Але коли людина скора говорити те, що зопсуте, шкідливе й дурне, тоді станеться, як Ісус перестеріг фарисеїв: “Я кажу вам: Що за всяке пусте слово, яке говорити муть люди, дадуть одвіт судного дня. Бо по словам твоїм оправдишся, й по словам твоїм осудишся.” О, як правдивим це є: “Хто-бо хоче життя любити, і видіти дні добрі, нехай вдержить язик свій від злого, й уста свої щоб не говорили зради”! — Прип. 18:20, 21; Мат. 12:36, 37; 1 Пет. 3:10.
“ТЕРПЛЯЧИ ОДИН ОДНОГО”
20. Який є нахил у світі сьогодні, й чому христіянин не повинен бути схожим до цього?
20 Чи то в соборі або в родиннім окрузі, багато є малих речей, що дійсно малого значення чи їх зробиться в один або другий спосіб. Бути поквапним у висказанні хибів в цих малих справах, показує нерівновагу. Це показує брак любови, тому що любов “не шукає свойого” самолюбного інтересу. Цей світ сьогодні схилився бути скорим про свій власний спосіб знаходити помилки, буркотіти, та критикувати. Є бо устні тирани в малих речах. Мале диво, що світський мудрець сказав: “Моя жена є надто красна для слів — але не для аргументів!” Така відливість не повинна існувати між христіянами. Слідкуйте Божу волю як приказано в Филипіянах 2:14: “Все робіть без нарікання і розбирання.” Дійсно робіть так, як апостол радив: “Терплячи один одного й прощаючи собі, коли хто на кого має жаль.” Наслідуючи таку пораду, цим чином витворить приємність і єдність в родиннім колі та соборі. “Глянь, як добре і як любо, коли брати жиють вкупі!”— 1 Корин. 13:5; Колос. 3:13; Пс. 133:1.
ОМИНАЮЧИ НЕРОЗВАЖЛИВІ СЛОВА КОЛИ СЕРДИТІ
21. Чому бути “нескорим на слова,” особливше коли спонуканий до гніва, й які приклади указують на безглуздя говорити скоро у гніві?
21 Особливо коли спонуканий до гніву христіянин мусить бути “нескорим на говорення.” Інакше безглуздна, жалюгідна, нерозважна бесіда може виринути; особливше коли спонукані до гніву це правда: “Многомовність не стережесь гріха, хто ж здержує язика — розумний.” Показуючи як легко согрішити язиком, коли в гніві, є приклад Мойсея. Нарікання Ізраїльтянів “Прогнівили Бога над водами Мериви, і задля них дізнав Мойсей лиха, бо так допекли серцю його, що нерозважно говорив устами.” Коли Ізраїльтяни потребували води, Єгова приказав Мойсейові взяти його жезло й добути воду із рощавини. Мойсей зробив так, але задля його гніву проти нарікаючих Ізраїльтянів, він був поквапний на говорення: “Слухайте ж, ворохобники! Чи добудемо з цієї скелі воду про вас?” Пізніще сказав Мойсейові: “За те, що не няли ви мені віри, щоб освятити мене в очах синів Ізраїля, за те не приведете ви громади цієї в землю, що я наділив їм.” Це була велика ціна заплатити за нерозважливу промову! — Прип. 10:19; Пс. 106:32, 33; 4 Мойс. 20:10, 12.
22. Чому дразливі слова Мойсея не були спричинені через бунт або гордість серця, отже якої лєкції ми навчилися?
22 Це не було те, що Мойсей був бунтівничим в його серцю. Радше, в хвилі гніва, він був прудкий на слова. Що вийшло із того, не вийшло на хвалу Божу. Мойсейові слова полишили імпресію, що він і Аарон були постачальниками для людей, коли ж це був Єгова що постачав для них через всі ці роки в пустині. Ані це не було те, що Мойсей був гордий й зарозумілий — ні. “Бо Мойсей та був собі вельми тихий чоловік понад усі люди, що були на землі.” Однак він согрішив своїм язиком. Навіть для найбільше покірного слуги Божого потреба берегти свої уста: “Хто стереже уста, той душу вберігає: хто ж рот свій широко отвирає, тому біда.”— 4 Мойсея 12:3; Прип. 13:3.
23. Як порада Якова поможе нам?
23 Отже беріть до серця Яковову пораду: “Бувай скорий на слухання, і нескорий на гнів.” Це поможе вам принести овощ прийнятий для Бога. Це поможе вам ужити вашого язика у виконанні божественної волі, як це сказано в Римлян 14:19: “Тому ж оце побиваймось за тим, що для впокою і для збудування спільного.”
[Вставка на сторінці 150]
“Ти бо великий єси і чудеса твориш, ти єси Бог, сам один. Навчи мене, О Єгово, про дорогу твою; буду ходити в правді твоїй; прихили серце моє до страху імені твого.”— Пс. 86:10, 11.