Хто це Бог?

НІКОЛИ в історії людства потреба Бога не була така велика як тепер. Наше життя залежить від нашого знання про Нього. Але, дивно, що багато замішання існує відносно того хто Він є, бо сьогодні, як і колись, є багато богів, яким люди поклоняються у різних країнах. Одначе, Біблія пояснює, що є лише один правдивий Бог. Ось апостол Павло каже: “Бо хоч і існують так звані ‘боги’ чи на небі, чи то на землі, як існує багато богів і багато панів, та для нас є один Бог — Отець, що з Нього походить усе”.— 1 Кор. 8:5, 6.

Щоб відрізнити Себе від багатьох фальшивих богів, правдивий Бог дав Собі особисте ім’я. Це ім’я відрізнює Його від усіх інших богів. “Чи ‘Бог’ не є Його ім’я?” дехто буде питати. Ні, бо ‘Бог’ є лише титул, так як “президент”, “цар” і “суддя” є титули. Його Слово, Біблія, об’являє нам Його ім’я, і те ім’я є ЄГОВА. У багатьох перекладах Біблії це ім’я знаходиться в Псалмі 83:19, де ми читаємо (УП): “Щоб знали люди, що Ти, Якого ім’я, ЄГОВА, є Всевишній над усією землею”.

Майже в усіх перекладах те ім’я також знаходиться в Об’явленні 19:1—6, НС, у вислові “Алілуя” або “Галілуя”. Це слово значить “хваліть Яг” (скорочено на Єгова). Католицька Енциклопедія (анг.), (1910, Том. 8, ст. 329) каже ось що про це Божественне Ім’я: “Єгова, властиве ім’я Бога в Стародавньому Заповіті”. Але, Єрусалимська Біблія (анг.), недавній католицький переклад, постійно вживає ім’я “Ягве” так як роблять кілька інших перекладів. А чому це так?

В єврейській мові, якою то мовою більшість перших тридцять дев’ять книг наших сучасних Біблій були написані, Боже ім’я представляється тисячі разів чотирьма єврейськими буквами YHWH. У стародавніх часах єврейська мова не мала голосних звуків, а читач мусів вкладати свої звуки коли читав слова. Отже проблема є, що сьогодні ми не можемо сказати які голосні звуки євреї вживали з приголосними звуками YHWH. Багато науковців думають, що ім’я вимовляється “Ягве”, але форма “Єгова” вживалася багато століть і більшість людей є знайомі з нею.

Тому що непевність існує як вимовляти Боже особисте ім’я, то декотрі священики кажуть, що ми не повинні вживати його, але лише казати “Бог” або “Господь”. Одначе, вони не намагаються, щоб ми не вживали імена “Ісус” або “Єремія”. Проте, ця звичайна вимога цих імен є цілком інша від єврейського вимовлення “Єшуа”, або “Їрмія”. Важним є не вимовлення Божественного Ім’я, “Ягве”, чи “Єгова”, або якось іначе, так довго як та вимова є звичайна у вашій мові. Але не вживати те ім’я є помилкою. А чому?

Тому що не вживаючи його не буде можливо пізнати тих, яких Бог вибирає бути “людьми для ймення Свого”. (Дії 15:14) Ми не лише повинні знати Боже ім’я, але шанувати та хвалити його перед іншими, так як Божий Син робив, коли був на землі. Він навчив своїх послідовників молитися: “Отче наш, що єси на небесах! Нехай святиться Ім’я Твоє”. І в молитві до свого Отця він сказав: “Я ім’я Твоє виявив людям, що мені Ти із світу їх дав”.— Мат. 6:9; Ів. 17:6, 26.

БОЖІ ХАРАКТЕРНІ РИСИ Й ЧОМУ МИ ПОВИННІ ЛИШЕ ЙОМУ ПОКЛОНЯТИСЯ

А що Біблія каже нам про Бога? Вона каже, що “Бог є дух”. (Ів. 4:24) А дух не має ні тіла ні крови, ні іншої речовини, яку можна б було відчувати людським почуттям. (1 Кор. 15:44, 50) Отже, ніхто ніколи не бачив Бога, так як Біблія сама свідчить: “Ніхто Бога ніколи не бачив”. (Ів. 1:18) Він є багато вищий від чого-небудь, що наші очі бачуть. Величезність, гір, ясність сонця, навіть слава зоряних небес є нічим у порівнянню з Ним. Це є лише ‘діло пальців Його’, говорячи зображально.— Пс. 8:2, 4, 5; Іс. 40:25, 26.

Мале диво, що на небесах співають пісню: “Великі та дивні діла Твої, Єгово, Боже Вседержителю! Справедливі й правдиві дороги Твої, о Царю святих! Хто Тебе, Єгово, не побоїться, та ймення Твого не прославить? Бо один Ти святий”. (Об. 15:3, 4, НС) Бувши Творцем усіх речей, Бог Єгова, “Цар вічности”, існував перед усім іншим. Він є “від вічности до вічности”, а це значить, що Він не мав початку й ніколи не буде мати кінця.— 1 Тим. 1:17; Пс. 90:2, УП.

О, як правильно, тоді, щоб ми лише Йому поклонялися! Застановляючись над Його творчими ділами, ми також можемо сказати: “Достойний Ти, Господи [Єгово] й Боже наш, прийняти славу, і честь, і силу, бо все Ти створив, і з волі Твоєї існує та створене все”. (Об. 4:11) Він виконав Своє сотворення, не приладами, які люди вживають, але Своїм святим духом, що є Його невидима дієва сила.— 1 Мойс. 1:2; Пс. 104:30.

Це є той самий святий дух, яким Він пізніше спонукав писання Біблії, щоб ми тепер знали, яка є Його воля та наміри для людей на землі. “Люди говорили від Бога”, пояснює Біблія, “як їх провадив святий дух”. (2 Пет. 1:21, НС) Навіть ми тепер можемо діставати проводу та помочі від того духа або дієвої сили, коли будемо шукати Божої помочі. Ісус Христос показав це кажучи: Коли ви “потрапите добрі дари своїм дітям давати,— скільки ж більше Небесний Отець подасть духа святого всім тим, хто проситиме в Нього?”— Луки 11:13

Тому що все було сотворено ‘ради волі Його’, то всі мусять служити Божим намірам. Єгова повідомив першого чоловіка й жінку, Адама й Єву, які Його наміри були для них, і тоді Він тримав їх відповідальними поводитися в гармонії з ними. Чи й ми також є відповідальні перед Богом? Так, бо Бог є джерелом життя. Це правда, не лише тому, що ми походимо від тих перших людських родичів, яким Бог дав життя, але також тому, що наше щоденне життя залежить від сонця, дощу, повітря й їжі, яких Єгова постачає нам на користь. (Пс. 36:10; Мат. 5:45) Отже, до якої міри, наше життя повинно бути в гармонії з Божим наміром для нас? Ми повинні серйозно застановитися над цим, бо наша нагода на вічне життя стоїть на карті.

Чи ми повинні справді боятися Бога? Так, але з здоровим страхом, а це, щоб не бунтуватися проти Його волі, тому що Його воля є правильна. Навіть у звичайних справах, чи ми не боїмося брати риск, через який ми можемо пошкодити собі або й загубити наше життя? Скільки більше ми повинні боятися не розгнівати “Бога Єгову, Всемогутнього”? Одначе, ми повинні тішитися, що Він є Всемогутній, бо “очі Господні [Єгови] дивляться по всій землі, щоб зміцнити тих, у кого все їхнє серце до Нього”. (2 Пар. 16:9, побачте також Ісая 40:29—31) І ми можемо бути певні, що Єгова завжди вживає Свою силу з правильним наміром і на добро всіх, хто любить праведність. Бо “Бог є любов”.— 1 Ів. 4:8.

Отже, Єгова не є пригноблюючим Богом. “Всі дороги Його справедливі”. (5 Мойс. 32:4) Правда, Він є “Бог вимагаючи виключної посвяти”, але Він також є “милосердний Бог, і милостивий, довготерпеливий, і многомилостивий та правдивий”. (2 Мойс. 20:5, НС; 34:6) “Бо знає Він створення наше, пам’ятає, що ми — порох”. (Пс. 103:14) Справді ми можемо дуже радіти, що маємо такого любого Бога за нашого Всевишнього Суддю, Законодавця та Царя.— Іс. 33:22.

Єгова є “мудрість та сила; Його рада та розум”. (Йова 12:13) Доказ Його мудрости можна бачити в усіх Його творчих діл, на небі й на землі. Ми можемо запитати: “Чому хтось навіть сумнівається Божій мудрості?” Біблія показує, що Його вимоги є нам на добро, на наш вічний добробут. Правда, може бути час, коли ми, маючи обмежене знання та досвід, не оціняємо вповні чому якийсь Божий закон є такий дуже важний, або як він ділає нам на добро. Одначе наша сильна віра, що Бог знає багато більше від нас, що Він має багато більший досвід, і що все, що Він чинить є на наше добро, спонукує нас коритися Йому з охочим серцем.— Пс. 19:8—12; Мих. 6:8.

ЧИ БОГ Є “ТРІЙЦЕЮ”?

Багато релігій так званого Християнства вчать, що Бог є “Трійця”, хоч слово “Трійця” навіть не знаходиться в Біблії. Світова Рада Церков недавно сказала, що всі релігії, які є частиною тієї Ради повинні тримати віру, що є “один Бог, Отець, Син і Святий Дух”, себто сказати, три особи в одному Богові. Ті, що навчають таку доктрину признають, що вона є “таємицею”. Атанасіянське Віровчення з около восьмого століття нашої Загальної Доби, каже, що Отець, Син і Святий Дух, усі троє є з одної сутності, всі троє є вічні (отже не мають початку) і всі троє є всемогутні. Отже віровчення каже, що: “У Трійці жоден не є перший, ані приходить після другого; жоден не є більший, ані менший від іншого”.a Чи це розсудливо вірити так? А ще важніше, чи ця наука годиться з Біблією?

Єврейські пророки й християнські апостоли не були знайомі з цією наукою. Нова Католицька Енциклопедія (видання 1967 р., Том 14, ст. 306, 304) признає, що “наука про Святу Трійцю не є наукою СЗ [Старого Заповіту]”, і дальше вона каже: “Вона не є, так як ми вже бачили, чистим словом Божим”. Енциклопедія також признає (на сторінці 299): “Формування ‘одного Бога в трьох особах’ було твердо засноване, певно, що не зовсім прийняте в християнському житті та в його визнанні віри, перед закінченням 4-го століття. Але це те саме формування має перше право до титула догма Трійки. Між апостольськими Отцями не було нічого навіть натякнути на таку думку або розуміння”. Отже перші християни, яких навчав сам Ісус Христос не вірили, що Бог був “Трійцею”.

Коли Ісус був на землі, то певно, що він не був рівний своєму Отцю, бо він сказав, що були деякі речі про які ні він, ні ангели, а тільки Бог знав. (Марка 13:32) Дальше, він молився за поміччю до свого Отця коли переходив великі проби, кажучи: “Не моя, а Твоя нехай станеться воля”. (Луки 22:41, 42, НС) Також, він сказав: “Більший за мене Отець”. (Ів. 14:28) Через це, Ісус говорив про свого Отця називаючи Його “мій Бог” і “єдиний правдивий Бог”.— Ів. 20:17, НС; 17:3.

Після Ісусової смерти, Бог воскресив його назад до життя й дав йому ще більшу славу ніж він мав раніше. Одначе він не був рівний своєму Отцю. А як ми знаємо це? Тому що пізніше надхнені Писання далі кажуть, що Бог “є голова Христа”. (1 Кор. 11:3) Біблія також каже, що Ісус мав царювати як Богом-призначений цар аж поки він не положить усіх ворогів під Його ноги, й тоді “сам Син упокориться Тому, Хто все впокорив йому, щоб Бог був у всьому все”. (1 Кор. 15:28) Ясно є, що навіть після його воскресіння Ісус Христос не є рівний своєму Отцю.

Але чи Ісус не сказав на одній оказії: “Я й Отець — Ми одне”? (Ів. 10:30) Так. Але його слова навіть не піддають думки про “Трійцю”, тому що тут він каже, щоб два були одно, а не три. Певно, що Ісус не перечив писань, яких ми вже читали. Він сам пізніше пояснив, що він мав на думці молячись про своїх послідовників, щоб “вони єдине були, як єдине і Ми”. (Ів. 17:22) Ісус і його Отець є “єдине” в тім, що Ісус є в повній гармонії зі Своїм Отцем. І він молився, щоб і всі його послідовники були в гармонії з Отцем, з Ісусом і одні з одними.— 1 Кор. 1:10.

А що сказати про слова в Івана 1:1, НС, які відносяться до Ісуса називаючи його “Слово”, кажучи: “Споконвіку було Слово, а Слово в Бога було, а бог було Слово”? Чи це не доказує “Трійцю”? Ні, поперше зауважте, що тут згадується лише про двох осіб, а не трьох. Також зауважте, що в тому самому розділі, 2-ий стих каже, що “воно в Бога було споконвіку”, і стих 18 каже, що “ніхто Бога ніколи не бачив”, одначе люди бачили Ісуса Христа. З цих причин і в повній гармонії з грецьким текстом, декотрі переклади переводять 1-ий стих ось як: “Слово було з Богом, і Слово було божественним”, або було “богом” себто, Слово було сильною особою подібне до бога. (АП; НС) Отже й ця частина Біблії годиться з рештою Біблією; вона не вчить “Трійці”.b

А щодо “Святого духа”, так званої “третьої особи Трійки”, ми вже бачили, що він не є особою, але Божою дієвою силою. (Суд. 14:6) Іван Христитель сказав, що Ісус буде хрестити святим духом так, як Іван хрестив водою. Вода не є особа так, як святий дух не є особа. (Мат. 3:11) Те, що Іван передсказав сповнилося коли Бог спричинив Свого Сина Ісуса Христа вилити святого духа на апостолів і учнів у день свята П’ятидесятниці у 33 р. З.Д., так що “усі ж вони сповнилися духом святим”. Чи вони були “сповнені” особою? Ні, але вони були наповнені Божою дієвою силою.— Дії 2:4, 33.

А що ж тоді факти показують про “Трійцю”? Ні слово, ні думка не знаходиться в Божому Слові, Біблії. Ця наука не почалася з Богом. Але ви будете цікаві знати, що згідно з книжкою Babylonian Life and History (Вавилонське Життя й Історія) (яку написав Е. А. Воліс Бадж, видання 1925 р., на ст. 146, 147), у стародавньому Вавилоні, погани вірили у таку науку; дійсно, вони поклонялися багатьом трійцям богів.

ПОКЛОНЯЮЧИСЬ БОГОВІ “В ДУСІ ТА В ПРАВДІ”

Щоб можна було любити й шанувати особу, треба знати її такою, якою вона дійсно є. Щоб ми могли давати Богові виключну посвяту, яку Йому належиться, нам треба студіювати Його Слово, і ‘пізнати, що то є воля Божа’. (Рим. 12:2) Важна річ не є як люди хочуть поклонятися Богові, але як Бог хоче, щоб Йому поклонялися.

Релігійні церемонії й “помічники побожности” можливо виглядають гарні в очах тих, що вживають їх, але як Бог дивиться на них? Певно, ви бажаєте знати, бо ви хотіли б мати Божу похвалу. Божий власний Син каже нам, що “богомільці правдиві будуть Отцеві вклонятися в дусі та в правді, бо Отець Собі прагне таких богомільців”. (Ів. 4:23, 24) Чи наприклад, вживання образів є поклоніння “в дусі та в правді”? Чи таке поклоніння є приємне Богові?

У 2 Мойсея 20:4, 5, в одній із Десятьох Заповідей, Бог Сам каже: “Не роби собі різьби і всякої подоби . . . не вклоняйся їм і не служи їм”. (Католицька Єрусалимська Біблія) [анг.] Декотрі люди вважають релігійного образа бути лише “помічником” для поклоніння Бога, тому що вони можуть бачити й доторкнутися його. Але Бог надхнув апостола Павла написати: “Ми ходимо вірою, а не видінням”. (2 Кор. 5:7) Бог дуже сміло говорить у таких справах. Він каже нам, що вживання образів не є частиною правдивого поклоніння, але що такі образи є “фальшивство”.— Іс. 44:14—20; Пс. 115:4—8.

Хоч декотрі можуть казати, що пошана, яку дається релігійному образові є менша від пошани, яку дається Богові, то Бог показує, що Він не буде ділитися Його славою та хвалою з такими образами, кажучи: “Я — Єгова. Це ім’я Моє; і нікому іншому слави Своєї не дам, ні хвали Своєї вірізбленим божкам”. (Іс. 42:8, НС) Ми повинні тішитися, що Він так ясно пояснює цю справу в Свойому Слові, тому що ми хочемо поклонятися Йому Його способом, який є приємний для Нього.

Любо, апостол Іван перестерігає нас: “Бережіться від ідолів”. (1 Ів. 5:21) Також Біблія нагадує нам: “Утікайте від служіння ідолам”. (1 Кор. 10:14) Ану подивіться навколо вашого власного дому й запитайте себе чи ви справді робите так? Приводячи ваше життя та поклоніння в гармонію з любою волею Єгови, ви можете набути вічного благословенства.— 5 Мойс. 7:25.

Далі набирайте знання про величність Єгови та Його любі наміри, і ваша любов до Нього буде рости. Не дозвольте ані одного дня минути, щоб не подякувати Йому за всі добрі речі, якими ви втішаєтеся й за Його милосердя. Коли будете більше навчатися про Нього, то наповнюйте ваше серце важливістю бути вірними цьому великому Богові всесвіту. Любим послухом, ви покладете себе на дорогу, що веде до життя вічного.— Ефес. 4:23, 24; Пс. 104:33—35, НС.

[Примітки]