Щастя народа, в якого Бог є Єгова

“Щасливий народ, що Богом у нього Єгова, народ, що Він вибрав на спадок Собі”.— Пс. 33:12, НС.

1. (а) Що старші люди можуть думати про світ перед 1914 р.? (б) Який був світовий стан після 1914 р?

ЩАСТЯ сьогодні? Чи є народ на землі, який є щасливий? Дійсно, який народ може бути щасливий коли світові обставини є такі страшні? Старші люди можуть дивитися назад на обставини перед вибухом світової війни в літі 1914 р. і казати: “О, то були щасливі дні!” І певно, що так, бо тоді перед тією першою світовою війною декотрі народи були щасливі або принаймні веселі. Але не сьогодні. Бо від 1914 р. З.Д. народи стали дуже неспокійні, в небезпеці, в підозрінню й страху, зазнаючи все більшу і більшу тривогу так, що політичні, як і релігійні провідники не знають виходу з цієї міжнародної мішанини та клопотів, яких людство не може розв’язати. Для молоді сьогодні, яких надії повинні бути зв’язані з майбутністю, майбутність виглядає все більше і більше безнадійна. Коли є яка втіха в життю, то вони чуються, що вони мусять зараз мати її, і тому тепер є час для них гуляти!

2-4. (а) Незважаючи на світові клопоти, чи сьогодні справді є щасливий народ, і котрий, дехто міг думати, той народ був? (б) Які клопоти зустрічали той особливий народ відтоді коли його тридцять четвертий президент прийняв свою посаду?

² Хоч трудно повірити, сьогодні є такий щасливий народ, і його щастя та радість збільшується по цілому світі, коли світовий стан наближається до його неминучої катастрофи. Люди, що прилучуються до того привілейованого народу знаходять щастя тепер. А який же це народ, і яка є причина на його щастя?

³ Ні, той народ не є найсильніший або найбагатіший у світі. Однак, що він був і далі буде щасливий можливо натякало те, що сталося в день урочистого вступу нового президента до його посади в Вашінґтоні, Д.К., 20-го січня 1957 р. Тридцять четвертий президент того народу прийняв свою посаду другий раз. За звичаєм він присягнув правою рукою покладена на відкритій Біблії. Ця Біблія не була перекладом британського Короля Якова або Уповноважений Переклад Біблії, але Версія Американ Стандард, яка була видана 1901 р. З.Д. Його Бога-боязлива мати дала йому цю особливу Біблію коли він скінчив народну Військову Академію в Вест Пойнті, Нью Йорку, 1915 р., другий рік першої світової війни. Він навмисно положив руку на Псалом 33:12, яка за Американ Стандард Перекладом каже: “Блаженний той люд, що Богом у нього Єгова, народ, що Він вибрав його на спадок Собі”. У пізнішім Американ Стандард Перекладі із 1939 р., цей стих, каже: “Який щасливий народ. . .”— Побачте часопис Нью-Йорк Таймс (анг.), з 21-го січня 1957 р.a

⁴ Цим жестом, президент можливо хотів подати думку, що Сполучені Штати Америки були той блаженний або щасливий народ, або що він, бувши його президентом, зробить його щасливим. Але продовж років його служби за президента чи він завів свій народ у блаженність або щастя про яке говориться в Псалмі 33:12? За часу його першої служби цей народ вмішався в політичні сутички Північного і Південного В’єтнаму. (Побачте The Americana Annual, 1956 р., сторінка 356, про Індокитай і під заголовком “Головні Події, 1955 р.”) І клопоти в Північній Кореї не були залагоджені. Інші клопоти в народі, внутрішні, як і зовнішні, домашні, як і чужоземні дуже помножилися відтоді. А чому блаженність та щастя на яке цей президент надіявся в 1957 р. не були здійснені відтоді? Чому той народ не заслужив такого щастя?

5. (а) Яка є таємниця народного щастя про яку говориться в Псалмі 33:12, отже, які важні питання ми тепер запитуємо? (б) Чи який-небудь інший земний уряд зустрічає вимоги Божого щасливого народа?

⁵ Тому що деякі основні вимоги були відкинені. Коли ми переглянемо Псалму 33:12, то ми побачимо дійсний ключ для народного щастя. Секрет є його Бог і що Бог вибрав його на спадок Собі. Той стих не каже: ‘Щасливий є найбагітіший і найсильніший народ’, але: ‘Блаженний [або, щасливий] народ, що Богом у нього Єгова, народ, що Він вибрав на спадок Собі”. (АС; УП) Отже, це властиво нам запитати: Чи тридцять четвертий президент цього народу провадив свій народ, щоб він вибрав Єгову за свого Бога? Найвищий Суд Сполучених Штат Америки називає цей народ бути “християнський народ”, але чи він поклоняється Єгові як Богові й чи він доказався бути “народом, якого Він вибрав на спадок Собі”? Де є факти, щоб відповісти так! хоч Сполучені Штати Америки є головним народом так званого Християнства? Такі факти не існують. І їх неможливо знайти для якого-небудь іншого з 197 народів по яких Його свідки вже багато літ проголошували ім’я Єгови. Навіть Ізраїльська Республіка не може постачити таких фактів.

6. Так як показується в Псалмі 33:10, 16, 17, від чого Божий “щасливий” народ не залежить, і кого це виключає бути Божим “щасливим” народом?

⁶ Якщо ми переглянемо стих навколо Псалми 33:12, то ми ось що зауважимо про щасливий народ: “Єгова раду поганів понищить; Він понівечить мислі народів. Військова потужність не спасе жодного царя; великість сили не спасе людину. Кінь є обмана для спасіння, і великість сили своєї він не збереже”. (Пс. 33:10, 16, 17, НС) Це значить, що “щасливий” народ не вповав на військову потугу цього світу, але його визволення від ворожої ради народів і зловісних людських думок постачає Бог Єгова, а не могутні войоводи або воєнні коні. Такі риси не відзначають народів і людей цього світу в цій найбільш озброєній добі людської історії. Народи й люди стогнуть під тягарем, якого накидають на них через витрачення та вимоги їхніх військових, морських та повітряних відділів. Незважаючи на молитви їхніх папів, священиків та інших релігійних провідників та орденів, вони не бачать, що Єгова спасає людей без війська.

7. Що може помогти нам вирішити котрий є щасливий народ про якого говориться в Псалмі 33:12, і що Біблія говорить про цю справу?

⁷ У цих днях коли націоналізм і патріотична гордість метуть цілу землю, який народ може показати на себе й хвалитися, що в ньому сповняється Псалма 33:12? Дійсно, хто є той “щасливий” народ, “вибрані” люди? Це поможе нам знайти відповідь коли ми вернемося назад до того народу, якого надхнений писатель 33-ої Псалми був членом, бо він писав про свій власний народ. Від самого початку його народної історії їхній Бог, якого ім’я є Єгова, визволяв їх у чудовий спосіб. Яке драматичне визволення це було при народженню того народа, коли він був визволений з неволі й невільництва в Єгипті після святкування Пасхи в 1513 р. З.Д., і кілька днів пізніше, яке чудове визволення було через сухе Червоне море до Сінай півострова, де озброєне єгипетське військо потопилося мов щурі, коли морські води вернулися назад на місце! Жоден інший народ, чи за стародавньої чи за сучасної історії, не може хвалитися таким визволенням або чимось подібним у його народній історії. Східний беріг Червоного моря був сценою великого щастя для цього чудово визволеного народу. Справді, Бог Єгова вибрав його! — 2 Мойс. 12:1 до 15:21.

8. Як люди під Мойсейом були зорганізовані в народ, і яка була перша заповідь, яку Бог дав їм?

⁸ Третього місяця після його визволення від Єгипту, цей народ, під проводом пророка Мойсея, згромадився при долині гори Сінай на Арабському півострові. Там вони були зорганізовані в народ, відмінний від усіх інших народів на землі. Там вони почули Божий голос, коли Він дав їм славних Десять Заповідей, і вони бачили як “палець Божий”, а не Мойсея, писав їх. Тих Десять Заповідей були першими законами законної згоди або заповіту між цим народом а Його небесним Визволителем. Перша з тих Десять Заповідей наполягала на те, щоб Він був їхнім Богом. Там було записано: “Я — Єгова, Бог ваш, що вивів вас з єгипетського краю, з дому рабства. Хай не буде у вас богів передо Мною”. Жоден інший Бог не мав участи в їхньому визволенню, отже Єгова мав повне право вимагати від них їхньої виключної побожности.— 2 Мойс. 19:1 до 20:18, НС.

СМЕРТЬ І ВІДРОДЖЕННЯ НАРОДУ

9. Як цей народ далі міг лишитися щасливим, і як Єгова помагав їм?

⁹ Так довго як той народ тримав Єгову за свого Бога він був щасливий. Так довго як вони дотримували їхню народну згоду або заповіт переданий через пророка Мойсея вони багатіли в землі, що текла молоком і медом в яку Бог завів їх у 1473 р. перед З.Д. Але коли вони зламали закони й заповіді своєї народної угоди й почали поклонятися фальшивим богам, сусідніх народів вони попали в клопіт. Вірно дотримуючи Його угоду, Бог Єгова назначив спеціяльних суддів визволяти їх із землі ворогів. Він постачав цих відважних, ясноговорячих пророків, щоб перестерігати їх про безумність неправильного шляху й про страшні наслідки, які прийдуть із нього. Тому що вони хиталися між поклонінням одного живого і правдивого Бога а фальшивими демонськими богами, народ зазнавав свої вдачі та невдачі. Але через Божу добрість, їхній цар Давид, син Єссеєва з Віфлеєму, написав: “Щасливий народ, що Богом у нього Єгова”.— Пс. 144:15, НС.

10. Коли щастя цього народу досягнуло своєї найвищої точки, але які події довели до занепаду того народу, так що він уже не був Божим “щасливим” народом?

¹⁰ Це щастя Божих вибраних людей досягнуло свою найвищу точку за царювання Давидового, сина й наступника царя Соломона з Єрусалиму. (1 Цар. 4:20—25) Але народ загубив це щастя коли провідники, як і люди почали поклонятися ідолам та демонам. Короткі навернення від такого фальшивого поклоніння не вистачали спасти народ від нещастя про яке Бог Єгова перестерігав їх у Своїй урочистій угоді. В Його призначеному часі Він Сам скерував перекинення Його вибраної династії царів, знищення столиці Єрусалиму й спустошення його народної території та славного храму, якого збудував цар Соломон в Єрусалимі, і заслання останку, який пережив цю катастрофу, до далекого Вавилону.

11. Які зусилля Єгова робив спасати Своїх людей, але яке відношення вони взяли?

¹¹ Народи й люди, які заявляють мати Єгову за їхнього Бога не можуть безконечно насміхатися з Єгови. Цей факт є підкреслений в 2 Паралапоменоні 36:15—21, де є опис про останні дні вільного, незалежного народа. Там ми читаємо: “А Господь [Єгова], Бог їхніх батьків, усе посилав до них через Своїх послів слова остороги, бо Він змилосердився над народом Своїм та над оселею Своєю. Та вони соромили Божих послів, і погорджували їхніми словами, і насміхалися з Його пророків, аж поки не піднісся гнів Господа [Єгови] на народ Його так, що не було вже ліку.

12. Розкажіть про кінець того народу, який мав Боже благословенство?

¹² “І Він навів на них халдейського царя, і той позабивав мечем їхніх вибраних у домі їхньої святині, і не змилосердився ані над юнаком, ані над дівчиною, ані над старим, ані над старезним,— усе дав в його руку. І всі речі Божого дому, великі та малі, і скарби дому Господнього [Єгови] та дому царя й його зверхників,— усе переніс до Вавилону. І спалили вони Божий дім, і порозбивали мур Єрусалиму, і всі палати його попалили огнем, а всі дорогі речі його понищили. І пішло на вигнання до Вавилону позостале від меча, і стали йому та синам його за рабів аж до зацарювання перського царства, щоб виповнилося Господнє слово [Єгови], проречене Єреміїними устами, аж поки вподобає собі земля свої суботи, по всі дні її спустошення святкувала вона суботи, щоб сповнилося сімдесят літ”.— Порівняйте з 2 Царів 24:20 до 25:26.

13. Як знищення Єрусалиму впливало на ім’я Єгови й на Божих людей?

¹³ З тим перекиненням їхнього царства, знищення Єрусалиму й його храма поклоніння, спустошенням усієї Юдейської землі, забранням останка у неволю до Вавилону, народ завмер. Тому що його Бог був міжнародно знаний як Єгова Бог Авраама, Ісака й Якова, то таке народне нещастя стягнуло великий докір на ім’я й репутацію Єгови. Щодо невільників у Вавилоні, їхні надії стали мов долина повна сухих, порозкиданих кістяків, не маючи людської сили на воскресіння. (Єзек. 37:1—12) Їхня народна країна в Юдеї й Єрусалимі вже не була “землею” народних людей і вже не називалася “землею Юдейською”. Вона стала забороненою землею, яку забобонні народи обминали, сховищем диких тварин і пташок, пустинєю і джунглями. Про таке спустошення перестерігали пророки Єремія і Михея.— Єрем. 32:43; 33:10, 12; Мих. 3:9—12; Єрем. 26:18.

14. Які питання тепер виринають про цей народ і що Біблійне пророцтво казало?

¹⁴ Чи такий докір проти його ім’я Єгова як народний Бог буде оправданий та Його ім’я як Всесвітній Суверен знову буде одягнене в славі? Чи народ, який був зв’язаний з Його ім’ям і провідництвом буде колись відроджений? Чи заборонена земля, яку обминали колись знову вирене з спустошення й станеться міжнародно знана як Юдейська земля? Хоч це здавалося неможливе для поганських народів, а особливо для Вавилону, то відродження цієї землі, нації й храму Єгови для поклоніння було між намірами Бога Єгови! Таке відродження було записане в Біблійних пророцтвах Бога Єгови!

15, 16. Що Ісая був надхнений передсказати про Єрусалим, і яку обітницю Єгова зробив відносно Своїх людей?

¹⁵ Пророк Ісая був надхнений передсказати це чудове відродження. На потіху маленького останка, який далі тримався чистого поклоніння Бога Єгови, пророк Ісая був спонуканий передсказати як Бог, Суддя, в 607 р. перед З.Д., дозволить знищення Єрусалиму та його храма й так відплатить ізраїльським ворогам Його поклоніння те, що їм належалося, і тоді, в чудовий спосіб, знищений народ та земля відродяться. Сказав Ісая:

¹⁶ “Послухайте слова Господнього [Єгови], ті, що на слово Його тремтите: ‘Кажуть ваші брати, що ненавидять вас, що вас ради ймення Мого виганяють: “Хай прославлений буде Господь [Єгова], і ми вашу радість побачимо!” Та будуть вони посоромлені! Голос гомону з міста, голос із храму, це голос Господа [Єгови], що заплату дає для Своїх ворогів! Поки зазнала дрижання породу, вона породила, і поки прийшов її біль, то сина легенько вона привела. . . . Хто таке коли чув, і хто бачив таке? Чи зроджена буде земля в один день, чи народжений буде народ за одним разом? Бо як тільки зазнала Сіонська дочка породові дрижання, то синів своїх вже породила”.— Іс. 66:5—8.

17, 18. Коли “відродження” сталося, і як воно було подібне до чуда народження перед породільними болями?

¹⁷ На здивовання всіх поганських народів, які зневажали Сіон або Єрусалим це чудове “відродження” сталося у 537 р. перед З.Д., або докладно сімдесят років після спустошення Юдейської землі й Єрусалиму або Сіону. Відродження прийшло дуже швидко мов не було жодного породільного болю, ніби перед тим ніж біль могла пошкодити тілу матері. А як це сталося?

¹⁸ Вавилон, який відмовився відпустити юдейців з неволі, панував над світом аж до ночі 16-го тішрі (або 5-6 жовтня) 539 р., шістдесят дев’ятого року з передсказаних сімдесят років спустошення Юдеї й Єрусалиму або Сіону. Десь весною сімдесятого року, Кір Великий, який завоював Вавилон, видав декрет дозволяючи й заохочуючи поневолених юдейців вертатися до своєї колишньої країни відбудувати храм Єгови й місто Єрусалим або Сіон. При кінці того сімдесятого року на початку осени 537 р. перед З.Д. [тішрі 1-го 537 р. сходиться з 28-29 вереснем 537 р. перед З.Д.] вірний останок уже вернувся й осівся в своїй улюбленій країні, оселюючи колишні міста.— Ездри 1:1 до 3:6.

19. Що сталося з Єрусалимом лише кілька місяців після його визволення?

¹⁹ Таким способом не було довгого породільного болю у формі повстання “дітей” Сіону (або Єрусалиму) відірватися від вавилонського поневолення і вернутися назад до своєї спустошеної країни і заснувати себе знову як народ. До кількох місяців після Кірового декрету останок правдивих поклонників Бога Єгови вернувся назад до своєї землі, яка вже не була під забороною Єгови. Вона стала землею людей з місцевим урядом, маючи потомка юдейського царя Давида за свого губернатора, і з первосвящеником уповноважений Богом Єговою. Цим способом, маючи свою власну територію й свій власний уряд, народ поклонників одного живого й правдивого Бога відродився. Тепер Сіон або Єрусалим знову був народним урядом, і цей Сіон мав свої “діти” або мешканці й підданці, які знову обробляли свою територію, Юдейську землю. Поклоніння їхнього Бога було відновлене.

БОГ ЄГОВА НЕ БУВ РОЗЧАРОВАНИЙ

20, 21. В “один день”, і в “один час”, що Єгова придбав, і на оправдання чого?

²⁰ Хто коли чув таку річ? Хто коли бачив такі народні й релігійні розвиття? Це все відбувалося так раптово, так несподівано, що ніхто й ще не чув про таке. Таж, без жодного клопоту, земна організація Єгови Сіон породила маленького “хлопчика” в формі народної групи людей. Швидко, немов “в один день” з пустині виринув народ, маючи народне призначення. “В один час” Всемогутній Бог Єгова спричинив народження зорганізованого народа людей в угоді з Ним, так, відродив його. Саме на час коли породільні болі мали початися організація Єгови або Сіон породила “свої сини”, ті, що складали “хлопчик” народ. Що іншого це могло бути крім сповнення пророцтва Єгови на оправдання Його ніколи несхибаючого Слова? Він був відповідальний за таке відродження Своєї земної організації Сіон. Це народження мусіло прийти без жодного мертвого народження, так як Він передсказав, кажучи в наступному стиху:

²¹ “ ‘Чи Я допроваджу до породу, і не вчиню, щоб вона породила?’ говорить Господь [Єгова]. ‘Чи Я, що чиню, щоб родила, і стримаю?’ каже твій Бог”.

22. Дійсно, хто тепер появився на сцені при цій чудовій події, і на чиє благословенство?

²² У гармонії з тими словами в Ісаї 66:9 Бог Єгова не буде розчарований в тому останньому і критичному часі. І записана історія доказує, що Він не був розчарований. При цій чудовій події ніхто інший крім Єгови не появився на сцені міжнародних справ на потіху тих, які “тремтять при Його слові”. А їхні релігійні ненависники й переслідувачі є засоромлені, яка правдива причина на велике щастя зі сторони новонародженого народа, “якого Бог є Єгова!” “Радість Єгови” сталася їхнєю твердинею.— Неем. 8:10.

[Примітки]