Присвячення — Кому? Чому?

„Але ви — вибраний рід, священство царське, народ святий, люд власности Божої”.— 1 Петра 2:9.

1, 2. (а) Чи Абрахам Лінкон належав до якоїсь церкви так званого Християнства, і однак в його промові в Геттісберзі, як він відносився до країни, якої був президентом? (б) Який вчинок відбивається з довір’я цього народу до Бога, і як уряд, який приходить після світового горя буде „для людей”?

ЗІ ВСІХ церков так званого Християства, то жодна не могла казати, що 16-ий президент Сполучених Штатів Америки був її членом. Однак, виступаючи своєю славною промовою у Геттісберзі, 15-го листопада, 1863 р., Біблію-читаючий чоловік, Абрахам Лінкон, промовив ці переконливі слова:

„Вісімдесят сім років тому наші батьки породили на цьому континенті, новий народ, оснований на свободі, і присвячений заяві, що всі люди є створені рівними . . . . Але, в більшому значенні, ми не можемо присвячувати — не можемо посвящати — не можемо освячувати — цю землю. Хоробрі чоловіки, живі й мертві, які боролись тут, вже посвятили її, понад нашу скромну здатність додати або применшити . . . . Точніше, це для нас живих, слід присвячуватись тут до недокінченої роботи, яку ті, які воювали тут досі так благородно просували. Швидше, це лишається для нас присвятитись до цієї великої задачі, яка залишилась перед нами . . .”

² З того часу, як промовлено ту пам’ятну промову на народному цвинтарі в Геттісберзі, Пенсільванії, то Сполучені Штати не виконували заяву гасла на їхньому доларі, „Ми довіряємось Богові”. Всупереч присвячення президента й котрих-небудь інших щирих американців їхньому уряду, то „уряд з людей й для людей”, таки буде „усунений з землі”. Щасливо, „для людей” це не буде тривале нещастя через те, що його наслідить всевишній царський Божий уряд під Його призначеним Царем, Ісусом Христом, на благословення всіх мешканців цієї землі, включаючи те, що тепер є американський континент.

3, 4. (а) Який „народ” тоді виступить уперед? (б) Які слова Єгови, промовлені до ізраїльтян Петро цитував відносно цього нового „народу”?

³ Тоді новий народ виступить уперед. Що це буде за народ? Це є той народ, якому промовлено слідуючі натхнені слова: „Але ви — вибраний рід, священство царське, народ святий, люд власности Божої”.— 1 Петра 2:9.

⁴ Цими словами апостол Петро цитує вислови, яких Бог промовляв відносно Ізраїля, Його вибраного народу, який в той час таборував при горі Сінай в Аравії, так як читаємо в 2 Мойсеєва 19:5, 6: „А тепер, коли справді послухаєте Мого голосу, і будете дотримувати заповіту Мого, то станете Мені власністю більше всіх народів, бо вся земля — то Моя! А ви станете Мені царством священиків та народом святим”.

5. У світлі біблійного вжитку, чи „посвятити” і „присвятити” означають те саме?

⁵ У вищецитованій книзі 2 Мойсеєва 19:6 і 1 Петра 2:9, декотрі перекладачі посилюють той простий вислів „святий народ” перекладаючи його, як „посвячений народ”, або „присвячений народ”.a (Дивіться до Єрусалимської Біблії; Моффат; Нокс; Нова Англійська Біблія [анг.]) Приймати й жити відповідно рівням Єгови відзначить ізраїльтян, як посвячений або присвячений народ. Бог може „посвячувати”, або „присвячувати” якусь річ або особу навіть групу людей. З Божого погляду, цих двоє слів в основному можуть бути синоніми. Проте, недосконалі люди, хоч не мігши „посвячувати” нічого, роблячи його чистим ради святої цілі, можуть властиво й любо „присвячувати” щось, навіть себе самих.

6. (а) Кажучи „усе, що Єгова говорив, зробимо”, то що ізраїльський народ, особисто й як народ, робив? (б) В який розпорядок Бог завів їх без примушення?

⁶ Бог пропонував визволеним ізраїльтянам, що вони стануться святим народом для Нього, за умовою, що вони будуть ,строго слухатись Його голосу й додержувати Його заповіт’. Вони відповіли: „Усе, про що Єгова говорив, зробимо”. Таким чином, особисто й також, як народ, вони необоротно присвятили себе їхньому Спасителеві, Богові Єгові. Незважаючи на те, що Єгова вже був вибрав їх, тому що вони були природні потомки Авраама, і чудово визволив їх з Єгипту через Червоне море, то однак Він чекав на ізраїльтян, щоб вони добровільно присвятили себе Йому й Його поклонінню. На цій основі вони стались народом Єгови під угодою. Відносно цього читаємо:

„Коли бо Мойсей сповістив був усі заповіді за Законом усьому народові, він узяв кров козлів та телят із водою й червоною вовною та з ісопом, та й покропив і саму оту книгу, і людей, проказуючи: ,Це кров заповіту, що його наказав для вас Бог”’.— Євреїв 9:19, 20; 2 Мойсеєва 24:1—8.

7. (а) Який буде стан з євреями майбутніх поколінь? (б) Як вони можуть загубити їхнє присвячене становище?

⁷ Наступні покоління євреїв будуть родитись цьому присвяченому народові і, як наслідок цього, у присвяченому спорідненні з Богом. Але особисто, доростаючи до відповідального віку, вони будуть мусили наслідувати тих євреїв при горі Сінай, щоб доказати своїми спонуками серця й вчинками, що вони справді були присвяченими Єгові для того, щоб продовжувати в цьому святому народові в доброму становищі. Справді в цьому включається їхній добробут, також їхнє життя, як народ. Це є правда тому, що Бог може усунути той посвячений або святий стан, якого Він нав’язує на людей, якщо вони докажуться бути негідними й переставити його тим, які докажуться бути гідними. Тому то апостол Петро почав пристосовувати Божі оригінальні слова до природного Ізраїля, що для Нього вони стануться „царство священиків і святий народ”, до нового християнського народу, який почав існувати в свято Пятидесятниці 33 р. н. е. Як переставлено це святе визнання?

8. (а) Тоді, коли Петро написав свій перший надхнений лист, то яке лихо мало статись ізраїльтянам, і яке споріднення євреї вже не мали з Богом Єговою? (б) Отже, хто, тоді, складав „посвячений народ”?

⁸ Коли апостол записав свої слова в 1 Петра 2:9, то єврейський народ уже наближався до народного нещастя. Римські легіони мали знищити храмове місто Єрусалим і розпорошити євреїв по всіх країнах так, як Ісус був передсказав. (Луки 21:20—24) На жаль, у 33 р. н. е., вони відкинули Христа, Посередника Божої нової угоди, і безперечно стару Закон-угоду, якої пророк Мойсей був посередником тоді, скасовано. „Ізраїля за тілом” тепер відкинено. (1 Коринтян 10:18; Матвія 23:38) Бог Єгова був створив новий народ духовного Ізраїля. (Римлян 9:6; Галатів 6:15, 16) Цей новий „присвячений народ” складався з учнів Ісуса Христа, яким Петро був написав свій лист, тобто, „вибраним із передбачення Бога Отця, посвяченням духа”.— 1 Петра 1:1, 2.

9. Чи Бог знав заздалегідь особистих членів того святого народу, і як вони стались вибраним „родом”?

⁹ Це не значить, що Бог знав особистих членів і наперед призначав їх по імені. Навпаки, Він знав заздалегідь, що створить новий народ, „святий народ”, і наперед знав, яких речей буде вимагатись від кожного особистого члена, щоб його вибрати й прийняти в святий народ. Також Божий святий дух спеціально зробить цей духовний народ святим, члени, якого то народу породжуються за допомогою святого духа, щоб ставатись Божими духовними синами. (Тита 3:4—7) У цьому святому, або посвяченому, становищі вони можуть служити, як „царське священство”. Бувши духом-породжені, вони були „рід”, „вибраний рід”.

10. Через те, що Бог поводиться з помазаними християнами, як „народом”, або групою, то які запитання виникають відносно особистої відповідальності?

¹⁰ Але, як до цієї справи входить присвячення особистих членів того нового народу Єгови? Тоді, як Бог „посвячує”, або „присвячує” їх, як групу, або народ, то чи ж кожному слід беззастережно присвятити себе Богові для того, щоб статись прийнятим, як членом цього нового народу? Чи ж Писання попросту не кажуть: ,Повірте в Господа Ісуса Христа й спасетесь’? Або, точніше, ,покайтесь і наверніться’? Чи ж тільки повірити, покаятись і навернутись не вистачає, щоб статись учнем Ісуса, християнином? Чи Ісус, Син Божий, присвятив Себе, коли був на землі? Давайте побачимо.

„ОСЬ Я ПРИЙШОВ . . . ТВОЮ ВОЛЮ ЧИНИТИ”

11. Під яким Божим розпорядком угоди Ісус народився, і як це?

¹¹ Відносно народження Ісуса по тілу, до Галатів 4:4 каже: „Як настало ж виповнення часу, Бог послав Свого Сина, що родився від жони, та став під Закоком [Мойсеєвим]”. Після Його чудового народження єврейській діві, Його обрізання восьмого дня потвердило, що по народженні Він був один з Божого народу під угодою, і в цьому зв’язку Йосип і Марія „до Єрусалиму принесли Його, щоб поставити Його перед Господом [Єговою, НС, анг.]”.— Луки 2:22—24.

12. На що Іванове хрещення євреїв, приходячих до нього, було символом, і чому він спочатку не хотів охрестити Ісуса?

¹² То до цього присвяченого народу послано Івана Хрестителя, попередника Ісуса Христа, щоб покликати народ до покаяння. Сам Ісус сказав: „Я посланий тільки до овечок загублених дому Ізраїлевого”. (Матвія 15:24, НС, анг.) Звістка цьому присвяченому Божому народові була спеціальна, не стосуючись до неізраїльських народів. Іван Хреститель закликав цих „овечок загублених дому Ізраїлевого”, щоб вони покаялись за їхні гріхи проти Закон-угоди. (Матвія 3:1—6) „Та ж Іван хрестив хрещенням на покаяння, говорячи людям, щоб вірили в Того, Хто прийде по ньому, цебто в Ісуса”. (Дії 19:4) Проте, коли Ісус представив Себе Іванові, щоб охреститись у воді, то очевидно це не було на символ покаяння, бо Ісус був без гріха й не порушував Закон-угоди під якою був народився. Іван, знаючи це, не хотів охрестити Ісуса, але погодився, коли Ісус сказав йому: „Допусти це тепер, бо так годиться нам виповнити усю правду”. (Матвія 3:13—17) Що Він мав на думці?

13. (а) Як Ісус сповнив Псалом 40:8, 9? (б) Що Ісусове хрещення символізувало?

¹³ Тут Ісус поводився в гармонії з пророцтвом, яке відносилось до Нього в Псалмі 40:8, 9, Нова Укр. Біб.: „Тоді Я сказав: ,Ось Я прийшов із звоєм книжки, про Мене написаної’. Твою волю чинити, мій Боже, Я хочу”. Пророцтво до Євреїв 10:5—10 стосується до Ісуса Христа, оскільки, щодо Ісуса, Бог не бажав жертов, які приносились під Мойсеєвою Закон-угодою, але бажав, як жертву досконалого тіла, якого Бог приготовив для Свого Сина, щоб Він пожертвував його, як основа нової угоди. Отже, коли Ісус охрестився, то не присвячував Себе Богові, тому що Він уже був членом присвяченого народу й, бувши без гріха, не мусив навертатись. (Євреїв 7:26) Швидше, Його хрещення було символом, що Він представив Себе Своєму небесному Отцеві чинити Його додаткову волю. І в цьому відношенні Ісус поставив приклад для хрещення Його учнів.

14. (а) Після Іванового ув’язнення, яку звістку Ісус почав проповідувати? (б) Для чого покаяння й хрещення тепер приготовляли людей?

¹⁴ Ісус почувши, що Івана Хрестителя ув’язнено, почав проповідувати вже-присвяченим ізраїльтянам. „Із того часу Ісус розпочав проповідувати й промовляти: ,Покайтеся, бо наблизилось Царство небесне!’ ” (Матвія 4:17) Хрещення на символ покаяння тепер зміцнено. (Івана 3:26; 4:1, 2) Коли Більший Мойсей, Ісус Христос, вознісся на небо й представив Богові Єгові цінність достоїнства Своєї тілесної жертви, то скасував Мойсеєву Закон-угоду й заложив основу на передсказану „нову угоду”. (Єремії 31:31—34) Отже, в день свята Пятидесятниці 33 р. н. е., Ісусових єврейських учнів перенесено з-під Мойсеєвої Закон-угоди в „нову угоду”, якої Більший від Мойсея, Ісус Христос, був Посередником.b

15. (а) Що зараз не закінчилось для євреїв скасуванням Закон-угоди? (б) Яка тепер була Божа воля для євреїв, які турбувались про їхнє присвячене споріднення з Богом?

¹⁵ Тоді як Закон-угоду вже скасовано, то Божий час, щоб звернути спеціальну ласку й увагу на євреїв, на основі того, що вони були Авраамове природне насіння, не закінчився; він перш закінчився у 36 р. н. е. Отже, навіть після першого виливу святого духа в 33 р. н. е., духом-помазаний апостол Петро сказав натовпові євреїв в Єрусалимі: „Покайтеся ж та наверніться, щоб Він змилувався над вашими гріхами, щоб часи відпочинку прийшли від обличчя Господнього [Єгови, НС, анг.], і щоб послав заповідженого вам Ісуса Христа”. Щоб відновити їхнє присвячене споріднення з Богом, то тепер вони мусили, не тільки покаятися за гріхи проти Закон-угоди під якою вони ще вважали себе бути, але також представити себе, як майбутні члени цього нового народу, так як була Божа воля для всіх тих, які ставались учні Ісуса, християни. Це підтверджують Петрові раніші слова до євреїв у дні П’ятидесятниці, які „серцем розжалобились” через їхню участь в Ісусовій смерті. Петро сказав їм: „Покайтеся, і нехай же охреститься кожен із вас у ім’я Ісуса Христа на відпущення ваших гріхів,— і дара духа святого ви приймете”. Отже, тут є включено щось багато більше ніж тільки покаяння й загальної постанови поліпшитись на основі віри в Ісуса.— Дії 3:19, 20; 2:37—40.

16. (а) Коли звістка про Царство дійшла до необрізаних самарян, то що їхнє хрещення у воді символізувало? Чому? (б) Що підтвердило факт, що їх прийнято в угоду-споріднення з Богом?

¹⁶ Перш ніж Ісус вознісся на небо, то сказав Своїм апостолам, що вони поширять проповідування про Нього до „Самарії, та аж до останнього краю землі”. (Дії 1:8) Хоч самаряни не були ізраїльтяни, але люди „іншого народу”, то таки обрізувались через те, що прийняли Мойсеєм написані біблійні книги й вважали його бути посередником між ними, а Богом. (Луки 17:16—18) В Його незаслуженій ласці, Єгова постарався, щоб Петро вжив спеціальний ключ для самарян трохи раніше від необрізаних неєвреїв, щоб відкрити їм нагоду щодо Царства небесного. Але, оскільки ті самаряни дійсно не були під Мойсеєвою Закон-угодою, то вони ,вклонялись тому, чого не знали’, хрестячись, вони тепер перш мусили беззастережно присвятити себе Богові Єгові в ім’я Месії, Ісуса, як Посередника нової угоди. Пізніше їхнє хрещення святим духом підтвердило, що їх прийнято в нову угоду.— Матвія 16:18, 19; Івана 4:4—42; Дії 8:5—25.

17. (а) Коли й як Бог перше звернувся до необрізаних неєвреїв, „щоб вибрати з них народ для Свого ім’я”? (б) Що їхнє хрещення в воді символізувало?

¹⁷ У 36 р. н. е., коли закінчився Божий час спеціальної ласки євреям, то Бог Єгова звернув Свою увагу до необрізаних неізраїльтян, неєвреїв, щоб „вибрати люд із поганів для Ймення Свого”. (Дії 15:14—18) Користуючись ще одним „ключем”, Петра послано до дому римського сотника на ім’я Корнилій, який прихильно ставився до євреїв. Ці погани, очевидно, віднеслись до свідкування про Бога Єгову й Його прославленого Месію, бо святий дух зійшов на них і вони почали промовляти чужими мовами. Милосердно, „і поганам Бог дав покаяння в життя”, через Ісуса Христа „Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере”. (Дії 11:18; Івана 1:29) Єгова й їх прийняв у Свій духовний народ на підставі того, що вони сердечно присвятили себе Йому. Святий дух підтвердив це. Отже, жодні християнські євреї, прийшовші з Петром, не могли заперечити йому, коли він наказав їм „охреститись у ім’я Ісуса Христа”. Це почало „навернення поган”. (Дії 10:1—48; 15:3) Відтоді всі, бажаючі служити Богові, євреї чи неєвреї, мусили присвятити себе Єгові у своїм серці. І щодо їхнього хрещення в воді, вони представили себе виконувати Божу волю для них, за Ісусовим прикладом.

[Примітки]

ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ ПРОЙДЕНОГО, ЧИ МОЖЕТЕ ВІДПОВІСТИ НА ЦІ ЗАПИТАННЯ?

◻ Хто складає „святий”, або „присвячений народ” про якого згадує 1 Петра 2:9?

◻ Як стародавні ізраїльтяни присвячували себе Богові Єгові?

◻ Коли Ісус охрестився, то чи Він присвячував себе Богові?

◻ Що символізувало хрещення повіруючих самарян і неєвреїв у воді?

◻ Щоб статись Ісусовими послідовниками, то що необрізані неєвреї мусили робити?

[Вставка на сторінці 10]

Новий „народ” почав існувати в дні Пя’тидесятниці 33 р. н. е.

[Ілюстрація на сторінці 9]

Стародавні ізраїльтяни присвячували себе Богові Єгові

[Вставка на сторінці 11]

Коли Ісус охрестився, то Він представив Себе Своєму небесному Отцеві, щоб дальше виконувати Божу волю

[Вставка на сторінці 12]

Стародавні ізраїльтяни добровільно присвячували себе Богові Єгові й Його поклонінню