Бог Єгова, Слухач молитви
1. Як Давид ще за своєї молодости доказав свою віру і посвяту до Єгови?
ДАВИД був чоловік з вірою, який ревно шукав Бога. Він був робре нагороджений за його шукання. Під час його молоді Самуїл помазав його, під Божим проводом, на майбутнього царя в Ізраїлі, бувши чоловік, якого Єгова знайшов бути “за серцем Своїм”. Недовго по цім, у добре знаній зустрічі з филистійським велетнем, Голіятом, Давид доказав свою сильну віру і посвяту до Єгови. Навіть раніше, коли ще був пастушком, Давид показав, того самого духа, коли вбив лева і ведмедя рятуючи вівці його батька. Давид провадив добре життя, і ми можемо багато навчитися від нього.— 1 Сам. 13:14; 16:11—13; 17:34—36, 45—47.
2. Коли Давид був вкоронований в Сіоні, то що він робив, і чому?
2 Коли Давид зрештою дістав престол і завоював Єрусалим від євусеянів, а головно “Сіонську твердиню”, він заснував свій престол у тому місті. При першій нагоді Давид приніс святий Ковчег до Сіону з великою радістю. Він оцінив, що той ковчег представляв присутність Єгови, і що він був “ковчег правдивого Бога, що над ним кличеться ім’я,— Ім’я Єгова, Саваота, що замешкує на херувимах”.— 2 Сам. 5:5—7; 6:2, НС.
3. Який другий крок Давид хотів узяти, і з яким наслідком?
3 Але Давид не був задоволений цим. Так як пізніше він сказав на одній оказії: “Я серцем своїм був за те, щоб збудувати храм миру для ковчега Господнього [Єгового] заповіту та на підніжок ніг нашого Бога”. Хоч йому не було дозволено збудувати цей дім або храм, тому що він пролив багато крови у війні, однак Єгова дозволив Давидові до великої міри сповнити бажання його серця. На приготовлення, він зібрав багато потрібного будівничого матеріялу, декотрий був великим коштом для нього. Так як він сказав: “А я всією своєю силою приготовив для храму свого Бога... є в мене скарб власного золота та срібла, і його я віддав для дому свого Бога, понад усе, що я заготовив для святого храму”.— 1 Хрон. 28:2, 3; 29:2, 3.
4. Як Давидова молитва рівняється з Господньою молитвою?
4 Вкінці, Давид поблагословив Єгову перед усім собором молитвою, дуже високою і шановною мовою. Воно дуже цікаво зауважити як його думки сходилися з головними точками молитви, знана як Господня молитва. (Мат. 6:9—13) Перше за все, Давид вихвалює і посвячує Боже ім’я, приписуючи йому “могутність і силу, красу й святість та пошану... ми дякуємо Тобі, і славимо Ім’я Твоєї величі”. Підкреслюючи важливість Божого царства і щоб Божа воля виконувалася на небі, як і на землі, він молився: “Все на небесах та на землі Твоє. Твої є царства, о Єгово, і Ти піднесений над усім за Голову. . . . Ти пануєш над усім”. Так як у Господній молитві за цим є просьба особистих потреб і прощення гріхів, так само й Давид признає для себе і всіх людей їхню цілковиту залежність на провізії від Єгови і їхню власну особисту негідність. Наостанку, Давид висказує суть духа посвяти й сердечну відданість слідуючими словами: “Єгово, Боже наш, уся ця безліч, яку ми наготовили на збудування Тобі храму для ім’я Твоєї святости, із Твоєї руки вона, і все це — Твоє”.— 1 Хрон. 29:10—16, НС.
5. Як Псалма 122 показує ревне оцінення Божого дому і міста?
5 Божий дім і Боже місто були найголовніші для Давида. Його близьке ототожнення з цими дуже помагало йому і провадило його молитви. Гарний приклад цього можна бачити в 122 Псалмі, яку ми радимо вас прочитати. Кожний ряд тієї Псалми говорить про його ревне бажання, разом із іншими, поклонятися і “дякувати імені Єгови” в домі Єгови, який знаходився “в воротях твоїх, Єрусалиме. . . місто, що злучене разом”. Він головно просить своїх людей молитися “за миром Єрусалима”. А чому? Частково, він каже: “Ради братів і друзів моїх я буду казати: ‘Мир тобі’ ”. Але важніше: “Ради дому Господа [Єгови] нашого Бога, я буду шукати для тебе добра”.
6. Відносно приступу до Бога в молитві, що 65-а Псалма показує?
6 У гармонії з нашою темою, зауважте також Давидові слова записані в 65-ій Псалмі. Показуючи, що поклоніння можна висказувати протилежністю, він молиться: “Тобі, Боже, належиться слава в Сіоні; і Тобі має відданий бути обіт”. Він тоді каже: “Ти, що молитви вислухуєш, всяке тіло до Тебе приходить”. Чи це значить безумовний приступ, що ми можемо знайти Бога всюди, так як декотрі вірять? Зовсім ні. Зауважте, що Давид зараз був надхнений сказати: “Щасливий той, кого вибираєш Ти та наближаєш, в оселях Твоїх спочивати той буде. Він буде задоволений добром дому Твого, найсвятішим із храму Твого”.— Пс. 65:2—5, НС.
7. Який широкий є заклик у Божих Словах приступати до Нього?
7 Однак, ми зауважуємо, що Давид не казав, що тільки його люди, ізраїльтяни, могли приступати до Бога. Він сказав до Єгови: “Ти, що молитви вислухуєш, до Тебе всяке тіло приходить”. Яке люб’язне запрошення натякається цими словами! У близькій гармонії з цим, які запрошуючі й докладні є слова записані Ісаїєю: “А тих чужинців, що пристали до Господа [Єгови], щоб служити Йому та любити Господнє ім’я [Єгова], щоб бути Йому за рабів . . . їх спроваджу на гору святу Мою [Сіон] та потішу їх в домі молитви Моєї! . . . Бо Мій дім буде названий домом молитви для всіх народів”.— Іс. 56:6, 7; також побачте 2 Хронік 6:32, 33.
8. Як Єгова показав велике милосердя, перше духовному Ізраїлеві, а тоді багатьом “чужинцям”?
8 Чи ви бачите себе як одним із цих “чужинців”, себто сказати, не одним із духовних ізраїльтянів із небесною надією, однак тішучись, що пізнали Єгову і почали любити Його та служити Йому? Чи ви відповіли на запрошення прилучитися разом із іншими щирими поклонниками і приходите до Єговового дому молитви? Навіть тих із духовного Ізраїля треба було зібрати у цей спосіб, бо протягом Першої Світової Війни вони заслужили гнів Єгови й попали в слабий, розпорошений стан. Але Єгова, з Своїм великим милосердям, відновив їх до Своєї ласки, і відкрив дорогу для великої громади покірних людей зібратися в близькій єдності з останком духовного Ізраїля. Пророцтво Ісаї далі дуже ясно потверджує це, кажучи: “Слово Господа Бога [Єгови], що збирає вигнанців Ізраїля: ‘Я ще позбираю до нього інших крім тих, які вже є зібрані’ ”.— Іс. 56:8, НС; також побачте Ісаї 12:1; Об’явлення 7:13—15.
9. Хто перший навчав Давида правдивого знання про Бога, і з якими наслідками?
9 Що Давид знав як молитися стається дуже ясно з його багатьох псалмів. Але хто навчив його молитися? Він напевно добре слухав науки й виховування своїх родичів. Вони виконували заповідь дана через Мойсея: “І люби Господа [Єгову] Бога твого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю. І будуть ці слова, що я сьогодні наказую, на серці твоїм; і пильно навчиш цього синів своїх” за кожним разом. (5 Мойс. 6:4—7) Таким чином Давид навчився як оціняти й сповняти основні вимоги, а це перше набирати докладного знання з вірогідного джерела, Божого написаного Слова. Тому що він був покірним і мав добре серце, то це знання і розуміння підкріпляло його віру, яка, як ми вже бачили, об’являлися з його молодих літ. Разом із його вірою, в ньому була підбудована велика любов і вірність до Єгови, яку то любов ніщо не могло зламати, навіть хоч кілька разів він дуже сильно згрішив.
10. Чи шлях подібний до Давидового є можливий й потрібний сьогодні, доводячи до якого питання?
10 Можливо ви не маєте таких самих користей, яких Давид мав за своєї молодости, але іншого способу немає. У цій справі немає коротшої дороги. Ви можете почати набирати докладного знання і розуміння Божої волі та намірів, які є виявлені в Його Слові. Цього шляху треба триматися. Ви мусите продовжати шукати й копати так як за захованим скарбом, будуючи основу, яка росте ширше і глибше. (Прип. 2:1—9) Після цього набирання знання й розуміння треба робити щось, дозволяючи витворювати сильну віру в Єгову і любов до Нього, доводячи до посвячення. Це можна зробити. І це вже робилося ще від дуже ранніх часів, починаючись із Авелем. І сьогодні чоловіки, жінки і молодь з різноманітних натур і зі всіх доріг життя, деякі з поганою й ворожою історією позаді себе, роблять це. Правда, нам усім треба багато помочі й заохочення, і це включає вчитися як молитися. Одначе, так як Давид, ми можемо дістати велику поміч, яка поможе нам мати близьке спілкування з Божим містом і домом. Але де ці знаходяться сьогодні? Чи це є буквальне місто і буквальний дім?
БОЖЕ СУЧАСНЕ МІСТО І ДІМ
11. (а) Яким способом Закон ‘був тінь добрих майбутніх речей’? (б) Як Павло говорить про і ототожнює Божий духовний дім?
11 Боже Слово дає ясну і заохочуючу відповідь до цих питань. Біблія показує, що ці речі, яких Бог уживав коли ділав із стародавнім Ізраїлем були образом, зображаючи багато кращі речі, починаючись із Ісусом Христом, Більшим Давидом. Павло каже, що той цілий розпорядок під Законом, даний через Мойсея, був “тінь майбутнього добра”. Коли Ісус Христос прийшов, він приніс кінець тому типічному розпорядку, символічно “прибиваючи його до дерева страстей”. Через нього, Бог заснував кращий розпорядок і зробив його “посередником нової угоди”, щоб витворити нових людей, духовний Ізраїль, християнський собор. На землі сьогодні ще є останок цих людей, складаючи осередок свідків Єгови. То ці люди, помазані Божим святим духом, маючи небесні надії, виповняють пророчий образ Божого міста й дому, або храму. Вживаючи обидві причини, Павло коли писав до християнів в Ефесії, каже: “Ви є співгорожани святих, і члени дому Божого”. Згадавши про апостолів і Ісуса Христа, “наріжний камінь”, він далі каже: “В єдності з ним цілий будинок, єднається в гармонії, росте в святий храм для Єгови. В єдності з ним, ви, також будуєтеся разом духом на оселю Божу”. Яке високе, однак близьке, поняття близького споріднення між Єговою а цілим християнським собором, храм кляса.— Євр. 9:15; 10:1; Кол. 2:14; Ефес. 2:19—22, НС.
12. Згідно з 132 Псалмою, де Єгові є приємно перебувати, і як це нас заохочує?
12 Однак, це не є перший раз, що така думка була висказана. Коли Павло писав ті слова, то правдоподібно він мав на думці те, що псалмоспівець був надхнений написати гарною поезією в Псалмі 132, називаючись “Пісня прочан”. Перше він говорить про свою сильну постанову не відпочивати “аж поки не знайду я для Господа [Єгови] місця, місця перебування для сильного Якова”. Він описує принесення ковчега торжественною процесією до Сіону, і каже: “Встань же Господи [Єгово], йди до Свого відпочинку, Ти й ковчег сили Твоєї”. Тоді він каже які почуття Сам Єгова має до цього дому і цього міста, якого Він вибрав: “Бо вибрав Сіона, Господь [Єгова], уподобав його на оселю Собі: То місце мого відпочинку на вічні віки, пробуватиму тут, бо його уподобав”. (Пс. 132:1—5, 8, 13, 14) Чи ми не можемо сказати, що коли Єгова так почувається, то певно, що молитва й спілкування з Ним не буде трудно для кого-небудь, хто щиро ототожнює себе з тим місцем?
13. Як Павло уподібнює християнський собор до дорослого чоловіка?
13 У Павловому дні цю храм клясу можна було легко бачити в різних християнських соборах. А в нашому дні її ще можна ясніше бачити, а головно від 1919 р., коли багато з Ісусових пророчих притч почали сповнятися, як-от ‘збирання пшениці до клуні’, і ‘збирання доброї риби в посудину’. (Мат. 13:30, 48; 24:31) Павло чекав на цей час коли християнський собор дозріє як “дорослий чоловік, у міру зросту Христової повноти”. Він пояснює як можна підтримати цей ріст і гарне споріднення, перше “все тіло складане і зв’язане всяким допомічним суглобом”, також “у міру чинности кожного окремого члена”, і через це відбувається “зріст тіла на будування самого себе любов’ю”.— Ефес. 4:13—16.
14. В яких відношеннях свідки Єгови сьогодні зустрічають вимоги до яких Павло стосувався?
14 Сьогодні цей щасливий й здоровий стан можна знайти в гарній великій родині свідків Єгови. Всі є посвячені Єгові, так як можна бачити з хрещення в воді й з їхніх пізніших учинків. Вони зустрічають основні вимоги набиранням докладного знання через продовжаюче студіювання Біблії, підбудовуючи їхню віру і духа посвяти Єгові. Хоч їх є дуже мало, останок, маючи небесну надію, однак всі вони по цілому світі є ‘з’єднані в гармонії й співпрацюють’ через головні суглоби, або сполуки, або ті, які є призначені до посад надзирательства. Одначе, так як Павло сказав, ріст також підтримує “кожний окремий член”, кожний виконуючи свою частину, будь він молодий чи старий, чоловік чи жінка, декотрі малою, а інші більшою мірою відповідальностей. Так як Павло сказав перед тим у тому самому листі, це була Божа втіха, що “для урядження виповненням часів, щоб усе об’єднати в Христі, що на небі, і що на землі”. Це збирання християнів у близьку єдність є Божа воля, і Йому належиться вся честь. Це “Бог родить”.— Ефес. 4:16; 1:9, 10; 1 Кор. 3:7.
НАВЧИ НАС МОЛИТИСЯ
15. (а) Якого товаришування ми повинні шукати, і чому? (б) Коли його попросили, щоб він навчив їх молитися, то як Ісус відповів?
15 З вищеподаного, чи воно не розсудливо заключати, що ми особисто поможемо собі підтримувати особисте споріднення з Єговою і спілкування з Ним через молитву, близьким товаришуванням із цими посвяченими поклонниками Єгови між якими Він перебуває? Вони вважали б цю річ за дійсний привілей і втіху заохочувати вас у цій дорогій й важній точці вашого християнського життя. Коли один із учнів сказав до Ісуса: “Господи, навчи нас молитися”, він зараз відповів йому і дав зразкову молитву. По цім він подав притчу підкреслюючи потребу бути наполегливим у молитві. Це не натякає, що небесний Отець повільно слухає або відповідає, бо Ісус закінчив кажучи, що як недосконалі, грішні родичі знають як ‘добрі дари своїм дітям давати,— скільки ж більше небесний Отець подасть духа святого тим, хто проситиме в Нього!’ — Луки 11:1—13.
16. Як свідки Єгови наслідують Ісусів приклад у цьому відношенні, і на чім їхня єдність є заснована?
16 Подібно, свідки Єгови, як учні Ісуса, будуть радо робити все, що можуть у цьому відношенні, під проводом, заснований на Божому Слові, також прикладом. Коли вони зустрінуть когось, що цікавиться, то вони шукають почати регулярну домашню студію Біблії з тією особою, яку то студію розпочинається й кінчається короткою молитвою, коли можливо. Всі їхні зібрання, крім публічних, починаються молитвою, в якій всі присутні щиро беруть участь. Коли будете приходити і брати участь у цих зібраннях, то ви знайдете сприятливу атмосферу для молитви. Ми не кажемо це в збуджуючий або хвилюючий спосіб, але це тому що всі присутні є з’єднані у харчуванні при трапезі Єгови підкріпляючою духовною їжою з Його Слова. Вони також є з’єднані в своїй посвяті до Єгови і в службі справам Його царства, також у їхній щирій, теплій несамолюбній любові одні до одних. Звичайно, на таких оказіях ваше почуття може бути глибоко пробуджене, але саме почуття не є мірило або головний намір.— Мат. 18:20.
17. Як дається помочі зустрічати особисті клопоти?
17 В додаток цього, вам поможеться в більш особистій точці молитви, як-от, які є властиві речі включати в ваших просьбах і у висказуванню похвали й подяки. У вашому життю можуть виринати клопоти, так як буває в житті всіх, що шукають статися правдивими християнами; і в усіх цих речах, без різниці які складні вони можуть бути, ви знайдете поміч дістати Божий погляд у цій справі. Ви навчитеся як виконувати апостолове гарне заохочення: “Ні про що не турбуйтесь, а в усьому нехай виявляються Богові ваші бажання молитвою й проханням з подякою. І мир Божий, що вищий від усякого розуму, хай береже серця ваші та ваші думки у Христі Ісусі”.— Фил. 4:6, 7.
18. Як щирим шукачам можна помогти приступати до Бога, і з якою біблійною підтримкою?
18 Певна річ, що ми можемо навести багато більше подробиць, але в цьому перегляді молитви наша головна ціль була показати щирим шукачам із Писання де знайти Бога і як приступати до Нього через єдиний спосіб, а це, Христа Ісуса. Відносно нього Павло сказав: “Бо ми маємо не такого Первосвященика, що не міг би співчувати слабостям нашим, але випробуваного в усьому, подібно до нас, окрім гріха. Отож, приступаймо з відвагою до престолу благодаті, щоб прийняти милість та для своєчасної допомоги знайти благодать”.— Євр. 4:15, 16; Ів. 14:13, 14.
ДВА ОБРАЗИ БЛИЗЬКОГО ТОВАРИШУВАННЯ
19, 20. (а) Яким гарним товаришуванням ми тепер втішаємося, і яке питання виринає? (б) Яку чудову річ Іван бачив у видінню і з яким наслідком? (в) Як ця близькість є підкреслена?
19 Чудовим способом Писання підкреслюють важливість близького товаришування. Для вашого заохочення, ми застановимося над двома образками цього, з двох поглядів, гуртового та особистого.
20 Так як ми вже згадали, на землі ще є останок помазаної храм-кляси, збудований “в місце Богові перебування духом”, роблячи можливим для “великої громади” “інших овець” втішатися близьким товаришуванням з ними. (Ефес. 2:22; Об. 7:9, 15; Ів. 10:16) Дехто запитує: Чи те благословенство мине коли всі з храм-кляси з’єднаються з Христом Ісусом на його небесному престолі, після Армагеддону? З того, що Іван бачив у видінню виглядає, що ні. Він бачив і говорить про “святе місто, Новий Єрусалим, сходячий з неба від Бога, приготовлений мов невіста прикрашена своєму чоловікові”. Це видіння не піддається уяві! Не лише величезність міста є поза наш досвід, бувши 375 миль у кожну сторону, довжиною, широчиною і височиною, але Іван бачить, що ціле місто сходить із неба. Ні, це не значить, що небесний уряд буде буквально сходити, але воно зверне свою увагу й дієвість до землі. Одначе, з якими наслідками для тих, що на землі? Це так як Іван чує проголошено: “Оце оселя Бога з людьми, і Він житиме з ними! Вони будуть народом Його, і Сам Бог буде з ними”. (Об. 21:2, 3, 16) Словами неможливо висказати ближчого споріднення. Якщо ви живете з кимось, то чи не правда, що ви живете в тому самому домі? Такий є образ. Яка радість і втіха всім тим, що є в гармонії з тим небесним урядом, даючи їм почуття близькости! Також зауважте, що кожний раз коли Іван стосується до цього міста він є надхнений згадати, що воно сходить. Він згадує це місто три рази, для наголосу. Перший раз є коли він записує обітницю дана “тому, що поборює” в соборі в Філадельфії: “На нім напишу . . . ім’я міста Бога мого, Єрусалиму Нового, що з неба сходить від Бога мого”. (Об. 3:12; 21:2, 10) Це попереджує вістку соборові в Лаодикії, де ми знаходимо наше перше зображення. Ця вістка є особиста і стосується, не до Божого дому, але до вашого власного дому.
21. (а) Яку пораду і зображення Ісус дав в Об’явленні 3:19, 20? (б) Як ми можемо скористати коли будемо відповідати до стукання про якого Ісус згадував?
21 В якому бідному стані той останньозгаданий собор був! Теплий й готовий для вивергнення з рота Господнього. Однак, ми знаходимо, дане якім-небудь особам у тому соборі, які були готові слухати, це привітливе слово перестороги й поради: “Кого я люблю, тому я докоряю й дисципліную. Будь же ревний й покайся”. Тепер зауважте, що Ісус далі каже: “Ось я стою під дверима вашими та стукаю. Коли хто почує мій голос і відчинить двері, я до нього ввійду, і буду вечеряти з ним, а він зо мною”. (Об. 3:19, 20, НС) Ні, він не каже вам приходити й стукати в двері його дому, не знаючи, що такий поклик буде значити. Ні, він каже, що він сам стоїть і стукає в ваші двері. О, який дивний образ! Уявіть собі ваш дім і ви якраз маєте сідати до вечері. Тоді хтось стукає і голос повідомляє хто це є. Це сам Господь! Таж певна річ, що ви зараз запросили б його ввійти. Не треба журитися, що ви маєте в коморі, бо він не прийшов поїсти все, що у вашому домі. Замість цього, ви будете знати що правдива ціль його відвідин є, щоб ви скористали з рясної, підбудовуючої, духовної вечері і втішалися дорогоцінним спорідненням із ним у домашній атмосфері особистої дружби. Чи Ісус не робив цього коли був на землі й чи не був він запрошений на вечерю, так як було з Лазарем і його сестрами? — Луки 10:38—42.
22. Як посвячення включає подвійне запрошення, і з якими благословенствами?
22 Це зображення показує, що наше посвячення включає подвійне запрошення. Перше, Єгова, через Ісуса Христа, запрошує вас віддати себе цілком Йому повним і нестриманим посвяченням. Друге, Ісус Христос говорячи за свого Отця і себе, запрошує вас запросити його у ваш дім, у серце, розум і ціле ваше життя. А ради якої цілі? Він хоче, щоб ви дозволили йому говорити з вами у тиші вашого власного розума і серця. А як це можливо? Через Слово його Отця, а також через Його організацію, себто по зібраннях і в дружбі з його людьми. Це значить, що коли будете ревно слухати, тоді буде вільний потік духа Єгови. У такій атмосфері певно, що не буде ні труду, ані перепон у справі молитві, так як нема перепон у товаришуванню з вашими братами й сестрами на зібраннях.
23. Яку гарну науку про покірність можна бачити відносно пастушої роботи?
23 Крім того, яку велику науку правдивої покірности ми маємо тут. Навіть воскреслий Господь не вимагає входу, кажучи: Таж, відчиняй! Ні, навпаки він зображає себе стоячий, терпеливо стукаючи й чекаючи побачити чи ви будете досить ласкаві послухати й відповісти. Коли Ісус був на землі, він був “покірний й лагідний”. Він далі є такий самий, і цим він поставив гарний приклад для нас. Цими днями дається великий наголос пастушій роботі, яку виконують головно призначені слуги й надзирателі соборів свідків Єгови. Ці мають обов’язок відвідувати всіх маленьких, які належать до Єгови, звертаючи особливу увагу та того, хто захворів або заблукав. Коли ці слуги роблять відвідини то як вони мусять уважати, щоб мати такий самий намір і показувати подібний приязний та покірний дух, якого Ісус показав у його притчі.— Мат. 11:29; 18:12—14; Євр. 13:8.
24. Чи ця сама наука стосується до всіх свідків Єгови?
24 Однак, усі свідки Єгови можуть прийняти цю науку до серця. Вся наша робота, коли ми відвідуємо людей, від перших відвідин включає пастушу роботу. Ми шукаємо покірних людей. Буквальним способом, ми “стоїмо під дверима і стукаємо”. Так, ми відчуваємо обов’язок відвідувати, хоч багато не відповідають або не показують покірного відношення, то ми ніколи не повинні, чи буквально чи символічно, силувати когось слухати нашої вістки. Ми не можемо вимагати, ні слухання, ні входу, ми лише показуємо людям, що ми є там щирим, приязним способом “разом із лагідністю і глибокою пошаною” показати їм, що наш намір є добрий.— Об. 3:20; 1 Пет. 3:15, НС.
25. Яким дальшим способом правдива покірність буде дорогоцінною поміччю для нас?
25 Нарешті, ця наука покірности дуже поможе нам у наших молитвах до “Слухача молитви”. Правдиве покірне серце й розум поможуть нам “приступати сміло до престолу незаслуженої ласки”, бувши певні, що Бог вислухає нас і ми знайдемо милосердя і поміч саме на час.— Євр. 4:16, НС.