Служи Єгові всім серцем своїм
“Люби Господа [Єгову] Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою”.— Мат. 22:37.
1, 2. (а) Яку серйозну пораду дав цар Давид своєму синові Соломонові про важливість служити Єгові цілим серцем? (б) Як Ісус показав потребу служити Єгові цілим серцем?
ВІН був старий чоловік і вже лишилося йому небагато літ життя. Перед громадою людей він промовив до свого сина слідуючими словами: “А тепер, сину мій Соломоне, знай Бога, Отця твого, і служи Йому всім серцем та всією душею, бо Господь [Єгова] вивідує всі серця та знає всякий витвір думок. Якщо будеш шукати Його, то ти знайдеш Його, а якщо залишиш Його, Він залишить тебе назавжди”.— 1 Хрон. 28:9.
2 Цей старенький чоловік, його син і люди, які слухали його слів уже давно повмирали. Але ті слова, яких цар Давид промовив своєму синові Соломонові містять пораду і правду, що є вічні і які є дуже важні для вас і для мене сьогодні. Ціла історія в Біблії, включаючи й службу Божого Сина, Ісуса Христа, свідчить фактові, що соверен Бог Єгова хоче, щоб Йому служили всім серцем,— або цілком ні. Коли Ісуса запитали: “Котра заповідь найбільша в Законі?” Він відповів: “Люби Господа [Єгову] Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою”. (Мат. 22:36—38; Марка 12:28—30) Певно, що ми не хочемо, щоб Бог ‘відкинув нас навіки’. Отже, тому що наші серця є між тими серцями, яких Єгова вивідує, то як ми можемо бути певними, що ми служимо Йому “всім серцем” “цілим серцем”?
3. Чому є дуже важно бачити ясно різницю між серцем, а розумом?
3 Коли ясно зрозуміємо як Біблія розрізняє між розумом а серцем, то це поможе нам охоронити наше серце і служити Єгові всім серцем. Особа може мати прекрасне знання Біблії, може відповідати на питання про різні точки і показувати, що вона розуміє найновішу надруковану інформацію. Однак, така особа може бути у великій небезпеці. Бо “джерела життя” не походять із голови, мозку або розуму, але, так як каже Приповістка 4:23 ‘із серця’. Ми можемо дуже легко обманути себе якщо добре не зрозуміємо цей факт. Пам’ятайте, що навіть особи, які цілком повернулися проти правди, які стали відступниками, не гублять усе біблійне знання відразу. Навіть хоч їхні серця вже рішучо покинули Божий спосіб, то знання таки лишається в їхньому розумі, хоч зникає з часом. Отже лише розумове знання не є певним провідником для нашого духовного здоров’я.
4. Що це значить служити Єгові всім серцем?
4 Отже, запитайте себе: Якою особою я дійсно є в ‘таємній особі мого серця?’ Чи я тепер служу Єгові “всім серцем”, моїм “цілим серцем”? Служити “всім серцем” значить служити серцем, яке не є розділене, не байдуже (Пс. 119:113), або нерішуче. (1 Хрон. 12:33; Пс. 12:3) Якщо ми служимо всім серцем, тоді догоджати Богові Єгові буде найважнішою річчю у нашому житті. Так як псалмоспівець ми будемо молитися: “Дорогу Свою покажи мені, Господи [Єгово], і я буду ходити в правді Твоїй, приєднай моє серце боятися Ймення Твого”. (Пс. 86:11) Тоді, наше серце є з’єднане, має один намір. (Прип. 23:19) Таке серце провадить нас лише в одну сторону, шляхом Єгови.
ДОБРА СПОНУКА Є ВАЖНА В УСЬОМУ, ЩО МИ РОБИМО
5. Маючи ціле серце дасть нам який погляд різних точок Божої служби?
5 Служити всім серцем також значить, що наше серце має правильний нахил або цілком годиться виконувати все те, що Божа служба включає. Це включає шлюбне споріднення, привчання дітей, світську роботу, споріднення з сусідами, особисту студію, християнські зібрання і конвенції, цікавлення нашими братами, доглядання призначень і відповідальностей у зборі. Наші серця не можуть лише частинно бути в гармонії з волею Єгови.
6, 7. (а) Хоч серця ізраїльтянів спонукували їх бути щедрими, то який стан серця багато виявили незадовго після того? (б) Як це є прикладом для нас?
6 Візьміть, наприклад, час, коли мали будувати скинію або шатро. Біблія показує, що це серця ізраїльтянів спонукали їх так щедро приносити всього потрібного, багато з якого вони мусіли постачувати ручною працею, що “наготовленого було досить... і ще зоставалось”. Мойсей, по суті, мусів казати їм уже більше не приносити. (2 Мойс. 36:4—7) Це було гарно. Але за короткий час ці самі люди почали ремствувати і нарікати про їхні обставини. (4 Мойс. 11:1—6, 10) Мойсейова сестра Маріяма (яка так радісно співала хвалу Єгові після знищення Фараонового війська в Червоному морі) прилучилася до свого брата Аарона нарікати проти Богом-призначеного надзирателя провадити народ. (4 Мойс. 12:1—8) Взагалі люди почали боятися й їм забракнуло віри, коли вони почули погані звіти шпигунів, які були післані розвідати землю Ханаан, навіть хотіли вкаменувати Мойсея і Аарона. (4 Мойс. 13:1, 2, 25—33; 14:1—10) Вони принесли матеріал і постачали працю, але чи вони служили Єгові “всім серцем”, своїм “цілим серцем”? — Як. 3:13, 14.
7 Чи дехто з нас є подібні до них? Чи ми щедро даємо з нашого матеріального засобу, можливо навіть добре працюємо коли починається якийсь великий проєкт, як то по конвенціях або коли будується Заля Царства; але пізніше, можливо коли речі не ідуть так як ми хочемо, то ми починаємо нарікати, навіть виявляємо бунтівничого духа?
8. Чому серце завжди треба берегти, не припускати, що воно завжди буде правильно спонукувати нас?
8 Пам’ятаючи яке зрадницьке його серце може бути, християнин, хоч знає правду і може вірити, що він є зовсім безпечний, таки мусить охороняти своє серце, коли хоче тримати його “цілого” для служби Єгови. Він мусить бути дуже обережний, щоб не положити себе в спокусу. Апостол Павло наводить приклад гріхи ізраїльтянів, між якими була велика розпуста, і тоді каже: “Тому то, хто думає, ніби стоїть він, нехай стережеться, щоб не впасти”. (1 Кор. 10:6—12) І надхнений писатель Приповісток каже: “Хто надію кладе на свій розум, то він нерозумний, а хто мудрістю ходить, той буде врятований”.— Прип. 28:26.
РОЗПОРЯДКИ ТРИМАТИ ЦІЛКОВИТЕ СЕРЦЕ
9. Як ми можемо бути певні про “думки і наміри нашого серця”?
9 Щоб ‘ходити мудрістю’ нам треба регулярно переглядати наші серця, випробовувати наші наміри, вишукувати наші слабості і старатися поправити їх. Нам було б добре застановитися і подумати: “Я знаю, що мій розум говорить, але, що є в моїм серці? Чому я хочу чинити це чи те? Які наміри гонять мене? Чи мій розсудок є дійсно щирий або чи я лише стараюся ‘обманути себе’, оправдати себе”? Тому що серце є таке зрадницьке, то нам треба помочі. Бог постачає цю поміч через Його Слово. “Бо Боже Слово живе та діяльне, гостріше від усякого меча обосічного, проходить воно аж до поділу душі й духа, . . . і спосібне судити думки та наміри серця”.— Євр. 4:12.
10, 11. (а) Які розпорядки Єгова постарав, щоб допомогти нам мати добре і ціле серце? (б) До якої міри ціле серце залежить від особи?
10 Але, щоб Біблія могла корисно розпізнати думки та наміри нашого серця, то ми мусимо виконувати нашу частину. Нам треба ‘зм’ягшити наші серця’, до поради, яку ми отримуємо. Ми дістаємо подостатком духовного харчу, від Божої видимої організації, щоб допомогти нам ‘слухати мудрости [нашим] вухом, щоб прихилити [наше] серце до розуму’, щоб наші серця не стали “тупі”, але, щоб ‘освітити очі серця’ нашого. Тому що “серце розумне знання набуває, і вухо премудрих шукає знання”, ми маємо християнські зібрання на які ми можемо регулярно ходити, де нас буде підкріпляти здорова наука та товаришування. Ми також маємо “пораду для серця” від дозрілих слуг, які служать за надзирателів від яких ми можемо ‘вичерпувати’ мов глибокі води з їхніх джерел досвіду, щоб практично застосовувати закони Єгови.— 2 Хрон. 34:27; Прип. 2:1, 2; 18:15; 20:5; Марка 6:52; Ефес. 1:18.
11 Але ми мусимо приложити зусилля, щоб набути ці користі, щоб уживати їх старанно для підкріплення і оборони наших сердець. Цар Йосафат дістав похвалу від Єгови ‘за те, що він серце нахилив своє, щоб шукати правдивого Бога’. (2 Хрон. 19:3) “Серце розумне шукає знання”. (Прип. 15:14) Давид молився, щоб Бог “дав йому чисте серце”, але Єгова не робить цього якимось чудом, бо “заміри серця належать людині”.— Пс. 51:12; Прип. 16:1.
12. Чому розумове розуміння правди не вистачає?
12 Це не вистачає лише набирати розумового розуміння; те, що ми вчимося повинно спонукувати нас, ми повинні відчувати його в наших серцях. Через надхненого писателя наш небесний Отець каже: “Мій сину, прислухуйся до моїх слів, до речей моїх, ухо своє нахили! Нехай не відійдуть вони від очей твоїх, бережи їх в середині серця свого! Бо життя вони тим, хто їх знайде, а для тіла усього його лікування. Над усе, що лише стережеться, серце своє стережи, бо з нього походить життя”. (Прип. 4:20—23) Так, те, що ми навчаємося ми мусимо записувати ‘на таблиці нашого серця’ (Прип. 3:3; 7:3), і ми можемо зробити це лише тоді коли будемо відкладати час для Божої правди, яка може глибоко просікати до самої глибини нашого серця, щоб спонукувати нас у правильну сторону. (Пс. 37:31) Чи ви робите це коли особисто студіюєте Біблію вдома? коли приходите на зібрання?
13. (а) Замість казати, що розум мандрує від теми, ближчий перегляд може відкрити, що дійсно мандрує? (б) Яку пересторогу дається до Євреїв 3:12, показуючи як ‘зле серце невірства’ перше може виявитися?
13 Часами ми кажемо, що коли особисто читаємо або на зібраннях то ‘наш розум мандрує’. Можливо так. Можливо дитина або щось інше може тимчасово відвернути нашу увагу. Але, коли ми будемо зовсім чесні зі собою, то чи може бути, що часами це не розум, але наше серце починає мандрувати? Чи ми деколи думаємо про матеріальні речі, про щось, що ми будемо купувати, про якийсь проєкт вдома, яким ми цікавимося, про грошові справи, або думаємо про тілесні бажання: харч, забаву, про якусь іншу особу? Якщо ми знаходимо, що такі справи цікавлять нас більше від Божого Слова з його гарною порадою, можливо навіть бажаємо, щоб зібрання вже закінчилося, щоб ми могли віддати більшу увагу до цих справ, то ми справді є в клопоті, в небезпеці, що наші серця стануть нечутливі мов покриті лойом (Пс. 119:70), або затверділи і відпирають Божий провід. (Євр. 3:8) Це показує брак віри в доброту Єгови, що Він нагородить нашу вірну відданість Йому, і показує, що ми починаємо шукати десь інше нашої нагороди. Християни мають пересторогу стерегтися, “щоб у комусь із вас не було злого серця невірства, що воно відступало б від Бога Живого”. (Євр. 3:12) Початок такої небезпеки переважно виявляється перше в нашому відношенні до Божого Слова і в нашому оціненні того, що ми читаємо і чуємо від нього.
14. Поясніть як серце може впливати на наше оцінення і ходження на християнські зібрання?
14 Таке саме можна сказати про нашу присутність на зібраннях або коли беремо участь у службі. Це є нормально для когось бути хворим часами, і можливо хвороба може бути досить поважна, що треба бути вдома. Також, це не є незвичайно часами бути втомленим і не мати сили піти на зібрання або на службу — тіло є слабе, хоч дух охочий. Отже, деколи нам треба попхати себе, щоб почати щось, знаючи, що пізніше не будемо жалувати. Таким чином дисципліна є потрібна, щоб не піддатися самолюбним бажанням серця і грішного тіла. Пояснім цю справу в цей спосіб: Припустім, що це є вечір для зібрання в Залі Царства для інструкцій Біблії, і як час наближається іти на зібрання брат почувається, що йому фізично неможливо піти. Ах, як би він хотів піти на те зібрання! Але він не може. Він є занадто хворий. Але де є його серце? По другій стороні, інший брат приходить до дому з роботи досить втомлений. Хитро його серце каже йому: ‘Як гарно було б відпочити вдома цього вечора’. (Пам’ятайте, що серце є джерело бажання й спонуки.) Але він мусить мати якусь причину, щоб не піти на зібрання. Отже, серце зараз впливає на розум, щоб він постачив якусь причину, і майже зараз приходять кілька нібито добрих причин чому він не може піти на зібрання. Якщо він не буде дуже обережний, то він не піде на зібрання в Залі Царстві того вечора. Тепер, те саме може статися з якою-небудь нашою християнською діяльністю. Але важне є: Де є наше серце? Коли воно хоче, бажає, любить робити щось, то воно переважно знайде спосіб зробити його. Ісус підсумував справу ось як, коли сказав: “Бо де скарб твій, там буде й серце твоє”.— Мат. 6:21.
15. Коли ми вигадуємо причини чому ми не повинні брати участи у службі або ходити на зібрання, то які поправні кроки ми зараз повинні взяти?
15 Особи також мають особисті й родинні відповідальності, і кожний мусить розпоряджувати своїми справами як він важає є найкраще. Декотрими місяцями він може відкладати більше часу для служби ніж іншими. Це є його особисте діло. Але коли ми вишукуємо причин чому ми не повинні йти на зібрання або не брати участи в службі, можливо вигадуючи причини або оправдуючи себе — тоді ми є в небезпеці! Тепер наші серця спонукують нас у неправильну сторону. Коли таке стається, то нам треба робити так як Яків радить: “Наблизьтесь до Бога, то й Бог наблизиться до вас. Очистьте руки, грішні, та серця освятіть, двоєдушні”. (Як. 4:8) Ми маємо проблему і повинні взяти її до нашого небесного Отця та розказати Йому про неї в молитві.
16. (а) Що молитва відкриває про наші серця? (б) Що це значить запрошення від Єгови: “Дай Мені своє серце”?
16 Це також є спосіб, яким ми переглядаємо наші серця. Можливо так як яка-небудь інша служба Бога Єгови, наші молитви відкривають яке наше споріднення з Ним є, як ми почуваємося до Нього в “таємній особі нашого серця”. Яке споріднення ваші молитви показують, що ви маєте з Ним? Лише ви і Він може знати. Але те споріднення повинно бути тепле, довірливе і близьке, мов син або донька з батьком, якого вони шанують і люблять всім серцем своїм. (Прип. 4:3, 4) Чи ваші молитви відкривають таке споріднення? Або, чи ваше споріднення відбиває звичайне знайомство, мов із сусідом, роботодавцем, або менш-більш добрим другом? Якщо ваше споріднення з Богом не є таке, як воно повинно бути, то ви можете бути певні про одну річ: Це не є вина вашого небесного Отця. Так як сказав писатель Приповістки 23:26: “Дай Мені сину Мій, своє серце, і очі твої хай кохають дороги Мої”. Відкрийте своє серце перед Ним у молитві, розкажіть Йому, що є у вашому серці, просіть Його допомогти вам виконувати правильні бажання вашого серця, відкрити вам його слабості і помогти вам поправити їх. Тоді віддайте Йому своє серце, корячись Його проводові, якого Він дає через Своє Слово, Його духа і християнський збір.
ПІДКРІПЛЯЮЧИ СЕРЦЕ НАПЕРЕД
17. Чому є важно підкріпити і берегти серце перед спокусою?
17 Ми живемо в світі, який щоденно стає все більше і більше принизливий. Це кладе на наші серця ще більші проби щодо нашої відданости Богові Єгові та Його служби. Якщо ми хочемо хоронити наше серце, то ми повинні тримати його у фокусі, пам’ятаючи його важливість, тому що з нього походять спонуки та нахили. Ми не повинні чекати, щоб проби і спокуси вдаряли нас із цілої сили, але повинні наперед приготовляти наші серця зустріти їх.
18. Які питання поможуть нам випробувати наші наміри?
18 Коли навіть перші думки про неморальність появляться, то ми повинні запитати себе: “Чи я справді хочу чинити таку річ, знаючи наслідки з неї? Чи я хочу стягнути докір або ганьбу на мою родину, на збір із яким я товаришую? Що сказати про мою подругу? Правда, вона (або він) може мати вади, слабості,— але й мені їх не бракує. Чи я дійсно хочу бути причиною страждання, якого такий вчинок може стягнути? Чи це є моя вдячність за роки, яких моя подруга віддала мені? Крім цього, чи я вже є такий невдячний, щоб учинити таку річ зневажаючи дар Єгови через Його Сина, вважаючи Ісусову смерть на мученицькому дереві неважну, відкидаючи всю Єговову незаслужену ласку лише за кілька хвилин незаконного задоволення? Де є моя любов до пристойности, праведности, чесноти?
19. Які питання ми відповідно можемо запитати себе коли починаємо відчувати притягнення до матеріалізму?
19 Коли ми зачинаємо відчувати притягнення до матеріалізму, поклик теперішнього ладу, щоб глибше занурюватися в його так звані користі та доходи, то ми повинні запитати себе, запитати “таємної особи серця”: “Чи я можу чесно признати, що матеріальні речі колись дійсно дали мені радість, яка рівняється з службою Єгови, з товаришуванням із братами, з задоволенням знати, що я міг дати іншим дійсної помочі йти шляхом до життя? Яку майбутність цей світ дає мені, яку праведне серце може прагнути? Чи я хочу покладати мої надії на цей лад, коли я добре знаю, що він лише буде використовувати мене на час і тоді відкине мене, коли я вже не буду здібний йому?” Правда, ми мусимо чекати на благословенства під Божим новим порядком. Але так як Яків радить: “Довготерпіть же й ви, зміцніть серця ваші, бо наблизився прихід Господній.— Як. 5:7, 8.
20. Коли ми зустрічаємо справи, що включають нейтралітет, то що ми повинні переглянути в наших серцях?
20 Подібно, коли вас будуть натискувати покинути ваш нейтралітет відносно ладів цього світу, або якимось способом зламати вашу вірність до Бога, то перегляньте у вашому серці огидні обставини, яких Бог цього світу, Сатана Диявол, підбурив між народами — пролиття крови, злочин, зажерливість і жорстокість. Як ми можемо, навіть на хвилину, стати по його стороні? Навіть як би він і переслідував нас, кидав нас до в’язниці, мучив нас, то як ми можемо відкинути Єгову, Бога нового ладу, похвалюючи Сатану та його звірські, зіпсуті та безсердечні лади?
21. (а) Як ми можемо стерегти наші серця, щоб вони не стали “обтяжені”, бачучи, що ми вже живемо так глибоко в “часі кінця”? (б) Як Соломон не послухав поради свого батька, щоб тримати ціле серце?
21 Подібним способом ми можемо підкріпити наші серця в любові до всього, що є правильне, чесне і добре і розвивати правдиву ненависть до всього, що Єгова присуджує та ненавидить. (1 Хрон. 29:17; Євр. 1:9) Але коли ми вже розвили добре серце, то ми не повинні вважати його доведеним. Його треба берегти. “Уважайте ж на себе, щоб ваші серця не обтяжувалися ненажерством та п’янством, і життєвими клопотами, і щоб день той на вас не прийшов несподівано, немов сітка; бо він прийде на всіх, що живуть на поверхні всієї землі”. (Луки 21:34, 35) Соломон молився до Єгови за покірним серцем і за проникливістю і знанням судити Божий народ. Навіть хоч “дав Бог Соломонові дуже багато мудрости та розуму, і широкість серця”, то як сумно читати, що “сталося на час Соломонової старости, жінки його прихилили його серце до інших богів; і серце його не було все з Господом [Єговою], Богом, як серце його батька Давида”. (1 Цар. 5:9; 11:1—6) Уявіть собі! Діставши так багато мудрости від Єгови і так багато привілеїв у типічнім царстві Єгови, навіть збудувати прекрасний храм Єгови, він дозволив своїм поганським дружинам відвернути його серце поклонятися іншим богам! І це, під надхненням, він писав так багато про серце.
22. Чому є важно для нас служити Єгові не лише тому, що ми мусимо служити Йому, але також тому що ми хочемо чинити Його волю?
22 Щоб ми не робили і в усіх наших ділах, працюймо всім серцем мов Єгові. Він є дуже задоволений такою службою. Він не є невдячний Бог. Він оціняє все, що ми робимо; Він любить нагороджувати нас, благословити нас, давати нам дари. Але наша служба мусить бути щира, здорова, з цілого нашого серця. Він може бачити який-небудь викрут, коли ми служимо Йому з якихось інших причин. Він може бачити коли ми більше цікавимося звітом ніж нашою хвалою Йому, або нашим виглядом, нашим враженням над іншими, або чи ми робимо речі, тому що відчуваємо, що ми мусимо робити їх. Правда, ми мусимо служити коли хочемо життя. Але ми ніколи не витримаємо, ніколи не досягнемо нашої мети, якщо ми не будемо хотіти служити, сердечно прагнути служити Єгові, прагнути жити в часі коли ми зможемо досконало служити Йому, без усіх клопотів, через які ми грішимо і не дотримуємо Його досконалих рівнів.
23. (а) Які причини є на те, що деякі покидають перегони за життям? (б) Як ми можемо з певністю молитися так як Павло, на користь тих, що шукають мати ціле серце.
23 Усі докази показують, що Божий новий порядок уже є дуже близько. Однак, навіть у цій пізній годині деякі, які вже служили Єгові багато років відпадають. А чому? Чи це може бути через дух незалежности, або тому що вони бачать, що незабаром Божий уряд перебере повну контролю всіх мешканців землі, які переживуть і чи в своїм серці, вони дійсно не хочуть цього, не хочуть такої повної контролі, яку такий праведний уряд принесе? Якщо ви шукали і знайшли Єгову, то тримайте ваше серце цілковито вірним Йому, любіть Його і служіть Йому всім вашим серцем. Не лишайте Його, бо Він вас відкине навіки. Так як Павло молився за братів своїх за його дня, то так і ми молимося за вас: “Господь же нехай серця ваші спрямує на Божу любов та терпеливість Христову”.— 2 Сол. 3:5.
[Ілюстрація на сторінці 109]
Коли ми дозволяємо нашому розуму відвертати нашу увагу, то чи може бути, що це наше серце мандрує?
[Ілюстрація на сторінці 110]
Наші молитви відкривають яке наше споріднення з Богом є. Яке споріднення ваші молитви виявляють?