Викуп, чудове виявлення любови і справедливости

1, 2. (а) Коли спірна справа була злучена, то яку обітницю Єгова зробив, спонукуючи яке питання? (б) Чому однороджений Син був вибраний стати головним оправдувачем Бога?

ЄГОВА, у гармонії з поважністю Його всесвітнім суверенітетом, розв’язує нібито неможливі проблеми таким способом, що чудує нас. І пізніше ми кажемо: ‘Воно не могло бути зроблено в жодний інший спосіб і бути таким докладним, праведним та цілком добрим’. (Іс. 55:9) Отже, коли виклик був поставлений, Бог, знав, що докладно Він зробить, і проголосив: “Воно [насіння] зітре тобі [Сатані] голову”.— 1 Мойс. 3:15.

² Кого Бог призначить бути тим “насінням”, який буде поранений в п’яту? Однороджений Син Єгови! Він був вибраний, щоб залагодити цю спірну справу про гідність і праведність суверенітету Єгови. А чому цей великий, що був так близько до серця Єгови? Бо, коли Сатана зробив цей виклик він поставив пляму на репутацію кожного створіння. І це сягнуло до самого Сина.a Ця справа буде відбиватися більше на ньому ніж на якому-небудь іншому створінні Божому, тому що Він був головний в Єгови, другий під Ним у всесвіті. Це він мав владу завжди над ангелами. Він співпрацював разом із Богом, коли Бог творив усесвіт. (Кол. 1:15—17) Противник Божий міг сказати: Зі всіх створінь він напевно мусить бути вірний Богові. Отже виклик Сатани зробив цього могутнього Сина Божого славним.

3. Яку значність мало ім’я Сина в його передлюдському існуванні?

³ Також ім’я цього однородженого Сина в його передлюдському існуванні впливає на цей стан — його ім’я було Михаїл. (Дан. 12:1; 1 Сол. 4:16; Об. 12:7) Воно значить “Хто подібний Богові?” Те ім’я саме є питання? Коли б хтось зробив Богові виклик, противився Богові, то Михаїл перший відчує обов’язок встати і сказати: ‘Хто це кладе мого Отця на виклик? Я докажу йому, що нема нікого такого, як Єгова’. Отже в дійсності, його ім’я призначило його бути Оправдувачем і тим, що залагодить цю справу Єгові на користь.b

4, 5. Чому однороджений Син був найкращий вибір, і чи він був силуваний?

⁴ Ми можемо розглянути цю справу ще з іншої сторони, щоб зрозуміти чому він був вибраний. Він не був присилуваний служити для цієї цілі. Біблія показує, що коли Ісус охрестився, він сказав: “Твою волю чинити, мій Боже, я хочу”. (Пс. 40:9; Євр. 10:5—7) Про нього також було написано: “Ти полюбив праведність, а беззаконня зненавидів. (Євр. 1:9) Отже ми бачимо, що Ісус дуже цікавився, хотів і любив чинити волю Божу. Він сам сказав: “Я завжди чиню, що Йому до вподоби”. (Ів. 8:29) Він був найбільш кваліфікований від усіх інших. Крім цього, в Приповістках, восьмому розділі, цей, Якого уособлюється мудрістю, каже про Боже творче діло: “Те, що Я дуже полюбив було з синами людськими”. (Вірш 31, НС) Він мав глибоку любов до людства, якого Бог створив. Він радо прийняв це призначення оправдати свого Отця, перше, з вірности до Нього, а тоді, з глибокої любови, яку він мав до людства.

⁵ Отже, коли цей Божий Син охочо прийняв це призначення, то який ангел міг би сказати: “Ні, дозволь мені взяти той обов’язок”? Хто міг виступити перед ним? Михаїл був у першій позиції представити себе і співпрацювати з Богом у цій справі. Він був однороджений Син Єгови, найближчий в Бога Єгови.— Ів. 1:18.

НЕ ПОХВАЛЮЄ ГРІХ

6, 7. Чому Єгова не міг простити гріх Адама й Єви?

⁶ Єгова постачив викуп через Ісуса Христа. Цей викуп був спонуканий любов’ю Бога Єгови та Його Сина. (Ів. 3:16) Він постачає милосердя, але чи цей викуп є в гармонії з правосуддям Єгови? Ану побачимо. Адам і Єва збунтувалися проти Божого суверенітету, яка то річ Бог знав була можлива, тому що Він створив ці створіння вільними і вони могли робити вибір. Вони не служили під примусом, але через риси, яких вони посідали маючи здібність оціняти і наслідувати його риси. Єгові служать матеріяльні речі, наприклад, планети і це дуже докладно так, як Він хоче, щоб вони служили Йому; тварини є керовані інстинктом, але інтелігентні створіння можуть вибирати свій власний шлях. Одначе, якщо б гріх увійшов у всесвіт, то Бог не міг простити його і сказати: ‘Я не звертатиму увагу на нього’. Чи Він може сказати якійсь грішній особі: ‘Я хочу показати тобі милосердя, отже Я прощаю твій гріх’? Ні. У гармонії з Його правосуддям і праведністю Він не міг ігнорувати гріх і не карати за нього.

⁷ Сьогодні уряди, однак, не діють у такий спосіб. Вони прощають беззаконня, і не виступають проти нього з великим завзяттям. Наслідком є, що люди вже загубили віру в такі уряди і все нарешті занепадає. Всесвітній Законодавець не дозволить, щоб так було з Його законами.

8. Який є стан Єгови щодо гріха і грішників?

⁸ Бог, всесвітній Суверен, маючи відповідальність підтримувати закон і порядок у всесвіті, не похвалює гріх. “Бог осміяний бути не може”. (Гал. 6:7) По суті, в Авакума 1:13 пророк каже: “Твої очі занадто пречисті, щоб міг Ти дивитись на зло, і на насильство дивитись не можеш. Чому ж дивишся Ти на грабіжників?” Певно, що Він дозволяє лукавству існувати на якийсь час через цей великий виклик. У присутності Єгови грішні речі не можуть існувати. Серафими в Ісаєвому видінні кажуть: “Свят, свят, свят Господь [Єгова] Саваот”. (Іс. 6:3; Об. 4:8) “Свят” або святий основно значить бути чистим, фізично і морально, і повторення того вислову три рази значить чистота до найвищого ступня. Нікого такого чистого в всесвіті нема, отже тому нічого грішного не може приступити до Нього.

ЗАКОННА ПРОБЛЕМА

9. Який був єдиний спосіб, яким Бог міг ділати з грішниками?

⁹ Щоб мати до діла з тими, що народилися в грісі, хоч це не була їхня вина, то Бог мусить мати якусь законну основу. (Пс. 51:7; Рим. 5:12) Йому треба було когось, якого жертва буде законною підставою через яку Він буде міг діяти. Він не міг діяти просто з грішними людьми через Свою власну поважність і праведність. Отже тому Він постачив когось.

10. Коли Єгова робив розпорядки ділати з людством, то чи Він змінював Свої основні закони для людини?

¹⁰ Тимчасом Бог дозволив людині далі родити дітей. Він тримався Свого власного наміру для родичів. Він наказав їм родити дітей. (1 Мойс. 1:28) Тому що тепер Його намір був дозволити людству послужити в цій спірній справі, то Він не змінив закон та не відібрав цього привілея від родичів, і не перешкодив йому, але дозволив людству виродити дітей в Його власний образ, який то образ тепер був недосконалий. (1 Мойс. 5:3) Родичам далося привілей виховувати їхніх дітей, щоб вони могли бути такими, якими родичі привчали їх бути. (Прип. 22:6; 29:15) Ми бачимо як цей принцип діє в світі сьогодні, і багато виростають ставати ненависниками Бога. Але Бог дозволив це. Він шанував Свої власні закони, яких Він поставив керувати людством, і знав, що вони були правильні закони. Він знав, що деякі з цих дітей стануть по Його стороні в цій спірній справі.— Йова 1:8; 2:3.

‘ЖИТТЯ ЗА ЖИТТЯ’

11. Що було потрібно, щоб задоволити правосуддя, і як це показувалося в Божих ділах із Ізраїлем?

¹¹ Божу законну вимогу досконалого правосуддя можна бачити в законі, якого Він дав Ізраїлеві: “Життя за життя, око за око, зуб за зуба, рука за руку, нога за ногу”. (5 Мойс. 19:21) Божу вимогу у цій справі також можна бачити в Його ділах із Ізраїлем, коли Він вибрав покоління служити Йому в Храмі. Первороджені вже виключно належали до Єгови, тому що Він спас їх від знищення в десятій карі, яку навів на Єгипет. Тепер Єгова хотів, щоб Левійове покоління служило в храмі замість первородженого. Проте, перепис населення відкрив, що було 273 більше первороджених ізраїльтянів ніж Левитів. Отже, щоб відкупити тих 273, то ізраїльтяни мусіли заплатити викуп за кожного. Бог був дуже строгий у цій справі. (4 Мойс. 3:39—51) Також, якщо б особа поповнила душогубство, то за людину жодних грошей, ані іншого викупу не можна було брати; вона мусіла вмерти. Треба було дати душу за душу. (4 Мойс. 35:31—33) Отже, ясно є, щоб відкупити людину від гріха й смерти, то кошт викупу мусів бути досконала людська душа.

12. Який був стан людини у постачанні полегшення?

¹² Людська безпорадність виявляється в сорок дев’ятій Псалмі, у віршах шість або сім, до дев’ять: “Які на багатство своє покладають надію, і своїми достатками хваляться. Але жодна людина не викупить брата, не дасть його викупу Богові, бо викуп їхніх душ дорогий, і не перестане навіки, щоб міг він ще жити навіки й не бачити гробу”. Ціна була зависока і жодний з людства не міг постачити її. Щодо здібности людини, то полегшення було так далеко, немов вічність, дійсно без надії.

ПРАВОСУДДЯ, СПРАВЕДЛИВІСТЬ ПІДТРИМУЄТЬСЯ

13. Чи Єгова був такий строгий зі Собою, як Він був із Ізраїлем у цій справі про викуп? Поясніть.

¹³ Отже, якщо людина мала бути колись визволена, то Бог мусів зробити розпорядки. Чи Він буде такий строгий зі Собою, як Він був із законом для Ізраїля? Чи Він буде підтримувати той закон і триматися Своїх виявлених принципів? Він зробив це так, хоч треба було пожертвувати Свого первородженого Сина. (Рим. 5:6—8) Що за чудова риса! Ми можемо класти наше цілковите довір’я на Єгову, бо знаємо, що Він ніколи не відступить від найменшого з Своїх принципів. Він ніколи, через якусь примху, або сили обставин, не зробить щось нерозсудливого, або щось поза принципи, яких Він нам відкриває.— Мал. 3:6.

14. Як був розпорядок на викуп цілком у гармонії з правосуддям і праведністю?

¹⁴ У цей спосіб Єгова міг зовсім тримати Свою Власну праведність і в той самий час відкрити велику шкідливість гріха. Апостол Павло каже: “Бо всі згрішили і позбавлені Божої слави, але дарма виправдуються Його благодаттю, через відкуплення, що в Ісусі Христі, що його Бог дав у жертву примирення в крові його через віру, щоб виявити Свою правду через відпущення давніше вчинених гріхів, за довготерпіння Божого, щоб виявити Свою правду за теперішнього часу, щоб бути Йому праведним, і виправдувати того, хто вірує в Ісуса”. (Рим. 3:23—26) Отже Бог мав законну основу в гармонії з Його правосуддям і праведністю у жертві Ісуса Христа. Згідно з цим, коли Він мав до діла з Авраамом коло 3.900 років тому, Він міг проголосити його праведним знаючи, що колись у майбутності Він постачить викуп за нього. (Рим. 4:9) Авраам не був без гріха, але мав велику віру. Отже через цей законний розпорядок, Єгова міг мати справу з Авраамом і лишатися чистим та праведним.

15. (а) Чому Божий Син був післаний на землю, і як він родився досконалим чоловіком? (б) Як ми знаємо, що він дотримував вірність і дав повну відповідь до Дияволового наклепу?

¹⁵ Щоб залагодити справу, і постачити викуп, то однороджений Божий Син був післаний на землю, де Диявол міг наводити натиск на його вірність. Чудовим народженням через діву Марію, він став людським сином Божим. Цей син родився від недосконалої жінки, але сам був досконалий й непорочний. Ангел Гавриїл проголосив Марії: “Дух святий злине на тебе, і Всевишнього сила обгорне тебе, через те то й Святе, що народиться, буде Син Божий”. (Луки 1:35) Святий дух поставив стіну невидимої сили навколо Марії, щоб нічого не пошкодило цьому зародкові, як він розвивався до народження. Сатана Диявол хотів знищити того Сина ще перед його народженням, якби міг. Ісус, ціле своє людське життя, був досконалий. Він був “святий, незлобивий, невинний, відлучений від грішників”. (Євр. 7:26) Ісусове життя на землі залагодило цю справу поза всякий сумнів. Він сказав, перед своєю жертовною смертю: “Бо надходить князь світу цього, а в Мені він нічого не має”, і “Тепер суд цьому світові. Князь світу цього буде вигнаний звідси тепер”. (Ів. 14:30; 12:31) Ці слова показують, що він доказав Сатану бути цілковитим неправдомовцем.

ІСУСОВЕ СТРАЖДАННЯ

16. Що ми краще зрозуміємо, коли застановимося над Ісусовим стражданням?

¹⁶ Тепер можна сказати, що нам дуже тяжко зрозуміти, який великий Ісус дійсно був і є. Щоб досконало залагодити спірну справу, Ісус постраждав. Усі Божі слуги вже страшно постраждали з рук Сатани та його агентів. Але Ісус терпів більше від якого-небудь іншого Божого слуги. Як ми можемо казати це? Відповідаючи на це питання ми краще зрозуміємо чудову річ, яку наш Господь Ісус Христос учинив для нас.

17. Що Ісус робив, разом із своїми учнями, останнього вечора, перед його заарештованням?

¹⁷ Подумайте про те, що сталося останньої ночі з його учнями. Історія каже: “Посидьте ви тут, аж поки піду й помолюся отам. І, взявши Петра й двох синів Зеведеєвих, зачав сумувати й тужити. Тоді промовляє до них: ‘Обгорнена сумом смертельним душа Моя. Залишіться тут, і попильнуйте зо Мною’. І, трохи далі пройшовши, упав Він долілиць, та молився й благав: ‘Отче мій, коли можна, нехай обмине ця чаша мене. Та проте, не як я хочу, а як Ти’ ”. Три рази Ісус зробив це, і кожного разу, коли вернувся, його учні спали. Він сказав їм: “Не змогли ви й однієї години попильнувати зо Мною?” Учні куняли; вони не бачили великої справи, яка мала відбутися тієї ночі; отже не були пробуджені.— Мат. 26:36—44.

18. Своєю молитвою до Єгови, чи Ісус просив, щоб зберегти його від смерти?

¹⁸ Коли Ісус просив Єгову: “Отче мій, коли можна, нехай обмине ця чаша мене”, то що він мав на думці? Чи він казав, що вже змінив своє рішення вмерти і постачити жертву? Ні, бо він усе говорив своїм учням, що мусить умерти. Він пояснив, що первосвященики і письменники візьмуть і вб’ють його, але, що Єгова піднесе його третього дня. (Марка 8:31; Луки 9:22) Навіть думка відвернути жертовну смерть була огидна для Ісуса. (Мат. 16:21—23) Книга до Євреїв показує, що коли він вибрав цей жертовний шлях у часі свого хрещення він сказав: “Ти тіло Мені приготував”, тобто, досконале тіло на викуп. Він постійно тримався цієї постанови, щоб не звернути з цього жертовного шляху.— Євр. 10:5.

19, 20. (а) Що Ісус знав він зустрічав, і за чим він молився, якщо б це була Божа воля? (б) Чому те, що Ісус зустрічав було таке тяжке для нього?

¹⁹ Ні, Ісус не просив, щоб Отець зберіг його від смерти. Але, він знав, що за кілька годин його заарештують і приведуть перед єврейський Синедріон. Там будуть обвинувачувати його блюзнірством проти Бога або Богозневагу, найгірший злочин. (Ів. 10:33; Мат. 26:65) Пам’ятайте, що він ‘любив праведність і ненавидів беззаконня’. Ось він, зійшовши з неба, як Божий Син, щоб оправдати свого Отця, а люди, які визнавали бути Божими людьми заперечували його істотну природу — його синівство. (Ів. 19:7) Але тепер, вони мали розп’яти його на дереві, як найгіршу особу — богохульника і підбурювача. (Луки 23:2—4) Що за наклеп Богові! Він приходить оправдувати свого Отця і прославити Його ім’я, а вони беруть і розпинають його за проклятого і хулителя!

²⁰ Прийняти обвинувачування, як хулитель і щоб Божий вибраний народ був відповідальний за таке обвинувачення — це була страшна річ для Ісуса Христа, бо він був найревніший у цілому всесвіті догоджаючи своєму Отцю, підтримуючи Його, і обминаючи найменшу річ, яка могла пошкодити Його репутації. Хулитель! Нині, якщо особа є одна з слугів Єгови, але відвернеться і зачне хулити Бога, то вона є огидною для всіх Божих людей. Ісус Христос із досконалим розумом, серцем і розумінням відчував цю гидоту багато більше. Одначе, він сказав: “Не, як я хочу, а як Ти [Єгова]”.— Мат. 26:39.

21. Який великий тягар був на Ісусових раменах того вечора?

²¹ Через усе це, коли він молився, то на ньому виступив піт, немов краплі крови. (Луки 22:44) На ньому був такий великий тягар; на його раменах спочивав тягар усього того вечора. Він удався до свого Отця і молився “голосінням великим та слізьми”. (Євр. 5:7) Він знав, що мусів бути вірним, бо, що б сталося як би він не був? О, яка образа для Єгови це була б! По другій стороні, яке оправдання свого Отця й образа Дияволові, коли Ісус був вірний! Єгова мав таке довір’я до вірности Свого Сина, що наперед передсказав в Його Слові, що Ісус буде робити. Ісус знав то. Але Ісус також знав, що це був його обов’язок дотримати вірність; він міг не дотримати її; він міг згрішити. Все це було на раменах Ісуса. Його вічне життя і життя цілої людської родини висіло в рівновазі. То була страшна напруга.

22. Чому Ісус викрикнув саме перед своєю смертю?

²² На дереві саме перед його смертю, він крикнув: “Боже мій, Боже мій, нащо мене Ти покинув?” (Мат. 27:46; Пс. 22:2) Апостол Павло сказав співхристиянам: “Христос відкупив нас від прокляття Закону, ставши прокляттям за нас, бо написано: ‘Проклятий усякий, хто висить на дереві’ ”. (Гал. 3:13) Він мусів стати проклятим, щоб звільнити тих з-під Закону. І Петро сказав: “Він тілом Своїм Сам підніс гріхи наші на дерево”.— 1 Пет. 2:24.

23. До чого Ісус не мав приступу, якого він постачив для нас?

²³ Тепер, коли ми згрішимо, ми можемо покаятися, піти до Бога Єгови, у молитві і сказати: ‘Боже Єгово, я признаюся, що згрішив. На підставі Христового викупу, я прошу прощення. Прошу прости мені’. І таким чином Бог буде прощати нам. (1 Ів. 1:9) Але Ісус не міг зробити цього. Він не міг просити милосердя ‘на підставі (чиєїсь) жертви’, коли б він ослаб і зробив найменшу помилку. Це був дуже великий тягар, якого він переносив тієї ночі.

24. Що Римлян 5:18 каже нам про Ісуса?

²⁴ Яку подяку ми можемо віддати Богові Єгові й Ісусу Христу за те, що Ісус лишився вірний! Він відповів на виклик. Апостол каже: “Ось тому, як через переступ одного на всіх людей прийшов осуд, так і через праведність Одного прийшло виправдання для життя на всіх людей”. (Рим. 5:18) Цей “один учинок виправдання” була Ісусова вірність, включаючи його жертву. Цим він доказався праведний. Певна річ, що він завжди був праведний, але під цією пробою, яку він успішно переніс, Бог далі міг сказати: ‘Ти є цілком справедливий, цілком праведний’.

25. Порівняйте Христову праведність із праведністю тих, що вірять у нього?

²⁵ Апостол Павло далі сказав про Ісуса: “Навчився послуху з того, що вистраждав був. А вдосконалившися, він для всіх, хто слухняний Йому, спричинився для вічного спасіння”. (Євр. 5:8, 9) Отже Бог назвав його праведним через Христову власну заслугу. Він не дав Христу праведність, як дар. Тому його жертва могла послужити за основу, щоб інші стали праведними. Якщо інші визнаються за праведних, то це не через їхню власну праведність, але на підставі жертви Ісуса Христа; ця праведність є дар для них.— Рим. 5:17.

МИЛОСЕРДЯ ЄГОВИ

26, 27. Що Єгова зробив для Христа показуючи Свою любов і оцінення?

²⁶ У всьому цьому відбивається милосердя Єгови, в більший ще спосіб. Ісус знав, що вернеться назад на небо до свого Отця. Єгова так любив і оціняв Ісуса, який так оправдав Його ім’я під найбільшою пробою, що Він дав йому багато більше, ніж він мав раніше. Він дав Ісусові безсмертність і позицію багато вищу над усіма ангелами. (Фил. 2:5—11; Євр. 7:26) А не тільки це, але Ісус отримав ще щось.

²⁷ Ми знаємо, що інтелігентні Божі створіння є товариські. Вони люблять мати товаришів. Але, Ісус, крім Єгови, тепер був сам в цій клясі. Отже з оціненням Єгова тепер дав йому чудову нагороду, а саме, “невісту”. (Ів. 3:28, 29; Об. 19:7; 21:9) Ісус назвав її, як особи, “брати”. (Євр. 2:11) Вони мусять перенести такі самі досвіди, як Ісус коли був на землі. Ми маємо велику радість із товаришування і розмов тих, які вже перенесли те саме, виконували ту саму роботу і мали ті самі досвіди, що Ісус, і правдоподібно, що Ісус відчуває те саме з своєю “невістою”. Бог дав Ісусові цю “невісту” на доказ Його незбагненного багатства, глибини оцінення та любови до Свого чудового Сина.

ІСУСОВА ЩЕДРІСТЬ

28, 29. Як Ісус Христос, з його сторони, показав свою любов і щедрість?

²⁸ Зі своєї сторони, Ісус Христос також виявив свою ласку, щедрість і любов до праведности, в тому, що не був самолюбний у цій справі. Він не сказав: ‘Я оправдав Бога. Чому хтось інший має права до цієї слави?’ Ні, замість говорити так, він був радий мати інших, які будуть мати участь у такому оправданні та прославленні Бога й які також можуть мати участь у Його славі та силі на небесах. (Рим. 6:4, 5) Він радів тим, що на землі де Диявол міг переслідувати їх Бог мав осіб, які таки лишалися вірні Божому суверенітеті, і любили Його так, як він.

²⁹ І маємо ще “великий натовп” “інших овець”. Ісус Христос є радий дозволити їм також мати якусь маленьку участь у тому оправданні. (Об. 7:9, 10; Ів. 10:16) Отже він помагає всім Божим “вівцям” стояти твердо по стороні суверенітету Єгови, без різниці, що Диявол казав.

“ОСТАННІЙ АДАМ”

30. Як Ісус Христос стає “останній Адам”?

³⁰ Через Ісусів вірний шлях і жертву він може спасти багатьох. Коли Ісус був на землі, він мав право виводити свою власну родину звичайним людським способом. Він не виводив родину, але віддав ту можливість у своїй жертві. Отже він став “останній Адам”. Адам виводив родину, недосконалу, з поганими рисами. Ісус Христос виводить родину, але праведну. Особи тепер можуть переходити від Адамової родини і стати відновлені через праведність Ісуса Христа і, згідно з Божим законом розмноження, можуть бути змінені на Його образ. Вони можуть очиститися, як сини “останнього Адама”.— 1 Кор. 15:45.

31. Яким способом Христос дістає “нащадків”?

³¹ Під надхненням Ісая говорить про деяке Христове страждання і каже: “Якщо ж душу Свою покладе Він, як жертву за гріх, то побачить насіння”. (Іс. 53:10) Коли особа кладе Христову душу, викуп Ісусового досконалого людського життя, за жертву покрити свої гріхи, то вона тоді стає Христовим “нащадком”. Христос не дістає нащадків за природним способом, але як “Вічний Отець” він виводить родину, що має його праведні риси, за способом, якого пророк Ісая описує.— Іс. 9:6, 7.

КОРИСТІ ЖЕРТВИ ПЛИВУТЬ ТЕПЕР

32, 33. Чи користі викупу вже застосовуються до когось? Поясніть.

³² Дивлячись на ці справи, хтось може запитати: ‘Уже перейшло 1.900 років відколи викуп був постачений. Чому ж не можна бачити, щоб хтось уже користав із нього?’ Але користі вже можна бачити. Відразу після того, як ціна жертви була представлена на небі, лише п’ятдесят днів після Христового воскресення, святий дух був виллятий на тих, що стали синами Божими. (Дії 2:1, 33) Апостол Іван каже: “Ми тепер [є] Божі діти”. (1 Ів. 3:2) Такі користали з викупу і стали породжені духом, дістаючи небесну надію. Продовж 1.900 років відтоді Єгова вибирав тих, що будуть складати цих 144.000 осіб, які мають стати царями і священиками з Христом. (Об. 14:1, 2; 5:9, 10; 20:6) Вибирання й випробовування їх забрало часу, бо вони є ті, що будуть вічно урядувати суверенітетом Єгови по цілому всесвіті.

³³ Сьогодні ми бачимо, що плоди тієї жертви ідуть до “великого натовпу”. Вони також мають користі в тім, що є в мирі з Богом, щасті, мають надію й ціль у житті, цілком змінене життя, маючи приступ до Бога Єгови та Його благословенство. Вони також мають щасливу, підкріпляючу роботу виконувати на оправдання Єгови. У новому порядку, який вже так близько, вони дістануть людську досконалість, як сини Божі.— Рим. 8:21.

ВИКУП СИЛЬНІШИМ ВІД ГРІХА

34. Як це, що викуп є сильніший від Адамового гріха?

³⁴ Роблячи підсумок цієї справи, можна сказати, що викуп є сильніший від Адамового гріха. Гріх Адама зіпсував всіх. А викуп, певна річ, не спасає кожну людську душу, одначе є сильніший від природного гріха. А як це? Кожна остання душа, що хоче звільнити себе від гріха і недосконалости може зробити це і стати цілком чистою. Навіть ті, що воскреснуть з мертвих дістануть цю нагоду користати з викупу. Ті, що не дістануть життя будуть особи, які не хочуть суверенітету Єгови. Вони не люблять праведности, але беззаконня. Вони засуджують самі себе, додаючи до свого успадкованого гріха, ще добровільний гріх.— Ів. 3:17—21.

35. Як все те, що Адам і Сатана вчинили буде затерте — знищене?

³⁵ Отже, Христів викуп, під управлінням Царства цілком вигубить те, що Адам зробив. Останній ворог, смерть (смерть, якої гріх Адама стягнув на людство), буде знищена. Коли не буде смерти, тоді все те, що Адам зробив — все те, що він стягнув на людську расу — цілком перейде. Нічого не залишиться, щоб пригадувати Адамів гріх. (1 Кор. 15:26, 56) І нічого не залишиться показати гріх Диявола, бо Біблія каже: “Тому то з’явився Син Божий, щоб знищити справи Диявола”. (1 Ів. 3:8) Сатана цілком змарнував своє зусилля і загубить своє життя. Пляма на імені Єгови й Його створінні цілком зникне. Боже ім’я буде цілком оправдане навіки вічні і ті, що хочуть Його суверенітету будуть, там, живі, на Його хвалу.— Псалма 150.

36. Після роздумів над розпорядком викупу, що ми можемо сказати?.

³⁶ Що за люба щедрість від Бога! І що за любов зі сторони нашого Господа Ісуса Христа! Ми можемо сказати разом із апостолом: “О глибино багатства, і премудрости, і знання Божого! Які недовідомі присуди Його, і недосліджені дороги Його!” (Рим. 11:33) Маючи правдиве оцінення цих справ, ми можемо сказати, не робить різниці, що світ буде наводити, щоб кинути сумнів і знищити нашу віру, ‘чи не годиться вмерти за це?’.— Дії 20:24; 21:13.

[Примітки]

[Вставка на сторінці 170]

Приповісті Соломона

“Насмішник не любить картання собі, він до мудрих не піде. Радісне серце лице веселить, а при смутку сердечному дух приголомшений. Серце розумне шукає знання, а уста безумних глупоту пасуть. Нужденному всі дні лихі, кому ж добре на серці, у того гостина постійно. Ліпше мале у Господньому страху, ані ж скарб великий, та тривога при тому. Ліпша пожива яринна, і при тому любов, аніж тучний віл, та ненависть при тому”.— Прип. 15:12—17.