“Блаженніше давати, ніж брати”
Стаття приспособлена для родичів читати своїм дітям
Я ЗНАЮ таємницю. Чи хочете почути її? Це є таємниця про щастя. У світі є багато не щасливих людей. Більшість часу вони виглядають сумними. Часто вони є особи, яких щастя залежить від того, що хтось інший робить. Якщо хтось дасть їм щось гарного, то вони є щасливі. Але більшість часу вони чекають на речі, які не приходять.
А ось, є таємниця. Великий Вчитель сказав: “Блаженніше давати, ніж брати”. (Дії 20:35) Отже, та особа, яка є найщасливіша не є та, що дістає подарунки, але та, що дає речі комусь іншому. Чи ви знали це? Це не є таємниця, якої ви не можете сказати комусь. Це є таємниця тому, що не багато людей знають про неї.
Лише подумайте, що це значить. Чи Ісус сказав, що особа, яка дістане подарунок не буде щаслива? Ні. Ви любите діставати подарунки, чи не так? І я люблю діставати подарунки. Ми є щасливі коли дістаємо гарні речі від когось.
Але Ісус сказав, що більше щастя приходить коли ми даємо. А Ісус ніколи не робив помилки, чи не так?
Ісус знає когось, що дає більше від усіх інших. Чи знаєте хто це є? Бог Єгова дав нам усі добрі дари, які ми маємо. Він дає нам воду. Він робить, щоб рослина росла і щоб ми мали поживу. Біблія каже, що Бог дає всім “життя і дихання й все”.— Дії 17:25.
І Ісус знає, що його Отець на небі є щасливий. Біблія навіть каже, що Він є “щасливий Бог”. (1 Тим. 1:11) Давання іншим є одна річ, яка робить Бога щасливим. І коли ми даємо, то це нас робить щасливим також.
Тепер, що ми можемо давати іншим людям? Що ви думаєте ми можемо дати комусь?
Часами коли ви хочете дати комусь подарунок, то це коштує гроші. Якщо подарунок треба купувати в крамниці, то ви мусите заплатити. Отже, коли ви хочете дати такий дарунок, то вам треба скласти досить грошей, щоб купити його.
Але не всі дарунки приходять із крамниць. Дайте мені нагоду пояснити. У гарячому дні нема кращого подарунка від склянки свіжої води. І ви не мусите йти до крамниці, щоб купувати склянку води. Однак, коли ви дасте комусь спраглому такий подарунок, то ви можете зазнати щастя, яке приходить від давання.
Колись можливо ви і ваша мама будете пекти тісточка. І це може бути дуже приємне. А коли вони перше витягаються з печі то вони є дуже смачні. Але, що можна зробити з деякими тісточками, щоб зазнати ще більшу радість ніж поїсти їх усіх?
Так, більше щастя приходить від давання. Ми можемо мати задоволення коли з’їмо кілька тісточок самі. Але, якщо ми хочемо зазнати навіть ще більше щастя то ми можемо завити кілька в папір і дати їх нашому приятелеві. Чи б ви хотіли зробити це?
Апостол Павло зазнав щастя, яке приходить від давання. А що він давав іншим людям? Він мав найкращу річ для них. Він знав правду про Бога і про Ісуса. Радісно він проповідував цю правду іншим. І він робив це безплатно.
Одного разу апостол Павло та його друг Лука зустрінули жінку, яка також хотіла зазнати щастя, що приходить від давання. Вони зустріли її біля ріки. Павло і Лука пішли туди, бо знали, що то було місце для молитви. І там вони знайшли кілька жінок.
Павло почав розказувати цим жінкам добру новину про Бога Єгову та Його царство. Одна з них, на ім’я Лідія, дуже пильно слухала. Вона дуже любила, те, що чула, і хотіла зробити щось, щоб показати своє оцінення.
Лука каже нам: ‘Вона благала нас: “Якщо ви признали, що вірна я Господеві, то прийдіть до господи моєї й живіть”. І змусила нас прийти’.— Дії 16:13—15.
Лідія була рада коли ці слуги Божі перебували в її домі. Вона любила їх тому, що вони помогли їй навчитися про Божий розпорядок для людей жити вічно. Це приносило їй щастя коли вона мала нагоду дати їм їжу й місце відпочити.
Отже, давання Лідії робило її щасливою, тому що вона дійсно хотіла давати. І це є щось, що ми повинні пам’ятати. Хтось можливо буде казати нам давати подарунок. Але коли ми самі не хочемо дати його, то таке давання не зробить нас щасливим.
Наприклад, скажім, що ви маєте кілька цукорок. Коли б я сказала вам дати якійсь дитині, то чи це зробило б вас щасливим? Але ви можливо будете мати цукорки при собі коли зустрінете друга, якого ви дуже любите. Якщо б вам прийшло на думку дати йому кілька цукорків, то чи ви не мали б радість в тому?
І ви знаєте, що часами ми так любимо якусь особу так сильно, що хочемо дати їй все, що маємо і не будемо нічого тримати для себе? І коли зростаємо в любові, то так ми повинні почуватися до Бога.
Великий Вчитель знав одну жінку, яка так почувалася. Він бачив її в храмі в Єрусалимі. Вона мала лише двоє маленьких монет. Але кинула обоє у скриньку в подарунок в храмі. Ніхто не силував її робити цього. Більшість людей навіть не знали, що вона зробила. Вона хотіла зробити це, бо дійсно любила Бога. І такий даток дав їй велике щастя.— Луки 21:1—4.
Отже, є багато способів, якими ми можемо давати, чи не так? І Великий Вчитель знав, що коли будемо давати, тому що хочемо давати, то тоді будемо щасливі. Тому то він каже нам: “Давайте”. Це значить, щоб ми розвивали звичай давати іншим людям. Коли будемо так робити, то ніколи не будемо сумувати і чекати, щоб хтось зробив щось доброго для нас. Ми будемо зайняті роблячи інших людей щасливими. І коли будемо так робити, то це ми будемо найщасливіші! — Луки 6:38.