Чи ви маєте дух давання?
ЧИ ВИ зауважили, що існує більше ніж одна обставина, яка спонукує людей робити подарунки? Подарунок може бути виразом любові, щедрості або вдячності. Але чи ви не помічали, що деколи подарунок говорить про бажання людини здобути прихильність? Людиною може теж керувати почуття обов’язку або бажання дати щось взамін.
Подарунок може прийти у вигляді пакунка, перев’язаного барвистою стрічкою. А хіба не правда, що чудовим подарунком є букет квітів, обід чи доброзичливий учинок? По суті, найбільше цінуються подарунки, в які дарівник вкладає душу.
Чи ви намагаєтеся здобути чиюсь прихильність?
Часто ми робимо подарунки людині, якій хочемо сподобатися. У деяких країнах юнаки, що намагаються здобути прихильність майбутньої нареченої, приносять їй квіти. Але мудра дівчина дивиться не тільки на подарунки. Вона роздумує, чи юнак робить їх з любові, бо це говорило б про те, що у майбутньому він буде добрим чоловіком. Такі подарунки, якщо вони виявляють побожний дух, можуть сприяти щастю обох.
Біблія розповідає про випадок, коли Авіґаїл, дружина Навала, швидко приготувала щедрий дар для Давида, якого вона вважала за вибраного Богом майбутнього царя Ізраїлю. Вона також шукала прихильності. Її чоловік знехтував Давидом і кричав на Давидових людей. На чолі загону із 400 озброєних чоловіків Давид вирушив, щоб знищити Навала та його дім. Але в справу втрутилася Авіґаїл, швидко пославши Давидові щедрий дар харчів для його людей. Після цього вона прибула сама, смиренно попросила вибачення за вчинок свого чоловіка і виявила велику проникливість у розмові з Давидом.
Її наміри були благородні, і вони увінчалися успіхом. Давид прийняв від неї дар і сказав: «Іди з миром до свого дому! Бачиш,— я послухався голосу твого, і простив тобі». Пізніше, коли Навал помер, Давид навіть запропонував Авіґаїл вийти за нього заміж, і вона з радістю погодилася (1 Самуїла 25:13—42).
Але в деяких випадках, коли люди шукають чиєїсь прихильності, вони роблять це, щоб домогтися небезсторонності або навіть порушення справедливості. У такому випадку подарунок стає хабарем. Дарівник думає, що матиме користь, але він позбавляє себе душевного миру. Завжди існує небезпека бути викритим і притягненим до відповідальності. Навіть коли він доб’ється свого, тепер його репутація може стати сумнівною. Відображаючи побожну мудрість, Біблія перестерігає щодо таких подарунків (Повторення Закону 16:19; Екклезіяста 7:7).
Чи дар робиться від щирого серця?
Безсумнівно, набагато приємніше робити подарунок дорогій особі з власного бажання, ніж коли до цього змушують інші.
Стосовно допомоги бідним співхристиянам апостол Павло виклав чудові принципи побожного давання. Він писав: «Коли є охота, то приємна вона згідно з тим, що хто має, а не з тим, чого хто не має». І додав: «Нехай кожен дає, як серце йому призволяє,— не в смутку й не з примусу, бо Бог любить того, хто з радістю дає» (2 Коринтян 8:12; 9:7). Отже, багато залежить від вас самих. Чи ви живете згідно зі своїми можливостями, чи заходите в борги через нерозважливий обмін подарунками? Чи ви чините згідно з тим, що постановили у серці, чи робите подарунки під соціальним чи комерційним тиском? Павло писав про ранніх християн, які застосовували такі побожні принципи: «Із ревним благанням вони нас просили, щоб ми прийняли дар та спільність служіння святим» (2 Коринтян 8:4).
Протилежна ситуація описується у «Роял банк леттер» за листопад/грудень 1994 року, де говориться про передріздвяний період: «Цей час можна назвати часом штучного збудження, викликаного комерційними інтересами, щоб спонукати споживачів купувати речі, яких вони в іншому разі не купували б». Якщо покупка робиться в кредит, задоволення від дарування може швидко перейти, коли настане час виплачувати борг.
Що для вас важливіше: привід чи вияв любові?
Чи ви відчуваєте, що робите подарунки в основному через те, що цього вимагає ситуація? Якщо так, ви, можливо, не зазнаєте радості, що приходить від спонтанного давання.
Багатьом людям не подобаються подарунки у визначені дні. Одна письменниця каже, що помічала, як з наближенням таких днів у її дітей з’являлася пожадливість. Вона теж призналася, що і її радість була затьмарена, бо вона сподівалася іншого подарунка. З повідомлень також видно, що свята, в час яких обмінюються подарунками, проходять у супроводі душевного пригнічення і зловживання спиртним.
Спостерігши, що подарунки на свята деколи погано впливають на дітей, один професор психології рекомендує у газеті «Нью-Йорк таймс»: «Щоб знизити стрес, попробуйте робити подарунки в інші дні». Як ви думаєте, чи це мало б добрі наслідки?
Дванадцятирічна Теммі, сім’я якої не справляє Різдва й днів народження, пише: «Мені більше подобається отримувати подарунки несподівано». Вона каже, що батьки роблять їй та її братові подарунки не тільки раз чи два рази на рік, але протягом цілого року. Однак у неї є щось важливіше за подарунки. Як вона сама говорить, у неї дуже щаслива сім’я.
У книжці «Секрети міцних сімей» (англ.) відверто сказано: «Більшість з нас кілька разів на рік витрачає час і гроші для подарунків на дні народження, річниці та свята дорогих нам людей. Але для найкращого подарунка не потрібно брати грошей у банку. Його навіть не треба пакувати. Коли ви, як і більшість людей, вважаєте, що найбільшу вартість має життя, то частина вашого життя — це найцінніше, що ви можете принести в дар. Цей дорогоцінний подарунок ми робимо у вигляді часу, який проводимо з дорогими людьми».
Давати подарунки можна не тільки членам вашої сім’ї. Спонтанний подарунок, який задовольнить чиюсь потребу, може принести особливе задоволення. Ісус Христос заохочував нас виявляти таку сердечну турботу про бідних, кривих і сліпих, кажучи: «Ти будеш щасливий, тому що вони не мають, чим тобі відплатити» (Луки 14:12—14, Хом.).
У газеті «Рокленд джорнел ньюз» (США) недавно було описано приклад такого давання. Коли в однієї старенької і сліпої жінки завалився дім, друзі побудували їй новий. Декілька місцевих фірм зробили пожертви, а місцева урядова установа виділила грошову допомогу. «Але найважливіше,— писалося в газеті,— що приблизно 150 чоловік, більшість з яких відвідує збір Свідків Єгови у Гаверстро, пожертвували свій час для побудови дому».
Стаття продовжувала: «На будові можна було побачити гори матеріалів поряд зі столами, заставленими їжею. За два дні робітники збудували триповерховий двоквартирний будинок... Свідки Єгови знані за своє вміння швидко будувати... Але така швидкість є контрастом до незмінності їхньої мети: забезпечити довгочасність діла любові. Хоча місіс Блеклі не бачить свого дому, вона може пощупати його руками і її серце глибоко зворушене цим несамолюбним вчинком».
Дух щедрості цілий рік
Люди, які справді мають дух щедрості, не чекають на особливі дні. Вони не будують своє життя навколо себе самих. Коли вони отримують щось добре, їм приємно поділитися з іншими. Це не означає, що вони безрозсудно обдаровують усіх підряд. Це не означає, що вони витрачають на подарунки стільки, що від цього аж страждають їхні сім’ї. Це не означає, що вони дають, не задумуючись, як подарунок вплине на людину, котра отримає його. Однак вони є людьми, які «дають», чого вчив своїх учнів Ісус (Луки 6:38).
Вони знають обставини своїх друзів і сусідів, які, можливо, старші, хворі чи з інших причин потребують підбадьорення. Їхній «подарунок» — це сходити в магазин або допомогти з роботою по дому. Це нарубати дров або відгорнути сніг. Це тарілка борщу або година спілкування чи спільного читання. Вони самі мають багато роботи, але не є занадто зайняті, щоб допомогти. Вони з досвіду навчилися, що «більше щастя — давати, ніж брати» (Дії 20:35, Хом.).
Але найбільшим Дарівником є, звичайно, наш Творець — Бог Єгова. Він «дає всім і життя, і дихання, і все» (Дії 17:25). Він також дає нам через Біблію проникливість у його намір покінчити зі злом, хворобами та смертю і зробити цю землю раєм (Псалом 37:10, 11; Об’явлення 21:4, 5). Дізнавшись про таку добру новину, люди із щедрим духом не тримають її тільки для себе. Коли ділитися нею з іншими, то це приносить велике задоволення. З цього можна бачити, хто дійсно має божественний дух давання. Чи ви розвиваєте такий дух?
[Ілюстрації на сторінці 7]
Найдорожчі подарунки, як правило, не купиш за гроші.