Чиє ім’я ви шануєте більше — своє власне, чи Боже?
Ліпше добре ім’я за багатство велике, і ліпша милість за срібло та золото.— Прип. 22:1.
1. З якою приповісткою про ім’я нас запитують відносно нашої згоди?
ЧИ ВИ годитеся з стародавнім царем Соломоном, коли він сказав, що “ім’я є краще за багатство велике”? Певна річ, що він мав добре ім’я на думці, бо в тій самій притчі Соломон додав: “Ліпша милість за срібло і золото”. (Прип. 22:1) Срібло і золото є багатства.
2. (а) Як це, що цар Соломон мав ім’я і багатства? (б) Щодо вибору між ім’ям, а багатствами, то що ми згоджуємося є мудрий вибір, і чому?
2 Багато осіб змагаються набути подостатком багатства незважаючи на те, як це буде впливати на їхнє ім’я. Інші стараються хоронити своє ім’я ховаючи підлі способи та шахрайство, якими вони набули своє ‘велике багатство’. Проте, цар Соломон мав ім’я, як і багатства, і це з пошаною. Бог, Якому Соломон служив збагачував його сріблом і золотом, як і іншим матеріяльним майном, так як Він обіцяв, кажучи: “А також те, чого не просив ти, Я даю тобі: і багатство, і славу таку, що такого, як ти, не було перед тобою й не буде ніколи серед царів усе життя твоє”. (1 Цар. 3:13) Коли прийдеться вибирати між добрим ім’ям, а великим багатством, мудрий вибір був би добре ім’я. Людський досвід доказує це. Навіть ми будемо годитися з цим, бо ми любимо самопошану.
3, 4. (а) Щодо відношення до нашого ім’я, то як ми відбиваємо Бога, і чому? (б) Як Соломонові люди навчилися правду про те, що Третя Заповідь каже, і що це доказує для нас?
3 Ви шануєте своє ім’я так, як майже всі інші особи. Ви повинні шанувати його, бо ваше ім’я значить ви. Творець створив вас у цей спосіб, з тією характерною рисою самопошани. У цьому відношенні ми відбиваємо Його, бо Він також посідає самопошану. Він шанує Своє власне ім’я. Ми маємо добру причину оціняти цей факт, пам’ятаючи Десять Заповідей, яких Він дав людям царя Соломона. У Третій Заповіді Він сказав: “Не призивай Імення Господа [Єгови], Бога твого, надаремно, бо не помилує Господь [Єгова] того, хто призиватиме Його Ймення надаремно”.— 2 Мойс. 20:7.
4 Бог Соломона промовив ці слова ще в 1513 р. перед нашою Загальною Добою, за днів пророка Мойсея; і продовж всієї історії Соломонові люди навчилися з великим трудом, що Бог не жартував, коли промовив ту заповідь. Їхня історія доказує, що воно не оплачується брати Боже ім’я “надаремно”, в спосіб, який не приносить ніякого добра, коли неправильно вживається Його ім’я.
5. Як ми показуємо, що шануємо наше власне ім’я більше від Божого, і чому було б добре для нас тепер застановитися над особистим питанням про пошану?
5 Якщо ми неправильно вживаємо Боже ім’я, немов воно не мало ніякої вартости, то цим ми зневажаємо те божественне ім’я. І це значить, що ми шануємо своє особисте ім’я більше від Божого. Чи робити так принесе нам якесь добро? Чи ми лишимося непокарані за це? Ні, згідно з тим, що Бог сказав у Третій Заповіді. Хоч більшість людей не розуміють цього, то Боже ім’я таки є включене в сьогоднішніх світових справах. Було б добре для нас задуматись над питанням поставлене перед кожним із нас, а саме: Чи ви шануєте своє власне ім’я більше від Божого? Є дуже важно для нас добре застановитися над цим питанням, бо незабаром світ буде мусів заплатити за те, що так зневажав Боже ім’я. І ми не хочемо потерпіти разом із світом.
6. (а) Як Соломон порівнював пахущу олію з добрим ім’ям? (б) Як Яків почувався відносно свого ім’я через різанину, яку вчинили Симеон і Левій?
6 Коли хтось уживає ваше ім’я у вашій відсутності, то який образ він старається витворити про вас, або який образ приходить на думку тих, що чують ваше ім’я? Певно, що ви хотіли б, щоб такий спогад був добрий, чи не так? Ви не хотіли б, щоб ваше ім’я смерділо, немов би ви були неприємною особою. За стародавніх часів на особу поливали пахущу олію, щоб зробити її присутність приємною, пахущою. Чи спогад вашого ім’я витворює подібне враження? Цар Соломон почувався так, бо він сказав під надхненням від Бога: “Краще добре ім’я від оливи хорошої”. (Еккл. 7:1) Предок царя Соломона з тринадцятого покоління, Яків (Ізраїль) так само почувався про своє ім’я. Коли його двоє синів, Симеон і Левій, вигубили мешканців села Сихему, Яків докорив їм і сказав: “Ви зробили мене нещасливим, бо зробили мене зненавидженим у мешканців цього краю”. (1 Мойс. 34:25—30; порівняйте 2 Самуїла 10:6) Яків, якого мешканці землі були сполучені з його Богом Єговою не хотів, щоб вони зневажали його ім’я.
7. Якого смороду священики так званого Християнства накинули на Боже ім’я, і чому вони не змінилися?
7 Так само ми не хотіли б, щоб хтось зневажав наше ім’я, коли буде обмовляти нас перед людьми, або своїм поводженням до нас. Отже ми можемо зрозуміти, як Бог чується про Своє власне ім’я. Так сталося, що ті, які заявляють бути Його найближчі друзі на землі стягнули найбільший докір на Його ім’я. Релігійні духовники так званого Християнства зневажали Боже ім’я аж до високого неба по цілій землі. Вони знають, або повинні знати зі своєї теологічної освіти, що Свята Біблія показує, що Боже ім’я є Єгова. Продовж багатьох століть ці священики навчали людей, що цей Бог Біблії є Бог, Який любить вічно мучити Своє власне створіння, що Він приготовив місце, якого вони називають “пекло” повне горячої сірки, де вогонь ніколи не згасає і що в ньому він мучить живі душі грішного людства навіки вічні, і це без жодного полегшення. Священики перекручують значення речей в Біблії, лише, щоб підтримувати свою науку і до цього власного дня не усунули цієї науки з свого церковного віровчення. Таким чином доказуючись бути цілком фальшивими і зневажають Бога своєю демонською наукою. Вони не хочуть признати, що навчають людей неправди.
8. Ради чийого ім’я вони тримають свої неправди, і на чиї імена вони стягають докір?
8 Ради свого власного ім’я духовники воліють продовжати свої неправди проти Бога. Вони не лише стягають докір на самого Бога, але також на Головного із Божої родини, Його Сина Ісуса Христа, заявляючи, що Ісус Христос сам навчав такі неправди в ім’я свого небесного Отця.
9. В яку війну священики так званого Християнства втягають Бога, і чому?
9 Священики також зв’язують цього Бога Біблії з своїм проливанням крови в буйних війнах. А як вони роблять це? Коли моляться, щоб Він дав їм перемоги над якимось іншим народом, навіть кладуть надпис на поясах вояків “Бог із нами”. Вони посилали вояків свого народу до неба заявляючи, що хто вмирає на полі битви за своїх політичних провідників зараз дістає паспорт просто до неба бути з Богом і Ісусом Христом. Цим священикам не робить різниці чи їхні вояки воювали по загубній стороні; вони однак ідуть до неба тому, що вмерли під благословенством своїх релігійних священиків, які молилися за них. Цим чином вони представляють Єгову бути Богом, Який підтримував усі ці війни і пролиття крови, якого пролило так зване Християнство за минулих шістнадцять століть.
10. (а) Для кого священики зробили Боже ім’я смородом, і чи Бог не цікавиться цим? (б) Що Ісус навчив нас молитися про те ім’я, і як порушення впливає на нього?
10 Мале диво, що Боже ім’я смердить у ніздрях тих, які нарікають, що “релігія є опій для людей”, так, навіть у ніздрях тих соток мільйонів людей, яких так зване Християнство називає поганами по нехристиянських країнах! І чи нам вірити, що Бог не звертає уваги на все це, що Він умер і став байдужим до цього стану, що Він не має почуття до нього? Як нереалістично нам думати так! Як можуть так звані християнські люди думати так, які ходять до церков і прилучуються до священиків та збору в молитві, що Ісус навчив, кажучи: “Отче наш, що єси на небесах. Нехай святиться ім’я Твоє”? (Мат. 6:9) Ісус Христос навчив своїх послідовників молитися за прославленням або просвяченням ім’я свого небесного Отця, а не, щоб перемінювати те ім’я в усесвітній сморід. Отже, коли люди, що визнають себе бути Його послідовниками нарушують ту молитву і споганюють ім’я Його небесного Отця, то чи ми можемо думати, що Ісус Христос не має почуття до цієї справи, що він так мало шанує ім’я свого Отця, щоб не дбати? Цілком ні! Бо Ісус Христос шанує ім’я свого Отця понад Своє власне.
ПИТАННЯ ДЛЯ ЛЮДЕЙ З РЕЛІГІЙНИМИ ЗВ’ЯЗКАМИ
11. Яке питання ми, що шануємо Боже ім’я, повинні запитати про релігійну організацію до якої ми належимо, і щоб не прийняти громадську відповідальність, що нам треба робити?
11 Особисто ми можливо не хочемо зневажати Божого ім’я, але якщо ми маємо якісь зв’язки з релігією, то було б добре запитати себе: Чи я належу до релігійної організації, яка зневажає й опоганює Боже ім’я в ці, чи інші способи? Припустім, що хтось із нас належить до такої організації. Тоді, ми повинні знати, що нам робити якщо шануємо Боже ім’я. А що ж треба робити? Оце, відлучитися від них, щоб не мати участи в громадській відповідальності такої релігійної організації перед Богом Біблії, Який дбає про Своє ім’я.— Єзек. 39:25.
12, 13. (а) Чому ми і наше особисте ім’я не є дуже важні? (б) Що Псалма 148:11—13 каже, щоб усі люди робили?
12 Коли добре подумаємо про цю справу, то особисте ім’я кожного з нас має малу вартість у порівнянні з Божим. Ми живемо кілька років недосконалим життям, а тоді вмираємо і інші скоро забувають про нас. Або наше ім’я, навіть якби і було збережене в пам’яті якимось способом, то з часом воно тратить свою важливість. Але чи так є з Божим ім’ям? Цілком ні! Бо в сто сорок восьмій Псалмі, від одинадцятого до тринадцятого вірша, надхнений писатель говорить до ‘царів землі і всіх народів, князів та всіх суддів землі, юнаків та дівиць, старших, як і хлопців’, і тоді каже:
13 “Нехай усі хвалять Господнє ім’я [Єгова], бо Його тільки Ймення звеличилось. Величність Його на землі й небесах”.
14. (а) Як люди старалися змагатися з Єговою в імені, і чому їм не вдалося зробити цього? (б) За чийого часу починали кликати на ім’я Єгови, і яка світова подія відкриває правдиву природу того кликання?
14 Величність цього Бога Біблії, Єгови, Його вартість, Його пошана, Його важливість — усі ці речі зносяться до самого неба. Жодна особа на землі, без різниці, яку славу вона зробила себе в людській історії, не зробила свого ім’я й славу більшими від слави ім’я Божого. Жодне створіння, чи на небі, чи на землі не може вихвалити свого ім’я так високо, як Єгова, бо “лише Його ім’я є найвище”. (Пс. 148:13, НС) Правда, деякі особи старалися поставити своє ім’я на подібний рівень із Єговою, навіть вище Його ім’я. Наприклад, лише коло двіста й тридцять п’ять років після створення першого чоловіка, його грішні потомки почали зневажати божественне ім’я. Один із Адамових внуків називався Енох, і про його життя історія в 1 Мойсея 4:26 каже: “У той час почали призивати Ймення Господнє [Єгови]”. Це призивання було лицемірством або блюзнірством. Тому то, 1.656 років після створення людини, прийшов всесвітній потоп, за Ноєвого дня, і вигубив їх усіх.
15, 16. (а) Як Німрод підносив себе між своїми послідовниками, і що можна сказати про Божий погляд про нього? (б) Як пізніший наступник Німрода на вавилонському престолі, висказував свою честолюбність проти Єгови?
15 І був потомок із тринадцятого покоління по Адамові. Цей чоловік називався Німрод. Він зробив себе таким славним, що інші хотіли рівнятися з ним. 1 Мойсея 10:8—10 каже про цього Ноєвого правнука: “Він став могутній на землі. Він був могутній мисливець перед Єговою: Тому то говориться: Так як Німрод, могутній мисливець перед Єговою. А початком царства його був Вавель [Вавилон]”. (Американ Стендард Переклад) Чи це значить, що він був “могутній мисливець” за поглядом Єгови і в ласці Єгови? Ні! Бо він полював людей, поширюючи своє полювання до військового змагу, проливаючи людську кров. Новий Світ Переклад Святого Писання (анг. мові) правильно представляє цю справу, в світлі писання, кажучи: “Так, як Німрод, могутній мисливець в опозиції до Єгови”. Німрод не шанував ім’я єдиного живого і правдивого Бога; в думках своїх послідовників Німродове ім’я затемнювало ім’я Єгови. П’ятнадцять століть пізніше наступник Німрода на престолі у Вавилоні сказав:
16 “Зійду я на небо, повище зір Божих поставлю престола свого, і сяду я на горі збору, до найдальшої частини півночі. Підіймуся понад гори хмар; я зроблю себе подібним до Всевишнього”.— Іс. 14:4, 13, 14, НС.
17, 18. (а) Як ім’я Єгови доказалося бути високе і недосяжне для Німрода та його царських наступників? (б) Як Псалма 126:1—3 показує, що добре враження було зроблене про ім’я Єгови між народами?
17 Проте, ім’я Єгови доказалося недосяжне для мисливця-царя Вавилону, Німрода та його послідовників. У 539 р. перед нашою Загальною Добою, коли місто Вавилон упало перед мідянами і персами, тоді родина Німродових наступників закінчилася. Менше як два роки пізніше, в 537 р. перед З.Д., ім’я Бога Єгови піднеслося, коли Його дух спонукав перського завойовника, Кіра Великого, випустити славний декрет, щоб відпустити поневолених людей Бога Єгови до їхнього краю відбудувати храм Єгови в Єрусалимі. (2 Хрон. 36:19—23; Ездри 1:1—11) Неймовірно, це визволення прийшло немов мрія для поневолених євреїв або ізраїльтянів, але воно зробило велике враження на поганські народи, приносячи Єгові славу. Псалма 126:1—3, (НС) дуже гарно пояснює це, кажучи:
18 “Як Єгова позбирав поневолених із Сіону, то були ми немов у сні. Наші уста були повні веселощів, а язик наш — співання. Казали тоді між народами: ‘Єгова вчинив велику річ із ними’. Велике вчинив Єгова із нами, були радісні ми”.
19. Через свою науку про трійцю, як священики не приносять слави Єгові, як Богові, але зневажають Його ім’я?
19 Сьогодні священики так званого Християнства не віддають Єгові слави, як Богові. Вони запхали Його в куточок. Своєю наукою про трійцю, складаючись із Бога Отця, Бога Сина і Бога Духа Святого, вони зрівняли Сина Ісуса Христа разом із Ним і зробили “Святого Духа” рівним із Єговою, Який виливає цього святого духа. Щоб задоволити своїм релігійним намірам священики кладуть Ісуса Христа наперед. Подивіться у ваш переклад Біблії і побачте скільки разів ви там знайдете божественне ім’я Єгова. Подивіться в Поправлений Стендард Переклад Святої Біблії (анг. мові), виданий в 1952 р., і побачте, що ім’я Єгова є в ньому. Подивіться в Нову Американську Біблію, яку видали Римо-Католики в 1970 р., і в Дуя Переклад Біблії з 1610 р., чи ви зможете знайти в них ім’я Єгова (або навіть Ягве)? Вони кажуть, що коли писателі Нового Заповіту вживали назву Господь Ісус Христос або лише Господь, то вони мали на думці самого Єгову або Ягве. Певна річ, що така наука зневажає Боже ім’я.
20. Що апостол Павло каже про Сина Божого в Филип’ян 2:5—11?
20 Але, що християнський апостол Павло каже? Він описує покору Сина Божого і тоді прославлення цього вірного Сина, кажучи, так як наводиться з Нової Англійської Біблії з 1970 р.: “Нехай у вас будуть ті самі думки, що й у Христі Ісусі! Він, бувши в Божій подобі, не вважав за захват бути Богові рівним, але він умалив самого себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до людини, і подобою ставши, як людина, він упокорив себе, бувши слухняний аж до смерти, і до смерти хресної. Тому й Бог повищив його, та дав йому ім’я, що вище над кожне ім’я, щоб перед Ісусовим ім’ям вклонялося кожне коліно небесних, і земних, і підземних, і щоб кожен язик визнавав: ‘Ісус Христос, то Господь’, на славу Бога Отця”.— Фил. 2:5—11.
21. (а) Як ті слова показують, що ім’я Єгови лишається велике і недосяжне? (б) До якої міри ми християни показуємо пошану імені Єгови?
21 З цих надхнених слів ми бачимо, що Бог Отець нагородив Свого Сина, Ісуса Христа, ім’ям, більшим від усіх інших синів Божих або створінь Божих. Отже всі інші створіння мусять признати те прославлене ім’я й поклонитися Йому. Але на чию славу вони мусять зробити це? На славу прославленого Ісуса Христа? Ні! Але, так, як сказав апостол Павло: “На славу Бога Отця”. Високо-прославлений Ісус Христос називається “Господь”, але не Бог або Отець, бо він завжди лишається Син Божий. Титул і назва “Бог Отець” буде завжди належати до Єгови. Він не дав Своєму небесному Синові ім’я більше від Свого власного ім’я або рівне Своєму. Його ім’я лишається найвище від усіх інших. Ісус Христос на небі признає цей факт. Отже, коли ми, як християни, молимося в ім’я Господа Ісуса Христа, то ми таки молимося до Бога Єгови: “Отче наш, що єси на небесах. Нехай святиться ім’я Твоє”. (Мат. 6:9) Ми не зловживаємо те ім’я, але шануємо його понад усе інше ім’я. Ми відлучуємо себе від усіх релігій, які зневажають Боже ім’я,
КОЛИ ВІН ПІШОВ ЗРОБИТИ ІМ’Я ДЛЯ СЕБЕ
22, 23. (а) Чи ми повинні перестати вживати божественне ім’я, і чому ми ніколи не повинні набирати Фараонового відношення до нього? (б) Як Бог спеціяльно виявив те ім’я, коли перший раз появився Мойсейові?
22 Те первісне божественне ім’я не вийшло з моди і ми не повинні переставати вживати його в шановний спосіб. Ми ніколи не повинні допустити себе, так як провідник Фараон у стародавньому Єгипті, і противитися тому імені, затверджуватися проти нього, так як він зробив, кажучи: “Хто це Єгова, що я маю послухати голосу Його, щоб відпустити Ізраїля? Не знаю Єгови, і також не відпущу Ізраїля”. (2 Мойс. 5:1, 2, НС) Відкинення Єгови лише завело Фараона до знищення в Червоному Морі. Всевишній Бог особливо виявив Своє ім’я, коли послав Свого пророка Мойсея, щоб появитися перед Фараоном вимагати відпущення поневолених ізраїльтянів, щоб вони могли поселитися в Обіцяній Землі. Вживаючи Свого ангела Бог об’явив Себе перед Мойсейом при долині гори Гореб (або Сінай) в Арабському Півострові. Коли Бог сказав йому вернутися назад до Єгипту, Мойсей спитав в яке ж ім’я він буде проголошувати Бога, Який посилав його. З Нової Англійської Біблії, переклад із 1970 р., ми тепер читаємо відповідь:
23 “Бог відповів: ‘Я Той, що є: Скажи їм, що Я Той, що є, послав мене до вас’. І сказав іще Бог, ‘Ти мусиш сказати ізраїльтянам оце, що це Єгова, Бог їхніх предків, Бог Авраама, Бог Ісака й Бог Якова, послав мене до вас. Оце Ім’я Моє навіки; це пам’ять (титул) про Мене з роду в рід. Іди збери, старших Ізраїлевих та й скажи їм, що Єгова, Бог батьків ваших, Бог Авраама, Ісака та Якова, явився мені”.— 2 Мойс. 3:13—16, НС.
24. (а) Чому християни не мають права змінювати справи про Боже ім’я? (б) Що було властиво для посвячених хрещених християнів зробити, коли вони зійшлися в загальній конвенції в 1931 р.?
24 Тому що Єгова сказав, що це є Його ім’я навіки і титул з роду в рід, то це значить, що Його ім’я і титул є те саме сьогодні, в нашому власному поколінні. Ми, як християни не маємо права змінювати те ім’я. “Єгова” є Його пам’ятниче ім’я, так як показує Америкен Стендард Переклад Біблії, яка не вживає слова “титул”, але каже: “Це є Моє ім’я навіки вічні, і це є пам’ять про Мене для всіх поколінь”. (2 Мойс. 3:15, АС) Це була пам’ять про Нього за першого покоління людства, бо в другому розділі Святої Біблії і в четвертому віршу ми читаємо слідуючі слова: “Це ось походження небес й землі, коли створено їх, у дні, як Бог Єгова создав небо та землю”. (1 Мойс. 2:4, НС) Як пам’ятник це є Його ім’я, яке буде пам’ятатися вічно, у всіх поколіннях. Отже, чи було це невідповідно для тисячів посвячених, хрещених християнів, які зійшлися в загальній конвенції в Колумбус, Охайо, в неділю 26-го липня 1931 р., прийняти те біблійне ім’я, Свідки Єгови? Ні, так зробити було дуже відповідно.
25. (а) Що в 1925 р. ті християни зрозуміли прийшов час для Бога робити? (б) Згідно з цим, що Вартова Башта з 1-го січня 1926 р., сказала в своїй головній статті?
25 Ще в 1925 р., християни, які прийняли ту назву зрозуміли, що прийшов уже час для одного правдивого і живого Бога “зробити ім’я для Себе”. (2 Сам. 7:23) Отже дуже придатно в числі Вартової Башти з 1-го січня 1926 р., появилася головна стаття: “Хто буде прославляти Єгову?” На 7-ій сторінці, під заголовком “Його Ім’я”, у параграфах 37 і 38 було сказано:
“Природні потомки вірного Авраама жили в Єгипті. У той час ім’я Бога було зневажене, і люди того народу навіть не думали про нього, так, як люди інших народів. Давид пише, що Бог пішов в Єгипет, щоб визволити Своїх людей і зробити ім’я для Себе. (2 Самуїла 7:23) Тепер існує подібний стан. Ті, що мають Авраамову віру живуть у цьому лукавому світі, якого організації покинули Бога і знеславляють Його святе ім’я.
“Час наближається, коли Бог зробить ім’я для Себе. Бог буде мати Своїх свідків на землі. І хто буде мати привілей наповнити те місце? Певно, що ніхто інший, як Сіон, Божа організація, якої члени ще є тут на землі. До цих Єгова каже: ‘Ви свідки Мої, говорить Господь, та раб Мій, якого Я вибрав; щоб пізнали й Мені ви повірили та зрозуміли, що це Я. До Мене не зроблено Бога, і не буде цього по Мені. Я, Я Господь, і крім Мене немає Спасителя! Я розказав, і споміг, і звістив, Бога чужого немає між вами: Отже, ви свідки Мої, говорить Господь, що Я Бог’.— Іс. 43:10—12”. [Авторитетний Переклад]
26, 27. (а) Пророк Ісая передбачив потребу якого повторення, отже, що він записав в Ісаї 63:11—14?
26 Крім того, що цар Давид із Єрусалиму сказав, що Бог зробить ім’я для Себе в часі визволення Своїх вибраних людей Ізраїля від стародавнього Єгипту, пізніший пророк Ісая передбачив час, коли Єгова повторить цей вчинок визволення Своїх вибраних людей з їхнього скрутного стану. Ми мусимо надіятися на того самого Бога за визволенням, отже, пророк Ісая далі каже (в Ісаї 63:11—14):
27 “Тоді то народ Його згадає дні давні, Мойсея: Де Той, що їх вивів із моря із пастирем отари Своєї? Де Той, що в нього поклав Свого духа святого? Що Він по правиці Мойсея провадив рамено величчя Свого, що Він перед ними розділював воду, щоб зробити Собі вічне ім’я? Що провадив безоднями їх, як коня на пустині, і вони не спіткнулись? Як сходить у долину худоба, так їх дух Господній водив до спочинку, так і Ти вів народ Свій, щоб зробити Собі славне ім’я”.
28. В часі ізраїльського визволення, хто в Єгипті почав боятися божественного ім’я, і що вони робили з якими наслідками?
28 У часі Ізраїлевого визволення з Єгипту, так багато не-ізраїльтянів у тому краї почали боятися того божественного ім’я, що аж брали відповідні кроки. А що вони робили? Коли ізраїльтяни виходили з Єгипту відбувши свою першу Пасху, тоді так, як історія в 2 Мойсея 12:38 каже, “також багато різного люду піднялися з ними”. Коли Бог розділив води Червоного Моря, ця велика товпа марширувала разом із ізраїльтянами. І коли Бог затопив Фараонові коні, колесниці і верхівці, та військо, ця товпа почула, як ізраїльтяни співали в безпечності на берегах Сінайського Півострова: “Єгова — Йому Ймення. (2 Мойс. 15:3). . . . Єгова буде царювати навіки віків”.— 2 Мойс. 14:31 до 15:18, НС, 2 Мойс. 6:3.
29. Що сталося з враженням, яке чудо Єгови зробило над народами тоді, і чим ізраїльтяни були зобов’язані стати і що вони мусіли робити?
29 Велике враження, яке те чудове чудо зробило над народами ще в 1513 р. перед нашою Загальною Добою вже загубило свій вплив. Ім’я, яке Єгова зробив для Себе так давно тому, має мало значення для народів сьогодні, навіть для людей так званих християнських народів у так званому Християнстві. Вони не бояться, ані шанують його. Так зване Християнство впало в такий самий стан, в якому був стародавній Єгипет, гнобитель людей Бога Єгови. (Об. 11:8) Ті природні ізраїльтяни дійсно були наочними свідками того, що Єгова вчинив і вони пізнали й оціняли Його ім’я так, як їхні вірні предки робили. (2 Мойс. 6:2, 3) Силою тодішніх обставин вони стали свідками Єгови, і були під обов’язком свідкувати майбутнім поколінням про ім’я й вчинки Єгови. Через пророка Ісаю Єгова дуже докладно пояснив, що вони були Його свідки. Вони повинні були шанувати Його ім’я, яке Єгова зробив для Себе, і дотримувати своїх обов’язків, як свідки єдиного живого і правдивого Бога. Подібний стан існує в так званому Християнстві.
30. Чому так зване Християнство сьогодні є під обов’язком бути свідками для того самого Бога стародавнього Ізраїля?
30 Сьогодні, так як було в минулих століттях, так зване Християнство заявляє бути духовним Ізраїлем, християнський Ізраїль. Неминучо, його Бог мусить бути Богом стародавнього природного Ізраїля. Отже так, як стародавній Ізраїль, так зване Християнство також є під обов’язком бути свідками того самого Бога, Який також є Богом Месії, Ісуса, Сина Божого. Бувши свідками для Ісуса Месії або Христа не оправдує нікого від обов’язків бути свідком Єгови.— Дії 1:8; 5:27—32.
31. Згідно з тим, що так зване Християнство та його церкви роблять і кажуть сьогодні, то прийшов час для Бога, що робити, і що це значить для сучасних народів та людей?
31 Але подивіться на народи так званого Християнства і на їхні церкви. Послухайте, що вони мають казати. У світлі Святої Біблії, перегляньте, що вони роблять. Де можна бачити доказ, що ці народи і церкви так званого Християнства є свідками Єгови? Ясні факти показують, що вже прийшов час для Єгови знову зробити ім’я для Себе перед усіма народами і людьми, які гордо і вперто не хочуть признати, шанувати і боятися Його божественного ім’я. Історичний приклад Фараона та його війська в Червоному Морі говорить про нещастя в яке сучасні народи і люди попадуть, коли Єгова знов зробить ім’я для Себе в надходячій “війні великого дня Бога Всемогутнього” в Армагеддоні! — Об. 16:14—16; 19:11—21.
32. Чи всі народи сьогодні не мають причини знати все це, і що ці ворожі суперечки так званого Християнства не можуть затерти відносно християнських свідків Єгови?
32 Тепер, у цьому 1973 р., чи народи мають якусь добру причину не знати цього? Через невдачу так званого Християнства з його більше як дев’ятсот мільйонів вписаних церковних членів, чи Єгова не спроміг постарати Собі вірних свідків у цьому двадцятому столітті, в нашому власному поколінні? Абсолютно ні! Члени церков так званого Християнства можливо будуть сперечатися, що ті міжнародні християнські Свідки сьогодні не є дійсно свідками Всевишнього Бога. Вони можуть казати, що вони не мають права до того ім’я, і є фальшиві пророки. Згідно з цим, вони можливо будуть противитися, неправильно представляти і переслідувати їх, щоб припинити їхнє свідкування по цілому світі. Але ці ворожі люди так званого Християнства, як і так званого поганства ніколи не можуть затерти того, що християнські свідки Єгови в цьому двадцятому столітті зробили в більше як двіста країнах і в приблизно сто і шістдесят мовах.
33. Отже, що всі противники так званого Християнства мусять признати про роботу свідків Єгови, і чому?
33 Вони ніколи не можуть заперечити, що Боже ім’я, яке являється тисячі разів у Святій Біблії (англійській мові) зробилося відоме для людей по цілому світі і що сотки тисяч осіб усіх рас, народів, поколінь і суспільних гуртків дістали поміч пізнати, боятися, і служити Богові Єгові, Отцю Господа Ісуса Христа. Це є річ, яку фальшиві пророки ніколи не можуть зробити. (5 Мойс. 18:15—22) Так, ті противники в так званому Християнстві є під обов’язком признати, що досі вони не могли припинити світове проповідування і науку цих християнських свідків Єгови. А чому ні? Тому що вони не хотіли послухати законної поради релігійного адвоката Гамаліїла, коли він сказав противникам Єговових християнських свідків за першого століття: “І тепер кажу вам: Відступіться від цих людей, і занехайте їх! Бо коли від людей оця рада, чи справа ця буде,— розпадеться вона. А коли те від Бога, то того зруйнувати не зможете, щоб випадком не стати і вам богоборцями”.— Дії 5:34—39.
ЛЮДИ ДЛЯ ЙОГО ІМ’Я
34. У першому столітті З.Д., що сталося з тими, що перешкоджали апостольському Християнству, і чому то піднесло питання про існування Єгови?
34 А що сталося з тими, які мішалися в справи християнських апостолів та співпослідовників за першого століття? У 70-му році нашої Загальної Доби, замість перекидати апостольське Християнство, їхній власний релігійний лад повалився, коли старе місто Єрусалим і його храм були знищені, і вже ніколи не були відбудовані єврейськими руками. Їхнє священство перестало існувати і загубило свою тотожність. Нехай факти говорять самі про себе чи ті нетерпимі релігійні противники дійсно були “богоборцями”. Та страшна подія в 70-му році З.Д., не значила, що Бог Єгова вже перестав існувати, немов Він був лише Богом ізраїльтянів, народний Бог, що існував лише так довго, як історичний народ. Безсмертний Єгова, Який є Богом без початку і кінця, далі живе, хоч безбожники заперечують цей факт. Але через те, що сталося в 70 р. З.Д., чи відтоді Він не мав народу?
35. Чому стародавній Ізраїль був ‘народ для Ймення Його’, і чому вони не можуть бути “люди для Ймення” Єгови сьогодні?
35 Факт показує, що в 1473 р. перед З.Д., коли пророк Мойсей прощався з ізраїльським народом перед тим, як вони перейшли Йордан ріку в Обіцяну землю, Він сказав до них: “Єгова поставить тебе Собі за святий народ, як присягнув був тобі, коли ти будеш додержуватися заповідей Єгови, Бога твого, і підеш дорогами Його. І побачать усі народи землі, що ім’я Єгови кличеться на тобі, і будуть боятися тебе”. (5 Мойс. 28:9, 10, НС) Так як Єгова сказав до них; станете Мені власністю більше всіх народів”. (2 Мойс. 19:3—5) Маючи Його ім’я на собі, вони були ‘народ, для Його ім’я’. (Єрем. 14:9; Дан. 9:19) Але чи Ізраїль продовжав бути ‘народом для Його ім’я” аж до цього дня? Чи заснування незалежної нетеократичної Республіки Ізраїля в 1948 р. З.Д. потвердило, що вони були ‘народом для Його ім’я’, навіть хоч вони й не дотримують закон Мойсея і не мають храму в Єрусалимі, під назвою ім’я Єгови? Це важно для нас знати.
36. Чи Ісус був членом Єговових “людей для Ймення Єгови”, і як Єгова показав Своє рішення відносно того чи Його ім’я повинно було знятися з природного Ізраїля?
36 Перше століття нашої Загальної Доби було критичним часом на вирішування цього питання. Певно, що Ісус Христос, який народився в юдейському Віфлеємі з родини царя Давида, через народження був членом ‘людей для [Єговового] ім’я. Його саме ім’я, Ісус, включає божественне ім’я, бо воно значить “Єгова є спасіння”. Але Ісусів власний народ відкинув його. А Ісусові послідовники, хоч були маленький останок ізраїльтянів, відлучилися від ізраїльського народу і стали духовним народом. У цьому стані, чи народ природного, обрізаного Ізраїля далі був ‘народ для Його ім’я’ (ім’я Єгови), або чи ім’я Єгови було передане на духовний народ Ісусових послідовників? Сам Бог вирішив відповідь до цього питання. У день свята П’ятдесятниці в 33-му році З.Д., Він вилив Свого святого духа на сповнення пророцтва в Йоіла 2:28—32. А на кого Він вилив його? Не на не-християнських євреїв у тодішньому храмі в Єрусалимі, але на дванадцятьох апостолів та інших учнів. Наповнені духом, вони почали звіщати Боже ім’я.— Дії 2:1—36.
37, 38. (а) Скільки євреїв стали частиною Єговових нових “людей для Ймення Єгови”? (б) Коли Єгова відчинив двері для не-євреїв ставати Його “людьми для Ймення Його”?
37 Там, більше як дев’ятнадцять століть тому, Єгова почав вибирати новий народ на якого Він положив Своє ім’я й які будуть носити Його ім’я. (1 Пет. 2:9) Тисячі природних, обрізаних євреїв прийняли Ісуса за свого Месію і стали частиною того ‘народу для Ймення [Єгова] свого’. Менше як три і пів років пізніше, Бог Єгова дав цю нагоду не-євреям або поганським народам. Він послав апостола Петра в дім поганина в Кесарії, щоб проголосити Корнилійові та його родині добру новину про Ісуса Месію. Через їхню віру, Єгова вилив Свого святого духа на них. Цим чином ті віруючі погани стали частиною ‘людей для Ймення Свого’. Потім членство в цьому ‘народові для Ймення Свого’ було відчинене всім не-ізраїльським або поганським народам. (Дії 10:1 до 11:18) Це є правда, не лише тому, що ми кажемо так, але тому, що надхнений учень Яків, зведений брат Ісуса Христа, сказав це. Це сталося коло тринадцять років після навернення поганського Корнилія та його родини. Говорячи про збір в Єрусалимі, Яків сказав:
38 “Симон [Петро] ось розповів, як зглянувся Бог від початку, щоб вибрати люд із поганів для Ймення Свого. І пророчі слова з цим погоджуються, як написано: ‘Потому вернуся, і відбудую Давидову скинію занепалу . . . щоб шукали Господа [Єгову] люди зосталі та всі народи, над якими Ім’я Моє кликано, говорить Господь [Єгова], що чинить це все’ ”.— Дії 15:12—18; Ам. 9:12.
39. (а) Чому Єгова не перетсав мати “людей для Ймення Свого” від знищення Єрусалиму в 70 р. З.Д.? (б) Що Єгова доповнює сьогодні, яке Він почав дев’ятнадцять століть тому, і який доказ ми маємо на це?
39 Отже, Єгова мав “народ для Ймення Свого” після знищення стародавнього Єрусалиму з його храмом у 70 р. З.Д., і розпорошення природних обрізаних євреїв. У ньому тепер були нові християнські люди за “народ для Ймення Свого”. Те, що Єгова почав у першому столітті Він кінчає сьогодні в цьому двадцятому столітті. Тепер, перед вибухом найбільшого горя за людської історії на цей лад, Він доповнює Свій духовний “народ для Ймення Свого”, і сьогодні на землі ще є останок тих людей. Якщо це не так, то як нам пояснити те, що відбувається по всіх залюднених континентах і морських островах? А що ж там стається? Таж ім’я Бога Єгови тепер проповідується й вихвалюється у найбільшому масштабі від часу коли на нього стягнулося докір знищенням Єрусалиму з його славним храмом у 70-му році З.Д. Не робіть ніякої помилки: Єгова має “людей для Ймення Свого” на землі сьогодні, і вони доказуються бути Його народом, хоч вони є лише останком.